Я, Кириченко Н.М., працювала в 47 професійній пожежній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, далі 47 ППЧ, на протязі з 2009 по 30.05.2016 року.

На протязі всього цього часу посадові особи і 47 ППЧ, і головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, далі ГУ ДСНС, грубо порушували права працівників, і мої, як працівника, також. На наші неодноразово напралені скарги до вище стоячих посадових осіб реагування було таке: начальником ГУ ДСНС приймався наказ, яким створювали комісію, яка дуже ретельно «перевіряла» викладене в поданих нами скаргах, та складався відповідний акт, до якого додавались пояснення скаржників, інші матеріали, але … Після таких «перевірок» всі недоліки, на які ми вказували в своїх скаргах, як були так і залишались. Така «переписка» між нами відбувалась на протязі кількох років. Саме таке відношення до нас, працівників, стало підставою для мого звернення, не до вищестоячого керівництва, а до суду з двома позовами про захист свого порушеного права.

Покарання мене за подання цих позовів не заставило себе довго чекати, - зразу мене було притягнено до дисциплінарної відповідальності – об’явлено догану, а через місяць розпочався і процес звільнення з роботи на підставі скорочення … .

Під час мого звільнення 47 ППЧ повністю не розрахувалось зі мною, як працівником, який звільняється адміністрацією, а очікували коли суд прийме рішення по поданих мною позовах, - на розгляді в суді було кілька цивільних справ за поданими мною позовами: №182/8232/15-ц (індексація за квітень 2014р. - жовтень 2015р), № 182/67/16-ц (індексація за листопад 2015р), № 182/68/16-ц (індексація за грудень 2015р), №182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц (про стягнення індексація за січень-травень 2016р), справа № 182/1912/16 провадження № 2/0182/117/2017 (про зняття догани, стягнення не сплачених заохочень та нагородних), … тощо.

Ці цивільні справи судом розгянуті вже після мого звільнення та по кожній з них прийнято рішення про сягнення з 47 ППЧ коштів на мою користь, разом, - 12 638,54грн., і які мені частково виплачені.

Я продовжувала відстоювати свої порушені трудові права, а тому, як я розумію, і були прийняті кардинальні заходи: головою ДСНС України М.Чечоткіним було прийнято наказ від 19.01.2018 року № 39 «Про припинення 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації»: немає юридичної особи, - немає і судової тяганини, і відповідальності перед звільненими працівниками, а згідно ч.5 ст.112 ЦК України: «… вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.».

Я вважаю, що головою ДСНС України, по узгодженню з високо посадовцями Кабінету Міністрів України, було створено ДСНС України з такою внутрішньою структурою, - всі підрозділи, - це юридичні особи В ОДНІЙ ЮРИДИЧНІЙ ОСОБІ – ДСНС України, якій всі вони і підзвітні, і підпорядковані. І тоді маємо те, що маємо: кожний підрозділ, як юридична особа, існує сам по собі, але керується саме вище стоячими посадовими особами, - і ніякої «самодіяльності», самостійності у прийнятті рішень – НЕ МАЄ і НЕ допускається.

Створення такої організаційної структури ДСНС України – стало підставою для проведення різних порушень чинного законодавства, серед яких:

- і фінансові потоки з обслуговуючого підприємства через 47 ППЧ до головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, ДСНС України: - через 47 ППЧ перераховувались грошові кошти більше мільона гривен, з наростаючим, кожного року і це понад суми коштів обумовлених в кошторисах до договорів;

- і не нарахування і не виплата індексації заробітної плати,

- безліч інших порушень про які йшла мова під час розгляду цивільних справ №182/8232/15-ц, №182/67/16-ц, № 182/68/16-ц, № 182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц, № 182/5217/16-ц.: не надання письмових належностей, миючих засобів, «видача» премій з наступним її поверненням начальнику, тощо.

Таке побудування внутрішньої структури ДСНС України, - це прекрасні умови для корупційних дій. І що наглядно показало і в 47 ППЧ!!!

Моя особиста думка по внутрішній структурі ДСНС України: юридичною особою повинно бути тільки само ДСНС України, а всі інші його підрозділи, - по областях – це філії, а в районах – представництва.

Саме при такій структурі високо посадовець безпосередньо відповідає за всі події в його філії, представництві, і є можливість спитати за корупційні дії безпосередньо з високо посадовців, і самого голови ДСНС України, - у першу чергу. А так у ДСНС України, як у тієї ящирки, наступили на хвіст, вона його відкинула, а в недалекому майбутньому виріс і новий. Так і у ДСНС України, вскрили порушення чинного законодавства, - наказом ліквідується така юридична особа, а через деякий час створюється нова юридична особа, трошки під іншою назвою, але яка також повністю підзвітна, підконтрольна ДСНС України. І весь процес повторення корупційних дій повторюється.

Саме наявність заборгованості 47 ППЧ на час мого звільнення, яка підтверджена рішеннями суду, стала підставою для звернення до суду з позовом від 17.01.2018 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації. Але вимагаю я вже стягнення середнього заробітку не з 47 ППЧ, а саме з ДСНС України. Мотивувала я це чинним законодавством, а також тим, що на час прийняття рішення судом по цій справі, сама 47 ППЧ була вже ліквідована наказом ДСНС України.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, далі суд, прийняв рішення від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018, яким у позові Кириченко Н.М. до 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів та Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації, - відмовив.

В судовому засіданні я наполягала на тому, що відповідальність ДСНС України переді мною, Кириченко Н.М., настає саме на підставі вимог чинного законодавства, і у першу чергу ч.3, ч.4 ст.92 ЦК України, як юридичної особи, яка НЕ добросовісно, НЕ розумно та з перевищенням своїх повноважень діяла в інтересах 47 ППЧ:

Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України: 3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч.4 ст. 92 ЦК України: 4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Такий мій висновок витікає з того, що офіційно 47 ППЧ зареєстрована, як юридична особа, яка має цивільну правоздатність: цивільні права та обов'язки (ст.91 ЦК України), набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону: цивільна дієздатність(ст.92 ЦК України), Управління товариством повинні здійснювати його органи: загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом(ст.ст. 97- 99,101 ЦК України), Засновники установи НЕ беруть участі в управлінні нею(ст. 101 ЦК України), В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою(ст. 83,88,102 ЦК України), самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном(ст. 96,111 ЦК України), тощо.

І лише за таких обставин відповідач-ДСНС України міг би робити посилання на ч.3 ст.96 ЦК України: 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Але що було в дійсності: утворення 47 ППЧ відбулось з грубими порушеннями чинного законодавства України:

- створити юридичну особу створили, але не передали майно для досягнення поставленої мети (п.5.1. – п.5.3 Положення 47 ППЧ),

- затвердили положення, як для свого ПРЕДСТАВНИЦТВА, на підставі якого здійснювала свою діяльність 47 ППЧ, а не статут, як для юридичної особи(п.1.2, п.1.10, п.1.7, п.10, п.7.3 Положення 47 ППЧ, ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.95 ЦК України),

- 47 ППЧ повинно по кожному напрямку своєї роботи звітувати вище стоячому керівництву і це при тому, що юридична особа, згідно чинного законодавства - право, - та - дієздатна, - засновники не мають права брати участі в управлінні 47 ППЧ(п.1.12, п.1.3., п.7.4 Положення 47 ППЧ),

- ГУ ДСНС у Дніпропетровській області: - приймало та переводило з організації в організацію з ГТУ до ГУ ДСНС працівників 47 ППЧ, при тому, що це повноваження начальника 47 ППЧ (п.1.8. Положення 47 ППЧ);

- саме ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, а не 47 ППЧ, укладало договори на виконання роботи по захисту від пожеж з підприємством, а виконувало ці договори саме 47 ППЧ (пункти 6.1., 7.2., п.7.3., п. 7.15., п. 7.20 Положення 47 ППЧ),

тощо!

І на це вказують внутрішні нормативно правові акти, на які саме і посилається відповідач, - Положення 47 ППЧ, Положення ДСНС України.

Маємо те, що і утворює цю юридичну особу, і призначає на посади працівників, і дає особливо цінні вказівки обов’язкові для виконання, - керує, і здійснює контроль за діяльністю, - вимагає надання Звітів про роботу по всіх напрямках роботи, і вносить зміни та доповнення до Положення 47 ППЧ, і ліквідовує цю юридичну особу своїм рішенням саме ДСНС України, і це при тому, що 47 ППЧ, повинна сама здійснює свою діяльність у відповідності до поставленої мети без будь якого втручання зі сторони самого засновника юридичної особи - ДСНС України та інших юридичних осіб, які підконтрольні засновнику – ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Наскільки я особисто розумію, то у цьому випадку, 47 ППЧ є просто структурним підрозділом ДСНС України, - ПРЕДСТАВНИЦТВОМ, але залишається ОФІЦІЙНО юридичною особою, яка «самостійно» відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, якого у цієї юридичної особи просто НЕ має, - ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.95 ЦК України.

Саме такі мої твердження стали підставою для подання мною до суду позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації, - це після прийняття рішень судом по поданим мною позовним заявам і стягнення з 47 ППЧ - 12 638,54грн. на мою користь, саме до ДСНС України.

Але суд по цій справі не врахував моє мотивування позову і відмовив у повному обсязі.

Крім позову до суду я направляла скаргу до Прем’єр Міністра Гройсмана В., до Генеральної прокуратури, але, наскільки я зрозуміла то, їх ЗАДОВОЛЬНЯЄ такий стан, а відповідно і відреагували вони належним чином, - направили до самої ДСНС України подані мною скарги для прийняття рішення.

Таким чином, як я розумію, КОРУПЦІЯ в державних службах України задовольняє всіх високо посадовці і міняти вони НІЧОГО не хочуть і не будуть!

Але це моя позиція!

А тому прошу читачів почитати викладене мною, ознайомитись з позовом, рішенням суду, іншими матеріалами і відповідно підказати мені: права я чи ні. Може я дійсно чогось не розумію, помиляюсь, і все так прекрасно, як у тої Прекрасной Маркизы!

Додаю позов, рішення суду, апеляційну скаргу, скарги, відповіді на подані скарги, тощо.

З повагою

27.12.2018р. Н.М.Кириченко

Нікопольський міськрайонний суд

суддя І.В.Тихомиров

53213, м.Нікополь, вул. Шевченко, 201

Позивач: Кириченко Наталя Михайлівна

35211, м.Нікополь, вул.

Відповідач: 1. Державна служба України з

надзвичайних ситуацій

01601, м. Київ, вул. О.Гончара 55, E-

mail: oper@mns.gov.ua

справа № 182/342/18 провадження №2/0182/1414/2018

На підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору – звільнена

ПОЗОВНА ЗАЯВА

в порядку ст..49 ЦПК України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації

Мною в грудні 2017 року було подано позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації.

В березні 2018 року мені стало відомо про те, що головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій М.Чечоткіним було прийнято Наказ ДСНС України від 19.01.2018 року, № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації».

Головою ДСНС України прийнято цей наказ в той час, коли в судах різних інстанцій продовжують розглядатись подані мною позовні заяви та оскарження прийнятих судом рішень.

Наказом від 19.01.2018 року № 39 утворено Комісію з припинення 47 ППЧ та затверджено її персональний склад, визначено строк для подання заяв кредиторами вимог до 47 ППЧ у два місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення 47 ППЧ. А опубліковано цей наказ на сайті ДСНС України 19.01.2018 року.

Голові Комісії з припинення 47 ППЧ Зайкан Ю.Ю. наказано:

повідомити кредиторів про розгляд їх вимог не пізніше 30 днів з дня отримання 47 ППЧ відповідної вимоги;

під час проведення заходів щодо припинення 47 ППЧ до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів закрити рахунки, відкриті у фінансовий установах, крім рахунку, який використовується для розрахунків і кредиторами під час ліквідації юридичної особи;

після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами скласти проміжний ліквідаційний баланс та подати на затвердження до ДСНС;

Тобто про врегулювання трудового спору зі мною, Кириченко Н.М., як і з іншими проти законно звільненими працівниками, питання взагалі не стоїть.

Тільки в кінці березня начальник 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів О. П. Безпалько, а не голова Комісії по припиненню 47 ППЧ Зайкан Ю.Ю., Заявою від 20.03.2018р. №145, вх..№6002/18 від 21.03.2018р., поставив до відому Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області про неможливість прибути на судове засідання, призначене на 30 березня 2018 року, представника відповідача у зв’язку з ліквідацією 47 ППЧ та вивільненням усіх співробітників з 30.03.2018 року.

Прийняття головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій М.Чечоткіним наказу від 19.01.2018 року, № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації» такого змісту – це намагання ухилитись від розгляду трудового спору, який виник у зв’язку з протизаконним звільненням з роботи кількох працівників: Кириченко Н.М., Гейдарову К.О., тощо.

У зв’язку викладеним я вимушена уточнити вимоги поданої позовної заяви, а саме:

З 03.02.2009 року по 30.05.2016 рік я, Кириченко Наталя Михайлівна, працювала в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, далі 47 ППЧ. Прийомом та звільненням займалось ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, - копія паспорту,копія трудової книги, довідка, - Додатки №1,2.

В травні 2016 року я була звільнена з посади начальника групи аварійно-рятувальних робіт 47 ППЧ за п.1ч.1ст.40 КЗпП України – скорочення штатів працівників.

Під час роботи в 47 ППЧ мною були подані позовні заяви про стягнення індексації заробітної плати цивільні справи: №182/8232/15-ц (індексація за квітень 2014р. - жовтень 2015р), № 182/67/16-ц (індексація за листопад 2015р), № 182/68/16-ц (індексація за грудень 2015р).

Після звільнення одночасно з позовною заявою про поновлення на роботі №182/3416/16-ц мною була подана позовна заява - №182/3417/16-ц (про стягнення індексація за січень-травень 2016р).

Всі ці цивільні справи за поданими мною позовними заявами судом розгянуті та по кожній з них прийнято рішення про сягнення з 47 ППЧ коштів на мою користь, а саме:

Справа №182/8232/15-ц(індексація за квітень 2014р. - жовтень 2015р), № 182/67/16-ц (індексація за листопад 2015р), провадження №2/0182/17/2016, рішення від 30.06.2016р.- усього до стягнення 7 108,23 грн.(Додаток №4)

Справа №182/68/16-ц (індексація за грудень 2015р, провадження №2/0182/1093/2016, рішення від 20.10.2016р.- усього до стягнення 775,69 грн. (Додаток №5)

Справа №182/3417/16-ц (про стягнення індексація за січень-травень 2016р). провадження №2/0182/512/2017, рішення від 14.04.2017р.- усього до стягнення 3 746,95грн. (Додаток №6)

Загалом сума заборгованості по індексації 47 ППЧ переді мною на день звільнення, згідно рішень суду, склала: 11 633,87 грн..

По – перше:

Несвоєчасно виплачена індексація стала підставою не донарахування і недоплату мені по заробітній платі - 114 грн. 75 коп., по відпускним та лікарняним - 892 грн. 92 коп., а всього 1 007,67грн., яка була перерахована у зв’язку з невірним нарахуванням посадового окладу в січні-квітні 2013року і яка була стягнута з відповідачів рішенням від 13.07.2017 року, справа №182/3416/16-ц, провадження №2/0182/1126/2017, Нікопольського міськрайонного суду на загальну суму 1007,67 грн. (Додаток№7).

В цілому на день звільнення 30.05.2016року підприємство(47 ППЧ) залишилось мені винне кошти, про які вони знали, бо ці позовні заяви розглядались в судах. Мені знадобилось більше 2 років, щоб сягнути ці кошти з 47 ППЧ( 2015-2018р.р.)

УСЬОГО на день мого звільнення 47 ППЧ заборгувала мені 12 638,54грн., які мені частково виплачені. Не виплаченими залишились грошові кошти в сумі 1007,67 грн..

В Заяві від 06.03.2017р. про поновлення на роботі в порядку ст..31 ЦПК України, я просила суд: 3. Стягнути з відповідачів на мою, Кириченко Н.М., користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 28 236.70 грн., не донараховану заробітну плату за січень-травень 2016р. – 114.75 грн., не донараховані і недоплачені мені відповідачами відпускні та лікарняні в сумі - 892,92 грн., разом 29 244.37 грн..

Я особисто вважала, що раз я прошу суд стягнути з відповідачів заробітну плату за час вимушеного прогулу, то суд автоматично прийме рішення і про стягнення виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки виплати не донарахованої заробітної плати за січень-травень 2016р. – 114.75 грн., не донараховані і недоплачені мені відповідачами відпускні та лікарняні в сумі - 892,92 грн. по день фактичного розрахунку.

Але апеляційний суд в мотивувальній частині прийнятої Ухвали від 13 грудня 2017 року, справа № 182/3416/16-ц провадження № 22-ц/774/1909/К/17, зазначив: «Посилання на те, що на користь позивача не стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів не бере до уваги, скільки як вбачається із матеріалів справи таких позовних вимог позивачем не заявлялось (а.с.1-11).»

Про те, що клопотання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку треба заявляти окремою вимогою, мені стало відомо тільки після отримання повного тексту Ухвали від 13 грудня 2017 року, справа № 182/3416/16-ц провадження № 22-ц/774/1909/К/17.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу – ч.1ст.16 ЦК України.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану ним роботу - ч. 1 ст. 94 КЗпП України.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Усі інші платежі здійснюються власником після виконання зобов'язань щодо оплати праці - ч.5 ст.97 КЗпП України.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпПУ, власник зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Невиконання у зазначені строки даної вимоги власником є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 233 КЗпП України:

- працівник може безпосередньо звернутися з відповідною заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

- У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, справа № 1-5/2012, за конституційним зверненням громадянина Стріхаря Володимира Васильовича щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, далі Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. №4 – рп/2012, роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно абз.2 та абз.3 п.2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. №4 – рп/2012: «Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органа, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку». Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення людини до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, визначальними є такі юридично вагомі обставини, як невиплата належної суми та факт проведення остаточного розрахунку.

Згідно із ст. 2 КЗпП України: право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Згідно ч.1 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Згідно з абз.1п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», далі Постанова Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з абз.2 п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р.: у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Так судом(справа№182/3416/16-ц) встановлено, що при звільненні мене, КириченкоН.М., відповідач, 47 ППЧ, не здійснив виплату всіх сум, що мені належали, а саме не виплатив 7883грн. 92коп. (7108,23 +775,69) індексації заробітної плати за період з квітня 2014 по грудень 2015 року включно – звідкіля виплила сума 892,92 грн.- недонарахованих сум відпускних і лікарняних які були занижені так як сума індексації не була врахована при обчисленні середньої заробітної плати. Та сума 114 грн. 75 коп., яка була перерахована у зв’язку невірним нарахуванням посадового окладу в січні-квітні 2013року. Це не враховуючи рішення від 14.04.2017р. по справі 182/3417/16-ц (стягнення індексації за січень-травень 2016р в розмірі 3746,95 грн.), яке набуло чинності після оголошення матеріалів справи, і надати уточнення не було можливості.

Таким чином з відповідача 47 ППЧ слід стягнути на мою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку тобто з 31.05.2016р по день постановлення рішення.

Маючи на руках розрахунок середньої заробітної плати(вихідну допомогу) (Додаток№3), яку зробило 47 ППЧ і яка складає 2765,45 грн. визначаємо середньоденну заробітну плату. Вона станове 2765,45 грн./19(робочих днів у травні 2016р.) = 145,55 грн .

Час затримки розрахунку при звільненні складає: 409 робочих днів:

1 день - травень 2016р.

20 днів – червень 2016р.

21 день - липень 2016р.

22 дні – серпень 2016р.

22 дні - вересень 2016р.

20 дні – жовтень 2016р.

22 дні - листопад 2016р.

22 днів – грудень 2016р. ИТОГО (рабочих дней в 2016 гoду): 150

20 днів – січня 2017р.

20 днів – лютий 2017 р.

22 дні – березень 2017р.

19 днів – квітень 2017р.

20 днів – травень 2017 р.

20 днів – червень 2017 р.

21 день - липень 2017р.

22 дні – серпень 2017р.

21 день - вересень 2017р.

21 день – жовтень 2017р.

22 дні - листопад 2017р.

20 днів – грудень 2017р. РАЗОМ (рабочих днів в 2017 році): 248

11 днів – січня 2018р.

Кількість робочих днів за затримки по розрахунку з 31 травня 2016 року по 17 січня 2018 року складає 409 робочих днів.

Отже, заробіток за час затримки розрахунку за зазначений період складає 59 529 грн. 95 коп. (409 роб.дні х 145,55 грн.).

Вимоги по відшкодуванню заробітної плати буде збільшено на час розгляду справи в суді.

По – друге: Враховуючи, що відповідач, - 47 ППЧ, здійснив затримку у виплаті заробітної плати та інших сум більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний здійснити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно ст.ст. 1- 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III: підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Виплата компенсації проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції за період не виплати доходів (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п.2. Порядку затверджено постановою КМУ 21.02.2001 р. N 159 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати: Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці»: Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

При цьому, несвоєчасно виплачена індексація, яка нараховується за минулі періоди, також стає об’єктом для нарахування компенсації у місяці виплати сум індексації.

Відповідно до абз.2, абз. 5 та абз.6 п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, справа № 1-18/2013, у справі за конституційним зверненням громадянина Дзьоби Юрія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України:

«На думку Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов’язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.»

«Конституційний Суд України виходить з того, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред’явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов’язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Отже, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.»

Та вирішив:

«1. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.»

«2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.»

Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Розрахунок суми компенсації у вигляді формули виглядає так:

Ск = (Д н/в х Приріст Іі) : 100 ,

де: Ск — сума компенсації;

Д н/в — дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов’язкових платежів;

Приріст Іі — приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу.

Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (Зведена таблиця індексів інфляції –Додаток 8).

У разі якщо індекс інфляції за період невиплати доходу, розрахований наростаючим підсумком, не перевищував 100%, то компенсація не нараховується.

Зважаючи на те,що більше двох років мені знадобилось для стягнення коштів з підприємства на якому я працювала, - було декілька позовних заяв, які розглядались поступово, и рішення набували чинності в різні місяці та роки, то нарахування компенсації буде обчислюватись відповідно.

Справа №182/8232/15-ц(індексація за квітень 2014р. - жовтень 2015р), №182/67/16-ц (індексація за листопад 2015р), провадження №2/0182/17/2016, рішення від 30.06.2016р.- усього до стягнення 7 108,23 грн.(Додаток 4)

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату з квіня 2014р по червень 2016р. включно: 1,033*1,038*1,010*1,004*1,008*1,029* 1,024*1,019*1,03*1,031*1,053*1,108*1,140*1,022*1,004*0,99*0,992*1,023*0,987*1,020*1,007*1,009*0,996*1,010*1,035*1,001*0,998*100=182,30

Приріст індексу споживчих цін: 182,30-100=82,30

Оскільки індекс споживчих цін за період невиплати заробітної плати перевищив 100%, сума компенсації за цей період становить:7108,23*82,30/100=5850,07 грн.

Справа №182/68/16-ц (індексація за грудень 2015р, провадження №2/0182/1093/2016, рішення від 20.10.2016р.- усього до стягнення 775,69 грн. (Додаток 5 )

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату з грудня 2015р. по жовтень 2016р. включно:

1,007*1,009*0,996*1,010*1,035*1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*100=110,16

Приріст індексу споживчих цін: 110,16-100=10,16

Сума компенсації за цей період становить:775,69*10,16/100=78,81 грн.

Справа №182/3417/16-ц(про стягнення індексація за січень-травень 2016р). провадження №2/0182/512/2017, рішення від 14.04.2017р.- усього до стягнення 3 746,95грн. (Додаток 6)

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату з січня 2016р. по квіень 2017р. включно: 1,009*0,996*1,010*1,035*1,001*0,998*

0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018* 1,009*100=117,85

Приріст індексу споживчих цін: 117,85-100=17,85

Сума компенсації за цей період становить:3746,95*17,85/100=668,83грн.

Справа №182/3416/16-ц(поновлення на роботі та стягнення сум), провадження №2/0182/1126/2017, рішення від 13.07.2017р.- усього до стягнення 1 007,67грн. (Додаток 7),

рішення апеляційного суду від 13.12.2017р.

Так як проплати до сьогодняшнього дня не має, і підприємство зі мною не розрахувалось, то обчислюємо з місяця звільнення (травень 2016р) до грудня 2017 року включно.

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату з травня 2016р по грудень 2017р. включно: 1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*

1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,020*1,012*1,009*1,010*100=121,57

Приріст індексу споживчих цін: 121,57-100=21,57

Сума компенсації за цей період становить:1007,67*21,57/100=217,35 грн.

Виконуємо розрахунок компенсаціії середнього заробітка за час затримки розрахунку при звільненні яка складає на 17.01.2018 рік - 59 529 грн. 95 коп.

1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,020*1,012*1,009*1,010*100 =121,57

Приріст індексу споживчих цін: 121,57-100=21,57

Сума компенсації за цей період становить: 59 529,95*21,57/100=12 840,61 грн.

Загальна сума компенсації становить: 5850,07 +78,81 +668,83 +217,35 +12 840,61 = 19 655,67 грн.

Згідно ч.1 ст.55 ЦПК України: 1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір»: 1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

На підставі викладеного й у відповідності з ст.. 47, 116, 117, п. 2 ч. 1 ст. 232, ст..234, ч. 1, 2, 5 ст. 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 49,175-177 ЦПК України,-

прошу:

1. Прийняти рішення, яким залучити у цивільній справі № 182/342/18 провадження №2/0182/1414/2018, за позовом Кириченко Наталі Михайлівни до 47 професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації, - Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яка наказом від 19.01.2018 року, № 39, припинила 47 професійну пожежну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації.

2. Визнати пропуск строку позовної давності, встановленого статтею 233 КЗпП України, для звернення до суду з даним позовом, з поважної причини, та поновити строк позовної давності для звернення до суду.

3. Стягнути з відповідача: Державної служби України з надзвичайних ситуацій на мою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 59 529 грн. 95 коп..

4. Стягнути з відповідача: Державної служби України з надзвичайних ситуацій на мою користь суму компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 655 грн. 67 коп..

5. Оглянути в судовому засіданні матеріали цивільних справ №182/8232/15-ц, №182/67/16-ц, № 182/68/16-ц, № 182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц.

Додатки:

1. копія паспорту, ідентифікаційного номеру – на першу адресу;

2. копія трудової книжки, довідка;

3. копія довідки про середній заробіток;

4. копія належно завіреного рішення від 30.06.2016р.;

5. копія належно завіреного рішення від 20.10.2016р.;

6. копія належно завіреного рішення від 14.04.2017р.;

7. копія належно завіреного рішення від 13.07.17р., від 13.12.2017р.;

8. зведена таблиця індексів інфляції;

9. оригінал квитанції, доказ відправлення копії позовної заяви відповідачу - 1.

25.04.2018р. Н.М.Кириченко

Справа № 182/342/18 Провадження № 2/0182/1414/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

за участю: позивача - Кириченко Н.М.

представника позивача - Корякова А.І.

відповідача - Альохіна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кириченко Наталі Михайлівни до 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації

встановив:

Кириченко Н.М. звернулася до суду з позовом до 47 професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - 47 ППЧ) з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за затримку виплати заробітної плати, який уточнювала.

Свої вимоги мотивує тим, що з 03 лютого 2009 року вона працювала в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на різних посадах.

30 травня 2016 року її звільнено з посади начальника групи аварійно-рятувальних робіт 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не провів в день звільнення виплату всіх сум, які належали їй від підприємства.

У зв'язку з цим, позивач була вимушена звертатися до суду з позовами про стягнення з 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області недонараховані та недоплачені суми по заробітній платі та індексації заробітної плати за відповідні періоди.

Так, на думку позивача, з вини 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області їй не було своєчасно проведено повний розрахунок, у зв'язку з цим, вважає, що на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31 травня 2016 року по 17 січня 2017 року, в сумі 59 529,95 грн., а також компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 655,67 грн.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 19 січня 2018 року № 39 прийнято рішення про припинення юридичної особи 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації.

Про своє право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу стало відомо лише в грудні 2017 року під час розгляду цивільної справи № 182/3416/16-ц про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум.

За таких обставин, позивач Кириченко Н.М. з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд поновити пропущений нею строк позовної давності та задовольнити її позовні вимоги, стягнувши з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31 травня 2016 року по 17 січня 2017 року, в сумі 59 529,95 грн. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 655,67 грн.

Представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій позовні вимоги не визнали, та в свої відзивах, доповненні до відзиву та запереченнях зазначили, що вважають позовні вимоги Кириченко Н.М. необгрунтованими та безпідставними, зокрема з тих підстав, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій взагалі є не належним відповідачем у даній справи, оскільки 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів є окремою юридичною особою та самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Таким чином, Державна служба України з надзвичайних ситуацій не несе відповідальність за зобов'язаннями 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів.

Під час судового засідання 14 листопада 2018 року позивач Кириченко Н.М. та її представник Коряков А.І. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Державної служби України з надзвичайних ситуацій Альохіна Н.І. проти позову заперечила в повному обсязі та просила закрити провадження по даній справі у зв'язку з ліквідацією 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів.

Заслухавши сторони, дослідивши усі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Судом встановлено, що згідно наказу № 11 від 03 лютого 2009 року позивача Кириченко Н.М. було прийнято на посаду диспетчера в 47 Професійну пожежну частину по охороні ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (а.с.11 на звороті).

З 01 грудня 2009 року, згідно наказу № 122 від 30 листопада 2009 року, позивача призначено на посаду інженера в 47 ППЧ (а.с.11 на звороті).

Згідно наказу № 231 від 23 серпня 2012 року, Кириченко Н.М. призначено на посаду начальника групи аварійно-рятувальних робіт в 47 ППЧ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (а.с.11 на звороті).

З 02 червня 2013 року, згідно наказу № 44 від 01 червня 2013 року, позивача призначено на посаду начальника групи аварійно-рятувальних робіт в 47 ППЧ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів (а.с.12).

30 травня 2016 року Кириченко Н.М. на підставі Наказу № 236 від 25 травня 2016 року звільнено з посади начальника групи з аварійно-рятувальних робіт 47 Професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду дніпропетровської області від 13 липня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року задоволено частково позовні вимоги Кириченко Н.М. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум та стягнуто з 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь позивача недонараховані та недоплачені суми по заробітній платі - 114,75 грн., по відпускним та лікарняним - 892,92, а всього до стягнення 1007,67 грн. Рішення набуло чинності 13 грудня 2017 року (а.с.27-32).

З матеріалів справи вбачається, що наказом голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 19 січня 2018 року № 39 Чечоткіна М.О. прийнято рішення про припинення юридичної особи 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації.

Утворено комісію з припинення 47 ППЧ та затверджено її персональний склад (а.с.77-79).

Пунктом 3 даного Наказу визначено строк подання кредиторами вимог до 47 ППЧ у два місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення 47 ППЧ.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань головою комісії з припинення або ліквідатором є Касьянов Г.О. (а.с. 187-190), який з дня початку процедури ліквідації підприємства здійснює повноваження органів управління, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з початком процедури ліквідації голова комісії з припинення або ліквідатор підприємства, яке ліквідується, здійснює під час ліквідаційної процедури повноваження органів його управління.

Підприємство зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та статус самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації і внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач Кириченко Н.М. звернулася до суд з даним позовом 17 січня 2018 року, а вже 19 січня 2018 року було прийнято рішення про припинення юридичної особи ППЧ 47 та розпочалася процедура ліквідації 47 ППЧ.

Початок процедури ліквідації ППЧ 47 та створення комісії з припинення унеможливлює стягнення працівником гарантованих на випадок звільнення сум в інший спосіб, аніж шляхом звернення до голови зазначеної комісії із заявою про включення грошових вимог щодо заробітної плати до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Проте позивач Кириченко Н.М. із даною вимогою не зверталася, що не спростувала під час судового засідання.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, реалізація головою комісії з припинення, повноважень щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів впливає на те, чи будуть захищені трудові права працівника у його правовідносинах з 47 ППЧ як роботодавцем.

Відповідно до вищенаведеного після початку процедури ліквідації вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом.

Таку позицію сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17.

Отже, за таких обставин, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Кириченко Н.М. до 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації.

Також не підлягають задоволенню вимоги Кириченко Н.М в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації з Державної служби України з надзвичайних ситуацій з огляду на наступні обставини.

Частинами першою, третьою статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

47 професійна- пожежна частина Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів є юридичною особою та підпорядковується ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (територіальний орган). Він несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. ППЧ не несе відповідальність за зобов'язанням територіального округу. ДСНС України, відповідно територіальний орган та ДСНС України не несуть відповідальності за зобов'язанням ППЧ.

Тобто Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є юридичною особою, із якою позивач безпосередньо перебуває у трудових відносинах, та не є власником або правонаступником прав та обов'язків 47 ППЧ з охорони об'єктів.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Крім того, нарахування заробітних плат проводилося безпосередньо 47 ППЧ з охорони об'єктів, а тому, суд дійшов висновку, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є належним відповідачем.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Участь справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки (стаття 50 ЦПК України).

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Дана позиція була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Таким чином пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За таких обставин, слід зробити висновок, що Кириченко Н.М. розпорядилася своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи те, що в задоволенні позову Кириченко Н.М. відмовлено в повному обсязі, та приймаючи до уваги те, що позивач у відповідності до ч.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 791 грн. 86 коп. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4,12,13,76,81,95.141,263-265,268 ЦПК. 96 ЦК України, 21, 116,117 КЗпП України, суд

вирішив:

Відмовити Кириченко Наталі Миколаївні в задоволенні позову до 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів та Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-УІН від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2018 року.

Суддя: І. В. Тихомиров

Рішення не набуло чинності

Оригінал знаходиться в матеріалах справи №182/342/18, провадження № 2/0182/1414/2018

Суддя:

Секретар:

Судова палата по цивільним справам

Дніпровського апеляційного суду

50074, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, пр. Героїв підпільників, 31

по справі позивач:

Кириченко Наталя Михайлівна

, проживаю: 35211, м.Нікополь, вул.

по справі представник позивача:

Коряков Анатолій Іванович

РНОКПП: 1935934655, проживає: 53220, м.Нікополь, вул. Добролюбова, 52, кВ.33, м.т.0955012183, офіційна електронна пошта, - відсутня

по справі відповідачі:

1. Державна служба України з надзвичайних ситуацій

01601, м.Київ, Шевченківський р-н, вул. О.Гончара, 55, код ЄДРПОУ: 38516849, oper@mns.gov.ua

Представник відповідача: Альохіна Наталія Іванівна

49670, м.Дніпро, вул.Короленко, 4, засоби зв'язку невідомі.

2. 47 Професійна пожарна частина Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів

ЛІКВІДОВАНА як юридична особа, діяльність припинена з 21 вересня 2018 року - дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, - згідно наказу ДСНС України від 19.01.2018 року № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації».

код ЄДРПОУ: 23314416, 35213, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, засоби зв'язку: 056-6654-355, тел. 0566 654300, (0566)68-09-21 електронна пошта: РРСН-47@і.иа

на рішення від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018, Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

Апеляційна скарга

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, далі суд, прийняв рішення від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018, яким у позові Кириченко Наталі Михайлівни до 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів та Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації, - відмовив.

Прийняте рішення суду незаконне, необґрунтоване:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Такий висновок маємо з наступного:

З рішення суду від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018:

«Рішенням Нікопольського міськрайонного суду дніпропетровської області від 13 липня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року задоволено частково позовні вимоги Кириченко Н.М. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум та стягнуто з 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь позивача недонараховані та недоплачені суми по заробітній платі - 114,75 грн., по відпускним та лікарняним - 892,92, а всього до стягнення 1007,67 грн. Рішення набуло чинності 13 грудня 2017 року (а.с.27-32).»

Під час роботи в 47 ППЧ мною були подані позовні заяви, - цивільні справи: №182/8232/15-ц (індексація за квітень 2014р. - жовтень 2015р), № 182/67/16-ц (індексація за листопад 2015р), № 182/68/16-ц (індексація за грудень 2015р), №182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц (про стягнення індексація за січень-травень 2016р), справа № 182/1912/16 провадження № 2/0182/117/2017 (про зняття догани, стягнення не сплачених заохочень та нагородних), … тощо.

Ці цивільні справи судом розгянуті та по кожній з них прийнято рішення про сягнення з 47 ППЧ коштів на мою користь.

47 ППЧ заборгувала мені 12 638,54грн., це тільки ті суми, які були присуджені рішеннями суду на мою користь після мого звільнення, і які мені частково виплачені.

Несвоєчасно виплачена індексація стала підставою не донарахування і недоплату мені по заробітній платі - 114 грн. 75 коп., по відпускним та лікарняним - 892 грн. 92 коп., разом 1 007,67грн., яка була перерахована у зв’язку з невірним нарахуванням посадового окладу в січні-квітні 2013року і яка була стягнута з відповідачів рішенням від 13.07.2017 року, справа №182/3416/16-ц, провадження №2/0182/1126/2017, Нікопольського міськрайонного суду.

Рішенням суду від 13.07.2017 року, справа №182/3416/16-ц, задоволено вимоги позовної заяви тільки частково. Я скористалась своїм правом на оскарження цього рішення і подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ. Такі мої дії відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1, ч.3 ст.4 ЦПК України:

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно ч. 1 ст.17 ЦПК України:1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

І сам відповідач вказує в своєму Відзові: «Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2017 відкрито касаційне провадження № 61-5328 ск 18 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у справі № 182/3416/16-ц за позовом Кириченко Н.М. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум.»

Але мені суд ставить у провину те, що рішення вступило в законну силу, а я не взяла виконавчий лист і не подала його на виконання. І це при тому, що і на цей час касаційна скарга знаходиться в касаційній інстанції на розгляді, Верховний Суд рішення поки що не прийняв.

Якщо я взяла б виконавчий лист та подала його на виконання, це означало б, що я визнаю прийняті рішення суду. А це вже є підставою для відмови мені по поданій касаційній скарзі, - саме на підставі того, що я сама, на власний розсуд, вибрала засіб захисту свого порушеного права.

Не виплаченими залишились грошові кошти в сумі 1007,67 грн. і саме у зв’язку з тим, що я маю надію, сподіваюсь, що Верховний суд розгляне подану мною касаційну скаргу і прийме законне та обґрунтоване рішення, яким задовольнить вимоги поданої мною позовної заяви не частково, а у повному обсязі.

З рішення суду від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018:

«Таким чином, з початком процедури ліквідації голова комісії з припинення або ліквідатор підприємства, яке ліквідується, здійснює під час ліквідаційної процедури повноваження органів його управління.»

«Позивач Кириченко Н.М. звернулася до суд з даним позовом 17 січня 2018 року, а вже 19 січня 2018 року було прийнято рішення про припинення юридичної особи ППЧ 47 та розпочалася процедура ліквідації 47 ППЧ.

«Початок процедури ліквідації ППЧ 47 та створення комісії з припинення унеможливлює стягнення працівником гарантованих на випадок звільнення сум в інший спосіб, аніж шляхом звернення до голови зазначеної комісії із заявою про включення грошових вимог щодо заробітної плати до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Проте позивач Кириченко Н.М. із даною вимогою не зверталася, що не спростувала під час судового засідання.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.»

Як підкреслено в цьому рішенні суду мною було дійсно подано до суду позовну заяву до 47 ППЧ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації.

Приймати участь у розгляді цієї цивільної справи ЗОБ’ЯЗАНИЙ(!) був вже голова ліквідаційної комісії Зайкан Ю.Ю.. Голова ліквідаційної комісії зобов’язаний був приходити на судові засідання, приймати участь у судових засіданнях, - представляючи інтереси юридичної особи – 47 ППЧ, і саме на підставі прийнятого рішення суду задовольнити мої вимоги до відповідача.

АЛЕ голова ліквідаційної комісії всіляко ухилявся від виконання своїх прямих посадових обов’язків і в судові засідання не приходив, участі у судових засіданнях не приймав і на що мною неодноразово зверталась увага суду.

В кінці березня НАЧАЛЬНИК(!) 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів О. П. Безпалько, а не голова Комісії по припиненню 47 ППЧ Зайкан Ю.Ю., Заявою від 20.03.2018р. №145, вх..№6002/18 від 21.03.2018р., поставив до відому Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області про неможливість прибути на судове засідання, призначене на 30 березня 2018 року, представника відповідача у зв’язку з ліквідацією 47 ППЧ та вивільненням усіх співробітників з 30.03.2018 року.

Згідно ч.4 ст. 105 ЦК України: 4. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Тобто посадові особи стали на шлях грубого не виконання вимог чинного законодавства, грубо порушують його де тільки можуть.

МАЄМО те, що посадовим особам, голові ліквідаційної комісії ДОСТЕМЕННО було відомо про подані до суду позовні заяви і саме голова ліквідаційної комісії ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був приймати безпосередньо участь по розгляду поданих мною позовних заяв, включити грошові вимоги щодо заробітної плати до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задовольнити їх в ліквідаційній процедурі, але цього не відбулось.

З рішення суду від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018:

«Також не підлягають задоволенню вимоги Кириченко Н.М в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації з Державної служби України з надзвичайних ситуацій з огляду на наступні обставини. … .»

І далі йдеться обґрунтування з посиланням на кілька статей глави 7 ЦК України Загальні положення про юридичну особу.

Наскільки я розумію, то прийнято Наказ ДСНС України від 19.01.2018 року № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації» саме після того, як працівниками було подано кілька позовів про захист свого порушеного права, більшість справ було розглянуто і судом прийнято рішення, але трудовий спір не затихає і до цього часу. А тому, як я вважаю, головою ДСНС України М.Чечоткіним і було прийнято цей Наказ ДСНС України від 19.01.2018 року № 39: немає юридичної особи, - немає і судової тяганини, і відповідальності перед звільненими працівниками, а згідно ч.5 ст.112 ЦК України: «… вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.»

Я стверджую, що відповідальність ДСНС України переді мною, Кириченко Н.М., настає саме на підставі вимог чинного законодавства, і у першу чергу ч.3, ч.4 ст.92 ЦК України, як юридичної особи, яка НЕ добросовісно, НЕ розумно та з перевищенням своїх повноважень діяла в інтересах 47 ППЧ:

Такий мій висновок витікає з того, що офіційно 47 ППЧ зареєстрована, як юридична особа, яка має цивільну правоздатність: цивільні права та обов'язки (ст.91 ЦК України), набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону: цивільна дієздатність(ст.92 ЦК України), Управління товариством здійснюють його органи: загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом(ст.ст. 97- 99,101 ЦК України), Засновники установи НЕ беруть участі в управлінні нею(ст. 101 ЦК України), В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою(ст. 83,88,102 ЦК України), самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном(ст. 96,111 ЦК України), тощо.

І лише за таких обставин відповідач міг би робити посилання на ч.3 ст.96 ЦК України: 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Але що було в дійсності: утворення 47 ППЧ відбулось з грубими порушеннями чинного законодавства України:

- ГУ ДСНС у Дніпропетровській області: - приймало та переводило з організації в організацію з ГТУ до ГУ ДСНС працівників 47 ППЧ(п.1.8. Положення 47 ППЧ);

- ГУ ДСНС у Дніпропетровській області укладало договори на виконання роботи по захисту від пожеж з підприємством, а виконувало ці договори саме 47 ППЧ (пункти 6.1., 7.2., п.7.3., п. 7.15., п. 7.20 Положення 47 ППЧ),

тощо!

Тобто керують цією юридичною особою, - 47 ППЧ, усі кому не лінь, - і само ДСНС України, і по суті його філія в області - ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області!

Але сама 47 ППЧ, по суті – ПРЕДСТАВНИЦТВО ДСНС України в м.Нікополі, при цьому залишається ОФІЦІЙНО юридичною особою, яка «самостійно» відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, якого у цієї юридичної особи просто НЕ має.

Тобто 47 ППЧ, як юридична особа, повністю підзвітна та підконтрольна і територіальному органу – Головному управлінню ДСНС України у Дніпропетровській області, і самому ДСНС України. Наскільки я особисто розумію, то у цьому випадку, 47 ППЧ є просто структурним підрозділом ДСНС України, - ПРЕДСТАВНИЦТВОМ, але залишається ОФІЦІЙНО юридичною особою, яка «самостійно» відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, якого у цієї юридичної особи просто НЕ має, - ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.95 ЦК України.

Створення такої організаційної структури ДСНС України – стало підставою для проведення різних порушень чинного законодавства, серед яких і фінансові потоки з обслуговуючого підприємства через 47 ППЧ до головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, ДСНС України, - через 47 ППЧ перераховувались грошові кошти більше мільона гривен, з наростаючим, кожного року і це понад суми коштів обумовлених в кошторисах до договорів, безліч інших порушень про які йшла мова під час розгляду цивільних справ №182/8232/15-ц, №182/67/16-ц, № 182/68/16-ц, № 182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц, № 182/5217/16-ц..

З рішення суду від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018: «Тобто Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є юридичною особою, із якою позивач безпосередньо перебуває у трудових відносинах, та не є власником або правонаступником прав та обов'язків 47 ППЧ з охорони об'єктів.

Але згідно записів в моїй трудовій книжці приймала на роботу і звільняла з роботи не 47 ППЧ, а саме ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Тобто трудовий договір зі мною було укладено саме ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, а не з 47 ППЧ. І це достеменно відомо відповідачу.

Згідно Посадової інструкції від 10 вересня 2013р. Начальника групи з аварійно-рятувальних робіт 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об’єкта Кириченко Н.М., затвердженої наказом ДСНС України від 24.05.2013 №301: «1.3.Начальник групи з аварійно-рятувальних робіт 47 ППЧ призначається на посаду та звільняється з посади у встановленому порядку трудовим законодавством, наказом начальника ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області за поданням начальника ППЧ- 47.»

А згідно з «Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачено, що згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.»:

Приймав мене на роботу і переводив з посади на посаду в 47 ППЧ саме ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області:

Згідно п.15 Трудової книжки «Прийнята на посаду диспетчера у професійну пожежну частину №47 по охороні ВАТ НЗФ – наказ № 11 о/с від 03.02.2009р..

Згідно п.16 Трудової книжки мене призначено на посаду інженера ППЧ – 47 по охороні ВАТ НЗФ на договірних засадах – наказ №122 а/с від 30.11.2009р..

В 2012 році мене було переведено до Головного територіального управління МНС у Дніпропетровській області - Голова комісії з ліквідації юридичної особи ГУ МНС України в області А.А.Кульбач – наказ ГУ №134 від 22.08.2012.

Згідно наказу ГТУ №231 від 23.08.2012р., - за підписом начальника головного територіального управління генерал-лейтенанта служби цивільного захисту В.В.Бутківського, я була призначена на роботу в 47 ППЧ ГТУ МНС України у Дніпропетровській області на посаду начальника групи аварійно-рятувальних робіт.

В 2013 році мене було переведено до Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області згідно наказу ГТУ МНС №247 від 31.05.2013 - Голова комісії з припинення юридичної особи шляхом злиття А.А.Кульбач.

Згідно наказу ГУ ДСНС №44 від 01.06.2013р., за підписом В.О. начальника ГУ ДСНС полковника цивільного захисту А.А.Кульбача, я була призначена на роботу в 47 Професійну пожежну частину ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на посаду начальника групи аварійно-рятувальних робіт.

Згідно п.21 Трудової книжки «Звільнена з роботи згідно п.1ч.1ст.40 КЗпП України (скорочення працівників) – ГУ ДСНС наказ №236 від 25.05.2016р..

На протязі всього цього часу саме голова ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області полковник Кульбач А.А. приймав на роботу в 47 Професійну пожежну частину працівників, без відповідного напрямку підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем, – протипожежної: в групу аварійно-рятувальних робіт працівників на посаду і, мене, як начальника, і фахівців.

Мене звільнено з роботи з 47 ППЧ, п.1ч.1ст.40 КЗпП України (скорочення працівників), - наказом ГУ ДСНС №236 від 25.05.2016р., за підписом начальника ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Кульбача А.А. на виконання наказу від 25.03.2016 № 172 "Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області" за підписом Кульбача А.А..

А тому ТВЕРДЖЕННЯ відповідача: «Таким чином, стягнення на користь позивача у цій справі можливе виключно з 47 ППЧ, зазначене в силу частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.» не відповідають дійсності і протирічить вимогам чинного законодавства, наказам самого ДСНС України.

З рішення суду від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018: «Крім того, нарахування заробітних плат проводилося безпосередньо 47 ППЧ з охорони об'єктів, а тому, суд дійшов висновку, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є належним відповідачем.»

Це дійсно ВІРНИЙ висновок суду, який і відмічено в самому рішенні суду від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/2018: «…Державна служба України з надзвичайних ситуацій є належним відповідачем.»

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2018 року, а тому апеляційна скарга може бути подана до 19 грудня 2018 року включно.

На підставі вимог чинного законодавства, керуючись ст.ст. 351, 352, 354- 356, 367,374 ЦПК України

Прошу:

1. Скасувати рішення від 14.11.2018 року, справа № 182/342/18 провадження № 2/0182/1414/ 2018, Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області .

2. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог:

2.1. Стягнути з відповідача: Державної служби України з надзвичайних ситуацій на мою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 59 529 грн. 95 коп..

2.2. Стягнути з відповідача: Державної служби України з надзвичайних ситуацій на мою користь суму компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 655 грн. 67 коп..

3. Оглянути в судовому засіданні матеріали цивільних справ №182/8232/15-ц, №182/67/16-ц, № 182/68/16-ц, № 182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц.

Додаток:

1. копії апеляційної скарги - 3.

07.12.2018р. Н.М.Кириченко

Прем’єр-міністру України В. Гройсману

Кабінет Міністрів України

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2

Генеральному прокурору України

01011, м.Київ, вул. Різницька 13/15

Кириченко Наталя Михайлівна

35211, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.

СКАРГА

Я, Кириченко Наталя Михайлівна, працювала в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів з 2009 року.

В травні 2016 року я була звільнена за п.1ч.1ст.40 КЗпП України – скорочення штатів працівників.

Я вважаю, що звільнення мене з 47 ППЧ є помстою за моє намагання, на протязі кількох років, добитись справедливого вирішення питань, і у першу чергу по НЕ нарахуванню та НЕ виплаті мені індексації на заробітну плату - Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року N 2017-III.

Подання мною в різні інстанції, і до ДСНС України також, кілька скарг, ніякої користі не дало. Нарахування індексації заробітної плати так і не відбулось, начальником ГУ Кульбач А.А. відповідні доповнення та зміни до договорів між Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та ПАТ «НЗФ» не були внесені.

Згідно Акту від 27.04.2015 № б/н Про проведення службового розслідування складеного підполковником служби цивільного захисту Новохатнім Олександром Івановичем, Клименко Володимиром Васильовичем, - головний та провідний фахівці відділу з питань запобігання та виявлення корупції(!) Головного управління, підполковником служби цивільного захимсту Миршавка Анатолієм Володимировичем, провідним фахівцем відділу роботи з особовим складом центру забезпечення діяльності Головного управління, Горобець Ольгою Ярославівною - заступник начальника управління економіки і фінансів Головного управління; Лисогоря Оленою Юріївною - головний спеціаліст юридичного відділу Головного управління: «В даному підрозділі дійсно підтверджується вище вказаний факт, причиною якого є відсутність кошторисних призначень. В процесі проведеної бесіди з Кириченко Н.М. в присутності головного бухгалтера було надано роз'яснення обов'язковості та правельності нарахування індексації на заробітну плату.»

І саме ці ПОСАДОВІ ОСОБИ, які ЗОБОВ’ЯЗАНІ запобігати та виявляти корупційні дії в Головному управлінні ДСНС України у Дніпропетровській області, мені, а не начальнику та головному бухгалтеру 47 ППЧ, РОЗ’ЯСНЮВАЛИ(!) про обов’язковість нарахування індексації на заробітну плату!

І це при тому, що ці грошові кошти в загальній сумі оплати послуг 47 ППЧ у відповідності до укладених договорів з НЗФ складають дуже незначну частину, десь приблизно 13-20 тисяч на місяць, і яку б виплатив ПАТ НЗФ без всілякого вагання,- це для нього не гроші.

Згідно ст. 26 Закону N 2017-III: Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.

І звільнено мене було з роботи після того, як мною до суду було подано два позови про нарахування та виплату індексації на заробітну плату.

В серпні 2016 року мною було направлено скаргу від 17.08.2016р. Прем’єр-міністру України В. Гройсману Кабінет Міністрів України, Генеральному прокурору України, копія: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Дніпропетровська обласна прокуратура, в якій я намагалась захистити свої порушені трудові права і виклала ті події, які відбувались під час моєї роботи в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та просила відновити справедливість під час мого звільнення.

Відповіді ні від Вас, Прем’єр-міністра України В. Гройсмана, ні з Кабінету Міністрів України, ні від Генерального прокурора України, ні з Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ні з Дніпропетровської обласної прокуратури, я до цього часу так і не отримала.

Зате Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області, в особі її начальника полковника цивільного захисту Кульбача А.А., було подано до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області позовну заяву від 19.09.2016 № 10173/14-16 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації з вимогами:

«2. Визнані такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію відомості, поширені відносно начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

3. Зобов'язати Кириченко Наталю Михайлівну спростувати інформацію, викладену у листі від 18 серпня 2016 року, яка принижує ділову репутацію Головного управління, в особі її начальника.»

Тепер, після подання позовної заяви начальником ГУ до мене, Кириченко Н.М., Про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, справа № 182/5217/16-ц, обов’язки по перевірці та доказуванню дій (бездіяльності) посадових осіб викладених в поданій мною скарзі від 17.08.2016р., Вами, Прем’єр-міністром України В. Гройсманом, Генеральним прокурором України покладено на мене.

І тепер саме я повинна була доказувати скоєння правопорушень цими посадовими особами, а не правоохоронні органи.

Рішенням від 19.09.2017 року, цивільна справа № 182/5217/16-ц провадження № 2/0182/160/2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в задоволенні позову ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області до мене, Кириченко Н.М., відмовив.

Постановою від 10 травня 2018 року, цивільна справа № 182/5217/16-ц, провадження 22-ц/774/376/К/18, апеляційний суд Дніпропетровської області апеляційну скаргу ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області залишив без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду від 19 вересня 2017 року без змін.

Кілька цивільних справ по нарахуванню індексації на заробітну плату судом було розглянуто і прийнято рішення.

Саме на підставі рішень суду мені, як і іншім працівникам, було частково виплачено індексацію заробітної плати, АЛЕ не всі рішення суду з цього питання виконані і саме тому, що головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій, М.Чечоткіним було прийнято Наказ ДСНС України від 19.01.2018 року № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації».

Мною 17 січня 2018 року було подано позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації.

На цей позов ДСНС України до суду подало Відзив на позовну заяву від 02.08.2018 Вих.№ 08-586/11, в якому аргументує необґрунтоване пред’явлення позовної заяви до ДСНС України, та посилається на: кілька статтей ЦК України, які регламентують порядок ліквідації юридичної особи: ст.ст.110-112 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 1,24,30 Закону України "Про оплату праці", підпункт 14.1.222 пункту 14.1 Податкового кодексу України,

робить висноски:

ДСНС є центральним органом виконавчої влади, основні завдання та повноваження якої передбачено Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2015 № 1052,

та стверджує:

- «Отже, прийняття рішення ДСНС про припинення (ліквідацію) частини належить до повноважень ДСНС, не залежить від наявності судових справ та не є правовою підставою для стягнення у цій справі.»

- «Як вже зазначалося згідно із частиною 2 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.»

- «Отже, ліквідація частини та задоволення вимог його кредиторів повинна здійснюватися відповідно до статей 110-112 Цивільного кодексу України, зокрема виплати на підставі рішень судів також повинні бути здійсненні відповідно до зазначених статей.»

- «Жодним нормативно-правовим актом та Положення про ППЧ не передбачено відповідальність ДСНС за зобов'язаннями 47 ППЧ.»

- «…, підпунктом 17 пункту 11 Положення про ДСНС передбачено, що Голова ДСНС утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує положення про них (їх статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління ДСНС.»

Як я вважаю, головою ДСНС України М.Чечоткіним, у зв’язку з тим, що трудовий спір між звільненими працівниками та 47 ППЧ не затихає і до цього часу, а тому і було ним прийнято цей Наказ ДСНС України від 19.01.2018 року № 39: немає юридичної особи, - немає і судової тяганини, і відповідальності перед звільненими працівниками, а згідно ч.5 ст.112 ЦК України: «… вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.»

47 професійна пожежна частина Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, як юридична особа ліквідована, діяльність припинена з 21 вересня 2018 року - дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

А відповідно і рішення суду про стягнення грошових коштів з 47 ППЧ - НЕ виконується.

Я вважаю, що утворення 47 ППЧ відбулось з грубими порушеннями чинного законодавства України: - створити юридичну особу створили, але не передали майно для досягнення поставленої мети, - затвердили положення, як для свого ПРЕДСТАВНИЦТВА, на підставі якого здійснювала свою діяльність 47 ППЧ, а не статут, як для юридичної особи(ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.95 ЦК України), - 47 ППЧ повинно по кожному напрямку своєї роботи звітувати вище стоячому керівництву і це при тому, що юридична особа, згідно чинного законодавства - право, - та - дієздатна, - засновники не мають права брати участі в управлінні 47 ППЧ, - ГУ ДСНС у Дніпропетровській області: - приймало та переводило з організації в організацію з ГТУ до ГУ ДСНС працівників 47 ППЧ; - ГУ ДСНС у Дніпропетровській області укладало договори на виконання роботи по захисту від пожеж з підприємством, тощо! І на це вказують внутрішні нормативно правові акти, на які саме і посилається відповідач, - Положення 47 ППЧ, Положення ДСНС України:

В Положенні 47 ППЧ вказано:

1.2. Положення 47 ППЧ: ППЧ утворюється за рішенням Голови ДСНС України.

1.10. Положення 47 ППЧ: За організаційно-правовою формою господарювання ППЧ є державною неприбутковою установою.

1.12 Положення 47 ППЧ: ППЧ є юридичною особою.

1.3. Положення 47 ППЧ: ППЧ підпорядковується Головному управлінню ДСНС України у Дніпропетровській області (далі - територіальний орган).

1.4. Положення 47 ППЧ: ППЧ функціонує на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни та особистої відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та працівників.

1.5. Положення 47 ППЧ: Персонал ППЧ складають керівники, службовці, фахівці та робітники професійної пожежної охорони ДСНС України (далі - ППО), трудові відносини між якими регулюються законодавством про працю.

1.7. Положення 47 ППЧ: ППЧ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказами ДСНС України, територіального органу, іншими нормативно-правовими актами у сфері рятувальної справи, цивільного захисту, а також цим Положенням.

1.8. Положення 47 ППЧ: Штат ППЧ затверджується та вводиться в дію наказом ДСНС України.

9.1. Положення 47 ППЧ: 9.1 Припинення діяльності ППЧ здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням ДСНС України чи її правонаступника, або за рішенням суду.

10. Положення 47 ППЧ: Внесення змін та доповнень до цього положення здійснюється ДСНС України.

Тобто керують цією юридичною особою, - 47 ППЧ, усі кому не лінь, - і само ДСНС України, і по суті його філія в області - ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області! Але сама 47 ППЧ, по суті – ПРЕДСТАВНИЦТВО ДСНС України в м.Нікополі, при цьому залишається юридичною особою, яка «самостійно» відповідає за своїми зобов'язаннями усім «належним» їй майном, якого у цієї юридичної особи просто НЕ має.

Створення такої організаційної структури ДСНС України – стало підставою для проведення різних порушень чинного законодавства, серед яких і фінансові потоки з обслуговуючого підприємства через 47 ППЧ до головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, ДСНС України, - через 47 ППЧ перераховувались грошові кошти більше мільона гривен, з наростаючим, кожного року - понад суми коштів обумовлених в кошторисах до договорів, безліч інших порушень про які йшла мова під час розгляду цивільних справ №182/8232/15-ц, №182/67/16-ц, № 182/68/16-ц, № 182/3416/16-ц, №182/3417/16-ц, № 182/5217/16-ц..

Це при тому, що згідно ч.3 ст. 64 ГК України 47 ППЧ, як юридична особа: «3. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.», тоді коли чинне законодавство вимагає:

Згідно ч.1 ст.82 ЦК України: 1. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.3 ст.83 ЦК України: «3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.»

Згідно ч.4 ст.83 ЦК України: 4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно ч.3 ст.88 ЦК України: 3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою.

Згідно ч.1, ч.2, ч.4 ст.91 ЦК України:

1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

2. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.92 ЦК України:

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.95 ЦК України:

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст.96 ЦК України:

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно ст.97 ЦК України:

1. Управління товариством здійснюють його органи.

2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1, ч.2 ст.98 ЦК України: 1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст.99 ЦК України:

1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

3. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно ч.1, ч.2 ст.101 ЦК України:

1. Засновники установи не беруть участі в управлінні нею.

В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу.

Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.

2. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада.

Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

Згідно ч.1ст.102 ЦК України:

1. В установчому акті визначається майно, яке засновник (а в разі його смерті - зобов'язана особа) повинен передати установі після її державної реєстрації.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст.103 ЦК України:

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган державної влади може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

Згідно ч.1 ст. 110 ЦК України: 1. Юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

Згідно абз.2 ч.9 ст. 111 ЦК України: У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно ч.3 ст. 112 ЦК України: 3. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Згідно ч.4 ст. 112 ЦК України: 4. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Згідно ч.5 ст. 112 ЦК України: 5. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Це вимоги чинного законодавства.

В діях відповідача, - ДСНС України, по відношенню до створеної, а тепер ліквідованої ним 47 ППЧ, безліч грубих порушень вимог чинного законодавства.

Тобто з чинного законодавства «висмикнули» тільки те, що начальнику ДСНС України до вподоби і вводять суд в оману не звертаючи уваги суду на вимоги чинного законодавства, - частково викладено вище.

Як висновок з ЧАСТКОВО наведеного чинного законодавства:

І. Згідно розділу 6. Управління (керівництво) ППЧ Положення 47 ППЧ:

- п.6.1: Управління ППЧ безпосередньо здійснює начальник.

- п.6.2.: Начальника ППЧ призначає на посаду за поданням начальника територіального органу та звільняє з посади Голова ДСНС України.

Згідно розділу 7 Положення 47 ППЧ: Начальник ППЧ:

- п.7.3.: Організовує, забезпечує та контролює виконання у підрозділі вимог законодавства, наказів ДСНС України, доручень керівництва ДСНС України, територіального органу та керівництва об'єкту, інших нормативно- правових актів.

- п.7.4.: Звітує перед начальством територіального органу та керівництвом об’єкту про виконання покладених на ППЧ завдань, планів роботи, усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності ППЧ, а також про притягнення до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях.

Маємо те, що:

- ДСНС України – призначало на посаду начальника 47 ППЧ;

- ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області приймало на роботу працівників до 47 ППЧ;

- ДСНС України здійснювало контроль за роботою 47 ППЧ отримуючи ЗВІТИ по всіх напрамках його роботи і про що прямо вказано в самому Положенні 47 ППЧ – п.7.4;

- тощо.

Маємо те, що і утворює цю юридичну особу, і призначає на посади працівників, і дає особливо цінні вказівки обов’язкові для виконання, і здійснює контроль за діяльністю, - вимагає надання Звітів про роботу по всіх напрямках роботи, і вносить зміни та доповнення до Положення 47 ППЧ, і ліквідовує цю юридичну особу своїм рішенням саме ДСНС України, і це при тому, що 47 ППЧ, повинна сама здійснює свою діяльність у відповідності до поставленої мети без будь якого втручання зі сторони засновника юридичної особи та інших юридичних осіб, які підконтрольні засновнику – ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Тобто юридична особа, яка повністю знаходилась під контролем ДСНС України та її ГУ, на правах її представництва, а не як юридична особа. 47 ППЧ стала причиною грубих порушень чинного законодавства, - через 47 ППЧ з ПАТ НЗФ до ДСНС України йшли фінансові потоки у мільйон і більше гривен на рік, які не враховувались в самій 47 ППЧ і не йшли на її утримання, як державної неприбуткової установи. А коли стало відомо про зловживання посадовими особами, то цю частину просто ліквідували і «кінці в воду».

ІІ. Згідно ч.3 ст.83 ЦК України: «3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), …, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.»,

Про передачу такого майна, і в Положенні 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони обєктів (код ЄДРПОУ 23314416), далі 47 ППЧ, НІЧОГО не вказано. Використовувало 47 ППЧ тільки те майно, яке цій частині передавало підприємство ПАТ НЗФ, - п.5.1. – п.5.3 Положення 47 ППЧ.

Не маючи майна для погашення боргів можна цю пожежну частину використовувати як хочеш, а у випадку, коли твої негативні дії стануть відомі суспільству, то цю частину можна просто ліквідувати, що і було зроблено.

А взагалі, - посадові особи, щоб показати свою роботу, наприклад, удосконалення процесу управління в системі, як Головних управлінь ДСНС України у областях, так і в самому ДСНС України, через кожні 3-4 роки вносять зміни до штатів оперативно-рятувальних служб, можуть навіть ліквідовувати цілі юридичні особи, типу 47 ППЧ, а можуть і не ліквідовувати, а просто змінити вивіску, тоді працівників переводять з однієї юридичної особи до тієї, яка створювалась, «на певних умовах», - і на це вказує історія ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, тощо.

ІІІ. Згідно 1.12 Положення 47 ППЧ: ППЧ є юридичною особою.

Незважаючи на це п.1.11 Положення 47 ППЧ: Участь ППЧ в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях, утворення будь-яких спільних підприємств за його участю, створення філій та представництв забороняється.

Це при тому, що юридична особа повинна сама здійснює свою діяльність у відповідності до поставленої мети, а не очікувати коли тобі дадуть якусь особливо цінну вказівку.

ІV. Згідно п.1.10 Положення 47 ППЧ: Кошторис на утримання ППЧ затверджується начальником територіального органу та керівником об'єкту.

Згідно п.7.20. Положення 47 ППЧ: Начальник ППЧ: У встановленому порядку розробляє, погоджує та забезпечує затвердження кошторису, організовує його виконання, а також контроль за правильним і економним витраченням бюджетних коштів та матеріальних ресурсів, додержанням фінансової розрахункової дисципліни та своєчасним поданням бухгалтерської і статистичної звітності. Розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису на утримання ППЧ.

В 47 ППЧ кошторис на утримання ППЧ складався кожного разу при укладенні договору з підприємством про надання відповідних послуг.

А згідно 7.15. Положення 47 ППЧ: Начальник ППЧ: Підписує договори (контракти) від імені ППЧ, фінансові та інші документи стосовно діяльності ППЧ.

Тоді як всі договори між ПАТ НЗФ та, не 47 ППЧ, а Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, разом зі складеними кошторисами, підписував не начальник 47 ППЧ, а саме начальник ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області: --Договір №1406810 про закупівлю робіт з охорони від пожеж, м.Дніпропетровськ, від 30.12.2014р., --Договір №1501037 про закупівлю робіт з охорони від пожеж, м.Дніпропетровськ, від 25.02.2015р., --Договір №1503520 про виконання робіт з охорони території підприємства від пожеж, м.Дніпропетровськ, від 01.07.2015р., --Договір №1506105 про закупівлю робіт з охорони від пожеж, м.Дніпропетровськ, від 18.12.2015р., тощо.

Тобто саме начальник 47 ППЧ Безпалько О.П. зобов’язаний(!) був укладати, як ці договори, і кошториси до них, у відповідності до Положення про 47 ППЧ. Таким чином і Кульбач А.А., і його попередники (начальник ГУ Романюк І.П.) по суті привласнили собі повноваження начальника 47 ППЧ по укладанню договорів, складанню кошторису тощо: пункти: 6.1., 7.2., п.7.3., п. 7.15., п. 7.20. Положення 47 ППЧ, яке затверджено наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.05.2013р. №301 та підписано Головою ДСНС України М.Болотських. І тим самим грубо порушили, як вимоги нормативно-правових актів, так і наказ Голови ДСНС України.

V. ДСНС України в поданому Відзиву стверджує: «Оскільки трудовий договір укладено саме з частиною, відповідно роботодавцем позивача була частина, а не ДСНС, а відтак ДСНС є неналежним відповідачем у цій справі.

Відсутність будь-яких трудових відносин між позивачем та ДСНС має наслідком відсутність вини ДСНС у спірних правовідносинах, а відтак вимоги до ДСНС є абсолютно необгрунтованим.»

-Приймав мене на роботу і переводив з посади на посаду в 47 ППЧ саме ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області:

Згідно наказу ГТУ №231 від 23.08.2012р., - за підписом начальника головного територіального управління генерал-лейтенанта служби цивільного захисту В.В.Бутківського, я була призначена на роботу в 47 Професійну пожежну частину ГТУ МНС України у Дніпропетровській області на посаду начальника групи аварійно-рятувальних робіт.

Тоді як згідно п.7.5. Положення про 47 ППЧ, саме начальник ППЧ «Здійснює добір кадрів і забезпечує організацію роботи з комплектування ППЧ кваліфікованими кадрами;»

Положення про 47 ППЧ затверджено наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.05.2013р. №301 підписаного Головою ДСНС України М.Болотських.

А тому ТВЕРДЖЕННЯ ДСНС України в поданому до суду Відзові на позовну заяву від 02.08.2018 Вих.№ 08-586/11: «Таким чином, стягнення на користь позивача у цій справі можливе виключно з 47 ППЧ, зазначене в силу частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.» не відповідають дійсності і протирічить вимогам чинного законодавства, наказам самого ДСНС України.

VІ. Наказом ДСНС України від 19.01.2018 року № 39 утворено Комісію з припинення 47 ППЧ затверджено її персональний склад, визначено строк для подання заяв кредиторами вимог до 47 ППЧ у два місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення 47 ППЧ. А опубліковано цей наказ на сайті ДСНС України 19.01.2018 року.

І мотивує це відповідач посиланням на ч.1 ст.110 ЦК України: юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Але Положенням 47 ППЧ такого випадку, - ліквідація з метою здійснення заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій у частині оптимізації пожежно-рятувальних підрозділів, що забезпечують охорону об'єктів від пожеж на підставі договорів, НЕ передбачено.

Відповідно до нормативно правових актів виходить, що ліквідація самої 47 ППЧ, - ПРОТИЗАКОННА!? Будь ласка! Як Премєр-Міністр України, розберіться зі своїми державними службами, приведіть їх внутрішні нормативноправові акти до відповідності їх законам України.

VІІ. В кінці березня начальник 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів О. П. Безпалько, а не голова Комісії по припиненню 47 ППЧ Зайкан Ю.Ю., Заявою від 20.03.2018р. №145, вх..№6002/18 від 21.03.2018р., поставив до відому суд про неможливість прибути на судове засідання, призначене на 30 березня 2018 року, представника відповідача у зв’язку з ліквідацією 47 ППЧ та вивільненням усіх співробітників з 30.03.2018 року.

Тобто посадові особи взагалі не хочуть виконувати чинне законодавство, а тому грубо порушують його де тільки можна.

VІІІ. В відзиві від 08.08.2018р. №6115/14-18 відповідач:

- з посиланням на ЦПК України, ст.33 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», п.2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, постанову КМУ від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», п.22. постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», стверджує, що я необґрунтовано подала позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації, що є безпідставним та необґрунтованим.

- зазначає, що « позивачка після набрання 13.12.2017 рішення Суду у справі №182/3416/16-ц. в частині стягнення з 47 ППЧ грошових коштів у розмірі 1007,67 грн., відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду до Управлінням Державної казначейської служби України у м. Нікополь не зверталась.

ДСНС наголошує, що недоречно особою, на користь якої прийнято рішення у справі, відповідачем в якій є державний орган, пізніше ініціювати виконавче провадження для того, щоб отримати компенсацію.»

Нікопольський міськрайонний суд, прийняв рішення від 13.07.2017 року, справа № 182/3416/16-ц провадження № 2/0182/1126/2017, яким стягнув з відповідача на мою, Кириченко Н.М., користь не донараховані та недоплачені суми по заробітній платі - 114 грн. 75 коп., по відпускним та лікарняним - 892 грн. 92 коп., а всього до стягнення - 1007 грн. 67 коп., але у задоволенні позову в частині скасування наказу № 236 від 25.05.2016 року і поновлення Кириченко Н.М. на роботі відмовив.

І сам відповідач вказує в цьому Відзові: «Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2017 відкрито касаційне провадження № 61-5328 ск 18 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у справі № 182/3416/16-ц за позовом Кириченко Н.М. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум.»

На цей час подана мною касаційна скарга знаходиться в Верховному Суді на розгляді, рішення поки що не прийнято.

- стверджує: «ДСНС вважає, що подання цього позову до Суду є зловживання процесуальними правами, визначеними у ч.2 ст. 44 ЦПК України, а посилання у позові, що прийняття головою ДСНС наказу від 19.01.2018 №39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації» є намаганням ухилитись від розгляду трудового спору, який виник у зв'язку зі звільненням Кириченко Н.М. з роботи є абсурдним.»

Виникає питання до відповідача, - ДСНС України, голови ДСНС України М.Чечоткіна, посадових осіб, - борців з корупцією: чого ви умисно порушували і продовжуєте порушувати вимоги чинного законодавства?!

Я вважаю, і це відповідає викладеному вище, що прийняття головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій М.Чечоткіним наказу від 19.01.2018 року, № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації» такого змісту – це намагання ухилитись від розгляду трудового спору, який виник у зв’язку з протизаконним звільненням з роботи кількох працівників: Кириченко Н.М., Гейдарову К.О., тощо.

ІХ. Тобто відповідальність ДСНС України переді мною, Кириченко Н.М., настає саме на підставі вимог чинного законодавства, частково викладено вище, і у першу чергу ч.3, ч.4 ст.92 ЦК України:

На підставі викладеного, -

Прошу:

1. Зобов’язати голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій М.Чечоткіна, у зв’язку з прийняттям наказу від 19.01.2018 року, № 39 «Про припинення 47 професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів шляхом ліквідації» задовольнити вимоги поданої мною позовної заяви до Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити у повному обсягу:

1.1. Виплатити на мою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 59 529 грн. 95 коп..

1.2. Виплатити на мою користь суму компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 655 грн. 67 коп..

З повагою

10.10.2018р. Н.М.Кириченко

СЕКРЕТАРІАТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

вул. Грушевського, 12/2, Київ, 01008, тел.: (044) 256 7971, телефакс (044) 256 6007, e-mail: citizensts@kmu.gov.ua

Управління з питань роботи із зверненнями громадян

КИРИЧЕНКО Н. М.

Ваш лист, що надійшов до Кабінету Міністрів України, надіслано Міністерству внутрішніх справ України 18 жовтня 2018 р. за №41-К-021216/04 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" для розгляду і надання Вам відповіді.

Головний спеціаліст Надія ПРОКОПОВИЧ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Управління документування службової діяльності

вул. Богомольця. 10, м. Київ, 01601, тед, 256-0333, www.mvs.gov.ua

25 жовтня 2018 року № К - 9743

На № від

Кириченко Н. М.

вул. , м. Нікополь,

Дніпропетровська область,

35211

У Міністерстві внутрішніх справ України опрацьовано Ваше звернення, яке надійшло із Секретаріату Кабінету Міністрів України від 18.10.2018 № 41-К-021216/04.

Керівництвом Міністерства розгляд Вашого звернення доручено Державній службі України з надзвичайних ситуацій МВС.

Про результати його розгляду Вас буде поінформовано в установлений законодавством строк.

Заступник начальника В. І. Вітюк

Матвійчук 256 14 32

Кому: Кириченко Н. М. Куди: вул. Нікополь

Дніпропетровська область 53211

Прокуратура України

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

вул. Різницька, 13/15, Київ -11.01011 факс: 280-26-03

№19-р

Державна служба України з надзвичайних ситуацій

вул. О. Гончара, 55, м. Київ, 01601

Кириченко Н.М.

вул. , м. Нікополь,

Дніпропетровська обл, 35211

Надсилаю скаргу Кириченко Н.М. для організації розгляду в межах компетенції та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Про результати розгляду прошу повідомити автора.

Додаток: на 10 арк. першому адресату.

Прокурор відділу розгляду звернень громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів К. Валько-Каштанов

Генеральна прокуратура України 19/2-139274ВИХ-18 від 18.10.2018

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а, тел. (044) 247-30-26, тел./факс: (044) 247-32-11, факс: (044) 247-31-44 www.dsns.gov.ua ЄДРПОУ 38516849 oper@mns.gov.ua

06.11.2018 №03-16969/281

Кириченко Н.М.

вул. м. Нікополь, Дніпропетровська область, 35211

Про розгляд звернення

Шановна Наталіє Михайлівно!

Державна служба України з надзвичайних ситуацій розглянула Ваше звернення до Кабінету Міністрів України та Генеральної прокуратури України та повідомляє.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052, Голова ДСНС утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує положення про них (їх статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління ДСНС.

Відповідно до постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (далі - Суд) від 30.06.2016 у справі № 182/8232/15-ц вирішено стягнути з 47 ППЧ суму невиплаченої індексації заробітної плати за квітень - грудень 2014 року в розмірі 903,28 грн., за січень - листопад 2015 року в розмірі 6104,95 грн. Всього до стягнення 7108,23 грн.

Відповідно до постанови Суду від 20.10.2016 у справі № 182/68/16-ц вирішено стягнути з 47 ППЧ суму невиплаченої індексації заробітної плати за грудень 2015 року в розмірі 775,69 грн.

Відповідно до постанови Суду від 14.04.2017 у справі № 182/3417/16-ц вирішено стягнути з 47 ППЧ суму невиплаченої індексації заробітної плати за січень - травень 2016 року в розмірі 3746,95 грн.

164712

Всього відповідно до вказаних рішень Суду загальна сума стягнень становить 11 630,87 грн.

На виконання вищезазначених рішень Суду та виконавчих листів Управлінням Державної казначейської служби України у м. Нікополі з рахунків 47 ППЧ на Вашу користь списано грошові кошти у сумі 11 630,87 грн.

На цей час у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 182/342/18 за позовом Кириченко Н.М. до 47 ППЧ та ДСНС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 59 529,95 грн. та компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 19 655,67 грн., рішення по якій не прийнято.

З повагою

Заступник Голови Р. Білошицький