Internet

Я, ФедороваА.М., вдячна всім хто мені так чи інакше надає допомогу і прошу надалі мені таку допомогу надавати!

Залишиєтся позаду 2010 рік, сьомий рік моєї нерівної боротьби за повернення власності, з незаконного чужого володіння, тобто переданої на «ВІДПОВІДАЛЬНЕ» збереження державним виконавцем відділу державної виконавчої служби НМРУЮ, його власнику!

Як висновок з проведених судових засідань, направлених мною скарг в вище стоячі державні органи влади в 2010 році:

1. Між суддею, прокурором, адвокатом , стороною по справі, свідком є взаємний інтерес: отримання від клієнта адвоката якомога більший гонорар. Саме з-за цього кабінет судді для адвоката це місце куди можна спокійно прийти «провести» час та домовитись про вирішення справи, про прийняття рішення на користь клієнта адвоката. Коли у кожної з сторін судового процесу є адвокати, тоді вже два адвоката спокійно «проводять» свій час в кабінеті судді та вирішують все теж питання, отримання вже від обох клієнтів адвокатів якомога більший гонорар, при цьому на шкоду одній з сторін.

2. Протизаконні дії одного судді прикриває в наступному вже інший суддя, тобто створено кругову поруку між суддями. На це прямо вказує прийнята, в процесі судового засідання усно, ухвала від 14.10.2010р. суддею Рибаковою В.В. про відмову допитати повторно в судовому засіданні, у якості свідка, КузнєцовуЛ.М., яка дала неправдиві свідчення під присягою. Цю ухвалу не можливо оскаржити в апеляційному порядку тому, що «Ухвала оскарженню не підлягає». У зв’язку з цим і було направлено на адресу Голови ради суддів Дніпропетровської області скарга з проханням:

«Попросити суддю РибаковуВ.В., відповідно до ст. 211 ЦПК України, задовольнити подане мною клопотання та:

-- допитати КузнєцовуЛ.М. 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка , 174, кв. 14, як свідка;

-- виконати свої обов’язки СУДДІ та постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов які стали наслідком: --- штучного створення доказів під час розгляду справи №2-1554/09 (2-856/08), дачу завідомо неправдивих показань, з метою стягнення з мене, Федорової А.М., в СУДОВОМУ ПОРЯДКУ, грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, по надуманим підставам; --- подачі до суду позовної заяви від 09.09.2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України), Заяви від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, Заяви від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) як надумані, безпідставні, протизаконні, подані до суду з завідомо протизаконними вимогами, які «підтверджуються» неправдивими доказами.

2. При винесені рішення по справі за поданим позовом Гузь Л.В. до Федорової А.М. прошу попросити суддю РибаковуВ.В., виконати прохання викладене в Запереченні на Заяву від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України):

«2. При винесені рішення по справі за поданим позовом Гузь Л.В. до Федорової А.М. прошу суд дати правову оцінку професійним діям адвоката Нестеренко В.В. по захисту інтересів позивача Гузь Л.В. та відповідність їх Закону України «Про адвокатуру», Правилам адвокатської етики.»

та Апеляційну скаргу На рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року про відмову в задоволенні клопотання.

Такі ж дії , але по відношенню до самої судді Рибакової В.В. були зроблені колегією суддів апеляційного суду Дніпропетровської області: Ухвалою від 05 жовтня 2009 року, ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, коли колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Кузнєцова В.О., суддів - Лаченкової О.В., Волошина М.П., при секретарі - Журавель Ю.О., керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 України, колегія суддів, ухвалила:

Апеляційну скаргу Федорової Алли Михайлівни - задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Саме ці події з заміною суддею РибаковоюВ.В. у супровідних листах доданих до них скарг і стало подання заяви про відвід судді Рибакової, яку було відхилено ухвалою від 27 січня 2010 року, по справі № 4с-3/10 і також з приписом: «Ухвала оскарженню не підлягає»(матеріали додаються).

3. Адвокат грубо порушує Закон України «Про адвокатуру», Правила адвокатської етики і ніякої вправи на цього адвоката НЕ МАЄ тому, що він теж в цій системі кругової поруки займає своє, виділене йому, місце.

Я особисто вважаю, що правила поведінки адвоката під час виконання ними обов’язків по наданню правових послуг своєму клієнту повинні бути прямо викладені в самому Законі, а не тільки в правилах, про які знають тільки адвокати. Правила адвокатської етики взагалі мають характер рекомендацій, а тому не обов’язкові до виконання та і не виконуються як би грізно не казали, не вимагали високопосадовці.

4. За прийняті рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства, грубо порушують вимоги чинного законодавства, посадова особа не несе абсолютно ніякої відповідальності.

Цьому підтвердження:

Мною були направлені скарги до Верховної Ради України, до Генеральної прокуратури України, до Міністерства юстиції України з проханням:

Відкрити кримінальну справу, призначити експертизу на вирішення якої поставити питання

-- коли саме були написані в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанова про відкриття провадження, постанова від 14 лютого 2007 року про зняття арешту, постанова від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження на виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06..

2. Відкрити кримінальну справу та притягти до кримінальної відповідальності:

-- державного виконавця Гайдей ІринуМиколаївну ст.364, 366,367 КК України.

-- суддю Тихомирова І.В. , ст. 364, 366,367, 375 КК України.

Як я зрозуміла то ВСІ ЦІ СКАРГИ БУЛИ НАПРАВЛЕНІ чиновниками з ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Нікопольському міжрайонному прокурору для розгляду та прийняття рішення, і Нікопольський міжрайонний прокурор прийняв рішення та направив подані мною скарги також для розгляду, перевірки та прийняття рішення про притягнення до відповідальності до відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області(м.Дніпропетровськ).

З ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, 49000, м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса,21-А, тел. (факс) 46-79-63, отримано відповідь від 14.10.2010р. №Ф-1049-09/1, 09/2, якою поставлено до відому, що:

«Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в межах компетенції, розглянуто Ваші скарги щодо виконання рішень суду, які надійшли з Нікопольської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.

Оскільки, Ваша скарга не відповідає вимогам ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», відповідь надається в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян»….»

«… Додатково повідомляємо, що до компетенції органів державної виконавчої служби питання щодо порушення кримінальних справ, а також питання про призначення експертизи, зазначеної у Вашій скарзі, не відносяться.»

Тобто прокуратура відмовилась проводити перевірку та відкрити кримінальну справу передоручивши розгляд скарги, а Заступник начальника ТУЮ – начальник відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровській області В.І.Зарицький не хоче проводити службове розслідування та притягати до відповідальності винні посадові особи – державного виконавця відділу державної виконавчої служби НМРУЮ та і відповідних повноважень по відкриттю кримінальної справи , призначення експертизи у нього немає.

На це повідомлення мною, А.М.Федоровою, направлено запит від 29.09. 2010р. до відділу ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області :

«Зі змісту цієї відповіді я не зрозуміла, які саме Вами розглянуто скарги щодо виконання рішень суду, які надійшли з Нікопольської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.

Прошу повідомити мені, Федоровій А.М., які саме скарги надійшли з Нікопольської міжрайонної прокуратури, розглянуті Вами та дано мені відповідь від 14.09.10 № Ф-1049-09/1,09/2.»

Пройшов час більше місяця, але відповіді від Заступника начальника ТУЮ – начальника відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровській області В.І.Зарицького не отримано до цього часу.

Чиновник:

по-1-ше, НЕ ХОЧЕ ДАВАТИ ЗРОЗУМІЛУ ВІДПОВІДЬ НА ОТРИМАНУ СКАРГУ!

по- 2-ге, цей чиновник настільки впевнений у своїх діях, що ІГНОРУЄ, НЕ ВВАЖАЄ ЗА ПОТРІБНЕ ВЗАГАЛІ РОЗГЛЯДАТИ ОТРИМАНУ СКАРГУ ТА, У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ВИМОГ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ПРОВЕСТИ СЛУЖБОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ НА ПІДСТАВІ ЗІБРАНИХ МАТЕРІАЛІВ ПРИТЯГНУТИ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИННИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ.

по-3-тє, перефутболюванням скарги чиновники затягують час, добиваються зменшення накалу правовідношень, просто «гублять» скаргу, залишаючи питання відкритим, але без належного розгляду, без притягнення до відповідальності винну посадову особу, ждуть коли їх «жертві» просто надоїсть скаржитись і вона змириться з таким становищем для неї. Чиновники забувають одну маленьку поправку: «сила действия всегда равняется силе противодействия» і це незалежно від положення в суспільстві, посади, яку займає високо посадовець!!!

Як ВИСНОВОК: До тих пір поки чиновники так будуть почувати себе вольготно, перефутболювати, залишати без розгляду подані скарги на неправомірні дії своїх підлеглих, не реагувати на грубі порушення чинного законодавства, не притягувати до відповідальності винних посадових осіб, порядку в Державі Україна НЕ БУДЕ!

На адресу генерального прокурора України я звернулась зі скаргою, в якій було викладено прохання:

1. Відкрити кримінальну справу та притягти суддю Поліщука Р.А. до кримінальної відповідальності за ст. 375 КК України, прийняття завідомо непідсудного рішення.

2. Відкрити кримінальну справу та притягти адвоката Нестеренко Вікторію Володимирівну за прийняття участі по штучному створенню доказів по справі №2-1554/09 (2-856/08) до відповідальності за ч.2 ст. 384 КК України.

3. Відкрити кримінальну справу та притягти Кузнєцову Любов Миколаївну до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України, Завідомо неправдиве показання.

Про прийняте рішення прошу повідомити у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

Відповіді на цю скаргу не отримано до цього часу.

Я вимушена була, у зв’язку з прийняттям Верховною радою України в новій редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI, та встановленою можливістю оскаржити протизаконні дії судді, направила скаргу від 22.10.2010р. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яку вручено 02.11.2010р., з проханням:

1. Здійснити перевірку вищевикладених даних про наявність підстав для притягнення судді Поліщука Р.А. до кримінальної відповідальності за ст. 375 КК України, прийняття завідомо непідсудного рішення, відкрити дисциплінарну справу, розглянути її та прийняти рішення.

2. Дати правову оцінку цій «підприємницькій діяльності», СПІЛЬНИМ ДІЯМ, судді Поліщука Р.А., адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, позивача приватного підприємця Гузь Людмили Владиславівни, свідка Кузнєцової Любові Миколаївни по штучному створенню доказів під час розгляду справи №2-1554/09 (2-856/08), дачу завідомо неправдивих показань, з метою стягнення з мене, Федорової А.М., в СУДОВОМУ ПОРЯДКУ, грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, по надуманим підставам.

На адресу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України я зверталась зі скаргою, в якій було викладено прохання:

1. Провести службове розслідування, на підставі зібраних матеріалів притягти адвоката Нестеренко Вікторію Володимирівну за прийняття участі по штучному створенню доказів по цивільній справі №2-1554/09 (2-856/08) до відповідальності, яка передбачена ч.2 ст. 384 КК України.

Відповідь, точніше ПОСТАНОВА № 17/ДПВ -10 від 30 липня 2010р., про відмову в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, отримана за підписом голови дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області Бондар М.І., якою голова ПОСТАНОВИВ: 1. Відмовити в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1137 від 13.03.2003 р..

Мною було на цю постанову знову до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України подано скаргу від 25.10.2010р.. В цій скарзі знову було вказано на порушення чинного законодавства, підстави для притягнення до відповідальності адвоката та прохання:

1. Провести службове розслідування, на підставі зібраних матеріалів притягти адвоката Нестеренко Вікторію Володимирівну за подання позовної заяви від 09.09.2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України), Заяви від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, Заяви від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України), що свідомо для неї НЕ ГРУНТУЮТЬСЯ на чинному законодавстві, за прийняття участі по штучному створенню доказів по цивільній справі №2-1554/09 (2-856/08) до відповідальності, яка передбачена ч.2 ст. 384 КК України.

Відповіді на цей час з Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України не отримано.

По поданій позивачем ГузьЛ…. до Федорової А.М. позовній заяві від 08.12.2003р. і адвокат НестеренкоВ.В., і сама позивач Гузь вже зрозуміли, що дійсно подана позовна заява надумана, протизаконна. Але до цього часу ні адвокат, ні сама позивач Гузь цю позовну заяву з суду не забрали та не вибачились переді мною, ФедоровоюА.М.. Але в судовому засіданні 14.10.2010р. вже попросили суд залишити без розгляду деякі позовні вимоги цієї позовної заяви. Суд пішов на зустріч позивачу та його адвокату та прийняв ухвалу від 14.10.2010р., справа №2-856/10, якою ухвалив :

Позовну заяву Гузь Людмили Владиславівни до Федорової Алли Михайлівни, третя особа -Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року - залишити без розгляду.

Тобто, в судових засіданнях Нікопольського міськрайонного суду, сама позивач, разом з адвокатом, мною, відповідачем ФедоровоюА.М., вже поставлені перед фактом, що поданий позов дійсно протизаконний, поданий з надуманими позовними вимогами, поданий з метою «ВИДАВИТИ», у самому прямому розумінні цього слова(!!!), грошові кошти з ФедоровоїА.М., а Нікопольський міськрайонний суд «РОЗГЛЯДАВ, РОЗГЛЯДАЄ, І ЩЕ БУДЕ ДОВГО РОЗГЛЯДАТИ!!!» цей позов, прикриваючи протизаконні дії адвоката та позивача. При цьому правової оцінки діям, поведінці адвоката, позивача, свідка СУД НЕ ЗРОБИТЬ і це незважаючи на мою вимогу-прохання до суду!!!

Правила поведінки адвоката прямо виписані в Правилах адвокатської етики, vd991001, Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI, але ці правила, як показує розгляд цивільної справи за позовом Гузь Людмили Владиславівни до Федорової Алли Михайлівни, третя особа - Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою, з 1999 року, з дня їх прийняття, так і залишаються тільки на папері!!! І дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, і Вища кваліфікаційна комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України прикривають порушника-адвоката Правил адвокатської етики і не реагують на подані скарги!

Як досягнення в моїй боротьбі за повернення власності з незаконного чужого володіння вже є те, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції Гайдей І.М. нарешті, ЧЕРЕЗ ТРИ З ПОЛОВИНОЮ РОКІВ, все ж повернула 22.10.2010р. майно: контейнери, з відповідального збереження від КарімоваЕ.І., їх власнику. До цього часу не повернуто з відповідального збереження малу архітектурну форму – торговий павільйон вартістю, на 2004 рік, 16(шістнадцять) тисяч гривен.

Після прийняття Нікопольським міськрайонним судом кілька проміжних рішень мною, Федоровою А.М., та СолодовникО.В. до суду було подано Позовну заяву від 03.06.2010р., в порядку ст. 31 ЦПК України, але вже до відповідачів: Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції та Карімова Ергаша Іфратовича, на підставі вимог чинного законодавства, ст.ст. 3, 55, 124, 129 Конституції Україини, ст.21 КАС України, ст.ст. 16,22,23,1166,1167,1173,1174 ЦК України, керуясь ст.ст.3,15,118,119 ЦПК України з проханням:

1. Стягнути солідано з відповідачів: відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції та Карімова Ергаша Іфратовича нанесені збитки пов’язані з не виконанням ухвал суду від 12.12.2006р. та 22.12.2006р. та не поверненням майна Солодовник Олені Володимирівні до цього часу на користь: СолодовникО.В. в сумі 66073.25 грн. (13 124.75грн.+ 38952.65 + 3995.85грн.+10 000), де: - 13 124.75грн. - в зв’язку з вимушеним приприненням підприємницької діяльності , з-за накладення арешту на майно та вилученням його у Солодовник О.В., упущена вигода склала 13 124.75грн. (12115.25 =2423,05грн.- дохід в 2004 році х5 роки: 2005-2009 , а також за 2010 рік 1009.5 грн. = 201.9 дохід в місяць х 5 ); - 38952.65 ( 35 392.0+ 2906.3грн. + 654.35грн. ) гривен, де :

- вартість торгового павільйону з урахуванням індексу інфляції 35 392.0(16 000х112.3х 110.3х 111.6х 111.6 х 122.3 х 112.3% х 104.4%) (тридцять п’ять тисяч триста дев’яносто дві) гривни;

- 3% річних за перід з 2004 по 01.05.2010р. від вартість торгового павільйону - 2906.3грн. (2004р.- 307.73(16 000х 3%:365х 234-кількість днів в 2004р. після прийняття ухвали суду від 11.05.2004р. )+ 2400грн. - 3% річних за 2005-2009 роки (16 000х 3% х 5років ) + 198,57(16 000х 3%:365х151 кількість днів до 01.06.2010р.),

- вартість паспорту прив’язки малої архітектурної форми з урахуванням індексу інфляції 654.35грн. – (295.82х 221.2%(112.3х110.3х 111.6х 111.6 х122.3 х 112.3% х 104.4%);

3995.85грн. (3729,92+ 265,93рн.), де - 3729,92- оплата за зберігання контейнерів в 2004г. в сумі 1464 грн., з урахуванням індексу инфляции станом на 01.05.2010р.: (1464х112.3х110.3х 111.6х 111.6 х 122.3 х 112.3% х 104.4%); - 265,93рн.,.- 3% річних за перід з 2004 по 01.05.2010р.(2004р.-28.16(1464 х3%:365х 234-кількість днів в 2004р. після прийняття ухвали суду від 11.05.2004р.) + 219,6 - 3% річних за 2005-2009 роки (1464 х 3% х 5років ) + 18,17(1464 х3%:365х151 кількість днів до 01.06.2010р.). Моральна шкода в сумі 10 000 (десять тисяч) грн..

2. Стягнути на користь Федорової А.М. солідано з відповідачів: відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції та Карімова Ергаша Іфратовича моральну шкоду пов’язану з не виконанням відповідачами ухвал суду від 12.12.2006р. та 22.12.2006р., не поверненням майна Солодовник Олені Володимирівні до цього часу в сумі 10 000,0(десять тисяч) грн..

3. Витребувати від Карімова Еграша Іфратовича на мою, Солодовник О.В., користь належне мені на праві власності наступне майно:

-два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон, які знаходяться на території автостоянки ринку «Першотравневого» що по вул. Карла Маркса в м. Нікополь та вивезені в травні 2008р. на вул.Ульянівську в район житлового будинку №6, де знаходиться його магазин.

Цю подану позовну заяву від 03.06.2010р., протримавши без реагування більше чотирьох місяців, суддя Рибакова В.В. повертає позивачу. В ухвалі Нікопольського міськрайонного суду від 09.11.2010р. суддя Рибакова В.В. ухвалила:

Відмовити Федоровій Аллі Михайлівні, Солодовник Олені Володимирівні у прийнятті зміненої позовної заяви до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Карімова Ергаш Іфратовича про стягнення з відповідачів солідарно збитків в розмірі 66073,25 грн. на користь Солодовник О.В., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. на користь Федорової А.М., витребування від Карімова Е.І. на користь Солодовник О.В. два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон.

Роз'яснити Федоровій Аллі Михайлівні, Солодовник Олені Володимирівні їх право на звернення до суду з самостійним позовом в порядку цивільного судочинства.

Суддя РибаковаВ.В.своєю ухвалою від 09 листопада 2010 року, справа № 2-338/10, грубо порушила ст.58 Конституції України: Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Мною на цю ухвалу , на підставі вимог чинного законодавства, ст.3, 55, 56, 124, 129 Конституції України, ст.15,16 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 81,291,293-296,303, 307, 312 ЦПК України, подана апеляційна скарга з проханням:

1. Скасувати Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду від 09 листопада 2010 року, справа № 2-338/10, та постановити нову ухвалу, якою прийняти до розгляду позовну заяву Федорової Алли Михайлівні, Солодовник Олени Володимирівни, у порядку ст.31 ЦПК України, до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Карімова Ергаш Іфратовича про стягнення з відповідачів солідарно збитків в розмірі 66073,25 грн. на користь Солодовник О.В., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. на користь Федорової А.М., витребування від Карімова Е.І. на користь Солодовник О.В. два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон, розглянути цю позовну заяву та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

2. Дати правову оцінку діям Нікопольського міськрайонного суду, головуючого судді Рибакової В.В., по прийняттю Ухвали від 09 листопада 2010 року, справа № 2-338/10.

Апеляційний суд Дніпропетровської області рішення по апеляційній скарзі на цей час не прийняв.

Не хоче суддя РибаковаВ.В. розглянути поданий позов про стягнення з відділу державної виконавчої служби компенсації за не виконання рішення суду про зняття арешту та повернення з відповідального збереження майна його власнику. НЕ ХОЧЕ І ВСЕ! От і затягує розгляд справи на невизначений час грубо порушуючи права прямо передбачені Конституцією України.

Судді, разом з прокурором, адвокатом, стороною по справі, свідком займаються «підприємницькою», «комерційною» діяльністю. Під час ходіння по судам ТИ залишаєшся один на один з цією машиною державної судової влади в якій кожен з її учасників свої дії направляє на отримання ВИГОДИ ТІЛЬКИ ДЛЯ СЕБЕ, СВОЇ ВУЗЬКОКОРИСНІ ШКУРНІ ІНТЕРЕСИ СТАВИТЬ НА ПЕРШЕ МІСЦЕ, НА ШКОДУ ІНТЕРЕСАМ ДЕРЖАВИ Україна, ВСЕ РОБИТЬСЯ ТІЛЬКИ ДЛЯ СЕБЕ САМОГО незважаючи на те, що він посадова особа, знаходиться на державній службі, його права і обов’язки прямо оговорені чинним законодавством, за виконання своїх посадових обов’язків отримує заробітню плату, що цей чиновник, у порівнянні з простим українцем, захищений Законом, Є НЕДОТОРКАНИМ … . До тих пір поки чиновник – слуга народу, не буде виконувати свої посадові обов’язки у відповідності до вимог чинного законодавства, не буде ставити на перше місце інтереси Держави України, свої на друге , порядку в Державі Україна НЕ БУДЕ! З вище наведеного маємо те, що посадові особи скоюють злочини, але вищестоячі посадові особи, теж слуги народу, їх прикривають, не виконуючи при цьому свої посадові обов’язки.

Треба притягувати до відповідальності винну посадову особу у відповідності до вимог чинного законодавства, але для цього потрібно мати відповідну рішучисть та відкинути боязливість, сором’язливість, політичну за ангажованість, … !

У мене склалось таке враження, що при винесенні рішень, дачі відповідей посадовими особами кожен з них про себе наспівує: «… Всё хорошо прекрасная маркиза! Всё хорошо! Всё хорошо!!! ... »

Кожен хто прочитає вище викладене може сказати, що я помиляюсь і умисно наговорюю на чесних і порядних людей! Тоді, будь ласка, дайте самі правову оцінку доданим скаргам, позовам, прийнятим судом рішенням, відповідям слуг народу-чиновників, які мною отримано на протязі 2010 року і які мною додаються до цього звернення про допомогу! Самим надаю можливість порівняти поведінку адвоката з викладеними правилами поведінки адвоката відповідно до самих Правил адвокатської етики, які додаю в додатку розом з іншими документами.

З повагою А.М.Федорова

17.11.2010р.

Додаток:

Генеральному консулу Российской Федерации

в Харькове (Украина)

61024 г.Харьков , ул. Ольминского, 22.

Федорова Алла Михайловна

проживаю: Украина, 53200, Днепропет¬ровская область, г. Никополь,

ул. Лапинская, 24, тел. (05662) 5-59-00 .

Заявление

Я, Федорова Алла Михайловна , гражданка Российской Федерации, с 1997 года проживаю в Украине. Для того, чтобы заработать себе и своей семье на жизнь я начала заниматься предпринимательской деятельности, а именно торговля товарами народного потребления на рынках города Никополя Днепропетровской области, для чего оформила все необходимые документы. НО!

Мой ,Федоровой А.М., отчим, - Каримов Эргаш Ифратович, частный предприниматель, узнав, что я являюсь тоже частным пред¬принимателем и занимаюсь торговлей , потребовал от меня передать ему мой «бизнес». Обосновывал это своё требование тем, что он «восточный человек» и его воспитали «по восточному», где недопустимо, что бы «младшие женщины в семье» зарабатывали больше муж¬чин. Когда я отказалась от выполнения требований Каримова Э.И., он заявил мне, что у него «все схвачено» в Никопольском горрайонном суде Днепропетровской области и что он обратится в суд с любым надуманным иском, а суд удовлетворит этот иск и весь мой бизнес перейдет к нему.

Замысел был направлен на то, чтобы возбудить против меня , Федоровой А.М., надуманное уголовное дело, таким образом лишив меня даже мысли на сопротивление, на занятие предпринимательской деятельностью, забрать у меня всё моё имущество, чтобы я прекратила зарабатывать себе на жизнь, занимаясь торговлей, меня саму через время депортировать в Россию с «маленькой» сумочкой голой и босой, а всё, что я заработала забрать и поделить между собой .

Так это всё и происходило на протяжении с 2004 по апрель 2009 года... :

24 апреля 2004 г. Каримов Э.И. подал в Никопольский горрайсуд Днепро¬петровской области своё первое надуманное, безосновательное исковое заявление ко мне.

Судья Клименко И.В. сразу же наложила арест на имущество и моё, и моей двоюродной сестры Солодовник Е.В.. Судом это решение было направлено на исполнение. Госисполнителем сразу же было открыто исполнительное производство, наложен арест не на моё , а на имущество Солодовник Е.В., которое и передано было на ответственное хранение Каримову Э.И..

Через время Каримов подал ещё несколько исков в суд. Сам Каримов И.Э. на судебные заседания не ходил вообще, что и явилось основанием оставления всех поданных ним исков в суд без рассмотрения через два с половиной - три года после их подачи.

Были и возбужденные уголовные дела против меня, которые то прекращались, то снова возбуждались. Но я, несмотря на все происшедшие события, до сих пор на свободе, к уголовной ответственности не привлечена ни по одному из возбужденных против меня уголовных дел. При этом почему то никто и из должностных лиц не понёс ответственности за не законное возбуждение уголовного дела и безосновательное привлечение меня к уголовной ответственности …

С целью обеспечения исков Каримова Э.И. ко мне, Фёдоровой А.М., судьи Никопольского горрайонного суда Днепропетровской области Клименко И.В., Тихомиров И.В., налаживали арест и на имущество Солодовник Е.В. - малую архитектурную форму расположенную на территории рынка «Первомайский» и контейнеры на стоянке прилегающей к нему, запретив отчуждение до решения суда. Судьи абсолютно не принимали во внимание, игнорировали тот факт, что собственником данного имущества, и что установлено тоже определением Никопольского горрайонного суда от 13.01.2005г., является моя двоюродная сестра Солодовник Елена Владимировна(дело №2-7448/05). Это так СУДЬИ Державы Украина, подчиняясь только ЗАКОНУ, руководствуясь только ЗАКОНОМ, принимали свои решения попирая права и свободы своих же граждан Украины.

Был наложен арест и на имущество Солодовник Е.В., которое находилось и на Центральном рынке в г.Никополе.

Со временем, Каримов Э.И. продал имущество, на Центральном рынке, которое было у него на ответственном хранении. Мы вынуждены были обратиться в прокуратуру с соответствующей жалобой , а покупателю объяснить, что это за имущество и чьё оно. Покупатели со скандалом возвратили это имущество Каримову… Каримов, при таком положении дел, вынужден был передать ключи от торгового павильона мне , Фёдоровой А.М., а сама передача имущества Солодовник Е.В. госисполнителем была проведена только по моему настоянию от меня к Солодовник Е.В., а не от Каримова Э.И. к Солодовник Е.В., как должно было бы быть… Государственная исполнительная служба, как видно , не выполняла своих функций, предназначения… Торговым павильоном на Центральном рынке Каримов Э.И. пользовался без какой-либо оплаты её собственнику Солодовник Е.В. более трех лет. Понесенные нами убытки связанные с этим «пользованием», на основании решения суда, нам не возмещены до настоящего времени … Имущество , которое находилось на рынке «Первомайский» ЧПФ «Нева-1» до настоящего времени находится на ответственном хранении у Каримова Э.И..

Более чем через два с половиной года после подачи искового заявления в суд и его безрезультатного «рассмотрения», судья ТихомировИ.В., определениями суда от 12.12.2006г. и от 22.12.2006г., дело №2-818/06, отменил наложенные ним же самим аресты. Но выдавал мне эти определения, надлежаще заверенные его подписями и мокрыми печатями, три раза(!) , и как он утверждал каждый раз, подписывая эти копии, что эти определения суда «соответствуют» требованиям ст.19 Закона Украины «Об исполнительном производстве». Тем не менее государственный исполнитель отказывал принять эти определения к исполнению мотивируя именно тем, что эти определения не соответствуют требованиям действующего законодательства Украины.

Именно то, что прав государственный исполнитель отказав в принятии к исполнению определения суда от 12.12.2006г. и от 22.12.2006г., дело №2-818/06, в 2007 году, подтверждено теперь двумя решениями Никопольского горрайонного суда: Определение суда от 16.09.2009г. , дело № 4с-16/09, Определение суда от 27.01.2010г. , дело № 4с-3/10 и одним решением Днепропетровского апелляционного суда: определение суда от 31.03.2010г., дело № 22ц-2063/10 .

Это подтверждает то, что судья ТихомировИ.В., выдавая мне в 2007 году определения суда от 12.12.2006г. и от 22.12.2004г., которые не соответствовали требованиям действующего законодательства, а именно ст. 19 Закона Украины «Об исполнительном производстве», таким образом принимал непосредственное, активное участие в его рейдерском захвате с единственной целью – лишить собственника имущества его имущества на «законных» основаниях.

Постановления государственного исполнителя Гайдей И.Н. о выполнении определения суда от 12.12.2006г. и от 22.12.2004г. , дело №2-818/06, о снятии ареста с имущества Солодовник Е.В., ПОЯВИЛИСЬ «ВДРУГ» только в сентябре 2009 года после направления мною, Федоровой А.М., в Никопольский горрайонный суд более десятка исков, жалоб на неправомерные действия должностных лиц, заявлений… . О том, что есть такие постановления моему представителю Корякову А.И. было сказано одним из должностных лиц - судьёй Никопольского горрайонного суда в ее кабинете один на один. Именно полученное сообщение должностного лица-судьи, стало основанием подачи заявления в государственную исполнительную службу с просьбой выдать эти постановления госисполнителя о снятии ареста с имущества Солодовник Е.В.. Мы не сомневались, что такие постановления уже есть, т.к. должностное лицо-судья показала ксерокопии этих самых постановлений о снятии ареста у себя в кабинете в сентябре 2009 года, но «принятых» госисполнителем ещё в 2007 году!

Такие надлежаще заверенные документы нами были действительно получены в конце сентября 2009 года!

И теперь, при наличии этих постановлений о снятии ареста появившихся в сентябре 2009 года, получается, что во всех наших бедах связанных с НЕ ВОЗВРАТОМ из незаконного чужого владения имущества Солодовник Е.В. виновата только одна молодая девочка, государственный исполнитель Гайдей И.Н., которая постановления «приняла» о снятии ареста, подписала у начальника отдела, но «никому об этом не сказала» и даже сама об этом своём решении «забыла». Теперь, при наличии этих постановлений, ни судья ТихомировИ.В., ни начальник отдела государственной исполнительной службы в том, что решение суда фактически не выполнены НЕ ВИНОВАТЫ! Получается, что именно она, госисполнитель Гайдей не выполнила ФАКТИЧЕСКИ решение суда и не возвратила с ответственного хранения от Каримова Э.И. имущество её собственнику. А то, что во время всего этого скандала связанного с этим рейдерским захватом имущества Солодовник Е.В. были публикации в средствах массовой информации, были возбуждены уголовные дела ничего не означает… !!! Всё делалось в 2004 – 2005 годах для того, чтобы меня, ФедоровуА.М., унизить, втоптать в грязь, сделать уголовницей, а Каримова Э.И. наоборот - возвеличить, приукрасить …

Так в газете «Репортёр» от 01 июня 2004 года, на первой странице , в рубрике «Тревожная хроника» опубликовано сообщение «Наложен арест на имущество»: «… При проведении исполнительных действий должница заняла оборонительную позицию- она наняла трёх мужчин, которые вытолкнули из ларька понятих и государственного исполнителя-женщину. При этом государственному исполнителю были нанесены телесные повреждения, ей даже пришлось лечиться в больнице. По данному факту отдел государственной исполнительной службы городского управления юстиции направил представление в прокуратуру о возбуждении уголовного дела в отношении должницы, и тех лиц, которые осуществляли противозаконные действия.».

Это при том, что уголовное дело возбуждено не было, меня к уголовной ответственности не привлекли, не возмещала я и ущерб нанесённый здоровью госисполнителя, зато есть публикация в газете! Это при том, что избитой была именно я, ФёдороваА.М., именно я обращалась в суд с заявлением в порядке частного обвинения к Каримову Э.И….

- в газете «Проспект Трубников» от 18 июня 2004 г. опубликована статья на пол третей стораницы «Эргаш Каримов: ЧЕЛОВЕЧИЩЕ!»…

- по местному телевизионному каналу «Кварц», было показано интервью со следователем милиции Юхно, который вел расследование возбужденного уголовного дела в отношении меня, Федоровой А.М., который показывая на торговую палатку , в которой я временно торговала в районе Центрального рынка, комментировал, показывая в мою сторону, что частному предпринимателю за совершенное уголовно наказуемое деяние связанное с хищением имущества в особо крупном размере «светит» до десяти лет лишения свободы… Это интервью показывалось по телевидению несколько раз в день на протяжении недели… Это было событием в городе Никополь. Все кругом, и особенно на рынках, где я осуществляла торговую деятельность , об этих «боевых» действиях отдела государственной исполнительной службы, по выполнению «заказанного» решения суда, только и говорили. Я считаю, что это было сделано с целью оказать на меня сильное моральное давление и рейдерским путём, на «законных» основаниях, захватить чужое имущество!

Имеем то, что в суде, в отделе государственной исполнительной службы, в средствах массовой информации должностные лица принимали все меры к тому, чтобы не только отобрать имущество, но и уничтожить, как личность, как человека, и меня ФедоровуА.М., гражданку Российской Федерации, и мою двоюродную сестру Солодовник Е.В., гражданку Украины. Чтобы мы не только отказались от принадлежащего нам имущества на праве личной собственности, но и вообще прекратили заниматься предпринимательской деятельностью. Солодовник Е.В. такого напряжения не выдержала и одного года, вынуждена была прекратить заниматься предпринимательской деятельностью, стала домохозяйкой, стала воспитывать , растить своих детей. Я же, кроме воспитания своей дочери, ещё и пытаюсь добиться справедливости , возвратить имущество сестре Солодовник Е.В..

В 2010 году мною подано исковое заявление в порядке статьи 31 ГПК Украины. В этом иске об истребовании имущества из незаконного чужого владения я уточнила свои исковые требования: в качестве соответчика я привлекаю и отдел государственной исполнительной службы.

Кроме этого, мною направлены в адрес высоких должностных лиц жалобы с просьбой привлечь к уголовной ответственности судей, государственных исполнителей, адвоката за принятие участия по штучному созданию доказательств по гражданскому делу №2-1554/09 (2-856/08) к ответственности, которая предусмотрена ч.2 ст. 384 УК Украины, свидетеля , за дачу ложных показаний… . (жалобы прилагаю)

Вся эта судебная тяжба, тяжба с отделом государственной исполнительной службы не дали мне возможности на протяжении с 2004 по 2010 годы выехать на постоянное место жительства назад в Российскую Федерацию.

На основании изложенного

Прошу:

Вас, Генерального консула Российской Федерации в Харькове (Украина), оказать мне, Федоровой А.М., гражданке Российской Федерации, правовую помощь в защите моих интересов по возврату имущества Солодовник Е.В. из незаконного чужого владения , возмещению нанесенного имущественного убытка, морального вреда связанного с этим беспределом по рейдерскому захвату имущества Солодовник Е.В., по способствовать привлечению к ответственности виновных должностных лиц.

Ответ прошу направить мне, Федоровой А.М., в письменной форме в установленные законом сроки, по месту моего жительства.

Приложение, копии:

Апелляции от 22.11.2004г., № 2177 вых -04;

Постановления об отказе в возбуждении уголовного дела от 20.05.2005г.;

Искового заявления от 03.06.2010г.;

Жалобы от 12.06.2010г. Верховна рада Украины;

Жалобы от 12.06.2010г. Генеральному прокурору Украины;

Жалобы от 12.06.2010г. Высшая квалификационная комиссия адвокатуры при Кабинете Министров Украины.

С уважением А.М.Федорова

12.06.2010г.

В судебную палату по уголовным делам

Апелляционного суда

1) 2177 вих - 04 Днепропетровской области

22.11.04 Старший помощник прокурора

г.Никополь Днепропетровской обл. Вовкив Р.В.

на постановление суда

Никопольского горрайонного суда

от 15.11.2004 года об отмене

постановления о возбуждении уголовного

дела № 32042334 по признакам ч.4 ст. 190

УК Украины

АПЕЛЛЯЦИЯ

Постановлением Никопольского горрайоного суда Днепропетровской области от 15.11.2004 гола отменено постановление и.о. прокурора г. Никополя Борисовой Н.А. от 12 июля 2004 года о возбуждении уголовного дела № 32042334 по факту завладения имуществом Каримова Э.И. по признакам преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 190 УК Украины.

Данное постановление является незаконным и подлежит отмене по следующим основаниями:

В соответствии с Решением Конституционного суда Украины от 30 января 2003 года № 3-рп/2003, суд рассматривая жалобы на постановления следователя и прокурора о возбуждении уголовного дела в отношении конкретного лица на стадии досудебного следствия, проверяет наличие поводов и оснований для вынесения указанных постановлений и не должен рассматривать и разрешать заранее те вопросы, которые должен будет разрешить суд при рассмотрении уголовного дела по существу, так как это будет нарушением конституционных основ правосудия.

В этом же решении Конституционный суд указал, что жалобы на постановления следователя и прокурора о возбуждении уголовного дела в отношении конкретного лица должны рассматриватся судом в соответствии с действующим законодательством в порядке уголовного судопроизводства.

Таким образом, при рассмотрении жалобы Федоровой А.М. на постановление о возбуждении дела, суд должен был соблюдать порядок расмотрения жалобы, предусмотренный вышеуказанными статьями УПК.

Однако, вышеуказанные требования Уголовно-процессуального законодательства и решения Конституционного суда Украины от 30 января 2003 года, при рассмотрении жалобы Федоровой А.М. и вынесении постановления судом грубо нарушены.

1. Исходя из требований ст. 236-1 УПК Украины жалоба на постановление прокурора подается в суд, поместу расположения органа, вынесшего постановление, лицом, интересов которого оно касается, в течении семи дней. Согласно постановления о возбуждении уголовного дела, оно было возбуждено следователем СО Никопольского ГО 12.07.2004 года. 04.10.2004 года Федорова А.М. была вызвана и допрошена следователем Юхно И.А. в качестве подозреваемой. Следовательно ей стало известно о возбужденном уголовном деле. Однако жалоба на постановление о возбуждении уголовного дела была подана Федоровой А.М. в Никопольский горрайсуд лишь 20.10.2004 года, тоесть через 16 дней после того, когда она узнала о возбужденном деле. Ссылка суда на неполучение Федоровой А.М. копии постановления о возбуждении уголовного дела является необоснованной, так как вручение данной копии о возбуждении дела лицу не предусмотрено действующим законодательством. Необоснован и вывод суда на отсутсвие, в момент рассмотрения жалобы Федоровой А.М., постановления о возбуждении уголовного дела, так как оно по ошибке не было предоставлено следователем со всеми материалами дела.Данное постановление было вынесено 12.07.2004 года и по нему следователем Юхно И.А. проводилось досудебное следствие. Таким образом, Федоровой А.М. нарушен срок для обжалования постановления, предусмотренный Уголовно-процессуальным Кодексом Украины.

2.Постановление о возбуждении уголовного дела было вынесено по факту завладения путем мошенничества имуществом Каримова Э.И. а не в отношении конкретного лица -Федоровой А.М. Таким образом, суд не имел права рассматривать жалобу Федоровой А.М., так как на момент возбуждения уголовного дела не было установлено лицо, совершившее преступление. Ссылка суда на то, что исходя из постановления о возбуждении уголовного дела, усматривается указание на конкретное лицо-Федорову А.М., является не обоснованным, и противоречащим содержанию самого постановления. Так, согласно заявления Каримова Э.И. в Никопольский ГО УМВД, лицом, завладевшим его имуществом он считает Федорову А.М. Будучи опрошенной во время доследственной проверки Федорова А.М. категорически указала на то, что вообще никогда не получала никакого имущества от Каримова Э.И. Объяснения Федоровой А.М. во время проверки заявления Каримова Э.И подтвердили Солодовник Е.В., и Федоров С.Л. Показания Каримова Э.И. об отпуске товара из склада подтвердили в своих объяснениях Блинова Л.П., Чудновец Г.В., Гузь Л.В., Таган А.М., Таган Н.П. Поскольку к имуществу Каримова Э.И. и его отпуску со склада имели допуск ряд лиц, то на момент возбуждения уголовного дела не было достоверно установлено, что имуществом Каримова Э.И. завладела именно Федорова А.М. При таких обстоятельствах прокуратурой г. Никополя уголовное дело было возбуждено по факту, а не в отношении конкретного лица-Федоровой А.М.

Необоснованной является ссылка суда на ответ начальника Никопольского ГО УМВД Шкуропата Н.И. , так как начальник Никопольского ГО в соответствии со ст.ст. 101, 102, 112-114 УПК Украины не имеет никакого отношения к органам досудебного следствия. Кроме того, в материалах, исследованных судом, имеется постановление о возбуждении уголовного дела, вынесенное и.о. прокурора г. Никополя Борисовой Н.А. Согласно резолютивной части постановления оно возбуждено по факту завладения имуществом Каримова Э.И. направленно для организации досудебного следствия начальнику СО Никопольского ГО.

3. Обосновывая отмену постановления и.о. прокурора г. Никополя Борисовой Н.А. от 12 июля 2004 года о возбуждении уголовного дела, суд сослался на пояснение Федоровой А.М. о том, что в производстве Никопольского горрайсуда находится гражданское дело по иску Каримова Э.И. к Федоровой А.М. о взыскании задолженности по договору и истребовании имущества из чужого незаконного владения, а также на жалобу Федоровой А.М. на действия государственной исполнительной службы и жалобу частного обвинения Федоровой А.М. в отношении Каримова Э.И. При этом, в своем постановлении суд не указал, каким образом данные документы взаимосвязаны с постановлением о возбуждении уголовного дела, является ли наличие гражданско-правового спора основанием для отмены постановления, и какое отношение имеет отправление гражданского дела по иску Каримова Э.И. к Федоровой А.М. в апелляционный суд. Таким образом, суд, в нарушение требований Решения Конституционного суда Украины от 30 января 2003 года № З-рп/2003, письма Председателя Верховного суда Украины председателям апелляционных судов от 12.02.2003 г. вышел за пределы своих полномочий, и при рассмотрении жалобы Федоровой А.М. вместо того, чтоб исследовать вопросы о поводах, основаниях и порядке возбуждения уголовного дела в отношении конкретного лица, начал исследовать доказательства, давать им оценку, делать выводы о наличии гражданско-правовых отношений, другим образом проверять вопросы, касающиеся доказанности вины подозреваемой. При этом, вопрос о том, были ли поводы и основания к возбуждению уголовного дела у и.о. прокурора, принявшего решение о возбуждении уголовного дела, так и остался не выясненным.

Таким образом, постановление об отмене постановление прокурора г. Никополя о возбуждении уголовного дела вынесено судом в нарушение требований УПК Украины, и решения Конституционного суда Украины от 30.01.2003 года.

Согласно ст.94 УПК Украины к возбуждению уголовного дела является: заявления и сообщения предприятий, организаций, должностных лиц, представителей власти, общественности или отдельных граждан; сообщения представителей власти, общественности или отдельных граждан, задержавших подозреваемое лицо на месте совершения преступления или с поличным; явка с повинной; сообщения, опубликованные в печати; непосредственной обнаружение органом дознания, следователем, прокурором или судом признаков преступления.

В соответствии со ст.98 УПК Украины, прокурор, следователь, орган дознания или судья обязаны вынести постановление о возбуждении уголовного дела, указав поводы и основания к возбуждению дула, статью уголовного закона, по признакам которой возбуждается дело, а также дальнейшее его направление.

Как следует из материалов дела №32042334 от 12 июля 2004 года, данное дело было возбуждено и.о. прокурора г. Никополя по факту завладения путем мошенничества имуществом по признакам преступления предусмотренного ч.4 ст. 190 УК Украины.

Из этого же постановления и материалов дела усматривается, что уголовное дело было возбуждено по материалам доследственной проверки заявления Каримова Э.И..

Кроме того, при возбуждении уголовного дела учитывались:

- копии накладных и о приобретении и отпуске товара Каримовым Э.И.;

квитанциями о приобретении товара Каримовым Э.И.;

рапортом о/у ОГСБЕП о невозможности установления местонахождения имущества

Каримова Э.И;

- объяснения Федоровой А.М., Солодовник Е.В., Федорова С.Л., Блиновой Л.П., Чудновец

Г.В., Гузь Л.В., Таган А.М., Таган Н.П и других лиц;

- записи лиц, получавшие товар у Каримова Э.И.

Таким образом, поводом к возбуждению уголовного дела №32042334 послужило непосредственное обнаружение и.о. прокурора признаков преступления. При этом, и.о. прокурора действовал в пределах предоставленных ему ст.ст.4,22,25,112,227 УПК Украины полномочий.

При рассмотрении дела, суд должен был проверить, были ли в распоряжении и.о. прокурора, который принимал решение о возбуждении уголовного дела, предусмотренные ч. 1 ст.94 УПК Украины поводы к возбуждению уголовного дела и данные указывающие на наличие признаков преступления.

При таких обстоятельствах считаю, что постановление о возбуждении уголовного дела и.о. прокурора г. Никополя от 12 июля 2004 года вынесено без нарушений уголовно-процессуального закона относительно поводов и оснований для возбуждения уголовного дела.

С учетом изложенного, руководствуясь ст.22, ст. 347, ст. 348 УПК Украины, решение Конституционного суда Украины от 31.01.2003 года, -

ПРОШУ:

1 .Постановление Никопольского горрайоного суда Днепропетровской обл., от 15 ноября 2004 года об отмене постановления и.о. прокурора г. Никополя Борисовой Н.А. от 12 июля 2004 года о возбуждении уголовного дела №32042334 по факту завладения имуществом Каримова Э.И. по признакам преступления, предусмотренного ч.4 ст. 190 УК Украины - отменить, как незаконное.

2.Материалы дела направить для производства досудебного следствия. Приложение: копия апелляции

Старший помощник прокурора г. Никополя

юрист 1 -го класса Вовкив Р. В.

" У Т В В Р Ж Д А Ю "

Начальник никопольского ГО УМВД Украины в Днепропетровской обл. подполковник милиции

Н.И. Шкуропат. мая 2005г.

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

ОБ ОТКАЗЕ В ВОЗБУЖДЕНИИ УГОЛОВНОГО ДЕЛА

г. Никополь 20.05.2005г.

Оперуполномоченный отделения по обслуживанию г.Никополя,спецотдела ГСБЭП Никопольской оперативной зоны при УМВД Украины в Днепропетровской обл.ст.л-нт милиции Тимошенко А.В.,рассмотрев материалы ЖРЗПЗ N 2301 от 15.04.2004г.

УСТАНОВИЛ:

15.04.2004г. в отделение ГСБЭП Никопольского ГО УМВД Украины в Днепропетровской обл.поступило заявление от ЧП Каримова Эргаша Ифратовича,прож-г.Орджоникидзе,ул.Гастелло 38 о том, что в период времени с января по апрель 2004г. гр-ка Федорова Алла Михайловна,брала у него под реализацию товар и по настоящий момент не выплатила 25000грн.

6.06.2004г. в возбуждении уголовного дела по данному факту было отказано.

12.07.2004г.и-о.прокурора г.Никополя юристом 1-го класса Борисо¬вой Н.А. было отменено данное постановление и возбуждено уголовное дело по Факту мошенничества» по признакам ст.190 ч.4 УК Украины.Про¬изводство досудебного следствия было поручено СО Никопольского ГО УМВД Украины.

15.11.2004г. постановление о возбуждении уголовного дела было отменено Никопольским горрайсудом.Основанием для отмены послужил тот Факт, что нарушен уголовно-процессуальный закон относительно оснований возбуждения уголовного дела» так-как между Каримовым Э.И. и Федоровой А.М. существуют гражданско-правовые отношения. Следовательно состав преступления, предусмотренного ст. 190 УК Украины в действиях Федоровой А.М. отсутствует.

Учитывая вышеизложенное,руководствуясь ст.ст.94, 6 п.2 УПК Украины,-

ПОСТАНОВИЛ:

1. В возбуждении уголовного дела в отношении Федоровой Аллы Михайловны—отказать.

2. О принятом решении сообщить заинтерисованным лицам.

3.Копию постановления направить прокурору г.Никополя.

Оперуполномоченный отделения по обслуживанию

г.Никополя,спецотдела ГСБЭП Никопольской опе-

ративной зоны при УМВД Украины в Днепропет-

ровской обл-ст.л-нт милиции А.В.Тимошенко

"СОГЛАСЕН"

Начальник отделения по обслуживанию г.Никополя,спецотдела ГСБЭП Никопольской оперативной зоны при УМВД Украины в Днепропетровской обл. майор милиции А.В.Фатеев

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

53213, м. Нікополь, вул. Шевченко, 201

Позивачі: Федорова Алла Михайлівна

проживаю: 53211, Дніпропетровська область,

м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 24, тел. (805662) 5 59 00

Солодовник Олена Володимирівна

проживає: 53200, Дніпропетровська обл.,

Нікопольський р-н, с.Олексіївка, вул.Кооперативна, 2.

засоби зв’язку відсутні.

Відповідачі: Відділ державної виконавчої служби

Нікопольського місьрайонного управління юстиції

53213, м. Нікополь, вул. К.Лібкнехта,163, телефон 5-13-20

Карімов Ергаш Іфратович

зареєстрований та мешкає за адресою:

53272, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе,

вул. Гастелло, буд. 38, номер засобу зв'язку: (805667)6-93-19

ціна позову: 76073.25 грн.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

в порядку ст. 31 ЦПК України

08 квітня 2004 р. я, Федорова А.М., продала, а Солодовник О.В. придбала у мене: малу архітектурну форму - металічний торговий павільйон, який знаходився на торгових місцях № 2, 3, 4 ринку «Першотравневий» по вул. Карла Маркса в м. Нікополі, два залізничних контейнери по 5т. і один залізничний контейнер 20т. (далі — «майно») на загальну суму 22 000 (двадцять дві тисячі)грн..

24 квітня 2004 р. Карімов Е.І. звернувся до Ніко¬польського міськрайонного суду, далі суд, з надуманим позовом до Федорової А.М. про стягнення заборгованості та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 11.05.2004р. суддя Клименко І.В., з метою забезпечення позову КарімоваЕ.І. до Федорової А.М., наклала арешт на майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2004 р., власником якого є Солодовник О.В..

При цьому ініціатива виконання накладення арешту державною виконавчою службою на майно була саме суду: ухвалу негайно було направлено для «сведения», та «Предупредить конфликтующие стороны об ответственности за неисполнение определения в порядке обеспечения иска на основании ст.153 ГПК Украины, а именно в возможности наложения штрафа на виновных лиц и взыскания с них причиненного в результате неисполнения определения ущерба.»

Вже 12.05.2004р. відділом державної виконавчої служби, далі відділ ДВС, було відкрито виконавче провадження, Актом від 12.05.2004р. опису й арешту державним виконавцем Красномовець Н.Г. було накладено арешт на майно СолодовникО.В..

Ухвалою від 07.09.2004р. Дніпропетровський апеляційний суд скасував ухвалу від 11.05.2004р., про накладення арешту.

Зразу ж, ухвалою суду від 20 вересня 2004р., тепер вже суддя Тихомиров І.В., по позовній заяві Карімова Е.І. до ПП «Манас» «о истребовании имущества из чужого незаконного владения, и наложения ареста» знову ухвалив накласти арешт на майно, яке належить Солодовник О.В..

При цьому ініціатива виконання накладення арешту державною виконавчою службою на майно була знову суду та відповідним попередженням про відповідальність за невиконання цього рішення суду.

Мною, Федоровою А.М. , у зв’язку з неправомірними діями державних виконавців під час накладення арешту на торгові павільйони до Нікопольського міськрайонного суду було подано Скаргу на дії державних виконавців, вх..№14119 від 06.09.2004р.. По поданій скарзі було відкрито провадження - адміністративна справа №2-а -3/07(№2-16129/04, №2-5439/05, №2-а-5/06), яка розглядалась в суді на протязі більше трьох років.

Ухвалою від 22 січня 2007р. (а.с. 133 справа №2-а -3/07) суддя Багрова А.Г. ухвалила витребувати у державної виконавчої служби м. Нікополя та Нікопольського району Дніпропетровської області виконавчі провадження та виконавчі документи відносно Федорової А.М., що проводились державними виконавцями КрасномовецьН.Г. та Гайдей І.М. 12.05.2004р., 13.05.2004р., 02.07.2004 року.

На виконання ухвали від 22 січня 2007р. відділом державної виконавчої служби НМРУЮ не надано суду , а судом не додані до матеріалів адміністративної справи №2-а -3/07(№2-16129/04, №2-5439/05, №2-а-5/06) постанови про відкриття провадження, постанови від 14 лютого 2007 року про зняття арешту, постанови від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06.

В жовтні 2007 року Ухвалою суду від 10 жовтня 2007р. адміністративний позов Федорової А.М. залишено без розгляду.

Як ВИСНОВОК: станом на 10 жовтня 2007р. на виконання ухвал суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, в відділі Державної виконавчої служби постанови про відкриття провадження НЕ БУЛИ ПРИЙНЯТІ, постанови від 14 лютого 2007 року про зняття арешту НЕ БУЛИ ПРИЙНЯТІ, постанови від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, НЕ БУЛИ ПРИЙНЯТІ. А тому і не надані Нікопольському міськрайонному суду.

Нікопольським міськрайонним судом Ухвалою від 13.01.2005р., за позовом Солодовник О.В. до Федорової А.М., про визнання права власності і захист прав власності визнано Солодовник О.В. власником придбаного торгового павільйону, що знаходиться на торгівельних місцях №2,3,4 ринку Першотравневий по вул. К.Маркса у м.Нікополі, двох залізничних контейнерів 5т. і одного залізничного контейнера 20т., які знаходились на автостоянці ринку Першотравневий по вул. К.Маркса в м.Нікополі та зобов’язано Федорову А.М. не перечити Солодовник О.В. в користуванні, володінні і розпорядженні вказаним майном. На виконання прийнятого рішення суду було видано виконавчий лист, справа №2-7448/05.

Солодовник О.В. Заявою від 31 січня 2007 р. був поданий виконавчий лист, справа № 2 - 7448/05, до Державної виконавчої служби м. Нікополя для виконання, виконавче провадження відкрито 02 лютого 2007 р.. Пунктом 2 Постанови від 02.02.2007р. боржнику постановлено добровільно виконати рішення суду в 7-ми денний строк з моменту отримання постанови. Про виконання повідомити письмово. Пунктом 3 Постанови від 02.02.2007р. боржника попереджено про те, що «При невиконанні рішення в наданий строк, виконати його в примусовому порядку із стягненням із боржника виконавчого збору в розмірі 850,00 грн. та витрат пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених законом».

Постановою від 23 лютого 2007р. державний виконавець Гукайло В.В. виконавче провадження з примусового(!) виконання виконавчого листа № 2-7448/05 віл 13.01.2005р. виданого Нікопольським міськрайонним судом закінчила. При цьому державний виконавець Гукайло В.В., на виконання п. 3 Постанови від 02.02.2007р., з боржника Федорової А.М. виконавчий збір в розмірі 850,00 грн. та витрати пов’язані з провадженням виконавчих дій, передбачених законом, не стягнула.

Актом від 23.02.2007р. державним виконавцем Гукайло В.В. майно з відповідального збереження від КарімоваЕ.І. не вилучено та її власнику Солодовник О.В. не передано, але зобов’язано Федорову А.М. не перечити Солодовник О.В. в користуванні, володінні і розпорядженні вказаним майном.

В лютому 2007 року Карімовим Е.І. до Нікопольського міськрайонного суду було подано позовну заяву до Федорової А.М. про стягнення заборгованості за договором і витребування майна з чужого незаконного володіння, справа №2-3467/07. Ця позовна заява від 24.04.2007р. слово в слово повторювала, була абсолютно ідентична, крім дати подання до суду, поданій позовній заяві від 24 квітня 2004р., справа №2-818/06.. Доручено розгляд справи за поданим позовом Карімова Е.І. , справа №2-3467/07, судді Нікопольського міськрайонного суду Ненахову Т.В..

Ставилась мета, у зв’язку з прийняттям ухвали від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., якими було знято арешт з майна Солодовник О.В., за рахунок подання нового абсолютно ідентичного позову КарімовимЕ.І. знову накласти арешт на майно Солодовник О.В.. Мною, Федоровою А.М., були направлені на адресу високопосадових осіб скарги. В цих скаргах було розкрито злочинну схему рейдерського захоплення майна Солодовник О.В. та просила про допомогу.

Карімов Е.І. ні разу на судові засідання по поданому ним позову, справа №2-3467/07, не з’явився. Подання мною скарг та не з’явлення в судові засідання Карімова Е.І. стало підставою того, що суддя Ненахов Т.В. прийняв ухвалу від 11 вересня 2007р., якою позовну заяву Карімова Е.І. залишив без розгляду.

Мною, ФедоровоюА.М., подано до суду Заяву про відвід судді Клименко І.В.. Суддя Клименко І.В. взяла самовідвід. Суддя прийняла рішення про самовідвід, але ні самої заяви про відвід судді, ні ухвали, ні протоколу судового засідання по розгляду цієї заяви в матеріалах самої справи №2-818/06 НЕМАЄ. Ці матеріали знаходяться в наряді?! Подальший розгляд справи було доручено судді ТихомировуІ.В..

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомиров І.В., ухвалою суду від 01 червня 2005 р., з метою забезпечення позову КарімоваЕ.І. до Федорової А.М., знову наклав арешт на майно, власником якого є Солодовник О.В., і яке знаходилось на торгових місцях №№ 2,3,4 «Першотравневого» ринку по вул. Карла Маркса в м. Нікополь та на території автостоянки того ж ринку.

На виконання ухвали суду від 01 червня 2005 р., державним виконавцем, вказане майно Актом від 20.07.2005р. було описано, арештовано та передано на відповідальне збереження Карімову Е.І..

Ухвалою суду від 12 грудня 2006 р., суддя ТихомировІ.В., справа № 2 — 818/06, залишені без розгляду об’єднані в одно провадження подані позовні заяви та знято арешт накладений ухвалою від 20.09.2004р., а Ухвалою суду від 22 грудня 2006 р., по тій же справі, суд, суддя ТихомировІ.В., зняв арешт з приналежного майна Солодовник О.В. накладений ухвалою від 01 червня 2005 р..

ОРИГІНАЛ Ухвали від 12 грудня 2006 року та Ухвали від 22 грудня 2006 року знаходиться в об’єднаній справі № 2- 818 /06(№2-18288/04, №2-8959/05, №2-1780/06) в Нікопольському міськрайонному суді.

Судом ці ухвали, на виконання, до відділу ДВС НМРУЮ направлені не були.

Копії цих належно завірених ухвали суду від 12 грудня 2006 року та ухвали суду від 22 грудня 2006 року були направлені позивачем 15.01.2007р. до відділу ДВС, для їх виконання. АЛЕ:

- супровідним листом від 15.01.2007р. №2212, на ім’я Солодовник О.В., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 15.01.2007р., якою, у зв’язку з тим, що для примусового виконавчого провадження повинно бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 12.12.2006р., було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконавчого документа №2-818. Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А.

- супровідним листом від 15.01.2007р. №2213, на ім’я Солодовник О.В., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 15.01.2007р., якою у зв’язку з тим, що для примусового виконавчого провадження повинно бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 22.12.2006р., було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконавчого документа №2-818. Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А.

- супровідним листом від 15.01.2007р. №2214, на ім’я Федорової А.М., за підписом начальника ДВС у м.Нікополі та Нікопольському районі Галаган С.А., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 15.01.2007р., якою у зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначені адреси сторін, стягувач моє право звернутися до суду для усунення зазначених недоліків. Крім того, до виконання має бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 12.12.2006р., а тому було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконавчого документа №2-818. Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А.

- супровідним листом від 15.01.2007р. №2215, на ім’я Федорової А.М., за підписом начальника ДВС у м.Нікополі та Нікопольському районі Галаган С.А., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 15.01.2007р., якою у зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначені адреси сторін, стягував моє право звернутися до суду для усунення зазначених недоліків. Крім того до виконання має бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 22.12.2006р., тому було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконавчого документа №2-818. Постанова затверджена начальником ДВС у м.Нікополі та Нікопольському районі Галаган С.А..

Повернуті з відділу державної виконавчої служби без виконання 1-ші екземпляри, належно завірених копію Ухвали від " 12 " грудня 2006 року та копіюУхвали від " 22 " грудня 2006 року, долучені мною, ФедоровоюА.М., до матеріалів адміністративної справи №2-а -3/07(№2-16129/04, №2-5439/05, №2-а-5/06) до 21.01.2007 року (Журнал судового засідання від 21.01.2007 р. адміністративної справи №2-а -3/07).

Після того як мною, ФедоровоюА.М., повторно в Нікопольському міськрайонному суді були взяті належно завірені ухвали суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р.. Як стверджував суддя ТихомировІ.В., ці ухвали відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» і які мною, Федоровою А.М., заявами від 31.01.2007р., було, другий раз, подано до відділу ДВС на виконання. АЛЕ:

- супровідним листом від 02.02.2007р. №3068, на ім’я Федорової А.М., за підписом начальника ДВС Галаган С.А., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 02.02.2007р., якою у зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначені адреси сторін, крім того до виконання має бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 12.12.2006р., було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконавчого документа №2-818 та повернуто належно завірену ухвалу суду без будь яких відміток на самій ухвалі. Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А..

- супровідним листом від 02.02.2007р. №3067, на ім’я Федорової А.М., за підписом начальника ДВС Галаган С.А., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М. постанову від 02.02.2007р., якою у зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначені адреси сторін, крім того до виконання має бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 22.12.2006р., було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа №2-818. Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А.

Заявою від 6.02.2007р. знову, в третій раз, начальнику ДВС Федорова А.М. подала на виконання, як стверджував суддя ТихомировІ.В., належно завірену та яка відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалу суду від 12.12.2006р., справа №818/06.

Заявою від 6.02.2007р. знову, в третій раз, начальнику ДВС Галаган С.А. Федорова А.М. подала на виконання, як стверджував суддя ТихомировІ.В., належно завірену та яка відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалу суду від 22.12.2006р., справа №818/06.

На подані заяви з ухвалами суду відповіді на протязі двох з половиною рокі, після їх подання, не отримано взагалі ні Федоровою А.М., ні Солодовник О.В.. Додані до заяв ухвали суду були мені, ФедоровійА.М., повернуті не офіційно без будь яких позначок про відмову у відкритті виконавчого провадження.

На цей час копії належно завірених ухвал, які подавались до відділу ДВС НМРУЮ в 06 лютого, знаходяться у мене, Федорової А.М..

У зв’язку з не прийняттям до виконання відділом ДВС ухвали суду від 12 грудня 2006 року та Ухвали суду від 22 грудня 2006 року Солодовник О.В. вимушена була до Нікопольського міськрайонного суду подати Позовну заяву від 18.05.2007р. «об истребовании имущества из чужого незаконного владения» до відповідача КарімоваЕ.І.. Ця позовна заява Нікопольським міськрайонним судом не розглянута, рішення не прийнято до цього часу.

В листопаді 2007р. Нікопольська міська рада Дніпропетровської області прийняла рішення від 02.11.2007р. №54-20/V, яким вилучено із користування ППФ «Нева-1» земельну ділянку .

Довідкою від 26.05.2008р. №41 Солодовник О.В. поставлено до відому про те, що закінчується виробничо-господарська діяльність ринку «Першотравневий» та автостоянки з 01.06.2008р..

У зв’язку з ліквідацією ринка Карімов Е.І. перевіз це майно до себе в м.Нікополі на вул.Ул’янівську в район житлового будинку №6, де знаходиться його магазин.

Я, Федорова А.М., з відповідними заявами звернулась:

1) до начальника Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, але супровідним листом від 05.06.2008р. №Ф-3725, отримала постанову про відмову у відкритті кримінальної справи від 05.06.2008р..

2) до начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні А.В. та отримала відповідь від 04.06.2008р. №35948. В цій відповіді Петруня А.В. вказує на те, що відділом ДВС НМРУЮ було виконано рішення суду по справі № 2-7448/05 від 13.01.2005 р..

«Також повідомляю, що після закінчення виконавчого провадження виконавчі дії державним виконавцем не проводяться.»

Про направлені заявами від 06.02.2007р. на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. та їх виконання, зняття арешту в лютому 2007 року, А.В.Петруня в своїй відповіді від 04.06.2008р. №35948 взагалі навіть не згадує! Цією відповіддю він підкреслює, що ці ухвали взагалі на виконанні в державній виконавчий службі станом на 04.06.2008р. не були!

Як ВИСНОВОК: станом на 04 червня 2008р. на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанова про відкриття провадження НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 14 лютого 2007 року про зняття арешту НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження, НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА. А тому в відповіді від 04.06.2008р. №35948, за підписом начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні А.В., і не має посилань на їх наявність та на виконання рішень суду: ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали суду від 22.12.2006р. взагалі.

У зв’язку з тим, що станом на березень 2009 року ухвали суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. не були виконані, майно з відповідального збереження від Карімова Е.І. не вилучено та його власнику не передано, мною, О.В.Солодовник, в котрий раз, 03 квітня 2009 року, подано , на виконання до відділу ДВС НМРУЮ, обидві вище вказані, належно завірені в суді підписами та з мокрою печаткою, ухвали Суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р., справа №2-818/06.

"13" квітня 2009 року старший державний виконавець Зеленська Світлана Олексіївна зазначеної виконавчої служби винесла постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання: Ухвалу від 12.12.2006, виконавче провадження № 12306506, а Постановою від 13.04.2009, виконавче провадження № 12304889, старший державний виконавець відділу ДВС НМРУЮ Зеленська С.О. відмовила в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання: Ухвалу від 22.12.2006р..

Підставою для прийняття цих постанов державним виконавцем стало знову те, що виконавчій документ виданий мені судом не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, відсутні адреса та місце знаходження сторін, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

На обох ухвалах суду вже стояла позначка про відмову у відкритті виконавчого провадження згідно ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як ВИСНОВОК: станом на 13 квітня 2009 року на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанова про відкриття провадження НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 14 лютого 2007 року про зняття арешту НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА. А тому і не має посилань на їх наявність та на їх виконання в прийнятих постановах старшого державного виконавця Зеленської С.О..

Кожна з цих постанов державного виконавця мною оскаржена.

В вересні 2009 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, справа № 4с-16/09, під час розгляду справи № 4с-16/09 прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Зеленської С.О. від 13.04.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на виконання Ухвали суду від 12.12.2006р., затверджену начальником відділу ДВС Петруня А.В. - законна, дії старшого державного виконавця Зеленської С.О. щодо винесення зазначеної постанови та дії начальника відділу ДВС Петруня А.В. щодо її затвердження – правомірними(Ухвала від 16 вересня 2009 року, справа № 4с-16/09), у задоволенні скарги Федорової А.М. в інтересах Солодовник О.В. на дії старшого державного виконавця відділу ДВС НМРУЮ Зеленської С.О., начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича – відмовлено.

Ухвала набула чинності 22.09.09. Оригінал ухвали знаходиться в справі №4с-16/09.

В судовому засіданні 16 вересня 2009 року про те, що ці рішення суду відділом державної виконавчої служби виконано, арешт знято в лютому 2007 року, мова не йшла взагалі.

Як ВИСНОВОК: станом на16 вересня 2009 року на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанова про відкриття провадження НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 14 лютого 2007 року про зняття арешту НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА. А тому і не має посилань на їх наявність та на виконання рішень суду: ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали суду від 22.12.2006р. взагалі.

В січні 2010р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області , під час розгляду справи № 4с-3/10 прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Зеленської С.О. від 13.04.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Ухвали № 2-818 від 22.12.2006 року Нікопольського міськрайонного суду про зняття арешту, затверджену начальником ВДВС Петруня А.В. -законна , дії старшого державного виконавця Зеленської С.О. щодо винесення зазначеної постанови та дії начальника ВДВС Петруня А.В. щодо її затвердження – правомірними(Ухвала від 27 січня 2010 року, справа № 4с-3/10), у задоволенні скарги Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на дії старшого державного виконавця відділу ДВС НМРУЮ Зеленської Світлани Олексіївни , начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича - відмовлено.

В судовому засіданні старшим державним виконавцем Зеленською С.О. чомусь взагалі не ставилось питання про те, що рішення суду вже виконано і є постанова про зняття арешту. На заяви Федорової А.М. про те, що вже є постанови про зняття арешту ні Зеленська С.О., ні суд, в своєму рішенні, не відреагували взагалі. Ми вважаємо це зроблено з метою не вскривати підтасовку пов’язану з появою цих постанов в вересні 2009 року…

Подана Апеляційна скарга на Ухвалу від 27 січня 2010 року, справа № 4с-3/10 Дніпропетровським апеляційним судом Ухвалою від 31 березня 2010 року , справа № 22ц-2063/10, Апеляційну скаргу – відхилено,Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року - залишено без змін.

Тобто, рішеннями і Нікопольлського міськрайонного суду, і Дніпропетровським апеляційним судом підтверджено те, що суддя Тихомиров І.В. прийняв і ухвалу від 12.12.2006р., і ухвалу від 22.12.2006р. , які не відповідають вимогам чинного законодавства, що стало підставою для неоднорозового відмовлення у прийнятті їх до виконання відділом ДВС НМРУЮ.

Мною, Федоровою А.М., в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, було подано дві заяви про доповнення ухвали суду віл 12.12.2006 року та ухвали суду від 22.12.2006 року, справа №2-818/06.

Ухвалою від 30 вересня 2009 року, справа № 2-818/06, в судовому засіданні встановлено, що постановами державного виконавця від 14.02.2007 року знято арешт з майна на виконання ухвал Нікопольського міськрайонного суду від 12.12.2006 року та від 22.12.2006 року, а 02.03.2007 року закінчено виконавче провадження по цими ухвалам, що свідчить про виконання ухвал Нікопольського міськрайонного суду від 12.12.2006 року та 22.12.2006 року (а.с.153-166).

Федорова А.М. та її представник суду підтвердили, що отримали у виконавчій службі копії постанов від 14.02.2007 року про зняття арешту з майна та закінчення виконавчою провадження від 02.03.2007 року, але суду пояснили, що фактично майно не отримане.

Це стало підставою для відмови в задоволенні заяви Федорової А.М., в інтересах Солодовник О.В., про доповнення ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 12.12.2006 року та ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 22.12.2006 року.

На Заяву від 21.09.2009р. в державній виконавчий службі мені, ФедоровійА.М., видано копії належно завірених постанов про виконання ухвал суду, але майно з відповідального збереження не вилучено і власнику не передано до цього часу. В матеріалах виконавчого провадження відсутні копії самих належно завірених ухвал суду, які надавались позивачем на виконання. Як пояснив начальник відділу ДВС НМРУЮ Петруня А.В., під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ці копії належно завірених ухвал суду були направлені відділом ДВС НМРУЮ до Нікопольського міськрайонного суду для долучення до матеріалів справи №2-818. Але після ознайомлення з матеріалами цієї справи в Нікопольському міськрайонному суді, я, ФедороваА.М., не знайшла в цій справі направлені з ДВС НМРУЮ ці документи.

Маємо те,що тільки у ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВЕРЕСНЯ 2009 РОКУ(!) посадовими особами відділу ДВС НМРУЮ були надані Федоровій А.М. постанови про виконання ухвал суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. про зняття арешту , але це стало тільки після того, як до суду ФедоровоюА.М. було подано більше одного десятка скарг, заяв на неправомірні дії державного виконавця та начальника відділу ДВС НМРУЮ.

Отримавши в відділі ДВС НМРУЮ постанови про зняття арешту, до суду подано Скарги на дії державного виконавця Гайдей Ірини Миколаївни та начальника відділу ДВС НМРУЮ Галагана Сергія Анатолійовича.

В березні 2010р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглянувши скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на дії державного виконавця Гайдей Ірини Миколаївни та начальника відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, встановив, що Федорова А.М. фактично дізналась про існування постанов державного виконавця Гайдей І.М. від 14 лютого 2007 року про зняття арешту з майна та від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження у вересні 2009 року, а отримала їх тільки 23 вересня 2009 року (а.с.6,37).

Згідно розглянутих в судовому засіданні письмових доказів майно у Каримова Е.І. не було вилучено державним виконавцем та не передано Солодовник О.В. до сьогоднішнього дня (а.с. 12-16, 32,37.72-75).

Відповідно до статті 37 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:....8) фактичного повного виконання рішення згідно виконавчого документу.

З матеріалів справи та матеріалів копії виконавчого провадження (а.с.57-68) вбачається, що державним виконавцем не вчинено ніяких дій щодо повернення зі зберігання від Карімова Е.І. майна належного Солодовник О.В., а тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного повного виконання рішення, так як не досягнуто цілі виконавчого провадження пов'язаного із зняттям арешту та про повернення зі зберігання від Карімова Е.І. майна належного Солодовник О.В. чим порушено права Солодовник О.В.. Тому суд і ухвалив:

Задовольнити скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Гайдей Ірини Миколаївни щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2007 року.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Гайдей Ірини Миколаївни про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2007 року.

Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Гайдей Ірину Миколаївну задовольнити вимоги заявника Федорової Алли Михайлівни щодо передання з відповідального зберігання від Карімова Ергаш Іфратовича до Солодовник Олени Володимирівни майна: малої архітектурної форми-торгівельного павільйону, який знаходиться на ринку «Першотравневий"ПП «Нива-1» по вулиці Першотраввневій з м. Нікополь, три металічних контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходяться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" ПП «Нива-1» по вулиці Першотравневій в м. Нікополь, що належить Солодовник О.В.

В іншому відмовити(Ухвала 04 березня 2010 року Справа № 4с- 7/10).

Ця Ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Дніпропетровським апеляційним судом Ухвалою від 18 травня 2010 року , справа № 22ц-2063/10, Апеляційну скаргу – відхилено,Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2010 року - залишено без змін.

В квітні 2010р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 4с-8/10 по скаргі Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на дії державного виконавця Гайдей Ірини Миколаївни та начальника відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ВСТАНОВИВ, що Федорова А.М. фактично дізналась про існування постанов державного виконавця Гайдей І.М. від 14 лютого 2007 року про зняття арешту з майна та від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження у вересні 2009 року, а отримала їх тільки 23 вересня 2009 року (а.с.5,11).

З матеріалів справи та матеріалів копії виконавчого провадження (а.е.35-40) вбачається, що державним виконавцем не вчинено ніяких дій щодо повернення зі зберігання від Карімова Е.І. майна належного Солодовник О.В., а тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підстави фактичного повного виконання рішення, так як не досягнуто цілі виконавчого провадження повязаного із зняттям арешту та про повернення зі зберігання від Карімова Е.І. майна належного Солодовник О.В. чим порушено права Солодовник О.В.. Тому суд і УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни частково.

В іншому відмовити (Ухвала 19 квітня 2010 року Справа № 4с-8/10).

Таким чином на протязі з 2007 по вересень 2009 року посадові особи відділу ДВС НМРУЮ не знімали арешт на виконання рішень суду: ухвали суду від 12.12.2006 року та ухвали суду від 22.12.2006 року , а надані у кінці вересні 2009 року постанови про зняття арешту з майна це постанови прийняті заднім числом. Саме відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області юридичної особи зобов’язаний був провадити виконання ухвали суду від 12.12.2006 року та ухвали суду від 22.12.2006 року, справа № 2-818/06, про зняття арешту, але, як підтверджено в суді, не виконав це рішення суду.

Таким чином, відповідач Каримов Е.І., безпідставно, з вини відділу ДВС НМРУЮ, володіє та користується належним позивачеві майном.

В 2004 році, незважаючи на накладення арешту на моє, Солодовник О.В., майно та передачу його на відповідальне збереження Карімову Е.І., я продовжувала орендувати та оплачувала за оренду місця знаходження контейнерів. Відповідно до чеків в 2004 році я сплатила 1464 грн. , які мені Карімов Е.І. до цього часу не повернув. Це незважаючи на те, що саме він, КарімовЕ.І., користувався майном Солодовник О.В. і користується ним до цього часу. У мене, Солодовник О.В., приватного підприємця, за рішенням суду було відібрано моє майно, яке я використовувала для заняття підприємницькою діяльністю. У зв’язку з чим я вимушена була в 2004 році торгувати на інших торгових місцях, зберігати товар де прийдеться, при цьому нести збитки як матеріальні, так і моральні.

На протязі з червня по 31.12.2004 року Солодовник О.В. отримала дохід від заняття підприємницькою діяльністю, відповідно довідки виданої Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією, в сумі 2423.05 грн..

У зв’язку з відібранням майна з першого січня 2005 року Солодовник О.В. вимушена була припинити займатися підприємницькою діяльністю та видала довіреність Федоровій А.М. на право представляти її інтереси по захисту своїх порушених прав та по поверненню їй її власності.

Відповідно до абзацу 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 бе¬резня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: «... під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового харак¬теру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб...».

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 бе¬резня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: «... під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням ко¬мерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності...».

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 бе¬резня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25 травня 2001 року): «... відповідно до чинного законодавства моральна шкода може поля¬гати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі ін¬телектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним пе¬ребуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через немож¬ливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ...».

При подачі ФедоровоюА.М. та СолодовникО.В. офіційнно заяв з проханням виконати рішення суду посадові особи державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції не реагували, а якщо і реагували то тільки давали елементарні відписки, які завідомо виконати було не можливо. Рішення суду, ухвали від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. не виконані до цього часу.

По цей час сама СолодовникО.В. не володіє, не користуєься, не може розпорядитися своєю власністю.

Не виконання рішень суду посадовими особами державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції своїх прямих посадових обов’язків, користування чужою власністю КарімовимЕ.І. породило у нас невіру у можливість взагалі добитися справедливости у посадових осіб державної виконавчої служби, у нас змінився уклад життя, ми не можем займатися активним суспільним життям, вільно займатися підприємницькою діяльністю…

В зв'язку з вилученням у мене, Солодовник О.В., майна, передачею цього майна у відповідальне збереження КарімовуЕ.І., розібранням та перевезенням з території ринку «Першотравневий» цього майна КарімовимЕ.І., не можливістю використовувати належне майно за призначенням, не можливостю розмістити майно на інших ринках міста Нікополя, постійний пошук де зберігати, як доставляти товар для реалізації на ринок на протязі з травня по 31.12.2004р., у мене, Солодовник О.В., порушено мій звичайний уклад життя, це вкрай негативно впливало на розвиток моєї підп¬риємницької діяльності. Я вимушена була припинити свою підприємницьку діяльність з січня 2005 року.

Федоровій А.М. нанесено моральну шкоду пов’язану з тим, що ухвалами суду арешт накладався на майно Солодовник О.В., а не самої Федорової А.М..

Мені, Федоровій А.М., дуже неприємно перед Солодовник О.В., двоюрідною сестрою, за те, що у неї змінився уклад життя, нею понесені збитки як матеріальні так і моральні, що саме з –за мене вона несе такі незручності, що вона вимушена була припинити займатися підприємницькою діяльністю, що до цього часу її майно ніяк не вилучено з відповідального збереження від Каримова Е.І. і не передано їй.

В зв'язку з вилученням майна, передачею цього майна у відповідальне збереження КарімовуЕ.І., розібранням та перевезенням з території ринку «Першотравневий», не можливістю використовувати належне майно за призначенням, не можливостю розмістити майно на інших ринках міста Нікополя, постійний пошук де зберігати, як доставляти товар для реалізації у мене, СолодовникО.В., порушено звичайний уклад життя. Для відновлення справедливості та повернення майна її власнику я, Федорова А.М., змушена постій¬но витрачати час на вивчення чинного законодавства, витрачати кошти на фахівців в галузі пра¬ва, приймати участь в судових засіданнях в суді першої інстанції та в апеляційному суді, захища¬ти порушені права як свої так і СолодовникО.В.. Порушені Відповідачами права і СолодовникО.В., і Федорової А.М., вкрай негативно вплинуло на розвиток підп¬риємницької діяльності. Я, як і СолодовникО.В., вимушена була припинити свою підприємницьку діяльність.

Моральну шкоду нанесену не виконанням рішень суду посадовими особами державної виконавчої служби, тим, що КарімовимЕ.І. до цього часу користується чужим майном, що на наші неодноразові звернення до посадових осіб отримуємо лише одні відписки, а то і взагалі ніяких відповідей, я, Солодовник О.В., оцінюю в 10 000 грн..

Моральну шкоду нанесену не виконанням рішень суду посадовими особами державної виконавчої служби, тим, що КарімовимЕ.І. до цього часу користується чужим майном, що на наші неодноразові звернення до посадових осіб отримуємо лише одні відписки, а то і взагалі ніяких відповідей, я , Федорова А.М. оцінюю в 10 000 грн.

Не виконання рішень суду по зняттю арешту та передачі майна від КарімоваЕ.І. її власнику Солодовник О.В., при поданних мною, ФедоровойА.М., та Солодовник О.В., заяв, в відділ державної виконавчої служби, та безпосередньо до самого Карімова Е.І., використанням до цього часу цього майна Карімовим Е.І., СолодовникО.В. та ФедороваА.М., понесли збитки :

СолодовникО.В. в сумі 66073.25 грн. (13 124.75грн.+ 38952.65 + 3995.85+ 10 000 грн.), де:

- 13 124.75грн. - в зв’язку з вимушеним приприненням підприємницької діяльності , з-за накладення арешту на майно та вилученням його у Солодовник О.В., упущена вигода склала 13 124.75грн. (12115.25 =2423,05грн.- дохід в 2004 році х5 роки: 2005-2009 , а також за 2010 рік 1009.5 грн. = 201.9 дохід в місяць х 5 місяців 2010р. ).

- малу архітектурну форму - металічний торговий павільйон, яка знаходилась на торгових місцях №№ 2, 3, 4 ринку «Першотравневий» по вул. Карла Маркса в м. Нікополі, вартістю 16 000 (шістнадцять тисяч) гривен, Карімовим Е.І. розібрано та перевезено до себе , на вул. Ульянівську, в район житлового будинку №6, де знаходиться його магазин. На цей час це вже не торговий павільйон, а купа металобрухту, яка нікому не потрібна. Як такова мала архітектурна форма - металічний торговий павільйон втратила своє призначення і цінність у зв’язку розібранням та вивезенням її з території ринку «Першотравневий». Збитки складають з урахуванням індексу інфляції 38952.65 ( 35 392.0+ 2906.3грн. + 654.35грн. ) гривен, де :

- 35 392.0(16 000х112.3х110.3х 111.6х 111.6 х 122.3 х 112.3% х 104.4%) (тридцять п’ять тисяч триста дев’яносто дві) гривни;

- 3% річних за перід з 2004 по 01.05.2010р. - 2906.3грн. (2004р.- 307.73(16 000х 3%:365х 234-кількість днів в 2004р. після прийняття ухвали суду від 11.05.2004р. )+ 2400грн. - 3% річних за 2005-2009 роки (16 000х 3% х 5років ) + 198,57(16 000х 3%:365х151 кількість днів до 01.06.2010р.),

- 3995.85грн. (3729,92+ 265,93рн.)- проведена оплата за зберігання контейнерів в 2004г. в сумі 1464 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, де:

- 3729,92грн. оплата з урахуванням індексу инфляции станом на 01.05.2010р.: (1464х112.3х 110.3х 111.6 х 111.6х х122.3 х 112.3% х 104.4%);

- 3% річних за період з 2004 по 01.06.2010р. з суми1464 грн. - 265,93грн. (2004р.-28.16(1464 х3%:365х 234-кількість днів в 2004р., після прийняття ухвали суду від 11.05.2004р. )+ 219,6 - 3% річних за 2005-2009 роки (1464 х 3% х 5 років ) + 18,17(1464 х3%:365х151 кількість днів в 2010р. до 01.06.2010р.) ;

- моральна шкода 10 000 грн.

Федорова А.М. в сумі 10 000 грн. - моральна шкода.

Згідно ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та вимагати відшкодування нанесеної шкоди.

Відповідно до ст. 387 Цивільного Кодексу України: «.. .власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ...».

Згідно ст. 22 ЦК України

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 23 ЦК України Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ст. 1166 ЦК України 1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України 1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1173 ЦК України 1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України 1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно частини 2 ст. 21 КАС України. 2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Iнакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, ст.ст. 3, 55, 124, 129 Конституції Україини, ст.21 КАС України, ст.ст. 16,22,23,1166,1167,1173,1174 ЦК України, керуясь ст.ст.3,15,118,119 ЦПК України

Просимо :

5.Стягнути з Карімова Еграша Іфратовича на мою користь витрати по оплаті судових витрат та витрат по оплаті за інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи.

6. Оглянути в судовому засіданні: справу № 2-818/06, справу №2-а -3/07(№2-16129/04, №2-5439/05, №2-а-5/06), справа №2-3467/07, справу № 4с-16/09, справу № 4с-3/10, справу № 4с- 7/10, справу № 4с-8/10.

Додаток:

- копія позовної заяви для відповідачів – 2;

- копія Договору купівлі-продажу від 08.04.2004р.;

- копія Договору від 07.06.2004р.;

- копія довідки про сплату за оренду за 2004р.;

- копія Рішення від 13.01.2005р.;

- копія ухвали суду від 01 червня 2005 р.;

- копія Акту від 20.07.2005р.

- копія Ухвали суду від 12 грудня 2006 р.;

- копія Ухвали суду від 22 грудня 2006 р.;

- копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2212;

- копія постанови від 15.01.2007р.;

- копія супровідногом листа від 15.01.2007р. №2213;

- копія постанови від 15.01.2007р.;

- копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2214;

- копія постанови від 15.01.2007р.;

- копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2215;

- копія постанови від 15.01.2007р. ;

- копія Заяви від 31.01.2007р.;

- копія супровідного листа від 02.02.2007р. №3068;

- копія постанови від 02.02.2007р.;

- копія супровідного листа від 02.02.2007р. №3067;

- копія постанови від 02.02.2007р. ;

- копія Заяви від 6.02.2007р.;

- копія Ухвали від 13.01.2005р.;

- копія супровідного листа від 23.02.2007р. №6410;

- копія постанови від 23.02.2007р. ;

- копія Акту від 23.02.2007р.;

- копія рішення від 02.11.2007р. №54-20/V;

- копія Довідки №41 від26.05.2008р.;

- копія супровідного листа від 05.06.2008р. №Ф-3725;,

- копія постанови про відмову у відкритті кримінальної справи від 05.06.2008р.;

- копія відповіді від 04.06.2008р. №35948;

- копія Ухвали від 16.09.2009 р., справа № 4с-16/09;

- копія Ухвали від 30.09.2009 р., справа № 2-818/06;

- копія Ухвали від 27.01.2010р. справа № 4с- 3/10;

- копія Ухвали від 31.03.2010р. справа № 22ц-2063/10;

- копія Ухвали від 04 березня 2010 року Справа № 4с- 7/10;

- копія Ухвали від 19 квітня 2010 року Справа № 4с-8/10;

- копія Довідки № 32224/10/17-160;

- копія квитанції від 11.06.2004р.;

- квитанція про сплату витрат на інформаційне технічне забезпечення;

- копія Довіреності.

В интересах Солодовник Е.В.

А.М. Федорова

03.06.2010р. А.М. Федорова

УХВАЛА Справа №2-338/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом Солодовник Олени Володимирівни до Карімова Ергаш Іфратовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.06.2007 року звернулася до суду з вище зазначеним позовом, яким просила суд на підставі ст.ст. 16,387 ЦК України витребувати від Карімова Е.І. на свою користь належні їй на праві власності малу архітектурну форму - металевий торговий павільйон, розміром 3x9 м, який знаходиться на торгових місцях №№ 2,3,4 «Першотравневого» ринку по вул. Карла Маркса в м. Нікополі; два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон, які знаходяться на території автостоянки ринку «Першотрваневого» по вул. Карла Маркса в м. Нікополі.

03.06.2010 року до суду в порядку ст.31 ЦПК України надійшла позовна заява від Федорової Алли Михайлівни, Солодовник Олени Володимирівни до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Карімова Ергаш Іфратовича про стягнення з відповідачів солідарно збитків в розмірі 66073,25 грн. на користь Солодовник О.В., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. на користь Федорової А.М., витребування від Карімова Е.І. на користь Солодовник О.В. два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон. Підставами позову зазначені ст.ст.3,55,124,129 Конституції України, ст.ст. 16,22,23,1166,1167,1173,1174 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України, позивач має право до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Суд, вислухавши представника позивача Федорову А.М., представника Федорової А.М. -Корякова А.І., вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити Федоровій Аллі Михайлівні, Солодовник Олені Володимирівні у прийнятті позовної заяви, поданої 03.06.2010 року до суду в порядку ст.31 ЦПК України, так як цю заяву подано після того, як суд розпочав слухати справу за позовом Солодовник Олени Володимирівни до Карімова Ергаш Іфратовича про витребування майна із чужого незаконного володіння по суті, а також з тієї причини, що цією заявою позивач змінила як предмет позову так і підставу позову. Крім того, у первісній позовній заяві позивачем є Солодовник Олена Володимирівна, у зміненій позовній заяві позивачем крім неї зазначено Федорову Аллу Михайлівну. Вступ до справи іншого позивача, або залучення до справи іншого позивача не передбачено нормами ЦПК України. Керуючись ст.ст. 31,209,210 ЦПК України , -

УХВАЛИВ:

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

Нікопольський міськрайонний суд

Судова палата по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області

49000, м. Дніпропетровськ вул. Харківська, 13

на Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду

від 09 листопада 2010 року, справа № 2-338/10,

за позовом Солодовник Олени Володимирівни

до Карімова Ергаша Іфратовича

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Позивачі: Федорова Алла Михайлівна

проживаю: 53211, Дніпропетровська область,

м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 24, тел. (05662) 5 59 00

Солодовник Олена Володимирівна

проживає: 53200, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с.Олексіївка, вул.Кооперативна, 2.

Відповідачі: Відділ державної виконавчої служби

Нікопольського місьрайонного управління юстиції

53213, м. Нікополь, вул. К.Лібкнехта,163, тел. (05662) 5-13-20

Карімов Ергаш Іфратович

зареєстрований та мешкає за адресою:

53272, Дніпропетровська область,

м. Орджонікідзе, вул. Гастелло, буд. 38,

номер засобу зв'язку: (05667)6-93-19

Апеляційна скарга

Нами, ФедоровоюА.М., Солодовник О.В., 03.06.2010 року до Нікопольського міськрайонного суду, в порядку ст.31 ЦПК України, подана позовна заява до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Карімова Ергаша Іфратовича про стягнення з відповідачів солідарно збитків в розмірі 66073,25 грн. на користь Солодовник О.В., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. на користь Федорової А.М., витребування від Карімова Е.І. на користь Солодовник О.В. два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон. Підставами позову зазначені ст.ст.3,55,124, 129 Конституції України, ст.ст. 16,22,23,1166,1167,1173,1174 ЦК України.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області прийняв Ухвалу від 09 листопада 2010 року, справа № 2-338/10, за позовом Солодовник Олени Володимирівни до Карімова Ергаша Іфратовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, якою ухвалено:

«Відмовити Федоровій Аллі Михайлівні, Солодовник Олені Володимирівні у прийнятті зміненої позовної заяви до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Карімова Ергаш Іфратовича про стягнення з відповідачів солідарно збитків в розмірі 66073,25 грн. на користь Солодовник О.В., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. на користь Федорової А.М., витребування від Карімова Е.І. на користь Солодовник О.В. два залізничних контейнери п'ять тон і один залізничний контейнер двадцять тон.»

Ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2010 року, справа № 2-338/10, з цього питання була вирішена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Це підтверджується тим, що:

Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рибакової В.В., під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільної справи за позовом Солодовник Олени Володимирівни до Карімова Ергаша Іфратовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, встановлено, що:

«Згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України, позивач має право до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.»

«Суд, вислухавши представника позивача Федорову А.М., представника Федорової А.М. -Корякова А.І., вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити Федоровій Аллі Михайлівні, Солодовник Олені Володимирівні у прийнятті позовної заяви, поданої 03.06.2010 року до суду в порядку ст.31 ЦПК України, так як цю заяву подано після того, як суд розпочав слухати справу за позовом Солодовник Олени Володимирівни до Карімова Ергаш Іфратовича про витребування майна із чужого незаконного володіння по суті, а також з тієї причини, що цією заявою позивач змінила як предмет позову так і підставу позову. Крім того, у первісній позовній заяві позивачем є Солодовник Олена Володимирівна, у зміненій позовній заяві позивачем крім неї зазначено Федорову Аллу Михайлівну. Вступ до справи іншого позивача, або залучення до справи іншого позивача не передбачено нормами ЦПК України.»

Це при тому, що:

--Позовна заява від 03.06.2010 року подана до суду в порядку ст.31 ЦПК України в червні 2010 року, але відмовлено у її прийнятті по надуманим підставам тільки в листопаді 2010 року.

-- Згідно частини 2 статті 31 ЦПК України( до її викладення в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010): «Крім прав та обов’язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову,…», а не так як вказано Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рибакової В.В. в ухвалі від 09.11.2010р..

-- Згідно частини 2 статті 32 ЦПК України

«1. Позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.»

Тобто судом невірно викладено зміст статей цивільного процесуального кодексу України, і безпідставно, з грубим порушенням норм Закону, відмовлено у прийнятті до розгляду поданої до суду позовної заяви у порядку ст. 31 ЦПК України.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Рибакової В.В., затягує розгляд справи за поданим позовом.

Згідно ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»:

Згідно пункту 5) частини 4 статті 81 ЦПК України: 4. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, ст.3, 55, 56, 124, 129 Конституції України, ст.15,16 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 81,291,293-296,303, 307, 312 ЦПК України

Прошу:

Додаток:

копія апеляційної скарги -2.

12.11.2010р. А.М.Федорова

А.М.Федорова

(копія довіреності в матеріалах справи є)

Верховна Рада України

01008, м.Київ, вул.Грушевського, 5

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

м. Київ, вул. Різницька 13/15

Міністерство юстиції України

01001, м. Київ вул. Городецького, 13

Федорова Алла Михайлівна, проживаю: 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 24,

тел. (805662) 5 59 00

СКАРГА

Звертаюсь до Вас з надією на справедливий розгляд цієї скарги та з обуренням на несправедливі, протизаконні дії суддів Нікопольського міськрайонного суду, державних виконавців відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції.

Суть цієї скарги полягає в наступному.

При цьому ініціатива виконання накладення арешту на майно була суду: ухвалу негайно було направлено для «сведения», та «Предупредить конфликтующие стороны об ответственности за неисполнение определения в порядке обеспечения иска на основании ст.153 ГПК Украины, а именно в возможности наложения штрафа на виновных лиц и взыскания с них причиненного в результате неисполнения определения ущерба.»

Вже 12.05.2004р. відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, далі відділ ДВС, було відкрито виконавче провадження та Актом від 12.05.2004р. опису й арешту державним виконавцем Красномовець Н.Г. було накладено арешт на майно СолодовникО.В.. Мною було на прийняте рішення – ухвалу суду від 11.05.2004р. подано апеляційну скаргу.

В цей час в засобах масової інформації проти мене була проведена цілеспрямована кампанія з метою очорнити, а Карімова Е.І. показати який він «ЧЕЛОВЕЧИЩЕ!» :

- в газеті «Репортер» від 01 липня 2004р. на першій сторінці, в рубриці «Тревожная хроника» опубліковано повідомлення «Наложен арест на имущество» : «… При проведении исполнительных действий должница заняла оборонительную позицію- она наняла трёх мужчин, которые вытолкнули из ларька понятих и государственного исполнителя-женщину. При этом государственному исполнителю были нанесены телесные повреждения, ей даже пришлось лечиться в больнице. По данному факту отдел государственной исполнительной службы городского управления юстиции направил представление в прокуратуру о возбуждении уголовного дела в отношении должницы, и тех лиц, которые осуществляли противозаконные действия.».

- в газеті «Проспект Трубників» від 18 липня 2004 р. опублікована стаття на пів третьої сторінки «Эргаш Каримов: ЧЕЛОВЕЧИЩЕ!»…

- по місцевому телебаченню було показано інтерв’ю з слідчим міліції Юхно, який проводив розслідування відкритої кримінальної справи проти мене, Федорової А.М..

Це була подія міста Нікополя, всі навкруги , і особливо на ринках де я здійснювала торгівельну діяльність, тільки й балакали про ці події. Я вважаю, що це було зроблено з метою здійснити на мене моральний тиск!

Маємо те, що в засобах масової інформації , в суді , в державній виконавчий службі посадові особи прийняли всі заходи для того, щоб відібрати майно, товар, довести мене до такого стану, щоб ми, я, ФедороваА.М., громадянка Російської Федерації, та Солодовник О.В., відмовились від того, щоб займалися підприємницькою діяльністю…

Ухвалою від 07.09.2004р. Дніпропетровський апеляційний суд скасував ухвалу від 11.05.2004р., про накладення арешту на майно.

Тепер вже суддя Тихомиров І.В., бере на себе ініціативу від судді Клименко І.В., та ухвалою суду від 20 вересня 2004р., розглянувши матеріали по позовній заяві Карімова Е.І.до ПП «Манас» «о истребовании имущества из чужого незаконного владения» знову ухвалив накласти арешт на майно, яке належить Солодовник О.В. «на малую архитектурную форму - торговый павильон, которая находиться на рынке «Первомайский» расположенную на основании договора от 17.05.2002., ., запретив его отчуждение до решения суда.»

При цьому, знову ініціатива суду, копію ухвали для виконання було негайно направлено до відділу ДВС, відповідачу, ПП Фірмі «Нева-1» для «сведения», та «Предупредить конфликтующие стороны об ответственности за неисполнение определения в порядке обеспечения иска на основании ст.153 ГПК Украины, а именно в возможности наложения штрафа на виновных лиц и взыскания с них причиненного в результате неисполнения определения ущерба.»

На протязі трьох років представник відділу ДВС до суду не з’являвся.

Тільки в жовтні 2007 року Ухвалою суду від 10 жовтня 2007р. адміністративний позов Федорової А.М. залишено без розгляду: я втратила надію на те, що представник відділу ДВС взагалі може коли-небудь з’явитися , а тому двічі не ходила на судові засідання, що і стало підставою залишення позову без розгляду.

Як ВИСНОВОК: станом на 10 жовтня 2007р. на виконання ухвал суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанови про відкриття провадження НЕ БУЛИ ПРИЙНЯТІ, постанови від 14 лютого 2007 року про зняття арешту НЕ БУЛИ ПРИЙНЯТІ, постанови від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, НЕ БУЛИ ПРИЙНЯТІ. А тому і не надані Нікопольському міськрайонному суду на виконання ухвали суду від 22 січня 2007р..

Нікопольським міськрайонним судом Ухвалою від 13.01.2005р., за позовом Солодовник О.В. до Федорової А.М., про визнання права власності і захист прав власності ВИЗНАНО Солодовник О.В. ВЛАСНИКОМ ПРИДБАНОГО ТОРГОВОГО ПАВІЛЬЙОНУ, що знаходиться на торгівельних місцях №2,3,4 ринку Першотравневий по вул. К.Маркса у м.Нікополі, двох залізничних контейнерів 5т. і одного залізничного контейнера 20т., які знаходились на автостоянці ринку Першотравневий по вул. К.Маркса в м.Нікополі та зобов’язано Федорову А.М. не перечити Солодовник О.В. в користуванні, володінні і розпорядженні вказаним майном. На виконання прийнятого рішення суду було видано виконавчий лист, справа №2-7448/05.

Постановою від 23 лютого 2007р. державний виконавець Гукайло В.В. виконавче провадження з примусового(!) виконання виконавчого листа № 2-7448/05 віл 13.01.2005р. виданого Нікопольським міськрайонним судом закінчив. При цьому державний виконавець Гукайло В.В., на виконання п. 3 Постанови від 02.02.2007р., з боржника Федорової А.М. виконавчий збір в розмірі 850,00 грн. та витрати пов’язані з провадженням виконавчих дій, передбачених законом, не стягнула.

Актом від 23.02.2007р. державним виконавцем Гукайло В.В. майно з відповідального збереження від КарімоваЕ.І. не вилучено та її власнику Солодовник О.В. не передано, а тільки зобов’язано Федорову А.М. не перечити Солодовник О.В. в користуванні, володінні і розпорядженні вказаним майном.

Постанови державного виконавця Гайдей І.М. про відкриття провадження, постанови від 14 лютого 2007 року про зняття арешту, постанови від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06 в цій справі також немає.

Подальший розгляд справи №2-818/06 було доручено судді ТихомировуІ.В..

При накладеному арешті ухвалою від 20 вересня 2004р., суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомиров І.В., ухвалою суду від 01 червня 2005р., в друге, вже по справі №2-818/06, з метою забезпечення позову КарімоваЕ.І. до Федорової А.М., наклав арешт на майно, власником якого є Солодовник О.В., і яке знаходилось на торгових місцях №№ 2,3,4 «Першотравневого» ринку по вул. Карла Маркса в м. Нікополь та на території автостоянки того ж ринку.

Ухвала суду від 01 червня 2005 р. суддею Тихомировим І.В. оформлена у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та направлена на виконання до відділу ДВС.

Оригінал Ухвали від 12 грудня 2006 року та Ухвали від 22 грудня 2006 року знаходиться в об’єднаній справі № 2- 818 /06(№2-18288/04, №2-8959/05, №2-1780/06) в Нікопольському міськрайонному суді.

Але як ухвала суду від 12 грудня 2006 р., так і ухвала суду від 22 грудня 2006 р., суддею Тихомировим І.В. були оформлені з грубим порушенням вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», судом ці ухвали, на виконання, до відділу ДВС направлені не були.

Копії цих належно завірених ухвали суду від 12 грудня 2006 року та ухвали суду від 22 грудня 2006 року були направлені позивачем 15.01.2007р. до відділу ДВС НМРУЮ, для їх виконання. АЛЕ:

Державним виконавцем в постановах вказані підстави, які завідомо виконати не можливо, а саме, як можна вимагати пред’явити до виконання ОРИГІНАЛ виконавчого документа коли оригінал повинен знаходитися в матеріалах справи?! І це при наявності ухвал суду, які не відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»!!!

Повернуті з відділу державної виконавчої служби без виконання 1-ші екземпляри, належно завірених копію Ухвали від " 12 " грудня 2006 року та копію Ухвали від " 22 " грудня 2006 року, долучені мною, ФедоровоюА.М., до матеріалів адміністративної справи №2-а -3/07(№2-16129/04, №2-5439/05, №2-а-5/06) до 21.01.2007 року (Журнал судового засідання від 21.01.2007 р. адміністративної справи №2-а -3/07).

Після того як мною, ФедоровоюА.М., повторно в Нікопольському міськрайонному суді були взяті ухвали від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. і, як стверджував суддя ТихомировІ.В., належно завірені та відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» мною, Федоровою А.М., заявами від 31.01.2007р., було, другий раз, подано до відділу ДВС ці ухвали на виконання. АЛЕ:

- супровідним листом від 02.02.2007р. №3068, на ім’я Федорової А.М., за підписом начальника ДВС Галаган С.А., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 02.02.2007р., якою у зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначені адреси сторін, крім того до виконання має бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 12.12.2006р., було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконавчого документа №2-818 та повернуто належно завірену ухвалу суду без будь яких відміток на самій ухвалі . Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А..

- супровідним листом від 02.02.2007р. №3067, на ім’я Федорової А.М., за підписом начальника ДВС Галаган С.А., було направлено прийняту державним виконавцем Гайдей І.М., постанову від 02.02.2007р., якою у зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначені адреси сторін, крім того до виконання має бути пред’явлено ОРИГІНАЛ виконавчого документа, а саме ухвали від 22.12.2006р., було постановлено відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа №2-818. Постанова затверджена начальником ДВС Галаган С.А.

Заявою від 6.02.2007р. знову, в третій раз, Федорова А.М. взяла в суді та подала начальнику ДВС на виконання, як стверджував суддя ТихомировІ.В., належно завірену та яка відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», ухвалу Нікопольського суду від 12.12.2006р., справа №818/06.

Заявою від 6.02.2007р. знову, в третій раз, Федорова А.М. взяла в суді та подала начальнику ДВС Галаган С.А. на виконання, як стверджував суддя ТихомировІ.В., належно завірену та яка відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», ухвалу Нікопольського суду від 22.12.2006р., справа №818/06.

На подані заяви з ухвалами суду відповіді на протязі двох з половиною рокі, після їх подання, не отримано взагалі ні Федоровою А.М., ні Солодовник О.В.. Додані до заяв ухвали суду були мені, ФедоровійА.М., повернуті НЕ ОФІЦІЙНО без будь яких позначок про відмову у відкритті виконавчого провадження.

На цей час копії належно завірених ухвал, які подавались до відділу ДВС 06 лютого 2007р., знаходяться у мене, Федорової А.М..

У зв’язку з ліквідацією ринка Карімов Е.І. РОЗІБРАВ та перевіз це майно до себе в м.Нікополі на вул.Ульянівську в район житлового будинку №6, де знаходиться його магазин.

Я, Федорова А.М., з відповідними заявами звернулась:

2) начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні А.В. та отримала відповідь від 04.06.2008р. №35948. В цій відповіді Петруня А.В. вказує на те, що відділом ДВС НМРУЮ було виконано рішення суду по справі № 2-7448/05 від 13.01.2005 р..

Про направлені заявами від 06.02.2007р. на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. та їх виконання, зняття арешту в лютому 2007 року, А.В.Петруня взагалі навіть не згадує! Своєю відповіддю він підтверджує, підкреслює, що ці ухвали взагалі на виконанні в державній виконавчий службі станом на 04.06.2008р. не були!

Як ВИСНОВОК: станом на 04 червня 2008р. на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06, в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанова про відкриття провадження НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 14 лютого 2007 року про зняття арешту НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА, постанова від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження, НЕ БУЛА ПРИЙНЯТА. А тому і не має посилань на їх наявність та на виконання рішень суду: ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали суду від 22.12.2006р. взагалі.

У зв’язку з тим, що станом на березень 2009 року ухвали суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. не було виконані, майно з відповідального збереження від Карімова Е.І. не вилучено та його власнику не передано, мною, О.В.Солодовник, в котрий раз, 03 квітня 2009 року, подано , на виконання до відділу ДВС, обидві, належно завірені в суді підписами та мокрою печаткою, ухвали суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р.

Кожна з цих постанов державного виконавця мною оскаржена.

В вересні 2009 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, справа № 4с-16/09, під час розгляду справи № 4с-16/09 прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Зеленської С.О. від 13.04.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на виконання Ухвали суду від 12.12.2006р., затверджену начальником відділу ДВС Петруня А.В. - законна, дії старшого державного виконавця Зеленської С.О. щодо винесення зазначеної постанови та дії начальника відділу ДВС Петруня А.В. щодо її затвердження – правомірними , справа № 4с-16/09, у задоволенні скарги Федорової А.М. в інтересах Солодовник О.В. на дії старшого державного виконавця відділу ДВС НМРУЮ Зеленської С.О., начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича – відмовлено(Ухвала від 16 вересня 2009 року, справа № 4с-16/09).

Ухвала набула чинності 22.09.09. Оригінал ухвали знаходиться в справі №4с-16/09.

В судовому засіданні 16 вересня 2009 року про те, що ці рішення суду: ухвала суду від 12.12.2006р. та ухвала суду від 22.12.2006р., справа №2-818/06, відділом державної виконавчої служби виконано, арешт знято ще в 2007 році, МОВА НЕ ЙШЛА ВЗАГАЛІ.

В січні 2010р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області , під час розгляду справи № 4с-3/10 прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Зеленської С.О. від 13.04.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Ухвали № 2-818 від 22.12.2006 року Нікопольського міськрайонного суду про зняття арешту, затверджену начальником ВДВС Петруня А.В. -законна , дії старшого державного виконавця Зеленської С.О. щодо винесення зазначеної постанови та дії начальника ВДВС Петруня А.В. щодо її затвердження – правомірними, у задоволенні скарги Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на дії старшого державного виконавця відділу ДВС НМРУЮ Зеленської Світлани Олексіївни , начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича - відмовлено(Ухвала від 27 січня 2010 року, справа № 4с-3/10).

В судовому засіданні старшим державним виконавцем Зеленською С.О. чомусь взагалі не ставилось питання про те, що рішення суду вже виконано і є постанова про зняття арешту. На заяви Федорової А.М. про те, що вже є постанови про зняття арешту ні Зеленська С.О., ні суд, в своєму рішенні, НЕ ВІДРЕАГУВАЛИ. Я вважаю це зроблено з метою не розкривати підтасовку пов’язану з появою цих постанов в вересні 2009 року…

На Ухвалу від 27 січня 2010 року, справа № 4с-3/10, подана Апеляційна скарга.

Дніпропетровським апеляційним судом Ухвалою від 31 березня 2010 року , справа № 22ц-2063/10, Апеляційну скаргу – відхилено,Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року , справа № 4с-3/10- залишено без змін.

Тобто рішеннями і Нікопольського міськрайонного суду, і Дніпропетровським апеляційним судом підтверджено те, що суддя Тихомиров І.В. прийняв і ухвалу від 12.12.2006р., і ухвалу від 22.12.2006р. , які не відповідають вимогам чинного законодавства, що стало підставою для неодноразового відмовлення у прийнятті їх до виконання відділом ДВС НМРУЮ.

Мною, Федоровою А.М., в інтересах Солодовник О.В., було подано дві заяви про доповнення ухвали суду від 12.12.2006 року та ухвали суду від 22.12.2006 року, справа №2-818/06.

Ухвалою від 30 вересня 2009 року, справа № 2-818/06, в судовому засіданні встановлено, що постановами державного виконавця від 14.02.2007 року знято арешт з майна на виконання ухвал Нікопольського міськрайонного суду від 12.12.2006 року та від 22.12.2006 року, а 02.03.2007 року закінчено виконавче провадження по цим ухвалам, що свідчить про виконання ухвал Нікопольського міськрайонного суду від 12.12.2006 року та 22.12.2006 року (а.с.153-166).

На Заяву від 21.09.2009р. в державній виконавчий службі мені, ФедоровійА.М., видано копії належно завірених постанов про виконання ухвал суду, а саме зняття арешту, але майно з відповідального збереження не вилучено і власнику не передано. В матеріалах виконавчого провадження відсутні копії самих ухвал суду які мною, ФедоровоюА.М. подавались у додатку до заяв від 06.02.2007р.. Як пояснив начальник відділу ДВС Петруня А.В., під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ці копії ухвал суду були направлені відділом ДВС НМРУЮ до Нікопольського міськрайонного суду для долучення до матеріалів справи №2-818. Але після ознайомлення з матеріалами цієї справи в Нікопольському міськрайонному суді, я, ФедороваА.М., не знайшла в ній направлені з ДВС ці документи. ПІДКРЕСЛЮЮ: ЦІ ДОКУМЕНТИ В МАТЕРІАЛАХ СПРАВИ №2-818/06 Я НЕ ЗНАЙШЛА тому, що саме ці ухвали суду мені були повернуті саме в лютому 2007 року не офіційно, без належного виконання!

Маємо те, що тільки у ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВЕРЕСНЯ 2009 РОКУ(!!!) посадовими особами відділу ДВС були надані Федоровій А.М. постанови про виконання ухвал суду від 12.12.2006р. та від 22.12.2006р. про зняття арешту, але це стало тільки після того, як до суду мною, ФедоровоюА.М., було подано більше одного десятка скарг, заяв на неправомірні дії державного виконавця та начальника відділу ДВС НМРУЮ.

Судом, в судових засіданнях, підтверджено, що ці постанови мною отримані тільки 23 вересня 2009р.. Акти про вилучення майна від Карімова Е.І. та передачі цього майна його власнику Солодовник О.В. мені не надані, ухвали суду фактично не виконані!.

Ці постанови були прийняті державним виконавцем тільки в вересні 2009р.. Якщо провести експертизу то буде встановлено саме час написання цих постанов. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що не приймав державний виконавець цих постанов ні в 2007, ні в 2008, а прийняті вони тільки в вересні 2009 року! Це підтверджується вище викладеним. Зроблена ця афера з постановами тільки з однією метою: врятувати суддю Тихомирова І.В., як суддю, який приймав участь у рейдерському захопленні майна Солодовник О.В. Карімовим Е.І., бо постало питання після закінчення повноважень у судді Тихомирова І.В. про його обирання безстроково Верховною Радою України суддею.

Отримавши в відділі ДВС НМРУЮ постанови про зняття арешту, мною до суду подано Скарги на дії державного виконавця Гайдей Ірини Миколаївни та начальника відділу ДВС НМРУЮ Галагана Сергія Анатолійовича.

З матеріалів справи та матеріалів копії виконавчого провадження (а.с.57-68) вбачається, що державним виконавцем не вчинено ніяких дій щодо повернення зі зберігання від Карімова Е.І. майна належного Солодовник О.В., а тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного повного виконання рішення, так як не досягнуто цілі виконавчого провадження пов'язаного із зняттям арешту та про повернення зі зберігання від Карімова Е.І. майна належного Солодовник О.В., чим порушено права Солодовник О.В., суд ухвалив:

Задовольнити скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни частково.

В іншому відмовити(ухвала від 04 березня 2010 року Справа № 4с- 7/10).

Ця Ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

В квітні 2010р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на дії державного виконавця Гайдей Ірини Миколаївни та начальника відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ВСТАНОВИВ, що Федорова А.М. фактично дізналась про існування постанов державного виконавця Гайдей І.М. від 14 лютого 2007 року про зняття арешту з майна та від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження у вересні 2009 року, а отримала їх тільки 23 вересня 2009 року (а.с.5,11).

Задовольнити скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни частково.

Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського

міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Гайдей Ірину Миколаївну задовольнити вимоги заявника Федорової Алли Михайлівни щодо передання з відповідального зберігання від Карімова Ергаш Іфратовича до Солодовник Олени Володимирівни майна: малої архітектурної форми-

торгівельного павільйону, який знаходиться на ринку «Першотравневий»-ПП, що належить Солодовник О.В.

В іншому відмовити (Ухвала 19 квітня 2010 року Справа № 4с-8/10).

Подано апеляційну скаргу.

Таким чином на протязі з 2007 по вересень 2009 року посадові особи відділу ДВС НМРУЮ не знімали арешт на виконання рішень суду: ухвали від 12.12.2006 року та ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 22.12.2006 року, у зв’язку з не відповідністю вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а надані у кінці вересня 2009 року постанови про зняття арешту з майна це прийняті постанови заднім числом і тільки з тією метою, щоб уникнув відповідальності суддя Тихомиров І.В..

Судові тяжби тягнуться вже на протязі більше шести років.

У зв’язку з постійним зайняттям по підготовці до судових засідань , вивчення юридичної літератури, нормативно правових актів для захисту своїх порушених прав, Солодовник О.В. припинила свою підприємницьку діяльність в січні 2005 року, я, Федорова,А.М., вимушена була припинити свою підприємницьку діяльність в 2010р..

На підставі викладеного

Прошу:

Відкрити кримінальну справу, призначити експертизу на вирішення якої поставити питання

-- коли саме були написані в відділі Державної виконавчої служби НМРУЮ постанова про відкриття провадження, постанова від 14 лютого 2007 року про зняття арешту, постанова від 02.03.2007 року про закінчення виконавчого провадження на виконання ухвали суду від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06..

2. Відкрити кримінальну справу та притягти до кримінальної відповідальності:

-- державного виконавця Гайдей ІринуМиколаївну ст.364, 366,367 КК України.

-- суддю Тихомирова І.В. , ст. 364, 366,367, 375 КК України.

Про прийняте рішення прошу нас повідомити у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

Додаток:

копія позовної заяви від 24.04.2004 р., справа №2-818/06.;

копія ухвали суду від 11.05.2004р.;

копія акту від 12.05.2004р. опису й арешту майна;

копія газета «Репортер» від 01 липня 2004р. «Тревожная хроника»;

копія газета «Проспект Трубників» від 18 липня 2004 р. опублікована стаття на пів третьої сторінки «Эргаш Каримов: ЧЕЛОВЕЧИЩЕ!»

копія ухвали від 07.09.2004р. ;

копія ухвали суду від 20.09.2004р.;

копія адміністративного позову, справа №2-а -3/07;

копія ухвали від 22.01.2007р.;

копія ухвали суду від 10.10.2007р.;

копія ухвали від 13.01.2005р., справа №2-7448/05;

копія виконавчого листа, справа № 2 - 7448/05;

копія постанови від 23.02.2007р.

копія акту від 23.02.2007р. ;

копія позовної заяви від 19.02.2007р., справа №2-3467/07;

копія ухвали від 11.09. 2007р., справа №2-3467/07;

копія ухвали від 12.12.2006р. та ухвали від 22.12.2006р., справа №2-818/06;

копія ухвали суду від 01.06.2005р., справа №2-818/06;

копія акту від 20.07.2005р.;

копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2212 та постанови від 15.01.2007р.;

копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2213 та постанови від 15.01.2007р.;

копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2214 та постанови від 15.01.2007р.;

копія супровідного листа від 15.01.2007р. №2215 та постанови від 15.01.2007р.;

копія супровідного листа від 02.02.2007р. №3068 та постанови від 02.02.2007р.;

копія супровідного листа від 02.02.2007р. №3067 та постанови від 02.02.2007р.;

копія заяви від 6.02.2007р.;

копія позовної заяви від 18.05.2007р. «об истребовании имущества из чужого незаконного владения» до відповідача КарімоваЕ.І..

копія рішення від 02.11.2007р. №54-20/V;

копія довідки від 26.05.2008р. №41;

копія супровідного листа від 05.06.2008р. №Ф-3725 та постанови про відмову у відкритті кримінальної справи від 05.06.2008р.;

копія відповіді від 04.06.2008р. №35948.;

копія постанови від 13.04.2009р., виконавче провадження № 12306506;

копія постанови від 13.04.2009р., виконавче провадження № 12304889;

копія ухвали від 16.09.2009р., справа № 4с-16/09;

копія ухвали від 27.01.2010р., справа № 4с-3/10;

копія ухвали від 31.31.2010р., справа № 22ц-2063/10;

копія ухвалою від 30.09.2009р., справа № 2-818/06;

копія ухвали від 04.03.2010р., справа № 4с- 7/10;

копія ухвали від 19.04.2010р., справа № 4с-8/10;

копія довідки № 32224/10/17-160.

З повагою

А.М.Федорова

12.06.2010р..

Як я зрозуміла то всі ці скарги були направлені Нікопольському міжрайонному прокурору і який направив ці,подані мною скарги, для розгляду, перевірки та прийняття рішення до головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

З ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ отримано відповідь від 14.10.2010р. №Ф-1049-09/1, 09/2 :

Україна

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

49000, м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса,21-А, тел. (факс) 46-79-63, е-таіі: сіп/и5і@оЬІ/ш(.ар.иа

14.09.10 № Ф-1049-09/1,09/2 • Представнику Солодовник О.В.

за довіреністю від 31.05.10 №1835 Федоровій А.М.

вул. Лапинська, 24,

м. Нікополь,

Дніпропетровської області, 53213

Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в межах компетенції, розглянуто Ваші скарги щодо виконання рішень суду, які надійшли з Нікопольської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.

Як Вам повідомлялося у відповідях на Ваші попередні звернення, згідно з відміткою в книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю встановлено, що на виконання до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції 06.06.05 надійшла ухвала б/н від 01.06.05, видана Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про накладення арешту на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, який знаходиться на ринку «Першотравневий» - ПП «Нева-1», три металевих контейнери, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку «Першотравневий» ПП «Нева-1» по вул. Першотравневій в м. Нікополь. Також, в даній книзі є відмітка, що 20.07.05 вказане виконавче провадження було закінчено, на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з повним фактичним виконанням даної ухвали.

У зв'язку з перебігом терміну зберігання, який складає три роки, виконавче провадження 31.12.08 було знищено, про що свідчить відповідний акт. Таким чином, надати інформацію про виконання даної ухвали суду та перелік вжитих державним виконавцем виконавчих дії, спрямованих на її виконання, неможливо.

Ухвала Нікопольського міськрайонного суду від 22.12.06 по справі №2-818/06 про зняття арешту, накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 01.06.05 на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, який знаходиться на ринку «Першотравневий» - ПП «Нева-1», три металевих контейнери, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку «Першотравневий» ПП «Нева-1» по вул. Першотравневій в м. Нікополь, перебувала на виконанні у відділі державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в період 09.02.07 по 02.03.07. Виконавче провадження з виконання вказаної ухвали 09.02.07 було відкрито відповідною постановою державного виконавця та 02.03.07 було закінчено, у зв'язку з повним та фактичним виконанням.

Однак, не погодившись з рішенням державного виконавця, Вами була оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження від 02.03.07 до Нікопольського міськрайонного суду. Ухвалами Нікопольського міськрайонного суду від 04.03.10 та від 19.04.10 було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.07. Зазначені ухвали були оскаржені відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в апеляційному порядку. Ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.03.10 та від 21.06.10 апеляційні скарги відділу ДВС було відхилено, ухвали Нікопольського міськрайонного суду залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.10 надійшла на адресу відділу ДВС 08.07.10. Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 09.07.10 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 22.12.06 по справі №2-818/06 про зняття арешту, накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від

01.06.05 на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, який знаходиться на ринку «Першотравневий» - ПП «Нева-1», три металевих контейнери, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку «Першотравневий» ПП «Нева-1» по вул. Першотравневій в м. Нікополь. Копії зазначеної постанови були направлені сторонам виконавчого провадження. В той же час, державним виконавцем до Нікопольського міськрайнного суду надіслано листа щодо направлення на адресу відділу ДВС ухвали суду від 22.12.06 по справі №2-818/06. Однак, станом на 14.09.10 виконавчий документ на адресу відділу не надходив.

Слід зазначити, що державний виконавець вчиняє виконавчі дії на підставі виконавчого документа. Таким чином, після надходження ухвали від 22.12.06 по справі №2-818/06 до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, державним виконавцем буде вжито заходів примусового виконання, згідно з вимогами чинного законодавства. Додатково повідомляємо, що до компетенції органів державної виконавчої служби питання щодо порушення кримінальних справ, а також питання про призначення експертизи, зазначеної у Вашій скарзі, не відносяться.

Заступник начальника ТУЮ – начальник відділу державної виконавчої служби

у Дніпропетровській області В.І.Зарицький, Вик. Кравчук І.В.

Направлено запит від 29.09. 2010р.:

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

49000, м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса,21-А

Федорова Алла Михайлівна,

проживаю: 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь,

вул. Лапинська, буд. 24, тел. (805662) 5 59 00

Мною отримано відповідь від 14.09.10 № Ф-1049-09/1,09/2 на ім’я представника Солодовник О.В., за довіреністю від 31.05.10 №1835, Федоровій А.М..

Зі змісту цієї відповіді я не зрозуміла, які саме Вами розглянуто скарги щодо виконання рішень суду, які надійшли з Нікопольської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.

Належно завірена довіреність у Вас вже є.

З повагою

29.09.2010р. А.М.Федорова

Чиновник:

по-1-ше, НЕ ХОЧЕ ДАВАТИ ЗРОЗУМІЛУ ВІДПОВІДЬ НА ОТРИМАНУ СКАРГУ!

по- 2-ге, настільки впевнений у своїх діях, що ІГНОРУЄ, НЕ ВВАЖАЄ ЗА ПОТРІБНЕ ВЗАГАЛІ ДАВАТИ ВІДПОВІДЬ НА ОТРИМАНУ СКАРГУ.

Як ВИСНОВОК: До тих пір поки чиновники так будуть почувати себе вільготно, залишати без розгляду подані скарги, не реагувати на грубі порушення чинного законодавства, не притягувати до відповідальності винних посадових осіб, порядку в Державі НЕ БУДЕ!

ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРУ України

01000, м. Київ, вул. Різницька 13/15

Федорова Алла Михайлівна

проживаю: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь,

вул. Лапинська, буд. 24, тел. (05662) 5-59-00 .

Скарга

Звертаюсь до Вас з надією на справедливий розгляд цієї скарги та з обуренням на несправедливі, протизаконні дії судді Нікопольського міськрайонного суду Поліщука Р.А., адвоката Нестеренко В.В., свідка Кузнєцової Л.М..

Суть цієї скарги полягає в наступному.

Між мною, приватним підприємцем Федоровою А.М., громадянкою Російської Федерації, та приватним підприємцем Гузь Людмилою Владиславівною, як фізичною особою, 21 жовтня 2002 року була укладена трудова угода № 1020 (зареєстрована в Орджонікідзевському міському центру зайнятості). Відповідно до вказаної трудової угоди Гузь Л.В. була прийнята мною на роботу в якості продавця товарів народного споживання на торговому місці, яке я орендувала на одному із ринків м. Нікополь. Про те, що ГузьЛ.В. є також приватним підприємцем мені достеменно стало відомо тільки через кілька років.

На протязі більше п’яти місяців я передавала для продажу їй товар. У березні 2003 року у Гузь Л.В., під час проведення звірки мною отриманих матеріальних цінностей на товарній базі, проданого та залишку товару , було виявлено недостачу матеріальних цінностей.

Від Гузь Л.В. я почала вимагати пояснень та погашення недостачі у сумі більше семи тисяч гривень. У зв’язку з відмовою надати пояснення, погасити виявлену недостачу товару та у зв’язку з цим не виходом на роботу, я, як Роботодавець, вимушена була звільнити Гузь Л.В. з роботи за недовіру.

Я почала вимагати від Гузь Л.В. надати трудову книжку для внесення відповідного запису про звільнення. (Інструк¬ція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мініс¬терства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - «Інструкція»). Однак, Гузь Л.В. мої законні вимоги проігнорувала, на роботу більше не вийшла, трудову книжку для внесення відповідного запису не надала.

Ухиленням від надання трудової книжки мені, Роботодавцю, для вчинення запису про звільнення з роботи, Гузь Л.В. позбавила Роботодавця можливості вчинити відповідний запис про її, Працівника, звільнення.

Гузь Л.В. також для оформ¬лення розірвання трудової угоди № 1020, у встановлений день до Орджонікідзевського міського центру зайнятості не прибула, чим порушила приписи Порядку ре¬єстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженого наказом Мі¬ністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року № 260. У зв'язку з цим я, ФедороваА.М., попередила посадових осіб Орджонікідзевського міського центру зайнятості про неявки її на робоче місце та про неможливість внесення в трудову книжку Гузь Л.В. запису про звільнення останньої за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України .

Твердження, які були викла¬дені Гузь Л.В. в позові, щодо буцім то неможливості працевлаштуватися нею в зв'язку із ухиленням Роботодавця від вчинення запису в її трудову книжку про її звільнення, є надуманими тому, що:

1. Відповідно до п. 2.20 - 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстрованого в Міні¬стерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110): «... трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльно¬сті без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються без¬посередньо у працівників. Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості… .»

Гузь Л.В. трудову книжку для внесення відповідного запису про її звільнення мені, як роботодавцю, не надала , у встановлений день до Орджонікідзевського міського центру зайнятості не прибула. Своїми діями Гузь Л.В. лишила мене можливості внести відповідний запис про її звільнення з роботи.

2. Сама Гузь Л.В. пенсіонер.

3. Гузь Л.В. більше десяти років займається торгівельною діяльністю, реалізує товари на ринках міста Нікополя.

В судовому засіданні Гузь Л.В., разом з адвокатом, умисно приховала від суду те, що вона сама є приватним підприємцем з 12.11.1996 року, про що свідчать:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідка №74 від 02.04.2010р..

Тобто Гузь Л.В., я так вважаю і як видно з матеріалів, подано до суду позов з метою опорочити мене в очах покупців, принизити мою ділову репутацію, знизити престиж та підірвати довіру до моєї підприємницької діяльності.

Окрім того, що Гузь Л.В. з своїм адвокатом Нестеренко В.В. почали фальсифікувати докази моєї вини перед Гузь Л.В., як працівником! Так в судовому засіданні Нікопольського міськрайонного суду 29.01.2008р. під час розгляду справи №2-1554/09 за позовною заявою Гузь Л.В. до Федорової А.М. про виконання зобов'язань за трудовим договором, за ініціативою приватного підприємця Гузь Л.В. та її адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, у відсутності МЕНЕ, відповідача Федорової А.М., була допитана, як свідок Кузнєцова Любов Миколаївна, 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка, 174, кв. 14.. Я вважаю, що свідок Кузнєцова Л.М. УМИСНО дала суду неправдиві свідчення. Я вважаю, що була просто домовленість між Гузь Л.В., адвокатом Нестеренко В.В. та суддею Поліщуком Р.А. про прийняття судом завідомо неправосудного рішення.

На такий мій висновок вказує те, що суддя Поліщук Р.А.:

1. У зв’язку з відсутністю Федорової А.М., при її НЕ НАЛЕЖНОМУ повідомленні про дату, час проведення судового засідання , про що свідчить поштове повідомлення про вручення(а.с.88, справа №2-1554/09), суддя Поліщук Р.А. прийняв ухвалу від 29.01.2008р.(а.с.82, справа №2-1554/09), якою ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача Федорової А.М. та третьої сторони по справі. Це при тому, що судову повістку судом Федоровій А.М. було УМИСНО надіслано, а відповідно і вручено, НЕ СВОЄЧАСНО.

2. Судом була допитана в судовому засіданні Кузнєцова Л.М.. Свідок Кузнєцова Л.М. була попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань, про що свідчать Присяга (а.с.73, справа №2-1554/09) та Розписка від 29.01.2008р.(а.с.72, справа №2-1554/09). При цьому ідентифікаційний номер свідка Кузнєцової Л.М. ні в присягу, ні в розписку, ні в протокол судового засідання судом не записано. Що завідомо поставило у невигідне становище мене під час отримання Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні свідок Кузнєцова Л.М. дала свідчення: «Я можу підтвердити, що в осени 2003 р. Федорова кричала Гузь Л.В., що вона не отримає розрахунок.

Гузь працювала в неї по договору. Федорова її не розрахувала.

В мене була змога запропонувати Гузь роботу з оформленням, але через Федорову вона не могла

В неї немає відмітки в трудовій книжці.

Запитань не має». (а.с.80, справа №2-1554/09(2-856/08) Протокол судового засідання від 09 листопада 2004р.)

Неправдивість цих показань даних Кузнєцовою Л.М. в судовому засіданні полягає у тому, що:

1) Оплата Гузь Л.В., як Працівнику, за виконану роботу, проданий товар, здійснювалася мною, ФедоровоюА.М. Роботодавцем, кожного дня, як це прийнято при розрахунках з продавцями на ринках в м.Нікополі Дніпропетровської області і тому ніякої заборгованості по виплаті заробітної платні Роботодавця перед Працівником не має і бути не може.

2) Вказуючи, під присягою, в своїх свідченнях про те, що вона могла запропонувати Гузь роботу не витримує ніякої критики, це ЯВНО НЕПРАВДИВІ СВІДЧЕННЯ тому, що сама Кузнєцова Л.М. ніколи не була зареєстрована як приватний підприємець, про що свідчить:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповідь від 20.05.2010р. №97.

Не керувала Кузнєцова Л.М. і юридичною особою.

І такі свідчення вона давала в суді при тому,що сама ГузьЛ.В. була приватним підприємцем!

Де вона, Кузнєцова Л.М., працювала і ким судом також не встановлено, тому виникають закономірні питання: звідки свідок Кузнєцова Л.М. могла знати про такі подробиці взаємовідносин між мною, роботодавцем Федоровою А.М., та працівником Гузь Л.В.?!

Яку роботу могла фізична особа Кузнєцова Л.М. запропонувати приватному підприємцю Гузь Л.В., З ВНЕСЕННЯМ ЗАПИСУ ДО ТРУДОВОЇ КНИЖКИ, коли сама вона не була зареєстрована навіть як приватний підприємець мені незрозуміло, а суд, суддя ПоліщукР.А., не захотів встановлювати! Я упевнена , що суддя Поліщук Р.А. знав про те, що Кузнєцова Л.М. не може запропонувати роботу Гузь Л.В., але прийняв ці свідчення до уваги та положив за основу при прийнятті Заочного рішення від 29.01.2008р.:

«Вислухавши позивачку, допитав свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що змінений у судовому засіданні позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав :

За моєї відсутності, без належного повідомлення мене про дату, час проведення судового засідання, створивши штучні докази, суддя Поліщук Р.А., прийняв завідомо неправосудне Заочне рішення від 29.01.2008р.(поштове повідомлення про вручення було судом надіслано 25.01.2008р., але вкинуто працівником поштового відділення до поштової скриньки тільки 30.01.2008р. В самому повідомленні сам працівник пошти і розписався про мною «отриману» судову повістку).

Знала про те, що Кузнєцова Л.М. ніде з керівних посад не працює, не є приватним підприємцем і адвокат Нестеренко В.В.. Це штучне створення «доказів» по справі відбулася за прямої участі адвоката Нестеренко В.В..

Це при тому, що :

Згідно статті 4 Закону України «Про адвокатуру», далі Закон, «Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності».

Згідно статті 7 Закону «При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і …,»

а не допускати свідка давати неправдиві свідчення чим попирати мої права і свободи як людини, як громадянина Російської Федерації.

Згідно частини 1 статті 9 Закону «Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю.»

Згідно статті 15 Закону адвокат приймає присягу: «беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клявсяу своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на ньог обов’язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.»

Я розумію, що згідно статті 10 Закону Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність.

Але як показують події які відбулися поведінка адвоката Нестеренко В.В., її дії в цій справі, не відповідають вимогам підписаної нею присяги, вимогам чинного законодавства! Я вважаю адвокат Нестеренко В.В. винна в тому, що свідок Кузнєцова дала завідомо неправдиві свідчення! Я вважаю, що адвокат Нестеренко В.В. мала домовленість з суддею Поліщуком Р.А. про прийняття ним завідомо неправосудного рішення по відношенню до мене, Федорової А.М..

На Заочне рішення мною подана заява про скасування.

В травні 2008р. Нікопольський міськрайонний суд, головуючий в судовому засіданні суддя Поліщук Р.А., незважаючи на мої заперечення та надані матеріали, знову прийняв завідомо неправосудне рішення від 14.05.2008р.(а.с. 111-113). І знову однією з підстав прийняття цього завідомо неправосудного рішення були свідчення свідка Кузнєцової Л.М.:

… Але відповідачка не видала позиваці оформлену трудову книжку, не провела розрахунок в строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, чим порушила вимоги ст.47 КЗпП України, Це підтвердила у судовому засіданні свідок Кузнєцова Л.М., яка суду пояснила, що у зв'язку з тим, що Федорова А,М. не провела належного оформлення В трудовій книжці позивачки ГузьЛ.В., остання не може оформитись на роботу, що в подальшому буде негативно відображатись при оформленні пенсії позивачці Гузь Л.В. …» Суддя Поліщук Р.А. знову не захотів почути і не почув про те, що трудова книжка зберігається у самого працівника Гузь Л.В..

Це не я, Роботодавець Федорова А.М. повинна видати оформлену трудову книжку, а саме ГузьЛ.В., як працівник у якої знаходиться на збереженні трудова книжка, повинна була надати мені її для внесення відповідного запису. Навіть цього суд не захотів з’ясувати.

Рішення суду мною було оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалу від 11 вересня 2008 р. апеляційного суду Дніпропетровської області, справа № 22ц-5591/2008 р., Гузь Л.В. в касаційному порядку не оскаржено, але подано до Нікопольського міськрайонного суду Заяву про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України). В цій заяві Гузь Л.В. вже вимагає відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривен та середній заробіток за час затримки звільнення в розмірі 16426 (Шістнадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень.

Судові тяжби тягнуться вже на протязі більше шести років.

У зв’язку з постійною готовністю бути готовим до всіляких «НЕСПОДІВАНОК» НЕПЕРЕДБАЧУВАНОСТЕЙ З БОКУ СУДУ, для чого по декілька разів я вимушена заходити до суду та інтересуватися, що робиться по справі, на коли саме призначено судове засідання по розгляду справи, постійно готуватись до судових засідань та бути до них готовою, для чого повинна була зайнятися вивченням юридичної літератури, нормативно правових актів для захисту своїх порушених прав… Від такої моральної напруги я вимушена була припинити свою підприємницьку діяльність.

На цей час розгляд цієї справи доручено розглядати судді Нікопольського міськрайонного суду Рибаковій В.В.. Знову затягується розгляд цієї справи, тепер вже суддею РибаковоюВ.В..

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства

Прошу:

Про прийняте рішення прошу повідомити у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

Додаток, копії:

- повідомлення про вручення поштового відправлення;

- протоколу судового засідання від 09.11.2004р.;

- Заочного рішення від 29.01.2008р.;

- Рішення від 14.05.2008р.;

- Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідки №74 від 02.04.2010р..

- Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповіді від 20.05.2010р. №97;

- Ухвали від 11 вересня 2008 р., справа № 22ц-5591/2008 р..

12.06.2010р. А.М. Федорова

Вища кваліфікаційна комісія суддів України

01024, м.Київ-24, вул. Липська, 18/5

Федорова Алла Михайлівна

проживаю: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь,

вул. Лапинська, буд. 24, тел. (05662) 5-59-00 .

Скарга

Суть цієї скарги полягає в наступному.

Між мною, приватним підприємцем Федоровою А.М., громадянкою Російської Федерації, та приватним підприємцем Гузь Людмилою Владиславівною, як фізичною особою, 21 жовтня 2002 року була укладена трудова угода № 1020 (зареєстрована в Орджонікідзевському міському центрі зайнятості). Відповідно до вка¬заної трудової угоди Гузь Л.В. була прийнята мною на роботу в якості продавця товарів народно¬го споживання на торговому місці, яке я орендувала на одному із ринків м. Нікополь. Про те, що ГузьЛ.В. є також приватним підприємцем мені достеменно стало відомо тільки через кілька років, а саме в квітні 2010 році.

На протязі більше п’яти місяців в 2002-2003р. я передавала для продажу їй товар. У березні 2003 року у Гузь Л.В., під час проведення звірки мною отриманих матеріальних цінностей на товарній базі, проданого та залишку товару , було виявлено недостачу матеріальних цінностей.

У грудні 2003 року Гузь Л.В., замість того, щоб вибачитись переді мною та відшкодувати нанесені збитки, було заявлено до Нікопольського міськрайонного суду позов про зобов'язання приватного підприємця Федорової А.М. звільни¬ти Гузь Л.В. з роботи, здійснити запис в її трудовій книжці про її звільнення за власним бажанням з датою звільнення 01 квітня 2003 року «… взыскать с ответчика в мою пользу заработную плату, исходя из минимальной зарплаты, на день моего увольнения /рассмотрения дела в суде за период задержки расчета, оформления увольнения, в сумме /на день обращения в суд, равной 1685грн., зарплату неполученную до 01.04.2003г.,…», а також стягнути з Федорової А.М. на користь Гузь Л.В. відшкодування за час вимушеного прогулу та судові витрати (цивільна справа №2-1554/09, а.с. 2 - 3,9).

Вимоги позовної заяви були надуманими і ніякими доказами не підтверджені і у судовому засіданні 14.10.2010р., по заяві позивача та її представника адвоката Нестеренко В.В., судом Ухвалою від 14.10.2010р. в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року - залишено без розгляду.

Маємо те, що до суду подана позовну заяву з надуманими вимогами.

Крім цього, твердження, які були викла¬дені Гузь Л.В. в позові, щодо буцім то неможливості працевлаштуватися нею в зв'язку із ухиленням Роботодавця від вчинення запису в її трудову книжку про її звільнення, є надуманими тому, що:

1. Відповідно до п. 2.20 - 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстрованого в Міні¬стерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110): «... трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються без¬посередньо у працівників. Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості… .»

2. Сама Гузь Л.В. пенсіонер з 1998 року, що нею підтверджено в судовому засіданні 14.10.2010р..

3. Гузь Л.В. більше десяти років займається торгівельною діяльністю, реалізує товари на ринках міста Нікополя.

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідка №74 від 02.04.2010р..

Як я розумію, і що видно з матеріалів справи, то суддя, адвокат зі своїм клієнтом разом зі свідком об’єдналися з метою: стягнути з мене грошові кошти за надуманий «вимушений» «прогул», «моральну шкоду», опорочити мене в очах покупців, принизити мою ділову репутацію, знизити престиж та підірвати довіру до моєї підприємницької діяльності.

Для цього Гузь Л.В. зі своїм адвокатом Нестеренко В.В. почали фальсифікувати докази моєї вини перед Гузь Л.В., як працівником! Так в судовому засіданні Нікопольського міськрайонного суду 29.01.2008р. під час розгляду справи №2-1554/09 за позовною заявою Гузь Л.В. до Федорової А.М. про виконання зобов'язань за трудовим договором, за ініціативою приватного підприємця Гузь Л.В. та її адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, у відсутності МЕНЕ, відповідача Федорової А.М., була допитана, як свідок Кузнєцова Любов Миколаївна, 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка, 174, кв. 14.. Я вважаю, що свідок Кузнєцова Л.М. УМИСНО дала суду неправдиві свідчення. Я вважаю, що була просто домовленість між Гузь Л.В., адвокатом Нестеренко В.В. та суддею Поліщуком Р.А. про прийняття судом завідомо неправосудного рішення.

На такий мій висновок вказує те, що суддя Поліщук Р.А.:

Гузь працювала в неї по договору. Федорова її не розрахувала.

В мене була змога запропонувати Гузь роботу з оформленням, але через Федорову вона не могла

В неї немає відмітки в трудовій книжці.

Запитань не має». (а.с.80, справа №2-1554/09(2-856/08) Протокол судового засідання від 09 листопада 2004р.)

Неправдивість цих показань даних Кузнєцовою Л.М. в судовому засіданні полягає у тому, що:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповідь від 20.05.2010р. №97.

Не керувала свідок Кузнєцова Л.М. і юридичною особою.

І такі свідчення вона давала в суді при тому,що сама ГузьЛ.В. була приватним підприємцем!

Де вона, Кузнєцова Л.М., працювала і ким судом так і не встановлено, тому виникають закономірні питання: Де саме і коли: «…Федорова кричала Гузь Л.В., що вона не отримає розрахунок.» ?! Яку саме роботу могла фізична особа Кузнєцова Л.М. запропонувати приватному підприємцю Гузь Л.В., З ВНЕСЕННЯМ ЗАПИСУ ДО ТРУДОВОЇ КНИЖКИ, коли сама вона не була зареєстрована навіть як приватний підприємець, незрозуміло, а суд, суддя ПоліщукР.А., не захотів встановлювати:

… На день розгляду даної цивільної справи відповідачка не видала позиваці оформлену трудову книжку, не провела розрахунок в строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, чим порушила вимоги ст.47 КЗпП України. Це підтвердила у судовому засіданні свідок Кузнєцова Л.М., яка суду пояснила, що у зв'язку з тим, що Федорова А.М. не провела належного оформлення в трудовій книжці позивачки Гузь Л.В., остання не може оформитись на роботу, що в подальшому буде негативно відображатись при оформленні пенсії позивачці Гузь Л.В.». Це при тому, що трудова книжка зберігається у самого працівника Гузь Л.В., сама вона вже пенсіонер, свідок Кузнєцова Л.М. не може запропонувати роботу Гузь Л.В., але суддя Поліщук Р.А., за моєї відсутності, без належного повідомлення мене про дату, час проведення судового засідання, створивши штучні докази, прийняв ці свідчення до уваги та положив за основу при прийнятті Заочного рішення від 29.01.2008р. і в прийнятому рішенні не дав їм, свідченням, які були надані свідком під присягою, правової оцінки.

Я вважаю, що суддя Поліщук Р.А., прийняв завідомо неправосудне Заочне рішення від 29.01.2008р..

Знала про те, що Кузнєцова Л.М. ніде з керівних посад не працює, не є приватним підприємцем і адвокат Нестеренко В.В.. Це штучне створення «доказів» по справі відбулося за прямої участі адвоката Нестеренко В.В..

Це при тому, що :

Згідно частини 1 статті 9 Закону «Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю.»

Згідно статті 15 Закону адвокат приймаючи присягу брав на себе обов'язки адвоката, урочисто клявся у своїй професійній діяльності суворо додержуватись законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на ньог обов’язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Я розумію, що згідно статті 10 Закону Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність.

Закон України “Про адвокатуру” передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов’язань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України.

Згідно ст.6 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI, далі Правила:

(1) У своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

(3) Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно ст.29 Правил Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до давання завідомо неправдивих свідчень, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв’язки для впливу на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно ст.53 Правил

(1) Представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов’язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та про статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих Правил, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно.

(3) В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

2) робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи або давати їм свідомо неправильну правову оцінку;

3) подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;

4) посилатися в суді на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета спору; або на подані клієнтом докази, стосовно яких йому відомо, що вони є неправдивими, або докази, отримані з порушенням статті 29 цих Правил; а також на особисту обізнаність з обставинами справи, свою суб’єктивну, не обгрунтовану поданими доказами думку щодо правдивості, порядності та інших особистих якостей учасників процесу, свідків, експертів; а у виступі в судових дебатах — крім того, на обставини, які не були предметом дослідження під час судового розгляду (щодо яких адвокатом не заявлялися клопотання, спрямовані на доказування таких обставин) за винятком загальновідомих фактів;

(4) Схиляння адвокатом підзахисного, сторін в процесі та свідків до давання завідомо неправдивих пояснень та свідчень або експертів до надання завідомо неправдивих висновків — категорично забороняється.

Згідно ст.58 Правил

(4) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Розгляд справи за поданим позовом ГузьЛ.В. до ФедоровоїА.М., по надуманим підставам, затягнуто вже на сім років!

Але як показують події які відбулися поведінка адвоката Нестеренко В.В., її дії в цій справі, не відповідають ні вимогам чинного законодавства, ні підписаної нею присяги, ні Правил адвокатської етики! Я вважаю адвокат Нестеренко В.В. винна в тому, що свідок Кузнєцова дала завідомо неправдиві свідчення! Я вважаю, що адвокат Нестеренко В.В. мала домовленість з суддею Поліщуком Р.А. про прийняття ним завідомо неправосудного рішення по відношенню до мене, Федорової А.М..

На Заочне рішення мною подана заява про скасування.

… Але відповідачка не видала позиваці оформлену трудову книжку, не провела розрахунок в строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, чим порушила вимоги ст.47 КЗпП України, Це підтвердила у судовому засіданні свідок Кузнєцова Л.М., яка суду пояснила, що у зв'язку з тим, що Федорова А,М. не провела належного оформлення в трудовій книжці позивачки ГузьЛ.В., остання не може оформитись на роботу, що в подальшому буде негативно відображатись при оформленні пенсії позивачці Гузь Л.В. …» Суддя Поліщук Р.А. знову не захотів почути і не почув про те, що трудова книжка зберігається у самого працівника, приватного підприємця, Гузь Л.В. і саме вона, працівник Гузь Л.В., повинна була надати мені її для внесення відповідного запису, що сама вона була вже пенсіонером не тільки на час прийняття судом рішення в 2008р., а і на час прийняття мною її на роботу в 2003 році.

Рішення суду мною було оскаржено в апеляційному порядку.

Колегія апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалою від 11 вересня 2008 р., справа № 22ц-5591/2008 р., Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року – скасувала. Справу направила на новий розгляд до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Колегія апеляційного суду Дніпропетровської області по наявним в справі матеріалах не дано правової оцінки діям судді, адвоката … .

З метою затягування розгляду справи додатково до поданої позовної заяв позивачем було подано до суд Заяву від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, в вересні 2010р. позивачем з адвокатом Нестеренко В.В. знову подано Заяву від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) … .В судовому засіданні 14.10.2010р. адвокат Нестеренко В.В. неодноразово наполегливо пропонувала відповідачу ФедоровійА.М. заключити мирову угоду згідно якої Федорова ПОВИННА «!!!» ВИПЛАТИТИ Гузь Л.В. ГРОШОВІ КОШТИ!

У судовому засіданні 14.10.2010р. від позивача та її представника адвоката НестеренкоВ.В. надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року.

Нікопольський міськрайонний Суд Ухвалою від 14.10.2010р. ухвалив: Позовну заяву Гузь Людмили Владиславівни до Федорової Алли Михайлівни, третя особа -Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року - залишити без розгляду.

Маємо те, що позивачем до суду подана позовна заява від 08.12.2003р. з надуманими вимогами: «Прошу: … взыскать с ответчика в мою пользу заработную плату, исходя из минимальной зарплаты, на день моего увольнения /рассмотрения дела в суде/ за период задержки расчета, оформления увольнения, в сумме /на день обращения в суд, равной 1685грн., зарплату неполученную до 01.04.2003г.,…»

Судові тяжби тягнуться вже на протязі семи років.

У зв’язку з постійною готовністю бути готовим до всіляких «НЕСПОДІВАНОК» НЕПЕРЕДБАЧУВАНОСТЕЙ З БОКУ СУДУ я повинна була зайнятися вивченням юридичної літератури, нормативно правових актів, пошуком свідчень, матеріалів, як можна використати як докази по цій справі, для захисту своїх порушених прав… Від такої моральної напруги я вимушена була припинити свою підприємницьку діяльність.

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства

Прошу:

2. Дати правову оцінку цій «підприємницькій діяльності», СПІЛЬНИМ ДІЯМ судді Поліщука Р.А., адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, позивача приватного підприємця Гузь Людмили Владиславівни, свідка Кузнєцової Любові Миколаївни по штучному створенню доказів під час розгляду справи №2-1554/09 (2-856/08), дачу завідомо неправдивих показань, з метою стягнення з мене, Федорової А.М., в СУДОВОМУ ПОРЯДКУ, грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, по надуманим підставам.

Про прийняте рішення прошу повідомити у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

Додаток, копії:

- повідомлення про вручення поштового відправлення;

- протоколу судового засідання від 09.11.2004р.;

- Заочного рішення від 29.01.2008р.;

- Рішення від 14.05.2008р.;

- Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідки №74 від 02.04.2010р..

- Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповіді від 20.05.2010р. №97;

- Ухвали від 11 вересня 2008 р., справа № 22ц-5591/2008 р.;

- Ухвали від 14.10.2010р..

22.10.2010р. А.М. Федорова

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури

при Кабінеті Міністрів України

04053, м. Київ, вул. Артема, 10, тел.факс 272-11-07

Федорова Алла Михайлівна

проживаю: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь,

вул. Лапинська, буд. 24, тел. (05662) 5-59-00 .

Скарга

Суть цієї скарги полягає в наступному.

Від Гузь Л.В. я почала вимагати пояснень та погашення недостачі у сумі більше семи тисяч гривень. У зв’язку з відмовою надати пояснення, погасити виявлену недостачу товару та у зв’язку з цим не виходом на роботу, я, як роботодавець, вимушена була звільнити Гузь Л.В. з роботи за недовіру.

Гузь Л.В. також для оформ¬лення розірвання трудової угоди № 1020, у встановлений день до Орджонікідзевського міського центру зайнятості не прибула, чим порушила приписи Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року № 260. У зв'язку з цим я, Федорова А.М., попередила посадових осіб Орджонікідзевського міського центру зайнятості про неявки її на робоче місце та про неможливість внесення в трудову книжку Гузь Л.В. запису про звільнення останньої за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України .

1. Відповідно до п. 2.20 - 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстрованого в Міні¬стерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110): «... трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльно¬сті без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості… .»

2. Сама Гузь Л.В. пенсіонер.

3. Гузь Л.В. більше десяти років займається торгівельною діяльністю, реалізує товари на ринках міста Нікополя.

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідка №74 від 02.04.2010р..

На такий мій висновок вказує те, що суддя Поліщук Р.А.:

Гузь працювала в неї по договору. Федорова її не розрахувала.

В мене була змога запропонувати Гузь роботу з оформленням, але через Федорову вона не могла

В неї немає відмітки в трудовій книжці.

Запитань не має». (а.с.80, справа №2-1554/09(2-856/08) Протокол судового засідання від 09 листопада 2004р.)

Неправдивість цих показань даних Кузнєцовою Л.М. в судовому засіданні полягає у тому, що:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповідь від 20.05.2010р. №97.

Не керувала Кузнєцова Л.М. і юридичною особою.

Це при тому, що :

Згідно частини 1 статті 9 Закону «Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю.»

Я розумію, що згідно статті 10 Закону Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність.

На Заочне рішення мною подана заява про скасування.

Рішення суду мною було оскаржено в апеляційному порядку.

Судові тяжби тягнуться вже на протязі більше шести років.

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства

Прошу:

Про прийняте рішення прошу повідомити у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

Додаток, копії:

- повідомлення про вручення поштового відправлення;

- протоколу судового засідання від 09.11.2004р.;

- Заочного рішення від 29.01.2008р.;

- Рішення від 14.05.2008р.;

- Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідки №74 від 02.04.2010р..

- Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповіді від 20.05.2010р. №97;

- Ухвали від 11 вересня 2008 р., справа № 22ц-5591/2008 р..

12.06.2010р. А.М. Федорова

КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНА КОМІСІЯ АДВОКАТУРИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

49000,м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова буд.18.оф.201, тел.(факс) (056) 794-53-97

ПОСТАНОВА № 17/ДПВ -10

про відмову в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни.

30 липня 2010р. М.Дніпропетровськ.

До дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області звернулась гр. Федорова Алла Михайлівна зі скаргою в якій вказує на те, що адвокат вчинила фальсифікацію доказів по цивільній справі, залучивши до неї в якості свідка гр. Кузнєцову Л.М. яка дала суду неправдиві покази на користь гр.Гузь Л.В. інтереси якої представляла адвокат Нестеренко В.В. , що стало причиною прийняття судом рішення не на користь скаржниці, в зв'язку з чим, просить притягнути адвоката до кримінальної відповідальності , яка передбачена ч.2 ст.384 КК України .

Розглянувши скаргу гр.Федорової А.М., та перевіривши викладену в ній інформацію, приходжу до висновку, що дії адвоката Нестеренко В.В. не містять порушень Закону України «Про адвокатуру» та Правил адвокатської етики .

Перевіркою встановлено , що адвокат Нестеренко В.В. представляє інтереси гр.Гузь Л.В. у цивільній справі про виконання зобов'язань за трудовою угодою та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , яка знаходиться у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

29.01.2008 року в судовому засіданні допитана свідок Кузнєцова Л.М. яка була попереджена судом за відповідальність по ст.ст. 384,385 КК України. 14 травня 2008 року суд постановив рішення на користь позивачки Гузь Л.В. 11 вересня 2008 року Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд в зв'язку з неповним зясуванням судом обставин справи, що мали значення для справи, при цьому, апеляційним судом не було зроблено висновків щодо неправдивих показів свідка Кузнєцової Л.М. на які посилається скаржниця.

Робота адвоката на стадії підготовки до судового розгляду справи та в судовому засіданні відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики та не суперечить власній уяві адвоката про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

Перевіркою не встановлено навмисного з боку адвоката Нестеренко В.В. вчинення дій , спрямованих на створення штучних доказів по справі.

Таким чином, перевіркою не встановлено порушення адвокатом принципу дотримання законності на стадії виконання доручення клієнта. Враховуючи викладене , та у відповідності до ст.33 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1137 від 13.03.2003 р.

2. Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Голова дисциплінарної палати Бондар М.І.

В Никопольский горрайонный суд

Гузь Людмила Владиславовна

1953 г.р., проживаю: 53200, г.Никополь,

ул. Шевченко , 174/24

по иску к Федоровой Алле Михайловне

Проживает: 53200, г.Никополь, ул.Лапинская, 24

Третье лицо: Орджоникидзевский городской центр занятости

г.Орджоникидзе, Днепропетровская область

Об исполнении обязательств по трудовому договору

Исковое заявление

Я работала продавцом по трудовому договору №1020 от 21.10.2002г. , зарегистрированном в городском центре занятости г.Орджоникидзе с 21.10.2002г. по 31.03.2003г.. Данный договор зарегистрирован в управлении пенсионного фонда Украины г.Орджоникидзе в налоговой администрации, о чем имеются соответствующие отметки в трудовом договоре.

Накануне апреля месяца я написала заявление и отдала ответчику об увольнении по собственному желанию с 01.04.2003г.. Однако ответчик меня не уволил и к работе не допустил. До настоящего времени я не уволена…

Соответствующую запись в трудовой книжке, как и произвести со мной окончательный расчет, исходя из минимальной заработной платы, чем нарушены мои трудовые права, условия трудового договора. Я обращалась к третьему лицу о заполнении трудовой книжки не было отказано по причине отсутствия записи, которую должен был сделать ответчик. Последний раз я написала ей письмо с копией заявления об увольнении заказным письмом с уведомлением. Однако никакой реакции, поэтому вынуждена обратиться в суд.

Свои обязательства по трудовому договору ответчик не выполняет в отношении оплаты труда, соблюдения КЗоТ, и того, что трудовой договор может быть расторгнут как по требованию ответчика, так и моему.

Принимая во внимание, что я до настоящего времени не уволена, лишена возможности трудоустроиться надлежащим образом/ дважды мне предлагали работу, но ввиду ненадлежащего оформления трудовой книжки и соответствующей регистрации третьим лицом - отказали, потеряла зарплату и хорошую/ в нарушении КЗоТ Украины окончательный расчет со мной не произведен, исходя из минимальной зарплаты. Жалоба моя прокурора таких не … на сознание ответчика, кроме ее необоснованных , надуманных выводов, считаю что ответчик обязан выполнить условия трудового договора, выплатив мне минимальную заработную плату за период задержки расчета, моего увольнения в сумме равной 1 685 гривен произвести расчет зарплаты по 31 марта 2003 года в сумме равно________ гривен, выплатить мне моральный вред, связанный с распространением ложных сведений в отношении меня , что влияет на мое дальнейшее трудоустройство, ее самоуправством по отношению ко мне, угрозами морально-психологическим воздействием, что стоило мне здоровья, переживания, принятии мер устройства своей жизни и моральный вред я оцениваю в 3 000 гривен. При этом ответчик обязан внести соответствующую запись моего увольнения, согласно ранее поданных заявлений об увольнений по собственному желанию с 01.04.2003г. и соответствующей отметкой записи третьим лицом.

Что касательно исполнения обязательств ответчиком, в отношении уплаты подоходного налого отношении в Пенсионный фонд соцстраха- это вопрос третьего лица и контролирующих органов.

На основании изложенного и ст.2,3, ч.1, 5-1, 21,38,47,48,116,117,235,221,231,232,237-1,238 КЗоТ Украины, трудового договора от 01.10.2002г., ст.ст.4,5,75,126,143,217 ГПК Украины

Прошу:

Постановить решение суда, которым обязать ответчика ЧП Федорова Алла Михайловна, внести мне в трудовую книжку запись о моем увольнении по собственному желанию по ст.38 КЗоТ Украины с 01.04.2003г., сделав соответствующую отметку, печать третьим лицам, при этом взыскать с ответчика в мою пользу заработную плату, исходя из минимальной зарплаты, на день моего увольнения /рассмотрения дела в суде/ за период задержки расчета, оформления увольнения, в сумме /на день обращения в суд, равной 1685грн., зарплату неполученную до 01.04.2003г., моральный вред в сумме равной 3 000 грн., допустив немедленному решение суда в части оформления увольнения и выплаты зарплаты- средемесячной , исходя из минимальной зарплаты.

Расходы связанные с производством по делу, возложить на ответчика.

Настоящее дело рассмотреть по месту жительства истца.

В порядке досудебной подготовки истребовать у ответчика справку о задолженности по заработной плате.

Приложение:

1. копия трудового договора.

2. копия трудовой книжки.

3. копия заявления с уведомлением.

4.копия жалобы.

5.копия искового заявления-2.

08.12.2003г. ____________________ Гузь Л.В.

Справа № 22ц-5591/2008 р. Категорія 51 Головуючий у 1-ій інстанції

суддя Поліщук Р.А.

Доповідач суддя Повєткін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Лисичної Н.М., Перцової В.А.

При секретарі: Шило СЮ.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємця Федорової Али Михайлівни

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року

за позовом Гузь Людмили Владиславівни до Приватного підприємця Федорової Али Михайлівни, третя особа Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою, -

Встановив :

В грудні 2003 року Гузь Л.В. звернулася до суду, з позовом до Приватного підприємця Федорової А.М., посилаючись на те, що за трудовим договором № 1920 від 21 жовтня 2002 року, зареєстрованим у міському центрі зайнятості м.Орджонікідзе, працювала у відповідачки продавцем по 31 березня 2003 року. В кінці березня 2003 року вона подала відповідачці заяву про звільнення за власним бажанням з 01 квітня 2003 року, але відповідачка її не звільнила та не допустила до роботи, у зв'язку з чим вона до цього часу не звільнена, з нею не проведений розрахунок. Відповідачка не бажає здіснити запис у. трудовій книжці та провести з нею розрахунок. У зв'язку з цим просить стягнути з відповідачки мінімальну заробітну плату за час затримки розрахунку у сумі 1685,00 грн. на день звернення до суду, заробітну плату, неотриману нею станом на 01 квітня 2003 року, та стягнути моральну шкоду у сумі 3000,00 грн. за поширення відповідачкою ложних відомостей стосовно позивачки, зобов'язати відповідачку внести у трудову книжку запис про її звільнення за власним бажанням з 01 квітня 2003 року (а.с.2-3).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року Приватний підприємець Федорова А.М. зобов'язана звільнити Гузь Л.В., здійснивши запис у трудовій книжці про її звільнення з датою звільнення 01 квітня 2003 року та видати оформлену трудову книжку, з Приватного підприємця Федо¬рової А.М. на користь Гузь Л.В. стягнуто відшкодування за час вимушеного прогулу в розмірі 16426,20 грн. (а.с.111-113).

В апеляційній скарзі (а.с.121-127) Приватний підприємець Федорова А.М. про¬сить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає

Встановленими,невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права оскільки судом не враховано, що:

- позивачка звільнена відповідачкою з підстав, передбачених п.2 ч.І ст.41 КЗпП України, тобто за недовірою, у зв'язку з недостачею, у зв'язку з чим 14 квітня 2003 року трудовий договір знятий з реєстрації в міському центрі зайнятості;

- позивачка не зверталася до відповідачки з питання здійснення запису в трудовій книжці, яка відповідно до діючого законодавства зберегається у позивачки.

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов Гузь Л.В., суд першої інстанції встановив, що позивачка звернулася з заявою про звільнення її з 01 квітня 2003 року, на день розгляду справи відповідачка не звільнили позивачку, не здійснила запис в трудовій книжці та не видала позивачці належним чином оформлену трудову книжку, не провела розрахунок в строки, передбачені ст.116 КЗпП України, тому з відповідачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2003 року по 29 січня 2008 року.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з позовною заявою Гузь Л.В. просила стягнути з Приватного підприємця Федорової А.М. мінімальну заробітну плату за час затримки розрахунку у сумі 1685,00 грн. на день звернення до суду, заробітну плату, не отриману нею станом на 01 квітня 2003 року, та стягнути моральну шкоду у сумі 3000,00 грн. (а.с.2-3).

В позовній заяві Гузь Л.В. не вказала, за який період роботи і в якій сумі відповідачкою їй не виплачено заробітну плату, при розгляді справи Гузь Л.В. також не ставила питання про стягнення і розмір невиплаченої заробітної плати.

Разом з тим, згідно зі ст.117 КЗпП України стягнення заробітку на користь робітника здійснюється у разі невиплати звільненому робітнику належних сум у строки передбачені ст.116 КЗпП України.

Судом першої інстанції питання про наявність підстав для застосування до відповідачки вимог ст.117 КЗпП України не досліджено.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошової суми, суд першої ін¬станції стягнув з відповідачки на користь позивачки відшкодування за час вимушеного прогулу в розмірі 16426,20 грн., пов'язавши це з тим, що відповідачка не звільнила позивачку за власним бажанням з 01 квітня 2003 року, не оформила та не видала пози¬вачці трудову книжку.

Разом з тим, у справі відсутні докази того, що позивачка зверталася до відповідачки з заявою про її звільнення за власним бажанням з 01 квітня 2003 року.

Згідно зі ст.235 КЗпП України стягнення заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у разі затримки видачі трудової книжки.

В той час як позивачка з позовом про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки до суду не зверталася.

Фактично суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги Гузь Л.В. про стягнення невиплаченої заробітної плати та стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку.

В порушення вимог ст.205 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив питання стосовно відмови Гузь Л.В. у судовому засіданні від позову в частині стягнення моральної шкоди.

Зобов'язавши відповідачку зробити в трудовій книжці позивачки запис про її звільнення з 01 квітня 2003 року, суд першої інстанції не зазначив в рішенні, про звільнення з яких підстав відповідачка зобов'язана внести запис до трудової книжки позивачки.

При цьому в порушення вимог ст.ст.214,215 ЦПК України суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідачки про те, що трудовий договір з позивачкою розірваний за ініціативою відповідачки і 14 квітня 2003 року цей трудовий договір знято з реєстрації в міському центрі зайнятості, про що відповідачкою надано довідку міського центру зайнятості (а.с.128).

З огляду на вищевикладене рішення суду першої інстанції не може бути визнане законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

Оскільки ухваливши рішення, суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги Гузь Л.В. про стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.5 ч.І ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

У зв'язку з викладеним і керуючись п.5ч.1ст.311 та ст.ст.307,314,316 Цивільного процесуального

кодексу України, апеляційний суд -

У ХВАЛИВ-

Апеляційну скаргу приватного підприємця Федорової Али Михайлівни – задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2008 року – скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

В Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

вул.Шевченка, 201, м.Нікополь, Дніпро¬петровська обл., 53213

позивач: Гузь Людмила Владиславівна

мешкаю за адресою: вул.Електрометалур-гів, б.17\3, кв.56,

м.Нікополь, Дніпропет-ровіська обл., 53200,

№ телефону 80638528650, № електронної пошти відсутній

відповідач: Фізична особа - підприємець Федорова Алла Михайлівна

що мешкає за адре¬сою: вул.Лапінська, буд.24,

м.Нікополь Дніпропетровська обл., 53200

№ телефону: (0566)255-900 № електронної пошти невідомий

третя особа: Орджонікідзевський міський центр

зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України

вул.Тельмана,б.5, м.Орджонікідзе,

Дніпропетровська обл., тел. (05667)63-290 № електронної пошти невідомий

Ціна позову: 116 426,00 (Сто шістнадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про зміну позовних вимог

(в порядку ст.173 ЦПК України)

Я працювала продавцем у відповідачки - фізичної особи - підприємця Федорової Алли Михайлівни за трудовою угодою №1020 від 21.10.2002р., який зареєстрований в міському центрі зайнятості м.Орджонікідзе з 21.10.2002р. по 31.03.2003р. Цей договір зареєстрований управлінням пенсійного фонду в м.Орджонікідзе та органом податкової служби, про що є відповідні відмітки на трудовому договорі (є в матеріалах справи).

В кінці березня я написала заяву та віддала відповідачці про звільнення за власним бажанням з 01.04.2003р., але відповідачка мене не звільнила та до роботи не допустила. До цього часу я не звільнена відповідачкою, відповідний запис в трудовій книжці не внесений, розрахунок за виконану роботу, виходячі з мінімальної заробітної плати не здійснений. У зв'язку з чим порушені мої трудові права, умови трудового договору. Я зверталась до третьої особи з проханням заповнити трудову книжку, на що було відмовлено у зв'язку з відсутністю запису відповідачки про звільнення. Останній раз я направила ще одну заяву про звільнення відповідачці рекомендованим листом з повідомленням, але відповідачка ніяким чином не відреагувала, навіть до цього часу не звільнила мене за прогули (копії рекомендованого листа та заяви є в матеріалах справи).

За таких обставин я вимушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

Свої зобов'язання за трудовим договором відповідач не виконує щодо оплати праці, виконання вимог трудового законодавства, та того, що трудовий договір може бути розірваний як на вимогу відповідачки так і на мою вимогу.

Враховуючи те, що я до цього часу не звільнена, позбавлена можливості влаштуватися на іншу роботу належним чином, в порушенням вимог КзпП України кінцевий розрахунок зі мною не проведений, тобто середній заробіток за період затримки розрахунку до мого звільнення в розмірі 16426,20 грн. (розрахунок є в матеріалах справи).

Також своїми незаконними діями, які виразились в незаконному не звільненні мене за власним бажанням, тобто винними діями відповідача спричинено мені моральну шкоду, яка виразилась в тому що я відчувала і відчуваю до теперішнього часу душевні страждання, яких я зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо мене. Мене досі турбують жахливі спогади щодо незаконного не звільнення мене відповідачем, більше того я й досі морально страждаю, тому як вимушена була змінити звичайний образ життя, більше не можу влаштуватися на роботу. Враховуючи те , що моє право на працю й досі порушується, і це відбувається доволі тривалий час, а саме більше п’яти років, заподіяну мені моральну шкоду я оцінюю в 100 000 (сто тисяч) гривень.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Вина відповідача є очевидною та безспірною.

Таким чином, в мене є всі законні підстави стягувати спричинену мені моральну шкоду.

На підставі викладеного і керуючись вимогами ст.55 Конституції України, ст.235 КЗпП України, ч.І ст.1167 ЦК України, ст.ст.173, 119 ЦПК України,

ПРОШУ:

Зобов'язати відповідачку - фізичну особу - підприємця Федорову Аллу Михайлівну звільнити мене за власним бажанням шляхом внесення запису в мою трудову книжку.

Стягнути з відповідачки на мою користь середній заробіток за час затримки звільнення в розмірі 16426 (Шістнадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень.

3. Стягнути з відповідачки на мою користь моральну шкоду спричинену

незаконним не звільненням мене більше п'яти років в розмірі 100000 (Сто тисяч) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині мого звільнення.

Судові витрати стягнути з відповідачки.

Додаток: 1. Копія позовної заяви (2 прим.).

09 вересня 2009р. Л.В.Гузь

В Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

вул.Шевченка, 201, м.Нікополь, Дніпро¬петровська обл., 53213

позивач: Гузь Людмила Владиславівна

мешкаю за адресою: вул.Електрометалургів, б.17\3,

кв.56, м.Нікополь, Дніпропет¬ровська обл., 53200,

№ телефону 80638528650, № електронної пошти відсутній

відповідач: Федорова Алла Михайлівна

що мешкає за адресою: вул.Лапінська, буд.24,

м.Нікополь Дніпропетровська обл., 53200

№ телефону: (0566)255-900 № електронної пошти невідомий

третя особа: Орджонікідзевський міський центр

зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України

вул.Тельмана, б.5, м.Орджонікідзе, Дніпропетровська обл.,

тел. (05667)63-290 № електронної пошти невідомий

ЗАЯВА

про зміну позовних вимог

У зв'язку з тим, що відповідач надала суду довідку про припинення діяльності її як фізичної особи - підприємця, але зобов'язання щодо звільнення мене не виконала і моє звільнення можливе в такому випадку тільки за рішенням суду у відповідності до вимог ст..173 ЦПК України підтримую свої позовні вимоги до відповідача Федорової Алли Михайлівни в повному обсязі.

Додаток: 1. Копія довіреності.

2. Копія заяви для сторін.

Представник позивача

09 червня 2010р. В.В.Нестеренко

Отримано в судовому засіданні 29.09.2010р.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

вул.Шевченка, 201, м.Нікополь, Дніпропетровська обл., 53213

позивач: Гузь Людмила Владиславівна

мешкаю за адресою: вул.Електрометалур-гів, б.17\3, кв.56,

м.Нікополь, Дніпропет-ровіська обл., 53200,

№ телефону 80638528650, № електронної пошти відсутній

відповідач: Федорова Алла Михайлівна

що мешкає за адре¬сою: вул.Лапінська, буд.24,

м.Нікополь Дніпропетровська обл., 53200

№ телефону: (0566)255-900 № електронної пошти невідомий

третя особа: Орджонікідзевський міський центр

зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України

вул.Тельмана, 6.5, м.Орджонікідзе, Дніпропетровська обл.,

тел. (05667)63-290 № електронної пошти невідомий

Ціна позову: 116 426,20 (Сто шістнадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 20 копійок

ЗАЯВА

про зміну позовних вимог

(в порядку ст.31 ЦПК України)

Я працювала продавцем у відповідачки - Федорової Алли Михайлівни за трудовою угодою №1020 від 21.10.2002р., яка була зареєстрована в міському центрі зайнятості м.Орджонікідзе з 21.10.2002р. по 31.03.2003р. Цей договір зареєстрований управлінням пенсійного фонду в м.Орджонікідзе та органом податкової служби, про що є відповідні відмітки на трудовому договорі (є в матеріалах справи).

В кінці березня я написала заяву та віддала відповідачці про звільнення за власним бажанням з 01.04.2003р., але відповідачка мене не звільнила та до роботи не допустила.

До цього часу я фактично не звільнена відповідачкою, відповідний запис в трудовій книжці не внесений, розрахунок за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки з записом про звільнення, виходячі з мінімальної заробітної плати не здійснений. У зв'язку з чим порушені мої трудові права, гарантовані статтею 47 КЗпП України. Я зверталась до третьої особи з проханням заповнити трудову книжку(ДЕ ЦЬОМУ ПІДТВЕРДЖЕННЯ?!), на що було відмовлено у зв'язку з відсутністю запису відповідачки про звільнення. Останній раз(ЦЕ БУЛО У ЛИСТОПАДІ 2003Р.?!) я направила ще одну заяву про звільнення відповідачці рекомендованим листом з повідомленням, але відповідачка ніяким чином не відреагувала, навіть до цього часу не звільнила мене за прогули. Доказом отримання вказаної заяви є оригінал поштового опису вкладення у цінний лист та поштового повідомлення (є в матеріалах справи).

За таких обставин я вимушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

Враховуючи те, що я до цього часу не звільнена, запис в трудову книжку мені не зроблений, позбавлена можливості влаштуватися на іншу роботу з оформленням в трудовій книжці. Відповідачка невидачею мені трудової книжки з записом про звільнення створила таким чином для мене вимушений прогул та повинна відшкодувати мені середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки на підставі ч.4 ст.235 КЗпП України із розрахунку в 16426,20 грн. (розрахунок є в матеріалах справи).

Також своїми незаконними діями, які виразились в затримці видачі мені трудової книжки з вини відповідачки, тобто винними діями відповідачки спричинено мені моральну шкоду, яка виразилась в тому що я відчувала і відчуваю до теперішнього часу душевні страждання, яких я зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки стосовно мене. Я й досі морально страждаю, тому як вимушена була змінити звичайний образ життя, більше не можу влаштуватися на роботу з оформленням в трудову книжку. Враховуючи те, що моє право на працю й досі порушується, і це відбувається доволі тривалий час, а саме більше п'яти років, заподіяну мені моральну шкоду я оцінюю в 100000 (Сто тисяч) гривень.

Таким чином, в мене є всі законні підстави стягувати спричинену мені моральну шкоду.

На підставі викладеного і керуючись вимогами ст.55 Конституції України, ст.235 КЗпП України, ч.1 ст.1167 ЦК України, ст.ст.173, 119 ЦПК України,

ПРОШУ:

1. Зобов'язати відповідачку - Федорову Аллу Михайлівну звільнити мене за

власним бажанням шляхом внесення запису в мою трудову книжку.

2. Стягнути з відповідачки на мою користь середній заробіток за час вимушеного

прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 16426 (Шістнадцять тисяч

чотириста двадцять шість) гривень.

3. Стягнути з відповідачки на мою користь моральну шкоду спричинену

вимушеним прогулом у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 100000 (Сто тисяч)

гривень.

4. Допустити негайне виконання судового рішення в частині мого звільнення.

5. Судові витрати стягнути з відповідачки.

Додаток: 1. Копія позовної заяви (2 прим.).

29.09.2010р. Л.В.Гузь

УХВАЛА Справа №2-856/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В. В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю позивача Гузь Л.В.

представника позивача Нестеренко В.В.

відповідача Федорової А.М.

представника відповідача Корякова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом Гузь Людмили Владиславівни до Федорової Алли Михайлівни, третя особа - Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

У судовому засіданні від позивача та її представника надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року.

Відповідач, її представник у судовому засіданні проти заяви не заперечували.

Згідно п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд вважає, що заява не суперечить закону та піддягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 168,207,209 ЦПК України, -

ухвалив :

Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви в цій частині без розгляду .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя:

Копія: вірна

Суддя:

Секретар:

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури

при Кабінеті Міністрів України

04053, м. Київ, вул. Артема, 10, тел.факс 272-11-07

Федорова Алла Михайлівна

проживаю: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь,

вул. Лапинська, буд. 24, тел. (05662) 5-59-00 .

Скарга

Мною було подано скаргу на неправомірні дії адвоката Нестеренко В.В. до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, але відповідь, точніше Постанова №17/ДПВ -10 про відмову в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни від 30.07.2010р., була надіслана на мою адресу головою дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області Бондар М.І..

Голова дисциплінарної палати проведеною перевіркою прийшов до «висновку, що дії адвоката Нестеренко В.В. не містять порушень Закону України «Про адвокатуру» та Правил адвокатської етики.»

При цьому перевіркою встановлено, що «29.01.2008 року в судовому засіданні допитана свідок Кузнєцова Л.М. яка була попереджена судом за відповідальність по ст.ст. 384,385 КК України. 14 травня 2008 року суд постановив рішення на користь позивачки Гузь Л.В. 11 вересня 2008 року Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд в зв'язку з неповним з’ясуванням судом обставин справи, що мали значення для справи, при цьому, апеляційним судом не було зроблено висновків щодо неправдивих показів свідка Кузнєцової Л.М. на які посилається скаржниця.»

Да, дійсно, апеляційним судом не було зроблено висновків щодо неправдивих показів свідка Кузнєцової Л.М. на які я посилаюсь, але:

Гузь працювала в неї по договору. Федорова її не розрахувала.

В мене була змога запропонувати Гузь роботу з оформленням, але через Федорову вона не могла

В неї немає відмітки в трудовій книжці.

Запитань не має». (а.с.80, справа №2-1554/09(2-856/08) Протокол судового засідання від 09 листопада 2004р.)

Про те, що свідок Кузнєцова Л.М. давала неправдиві свідчення я встановила зразу ж, але в квітні 2010р. мною додатково були отримані документи, про те, що сама Кузнєцова Л.М. ніколи не була зареєстрована як приватний підприємець, про що свідчить:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394520;

- Відповідь від 20.05.2010р. №97.

Не керувала Кузнєцова Л.М. і юридичною особою.

Тобто «ЗАПРОПОНУВАТИ» приватному підприємцю Гузь Л.В. РОБОТУ свідок КузнєцоваЛ.М. НІЯК НЕ МОГЛА. Підкреслюю: НЕ МОГЛА.

Про таке становище знала адвокат Нестеренко В.В., яка умисно спонукала свідка Кузнєцову Л.М. до давання завідомо неправдивих свідчень. Адвокат Нестеренко В.В. достовірно знала про те, що так заявляти, як дала свідчення Кузнєцова, може лише особа, яка є або керівником юридичної особи, або як мінімум приватним підприємцем. При цьому Кузнєцова не надала суду ні наказу про призначення на керівну посади юридичної особи, ні свідоцтва про реєстрацію фізичної особи підприємця!

Сама адвокат Нестеренко В.В. знала про те, що Кузнєцова Л.М. ніде на керівних посадах не працює, не є приватним підприємцем. Це штучне створення «доказів» по справі відбулося за прямої участі адвоката Нестеренко В.В..

Але цього в процесі проведеної перевірки Голова дисциплінарної палати не встановив, до уваги при прийнятті своєї постанови надані мною матеріали не взяв.

Крім цього, саме адвокат Нестеренко В.В. подала до суду Заяву від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) в якій прямо вказує на те, що:

«До цього часу я фактично не звільнена відповідачкою, відповідний запис в трудовій книжці не внесений, розрахунок за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки з записом про звільнення, виходячі з мінімальної заробітної плати не здійснений. У зв'язку з чим порушені мої трудові права, гарантовані статтею 47 КЗпП України.» Та вимагає від суду:

2. Стягнути з відповідачки на мою користь середній заробіток за час вимушеного

прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 16426 (Шістнадцять тисяч

чотириста двадцять шість) гривень.

3. Стягнути з відповідачки на мою користь моральну шкоду спричинену

вимушеним прогулом у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 100000 (Сто тисяч)

гривень.»

Трудова книжка на руках у позивача ГузьЛ.В., а в Заяві від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) стверджується, що трудову книжку не видає ФедороваА.М.. Я вважаю, і це підтверджується матеріалами справи, що адвокат Нестеренко В.В. це зробила умисно з метою затягування розгляду справи та, у зв’язку з цим, отримувати оплату за надані правові послуги від Гузь за ведення справи в суді, подання до суду НАДУМАНИХ позову, заяв. Адвокат Нестеренко В.В. достовірно знає про порядок внесення запису до трудової книжки Працівнику приватним підприємцем-Роботодавцем, та у кого ця трудова книжка зберігається тому, що саме адвокат НестеренкоВ.В. подавала до Нікопольського міськрайонного суду Заперечення від 29 березня 2010р. проти зустрічного позову який було подано до суду.

В судовому засіданні 14 жовтня 2010р. позивач ГузьЛ.В. підтвердила, що трудова книжка дійсно знаходилась у неї, а не у Федорової А.М., але куди вона її діла потім вона не знає.

Це при тому, що :

Згідно статті 4 Закону України «Про адвокатуру» 19 грудня 1992 року N 2887-XII, далі Закон N 2887-XII, «Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності».

Згідно статті 7 Закону N 2887-XII «При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і …,»

а не спонукати свідка давати неправдиві свідчення чим попирати мої права і свободи як людини, як громадянина Російської Федерації.

Згідно статті 15 Закону N 2887-XII адвокат прийняв присягу, якою взяв на себе обов'язки адвоката, урочисто клявся у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на ньог обов’язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Я розумію, що згідно статті 10 Закону N 2887-XII Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, але Закон України “Про адвокатуру” передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов’язань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України.

Згідно ст.6 Правил адвокатської етики схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI, далі Правила:

Згідно ст.53 Правил

(2) Адвокат не повинен пред’являти позовних вимог, клопотань та інших процесуальних документів, що свідомо для нього не грунтуються на чинному законодавстві, окрім випадків, коли нормативний акт, що регулює спірні відносини, сам видається незаконним або неконституційним і підлягає оскарженню у передбаченому законом порядку.

(3) В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

3) подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;

Стаття 55. Правил

(1) Адвокат повинен виявляти активність у збиранні та наданні доказів у справі, що розглядається судом.

(2) Адвокат повинен прагнути формулювати процесуальні документи, усні заяви, клопотання, виступи таким чином, щоби унеможливити їх невірне тлумачення.

Згідно ст.58 Правил

(4) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Але як показують події які відбулися поведінка адвоката Нестеренко В.В., її дії в цій справі, не відповідають вимогам підписаної нею присяги, вимогам чинного законодавства!

Я вважаю адвокат Нестеренко В.В. винна в тому, що по-1-ше, і подана позовна заява від 09.09.2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України), і Заява від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, і Заява від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) надумані, безпідставні, протизаконні, подані до суду з завідомо протизаконними вимогами, які «підтверджуються» неправдивими доказами. При цьому сама адвокат Нестеренко В.В. свідомо брала участь в їх формуванні.

По-2-ге, свідок Кузнєцова дала завідомо неправдиві свідчення! Тобто адвокат НестеренкоВ.В. свідомо брала участь в формуванні завідомо неправдивих доказів. Я вважаю, що адвокат Нестеренко В.В. мала домовленість з суддею Поліщуком Р.А. про прийняття ним завідомо неправосудного рішення по відношенню до мене, Федорової А.М..

По-3-тє, з метою затягування розгляду справи в вересні 2010р. позивачем з адвокатом Нестеренко В.В. втретє подано Заяву від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України), якою знову ж таки вимагає від мене грошові кошти за «вимушений» «прогул» та «моральну» «шкоду» при тому, що У НЕЇ, ГузьЛ.В., НА РУКАХ ТРУДОВА КНИЖКА:

«2. Стягнути з відповідачки на мою користь середній заробіток за час вимушеного

прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 16426 (Шістнадцять тисяч

чотириста двадцять шість) гривень.

3. Стягнути з відповідачки на мою користь моральну шкоду спричинену

вимушеним прогулом у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 100000 (Сто тисяч)

гривень.»

Мною подано Заперечення на Заяву від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) з проханням:

«1. В позові Гузь Л.В. до ФедоровоїА.М. «об исполнении обязательств по трудовому договору» та наступних: Позовній заяві від 09.09.2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України), Заяви від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, Заяви від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України), відмовити.

2. При винесені рішення по справі за поданим позовом Гузь Л.В. до Федорової А.М. прошу суд дати правову оцінку професійним діям адвоката Нестеренко В.В. по захисту інтересів позивача Гузь Л.В. та відповідність їх Закону України «Про адвокатуру», Правилам адвокатської етики.»

В судовому засіданні 14.10.2010р., через півроку, суддя Рибакова В.В. відмовила в задоволені клопотання від 19.04.2010р повторно допитати Кузнєцову Любов Миколаївну, 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка , 174, кв. 14, як свідка. Ця відмова вказує на те, що суддя Рибакова В.В. це рішення прийняла як громадянин, а не як СУДДЯ, яка відповідно ст.211 ЦПК України, виявила під час розгляду справи порушення закону і встановила причини та умови, що сприяли вчиненню порушення суддею ПоліщукомР.А., адвокатом НестеренкоВ.В., приватним підприємцем ГузьЛ.В. та свідком КузнєцовоюЛ.М., але не хоче довести справу до логічного завершення, по-1-ше, допитати як свідка КузнєцовуЛ.М., а по-2-ге, ПРОСТО БОЇТЬСЯ постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов які стали наслідком подачі до суду позовної заяви від 09.09.2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України), Заяви від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, Заяви від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) як надумані, безпідставні, протизаконні, подані до суду з завідомо протизаконними вимогами, які «підтверджуються» неправдивими доказами.

Доказів порушень адвокатом Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики в матеріалах справи ДОСТАТНЬО!

Маємо те, що позовна заява ГузьЛ.В. до ФедоровоїА.М. була подана до суду тільки для того, щоб у змові між суддею та адвокатом , приватним підприємцем та «свідком» стягнути з мене грошові кошти за надуманий «вимушений» «прогул», «моральну шкоду», опорочити мене в очах покупців, принизити мою ділову репутацію, знизити престиж та підірвати довіру до моєї підприємницької діяльності, разом вони почали робити все для того, що б збільшити оплату клієнтом гонорару адвокату за надання ним «правових» послуг. Тобто, я так вважаю, СУДДЯ Поліщук Р.А., разом з АДВОКАТОМ НестеренкоВ.В., почали займатися «підприємницькою» діяльністю.

Не взято до уваги в процесі проведеної перевірки Головою дисциплінарної палати при прийнятті своєї постанови і те, що:

2. Сама Гузь Л.В. пенсіонер з 1998 року, що нею підтверджено в судовому засіданні 14.10.2010р..

3. Гузь Л.В. більше десяти років займається торгівельною діяльністю, реалізує товари на ринках міста Нікополя, що нею також підтверджено в судовому засіданні 14.10.2010р..

В судовому засіданні і 29.01.2008р., і 14.05.2008 року Гузь Л.В., разом з адвокатом, умисно приховала від суду те, що вона сама є приватним підприємцем з 12.11.1996 року, про що свідчать:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АД, №394197;

- Довідка №74 від 02.04.2010р..

В судовому засіданні 14.10.2010р. адвокат Нестеренко В.В. неодноразово наполегливо пропонувала відповідачу ФедоровійА.М. заключити мирову угоду згідно якої Федорова ПОВИННА «!!!» ВИПЛАТИТИ Гузь Л.В. ГРОШОВІ КОШТИ!

У судовому засіданні 14.10.2010р. від позивача та її представника надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року.

Суд Ухвалою від 14.10.2010р. ухвалив: Позовну заяву Гузь Людмили Владиславівни до Федорової Алли Михайлівни, третя особа -Орджонікідзевський міський центр зайнятості про виконання зобов'язань за трудовою угодою в частині вимог щодо стягнення заробітної плати на день звільнення за період затримки розрахунку; заробітної плати недоотриманої до 01.04.2003 року - залишити без розгляду.

Маємо те, що до суду подана позовну заяву з надуманими вимогами: «Прошу: … взыскать с ответчика в мою пользу заработную плату, исходя из минимальной зарплаты, на день моего увольнения /рассмотрения дела в суде/ за период задержки расчета, оформления увольнения, в сумме /на день обращения в суд, равной 1685грн., зарплату неполученную до 01.04.2003г.,…»

Маємо те, що адвокат Нестеренко В.В.: -- взагалі вимагає від Федорової А.М. видати(!!!) трудову книжку, коли вона знаходиться у її клієнта позивача Гузь Л.В.;

-- приймала безпосередню участь у створені неправдивих доказів … тощо.

Але нічого навіть подібного голова дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області Бондар М.І., в процесі проведення своєї перевірки, НЕ ВСТАНОВИВ. Зроблено тільки посилання на те, що «…апеляційним судом не було зроблено висновків щодо неправдивих показів свідка Кузнєцової Л.М. на які посилається скаржниця.».

Я так вважаю, що твердження Голови дисциплінарної палати про те, що «Робота адвоката на стадії підготовки до судового розгляду справи та в судовому засіданні відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики та не суперечить власній уяві адвоката про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.» ЦЕ ГРУБА, НАГЛА БРЕХНЯ посадової особи такого рівня.

Не відповідає дійсності і твердження Голови дисциплінарної палати про те, що «Перевіркою не встановлено навмисного з боку адвоката Нестеренко В.В. вчинення дій, спрямованих на створення штучних доказів по справі.»

Не може такого бути, щоб: -- заявлений свідок НЕ розказав про все що сам знає спочатку АДВОКАТУ. – коли адвокат вимагає від Федорової А.М. видати трудову книжку, при цьому достеменно знаючи, що саме ця трудова книжка знаходиться у самої Гузь Л.В., ЦЕ ВЗАГАЛІ ЩОСЬ НЕ ЗРОЗУМІЛЕ ДЛЯ МЕНЕ. Така безпрецедентна поведінка адвоката мене шокує тому, що в 2010р. до суду мною, Федоровою А.М., було подано зустрічну позовну заяву до ГузьЛ.В.. Саме адвокат Нестеренко В.В. подавала до суду Заперечення на цей Зустрічний позов. Про відмову у прийнятті до спільного розгляду цієї зустрічної позовної заяви є ухвала Нікопольського міськрайонного суду від 16.02.2010р., якою відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця Федорової Алли Михайлівни до Гузь Людмили Владиславівни про зобов'язання вчинити певні дії , стягнення моральної шкоди. Є і оскарження цієї ухвали, а відповідно і рішення колегії апеляційного суду Дніпропетровської області. Але адвокат НестеренкоВ.В. умисно вимагає, щоб ФедороваА.А. ВИДАЛА ТРУДОВУ КНИЖКУ ГузьЛ.В..

Голова дисциплінарної палати Бондар М.І. своєю постановою постановив:

«1. Відмовити в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката Нестеренко Вікторії Володимирівни, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1137 від 13.03.2003 р.»

При цьому порядок оскарження в самій постанові, з незрозумілих для мене причин, не вказано.

Адвокатом НестеренкоВ.В. подано до суду:

ЗАПЕРЕЧЕННЯ від 29 березня 2010р. проти зустрічного позову;

ПОЗОВНУ ЗАЯВУ від 09 вересня 2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України),

Заяву від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог,

Заяву від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України).

Адвокат не знає як вирішити це питання безболісно для неї у першу чергу.

Адвокат Нестеренко В.В. вже забрехалася до такої міри з подачею цієї позовної заяви, заяв про зміну позовних вимог…, і все тільки з однією метою: затягнути розгляд справи та уникнути відповідальності.

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики

Прошу:

Про прийняте рішення прошу повідомити у письмовій формі та у встановлені законодавством строки.

Додаток, копії:

- копія постанови № 17/ДПВ -10 від 30 липня 2010р.;

- копія Зустрічного позову;

- копія Заперечення від 29 березня 2010р. проти зустрічного позову;

- копія ухвали від 16.02.2010р.;

- копія позовної заяви від 09.09.2009р.;

- копія Заяви від 09.06.2010р.;

- копія Заяви від 29.09.2010р.;

- копія Заперечення від 14.10.2010р.;

- копія ухвали від 14.10.2010р..

25.10.2010р. А.М. Федорова

Голові Ради суддів Дніпропетровської області

49070, м. Дніпропетровськ, пр.. Карла Маркса, 57, кім. 301

Федорова Алла Михайлівна,

проживаю: 53211, Дніпропетровська об¬ласть,

м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 24, тел. (805662) 5 59 00

Скарга

Гузь Людмилою Владиславівною в грудні 2003р. подано до суду позовну заяву до Федорової Алли Михайлівни про виконання зобов'язань за трудовим договором, справа №2-1554/09. Цей позов на цей час розглядається в Нікопольському міськрайонному суді суддею Рибаковою В.В..

29.01.2008р. в судовому засіданні Нікопольського міськрайонного суду, за моєї відсутності, була допитана як свідок Кузнєцова Любов Миколаївна, 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка , 174, кв. 14..

Кузнєцова Л. М. була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань, про що свідчать Присяга(а.с.73) та Розписка від 29.01.2008р.(а.с.73).

В судовому засіданні свідок Кузнєцова Л.М. дала свідчення, про що свідчить запис в Протоколі судового засідання від 09 листопада 2004р.(а.с.80): «Я можу підтвердити, що в осени 2003 р. Федорова кричала Гузь Л.В., що вона не отримає розрахунок.

Гузь працювала в неї по договору. Федорова її не розрахувала.

В мене була змога запропонувати Гузь роботу з оформленням, але через Федорову вона не могла

В неї немає відмітки в трудовій книжці.

Запитань не має».

У зв’язку з тим, що у мене були і залишились нез’ясованими питання до свідка Кузнєцової Любов Миколаївни тому мною до суду заявлено клопотання про її повторний допит, але вже в моїй присутності.

Тільки в судовому засіданні 14.10.2010р., через півроку після подання клопотання, суддя Рибакова В.В. відмовила в задоволені клопотання від 19.04.2010р повторно допитати Кузнєцову Любов Миколаївну, 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка , 174, кв. 14, як свідка.

Я вважаю, що ця відмова вказує на те, що суддя Рибакова В.В. це рішення прийняла як громадянин України, а не як СУДДЯ, яка відповідно ст.211 ЦПК України, виявила під час розгляду справи порушення закону і встановила причини та умови, що сприяли вчиненню порушення суддею ПоліщукомР.А., адвокатом НестеренкоВ.В., приватним підприємцем ГузьЛ.В. та свідком КузнєцовоюЛ.М., але не хоче довести справу до логічного завершення, по-1-ше, допитати як свідка КузнєцовуЛ.М., а по-2-ге, СУДДЯ Рибакова В.В. ПРОСТО БОЇТЬСЯ постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов які стали наслідком: --- штучного створення доказів під час розгляду справи №2-1554/09 (2-856/08), дачу завідомо неправдивих показань, з метою стягнення з мене, Федорової А.М., в СУДОВОМУ ПОРЯДКУ, грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, по надуманим підставам; --- подачі до суду позовної заяви від 09.09.2009р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.173 ЦПК України), Заяви від 09.06.2010р. про зміну позовних вимог, Заяви від 29.09.2010р. про зміну позовних вимог (в порядку ст.31 ЦПК України) як надумані, безпідставні, протизаконні, подані до суду з завідомо протизаконними вимогами, які «підтверджуються» неправдивими доказами.

На підставі викладеного

Прошу :

Попросити суддю РибаковуВ.В., відповідно до ст. 211 ЦПК України, задовольнити подане мною клопотання та:

-- допитати КузнєцовуЛ.М. 25.10.1960 року народження, проживає: м.Нікополь, вул.Шевченка , 174, кв. 14, як свідка;

З повагою

25.10.2010р. А.М.Федорова

АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(судова палата з цивільних справ) 49030, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 13

через: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Нікополь, вул. Шевченка, 201 53213

Позивач: Гузь Людмила Владиславівна

мешкаю за адресою: вул. Електроме-талургів, б.17\3, кв.56, м. Нікополь,

Дніпропетровська обл., 53200, (063)8528650

Відповідач: Федорова Алла Михайлівна

прож: вул. Лапінська, буд. 24 м.Нікополь,

Дніпропетровська обл., 53200 (0566)255900

Третя особа: Орджонікідзевський міський центр

зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України

вул. Тельмана, б.5, м. Орджонікідзе,

Дніпропетровська обл., (0566)763290

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

На рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року про відмову в задоволенні клопотання

Громадянка Гузь Л.В. звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з мене 116426,20 гривень, за невидачу їй трудової книжки.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка зазначила, що свідок по справі Кузнецова Л.М. будучи приватним підприємцем не змогла належним чином оформити документи про прийняття позивача на роботу через відсутність у останньої трудової книжки.

Як стало відомо в ході судового розгляду справи, громадянка Кузнецова Л.М. проживає в місті Нікополь і приватним підприємцем не являється, про що в матеріалах справи є відповідна довідка з Нікопольського міськвиконкому.

Своїм необгрунтованим рішенням у відмові у допиті свідка Кузнєцової Л.М. суд першої інстанції фактично позбавляє мене можливості повноцінного захисту в процесі судового розгляду справи, що може мати негативний вплив на об'єктивність та законність прийнятого рішення.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено неповноту та необ'єктивність під час розгляду вказаної справи і прийняте рішення підлягає скасуванню.

Викладені данні свідчать про те, що в указаному випадку є порушення головних принципів цивільного судочинства, а також допущення неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що вказує на наявність підстав для скасування рішення.

Під час судового засідання 14.10.2010 року мною здійснювався аудиозапис слухання справи, в ході якого було зафіксовано подачу мною клопотання про допит свідка Кузнецової Л.М. та подальша необгрунтована усна відмова судді Рибакової В.В. в задоволенні зазначеного клопотання.

Ухвалою від 22 жовтня 2010р., справа №2-856/10, мені відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду від 14.10.2010р.. Вважаю відмову у прийнятті апеляційної скарги безпідставною, яка порушує моє право на судовий захист.

Керуючись ст. ст. 291-296 Цивільного процесуального кодексу України,-

ПРОШУ:

1 . Поновити строк для подачі апеляційної скарги.

2. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

3. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року про відмову в задоволенні клопотання - скасувати.

Додатки:

1. Копії апеляційної скарги в кількості осіб що приймають участь.

2. Компакт диск з аудиозаписом судового засідання Нікопольського суду від 14.10.2010 року.

12.11.2010р. Федорова А.М.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 4729/09 Головуючий у 1 й інстанції - Рибакова В.В.

Категорія - 79 Доповідач - Лаченкова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Кузнєцова В.О.

суддів - Лаченкової О.В., Волошина М.П.

при секретарі - Журавель Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скарг Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на ухвал судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 200 року по справі за скаргою Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олен Володимирівни , заінтересована особа - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович на дії державного виконавця, -

встановила:

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2009 року, скарга Федорової А.М. повернута як неподана.

В апеляційній скарзі Федорова А.М. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу судді скасувати та ухвалити нове рішення по суті вимог скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 травня 2009 року скарга Федорової А.М. залишена без руху з надання строку до 05 червня 2009 року для звернення зі скаргою у відповідності до вимог ст. 383 ЦПК України.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року скаргу Федорової А.М. залишено без руху для усунення недоліків наданням додаткового строку до 25 червня 2009 року, оскільки Федорова А.М. недолік скарги усунула частково, а саме: звернулася зі скаргою, що викладена з дотриманням вимог ст. 383 ЦПК України, але у скарзі не викладено обставин на обґрунтування вимог та не зазначено доказів.

30 червня 2009 року ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області скарга Федорової А.М. була повернута як неподана.

Але з таким висновком судді погодитися неможна, оскільки на виконання ухвал судді від 10 червня 2009 року Федорова А.М. 22 червня 2009 року була подана нова скарга. Судом також не було враховано, що питання щодо уточнення обґрунтованості вимог та з'ясування доказів можуть бути вирішені у попередньому судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Федорової Алли Михайлівни - задовольнити частково.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді:

Копія вірна.

Ухвала набула чинності 05.10.2009р.

Голова суду: підпис , печать.

Секретар: підпис

Голові Нікопольського міськрайонного суду

В.І.Зуєвій

Федорова Алла Михайлівна,

проживаю: 53211, Дніпропетровська область,

м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 24, тел. (805662) 5 59 00

в інтересах Солодовник Олени Володимирівни

проживає: 53200, Дніпропетровська обл.,

Нікопольський р-н, с.Олексіївка, вул.Кооперативна, 2.

Заява

про відвід судді суду відповідно до ст..20 ЦПК України

На 10.12.2009р. призначено, після скасування Апеляційним судом Дніпропетровської області Ухвалою від 05 жовтня 2009р., справа № 22ц - 4729/09, Ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року, розгляд Скарги Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович, на дії державного виконавця.

Під час розгляду та прийняття рішення, Ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року, суддя Рибакова В.В. умисно ввела мене в оману, заплутала, протизаконно прийняла рішення про повернення поданої мною скарги.

Це підтверджується тим, що:

маємо дві ухвали Суду про зняття арешту накладеного на майно Солодовник О.В., а саме:

1. Ухвала від " 12 " грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06, якою Суд ухвалив:

«Накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20 вересня 2004 року арешт на малу архітектурну форму - торговий павільйон , яка знаходиться на ринку "Першотравневий ", розташовану на підставі договору від 17.05.2002 року , - зняти.», далі Ухвала від 12.12. 2006 року.

2. Ухвала від " 22 " грудня 2006 року, Справа № 2- 818 /06, якою Суд ухвалив: «Арешт накладений ухвалою Суду від 01 червня 2005 року на малу архітектурну - торговий павільйон розташований на ринку " Першотравневий "- ПП " Нева -1 ", три металічних контейнера, що примикають до торговельного павільйону , що знаходяться на автостоянці, що примикає до ринку " Першотравневий "- ПП " Нева - І " - зняти.», далі Ухвала від 22.12. 2006 року.

На протязі біля трьох років відділ ДВС НМРУЮ, не приймає на виконання ні Ухвалу суду від 12.12.2006 року, ні Ухвалу суду від 22.12.2006р. про зняття арешту накладеного ухвалами Нікопольського міськрайоннного суду та відмовляє у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання.

Підставою для такої відмови є те, що виконавчі документи видані мені Судом не відповідають вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, відсутні адреса та місце знаходження сторін, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Мною, О.В.Солодовник, в котрий раз , 03 квітня 2009 року, подано , на виконання до відділу ДВС НМРУЮ, обидві вище вказані, належно завірені в суді підписами та мокрою печаткою, ухвали Суду:

і Ухвалу від 12.12. 2006 р.;

і Ухвалу від 22.12.2006р.;

"13" квітня 2009 року старший державний виконавець Зеленська Світлана Олексіївна зазначеної виконавчої служби винесла постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання: Ухвалу від 12.12.2006, виконавче провадження № 12306506 і Постановою від 13.04.2009, виконавче провадження № 12304889, відділ ДВС НМРУЮ відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання: Ухвалу від 22.12.2006р..

Кожна з постанов державного виконавця мною оскаржена, в один день, а саме 21.04.2009р., мною подано до Суду дві Скарги від 20.04.2009р., заінтересована особа: відділ ДВС НМРУЮ. Різниця між ними тільки та, що в одній скарзі йде мова про оскарження не прийняття до виконання Ухвали від 12.12. 2006 р. (скарга від 20.04.2009р.), а в другій Ухвали від 22.12.2006р. (скарга від 20.04.2009р.).

Такі скарги повинні Судом , відповідно до ст. 386 ЦПК України, розглядатися в десятиденний строк, але у зв’язку з тим, що скарги не розглядались взагалі і після десятиденного строку, я вимушена була направити кілька своїх скарг-звернень до посадових осіб з проханням зобов’язати розглянути подані мною скарги до суду у встановлені чинним законодавством строки(Заява від 05.05.2009р. голові суду Зуєвій В.І., заява від 05.05.2009р. голові апеляційного суду ).

Після ознайомлення в липні 2009р. з матеріалами справи №4с-16/09(нумерація суду), мною було встановлено, що в матеріалах справи є довідка (аркуш справи 8). В цій Довідці без дати та реєстрації, тільки за підписом секретаря, прізвище, ім’я та по батькові якого теж відсутнє, вказано на те, що справа №4с-16/09(нумерація суду) надійшла 21.04.2009р. . Справа не призначалась до слухання у зв’язку з тим, що суддя Рибакова В.В. знаходилась на лікарняному з 05.05.2009р. по 15.05.2009р.. Це при тому, що справа повинна була бути розглянута з 21.04.2009р. і на протязі десяти днів, тобто до того, як суддя РибаковаВ.В. захворіла та почала офіційно лікуватися, пішла на лікарняний. Маємо те, що пропущено строк десять днів для розгляду цієї скарги без поважної причини.

Ухвалою від 20 травня 2009р., справа №4с-16/09 , тобто через місяць після подачі мною скарги від 20.04.2009р., і моїх неодноразових звернень зі скаргами до суду, суддя Рибакова В.В.. розглянувши скаргу Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа - відділ ДВС НМРУЮ на дії відділу державної виконавчої служби, встановила, що скаржнику необхідно звернутися зі скаргою до державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються, а не до Відділу ДВС НМРУЮ на дії відділу державної виконавчої служби. Це при тому , що такі питання розглядаються в попередньому судовому засіданні.

При цьому суддя Рибакова В.В. в ухвалі від 20 травня 2009р., справа №4с-16/09 ніяк не вказала на те, що це справа пов’язана з розглядом чи то Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. ,чи то Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р..

Таку ж безлику ухвалу Суду мною отримано і по другій поданій мною Скарзі від 20.04.2009р., справа №4с-17/09 .

При цьому суддя Рибакова В.В. знову в ухвалі від 20 травня 2009р., справа №4с-17/09 ніяк не вказала на те, що це справа пов’язана з розглядом чи то Ухвали № 2-818, виданої 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р., чи то Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р ..

Яка з прийнятих ухвал суддею Рибаковою В.В. відноситься до якої скарги встановити неможливо. Тобто з самого початку розгляду цих скарг СУДДЯ почала створювати умови для можливої фальсифікації, підтасовки, міни документів з однієї скарги до іншої, грубо порушуючи статтю 1 ЦПК України «Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави». Це зробила СУДДЯ, яка є недоторканою(ст.13 Закону України «Про статус судді»), незалежність і недоторканність якої, як СУДДІ, гарантується Конституцією і законами України, при цьому вплив на СУДДІВ у будь-який спосіб забороняється(ст. 126 Конституції України).

Cупровідним листом від 25.05.2009р., справа №4с-16/09(нумерація скаржника) , мною, Федоровою А.М., в інтересах Солодовник О.В. до Суду, в додатку було додано уточнену Скаргу, у відповідності до вимог Ухвали суду від 20 травня 2009р., справа №4с-16/09(нумерація скаржника) , в мотивувальній частині скарги посилання на Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р., в резолютивній її частині прохання:

1. Визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції Зеленської Світлани Олексіївни неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 " і виконати рішення суду.

2. Визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського місьрайонного управління юстиції Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання, І ДОПУЩЕНО ОПИСКУ ТА ВКАЗАНО: Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. і виконати рішення суду, ТРЕБА БУЛО записати: Ухвалу № 2-818, видану 22.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайоннного суду від 01.06.2005р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон розташований на ринку "Першотравневий" - ПП "Нева 1 ", три металічні контейнера, що примикають до торгівельного павільйону, що знаходиться на автостоянці, що примикає до ринку "Першотравневий" - ПП "Нева -1 " і виконати рішення суду.

Тобто в одній скарзі в мотивувальній її частині йде мова саме про зобов’язання прийняти до виконання Ухвалу від 22.12.2006р. і виконати рішення суду та додані докази саме на обґрунтування по Ухвалі Суду від 22.12.2006р., тоді як в резолютивній її частині вказано прохання ОПИСКА, помилково по двом скаргам. Про це я дізналась , усвідомила цю описку тільки після отримання Ухвали судді Рибакової В.В. від 30.06.2009р. та вимушеного ознайомлення з матеріалами обох справ у липні 2009р..

Cупровідним листом від 25.05.2009р., справа №4с-17/09(нумерація скаржника) , Федоровою А.М., в інтересах Солодовник О.В. до Суду, в додатку було додано уточнену Скаргу, у відповідності до вимог Ухвали суду від 20 травня 2009р., справа №4с-17/09 , в мотивувальній частині скарги посилання на Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. з проханням:

1. Визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленської Світлани Олексіївни неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. і виконати рішення суду.

2. Визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язати його задовольнити мої вимоги: прийняти до виконання Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку "Першотравневий", розташовану на підставі договору від 17.05.2002р. і виконати рішення суду.

Таким чином суддя Рибакова В.В. отримала від мене дві скарги, двома супровідними листами від 25.05.2009р., одна з поданих скарг з опискою, але в кожному супровідному листу було вказано номер справи визначений мною та додано саме Скаргу з посиланням на відповідну Ухвалу видану судом у 2006р. .

Таким чином, раз не СУДДЯ, то я сама визначила номери справ по поданим мною скаргам від 20.04.2009р..Тобто моя нумерація справ по поданим мною скаргам така:

Ухвалу від 22.12.2006р. (справа №4с-16 /09, скарга від 20.04.2009р.);

Ухвалу від 12.12. 2006 р. (справа №4с-17/09, скарга від 20.04.2009р.).

Але в Нікопольському міськрайонному суді від Cупровідного листу від 25.05.2009р., справа №4с-16/09(нумерація скаржника), Скаргу від 20.04.2009р., з безпосередньою вказівкою та прив’язкою до Ухвали № 2 -818, виданої 22.12.2006, відокремлюють та міняють місцем зі Скаргою теж від 20.04.2009р., але з безпосередньою вказівкою та прив’язкою до Ухвали № 2-818, виданої 12.12.2006, доданої до Cупровідного листу від 25.05.2009р., справа №4с-17/09(нумерація скаржника) .

Тобто моя нумерація справ по поданим мною скаргам, після їх заміни в Нікопольському міськрайонному суді, без належного мене повідомлення, стала:

Ухвалу від 12.12. 2006 р. (справа №4с-16/09, скарга від 20.04.2009р.);

Ухвалу від 22.12.2006р. (справа №4с-17 /09, скарга від 20.04.2009р.) ;

Суддя такою перестановкою скарг в супровідних листах поданих мною до Суду завідомо ввела мене в оману. Про таку перестановку скарг та заміну номерів справ я навіть не могла собі уявити. Після такої перестановки я не орієнтувалась яка скарга в якій справі розглядається. Готувала апеляційну скаргу на ухвалу судді від 30.06.2009р. я теж орієнтуючись, притримуючись на свою нумерацію справ. Тому і з прохання до апеляційного суду в поданій апеляційній скарзі незрозуміло, чого я хочу від суду.

По Скарзі від 20.04.2009р., справа №4с-16/09(нумерація суду), Ухвалою від 10 червня 2009р. суддя Нікопольського міськрайонного суду Рибакова В.В., відкриває провадження по справі та призначає до судового розгляду. Підкреслюю, не до попереднього судового розгляду , а саме до судового розгляду.

Судове засідання відбулося 25.06.2009р. в 12 годин 20 хвилин. В процесі судового засідання я вважала, що по цій справі розглядаються матеріали про відмову у прийняті до виконання саме Ухвали від 22.12.2006р. (справа №4с-16 /09(нумерація скаржника), скарга від 20.04.2009р.). Розібратися, уточнити, яка з поданих до суду мною скарг, по якій справі розглядається було не можливо тому, що в процесі судового засідання суддя Рибакова В.В. заборонила Федоровій А.М., як представнику Солодовник О.В., проконсультуватися з юристом, вияснити питання, які виникли з самого початку судового засідання, ознайомитися з матеріалами справи, уточнити матеріали справи . Від не розуміння яка з скарг поданих мною до суду та по якій ухвалі розглядається Федорова А.М. спочатку заявила клопотання про долучення до матеріалів справі Ухвалу від 22.12.2006р., але потім по «не назойливой, тихой просьбе» СУДДІ РИБАКОВОЇ В.В., вона вимушена була в процесі судового засідання відмовитись від свого клопотання. Суддя Рибакова В.В. в процесі цього судового засідання грубо порушила моє право на судовий захист, право на правову допомогу(ст.12 ЦПК України).

У судовому засіданні рішення судом, з невідомих для мене причин, прийнято не було, незважаючи на вимоги чинного законодавства про розгляд таких скарг в десятиденний строк і за відсутності, за належного повідомлення, заінтересованих осіб з відділу ДВС НМРУЮ. Це при тому, що після ознайомлення з матеріалами справи суддя Рибакова В.В., на початку судового засідання, так «за между прочим, сама себе», але чути було присутнім в залі судового засідання, сказала, що: «тут просто треба внести доповнення в ухвалу у відповідності до ст. 19 і все!» Але замість прийняття рішення про внесення доповнення в ухвалу суду до відповідності її вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалою від 25.06.2009р., в якій вказується на те, що це тільки попереднє судове засідання, з грубим порушенням строків розгляду таких скарг, призначила судове засідання на 07 вересня 2009р. на 15-00.

Відсутня в ухвалах судді конкретика прив’язки ухвал суду виданих в 2006 році до конкретної справи стала причиною для цієї неправомірної, протизаконної відмови у прийнятті поданої мною до суду скарги, грубого порушення мого Конституційного права на судовий захист, захисту мого права власності.

Я вважаю, що цей випадок є наглядним прикладом того, що судді і адвокати узгоджують свої дії, домовляються про взаємодію, як при подачі позовної заяви, скарги до суду, так і в процесі її прийняття, розгляду в судовому засіданні. Суддя Рибакова В.В. навіть приймаючи свої рішення, в самій ухвалі, не вказала конкретно, що вона приймає, у зв’язку з чим, та для чого.

В судовому засіданні 25.06.2009р. суддя акцентувала увагу тільки на Ухвалі Суду від 12.12. 2006 року, Справа №4с-17/09( нумерація справи скаржника) і справа №4с-16/09 (нумерація суду), якою Суд, по справі ухвалив: «Накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20 вересня 2004 року арешт на малу архітектурну форму - торговий павільйон , яка знаходиться на ринку "Першотравневий ", розташовану на підставі договору від 17.05.2002 року , - зняти.».

Тоді як я готувалась до судового розгляду справи по Ухвалі Суду виданої 22.12.2006 року і про яку в судовому засіданні 25.06.2009р. мова взагалі не йшла. Судом питання по підготовці до розгляду у судовому засіданні Скарги від 20.04.2009р., справа №4с-16/09( нумерація справи скаржника), саме по якій, як я вважала, і було призначено судове засідання, навіть не ставились. Суду все було зрозумілим, мені, як скаржнику, ні!

Питань пов’язаних з тим, що мною, скаржником Федоровою А. М., не викладено обставин на обґрунтування вимог щодо визнання дії начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язання його задовольнити вимоги скаржника: прийняти до виконання Ухвалу від 22.12.2006р. і виконати рішення суду та що не зазначено доказів на підтвердження цього, згідно п. 5,6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, взагалі не виникало, в попередньому судовому засіданні не ставилось, вимоги поданої мною скарги не уточнювались.

Справу №4с-16/09(нумерація суду) Судом призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2009р. в загальному порядку. Це при тому, що:

Згідно ч.1 статті 15 ЦПК України 1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.3 статті 15 ЦПК України 3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій статті15 ЦПК України , в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

У цьому випадку ні порядок позовного, ні наказного, ні окремого провадження не приміняється. Треба тільки було внести доповнення до вже прийнятої ухвали суду довести її до вимог чинного законодавства, а саме ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто подані мною скарги на неправомірні дії посадових осіб відділу ДВС НМРУЮ під загальний порядок розгляду цивільних справ не підпадають!

Згідно ч.1 статті 386. ЦПК України Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Згідно ч.1 статті 387 ЦПК України За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.2 статті 387 ЦПК України У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно ч.3 статті 387 ЦПК України Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу пр відмову в задоволенні скарги.

Тобто при розгляді поданих мною скарг від 20.04.2009р. і справа №4с-16/09, і справа №4с-17/09 загальний порядок розгляду цивільних справ не застосовується, а відповідно суд, вже 25.06.2009р., в судовому засіданні, повинен був визнати, що посадові особи відділу ДВС НМРУЮ винесли постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідно і постановити ухвалу про відмову мені в задоволенні поданої мною до суду Скарги від 20.04.2009р.. При цьому, у відповдіності до ст. 220 ЦПК України, самостійно внести доповнення і до Ухвали суду від 12.12. 2006 р., і до Ухвали суду від 22.12.2006р..

Таким чином суддя Рибакова В.В. повинна була в судовому засідані підтвердити, що саме суддя Тихомиров І.В. видав мені ухвалу суду, яка не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно і понесені збитки мною, СолодовникО.В., та Федоровою А.М., повинні відшкодовувати за рахунок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та відділу ДВС НМРУЮ.

Суддя Рибакова В.В. призначенням до розгляду справи на 07.09.2009р. затягнула розгляд справи…

Суддя Рибакова В.В. приймає Ухвалу від 10 червня 2009 р. по справі №4с-17/09(нумерація суду), в якій, посилаючись на те, що «В той же час скаржником не викладено обставин на обгрунтування вимог щодо визнання дії начальника відділу ДВС НМРУЮ Петруні Андрія Валерійовича неправомірними і зобов'язання його задовольнити вимоги скаржника: прийняти до виконання ухвалу № 2 -818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004 р. на малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, яка знаходиться на ринку «Першотравневий», розташовану на підставі договору від 17.05.2002 р. і виконати рішення суду та не зазначено доказів на підтвердження цього, згідно п. 5,6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.» Скаргу знову залишено без руху та надано скаржнику додатково строк до 25 червня 2009 року для усунення вищевказаних недоліків.

Знову суддя Рибакова В.В. в прийнятій ухвалі не посилається на оскаржувану Ухвалу суду від 22.12.2006р., про яку йдеться в мотивувальній частині, або на посилання на різні ухвали суду в самій резолютивній її частині.

Тобто суддя прийняла знову ухвалу незрозумілу для скаржника, це при тому, що суддя є публічною особою, а тому її дії повинні бути зрозумілі громадянам і відповідати вимогам чинного законодавства. У цьому випадку дії Рибакової В.В., як Судді, мені особисто, не зрозумілі, і як я бачу, не відповідають вимогам чинного законодавства.

На виконання вимог Ухвали від 10 червня 2009 р., справа № 4 с -17/09(нумерація суду), мною 22.06.2009р. до суду подано Скаргу від 20.04.2009р. з виправленими недоліками.

Я вважала, раз суддя в ухвалі від 10 червня 2009 р., справа № 4 с -17/09(нумерація скаржника, ухвала суду від 12.12. 2006 р.), ніякого посилання на мотивувальну частину скарги, а саме на ухвалу суду від 22.12.2006р. не йдеться, а робиться посилання саме на Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. ,то я і подала скаргу такого ж змісту, як і скаргу, яку я подавала до суду з Cупровідним листом від 25.05.2009р., справа №4с-17/09(нумерація скаржника) , з доданою уточненою Скаргою, в мотивувальній частині скарги посилання на Ухвалу № 2-818, видану 12.12.2006 Нікопольським міськрайонним судом про зняття арешту накладеного ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 20.09.2004р. з роз’ясненням ст.8 Закону України «Про виконавче провадження».

Про те, що відбулася заміна у супровідних листах поданих до суду моїх скарг я не могла собі навіть уявити.

В суді зі мною розмовляли «скрізь зуби», нічого не пояснювали, роз’яснень не давали, любі мої намагання уточнити, вияснити неясні для себе питання зразу ж присікались, обривались з посиланням на те, що пояснення судді сторонам по справі про свої дії не передбачено Цивільно-процесуальним Кодексом України, але при цьому сама суддя приймала незрозумілі для скаржника ухвали.

Судом прийнято ухвалу від 30.06.2009р..

В мотивувальній частині ухвали суду від 30.06.2009р. суддя РибаковаВ.В. на обґрунтування свого рішення привела зміст прохання до суду Федорової А.М. спочатку зі Скарги від 20.04.2009р. справа №4с-16/09( нумерація справи скаржника), а потім і зі Скарги від 20.04.2009р. №4с-17/09р. ( нумерація справи скаржника), виклавши ці прохання до суду один за одним, як по одній справі №4с-17/09(нумерація суду).

В Ухвалі від 30 червня 2009 р., справа № 4 с -17/09(нумерація суду), суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакова В.В., «встановила, що: Однак, заявник в передбачений законом строк недоліки не усунула, надала 22.06.2009 року виправлену скаргу з вимогами, вже заявленими у справі № 4с -16/09 (нумерація суду) за її скаргою в інтересах Солодовник Олени Володимирівни…»

Суддя Рибакова В.В. умисно заплутала мене своїми прийнятими не конкретними ухвалами, в результаті одну подану мною Скаргу безпідставно повертає мені.

Замість того, щоб вирішити питання по допущеній описці в поданій уточненій скарзі від 20.04.2009р. шляхом уточнення вимог в судовому процесі в попередньому судовому засіданні, справа № 4с -16/09(нумерація скаржника), або уточнити про яку саме ухвалу суду видану в 2006 році йдеться мова, суддя РибаковаВ.В. прийняла Ухвалу від 30.06.2009р., якою подану мною Скаргу , справа № 4 с -17/09(нумерація суду), повертає мені, заявнику.

Після ознайомлення з матеріалами справи №4с-17/09(нумерація суду), в Довідці(аркуш справи 1) без дати та реєстрації, тільки за підписом секретаря, прізвище, ім’я та по батькові якого теж відсутнє, вказано на те, що справа №4с-17/09(нумерація суду) надійшла 21.04.2009р. . Справа не призначалась до слухання у зв’язку з тим, що суддя Рибакова В.В. знаходилась на лікарняному з 05.05.2009р. по 15.05.2009р.. Це при тому, що справа повинна була розглянута з 21.04.2009р. і на протязі десяти днів, тобто до того, як суддя РибаковаВ.В. пішла на лікарняний.

В Справі №4с-17/09(нумерація суду) прийняті ухвали суду суддею РибаковоюВ.В. прошиті і пронумеровані, окремо від матеріалів скарги, які подавала я до Суду, що не дає можливості встановити, яка скарга з самого початку розгляду справи була саме в цій справі, яка справа по якій ухвалі розглядалась і розглядається.

Я вважаю, що своєю безпрецедентною, безвідповідальною, явно визиваючою поведінкою, усвідомлюючи свою безкарність, що судді – недоторкані(ст.13 Закону України «Про статус судді»), що порядок оскарження рішення судді тільки один, а саме встановлений процесуальним кодексом, що як за завідомо неправосудне рішення, так і за нав’язування стороні по справі нести додаткові фінансові витрати, оскаржувати безпідставні рішення про вімову, про повернення скарги, нести збитки з-за того, що майно не можливо з-за прийнятих рішень саме суддів отримати з незаконного чужого володіння…, суддя ніякої відповідальності нести не буде і не несе, тому що складний порядок притягнення до відповідальності, суддя Рибакова В.В.:

1. грубо порушує, у першу чергу, ст.5,6,10 Закону України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій України».

2. грубо порушила моє Конституційне право на судовий захист(ст.55 Конституції України, ст.6 Закону України «Про судоустрій України»…) тому, що я, на цей час, вимушена оскаржувати рішення судді Рибакової В.В., а не займатися своїми справами, бізнесом, я до цього часу не можу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Я вважаю, що суддя Рибакова В.В. умисно ввела безлад при прийняті ухвал від 25.05.2009р., від 10.06.2009р., від 30.06.2009р. по справам №4с-16/09, №4с-17/09. УМИСНО!

3. грубо посягнула на мою власність, примусила і далі нести витрати повязані саме з не використанням мого майна за його цільовою приналежністю, це при тому, що «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.»(ст.41 Конституції України).

Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвалою від 05 жовтня 2009р., справа № 22ц - 4729/09, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скарг Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни на ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 200 року по справі за скаргою Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олен Володимирівни , заінтересована особа - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович на дії державного виконавця, встановив, що: «30 червня 2009 року ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області скарга Федорової А.М. була повернута як неподана.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.»

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 України, колегія суддів, хвалила:

«Апеляційну скаргу Федорової Алли Михайлівни - задовольнити частково.

Ухвала набула чинності 05.10.2009р.

В зв’язку з викладеним, я вважаю, що суддею Рибаковою В.В. грубо порушується моє право на справедливий суд. Це при тому, що частиною 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року N 3018-III прямо передбачено, що «Усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону».

Вище викладені обставини викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді , а тому суддя Рибакова В.В. не може брати участі в подальшому розгляді справи по Скарзі Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович, на дії державного виконавця, поданої до Нікопольського міськрайонного суду мною, Федоровою А.М. в інтересах Солодовник О.В. і підлягає відводу (самовідводу) ст.20,23 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись чинним законодавством, статтями 20,23 ЦПК України

ПРОШУ:

1. Відвести суддю Нікопольського міськрайонного суду Рибакову В.В., від розгляду Скарги Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович, на дії державного виконавця.

2. Доручити розгляд справи по Скарзі Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни, заінтересована особа старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович, на дії державного виконавця, іншому судді Нікопольського міськрайонного суду.

09.12.2009р. А.М.Федорова

(копія довіреності в матеріалах справи є)

по справі № 4с-3/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

секретаря Затуливітер Н.В.

за участю представника заявника Федорової А.М.

заінтересованої особи Зеленської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі заяву Федорової А.М. про відвід судді, -

встановив:

У провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Рибакової В.В. знаходиться справа № 4с-3/10 за скаргою Федорової Алли Михайлівни в інтересах Солодовник Олени Володимирівни , заінтересовані особи - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Зеленська Світлана Олексіївна , начальник відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруня Андрій Валерійович на дії державного виконавця .

09.12.2009 року до суду надійшла заява від Федорової А.М. про відвід судді , так як в неї є сумнів в об'єктивності та неупередженості судді з таких підстав .

Посилається на те , що нею 20.04.2009 року до Нікопольського міськрайонного суду було подано дві скарги на дії державного виконавця . По одній скарзі справа № 4с-16/09 було відкрито провадження , а по іншій скарзі справа № 4с-17/09 суддею винесено ухвалу від 30.06.2009 року про повернення скарги з причини невиконання недоліків , вказаних в ухвалі судді від 10.06.2009 року . Посилається на те , що суддею умисно ухвалами від 20.05.2009 року та від 10.06.2009 року її було заплутано і тому на виконання ухвали судді від 10.06.2009 року нею у регулятивній частині скарги було допущено описку. Крім того , вказує на те , що суддя перестановкою скарг та зміною номерів справ ввела її в оману і вона не орієнтувалася яка скарга в якій справі розглядається .

Також посилається на те , що під час розгляду справи № 4с-16/09 суддею були порушені її права на судовий захист , на правову допомогу , вона не розуміла яка зі скарг поданих нею до суду та по якій ухвалі розглядається , що скарга була розглянута з порушенням строків розгляду .

У судовому засіданні Федорова А.М. підтримала вимоги заяви , наполягала на відводі судді Рибаковій В.В.

Зеленська С.О. у судовому засіданні пояснила , що заява про відвід судді безпідставна .

Вислухавши думку заявника , заслухавши пояснення судді Рибакової В.В. , заінтересованої особи , розглянувши заяву Федорової А.М. про відвід судді , суд не вбачає підстав для її задоволення , так як зазначені у заяві обставини щодо навмисного заплутання суддею представника заявника , щодо введення суддею в оману представника заявника перестановкою скарг та зміною номерів справ не відповідають дійсності . Крім того , справу за № 4с-16/09 розглянуто і представник заявника не позбавлений права на оскарження рішення суду по цій справі. З викладених у заяві інших обставин суд не вбачає підстав для відводу судді.

Інших обставин , які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді , не виявлено .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20,21,23,24,209 ЦПК України ,-

ухвалив:

Відмовити Федоровій Аллі Михайлівні у задоволенні заяви про відвід судді Рибаковій В.В. Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя:

Правила адвокатської етики

Зміст документу

Правила адвокатської етики

Розділ I Загальні положення

Стаття 1. Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного законодавства про адвокатуру

Стаття 2. Дія Правил адвокатської етики за предметом, колом осіб та в часі

Стаття 3. Тлумачення Правил адвокатської етики

Стаття 4. Терміни, використані в цих Правилах

Розділ II Основні принципи адвокатської етики

Стаття 5. Незалежність

Стаття 6. Дотримання законності

Стаття 7. Домінантність інтересів клієнтів

Стаття 8. Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами

Стаття 9. Конфіденційність

Стаття 10. Компетентність та добросовісність

Стаття 11. Чесність і порядність

Стаття 12. Повага до адвокатської професії

Стаття 13. Культура поведінки

Стаття 14. Обмежене рекламування діяльності адвокатів

Розділ III Відносини адвоката з клієнтами

Стаття 15. Підстави для надання адвокатом правової допомоги

Стаття 16. Форма угоди про надання правової допомоги

Стаття 17. Загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги

Стаття 18. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом

Стаття 19. Інформування, що забезпечує вільний вибір клієнтом адвоката

Стаття 20. Дотримання принципів компетентності та добросовісності на стадії прийняття адвокатом доручення клієнта

Стаття 21. Інформування клієнта щодо правової позиції у справі

Стаття 22. Дотримання принципу законності на стадії прийняття доручення клієнта

Стаття 23. Дотримання принципу неприпустимості представництва клієнтів з суперечливими інтересами на стадії прийняття доручення клієнта

Стаття 24. Етичні засади прийняття доручення на здійснення посередництва між клієнтами

Стаття 25. Дотримання принципу конфіденційності на стадії прийняття доручення клієнта

Стаття 26. Дотримання принципу конфіденційності та обмежень, пов’язаних з конфліктом інтересів при прийнятті доручення адвокатськими об’єднаннями

Стаття 27. Дотримання поваги до прав інших адвокатів на стадії прийняття доручення клієнта

Стаття 28. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами

Стаття 29. Дотримання принципу законності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта

Стаття 30. Дотримання права клієнта на вибір адвоката, що надаватиме йому правову допомогу, на стадії виконання доручення

Стаття 31. Інформування клієнта про хід виконання доручення

Стаття 32. Дотримання принципу добросовісності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта

Стаття 33. Гонорар

Стаття 34. Оплата фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення

Стаття 35. Особи, від яких адвокат може приймати гонорар та погашення фактичних видатків, пов’язаних з дорученням

Стаття 36. Списання гонорару. Отримання невнесеного

Стаття 37. Гонорарні відносини у випадку дострокового розірвання угоди

Стаття 38. Окремі аспекти майнових відносин, що виникають при переукладенні угоди про надання правової допомоги іншим адвокатом

Стаття 39. Етичні обмеження щодо майнових угод адвоката з клієнтом

Стаття 40. Одностороннє розірвання клієнтом угоди про надання правової допомоги

Стаття 41. Одностороннє розірвання адвокатом угоди про надання правової допомоги

Стаття 42. Розірвання угоди про надання правової допомоги за взаємною згодою адвоката і клієнта

Стаття 43. Розірвання угоди про надання правової допомоги через суперечність інтересів клієнтів або неможливість дотримання принципу конфіденційності

Стаття 44. Обов’язки адвоката при розірванні угоди

Стаття 45. Розірвання угоди про надання правової допомоги з адвокатським об’єднанням

Стаття 46. Етичні аспекти відносин адвоката з недієздатним (обмежено, частково дієздатним) клієнтом

Стаття 47. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом — юридичною особою

Стаття 48. Особливості застосування правил щодо суперечності інтересів у відносинах з клієнтом — юридичною особою

Стаття 49. Особливості виконання доручення, пов’язаного з посередництвом між клієнтами

Стаття 50. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням

Стаття 51. Етичні аспекти надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим громадянам

Стаття 52. Дотримання адвокатом принципу добросовісності при здійсненні захисту за призначенням та наданні правової допомоги безоплатно

Розділ IV Відносини адвоката з судом та іншими учасниками судового процесу

Стаття 53. Дотримання адвокатом принципу законності у відносинах з судом та іншими учасниками судового процесу

Стаття 54. Дотримання принципів незалежності адвоката та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з судом

Стаття 55. Деякі аспекти втілення принципу добросовісності при виконанні адвокатом професійних обов’язків у суді

Стаття 56. Співвідношення принципів домінантності інтересів клієнта та законності при поданні суду доказів

Стаття 57. Дотримання принципу конфіденційності при здійсненні адвокатом професійної діяльності в суді

Стаття 58. Дотримання адвокатом принципів чесності та порядності під час здійснення професійної діяльності в суді

Стаття 59. Культура поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового процесу

Розділ V Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами

Стаття 60. Етичні аспекти відносин адвоката з органами дізнання, попереднього слідства та адміністративної юрисдикції

Стаття 61. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими державними органами

Стаття 62. Дотримання принципу незалежності та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з органами дізнання, попереднього слідства, адміністративної юрисдикції та іншими державними органами

Стаття 63. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими особами

Розділ VI Відносини між адвокатами

Стаття 64. Загальні етичні засади взаємин між адвокатами

Стаття 65. Окремі етичні аспекти взаємин між адвокатами

Стаття 66. Допустимі форми реагування адвоката на незаконні або неетичні дії іншого адвоката

Стаття 67. Окремі аспекти дотримання принципу взаємної поваги між адвокатами

Стаття 68. Обмеження рекламування адвокатської діяльності, пов’язані з принципом колегіальності

Стаття 69. Майновий аспект відносин між адвокатами при направленні клієнта

Розділ VII Дотримання норм адвокатської етики в громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката

Стаття 70. Співвідношення між професійними обов’язками адвоката і його громадськими, науковими та іншими інтересами

Стаття 71. Дотримання принципу конфіденційності в громадській, науковій або публіцистичній діяльності адвоката

Стаття 72. Дотримання принципу поваги до адвокатської професії в публіцистичній діяльності адвоката

Розділ VIII Адвокатське об’єднання як суб’єкт відносин щодо забезпечення дотримання Правил адвокатської етики

Стаття 73. Поширення Правил адвокатської етики на діяльність об’єднань адвокатів

Стаття 74. Обов’язки адвокатського об’єднання щодо забезпечення Правил адвокатської етики 7

Стаття 75. Участь адвокатів у забезпеченні дотримання адвокатським об’єднанням Правил адвокатської етики

Стаття 76. Співвідношення професійних обов’язків адвокатів — членів адвокатського об’єднання з обов’язками, пов’язаними з членством в такому об’єднанні

Розділ IX Відповідальність за порушення Правил адвокатської етики

Стаття 77. Правові наслідки порушення Правил адвокатської етики

Стаття 78. Відповідальність адвоката за порушення Правил адвокатської етики помічником адвоката

Стаття 79. Відповідальність керівників адвокатських об’єднань за незабезпечення умов для дотримання Правил адвокатської етики

Стаття 80. Загальні засади застосування дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики

Стаття 81. Роль регіональних дисциплінарних органів адвокатури в роз’ясненні Правил адвокатської етики

ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ АДВОКАТУРИ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

від 01.10.99

м.Київ

vd991001

Схвалено

Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури

при Кабінеті Міністрів України

1 жовтня 1999 року

протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI

Правила

адвокатської етики

Преамбула

Конституція України в статті 59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури — забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Роль єдиного незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених Законом України “Про адвокатуру” принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин. Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов’язків, іноді суперечливих, по відношенню до:

- клієнтів;

- судів та інших державних органів;

- адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

- суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукання шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.

Виходячи з наведених міркувань, були вироблені ці Правила з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.

Вони покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних прав і обов’язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України “Про адвокатуру” та іншими законодавчими актами України, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури при оскарженні дій адвоката як таких, що порушують присягу адвоката через порушення Правил адвокатської етики.

Розділ I Загальні положення

Стаття 1. Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного законодавства про адвокатуру

Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру, а доповнюють і конкретизують його.

Стаття 2. Дія Правил адвокатської етики за предметом, колом осіб та в часі

(1) Дія цих Правил поширюється на всі види професійної діяльності адвоката і в частині, визначеній Правилами, — на іншу його діяльність (дії), котра може вступити в суперечність з професійними обов’язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії.

(2) Дія цих Правил поширюється також на членів органів адвокатури, помічників адвокатів у частині, яка застосована до їх діяльності.

(3) Дія цих Правил поширюється на відносини, що виникли після їх прийняття.

Стаття 3. Тлумачення Правил адвокатської етики

Право офіційного тлумачення цих Правил належить виключно Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України.

Стаття 4. Терміни, використані в цих Правилах

Стосовно до змісту цих Правил вживані в них терміни слід вважати такими, що мають наступний зміст:

Клієнт — особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством.

Угода про надання правової допомоги — договір (контракт), згідно з яким одна сторона — адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об’єднання — приймає на себе доручення іншої сторони — клієнта (або його представника) — про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона — клієнт (або його представник) — зобов’язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності — фактичні витрати, пов’язані з виконанням угоди.

Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.

Гонорар — передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням угоди.

Суд — орган, що представляє судову владу згідно з чинним законодавством.

Інші органи — будь-які органи державної законодавчої або виконавчої влади, органи прокуратури, місцевого самоврядування, органи управління установ, організацій, підприємств та їх об’єднань, керівні органи об’єднань громадян.

Інші особи — будь-які юридичні особи, громадяни, іноземці, особи без громадянства.

Розділ II Основні принципи адвокатської етики

Стаття 5. Незалежність

(1) Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов’язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

(2) З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов’язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.

(3) Адвокат зобов’язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

(4) Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов’язків.

(5) Адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, окрім адвоката, що раніше виконував це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє частково виконане доручення він прийняв.

(6) Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов’язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

Стаття 6. Дотримання законності

(2) Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином зумисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами.

(4) У своєму приватному житті адвокат також зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

Стаття 7. Домінантність інтересів клієнтів

(1) У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

(2) Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом адвоката і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

Стаття 8. Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами

Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

Стаття 9. Конфіденційність

(1) Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. (2) Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

(3) Конфіденційність певної інформації, що охороняється правилами цієї статті, може бути відмінена тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

(4) Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим цими Правилами.

(5) За всіх інших обставин при визначенні обсягу відомостей, на котрі поширюється обов’язок збереження конфіденційності, адвокат повинен виходити з норм цих Правил.

(6) Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

(7) Адвокат (адвокатське об’єднання) зобов’язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного персоналу.

(8) Адвокат (адвокатське об’єднання) зобов’язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Стаття 10. Компетентність та добросовісність

(1) Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

(2) Адвокат зобов’язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

(3) Адвокат зобов’язаний незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації, якщо така має місце, підтримувати на належному рівні знання у питаннях, з яких він згідно з чинним законодавством зобов’язаний надавати юридичну допомогу за призначенням органів слідства або суду, а також безкоштовно.

(4) Адвокат має постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

(5) Адвокат повинен забезпечувати розумно необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв’язку з виконанням доручення.

Стаття 11. Чесність і порядність

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Стаття 12. Повага до адвокатської професії

(1) Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти зберіганню та підвищенню її престижу.

(2) Цей принцип повинен дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та ін.

(3) Адвокат зобов’язаний виконувати законні рішення виборних органів адвокатури, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку.

(4) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, підрив її престижу.

Стаття 13. Культура поведінки

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

Стаття 14. Обмежене рекламування діяльності адвокатів

(1) Адвокат, який практикує індивідуально, і адвокатське об’єднання мають право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і цих Правил.

(2) Рекламування допускається у формі вміщення об’яв, інформаційних повідомлень та інших рекламних матеріалів у періодичних виданнях, довідниках, інформаційних бюлетенях, інших друкованих виданнях, а також трансляції рекламних матеріалів по радіо і телебаченню.

Адвокат не має права пропонувати свої послуги конкретному клієнту ні особисто, ні через посередників.

(3) Рекламні об’яви або інші рекламні матеріали щодо професійної діяльності адвоката (адвокатського об’єднання):

1) повинні містити: відомості про прізвище та ім’я адвоката (назву адвокатського об’єднання); адресу, за якою може здійснюватись надання правової допомоги цим адвокатом (об’єднанням); номер телефону; загальні відомості про галузі права, в котрих спеціалізується адвокат (адвокатське об’єднання) або вказівку про те, що правова допомога може бути надана з усіх галузей права; реєстраційний номер, дату і місце видачі адвокату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (дату реєстрації адвокатського об’єднання та його реєстраційний номер);

2) можуть містити:

- відомості про те, в яких навчальних закладах адвокатом (членами адвокатського об’єднання) отримана освіта; де він підвищував кваліфікацію надалі; про вчені та інші звання адвоката, нагороди, що він має, вчені праці, інші академічні заслуги і професійні досягнення адвоката; його членство в спілках, асоціаціях адвокатів, участь в їх органах;

- дані про тривалість стажу роботи адвокатом або юристом (з обов’язковою конкретизацією тривалості стажу роботи адвокатом);

- відомості про іноземні мови, якими володіє адвокат;

3) не можуть містити:

- оціночних характеристик адвоката;

- відгуків інших осіб про роботу адвоката;

- порівнянь з іншими адвокатами і їх критики;

- заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;

- вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

(4) Рекламні матеріали про діяльність адвоката (адвокатського об’єднання) мають бути об’єктивними, достовірними, чіткими і зрозумілими, не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підгрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, мають відповідати розумним естетичним вимогам.

(5) Рекламні матеріали про діяльність адвокатських об’єднань, в яких вказуються імена адвокатів та інших співробітників адвокатського об’єднання, повинні містити також точні вказівки про статус кожної з цих осіб: адвокат, помічник адвоката, юрист (без статусу адвоката) або член технічного персоналу (директор, менеджер, секретар, перекладач і т. ін.).

(6) Адвокати (керівники адвокатського об’єднання) несуть персональну відповідальність за достовірність рекламних матеріалів про них (про адвокатські об’єднання), а також за їх відповідність чинному законодавству і цим Правилам.

Якщо адвокату (адвокатському об’єднанню) стало відомо про поширену без його відома рекламу його діяльності, що не відповідає зазначеним вимогам, він зобов’язаний вжити всіх розумно доступних заходів до спростування і корегування такої рекламної інформації та повідомити про це регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію.

(7) Всі вищевикладені обмеження стосовно рекламних матеріалів адвокатів (адвокатських об’єднань) поширюються не тільки безпосередньо на рекламні об’яви, а й на об’яви про прийом на роботу співробітників, тощо.

Розділ III Відносини адвоката з клієнтами

Стаття 15. Підстави для надання адвокатом правової допомоги

Адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодавством про види адвокатської діяльності на підставі угоди з клієнтом про надання правової допомоги або за призначенням особи, що здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України.

Стаття 16. Форма угоди про надання правової допомоги

(1) У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультації та роз’яснення з правових питань, довідки щодо законодавства, складення окремих правових документів, угода може укладатися в спрощеній письмовій формі (рядок у відомості, тощо) або усній формі, коли правова допомога надається безкоштовно.

(2) Стосовно надання правової допомоги інших видів угода може укладатися в усній формі лише в ситуації, коли укладення письмової угоди є неможливим, а клієнт потребує невідкладного надання правової допомоги. В таких випадках угода підлягає наступному письмовому оформленню.

(3) У всіх інших випадках доручення клієнта на надання йому адвокатом правової допомоги підлягає оформленню у формі письмової угоди про надання правової допомоги.

Стаття 17. Загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги

(1) В угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.

(2) В угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені:

а) прізвище, ім’я та по батькові, адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи — клієнта;

б) ті ж відомості щодо особи, яка уклала угоду, якщо договір укладається не особисто клієнтом;

в) прізвище, ім’я та по батькові адвоката (або назва адвокатського об’єднання), який надаватиме правову допомогу, та його адреса;

г) зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватись;

д) розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо);

е) розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення;

є) підписи осіб, що уклали угоду.

(3) Угода не повинна містити положень, що суперечать чинному законодавству та цим Правилам. Зокрема, забороняється включення в угоду з клієнтом положень про позбавлення його права стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення, або про обмеження такого права.

(1) Адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки безпосередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи недієздатного клієнта, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05, 1002-05, 1003-05).

(2) У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від клієнта, а від його представника, адвокат зобов’язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у представника відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з клієнтом.

Стаття 19. Інформування, що забезпечує вільний вибір клієнтом адвоката

До підписання угоди адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта — також відомості про стаж роботи адвокатом, наявність досвіду у веденні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

(1) Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов’язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані.

(2) У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, то виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов’язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

(3) Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об’єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов’язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручення, пов’язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

(4) До підписання угоди про надання правової допомоги у справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з’ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

(5) Адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов’язків.

Стаття 21. Інформування клієнта щодо правової позиції у справі

(1) Якщо після виконання вимог, викладених у частині четвертій статті 20 цих Правил, адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об’єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення, та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт, може мати для суттєвих інтересів клієнта.

(2) Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення, свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов’язаний повідомити про це клієнта.

(3) У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов’язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

(4) Адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необгрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов’язків.

Стаття 22. Дотримання принципу законності на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними.

(2) Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними, адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов’язаний відмовитись від укладення з клієнтом угоди.

(1) Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат (адвокатське об’єднання) зв’язаний угодою про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення суперечності інтересів.

(2) Обмеження, передбачене частиною першою цієї статті, може бути скасоване в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) клієнтів, інтереси яких є (або можуть стати) суперечливими.

(3) Адвокат не може прийняти доручення, знаючи, що його виконання може суперечити його власним інтересам, інтересам його родичів чи адвокатського об’єднання, членом котрого він є, або суперечитиме його професійним та іншим обов’язкам, партійним чи релігійним переконанням.

Прийняття доручення за таких обставин можливе лише за умови повідомлення клієнту про можливий конфлікт інтересів і отримання письмової згоди клієнта на представництво його інтересів цим адвокатом, а також за умови, що адвокат впевнений, що він зможе зберегти незалежність і об’єктивність своїх висновків та дій, а також дотримання всіх інших професійних та етичних вимог при виконанні цього доручення.

(4) В будь-якому випадку адвокат не може прийняти доручення, в предметі якого безпосередньо зацікавлений він особисто або його близький родич (або партнер, помічник, член технічного персоналу, член адвокатського об’єднання, до якого належить адвокат), від клієнта, інтереси котрого суперечать інтересам вказаних осіб.

(5) Адвокат, який перебуває в родинних стосунках з іншим адвокатом (батько, мати, син, дочка, рідний брат або сестра, подружжя), не повинен приймати доручення клієнта, знаючи, що його інтереси суперечать інтересам клієнта, якого представляє цей інший адвокат, за винятком випадків, коли обидва клієнти дають на це свою згоду після роз’яснення кожному з них його адвокатом ситуації, що склалася.

Стаття 24. Етичні засади прийняття доручення на здійснення посередництва між клієнтами

Адвокат може виступати посередником між клієнтами за умови, що:

1) між інтересами клієнтів немає суперечностей і вірогідність виникнення таких є незначною;

2) адвокат пояснить кожному з клієнтів можливі наслідки виконання ним ролі посередника, пов’язаної з одночасним представництвом їх інтересів, включаючи переваги і ризики, котрі можуть бути з цим пов’язані, сутність правових та етичних норм, що регламентують відносини клієнта з адвокатом, і отримає згоду кожного з клієнтів на їх одночасне представництво;

3) адвокат має достатні підстави вважати, що результат одночасного представництва клієнтів буде належним чином відповідати інтересам кожного з них і що навіть при недосягненні результату посередництва інтереси і можливості кожного з клієнтів щодо подальшого захисту його інтересів не постраждають внаслідок їх попереднього представництва одним адвокатом;

4) адвокат має достатні підстави вважати, що він зможе зберегти об’єктивність при одночасному представництві інтересів клієнтів і по відношенню до кожного з них виконати свої професійні обов’язки відповідно до закону і вимог цих Правил.

Стаття 25. Дотримання принципу конфіденційності на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Адвокат не повинен приймати доручення, виконання якого може потягнути розголошення відомостей, конфіденційність котрих охороняється цими Правилами, крім випадків, коли на це буде отримано письмову згоду особи, зацікавленої в збереженні конфіденційності, за умови, що її інтересам при цьому об’єктивно не буде завдано шкоди.

(2) У випадку відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язаний зберігати конфіденційність інформації, повідомленої йому клієнтом у ході переговорів про прийняття доручення, або такої, що стала йому відомою у зв’язку з цим.

(1) Правила статей 23, 25 цих Правил про обмеження права на прийняття доручення внаслідок суперечності інтересів та обмежень, що випливають з принципу конфіденційності, поширюються на відносини, що виникають при укладенні угоди як безпосередньо з адвокатом, так і з адвокатським об’єднанням.

(2) Жоден з адвокатів — членів адвокатського об’єднання не може прийняти доручення клієнта, якщо іншому адвокату — члену цього адвокатського об’єднання це забороняється згідно з правилами, передбаченими статтями 23, 25 цих Правил.

(3) Правила, викладені в статтях 23 і 25 цих Правил, в частині, що стосується адвокатських об’єднань, поширюються на членів адвокатських об’єднань, діяльність яких здійснюється в одному приміщенні, які користуються технічними послугами одного й того самого технічного персоналу та користуються спільною офісною технікою, а також перебувають при здійсненні професійної діяльності у відносинах регулярного спілкування, пов’язаного з технічними особливостями організації роботи об’єднання.

Стаття 27. Дотримання поваги до прав інших адвокатів на стадії прийняття доручення клієнта

(1) До укладення угоди з клієнтом адвокат повинен з’ясувати у нього, чи він не зв’язаний нерозірваною угодою з іншим адвокатом (адвокатським об’єднанням) на виконання тотожного, або такого, що частково збігається за обсягом, доручення, а також з’ясувати, з яких причин клієнт бажає відмовитись від подальшого надання йому правової допомоги іншим адвокатом (адвокатським об’єднанням).

(2) Якщо ці причини пов’язані з нерозумінням клієнтом об’єктивних характеристик його доручення, обсягу професійних прав та обов’язків адвоката, тощо, адвокат повинен дати клієнту відповідні роз’яснення.

(3) Якщо клієнт наполягає на заміні адвоката, що виконує доручення, адвокат може прийняти доручення після того, як угоду з іншим адвокатом (адвокатським об’єднанням) буде розірвано.

(4) Неприпустимо прямо або опосередковано схиляти клієнта до зміни адвоката, якщо немає об’єктивних підстав вважати, що подальше надання правової допомоги клієнту іншим адвокатом може завдати шкоди його інтересам.

Стаття 28. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами

(1) За бажанням клієнта або за погодженням з ним допускається прийняття одного доручення декількома адвокатами. В цьому випадку угодою можуть бути визначені засади розподілу обов’язків та повноважень адвокатів, що сумісно виконуватимуть доручення, а також їх відповідальності перед клієнтом.

(2) Забороняється спонукати клієнта до укладання угоди з декількома адвокатами (що тягне збільшення суми гонорару), якщо причина неможливості виконання доручення одним з них самостійно полягає в його некомпетентності.

(3) У випадках, коли угода про надання правової допомоги укладається з адвокатським об’єднанням в цілому, рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адвокатським об’єднанням на свій розсуд, (про що клієнту має бути попередньо повідомлено), якщо в угоді не вказаний інший порядок заміни адвоката.

(4) У випадках, коли клієнт після укладення угоди про надання йому правової допомоги певним адвокатом без погодження з останнім укладе угоду з іншим адвокатом, то перший з адвокатів, а також і другий, якщо клієнт не повідомить його про наявність попередньої угоди, матиме право в односторонньому порядку розірвати укладену угоду про надання правової допомоги за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, коли відмова адвоката від подальшого виконання професійних функцій щодо клієнта не допускається.

Стаття 29. Дотримання принципу законності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта

Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до давання завідомо неправдивих свідчень, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв’язки для впливу на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

(1) Адвокат не повинен без погодження з клієнтом передоручати виконання доручення в цілому або його відносно самостійних частин іншим особам; вони можуть залучатися до виконання окремих допоміжних дій, пов’язаних із виконанням доручення, і при цьому адвокат несе відповідальність перед клієнтом за такі дії цих осіб.

(2) Залучення інших адвокатів до сумісного виконання доручення допускається на умовах, визначених статтею 28 цих Правил.

Стаття 31. Інформування клієнта про хід виконання доручення

Адвокат повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обгрунтовані рішення відносно суті свого доручення.

Стаття 32. Дотримання принципу добросовісності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта

(1) Кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу.

(2) При виконанні доручення адвокат зобов’язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту.

(3) Адвокат має виявляти активність у збиранні відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у дорученій йому справі, бути принциповим і наполегливим у використанні дозволених законом засобів їх отримання.

(4) Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред’являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов’язків.

Стаття 33. Гонорар

(1) Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

(2) Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

(3) Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

(4) Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв’язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

(5) Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

(6) Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

(7) Угодою може бути передбачена можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.

Стаття 34. Оплата фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення

(1) Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення, якщо обов’язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою.

(2) В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

(3) Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з’ясувалася після укладення угоди, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

Адвокат не повинен приймати гонорар або оплату фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення, від інших осіб, окрім клієнта (або іншої особи, яка відповідно до статті 18 цих Правил, уклала угоду про надання правової допомоги в інтересах клієнта), крім випадків, коли:

1) клієнт (його представник) наполягає на цьому;

2) прийняття оплати від іншої особи за конкретних обставин не зможе вплинути на незалежність адвоката в наданні правової допомоги клієнту та не потягне порушення обов’язків адвоката, передбачених чинним законодавством та цими Правилами.

Стаття 36. Списання гонорару. Отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару

(1) Право на обернення внесеного клієнтом гонорару в свою власність (списання гонорару) в повному обсязі виникає у адвоката тільки після завершення виконання доручення; разом з тим адвокат має право частково списувати гонорар по ходу виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

(2) Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Стаття 37. Гонорарні відносини у випадку дострокового розірвання угоди

У випадку дострокового розірвання угоди про надання правової допомоги:

1) за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і цим Правилам, виконанні доручення, або при фактичній відмові адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і цими Правилами допускається одностороннє розірвання угоди адвокатом) — адвокат не має права вимагати сплати йому гонорару і повинен повернути клієнту одразу після розірвання угоди фактично внесений гонорар;

2) за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зустрічною ініціативою адвоката і клієнта або за ініціативою адвоката у випадках, коли це допускається відповідно до закону та цих Правил, адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, або списати відповідну частину реально внесеного клієнтом гонорару, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

(1) Сума гонорару, обумовлена в угоді про надання правової допомоги, є обов’язковою тільки для адвоката (адвокатського об’єднання), що уклав цю угоду, і не перешкоджає іншому адвокату, що приймає це доручення (повністю або в частині) після розірвання попередньої угоди на його виконання, визначити суму гонорару наново, виходячи з критеріїв, передбачених частиною третьою статті 33 цих Правил.

(2) Адвокат, що продовжує виконання доручення, раніше прийняте іншим адвокатом (адвокатським об’єднанням):

1) внаслідок переукладення угоди на надання правової допомоги — повинен по можливості сприяти отриманню сум гонорару, належних іншому адвокату за фактично виконаний ним обсяг роботи;

2) у випадку смерті іншого адвоката (ліквідації адвокатського об’єднання) — повинен сприяти отриманню зазначених сум його спадкоємцями (правонаступниками об’єднання).

Стаття 39. Етичні обмеження щодо майнових угод адвоката з клієнтом

Адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашенню фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення.

Стаття 40. Одностороннє розірвання клієнтом угоди про надання правової допомоги

(1) Клієнт може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку.

(2) Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права.

(3) Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати угоду з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з’ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання угоди, і якщо вони пов’язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, — пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження угоди, якщо це об’єктивно відповідає інтересам клієнта.

Стаття 41. Одностороннє розірвання адвокатом угоди про надання правової допомоги

(1) Адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності таких умов:

1) клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення;

2) у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;

3) чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду.

(2) Без дотримання умов, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, адвокат може достроково розірвати угоду з клієнтом за однієї з наступних обставин:

1) клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, не зважаючи на роз’яснення адвоката;

2) клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

3) клієнт, не зважаючи на роз’яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини є об’єктивно недосяжним;

4) клієнт грубо порушує обов’язки, взяті ним на себе згідно з угодою про надання правової допомоги;

5) належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвоката;

6) клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

7) клієнт не погоджується погашати фактичні видатки у випадку, передбаченому частиною третьою статті 34 цих Правил, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;

8) фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним чином продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов’язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання ущемленню законних інтересів клієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;

9) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

(3) У всіх випадках розірвання угоди за ініціативою адвоката він зобов’язаний попередити про це клієнта, пояснити йому причини розірвання угоди, пересвідчитись, що вони об’єктивно або суб’єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.

Стаття 42. Розірвання угоди про надання правової допомоги за взаємною згодою адвоката і клієнта

Угода про надання правової допомоги може бути в будь-який час розірвана за взаємною згодою адвоката і клієнта за умови, що клієнту повідомлено можливі наслідки розірвання угоди дня перспективи виконання його доручення.

(1) У випадку, коли в процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про існування суперечності між інтересами цього та інших клієнтів, а також інших осіб за обставин, зазначених у статтях 23 та 25 цих Правил, він повинен розірвати угоду з клієнтом (одним з клієнтів), якщо не буде отримано відповідної письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації, на подальше представництво його (їх) інтересів цим адвокатом або на розголос конфіденційної інформації.

(2) При визначенні того, з ким із клієнтів розірвати угоду у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цих Правил, адвокат має виходити із зіставлення можливостей рівноцінного представництва інтересів кожного з них іншим адвокатом, важливості прав та інтересів, пов’язаних з предметом доручень, строків необхідного здійснення дій по кожному з доручень, розміру передбачуваної шкоди, що може бути заподіяна кожному з клієнтів внаслідок розірвання угоди про надання правової допомоги.

Стаття 44. Обов’язки адвоката при розірванні угоди

При розірванні угоди (незалежно від причин) адвокат зобов’язаний:

1) повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов’язаних з виконанням доручення;

2) поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення. Це правило не поширюється на випадки розірвання угоди адвокатом з підстав грубого порушення клієнтом зобов’язань, прийнятих на себе згідно з угодою, що виразилося у відмові від сплати або фактичній несплаті гонорару в повному обсязі.

Стаття 45. Розірвання угоди про надання правової допомоги з адвокатським об’єднанням

Якщо стороною в угоді з клієнтом про надання правової допомоги виступає адвокатське об’єднання, то при виникненні обставин, які є підставами для розірвання угоди, пов’язаних з конкретним адвокатом, котрого об’єднання призначило для надання правової допомоги клієнту, адвокатське об’єднання повинне вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги цих Правил.

Стаття 46. Етичні аспекти відносин адвоката з недієздатним (обмежено, частково дієздатним) клієнтом

(1) Недієздатність (обмежена, часткова дієздатність) клієнта або його фактично знижена здатність адекватно оцінювати дійсність сама по собі не може правити за підставу, що виправдовує невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов’язків по відношенню до такого клієнта.

(2) Якщо через вік, психічне захворювання, інші об’єктивні причини у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов’язані зі змістом доручення, адвокат повинен намагатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що відповідають вимогам цих Правил.

(3) Якщо клієнт у встановленому законом порядку визнаний недієздатним (обмежено дієздатним) і над ним запроваджено опіку (піклування) або якщо клієнт є неповнолітнім, і інтереси клієнта, відповідно, представляє законний представник (або опікун, піклувальник), котрий свідомо для адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), адвокат повинен:

1) відмовитись від прийняття (або, відповідно, — продовження виконання) доручення, яке може завдати шкоди інтересам неповнолітнього (підопічного);

2) вжити всіх доступних йому заходів до захисту законних інтересів клієнта;

3) поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна (піклувальника) недієздатного (обмежено дієздатного) клієнта або законних представників (опікуна) неповнолітнього.

Стаття 47. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом — юридичною особою

(1) У відносинах щодо надання правової допомоги клієнту — юридичній особі адвокат при визначенні суб’єкта прав і обов’язків клієнта і відповідному визначенні порядку реалізації своїх обов’язків має виходити з наступного:

1) для цілей передбаченої законодавством та цими Правилами взаємодії з клієнтом (узгодження змісту доручення, отримання дозволу на розголошення конфіденційної інформації, надання роз’яснень щодо правової позиції у справі, інформування про хід виконання доручення, тощо) клієнта уособлює особа, яка від імені юридичної особи уклала угоду на надання останній правової допомоги, маючи на те належні повноваження, або інша особа (особи), зазначена в угоді;

2) носієм прав та обов’язків, які захищає або представляє адвокат при наданні правової допомоги, є юридична особа як така;

тому якщо пов’язані з предметом доручення дії особи (осіб), зазначених у частині першій цієї статті, або інших осіб, що перебувають у трудових (членських або подібних) відносинах з клієнтом — юридичною особою є протиправними, або такими, що об’єктивно шкодять інтересам клієнта і унеможливлюють ефективне виконання доручення, адвокат має вжити розумно необхідні і доступні йому заходи для зменшення негативних наслідків таких дій, зокрема, може оскаржити їх керівнику юридичної особи (або вищому щодо нього органу).

(2) Якщо, незважаючи на вжиті адвокатом заходи, керівник юридичної особи (або вищий орган) підтримують зазначені дії (бездіяльність), шкідливі для інтересів юридичної особи, адвокат може розірвати угоду на надання правової допомоги клієнту — юридичній особі в односторонньому порядку.

(1) На відносини щодо надання правової допомоги клієнту - юридичній особі в повному обсязі поширюються норми цих Правил, що регламентують поведінку адвоката в ситуаціях існування або виникнення конфлікту (суперечності) інтересів.

(2) Якщо у спілкуванні з посадовими особами, службовцями та іншими працівниками клієнта — юридичної особи, пов’язаному з наданням правової допомоги цьому клієнту, стає очевидним, що виникає ситуація конфлікту інтересів адвокат повинен недвозначно повідомити, що він представляє клієнта — юридичну особу і пояснити свої обов’язки, пов’язані з конфліктом інтересів.

(3) В період дії угоди про надання правової допомоги клієнту — юридичній особі адвокат не повинен укладати угод про надання правової допомоги з особами, що перебувають в трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта — юридичної особи.

(4) В ситуаціях, описаних у частині першій статті 23 та частині першій статті 25 цих Правил, адвокат може прийняти доручення від посадової особи, службовця, іншого працівника юридичної особи, що опинився у відносинах конфлікту інтересів з останньою (або виконання доручення якого може потягти розголошення відомостей щодо юридичної особи), якщо стосовно до правил зазначених норм від імені юридичної особи дається згода належно уповноваженою особою, що не є тією особою, на користь якої така згода запитується.

Стаття 49. Особливості виконання доручення, пов’язаного з посередництвом між клієнтами

(1) Якщо адвокат виступає в ролі посередника між клієнтами, він повинен з кожним із них узгоджувати рішення, що приймаються, і забезпечувати належну інформованість кожного з них про всі обставини і міркування, що є необхідними для прийняття виважених рішень по суті доручення.

(2) Адвокат повинен припинити свої дії як посередника і розірвати відповідні угоди з кожним із клієнтів, якщо цього вимагає хоча б один з клієнтів, яких він одночасно представляє, або якщо виникають обставини, за яких дотримання умов, передбачених частиною першою статті 24 цих Правил, стає неможливим.

(3) Якщо дії адвоката як посередника між клієнтами не досягли бажаного клієнтами результату, він не може надалі представляти інтереси жодного з клієнтів з питань, пов’язаних із предметом посередництва.

Стаття 50. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням

(1) Здійснення захисту за призначенням органів попереднього слідства та суду у випадках, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством, є важливим професійним обов’язком адвоката. Необгрунтована відмова від прийняття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.

(2) Відмову слід вважати обгрунтованою тільки у випадках:

1) коли адвокат через тимчасову непрацездатність не може повноцінно виконувати свої професійні обов’язки;

2) коли з об’єктивних причин у адвоката відсутня належна кваліфікація для надання правової допомоги у конкретній справі, що є особливо складною;

3) коли при прийнятті адвокатом на себе надання правової допомоги певній особі через конкретні причини неможливо забезпечити дотримання вимог цих Правил, які регламентують ситуацію суперечності інтересів, або правил, що забезпечують гарантії збереження конфіденційної інформації;

4) коли прийняття захисту за призначенням через конкретні об’єктивні причини може потягнути суттєве порушення прав і законних інтересів інших клієнтів адвоката, з котрими адвокат пов’язаний раніше укладеними угодами про надання правової допомоги;

5) коли частина роботи, що виконується за призначенням, у загальному обсязі роботи адвоката стає вочевидь надмірною і ставить його в тяжке матеріальне становище.

(3) У випадках здійснення захисту за призначенням у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05, 1002-05, 1003-05), з оплатою відповідно до чинного законодавства на будь-якій стадії здійснення правової допомоги допускається укладення угоди з клієнтом про надання йому правової допомоги, яке передбачає внесення гонорару клієнтом.

(4) Адвокат не має права в цих випадках схиляти клієнта до укладення угоди шляхом обману, погроз та інших засобів, які суперечать чинному законодавству і цим Правилам.

(5) Адвокат, який виконував на попередньому слідстві захист клієнта на підставі укладеної угоди або за призначенням, не може відмовитись від прийняття доручення на захист цього клієнта в суді першої інстанції.

Стаття 51. Етичні аспекти надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим громадянам

(1) У своїй професійній діяльності адвокат повинен завжди враховувати, що професія адвоката є не тільки джерелом заробітку для нього, а й має важливе соціальне значення, є однією з головних гарантій належного рівня захисту прав та свобод громадян і вимагає від своїх представників відданості цьому призначенню професії, благородства та людяності. Тому адвокат повинен надавати правову допомогу у випадках, передбачених законом, на частково сплатних засадах, або безкоштовно.

(2) Необгрунтована відмова або ухилення адвоката від надання правової допомоги безоплатно у випадках, прямо передбачених законом, є неприпустимою. Обгрунтованою таку відмову слід вважати лише у випадках, аналогічних передбаченим частиною другою статті 50 цих Правил.

(3) Адвокат повинен також намагатись знайти можливість надання правової допомоги незаможнім громадянам на частково сплатних засадах або безкоштовно і в інших випадках, прямо не передбачених законом, виходячи з розумного співвідношення цієї роботи з повністю оплачуваною.

(4) При зверненні до адвоката особи, що завідомо має згідно з законом право на надання правової допомоги безкоштовно, адвокат повинен пояснити їй це право. Адвокату забороняється в цих випадках шляхом повідомлення неправдивої інформації про права такої особи або свідомого їх замовчування добиватися винагороди за надану правову допомогу.

(5) Разом з тим, якщо клієнт, будучи повідомленим про свої права, все ж таки бажає внести гонорар, або якщо за нього це хоче зробити інша особа, адвокат має право прийняти оплату, якщо при цьому не порушуються інші Правила адвокатської етики.

(6) Якщо в рекламних матеріалах про діяльність адвоката (адвокатського об’єднання) зазначається, що правова допомога певних видів або допомога певним категоріям громадян буде надаватись безкоштовно, адвокат зобов’язаний виконувати умови рекламних матеріалів і не може відмовитись від надання безкоштовної правової допомоги у випадках, прямо передбачених рекламними матеріалами. Рівною мірою адвокат (адвокатське об’єднання) має дотримуватися вміщених у рекламних матеріалах вказівок про знижений рівень оплати правової допомоги.

Адвокат зобов’язаний сумлінно ставитись до виконання прийнятих на себе доручень як у випадках, коли угодами передбачено отримання повноцінного гонорару за їх виконання, так і коли правова допомога, що надається адвокатом, оплачується державою за фіксованими ставками або надається безоплатно відповідно до закону або угоди між адвокатом і клієнтом.

Розділ IV Відносини адвоката з судом та іншими учасниками судового процесу

(3) В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

1) намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапроцесуальними засобами;

3) подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;

5) порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу.

(1) Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями;

у випадку вчинення судом тиску на адвоката — не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов’язані з відносинами адвоката з судом.

(2) Адвокат не повинен полишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством.

(3) Адвокат не повинен приймати доручення на ведення в суді справи клієнта, направленого до нього суддею, який братиме участь в судовому розгляді цієї справи.

(1) Адвокат повинен виявляти активність у збиранні та наданні доказів у справі, що розглядається судом.

Стаття 56. Співвідношення принципів домінантності інтересів клієнта та законності при поданні суду доказів

Адвокат має право всупереч вимогам клієнта відмовитись посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у нього є обгрунтовані сумніви щодо їх правдивості.

Стаття 57. Дотримання принципу конфіденційності при здійсненні адвокатом професійної діяльності в суді

Адвокат не має права при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином, безпосередньо або опосередковано порушувати конфіденційність інформації, яка відноситься до предмета адвокатської таємниці, або є конфіденційною згідно з цими Правилами.

(1) Адвокат не повинен повідомляти учасникам процесу або свідкам свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин справи, їх правової оцінки, суті закону, обсягу прав та обов’язків сторін, або іншим чином намагатися схилити їх до зміни їх позиції, свідчень, здійснення інших дій, в яких зацікавлений його клієнт.

(2) Адвокат повинен уникати позапроцесуального спілкування по суті справи, що є предметом судового розгляду, з учасниками процесу, які не є його клієнтами, і має здійснювати таке лише у формах та з метою, що не суперечить чинному законодавству та цим Правилам і лише у випадках, коли це є необхідним для належного виконання доручення.

(3) Адвокат повинен уникати спілкування з суддею в будь-яких формах, окрім передбачених законодавством, по суті справи, що розглядається судом, і не повинен спонукати до цього клієнта.

(4) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Стаття 59. Культура поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового процесу

У відносинах з іншими учасниками процесу адвокат повинен:

1) бути стриманим і коректним;

2) реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг, тощо;

3) при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб бути тактовним, не ставити запитань у підвищеному тоні, брутальній, знущальній формі, або формі, що принижує їх честь та гідність.

Розділ V Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами

(1) У відносинах з органами дізнання, попереднього слідства, адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством.

(2) Адвокат повинен зберігати таємницю слідства в межах, визначених чинним кримінально-процесуальним законодавством.

(3) Адвокат не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу дізнання, попереднього слідства, адміністративного провадження і давати клієнту поради, свідомо спрямовані на вчинення таких перешкод.

(4) Адвокат не повинен приймати доручення на ведення на стадії дізнання та попереднього слідства справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють дізнання або слідство по цій справі.

Стаття 61. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими державними органами

У відносинах з іншими державними органами з приводу виконання доручення клієнта адвокат має дотримуватися вимог цих Правил у частині, застосовній до цих відносин, і не повинен:

1) розголошувати пов’язану з їхньою діяльністю інформацію, що стала йому відомою у зв’язку з виконанням доручення, таємниця якої охороняється чинним законодавством;

2) робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов’язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень по представництву останнього перед цим органом;

3) здійснювати протизаконний тиск на посадових осіб та службовців цих органів, використовуючи особисті зв’язки, погрози, обіцянки, тощо.

У відносинах як з органами дізнання, попереднього слідства, адміністративної юрисдикції, так і з іншими державними органами адвокат повинен виявляти принциповість у відстоюванні інтересів клієнта, не допускаючи підлесливості, та за згодою клієнта оскаржувати незаконні дії посадових осіб або органів, які перешкоджають виконанню доручення, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Стаття 63. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими особами

У відносинах з будь-якими особами, з якими адвокат взаємодіє в процесі виконання доручення клієнта, адвокат має дотримуватись вимог цих Правил у частині, застосовній до цих відносин, і не повинен:

1) робити завідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин, що мають відношення до суті доручення, їх правової оцінки, прав і обов’язків адвоката, клієнта та інших осіб;

2) використовувати засоби і методи, що свідомо порушують законні права та інтереси інших осіб.

Розділ VI Відносини між адвокатами

Стаття 64. Загальні етичні засади взаємин між адвокатами

Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах колегіальності, взаємної поваги представників адвокатської професії, дотримання професійних прав адвокатів, слідування всім основним принципам адвокатської етики, передбаченим цими Правилами.

Стаття 65. Окремі етичні аспекти взаємин між адвокатами

Адвокат не повинен допускати по відношенню до іншого адвоката:

1) висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів;

2) поширення свідомо неправдивих відомостей про нього;

3) спроб схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним угоди про надання правової допомоги;

4) спілкування з клієнтом іншого адвоката без згоди останнього з приводу виконуваного ним доручення;

5) намагань схилити до укладення угоди про надання правової допомоги особу, що прийшла в адвокатське об’єднання до іншого адвоката;

6) навмисного введення іншого адвоката в оману стосовно справи, в судовому розгляді якої вони обидва беруть участь, щодо місця і часу проведення судових засідань, результатів розгляду справи судами різних інстанцій, наявності доказів (і намірів їх представити), які в дійсності не існують, намірів свого клієнта, які стосуються предмета спору і ведення справи, умов мирової угоди, що пропонується.

Стаття 66. Допустимі форми реагування адвоката на незаконні або неетичні дії іншого адвоката

Допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об’єднання, виборних органів адвокатури або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) в органи адвокатури, наділені дисциплінарними повноваженнями по відношенню до адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством України.

Стаття 67. Окремі аспекти дотримання принципу взаємної поваги між адвокатами

(1) Адвокат повинен уникати розголосу в засобах масової інформації (або поширення іншим способом) відомостей, що ганьблять іншого адвоката, якщо цього не вимагають його власні законні інтереси, інтереси його клієнта або адвокатури України.

(2) Адвокат не повинен обговорювати з клієнтами обставини, що стосуються особистого життя іншого адвоката, його матеріального стану, походження, національної належності та інші обставини, що стосуються адвоката, які не мають відношення до суті доручення.

Стаття 68. Обмеження рекламування адвокатської діяльності, пов’язані з принципом колегіальності

Адвокат не може вдаватись до антиреклами стосовно іншого адвоката (адвокатського об’єднання) або використовувати цей метод при рекламуванні своєї діяльності.

Стаття 69. Майновий аспект відносин між адвокатами при направленні клієнта

Адвокат не має права вимагати винагороду від іншого адвоката за направлення йому клієнта.

Розділ VII Дотримання норм адвокатської етики в громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката

(1) В своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов’язків, зокрема, тих, що випливають з Правил адвокатської етики.

(2) У випадку виникнення суперечності між професійними обов’язками адвоката, передбаченими чинним законодавством, цими Правилами, і обов’язками перед конкретними клієнтами, що випливають з угод про надання правової допомоги, — з одного боку, та інтересами адвоката, що обумовлені його членством в певній громадській організації, партії, науковому товаристві, тощо — з іншого, адвокат не має права порушувати свої професійні обов’язки.

Адвокат не може використовувати в своїй громадській, науковій або публіцистичній діяльності інформацію, конфіденційність якої охороняється цими Правилами, без згоди на це осіб, зацікавлених у нерозголошенні такої інформації.

Стаття 72. Дотримання принципу поваги до адвокатської професії в публіцистичній діяльності адвоката

В своїх публіцистичних матеріалах адвокат не повинен поширювати відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів або престиж адвокатури як такої, а обгрунтовану критику зазначених осіб або адвокатури в цілому має викладати в коректній формі.

Стаття 73. Поширення Правил адвокатської етики на діяльність об’єднань адвокатів

Ці Правила адвокатської етики є обов’язковими для дотримання об’єднаннями адвокатів тією самою мірою, що й окремими адвокатами.

Стаття 74. Обов’язки адвокатського об’єднання щодо забезпечення Правил адвокатської етики

У випадках, коли стороною в угоді про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання, воно зобов’язане забезпечити відповідність кандидатури адвоката, котрому доручається виконання угоди (окремих робіт за угодою), вимогам до компетентності, об’єктивно обумовленим характером доручення, а також забезпечити дотримання інших вимог цих Правил, що стосуються укладення угоди на надання правової допомоги, її виконання та припинення.

Стаття 75. Участь адвокатів у забезпеченні дотримання адвокатським об’єднанням Правил адвокатської етики

Кожен адвокат, який є членом адвокатського об’єднання, повинен докладати розумних зусиль щодо забезпечення вжиття об’єднанням заходів, що сприяють дотриманню всіма адвокатами та співробітниками цього об’єднання цих Правил.

Для адвоката, який є членом адвокатського об’єднання, професійні обов’язки, перед клієнтами, що випливають із чинного законодавства, Правил адвокатської етики, угод про надання правової допомоги, повинні мати домінуюче значення по відношенню до обов’язків адвоката щодо виконання вказівок керівних органів адвокатського об’єднання.

Розділ IX Відповідальність за порушення Правил адвокатської етики

Стаття 77. Правові наслідки порушення Правил адвокатської етики

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру.

Стаття 78. Відповідальність адвоката за порушення Правил адвокатської етики помічником адвоката

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики його помічником, якщо адвокат:

1) не забезпечив ознайомлення останнього з цими Правилами;

2) не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

3) своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

Адвокат, що є керівником адвокатського об’єднання (адвокати - члени колегіального керівного органу адвокатського об’єднання), може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог статті 74 цих Правил, а також за прийняття ним (ними) рішень, які тягнуть порушення Правил адвокатської етики.

(1) При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише за винні порушення.

(2) Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.

Стаття 81. Роль регіональних дисциплінарних органів адвокатури в роз’ясненні Правил адвокатської етики

(1) У випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам цих Правил, він може звернутися за роз’ясненням до відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури.

(2) Дії адвоката, що відповідають роз’ясненню регіонального дисциплінарного органу адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладення дисциплінарною стягнення.

Надруковано: “Юридичний вісник України”, N 46, 18 — 24 листопада 1999 р.