Эту страницу ведет юрист Совета Комитета общественного спасения Коряков Анатолий Иванович.

Владимир    Александрович!   В   настоящее   время  политические партии уже начали свою   предвыборную   кампанию!   Регулярно(!)  по  СМИ  ведётся агитация,  НО!  Никто  не  берёт  на себя ответственности за тот БЕСПРЕДЕЛ(!)   который   создано   в  Украине!

Да! Действительно       уровень  инфляции  упал  и  НЕ(!)  поднимается, нет тех долбаных надуманых, спровоцированных "КРИЗИСОВ",  никто с экрана телевизора не  кричит, что вылечит от грипа ВЕСЬ народ Украины, и т.д.. Но коррупция захлестнула Державу   так,  что  о  ней  не говорить  нельзя.  Я  лично       усматриваю  причину этой самой коррупции в том, что бездействуют сами  депутаты  Верховной рады Украины! Почему я так уверенно на это  указываю?!  Потому  что  согласно ст. 5 Закона N3341-XII"Про організаційно-правові  основи боротьби з  організованою злочинністю" 30.06.1993 р., N3341-XII, далее Закон N3341-XII,  определено систему государственных органов,  которые осуществляют борьбу з организованной преступностью. Этим Законом N3341-XII прямо предусмотрено, что рядом с государственными органами,  которые уже(!) ведут такую борьбу, созданы СПЕЦИАЛЬНО для борьбы  с организованной преступностью государственные органы.  И государственные  органы, и государственные органы которые СПЕЦИАЛЬНО(!)  созданы для борьбы с  организованой преступностью, укомплектованы штатом работников,  которые подготовлены, финансово обеспечены.

Это какой же колоссальный штат должностных лиц содержится за счёт Государственного бюджета?! Правильно! ГРОМАДНЫЙ! Но который БЕЗДЕЙСТВУЕТ!

Контроль за выполнением законов в сфере борьбы с организованной преступностью и использованием денежных средств, которые выделяются на эти цели, осуществляет  Верховная  рада Украины НЕПОСРЕДСТВЕННО(!!!), а также(!!!)  Комитет Верховной рады Украины по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией(ст. 23 Закону N3341-XII).

Надзор, согласно этого Закона N3341-XII, за выполнением законов в сфере борьбы с организованной преступностью осуществляется Генеральным прокурором Украины и подчинённым ему прокурорами(ст.26 Закону N3341-XII).

Как ВЫВОД: все наши беды и невзгоды по борьбе с организованной преступностью, коррупцией, тем БЕСПРЕДЕЛОМ в Державе Украина который творится на протяжении с 30.06.1993 г., нужно возложить НА: Верховную раду Украины, Комитет Верховной рады Украины по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией, Генерального прокурора Украины и подчинённых ему прокуроров, которые НЕ могут, а точнее, НЕ хотят ЗАСТАВИТЬ(!), ОБЯЗАТЬ(!) работать и государственные органы, которые уже(!) ведут такую борьбу,  и созданные СПЕЦИАЛЬНО для борьбы  с организованной преступностью и коррупцией  государственные органы.

Согласно ст. 11 Закона Украины  "Про засади запобігання і протидії корупції" 07.04.2011р., N 3206-VI, далее Закон N 3206-VI, проводится специальная проверка лиц, которые претендуют на занятие должностей, связанных с выполнением функций государства или местного самоуправления, кроме " … кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, зокрема щодо:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації. …"

Тоесть на эти должности избирателями МОГУТ(!)  БЫТЬ избраны и БУДУТ(!) выбираться в 2012году лица:

-- которые привлекались к уголовной ответственности, в том числе и за коррупционные правонарушения;

-- которые привлекаются, либо ранее привлекались административным взысканиям за коррупционные правонарушения;

-- лица, которые идут в выборный орган только для того, чтобы лоббировать свои узкокорыстные интересы … .

Достижением этого Закона N 3206-VI уже есть то, что о таких кандидатах в депутаты начали в 2011-2012 годах открыто говорить.

Как ВЫВОД: Держава Украина сама своими Законами позволяет(!) на должности органов государственной власти выбирать(!) , назначать(!), например, за "особые" заслуги, рвение во время выборной кампании, продавать(!) за определённую сумму,  и т.д. НЕ профессионалов, а кого угодно.

Вопрос: что будет делать должностное лицо которое, например, купило(!) свою должность, либо назначено за "личное рвение"?! Правильно: будет "отбивать" свои вложенные денежные средства, а для этого сам будет брать взятки и другим давать, дабы самому выжить.

Вот и имеем в Державе БЕСПРЕДЕЛ должностных лиц органов государственной власти и не важно какая это ветвь власти: законодательная, исполнительная, или судебная.

Чтобы было понятно о чём я говорю, привожу отдельные выдержки статтей Законов о коррупции, которые были приняты в Державе на протяжении с 1993 года.

Посмотрите сами, может я накручиваю себя, может я действительно ЧЕГО ТО(!!!) недопонимаю ни в этих Законах, ни в том, что происходит в Державе?!

Кроме  ссылок  на отдельные Законы Украины, отдельных примеров со СМИ, по высказываниям, откоровениям отдельных должностных лиц, предоставляю для обозрения обращение за помощью Кирсы И.С..

Проблемма для поселкового головы, депутатов Краснокригорьевской поселковой рады Никопольского района Днепропетровской области взять линейку и промерить сторону земельного участка. При чём(!) на одной стороне -меже со смежным земельным участком, стена построенного гаража. Построен гараж по согласию с собственником смежного земельного участка.

И вот эти самые депутаты, члены Партии Регионов, поселковый голова и создали "проблемку".

Депутатам Краснокригорьевской поселковой рады Никопольского района стали дружно оказывать "посильную" помощь другие должностные лица, например:

-- составили и выдали ЗАКЛЮЧЕНИЕ, в котором ВЫВОДЫ основаны не на требованиях нормативно-правовых документов, а на том, что сказала собственник домовладения, которая сделала этот заказ;

-- либо составили и выдали ответ на запрос адвоката с неправдивой информацией.

  Эта самя "проблемка" созданная УМЫШЛЕННО(!) поселковым головою, депутатами поселковой рады, стала основанием для подачи массы жалоб в разные инстанции, для подачи в Никопольский горрайонный суд нескольких(!!!) исковых заявлений, обжалование решений суда в апелляционном, кассационном порядке!

При этом судьи Никопольского горрайонного суда Днепропетровськой области ДРУЖНО(!!!) встали(!) на защиту интересов поселкового головы, депутатов Краснокригорьевской поселковой рады - членов Партии Регионов. Ну как же признать действия этих ЧЛЕНОВ(!) Партии Регионов НЕПРАВОМЕРНЫМИ?!

И схватились в "схватку" участники процесса да так, что теперь и не разнять!

Поэтому если ЗАСТАВИТЬ(!), ПОНУДИТЬ(!) каждое должностное лицо ВЫПОЛНЯТЬ(!) свои должностные обязанности, ТРЕБОВАНИЯ ДЕЙСТВУЮЩЕГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА, тогда, безо всякого преувеличения, нужно безболезненно(!!!), безо всякого ущерба для Державы сократить как минимум одну треть(!!!) всех должностных лиц всех(!!!) органов государственной власти!!!

И если я не прав в этом, то переубедите меня, уважаемый мною Владимир Александрович со своими читателям сайта! ПЕРЕУБЕДИТЕ! Я очень хочу, чтобы я ошибался!

    С уважением А.И.

В Державі Україна приймалось, діяло, скасовувалось, знову приймалось законодавство про боротьбу з організованою злочинністю, корупцією на протязі всього цього часу її існування. 

Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з  організованою злочинністю» 30.06.1993 р., N3341-XII, далі Закон N3341-XII визначено, що під організованою злочинністю в цьому Законі розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань(ст.1 Закону N3341-XII). 

Що таке корупція в цьому Законі не визначено і це незважаючи на те, що відповідні органи повинні вести боротьбу не тільки проти організованої злочинності, а і проти корупції(ст.10, 23,24,25 Закону N3341-XII).

Згідно ст. 5 Закону N3341-XII визначено систему державних органів, які здійснюють  боротьбу з організованою злочинністю. Цією системою прямо передбачено, що поряд з державними органами, які призвані, в межах виконання покладених на них інших основних функцій, є СПЕЦІАЛЬНО(!) створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи.

І державні органи, і державні органи, які СПЕЦІАЛЬНО(!)  створені для боротьби з організованою злочинністю, укомплектовані штатом працівників, які підготовлені, фінансово забезпечені. 

Статею 12 Закону N3341-XII визначені права спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та їх співробітників.

Контроль за виконанням законів у сфері боротьби з організованою злочинністю і витрачанням коштів, які виділяються на ці цілі, здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією(ст. 23 Закону N3341-XII).

Статтями 24,25 Закону N3341-XII визначені повноваження та права Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Нагляд, згідно цього Закону, за виконанням законів у сфері боротьби ТІЛЬКИ з організованою злочинністю, без корупції, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами(ст.26 Закону N3341-XII).

2. Державні органи, спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю(ч.2 ст.5 Закону N3341-XII):

   (Положення  підпункту  "а"  пункту  2  статті  5  втратили чинність,  як  такі,  що  є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного  Суду N 9-рп/2004 ( v009p710-04 ) від 07.04.2004 )

а)  Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України;

б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

3. Державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю(ч.3 ст.5 Закону N3341-XII):

а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;

б) органи прокуратури України;

в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України; (Підпункт “в” пункту 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV від 03.04.2003 — набуває чинності з 01.08.2003 року)

г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;

д) органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори;

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України; 

є) Служба зовнішньої розвідки України. 

Закон України «Про боротьбу з корупцією»  5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР, далі Закон N 356/95-ВР, – Закон втратив чинність на підставі Закону N 1506-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 45, ст.691, СКАСОВАНИЙ:

Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупційними діяннями є: … (ст.1 Закону N 356/95-ВР)

На протязі майже чотирнадцяти років - з 5 жовтня 1995 року і по 11.06.2009р. - дії цього Закону, Контроль за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснювався Верховною радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.(ст.16), а Нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснювався Генеральним прокурором України й уповноваженими ним прокурорами.(ст.17).

Як ВИСНОВОК: всі наші біді та незгоди по боротьбі з корупцією, БЕЗПРЕДЄЛОМ в Державі Україна, ЗГІДНО ЦЬОГО Закону, на протязі майже чотирнадцяти років його дії - з 5 жовтня 1995 року і по 11.06.2009р., треба покладати на Верховну раду України, Комітет Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Генерального прокурора України й уповноважених ним прокурорів, які НЕ змогли, а точніше, НЕ захотіли ЗАСТАВИТИ(!), ЗОБОВ’ЯЗАТИ(!) працювати відповідні підрозділи(ст.4 Закону N 356/95-ВР): 

а) Міністерства внутрішніх справ України;

а-1) податкової міліції; 

б) Служби безпеки України;

в) органів прокуратури України;

г) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.

В 2009 році скасували один Закон, але прийняли два других МЕРТВО НАРОДЖЕНИХ ЗАКОНИ УКРАЇНИ.

1-й МЕРТВО НАРОДЖЕНИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» 11 червня 2009 року N 1506-VI, далі Закон N 1506-VI.  Цей Закон повинен був набрати чинності з дня його опублікування і вводився в дію з 1 січня 2011 року. АЛЕ! Закон втратив чинність на підставі Закону N 2808-VI від 21.12.2010, ВВР, 2011, N 25, ст.188), тобто до введення його в дію. 

В Законі терміни вживаються в такому значенні (ст.1 Закону N 1506-VI):

корупція — використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей;

В ст.11Закону N 1506-VI визначено, що треба мати Кодекси поведінки.

Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Верховною радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, органами державної влади в межах їх повноважень у встановленому законом порядку(ч.1 ст.24 Закону N 1506-VI).

Комітет Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, здійснюючи контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції, щороку не пізніше 15 квітня представляє Верховній раді України доповідь про стан запобігання та протидії корупції в Україні, що підлягає опублікуванню в офіційних виданнях Верховної ради України(ч.2 ст.24 Закону N 1506-VI).

Вперше введено в Закон таке поняття, як громадський контроль.

Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами(ст.25 Закону N1506-VI).

Нагляд за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами(ст.26 Закону N1506-VI).

2-й МЕРТВО НАРОДЖЕНИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ. Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» 11 червня 2009 року N 1507-VI, далі Закон N 1507-VI. Цей Закон повинен був набирати чинність з дня його опублікування і вводився в дію з 1 січня 2011 року. Закон втратив чинність на підставі Закону N 2808-VI від 21.12.2010, ВВР, 2011, N 25, ст.188. 

Цей Закон відповідно до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” встановлював відповідальність юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень, а також визначав порядок притягнення їх до відповідальності(ч.1ст.1Закону N 1507-VI).

АЛЕ! Дія цього Закону не поширювалась на юридичних осіб публічного права, які повністю утримувались за рахунок державного чи місцевих бюджетів, а також міжнародні організації(ч.2ст.1Закону N 1507-VI). А це вже прямо протирічить ст.4 Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173).

ТОБТО на посадових осіб органів державної влади цей Закон не поширювався!

Цим Законом було прямо передбачено, що юридична особа несе відповідальність, встановлену цим Законом, за вчинення від її імені та в її інтересах керівником такої юридичної особи, її засновником, учасником чи іншою уповноваженою особою самостійно або у співучасті будь-якого із злочинів, передбачених статтею 209, частиною першою або другою статей 235-4, 235-5, статтями 258-5, 364, 365, 368, 369 і 376 Кримінального кодексу України(ст.2 Закону N 1507-VI).

Визначено(ст.3 Закону N 1507-VI), що: на юридичних осіб судом можуть бути накладені такі види стягнень: 1) штраф; 2) заборона займатися певним видом діяльності; 3) конфіскація майна; 4) ліквідація юридичної особи. …

Дата підписання Україною: 27.01.1999 

Дата ратифікації Україною: 18.10.2006 ( Конвенцію ратифіковано із заявою Законом N 252-V ( 252-16 ) від 18.10.2006, ВВР, 2006, N 50, ст.497 )

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне обіцяння, пропонування чи надання будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-яким посадовим особам, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання своїх службових обов’язків(ст.2 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне вчинення вимагання чи одержання будь-якими посадовими особами прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги, для них особисто чи для інших осіб, або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги з метою виконання чи невиконання ними своїх службових обов’язків(ст.3 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за дії, згадані у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якою особою, що є членом будь-якого національного представницького органу, який здійснює законодавчі або виконавчі повноваження(ст.4 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне надання під час здійснення підприємницької діяльності обіцянки, пропонування чи дачі прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-яким особам, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов’язків(ст.7 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне вчинення під час здійснення підприємницької діяльності вимагання чи одержання прямо чи опосередковано будь-якими особами, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, будь-якої неправомірної переваги чи обіцянки такої вигоди для них особисто чи для інших осіб або прийняття пропозиції чи обіцянки отримання такої переваги з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов’язків(ст.8 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення визнання у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за дії, згадані у статтях 2 і 3, якщо в них задіяні будь-які особи, що обіймають посаду судді, або посадові особи будь-якого міжнародного суду, юрисдикцію якого визнала відповідна Сторона(ст.11 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне вчинення обіцяння, пропонування чи надання прямо або опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом на прийняття рішень будь-якою особою, згаданою у статтях 2, 4-6 і 9-11, незалежно від того, чи така неправомірна перевага призначена для неї особисто чи для іншої особи, а також вимагання, одержання або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги у винагороду за такий вплив незалежно від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату(ст.12 Конвенції ETS 173).

Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за дії, що згадуються у пунктах 1 і 2 статті 6 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (ETS 141), на умовах, наведених у цих пунктах, якщо предикатний злочин є одним із злочинів, передбачених у статтях 2-12 цієї Конвенції, в тій мірі, в якій відповідна Сторона не зробила застереження чи заяви стосовно цих злочинів або не вважає такі злочини тяжкими з огляду законодавства в сфері відмивання доходів(ст.13 Конвенції ETS 173).

1. Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення відповідальності юридичних осіб за передбачені цією Конвенцією кримінальні злочини — дачу хабара, зловживання впливом та відмивання доходів, — вчинені на їхню користь будь-якою фізичною особою, яка діяла незалежно або як представник того чи іншого органу юридичної особи та яка обіймає керівну посаду у цій юридичній особі, із використанням:

- представницьких повноважень юридичної особи; чи

- повноважень приймати рішення від імені юридичної особи; чи

- повноважень здійснювати контроль за діяльністю юридичної особи;

а також за залучення такої фізичної особи до вищезазначених злочинів у якості співучасника чи підбурювача(ч.1ст.18 Конвенції ETS 173).

2. Крім випадків, передбачених у пункті 1, кожна Сторона вживатиме необхідних заходів для забезпечення відповідальності юридичної особи, коли неналежний контроль з боку фізичної особи, згаданої у пункті 1, призвів до вчинення в інтересах цієї юридичної особи кримінальних злочинів, наведених у пункті 1, фізичною особою, що їй підпорядковується(ч.2ст.18 Конвенції ETS 173).

3. Відповідальність юридичної особи за пунктами 1 та 2 не виключатиме кримінального переслідування фізичних осіб, які вчиняють кримінальні злочини, згадані у пункті 1, підбурюють до них або беруть у них участь(ч.3ст.18 Конвенції ETS 173).

1. З огляду на серйозний характер кримінальних злочинів, передбачених цією Конвенцією, кожна Сторона запроваджуватиме стосовно кримінальних злочинів, визначених у статтях 2-14, ефективні, адекватні та стримуючі санкції і заходи, включаючи, у разі вчинення таких злочинів фізичними особами, позбавлення волі із подальшою можливістю екстрадиції.

2. Кожна Сторона забезпечуватиме, щоб юридичним особам, притягнутим до відповідальності відповідно до пунктів 1 та 2 статті 18, призначалися ефективні, адекватні та стримуючі кримінальні або некримінальні санкції і заходи, включаючи штрафи.

3. Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення можливості конфіскації чи в інший спосіб вилучення засобів вчинення кримінальних злочинів і доходів, отриманих від кримінальних злочинів, визначених цією Конвенцією, чи власності, вартість якої відповідає таким доходам.

Закон України  «Про засади запобігання і протидії корупції 07.04.2011р. N 3206-VI», далі Закон N 3206-VI:

Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави, але відсутня відповідальність юридичних осіб … (ст.18 Конвенції ETS 173).

У цьому Законі використані терміни: конфлікт інтересів, корупційне правопорушення, корупція, неправомірна вигода(ст.1 Закону N 3206-VI).

Відносини, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції, регулюються цим Законом, іншими законами і міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами(ч.1 ст.1 Закону N 3206-VI).

Дія цього Закону та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, у межах, установлених цим Законом (ч.2 ст.1 Закону N 3206-VI).

Діяльність із запобігання і протидії корупції ґрунтується на принципах(ст.3 Закону N 3206-VI): верховенства права; законності; комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів; пріоритетності запобіжних заходів; невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень; відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів; забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням. 

АЛЕ! Це тільки декларація! Ці принципи стосуються не всіх українців(ст.11 Закону N 3206-VI ).

Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є(ст.4 Закону N 3206-VI):

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;

ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;

є) члени Центральної виборчої комісії;

ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);

в) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового;

г) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів;

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону;

4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи — у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

1. Президент України, Верховна Рада України, органи прокуратури України здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України.

2. Органи державної влади здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні у межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.

3. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України.

4. Координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України і діє відповідно до вимог, встановлених законом.

5. Спеціально уповноважені суб’єкти безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі — спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції).

Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.

Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

6. Суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках — у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, є:

1) уповноважені підрозділи органів державної влади;

2) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою.

7. Посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Законом встановлені обмеження щодо використання службового становища(ст.6 Закону N 3206-VI):

1. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Згідно ст. 11 Закону N 3206-VI проводиться спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, зокрема щодо:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру ;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров’я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

Тобто на ці посади можуть бути вибрані особи:

-- які  притягались до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення;

 -- які піддані, або піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення; … .

Стаття  11 набирає чинності з 1 січня 2012 року. 

Згідно ст. 13 Закону N 3206-VI вводяться  Кодекси поведінки: Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог установлюються законом.

АЛЕ!!! Все на визнанні про необхідність встановлення загальних вимог до поведінки осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування так і закінчилось! Судді на своєму з’їзді щось там на зразок Кодексу Честі Суддів прийняли (учасники судового процесу ЗОБОВ’ЯЗАНІ(!) звертатися до суду  під час судового засідання словами “Ваша честь”(ст.161 ЦПК України). АЛЕ!!! Навіть самі судді говорять, що цей Кодекс професійної етики суддів України відрізняється від Кодексу суддівської етики (честі) США, Італії, Росії, …, і абсолютно ніякого впливу на суддів НЕ має. Тобто прийнято цей Кодекс професійної етики суддів України з’їздом(!!!) суддів(!!!) України для все тієї ж всемогутньої «галочки», для відписки! Я ж вважаю, що з’їзд суддів умисно(!) прийняв такий документик(!), вибачте, не повертається сказати Кодекс(!) професійної(!) етики(!) суддів(!), і саме для прикриття своєї «вотчини», ТОГО БЕЗПРЕДЄЛА, який створено в судовій гілці влади саме суддями. 

Урегулювання конфлікту інтересів: 1. Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах “а”, “б” пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані (ч.1ст.14 Закону N 3206-VI):

1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;

2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

І знову ж АЛЕ!!! Згідно ч.2 ст. 14 Закону N 3206-VI: Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 Закону N 3206-VI: З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення Міністерство юстиції України проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів.

Згідно ч.2 ст.15 Закону N 3206-VI: 2. Обов’язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

Згідно ч.3 ст.15 Закону N 3206-VI: 3. За ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Згідно ч.2 ст. 21 Закону N 3206-VI:  2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.

Статею 22 Закону N 3206-VI встановлено особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Згідно ст. 27 Закону N 3206-VI:  

1. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері запобігання і протидії корупції в межах, визначених Конституцією України.

Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері запобігання та протидії корупції у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно ст. 28 Закону N 3206-VI:  1. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 29 Закону N 3206-VI:  1. Нагляд за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно ст. 31 Закону N 3206-VI:    1. У разі якщо міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про запобігання і протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.

От і маємо те, що цим Законом N 3206-VI на державні посади треба вибирати, призначати осіб, які і будуть створювати в Державі БЕЗПРЕДЄЛ.  

«Головна умова успіху – політична воля, узгоджені дії всіх гілок і рівнів влади та бізнесу.» ОЛЕКСАНДР ВІЛКУЛ Голова Дніпропетровської облдержадміністрації. Бизнес – класс. Межрегиональный деловой журнал №2(24) 2010. 

АЛЕ!!! Закон України  «Про засади запобігання і протидії корупції» 07.04.2011р. N 3206-VI» якраз і підтверджує те, що порядку в Державі Україна НЕ буде допоки на посади в органи державної влади: кандидати на пост Президента України, кандидати у народні депутати України, кандидати у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, будуть вибирати осіб:

-- які  притягались до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення;

 -- які піддані, або піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення; … .

Що я маю на увазі. Приклади: 

1-й приклад. -- По заяві батька хворої дитини Міністерство охорони здоров’я, на проведення операції по пересадці кісткового мозку за кордоном, було виділено грошові кошти в сумі 143,00 тис. євро. Ці гроші було направлено не безпосередньо до лікувального закладу за кордоном САМИМ Міністерством, а ПОСЕРЕДНИКУ. При цьому посередник перерахував з цих грошей тільки 115 тис. євро, і не до лікувального закладу, де дійсно проводять такі операції, а до захолусної, провінціальної, третьорядної лікарні. В цій третьорядній лікарні і було проведено операцію хворій дитини, але дитина через три дні померла. Хвору дитину, доручено оперувати НЕ професіоналу лікарю тому це завідомо умисне убивство. Батько поскаржився, подав офіційно заяву про скоєння злочину в СБУ. Цю заяву в СБУ, як повідомили працівники цієї організації батьку померлої дитини, ВТРАТИЛИ(!?!????) … .

Умисел посадових осіб - розікрасти державні гроші, які виділено на проведення операції хворої дитини, не надати кваліфіковану медичну допомогу, вбивство хворого, який потребує медичної допомоги.Всі задіяні у цьому злочині посадові особи винні у скоєнні вмисного вбивства хворого, який потребував кваліфікованої медичної допомоги, але якої йому не було надано з-за розкрадання ДЕРЖАВНИХ грошей посадовими особами.  

Хто винен в умисному убивстві хворої дитини та хто зобов’язаний ВЖЕ ходити в кандалах, у самому прямому розумінні цього слова: 

1) Посадові особи Міністерства охорони здоров’я, які дали дозвіл та перерахували посереднику грошові кошти в сумі 143,00 тис. євро. Це п.п. ч.2ч.3 ст. 28, 2), 4), 6),9), 12) ч.2 ст.115, ст.ст. 364, 365… КК України.   

2) Посередник: - ч.2ч.3 ст. 28, п.п. 2), 4), 6),9), 12) ч.2 ст.115, ст.ст. 364, 365… КК України, 

3) Посадові особи третьорядної лікарні: - ч.2ч.3 ст. 28, п.п. 2), 4), 6),9), 12) ч.2 ст.115, … КК України .

4) Посадові особи Міністерства охорони здоров’я при перерахуванні грошових коштів посереднику ДІЯЛИ У ЗМОВІ з посадовими особами контролюючих органів: КРУ, ІНШІ КОНТРОЛЮЮЧИ ОРГАНИ, прокурор, СБУ, міліція … . Тобто попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Така впевненість підтверджується тим, що посадові особи Міністерства охорони здоров’я НЕ перерахували б грошові кошти посереднику, якби не були упевнині, що їх злочинні дії не викриють та не притягнуть до кримінальної відповідальності посадові особи КРУ, ІНШИХ КОНТРОЛЮЮЧИХ, ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, а саме:

посадові особи КРУ, ІНШІ КОНТРОЛЮЮЧИ ОРГАНИ …,  які НЕ ПРОКОНТРОЛЮВАЛИ на яких підставах ПЕРЕРАХОВАНІ  ДЕРЖАВНІ грошові кошти ЯКОМУСЬ ПОСЕРЕДНИКУ. Допустили таке перерахування !!! Тому дії підпадають під – ч.2ч.3 ст. 28, п.п. 2), 4), 6), 9),12) ч.2 ст.115, ст.ст. 364, 365, … КК України.

5) Посадові особи СБУ, які «ВТРАТИЛИ» заяву подану до них з повідомленням про скоєння злочину і таким чином ПРИКРИВАЮТЬ злочинців:– не провели перевірку отриманої заяви про скоєний злочин, не встановили всіх осіб причетних до скоєння злочину та не передали  матеріали  прокурору для відкриття кримінальної справи. Тому дії підпадають під - ч.2ч.3 ст. 28, п.п. 2), 4), 6), 9),12) ч.2 ст.115, ст.ст. 364, 365, … КК України.

6) Прокурор, який БЕЗ ДІЄ по відношенню до злочинців і таким чином прикриває злочинців. Не відкрив кримінальну справу та не провів досудове розслідування, не передав матеріали кримінальної справи до суду. Тому дії підпадають під - ч.2ч.3 ст. 28, п.п. 2), 4), 6), 9),12) ч.2 ст.115, ст.ст. 364, 365, … КК України –

7) …

Посадові особи самі НЕ виявили безпосередньо ознак злочину! Але навіть коли почали проводити журналістське розслідування то ці самі посадові особи навіть НЕ дають відповіді на запит журналістів, НЕ надають належно завірені копії відповідних документів!!! 

А такі дії вже підпадають як мінімум під ч.2 ст..28 КК України: 2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Про наведений приклад розказували та показували по телебаченню у журналістському розслідуванні, але на який НЕ відреагували в прокуратурі Україні. Не відреагували ні в одному правоохоронному органі!  Це при тому, що згідно ч.1ст.. 94КПК України: Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

4) повідомлення, опубліковані в пресі; … .

Маємо те, що ЗЛОЧИНЦІ-ПОСАДОВІ ОСОБИ - КРУ, ІНШИХ КОНТРОЛЮЮЧИХ, ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ – ПРОКУРАТУРА, СБУ, МІЛІЦІЯ, як займали свої посади так і продовжують займати!!!  І це під прапором боротьби проти організованої злочинності, запобігання і протидії корупції під  парламентським контролем Верховної ради України,  наглядом Генерального прокурора України та підпорядкованими йому прокурорами. При цьому грамадський контроль до уваги НЕ береться взагалі.

Таких журналістських розслідувань багато, але правоохоронні органи на них НЕ РЕАГУЮТЬ належним чином! Посадові особи КРУ, ІНШИХ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ, НЕ передають матеріали перевірок до прокуратури для належного реагування – відкриття кримінальної справи, а самі посадові особи правоохоронних органів видно живуть десь на іншій планеті, АБО ГЛУХІ, СЛІПІ, НЕ ВМІЮТЬ НІ ЧИТАТИ, НІ ПИСАТИ. 

Це вже БЕЗПРЕДЄЛ в Державі Україна саме ПОСАДОВИХ ОСІБ.

Депутатам Верховної ради України треба(!)  НЕГАЙНО(!!!) внести зміни, доповнення до чинного законодавства, і в першу чергу до Розділу VI КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ  Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» 07.04.2011р. N 3206-VI,  до кримінального кодексу України, якими передбачити кримінальну відповідальність кожної посадової особи органу влади, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних або фізичних осіб-підприємців, … ,  за НЕ надання: - відповіді на запит журналістів, громадян; - відповідних належно завірених документів, - забороняти або заважати, перешкоджати роботі журналіста … тощо,  КАРА – позбавлення волі на строк з десяти до 15 років, або довічне позбавлення волі. 

2-й приклад.-- Полігон по утилізації побутових відходів біля с.Кам’янське Нікопольського району, Дніпропетровської області закрили. Посадовими особами органів влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів,  було встановлено, що свого часу на цей полігон було вивезено і відходи з металобрухтом з ВАТ «ПТЗ». Всього ця територія з відходами металу займала близько 10% від загальної території полігону. Але розривали всю територію цього полігону робітники, яких посадові особи правоохоронних органів не могли(?!) встановити, не могли(?!) вони і встановити кому саме належала техніка: трактори, автомобілі, які працювали на полігоні (безхозна техніка(?!). Розривати полігон по утилізації побутових відходів це грубе порушення санітарних  норм, санітарного стану навколишнього середовища, люди навколишніх сіл почали хворіти …, поряд на Дніпрі знаходиться і водозабірник для постачання води до міста Нікополя … . Але зупинити такий безпредел «не встановлених» робітників було НЕМОЖЛИВО. Причину НЕ МОЖЛИВОСТІ зупинити цей безпредєл стала зрозуміла з вислову однієї посадової особи, яка на запитання депутата відповіла: як можна заборонити розривати робітникам полігон по утилізації побутових відходів та «добувати» метал, коли вся територія полігону поділена на окремі частки, території. Металобрухт, який знаходять на кожній такій частині території здають, а грошові кошти передають посадовим особам тієї гілки влади, якій належить ця частина території по жеребку. І я навіть будучі на такій посаді НЕ МОЖУ заборонити чинити таке свавілля цих посадових осіб тому, що сам залежу від них … .

Так сказано було посадовою особою, у якої спитали чого ця посадова особа НЕ ЗАБОРОНИТЬ розривати полігон по утилізації побутових відходів … .

3-й приклад. -- Одна посадова особа правоохоронного органу, у приватній розмові, так за між іншим, сказала, що поки працюєш в правоохоронному органі треба ЗАБЕЗПЕЧИТИ СОБІ СТАРІСТЬ для чого треба прикривати бізнесові структури, отримувати за це свою долю (частку) … . 

--  один працівник санітарно-епідеміологічної служби у приватній розмові відверто заявила, що заробітна плата у неї 1300 грн., але ці гроші для неї і є і немає. Якби ці гроші не платили, то вона від цього і не потерпала б тому, що вона і так від своєї роботи отримує все необхідне для свого безбідного проживання, утримує чоловіка, який ніде не працює, навчає своїх дітей тощо. Як було зрозуміло з цього вислову, то цього працівника СЕС під час проведення нею перевірок перевіряємий: кормить, поїть, спати укладає, конверт(з грошима) та сумки з делікатесами з собою дає … . Оце і є та причина, чого нас, простих громадян, кормлять ядовитими «харчами»!

Маємо те, що органи влади ВСИХ гілок: законодавча, судова, виконавча і особливо - правоохоронні органи, або безпосередньо ЗАЙМАЮТЬСЯ БІЗНЕСОМ( і виривають металобрухт в заборонених місцях – полігон по утилізації побутових відходів також, або скоюють злочини - розкрадають державні гроші, які виділено на проведення операції хворої дитини …), або просто паразитують, тобто ОТРИМУЮТЬ УТРИМАННЯ у вигляді «заробітної» плати від юридичних та фізичних осіб підприємців, у самому прямому розумінні цього слова.

Дії ПОСАДОВИХ ОСІБ всіх гілок і рівнів влади і правоохоронних органів також, направлені на отримання ПРИБУТКУ, ДОХОДУ від своєї «діяльності» на посаді органу державної влади. 

 Треба НЕГАЙНО вносити зміни, доповнення до КК України і кваліфікувати такі дії посадових осіб органів влади, правоохоронних, юридичних та фізичних осіб, як злочин вчинений організованою групою або навіть злочинною організацією (ч.2,ч.3, ч.4 ст. 28 КК України).  

Чи можуть правоохоронні органи, прокуратура розкривати такі злочини, результативно вести боротьбу з корупцією, корупційними діями посадових осіб?! На цей час  Н Е  М О Ж У Т Ь ! Виникає питання: ЧОМУ?! По-1-ше, на посадах державних органів дуже багато осіб, яких притягали до кримінальної відповідальності, за корупційні дії і які просто заінтересовані у створені БЕЗПРЕДЄЛА в Державі. 

По-2-ге, Кримінальний кодекс України про скоєння таких суспільно небезпечних винних діянь (дія або бездіяльність), вчинених суб’єктом злочину, на час його прийняття, 2001 рік, ЗНАВ, але не було взято ні його розробниками, ні депутатами Верховної ради України до уваги під час його прийняття. І все тільки з-за того, що політики гралися і продовжують гратися, у самому прямому розумінні цього слова, у «ДЕМОКРАТІЮ», при цьому вели і ведуть боротьбу за політичну владу, за можливість «дорватися» до розподілу Державного бюджету … Про Державу Україна, про її народ посадові особи НЕ думали, НЕ думають і НЕ будуть думати до поки у Верховній раді депутатами будуть співаки, гармоністи, спортсмени тощо, а не професіонали – економісти, юристи, люди, які займаються виробництвом, бізнесом.

 На цей час у політиків ВЖЕ(!) визріла думка про те, що повинна бути ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ, як головна умова успіху … . Нарешті ДОЧЕКАЛИСЬ! Але це тільки розмови! ПОБАЛАКАЛИ ТА Й ГОДІ! Зараз перед виборами знову трохи побалакать доведеться! І так від виборів до виборів!