Скарга

Мій отчим - Карімов Ергаш Іфратович, довідавшись, що я є приватним підприємцем, почав вимагати від мене, щоб я йому передала свій «бізнес», у зв’язку з тим, що він «восточный человек», що його виховали «по восточному», де не припустимо, щоб «младшие женщины в семье» заробляли більше чоловіків. Коли я відмовилась від виконання вимог Карімова Е.І., він мені заявив, що у нього «все схвачено» в Нікопольському міськрайонному суді, що він звернеться до суду з будь яким надуманим позовом, а суд задовольнить цей позов і увесь мій бізнес перейде до нього. Що у дійсності так і відбулося...

Карімовим Е.І. до Нікопольського міськрайонного суду було подано кілька позовних заяв.

Усі позови подані до суду Карімовим Е.І. з єдиною метою: на підставі рішення суду, передати на відповідальне збереження майно власника самому Карімову Е.І. та затягуючи час повернення майна від Карімова Е.І. до власника цього майна, дати можливість на «законное» користування Карімовим Е.І. чужим майном під час «рассмотрения» цивільних справ у суді, не виконання рішення суду відділом державної виконавчої служби, а у майбутньому і, знову ж на підставі рішення суду, зволікати з виконанням рішення суду, очікувати подання позовної заяви про витребування цього майна з незаконного чужого володіння. Саме ця схема проглядається, на протязі з 2004 року, в Нікопольському міськрайонному суді та посадовими особами відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, далі ДВС НМРУЮ.

Про це свідчать рішення суддів Нікопольського міськрайонного суду по цим позовам, які я

пояснити можу тільки тим, що це робилося умисно в інтересах саме Карімова Е.І., а не на підставі вимог чинного законодавства, Закону України «Про статус суддів», «Про судоустрій України».

Невеликий аналіз цих рішень суду:

У квітні 2004р. Карімов Е.І. подав до Нікопольського міськрайонного суду Дніпро¬петровської області надуману, не підтверджену доказами, позовну заяву від 24.04.2004г. до мене, Федорової Алли Михайлівни, при тому, що власником майна є Солодовник О.В..

Карімов Е.І. вимагав від суду: стягнути з Федорової А.М. 25 486 грн. 65 коп., зобов’язати повернути продукцію, яка нібито належить йому і яка нібито знаходиться у Федорової А.М. на загальну суму 52 626 грн. 00 коп., зобов’язати Федорову А.М. звільнити торгові точки на ринку «Пер¬вомайский» та на Центральному ринку м. Нікополя, в якості забезпечення позову накласти арешт на продукцію, яку нібито Карімов Е.І. передав на реалізацію Федоровій А.М., а також на торгові точки та квартиру ФедоровоїА.М. . В якості доказів Карімов Е.І. надав суду якісь накладні про отримання ним товару та вказав на усні показання свідків – його рідні.

11 травня 2004р. по цій позовній суддя Нікопольського міськрайонного суду Кліменко І.В., відкрила цивільну справу та з метою забезпечення позову наклала арешт на майно - малу архітектурну форму ДП «Нікопольський центральний ринок» та малу архітектурну форму, яка знаходиться на теріторії ринку «Первомайский» та контейнери на стоянці біля цього ринку «включая находящийся в них товар на сумму 25 486 грн. 00 коп., запретив отчуждение до решения суда».

Після винесення судом ухвал від 11 травня 2004р. КарімовЕ.І. знущаючись повідомив мені та моєму чоловіку про те, що він, як і обіцяв, забере у мере все моє майно, що всі мої законні та належні докази суд враховувати при винесенні рішень не буде і що я буду жити «на улице». Дійсно, як свідчать подальші події, все як погрожував КарімовЕ.І. , так і відбулося,

Посадові особи відділу ДВС НМРУЮ дуже швидко та оперативно виконали рішення суду про накладення арешту на майно - ухвалу від 11 травня 2004р., яке зразу ж передали на відповідальне збереження Карімову Е.І. по акту.

Актом державного виконавця від 30.06.2004р. державна виконавча служба наклала арешт на все майно , яким користувалась Федорова А.М., яке використовувала займаючись підприємницькою діяльністю та передала це майно на відповідальне збереження Карімову Е.І. Останній зайняв торгові точки, після чого став спокійно здійснювати торгову діяльність і таким чином, повністю здійснив, за активної участі СУДДІВ Нікопольського міськрайонного суду: КЛИМЕНКО І.В. та ТИХОМИРОВА І.В., посадових осіб відділу державної виконавчої служби, свій план, рейдерського захвату майна Солодовник О.В. і тільки на підставі прийнятих завідомо непідсудних рішень суду. Весь цей час Карімов Е.І. використовує майно в підприємницькій діяльності, отримує відповідно доходи.

При цьому суддею Кліменко було прийнято дві ухвали: від 11.05.2004р., та від 17.09.2004р., і які двічі, по поданим мною, ФедоровоюА.М., апеляційним скаргам, апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалами: - від 07 вересня 2004р., - від 16 грудня 2004 р. скасовував ці ухвали та направляв справу на новий розгляд.

В ухвалі від 16 грудня 2004р., справа №22а-5914 2004р., колегією суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області прямо вказано на те, що СУДДЯ КЛИМЕНКО І.В. постановила ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке підлягає відміні, а скарга Федорової А.М. підлягає задоволенню.

Тобто суддя КліменкоІ.В. приймала завідомо непідсудні рішення, грубо порушуючи вимоги ст..375 КК України, затягнула безпідставно розгляд справи на довгий час саме з метою досягнення Карімовим Е.І. захвату майна Солодовник О.В, користування Карімовим Е.І. цим майном, лишив можливості займатися і СолодовникО.В., і Федорову А.М. підприємницькою діяльністю.

Суддя КліменкоІ.В. розглядала цивільну справу по позовній заяві КарімоваЕ.І. до Федорової А.М. на протязі біля двох років, але рішення по цій справі так і не прийняла, тільки в грудні 2006 року суддя Тихомиров І.В. залишив цю, як і інші позовні заяви , ухвалою суду без розгляду. Судді «проволинили»

розгляд справ на протязі кількох років, забрали рішенням суду майно у його власника, передали це майно на відповідальне збереження посадові особи виконавчої служби і , без прийняття рішення, залишили ці всі позови без розгляду не повернувши майно самому власнику.

Після подачі своїх позовів до суду, починаючи з 11.05. 2004р. і до 22.12. 2006 р., на виклики до суду для прийняття участі у судовому засіданні КарімовЕ.І. умисно не з’являвся, тим самим затягував розгляд справи по суті, а його представники з’являлися до суду тільки тоді, коли у Карімова Е.І. виникала необхідність подовжити користування чужим майном, для чого ухвалою суду накладався новий протизаконний арешт на майно і таким чином узаконювалося подальше користування цим чужим майном, а і власнику майна, і Федоровій А.М., відповідно наносилась і наноситься майнова, моральна шкода .

Тільки 12 грудня 2006р. суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомиров І.В., на підставі п. 3 ч.1 ст.207 ЦПК України, у зв’язку з не явкою до суду позивача, прийняв ухвалу про залишення усіх позовів поданих Карімовим Е.І. без розгляду. При цьому, накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20 вересня 2004р. (?) арешт на ма¬лу архітектурну форму - торговий павільйон, який знаходиться на ринку «Первомайский», було знято.

Але ухвали суду від 20 вересня 2004 г. немає, є ухвала суду від 17 вересня 2004р., в якій указано про накладення арешту на малу архітектурну форму, яка знаходиться на території ринку «Первомайский».

Я вважаю, що суддя Тихомиров І.В. умисно зробив цю помилку у прийнятій ним ухвалі суду від 12 грудня 2006 р. з єдиною метою: утворити неясності при виконанні цієї ухвали суду,і таким чином продовжити час протизаконного користування Карімовим Е.І. чужим майном, затягнути час повернення майна від Карімова Е.І. до його власника.

22. 12. 2006р. суддя Нікопольського міськрайонного суду Тихомиров І.В. нарешті прийняв ухвалу про зняття арешту, який було ним же самим накладено ухвалою від 01 червня 2005 р. на малу архітектурну форму – торговий павільйон, розташований на ринку «Первомайский»- ПП «Нева-1», три контейнери з металу, які примикають до торгового павільйону, які знаходяться на автостоянці, яка примикає до ринку «Первомайский»- ПП «Нева-1».

Сам суд на виконання це рішення до державної виконавчої служби «ДЛЯ СВЕДЕНИЯ» не направив, як це робили при накладені арешту.

Крім цього! Суддя Тихомиров І.В. ухвали суду і від 12.12.2006р., і від 22.12.2006р. прийняв з порушенням вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, в ухвалах відсутні адреса та місце знаходження сторін, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ці вимоги до виконавчих документів прямо передбачені чинним законодавством з 2003 року! Рішення суддя Тихомиров І.В. приймав в грудні 2006 року, а тому суддя повинен був видати рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства, але не видав!

Саме ці «неточності» стали причиною не прийняття до виконання цих ухвал суду посадовими особами відділу ДВС НМРУЮ і мого ходіння від посадових осіб відділу ДВС НМРУЮ до судді і навпаки, від судді з ухвалою суду, виданою знову з порушенням вимог чинного законодавства, до відділу ДВС НМРУЮ . І так я вже ходжу на протязі з січня 2007 року!

Таким чином су¬дді Клименко І.В. та Тихомиров І.В. на протязі трьох років сприяли Карімову Е.І. у його рейдерстві, захваті чужого майна та безпідставного ним користування.

Ці дії , наскільки я розумію вимоги кримінального кодексу України , підпадають під дії ст.186 КК України, а саме: Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) , вчинений організованою групою. Але маємо невелику особливість, а саме те, що відкрите викрадення чужого майна (грабіж) здійснюється на підставі прийнятих суддями завідомо непідсудних рішень. При чому ці рішення посадові особи відділу ДВС НМРУЮ, швидко та оперативно виконали, але саме посадові особи відділу ДВС НМРУЮ, знайшли в наступних ухвалах суду те, що ухвала від 12.12.2006р. та ухвала від 22.12.2006р. не відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому на протязі біля трьох років не знімають накладений ними арешт та не повертають мені майно.

Сам Карімов Е.І. рішення суду теж не виконав, майно з відповідального збереження законному власнику, Солодовник О.В., не передав, майно не звільнив та продовжує до цього часу здійснювати протизаконне користування чужим майном.

19.02.2007р. Карімов Е.І. до Нікопольського міськрайонного суду подав абсолютно ідентичний позов позовній заяві від 24 квітня 2004р. до мне, Федорової Алли Михайлівни, змінивши тільки одну дату подачі позову.

Карімов Е.І. знову вимагав від суду: стягнути з мене 25 486 грн. 65 коп., зобов’язати повернути продукцію, яка є його власністю і яка знаходиться у мене у користуванні на загальну суму 52 626 грн. 00 коп., зобов’язати мене звільнити торгові точки на ринку «Первомайский» та на Центральному ринку м. Нікополя, а у порядку забезпечення позову, накласти знову арешт на продукцію, яку Карімов, нібито передав мені на реалізацію, а також на торгові точки та мою квартиру і автомобіль. Це при тому, що майно знаходилося у нього на відповідальному зберіганні.

По цій вище вказаній позовній заяві мого, Федорової А.М., отчиму - Карімова Е.І., суддя Нікопольського суду Ненахов Г.В., ігноруючи вимоги чинного законодавства, відкрив цивільну справу № 2 - 3467/07. Ця цивільна справа по позовній заяві КарімоваЕ.І., після неодноразових моїх зверненнях до посадових осіб у різні вищі органах влади з проханням захистити мене від суддівського свавілля, у зв’язку з неявкою на судові засідання Карімова Е.І., залишена без розгляду ухвалою суду від 11.09.2007р..

Ні в суді, ні найняті мною адвокати не пояснили мені, а сам суддя ТихомировІ.В. тільки насміхався наді мною, що мені треба зробити для того, щоб майно повернули з відповідального збереження до власника. Мені ніхто не пояснив, що мені треба тільки попросити суд у письмовій формі прийняти доповнення до прийнятих ухвал та довести ці ухвали суду до відповідності їх вимогам чинного законодавству. При цьому державна виконавча служба Нікопольського управління юстиції неодноразово не приймали до виконання виконавчі документи: Ухвалу суду від 22.12.2006р., справа №2-818/06 та Ухвалу суду від 12.12.2006, справа №2-818/06, не виконувала рішення суду та не скасувала накладений арешт на майно у відповідності до рішення суду та не повернула передане майно з відповідального збереження від КарімоваЕ.І.. Тому Солодовник О.В. вимушена була подати позовну заяву від 18.05.2007р. «об истребовании имущества из чужого незаконного владения» до відповідача КарімоваЕ.І. Ця справа по поданій позовній заяві на розгляд передана була судді Кобиляцькій-Шаховал І.А..

Ця справа на протязі більше року не розглядалася, рішення не прийнято, при цьому Карімов Е.І. знову не з’являється до суду на судові засідання, але продовжує користуватися майном Солодовник О.В..

У судді Кобиляцькій-Шаховал І.А. закінчилися повноваження судді, справа знову передана на розгляд іншому судді. Коли буде розглянуто цю справу та прийнято рішення судом невідомо.

Судді ні одного разу не притягнули до адміністративної відповідальності КарімоваЕ.І. за не повагу до суду по ст.185-3 КУпАП. Судді проявляють корпоративну згуртованість по затягуванню розгляду справ, по поверненню майна його власнику.

Ухвалою суду від 12.12.2006р., справа№2-818/06, він, суддя ТихомировІ.В., вказує на те, що залишає без розгляду «Цивільні справи за позовами Карімова Еграш Іфратовича до Федорової Алли Михайлівни про стягнення заборгованості за договором та витребування майна із чужого незаконного володіння ; Карімова Ергаш Іфратовича до ПП " Манас " про витребування майна у зв'язку із виконанням договору підряду».

Але в ухвалі суду від 22 .12.2006р., справа №2-818/06: «ВСТАНОВИВ: У провадженні суду знаходилася цивільна справа за позовами: Карімова Ергаш Іфратовича до Федорової Алли Михайлівни про стягнення заборгованості за договором та витребування майна з незаконного чужого володіння , Усачова Олександра Леонідовича до Карімова Ергаша Іфратовича про витребування майна і усунення перешкод в користуванні майном .Карімова Ергаш Іфратовича до Федорової Алли Михайлівни , Солодовник Олени Володимирівни про перегляд рішення за нововиявленими обставинами , Солодовник Олени Володимирівни до Федорової Алли Михайлівни про визнання права власності .Солодовник Олени Володимирівни до Федорової Алли Михайлівни про визнання права власності , Карімова Ергаш Іфратовича до ПП " Манас " про витребування майна у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором підряду. Ухвалою суду від 12.12.2006 року дана цивільна справа були залишені без розгляду.»

Тому виникає питання, чого були залишені без розгляду цивільні справи по позовним заявам: «…, Усачова Олександра Леонідовича до Карімова Ергаша Іфратовича про витребування майна і усунення перешкод в користуванні майном .Карімова Ергаш Іфратовича до Федорової Алли Михайлівни , Солодовник Олени Володимирівни про перегляд рішення за нововиявленими обставинами , Солодовник Олени Володимирівни до Федорової Алли Михайлівни про визнання права власності, Солодовник Олени Володимирівни до Федорової Алли Михайлівни про визнання права власності,….» як про це вказано в ухвалі від 22.12.06р.. «Ухвалою суду від 12.12.2006 року дана цивільна справа були залишені без розгляду.»?! Скільки справ, скільки скандалів і все було вирішено однією ухвалою суду – залишити без розгляду.

Я вважаю, що суддя Тихомиров І.В. умисно це зробив з єдиною метою: утворити неясності при виконанні цієї ухвали суду,і таким чином продовжити час протизаконного користування Карімовим Е.І. чужим майном, затягнути час повернення майна від Карімова Е.І. до його власника. Тому що оскарження рішення судді може бути тільки в процесуальному порядку і більше ніяк. Мене умисно, своїми рішеннями, суддя ТихомировІ.В. заставляв втягуватися в судову тяганину і не займатися ні сімейними справами, ні підприємницькою діяльністю, а адвокати належної юридичної допомоги мені не надавали.

Цією ж Ухвалою від 22 грудня 2006 року , справа №2-818/06, він, суддя ТихомировІ.В., приймає рішення «Арешт накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 01 червня 2005 року на малу архітектурну-торговий павільйон розташований на ринку " Першотравневий "- ПП " Нева -1 " , три металічних контейнера .що примикають до торговельного павільйону , що знаходяться на автостоянці . що примикає до ринку " Першотравневий "- ПП " Нева - І " . - зняти. »

При цьому видає мені Ухвалу від 22 грудня 2006р., справа №2-818/06 , яка не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Я вважаю, що суддя ТихомировІ.В. такі рішення прийняв тільки з однією метою: завуалювати як свої, так і судді Клименко І.В. , протизаконні дії: прийняття завідомо непідсудних рішень направлених на відкритий захват майна Солодовник О.В., на підставі рішень суду, та передачі цього майна Карімову Е.І., таким чином лишити можливості займатися підприємницькою діяльністю у першу чергу Федорову А.М., так і мене СолодовникО .В..

Таким чином:

1. В результаті противозаконних дій суддів Нікопольського міськрайонного суду маємо те, що цивільну справу по позовній заяві КарімоваЕ.І. було залишено без розгляду тільки у грудні 2006 року! Тобто через два з половиною роки з результатом передачі мого майна на відповідальне збереження КарімовуЕ.І., яким Карімов Е.І. користується до цього часу.

2. Судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, разом з посадовими особами відділу державної виконавчої служби Нікопольського управління юстиції приймають безпосередню участь у схемі КарімоваЕ.І. по рейдерському захвату чужого майна, а адвокати належної юридичної допомоги мені не надавали.

12.05.2004р. Карімов Е.І., у зв’язку з тим, що я йому не підкорилася, оскаржую рішення суду, причинив мені тілес¬ні ушкодження. Я вимушена була за захистом свого порушеного права звернутися до правоохоронних органів. Але правоохоронні органи відмовились відкривати кримінальну справу та притягувати до кримінальної відповідальності Карімова Е.І..

Я вимушена була звернутися до суду зі скаргою приватного звинувачення від 16.06.2005р.. Постановою Нікопольського міськрайонного суду від 26.05.2005р. у відношенні Карімова Е.І. було відкрито кримінальну справу по ч.1 ст.125 КК України. Але суддя Поліщук Р.А. постійно відкладав розгляд цієї кримінальної справи і моїх позовних заяв до Карімова Е.І. «о возмещении вреда причиненного здоровью и морального вреда». А у березні 2008р. суддя Поліщук Р.А. прийняв рішення, яким постановив кримінальну справу №1-51/08 по звинуваченню Карімова Е.І. по ч.1 ст.125 КК України «производством прекратить в связи с истечением сроков давности привлечения к уголовной ответственности».

Судове засідання по розгляду кримінальної справи 19.03.2008г. не відбулося у зв’язку з неявкою до суду Карімова Е.І. та його адвоката. Розглянуто було кримінальну справу та прийнято рішення за моєї, Федорової А.М., відсутності, незважаючи на те, що я, разом з свідком приходила в цей день до суду на призначену годину, є відмітка на судовій повістці про знаходження в суді, але до залу судового засідання мене СУДДЯ ПОЛІЩУК Р.А. не запросив. Незважаючи на це суддя Поліщук Р.А. прийняв рішення по кримінальній справі тільки за участю секретаря Черниш В.Ю.. Я вважаю, що суддя Поліщук Р.А. умисно затягнув розгляд цієї кримінальної справи в інтересах КарімоваЕ.І., з метою прийняття рішення суду, яким звільнив від кримінальної відповідальності КарімоваЕ.І., захистив при розгляді цієї кримінальної справи тільки інтереси Карімова Е.І….

Я, як приватний підприємець, заключила трудовий договір з Гузь Л.В. для продажу мого товару на ринку. У березні 2003 року у Гузь Л.В. при проведенні мною перевірки по отриманому товару на протязі кількох місяців та оплаті за цей товар, наявністю залишку товару, було виявлено недостачу матеріальних цінностей. У зв’язку з недостачею товарів я, як роботодавець, вимушена була звільнити Гузь Л.В. з роботи за недовіру.

Для продовження здійснення на мене, Федорову А.М., морального тиску, з метою залякування, зламати мій опір та примусити мене передати мій бізнес Карімову Е.І., у грудні 2003 року Гузь Л.В. (далі - «Позивач»), замість того, щоб вибачитись переді мною та відшкодувати нанесені збитки, було заявлено до Нікопольського міськрайонного суду позов про зобов'язання Приватного підприємця Федорової А.М. (далі -«Відповідач») звільни¬ти Гузь Л.В. з роботи, здійснити запис в трудовій книжці про звільнення Гузь Л.В. з датою звільнення 01 квітня 2003 року та видати оформлену трудову книжку Гузь Л.В., а також стягнути з Федорової А.М. на користь Гузь Л.В. відшкодування за час вимушеного прогулу та судові витрати (цивільна справа №2-856/08,а.с. 2 - 3,9).

Судове засідання по розгляду цієї цивільної справи проводилося СУДДЕЮ ПОЛІЩУКОМ Р.А., як і кримінальну справу, односторонньо, з урахуванням тільки інтересів позивача.

Заочним Рішенням від 29 січня 2008 року по цивільній справі № 2-856/08 Нікопольській міськрайонний суд Дніпропетровської області повністю за¬довольнив позовні вимоги Гузь Людмили Владиславівни до Федоровій Алли Михайлівни . Судове засідання, при не належному мене повідомленню про дату, час проведення судового засідання, було проведено за моєї відсутності.

Прийняте заочне рішення мною було оскаржено.

Рішенням від 14 травня 2008 року по цивільній справі № 2-856/08 Нікопольській міськрайонний суд Дніпропетровської області, суддя Поліщук Р.А., повністю за¬довольнив позовні вимоги Гузь Людмили Владиславівни до Федоровій Алли Михайлівни (цивільна справа №2-856/08, а.с.111-113). При цьому було повністю, слово у слово, повторено заочне рішення суду.

У судовому процесі при розгляді цієї справи, СУДДЕЮ ПОЛІЩУКОМ Р.А.:

- всі клопотання Відповідачки, Федорової А.М.,щодо допиту свідків не задовольнялися;

- надані суду докази по справі не приймалися і до матеріалів справи не долучалися;

- суд допустив неповноту судового слідства не допитавши в су¬довому засіданні свідка - спеціаліста Орджонікідзевського міського центру зайнятості, що прибула для участі у судовому засіданні та мала намір дати суду пояснення по справі;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги довідку від 13 люто¬го 2008 року, що була надана Відповідачці Орджонікідзевським міським центром зайнятості, та якою підтверджується зняття з реєстрації трудового договору № 1020 від 21 жовтня 2002 року, на підставі заяви Відповідачки від 14 квітня 2004 року.

- саме Позивачка була зобов'язана на¬дати Відповідачці трудову книжку для вчинення відповідного запису про звільнення, однак, від надання трудової книжки ухилилася, чим позбавила Відповідачку можливості вчинити відповідний запис про звільнення По¬зивачки. Суд проігнорував, як надані пояснення щодо цього питання, так і приписи п. 2. 20 - 1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мініс¬терства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, та п. 10. Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фі¬зичною особою, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. № 260, зареєстрований в Міністерс¬тві юстиції України 27 червня 2001 р. за № 554/5745.

- Гузь Л.В. приховала від суду, а суд не з'ясував під час судового слідства, факт того, що вона була попереджена службовцями Орджонікідзевського міського центру зайнятості щодо порядку вчинен¬ня роботодавцем записів у трудовій книжці про прийняття на роботу та звільнення працівника і порядок збереження трудових книжок, як це пе¬редбачено п. 10. Порядку.

- Суд, незважаючи на неодноразові усні клопотання відповідачки і по¬дану письмову заяву щодо застосування аудіо фіксації судового процесу технічними засобами - безпідставно відхилив клопотання Відповідача, чим порушив норми ч. 10 та ч. 11 ст. 6, ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 197 Цивільного процесуального Кодексу України.

- Гузь Л.В. звільнена Федоровою А.М., з підстав, передбачених п.2 ч.І ст.41 КЗпП України, тобто за недовірою, у зв'язку з недостачею, у зв'язку з чим 14 квітня 2003 року трудовий договір знятий з реєстрації в міському центрі зайнятості;

- Гузь Л.В. не зверталася до ФедоровоїА.М. з питання здійснення запису в трудовій книжці, яка відповідно до діючого законодавства зберігається у самої ГузьЛ.В..

- висновок суду щодо порушення ФедоровоюА.М. ст. ст. 38, 47, 116 та 117 КЗпП України є таким, що суперечить іншим нормативним актам України, щодо оформлення трудових книжок праців¬ників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - су¬б'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з пра¬вом найму.

- Згідно зі ст.117 КЗпП України стягнення заробітку на користь робітника здійснюється у разі невиплати звільненому робітнику належних сум у строки передбачені ст.116 КЗпП України, але питання про наявність підстав для застосування до відповідачки вимог ст.117 КЗпП України судом не досліджено.

- Задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошової суми, суд першої ін¬станції стягнув з відповідачки на користь позивачки відшкодування за час вимушеного прогулу в розмірі 16426,20 грн., при тому, що згідно зі ст.235 КЗпП України стягнення заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у разі затримки видачі трудової книжки.

- зобов'язавши відповідачку зробити в трудовій книжці позивачки запис про її звільнення з 01 квітня 2003 року, суд першої інстанції не зазначив в рішенні, про звільнення з яких підстав відповідачка зобов'язана внести запис до трудової книжки позивачки.

Відповідно до наданих пояснень працівнику міліції під час проведення розгляду заяви Федорової А.М. про притягнення її до кримінальної відповідальності, написаних нею самою, Гузь Л.В. з 01 березня 2003р. у мене вже не працювала, до Федорової А.М. на роботу не виходила, про яку мінімальну заробітну плату за час затримки розрахунку, заробітну плату, не отриману нею станом на 01 квітня 2003 року, йде мова в поданій до суду позовній заяві та на підставі чого прийнято рішення судом, НЕВІДОМО.

При цьому в порушення вимог ст.ст.214,215 ЦПК України суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідачки про те, що трудовий договір з позивачкою розірваний за ініціативою відповідачки і 14 квітня 2003 року цей трудовий договір знято з реєстрації в міському центрі зайнятості, про що відповідачкою надано довідку міського центру зайнятості (а.с.128).

На прийняте рішення Нікопольським міськрайонним судом Федоровою А.М. подана апеляційна скарга (а.с.121-127).

Апеляційним судом Дніпропетровської області 11 вересня 2008 р. у відкритому судовому засіданні розглянуто цивільну спра¬ву за апеляційною скаргою Приватного підприємця Федорової Алли Михайлівни на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року за позовом Гузь Людмили Владиславівни до Приватного підприємця Федорової Алли Михайлівни, третя особа Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів визнала, що висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи, подана мною, Федоровою А.М., скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2008 р. по справі № 22ц-5591/2008 р. було скасовано та направлено на новий розгляд до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Я, Федорова А.М., вважаю, що Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року по цивільній спра¬ві № 2 - 856/08 є завідомо неправосудне (ст. 375 КК України). Прийнявший це рішення суддя Поліщук Р.А. повинен за це нести кримінальну відповідальність.

Ця цивільна справа по позовній заяві про зобов'язання Приватного підприємця Федорової А.М. звільни¬ти Гузь Л.В. з роботи, здійснити запис в трудовій книжці про звільнення Гузь Л.В. з датою звільнення 01 квітня 2003 року та видати оформлену трудову книжку Гузь Л.В. знаходиться в Нікопольському міськрайонному суді і не розглядається до цього часу. Скільки іще буде розглядатися ця надумана справа, я вважаю, відомо тільки одним суддям Нікопольського міськрайонного суду.

Начальник відділу ДВС НМРУЮ Примак А.В., начальник відділу ДВС НМРУЮ Галаган С.А., Начальник відділу ДВС НМРУЮ Петруня А.В., не дивлячись на подані мною, ФедоровоюА.М., заяви про зняття арешту та передачі майна з відповідального збереження його власнику відреагували тим, що встановили що ухвали суду не відповідають вимогам чинного законодавства, при накладенні арешту на ці недоліки ухвал суду не реагували, рішення суду не виконали, арешт з майна не зняли , майно власнику з відповідального збереження не забрали та не передали його власнику , при цьому приватний підприємець Карімов Е.І. відкрито користується чужим майном, і це при наявності рішень суду про зняття арешту та передачі майна його власнику.

При моєму зверненні до Суду з проханням видати ухвали Суду прийняті та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, мені в суді усно стверджують, що ухвали, які мені видані Судом, відповідають всім вимогам чинного законодавства і знову видавали належно завірену копію ухвали, такого ж змісту, як видані перші ухвали в грудні-січні 2007 року, для мого звернення до відділу ДВС НМРУЮ. І знову я вимушена ходити «по кругу».

Для встановлення істини мною, Федоровою А.М., в 2009 році було подано до суду:

- Заяву від 30.03.2009р., в якій я просила видати виконавчий лист на виконання рішення 22 грудня 2006 року справа № 2 - 818/06, яким ухвалено Арешт накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 01 червня 2005 року на малу архітектурну-торговий павільйон розташований на ринку "Першотравневий "- ПП " Нева -1 " , три металічних контейнера, що примикають до торговельного павільйону , що знаходяться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий "- ПП " Нева - І " - зняти. В відповіді від 15.05.2009р., №10 470, голова суду Зуєва В.І. стверджує, що:

«…Ухвалою суду від 12.12.2006 року цивільну справу було залишено без розгляду в зв'язку з неодноразовою неявкою до суду Каримова Е.І.

Ухвалу суду від 12.12.2006 року Вами отримано 12.12.2006 р.

22.12.2006 році ухвалою суду був знятий арешт з торгового павільйону, розташованого на ринку «Першотравневий» - ПП «Нева-1», три металічних контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходяться на автостоянці, що примикає до ринку «Першотравне¬вий» - ПП «Нева-1».

Ухвалу суду від 22.12.2006 р. щодо зняття арешту Вами отримано 09.01.2007 року.

Щодо видачі виконавчого листа по справі 2-818/06 повідомляємо, що видача виконав¬чого листа при залишенні справи без розгляду та при знятті арешту діючим законодавством не передбачено.

У відповідності до ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим Ви маєте право звернутися до Нікопольського міськрайонного суду щодо роз'яснення рішення суду.

В разі незгоди з діями державного виконавця щодо виконання ухвал суду, Ви маєте право звернутися з відповідною позовною заявою до Нікопольського міськрайонного суду щодо оскарження дій державного виконавця.»

От і маємо те, що я звертаюсь до суду з тим, що у мене відділ виконавчої служби не приймає на виконання ухвали суду і видані ухвали судом від 12.12.2006р. , і від 22.12.2006р. , при цьому вказується на не відповідність їх вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», я неодноразово приходжу до суду з проханням видати належно оформлені виконавчі документи, а мені відповідають, що виконавчі листи не видаються , при цьому суд по своїй ініціативі не вносить до ухвал суду доповнення до відповідності їх вимогам чинного законодавства у відповідності до ст.220 ЦПК України, при цьому мені ні в суді , ні адвокат нічого не пояснюють.

Заявою від 25.03.2009р. Голові апеляційного суду Дніпропетровської області я просила роз’яснити мені:

«- у чому моя провина перед суддями Нікопольського міськрайонного суду, які своїми прийнятими рішеннями, як я вважаю безпідставними, наклали арешт на моє майно, а державним виконавцем передано Карімову Е.І. це майно на відповідальне збереження, яке мені не повернуто до цього часу;

- коли буде розглянута цивільна справа №2-4391/07 по поданій мною позовній заяві про витребування майна із чужого незаконного володіння та судом буде прийнято рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.»

Довідкою від 23.04.09р., №8798, про рух справи № 2-471/09 за позовом Солодовник Олени Володимирівни до Карімова Еграша Іфратовича про витребування майна із чужого, незаконного володіння, Першому заступнику Голови апеляційного суду Дніпропетровської області Москалець П.П., копію : Федоровій А.М., голова Нікопольського міськрайонного суду Зуєва В.І. розписала про те, як судом не розглядалась подана мною позовна заява, як судом затягувався і затягується розгляд цієї справи . Коли буде взагалі розглянута подана мною позовна заява до Карімова Е.І. голова Нікопольського міськрайонного суду Зуєва В.І. мене до відому не ставить і, як я вважаю , не поставить тому, що їм в цьому щось заважає, а що саме заважає суддям Нікопольського міськрайонного суду прийняти рішення по поданій мною позовній заяві, я ніяк не можу зрозуміти . Крім цього голова Нікопольського міськрайонного суду Зуєва В.І., в цій довідці не вказала те, чого судді Нікопольського міськрайонного суду не проявили до цього часу ініціативу та не внесли доповнення до цих ухвал суду, не виправили ті У М И С Н О ДОПУЩЕНІ ПОМИЛКИ СУДДЕЮ ТИХОМИРОВИМ, які стали причиною не прийняття цих ухвал до виконання відділом ДВС НМРУЮ.

21.04.2009р. мною подано до Нікопольського міськрайонного суду Заяву від 20.04.2009р. з проханням:

«…Підставою для прийняття цих постанов стало те, що виконавчі документи видані мені Нікопольським міськрайонним судом не відповідають вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, відсутні адреса та місце знаходження сторін, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Також відсутня заява стягувача(?!), а саме Карімова Ергаша Іфрантовича.

Я на протязі більше двох років не можу отримати майно з незаконного володіння від Карімова Е.І. та передати його власнику Солодовник О.В..

На підставі викладеного, в котрий раз, прошу, зжальтеся наді мною та видайте нарешті виконавчі документи у відповідності до вимог чинного законодавства, які я зможу подати до державної виконавчої служби для виконання.»

Але належно оформлені, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства ні Ухвалу від 12.12. 2006 р., ні Ухвалу від 22.12.2006р. мені Нікопольським міськрайонним судом не видано до цього часу.

Мною на адресу голови Дніпропетровського апеляційного суду подано Заяву від 05.05.2009р. з проханням: « зобов’язати Голову Нікопольського міськрайонного суду Зуєву В.І. відповідно до:

- заяви від 30.03.2009р. видати виконавчий лист на виконання рішення 22 грудня 2006 року справа № 2 - 818/06.

- Заяви від 20.04.2009р. видати нарешті виконавчі документи, на виконання Ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06 та Ухвали від 12.12.2006, справа №2-818/06, у відповідності до вимог чинного законодавства для звернення до державної виконавчої служби для виконання рішень суду.»

Але навіть після мого звернення до голови Дніпропетровського апеляційного суду виконавчі документи Нікопольським міськрайонним судом: Ухвалу суду від 22.12.2006р., справа №2-818/06 та Ухвалу суду від 12.12.2006, справа №2-818/06, у відповідності до вимог чинного законодавства для звернення до державної виконавчої служби для виконання рішення суду мені так ні Головою Нікопольського міськрайонного суду Зуєвою В.І., ні суддями цього суду так і не видано.

А.М.Федоровою, 23.07.2009р. подано до Нікопольського міськрайонного суду, втретє, тільки в 2009 році, заяви з проханням:

1). «1. Розглянути заяву по суті.

2. Ухвалити додаткове рішення, яким внести доповнення до Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 ", до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" .

3. Про ухвалення додаткового рішення винести окремий процесуальний документ.»

2). «1. Розглянути заяву по суті.

2. Ухвалити додаткове рішення, яким внести доповнення до Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р., до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" .

3. Про ухвалення додаткового рішення винести окремий процесуальний документ.»

До цього часу ці заяви Нікопольським міськрайонним судом не розглянуті , доповнень до ухвал суду прийнятих судом в 2006 році не внесені.

О.В.Солодовник, 23.07.2009р. подано до Нікопольського міськрайонного суду супровідним листом від 23.07.2009р. Скарга на дії державного виконавця від 20.04.2009р. з проханням:

«1. Визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції Зеленської Світлани Олексіївни неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 " і виконати рішення суду.

3. Стягнути з відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції на мою користь судові витрати.»

Станом на 24.08.2009р. подана ця скарга судом не розглянута, рішення не прийнято, що є грубим порушенням ч.1 статті 386. ЦПК України: Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Але саме цікаве , як я вважаю, починається під час розгляду поданих до Нікопольського міськрайонного суду Скарг від 20.04.2009 року на неправомірні дії посадових осіб відділу ДВС НМРУЮ. У зв’язку з цими подіями які відбулися під час розгляду цих скарг в суді мною подано до апеляційного суду Дніпропетровської області уточнену апеляційну скаргу від 20.08.2009р.. Надаю текст цієї апеляційної скарги повністю.

Апеляційна скарга. «Після ознайомлення з матеріалами справ №4с-16/09 та №4с-17/09 я вимушена зробити доповнення та уточнення до поданої мною апеляційної скарги від 12.07.2009р. призначеної до розгляду в апеляційному суді на 05.10.2009р..

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, далі Суд, прийняв Ухвалу від 30.06.2009р., якою ухвалив Скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович, на дії державного виконавця - повернути заявнику.

Прийняте рішення суду незаконне, необґрунтоване:

1) судом у неповному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи;

2) невідповідність висновків суду обставинам справи;

3) порушено норми матеріального та процесуального права.

4) грубо порушено вимоги статей 5,6,10 Закону України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», людську мораль, гідність.

Це підтверджується тим, що маємо дві ухвали Суду про зняття арешту накладеного на майно Солодовник О.В., а саме:

1. Ухвала від " 12 " грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06, якою Суд ухвалив:

«Накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20 вересня 2004 року арешт на малу архітектурну форму - торговий павільйон , яка знаходиться на ринку "Першотравневий ", розташовану на підставі договору від 17.05.2002 року , - зняти.», далі Ухвала від 12.12. 2006 року.

2. Ухвала від " 22 " грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06, якою Суд ухвалив: «Арешт накладений ухвалою Суду від 01 червня 2005 року на малу архітектурну - торговий павільйон розташований на ринку " Першотравневий "- ПП " Нева -1 ", три металічних контейнера, що примикають до торговельного павільйону , що знаходяться на автостоянці, що примикає до ринку " Першотравневий "- ПП " Нева - І " - зняти.», далі Ухвала від 22.12. 2006 року.

Виконано чи ні відділом державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції, далі ДВС НМРУЮ, Ухвалу Суду від 20.09.2004р., якою накладено арешт в 2004 році на майно Солодовник О.В., я не знаю, мені про неї відомо тільки з Ухвали від " 12 " грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06.

Я маю постанову державного виконавця ДВС НМРУЮ від 20.07.2005 року про закінчення виконавчого провадження. Цією постановою виконавче провадження виконано фактично, згідно з виконавчим документом від 01.06.2005р.. До цієї постанови є додаток: Акт опису й арешту майна від 20.07.2005р., АА № 896093, яким державним виконавцем накладено арешт на малу архітектурну форму – торговий павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера та які передано на відповідальне збереження Карімову Е. І..

Але при наявності двох рішень суду Федорова А.М. на протязі біля трьох років не може отримати майно з незаконного володіння від Карімова Е.І. та передати його мені, Солодовник О.В., власнику цього майна.

На протязі біля трьох років відділ ДВС НМРУЮ, не приймає на виконання ні Ухвалу суду від 12.12.2006 року, ні Ухвалу суду від 22.12.2006р. про зняття арешту накладеного ухвалами Нікопольського міськрайоннного суду та відмовляє у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання.

Підставою для такої відмови є те, що виконавчі документи видані мені Судом не відповідають вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, відсутні адреса та місце знаходження сторін, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Мною, О.В.Солодовник, в котрий раз , 03 квітня 2009 року, подано , на виконання до відділу ДВС НМРУЮ, обидві вище вказані, належно завірені в суді підписами та мокрою печаткою, ухвали Суду:

і Ухвалу від 12.12. 2006 р.;

і Ухвалу від 22.12.2006р.;

"13" квітня 2009 року старший державний виконавець Зеленська Світлана Олексіївна зазначеної виконавчої служби винесла постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання: Ухвалу від 12.12.2006, виконавче провадження № 12306506 і Постановою від 13.04.2009, виконавче провадження № 12304889, відділ ДВС НМРУЮ відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання: Ухвалу від 22.12.2006р..

Підставою для прийняття цих постанов державним виконавцем стало знову те, що виконавчій документ виданий мені Судом не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, відсутні адреса та місце знаходження сторін, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Кожна з постанов державного виконавця мною оскаржена, в один день, а саме 21.04.2009р., мною подано до Суду дві Скарги від 20.04.2009р., заінтересована особа: відділ ДВС НМРУЮ. Різниця між ними тільки та, що в одній скарзі йде мова про оскарження не прийняття до виконання Ухвали від 12.12. 2006 р. (скарга від 20.04.2009р.), а в другій Ухвали від 22.12.2006р. (скарга від 20.04.2009р.).

Такі скарги повинні Судом , відповідно до ст. 386 ЦПК України,розглядатися в десятиденний строк, але у зв’язку з тим, що скарги не розглядались взагалі і після десятиденного строку, я вимушена була направити кілька своїх скарг-звернень до посадових осіб з проханням зобов’язати розглянути подані мною скарги до суду у встановлені чинним законодавством строки(Заява від 05.05.2009р. голові суду Зуєвій В.І., заява від 05.05.2009р. голові апеляційного суду ).

Після ознайомлення в липні 2009р. з матеріалами справи №4с-16/09(нумерація суду), мною було встановлено, що в матеріалах справи є довідка (аркуш справи 8). В цій Довідці без дати та реєстрації, тільки за підписом секретаря, прізвище, ім’я та по батькові якого теж відсутнє, вказано на те, що справа №4с-16/09(нумерація суду) надійшла 21.04.2009р. . Справа не призначалась до слухання у зв’язку з тим, що суддя Рибакова В.В. знаходилась на лікарняному з 05.05.2009р. по 15.05.2009р.. Це при тому, що справа повинна була бути розглянута з 21.04.2009р. і на протязі десяти днів, тобто до того, як суддя РибаковаВ.В. захворіла та почала офіційно лікуватися, пішла на лікарняний. Маємо те, що пропущено строк десять днів для розгляду цієї скарги без поважної причини.

Ухвалою від 20 травня 2009р., справа №4с-16/09 , тобто через місяць після подачі мною скарги від 20.04.2009р., і моїх неодноразових звернень зі скаргами до суду, cуддя Рибакова В.В.. розглянувши скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа - відділ ДВС НМРУЮ на дії відділу державної виконавчої служби, встановила, що скаржнику необхідно звернутися зі скаргою до державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються, а не до Відділу ДВС НМРУЮ на дії відділу державної виконавчої служби.

При цьому суддя Рибакова В.В. в ухвалі від 20 травня 2009р., справа №4с-16/09 ніяк не вказала на те, що це справа пов’язана з розглядом чи то Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. ,чи то Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р..

Таку ж безлику ухвалу Суду мною отримано і по другій поданій мною Скарзі від 20.04.2009р., справа №4с-17/09 .

При цьому суддя Рибакова В.В. знову в ухвалі від 20 травня 2009р., справа №4с-17/09 ніяк не вказала на те, що це справа пов’язана з розглядом чи то Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р., чи то Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р ..

Яка з прийнятих ухвал суддею Рибаковою В.В. відноситься до якої скарги встановити неможливо. Тобто з самого початку розгляду цих скарг СУДДЯ почала створювати умови для можливої фальсифікації, підтасовки, міни документів з однієї скарги до іншої, грубо порушуючи статтю 1 ЦПК України «Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави». Це зробила СУДДЯ, яка є недоторканою(ст.13 Закону України «Про статус судді»), незалежність і недоторканність якої, як СУДДІ, гарантується Конституцією і законами України, при цьому вплив на СУДДІВ у будь-який спосіб забороняється(ст.126 Конституції України).

Cупровідним листом від 25.05.2009р., справа №4с-16/09(нумерація скаржника) , мною, Федоровою А.М., в інтересах Солодовник О.В. до Суду, в додатку було додано уточнену Скаргу, у відповідності до вимог Ухвали суду від 20 травня 2009р., справа №4с-16/09(нумерація скаржника) , в мотивувальній частині скарги посилання на Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р., в резолютивній її частині прохання:

1. Визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції Зеленської Світлани Олексіївни неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 " і виконати рішення суду.

2. Визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання, І ДОПУЩЕНО ОПИСКУ ТА ВКАЗАНО: Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. і виконати рішення суду, ТРЕБА БУЛО записати: Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 " і виконати рішення суду.

Тобто в одній скарзі в мотивувальній її частині йде мова саме про зобов’язання прийняти до виконання Ухвалу від 22.12.2006р. і виконати рішення суду та додані докази саме на обґрунтування по Ухвалі Суду від 22.12.2006р., тоді як в резолютивній її частині вказано прохання ОПИСКА, помилково по двом скаргам. Про це я дізналась , усвідомила цю описку тільки після отримання Ухвали судді Рибакової В.В. від 30.06.2009р. та вимушеного ознайомлення з матеріалами обох справ у липні 2009р..

Cупровідним листом від 25.05.2009р., справа №4с-17/09(нумерація скаржника) , Федоровою А.М., в інтересах Солодовник О.В. до Суду, в додатку було додано уточнену Скаргу, у відповідності до вимог Ухвали суду від 20 травня 2009р., справа №4с-17/09 , в мотивувальній частині скарги посилання на Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. з проханням:

1. Визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленської Світлани Олексіївни неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. і виконати рішення суду.

2. Визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. і виконати рішення суду.

Таким чином суддя Рибакова В.В. отримала від мене дві скарги, двома супровідними листами від 25.05.2009р., одна з поданих скарг з опискою, але в кожному супровідному листу було вказано номер справи визначений мною та додано саме Скаргу з посиланням на відповідну Ухвалу видану судом у 2006р. .

Таким чином, раз не СУДДЯ, то я сама визначила номери справ по поданим мною скаргам від 20.04.2009р..Тобто моя нумерація справ по поданим мною скаргам така:

Ухвалу від 22.12.2006р. (справа №4с-16 /09, скарга від 20.04.2009р.);

Ухвалу від 12.12. 2006 р. (справа №4с-17/09, скарга від 20.04.2009р.).

Зразу ж виникає питання: чому саме таку нумерацію вибрала я, а не навпаки!? Відповідь: тому, що державною виконавчою службою накладено арешт саме на виконання ухвали суду від 01 червня 2005 року і цей арешт знімається саме Ухвалою від " 22 " грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06. А відповіддю від 15.06.2005р., вих.. № 16 796, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції Петруня А.В. поставив Федорову А.М. до відому про те, що «пред’явлена до виконання ухвала апеляційного суду від 16.12.2004р., якою було скасовано ухвалу Нікопольського міськрайсуду від 17.09.2004р. не може бути прийнята до розгляду та виконання у зв’язку з тим, що ухвала місцевого суду від 17.09.2004р. про накладення арешту у примусовому порядку відділом ДВС не виконувалася. По даному виконавчому документу державним виконавцем 24.09.2004р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.»

Але в Нікопольському міськрайонному суді від Cупровідного листу від 25.05.2009р., справа №4с-16/09(нумерація скаржника), Скаргу від 20.04.2009р., з безпосередньою вказівкою та прив’язкою до Ухвали № 2 -818, виданої 22.12.2006, відокремлюють та міняють місцем зі Скаргою теж від 20.04.2009р., але з безпосередньою вказівкою та прив’язкою до Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006, доданої до Cупровідного листу від 25.05.2009р., справа №4с-17/09(нумерація скаржника) .

Тобто моя нумерація справ по поданим мною скаргам, після їх заміни в Нікопольському міськрайонному суді, без належного мене повідомлення, стала:

Ухвалу від 12.12. 2006 р. (справа №4с-16/09, скарга від 20.04.2009р.);

Ухвалу від 22.12.2006р. (справа №4с-17 /09, скарга від 20.04.2009р.) ;

Суддя такою перестановкою скарг в супровідних листах поданих мною до Суду завідомо ввела мене в оману. Про таку перестановку скарг та заміну номерів справ я навіть не могла собі уявити. Після такої перестановки я не орієнтувалась яка скарга в якій справі розглядається. Готувала апеляційну скаргу на ухвалу судді від 30.06.2009р. я теж орієнтуючись, притримуючись на свою нумерацію справ. Тому і з прохання до апеляційного суду в поданій апеляційній скарзі незрозуміло, чого я хочу від суду.

По Скарзі від 20.04.2009р., справа №4с-16/09(нумерація суду), Ухвалою від 10 червня 2009р. суддя Нікопольського міськрайонного суду Рибакова В.В., відкриває провадження по справі та призначає до судового розгляду. Підкреслюю, не до попереднього судового розгляду , а саме до судового розгляду.

Судове засідання відбулося 25.06.2009р. в 12 годин 20 хвилин. В процесі судового засідання я вважала, що по цій справі розглядаються матеріали про відмову у прийняті до виконання саме Ухвали від 22.12.2006р. (справа №4с-16 /09(нумерація скаржника), скарга від 20.04.2009р.). Розібратися, уточнити, яка з поданих до суду мною скарг, по якій справі розглядається було не можливо тому, що в процесі судового засідання суддя Рибакова В.В. заборонила Федоровій А.М., як представнику Солодовник О.В., проконсультуватися з юристом, вияснити питання, які виникли з самого початку судового засідання, ознайомитися з матеріалами справи, уточнити матеріали справи . Від не розуміння яка з скарг поданих мною до суду та по якій ухвалі розглядається Федорова А.М. спочатку заявила клопотання про долучення до матеріалів справі Ухвалу від 22.12.2006р., але потім по «не назойливой, тихой просьбе» СУДДІ РИБАКОВОЇ В.В., вона вимушена була в процесі судового засідання відмовитись від свого клопотання. Суддя Рибакова В.В. в процесі цього судового засідання грубо порушила моє право на судовий захист, право на правову допомогу(ст.12 ЦПК України).

У судовому засіданні рішення судом, з невідомих для мене причин, прийнято не було, незважаючи на вимоги чинного законодавства про розгляд таких скарг в десятиденний строк і за відсутності, за належного повідомлення, заінтересованих осіб з відділу ДВС НМРУЮ. Це при тому, що після ознайомлення з матеріалами справи суддя Рибакова В.В., на початку судового засідання, так «за между прочим, сама себе», але чути було присутнім в залі судового засідання, сказала, що: «тут просто треба внести доповнення в ухвалу у відповідності до ст. 19 і все!» Але замість прийняття рішення про внесення доповнення в ухвалу суду до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалою від 25.06.2009р., в якій вказується на те, що це тільки попереднє судове засідання, з грубим порушенням строків розгляду таких скарг, призначила судове засідання на 07 вересня 2009р. на 15-00.

Відсутня в ухвалах судді конкретика прив’язки ухвал суду виданих в 2006 році до конкретної справи стала причиною для цієї неправомірної, протизаконної відмови у прийнятті поданої мною до суду скарги, грубого порушення мого Конституційного права на судовий захист, захисту мого права власності.

Я вважаю, що цей випадок є наглядним прикладом того, що судді і адвокати узгоджують свої дії, домовляються про взаємодію, як при подачі позовної заяви, скарги до суду, так і в процесі її прийняття, розгляду в судовому засіданні. Мені чомусь суддя Рибакова В.В. навіть приймаючи свої рішення, в самій ухвалі, не вказала конкретно, що вона приймає, у зв’язку з чим, та для чого.

В судовому засіданні 25.06.2009р. суддя акцентувала увагу тільки на Ухвалі Суду від 12.12. 2006 року, Справа №4с-17/09( нумерація справи скаржника) і справа №4с-16/09 (нумерація суду), якою Суд, по справі ухвалив: «Накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20 вересня 2004 року арешт на малу архітектурну форму - торговий павільйон , яка знаходиться на ринку "Першотравневий ", розташовану на підставі договору від 17.05.2002 року , - зняти.».

Тоді як я готувалась до судового розгляду справи по Ухвалі Суду виданої 22.12.2006 року і про яку в судовому засіданні 25.06.2009р. мова взагалі не йшла. Судом питання по підготовці до розгляду у судовому засіданні Скарги від 20.04.2009р., справа №4с-16/09( нумерація справи скаржника), саме по якій, як я вважала, і було призначено судове засідання, навіть не ставились. Суду все було зрозумілим, мені, як скаржнику, ні!

Питань пов’язаних з тим, що мною, скаржником Федоровою А. М., не викладено обставин на обґрунтування вимог щодо визнання дії начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язання його задовольнити вимоги скаржника: прийняти до виконання Ухвалу від 22.12.2006р. і виконати рішення суду та що не зазначено доказів на підтвердження цього, згідно п. 5,6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, взагалі не виникало.

Справу №4с-16/09(нумерація суду) Судом призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2009р. в загальному порядку. Це при тому, що:

Згідно ч.1 статті 15 ЦПК України 1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.3 статті 15 ЦПК України 3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій статті15 ЦПК України , в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

У цьому випадку ні порядок позовного, ні наказного, ні окремого провадження не приміняється. Треба тільки було внести доповнення до вже прийнятої ухвали суду довести її до вимог чинного законодавства, а саме ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто подані мною скарги на неправомірні дії посадових осіб відділу ДВС НМРУЮ під загальний порядок розгляду цивільних справ не підпадають!

Згідно ч.1 статті 386. ЦПК України Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Згідно ч.1 статті 387 ЦПК України За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.2 статті 387 ЦПК України У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно ч.3 статті 387 ЦПК України Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу пр відмову в задоволенні скарги.

Тобто при розгляді поданих мною скарг від 20.04.2009р. і справа №4с-16/09, і справа №4с-17/09 загальний порядок розгляду цивільних справ не застосовується, а відповідно суд, вже 25.06.2009р., в судовому засіданні, повинен був визнати, що посадові особи відділу ДВС НМРУЮ винесли постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідно і постановити ухвалу про відмову мені в задоволенні поданої мною до суду Скарги від 20.04.2009р.. При цьому, у відповдіності до ст. 220 ЦПК України, самостійно внести доповнення і до Ухвали суду від 12.12. 2006 р., і до Ухвали суду від 22.12.2006р..

Таким чином суддя Рибакова В.В. повинна була в судовому засідані підтвердити, що саме суддя Тихомиров І.В. видав мені ухвалу суду, яка не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно і понесені збитки мною, СолодовникО.В., та Федоровою А.М., повинні відшкодовувати за рахунок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та відділу ДВС НМРУЮ.

Суддя Рибакова В.В. призначенням до розгляду справи на 07.09.2009р. затягнула розгляд справи…

Суддя Рибакова В.В. приймає Ухвалу від 10 червня 2009 р. по справі №4с-17/09(нумерація суду), в якій, посилаючись на те, що «В той же час скаржником не викладено обставин на обгрунтування вимог щодо визнання дії начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язання його задовольнити вимоги скаржника: прийняти до виконання ухвалу № 2 -818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004 р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку «Першотравневий», розташовану на підставі договору від 17.05.2002 р. і виконати рішення суду та не зазначено доказів на підтвердження цього, згідно п. 5,6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.» Скаргу знову залишено без руху та надано скаржнику додатково строк до 25 червня 2009 року для усунення вищевказаних недоліків.

Знову суддя Рибакова В.В. в прийнятій ухвалі не посилається на оскаржувану Ухвалу суду від 22.12.2006р., про яку йдеться в мотивувальній частині, або на посилання на різні ухвали суду в самій резолютивній її частині.

Тобто суддя прийняла знову ухвалу незрозумілу для скаржника, це при тому, що суддя є публічною особою, а тому її дії повинні бути зрозумілі громадянам і відповідати вимогам чинного законодавства. У цьому випадку дії Рибакової В.В., як Судді, мені особисто, не зрозумілі, і як я бачу, не відповідають вимогам чинного законодавства.

На виконання вимог Ухвали від 10 червня 2009 р., справа № 4 с -17/09(нумерація суду), мною 22.06.2009р. до суду подано Скаргу від 20.04.2009р. з виправленими недоліками.

Я вважала, раз суддя в ухвалі від 10 червня 2009 р., справа № 4 с -17/09(нумерація скаржника, ухвала суду від 12.12. 2006 р.), ніякого посилання на мотивувальну частину скарги, а саме на ухвалу суду від 22.12.2006р. не йдеться, а робиться посилання саме на Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. ,то я і подала скаргу такого ж змісту, як і скаргу, яку я подавала до суду з Cупровідним листом від 25.05.2009р., справа №4с-17/09(нумерація скаржника) , з доданою уточненою Скаргою, в мотивувальній частині скарги посилання на Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. з роз’ясненням ст.8 Закону України «Про виконавче провадження».

Про те, що відбулася заміна у супровідних листах поданих до суду моїх скарг я не могла собі навіть уявити.

В суді зі мною розмовляли «скрізь зуби», нічого не пояснювали, роз’яснень не давали, любі мої намагання уточнити, вияснити неясні для себе питання зразу ж присікались, обривались з посиланням на те, що пояснення судді сторонам по справі про свої дії не передбачено Цивільно-процесуальним Кодексом України, але при цьому сама суддя приймала незрозумілі для скаржника ухвали.

Судом прийнято ухвалу від 30.06.2009р..

В мотивувальній частині ухвали суду від 30.06.2009р. суддя РибаковаВ.В. на обґрунтування свого рішення привела зміст прохання до суду Федорової А.М. спочатку зі Скарги від 20.04.2009р. справа №4с-16/09( нумерація справи скаржника), а потім і зі Скарги від 20.04.2009р. №4с-17/09р. ( нумерація справи скаржника), виклавши ці прохання до суду один за одним, як по одній справі №4с-17/09(нумерація суду).

В Ухвалі від 30 червня 2009 р., справа № 4 с -17/09(нумерація суду), суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакова В.В., «встановила, що: Однак, заявник в передбачений законом строк недоліки не усунула, надала 22.06.2009 року виправлену скаргу з вимогами, вже заявленими у справі № 4с -16/09 (нумерація суду) за її скаргою в інтересах Солодовник Олени Володимирівни…»

Суддя Рибакова В.В. умисно заплутала мене своїми прийнятими не конкретними ухвалами, в результаті одну подану мною Скаргу безпідставно повертає мені.

Замість того, щоб вирішити питання по допущеній описці в поданій уточненій скарзі від 20.04.2009р. шляхом уточнення вимог в судовому процесі, справа № 4с -16/09(нумерація скаржника), або уточнити про яку саме ухвалу суду видану в 2006 році йдеться мова, суддя РибаковаВ.В. прийняла Ухвалу від 30.06.2009р., якою подану мною Скаргу , справа № 4 с -17/09(нумерація суду), повертає мені, заявнику.

Маємо те, що:

- ні ухвалу від 12 грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06, видану Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області , ні ухвалу від 22 грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06, видану Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області відділ ДВС НМРУЮ до виконання не приймає, посилається на не відповідність самого рішення суду вимогам чинного законодавства, а саме ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

Я вже акцентувала увагу на те, що після ознайомлення з матеріалами справи суддя Рибакова В.В., на початку судового засідання 25.06.2009р., так «за между прочим, сама себе», але чути було присутнім в залі судового засідання, сказала, що: «тут просто треба внести доповнення в ухвалу у відповідності до ст. 19 і все!». Тобто суддя Рибакова В.В. умисно допустила ці неясності при прийнятті ухвал в 2009р. по обом цим справам з метою затягування розгляду цих справ по поданим мною скаргам, з тим, щоб я пропустила строки пред’явлення до виконання ухвал суду і від 12.12.2006р., і від 22.12.2006р., і таким чином скрити умисні дії при прийнятті та видачі ухвал суду в 2006 році по вказаній справі суддею Тихомировим І.В..

Після ознайомлення з матеріалами справи №4с-17/09(нумерація суду), в Довідці(аркуш справи 1) без дати та реєстрації, тільки за підписом секретаря, прізвище, ім’я та по батькові якого теж відсутнє, вказано на те, що справа №4с-17/09(нумерація суду) надійшла 21.04.2009р. . Справа не призначалась до слухання у зв’язку з тим, що суддя Рибакова В.В. знаходилась на лікарняному з 05.05.2009р. по 15.05.2009р.. Це при тому, що справа повинна була розглянута з 21.04.2009р. і на протязі десяти днів, тобто до того, як суддя РибаковаВ.В. пішла на лікарняний.

В Справі №4с-17/09(нумерація суду) прийняті ухвали суду суддею РибаковоюВ.В. прошиті і пронумеровані, окремо від матеріалів скарги, які подавала я до Суду, що не дає можливості встановити, яка скарга з самого початку розгляду справи була саме в цій справі, яка справа по якій ухвалі розглядалась і розглядається.

Я вважаю, що своєю безпрецедентною, безвідповідальною, явно визиваючою поведінкою, усвідомлюючи свою безкарність, що судді – недоторкані(ст.13 Закону України «Про статус судді»), що порядок оскарження рішення судді тільки один, а саме встановлений процесуальним кодексом, що як за завідомо неправосудне рішення, так і за нав’язування стороні по справі нести додаткові фінансові витрати, оскаржувати безпідставні рішення про вімову, про повернення скарги, нести збитки з-за того, що майно не можливо з-за прийнятих рішень саме суддів отримати з незаконного чужого володіння…, суддя ніякої відповідальності нести не буде і не несе, тому що складний порядок притягнення до відповідальності, суддя Рибакова В.В.:

1. грубо порушує, у першу чергу, ст.5,6,10 Закону України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій України».

2. грубо порушила моє Конституційне право на судовий захист(ст.55 Конституції України, ст.6 Закону України «Про судоустрій України»…) тому, що я, на цей час, вимушена оскаржувати рішення судді Рибакової В.В., а не займатися своїми справами, бізнесом, я до цього часу не можу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Я вважаю, що суддя Рибакова В.В. умисно ввела безлад при прийняті ухвал від 25.05.2009р., від 10.06.2009р., від 30.06.2009р. по справам №4с-16/09, №4с-17/09. УМИСНО!!!

3. грубо посягнула на мою власність, примусила і далі нести витрати повязані саме з не використанням мого майна за його цільовою приналежністю, це при тому, що «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.»(ст.41 Конституції України).

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, ст.ст.15,291-293,295,300, 303, 307, 309,386,387 ЦПК України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»

Прошу: 1. Поновити строк на право доповнення чи внесення змін до апеляційної скарги.

2. Скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти Скаргу від 20.04.2009р. на розгляд, розглянути та ухвалити рішення по суті вимог скарги, а саме:

1). Розглянути апеляційну скаргу по суті.

2). Ухвалити додаткове рішення, яким внести доповнення до Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 ", до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" .

3). Про ухвалення додаткового рішення винести окремий процесуальний документ.

20.08.2009р. А.М.Федорова»

Я пригадую статтю 124 Конституції України: Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При такому судочинстві, при такій поведінці СУДДІВ , ЦЕ ПРОСТО Ж А Х.

Маємо те, що на розгляді в Нікопольському міськрайонному суді знаходяться:

1. Позовна заява від 18.05.2007р. «об истребовании имущества из чужого незаконного владения» до відповідача КарімоваЕ.І.. Ця позовна заява не розглядається Нікопольським міськрайонним судом вже на протязі з травня 2007 року, тобто більш як два з половиною роки. Рішення судом, у зв’язку з неявкою Карімова Е.І., не приймається.

2. Скарга на дії державного виконавця від 20.04.2009р. , яка призначена судом до розгляду на 07.09.2009р..

3. Заява від 23.07.2009р., втретє, тільки в 2009 році, з проханням:

«…2. Ухвалити додаткове рішення, яким внести доповнення до Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 ", до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" ….»

До цього часу заява Нікопольським міськрайонним судом не розглянута , суддя Багрова А.Г., доповнень до ухвали суду прийнятої судом в 2006 році не внесено.

4. Заява від 23.07.2009р., втретє, тільки в 2009 році, з проханням:

«2. Ухвалити додаткове рішення, яким внести доповнення до Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р., до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".»

5. Супровідним листом від 23.07.2009р. подана до Нікопольського міськрайонного суду Скарга на дії державного виконавця від 20.04.2009р. з проханням:

6. Апеляційна скарга в апеляційному суді Дніпропетровської області з вимушеними доповненнями та уточненнями до поданої апеляційної скарги від 12.07.2009р. призначеної до розгляду в апеляційному суді на 05.10.2009р..

7. Позов про зобов'язання Приватного підприємця Федорової А.М. звільни¬ти Гузь Л.В. з роботи, здійснити запис в трудовій книжці про звільнення Гузь Л.В. з датою звільнення 01 квітня 2003 року та видати оформлену трудову книжку Гузь Л.В., а також стягнути з Федорової А.М. на користь Гузь Л.В. відшкодування за час вимушеного прогулу та судові витрати (цивільна справа №2-856/08,а.с. 2 - 3,9).

8. Скарга Голові Ради суддів Дніпропетровської області від 20.08.2009р.

І всі ці заяви, скарги тільки з-за того, що:

- Карімов Ергаш Іфратович, що він «восточный человек», що його виховали «по восточному», де не припустимо, щоб «младшие женщины в семье» заробляли більше чоловіків і у якого «все схвачено» в Нікопольському міськрайонному суді, що він дійсно звернувся до суду з надуманим позовом, а суд задовольнить цей позов, в результаті мені, Федоровій А.М., моєму бізнесу, нанесено великі збитки.

- Позовні заяви судді розглядають та приймають рішення з урахуванням тільки інтересів однієї сторони по справі, а по відношенню до другої сторони проявляють повне процесуальне свавілля і тим самим визивають у громадян України повну недовіру, як до системи правосуддя, так і взагалі до статусу СУДДІ.

- суддя приймала ухвали незрозумілі для скаржника, це при тому, що суддя є публічною особою, а тому її дії повинні бути зрозумілі громадянам і відповідати вимогам чинного законодавства.

- Окремі(вище вказано) рішення судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області приймають завідомо неправосудні (ст.375 КК України), але абсолютно ніякої відповідальності за це не несуть.

- з вище викладеного видно, що шановні мною СУДДІ, напевно забули про вимоги Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України».

А треба то всього тільки: Ухвалити додаткове рішення, яким внести доповнення до Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 ", до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі якого повернути майно його власнику .

З вище викладеного витікає закономірне питання: за рахунок кого буде відшкодовано нанесені збитки Федоровій А.М., Солодовник О.В., яким майно до цього часу не повернуто з відповідального збереження від Карімова Е.І.?

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»

Прошу:

1. Відкрити дисциплінарне провадження по відношенню до вище вказаних суддів, здійснити перевірку вище викладених дій, бездіяльності та грубого порушення присяги суддів, відкрити дисциплінарні справи, розглянути дисциплінарні справи та прийняти рішення.

2. Шановна Рада суддів Дніпропетровської області, будь ласка, виясніть з суддями Нікопольського міськрайонного суду підстави, чого саме СУДДІ, до яких в судовому засіданні я повинна звертатися: «Ваша честь» (ст. 161 ЦПК України), грубо порушують:

-- своїми діями Конституційне право на судовий захист Солодовник О.В., Федорової А.М..

-- право власності Солодовник О.В. на майно, яке передано в 2004 році на відповідальне збереження Карімову Е.І. і до цього часу , незважаючи на наявність кількох рішень суду про зняття арешту, теж знаходиться на відповідальному збереженні у Карімова Е.І., таким чином саме по вині суду примушено Солодовник О.В., Федорову А.М., як орендаря, нести великі майнові та моральні збитки …

3. Зауважити(!) шановним суддям Нікопольського міськрайонного суду: КліменкоІ.В., Тихомирову І.В., Кобиляцькій-Шаховал І.А., Поліщук Р.А., Рибаковій В.В., Багровій А.Г., що вони є публічними особами, а тому їх дії повинні бути зрозумілі громадянам і відповідати вимогам чинного законодавства. У цьому випадку дії цих суддів, як Судді, мені особисто, не зрозумілі, і як я бачу, не відповідають вимогам чинного законодавства.

4. вирішити питання та повідомити Федоровій А.М., у письмовій формі, у встановлені чинним законодавством строки: за рахунок кого буде відшкодовано нанесені збитки Федоровій А.М., Солодовник О.В. яким майно до цього часу не повернуто з відповідального збереження від Карімова Е.І.?

5. Прошу поставити питання перед головою Верховного Суду України про ініціювання законодавчої ініціативи перед Верховною Радою України:

- про скасування ст.161 ЦПК України.

- про введення до чинного законодавства положень про відшкодування матеріальної та моральної шкоди Державою Україна з Державного бюджету у разі затримки суддею розгляду справи, відміни або скасування прийнятого суддею рішення, підтасовки документів(як у вище викладеному випадку), за порушення строків розгляду цивільних справ передбачених ст.157 ЦПК України, в інших подібних випадках дій, бездіяльності судді під час розгляду справи .

- за порушення строків розгляду цивільних справ передбачених ст.157 ЦПК України притягати до дисциплінарної відповідальності суддю.

Про прийняті заходи по вище викладеному, прошу повідомити Федорову А.М., у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

З повагою та надією на допомогу

20.08.2009р. А.М.Федорова