Шановний Валерій Валерійович!

Своєю Постановою від 14.07.2011 року суддя Суворовського районного суду м.Херсона Зубов Олександр Сергійович в черговий раз призначив психіатричне та психологічне обстеження (експертизу) мене - Кириченка С.О., тепер вже в Одеській обласній психіатричній лікарні. В змісті цієї постанови, зокрема зазначено (мовою оригіналу із помилками судді):

"Зобов'язати УМВС України в Херсонської області доставити Кириченко Сергія Олександровича до Одеської обласній психіатричній лікарні для поміщення його в стаціонарне відділення для проведення його дослідження".

І. Закони України, в т. ч. Закон України "Про міліцію", зокрема ст.ст. 11,12, 13, 14 не містять тих підстав, за яких можна було б вважати законним застосування міліцією примусових заходів (затримання, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів тощо) щодо мене - Кириченка С.О., про які йдеться у Постанові судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. від 14.07.2011 р.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України "Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України".

Виходячи з цього, міліція не може вийти за межі прав, наданих їй Конституцією та законами України, а саме таких прав, які містяться в Законі "Про міліцію", зокрема:

     Стаття 11. Права міліції

     Міліції для виконання покладених на неї обов'язків  надається право:

     5) затримувати і тримати у спеціально  відведених  для  цього приміщеннях:

осіб,  які  мають  ознаки  вираженого  психічного  розладу  і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і  оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади,  але  не  більш  як  на  24 години;

     Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і  вогнепальної зброї

     Міліція має  право  застосовувати  заходи  фізичного  впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю  у  випадках  і  в  порядку, передбачених цим Законом…

     Перевищення повноважень по застосуванню сили,  в  тому  числі спеціальних засобів і  зброї,  тягне  за  собою  відповідальність, встановлену законом.

     Стаття 13. Застосування засобів впливу

     Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу,  в тому числі  прийоми  рукопашного  бою,  для  припинення правопорушень,  подолання  протидії законним вимогам міліції,  яка здійснюється із застосуванням сили щодо  працівників  міліції  або інших  осіб,  якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

     Стаття 14. Застосування спеціальних засобів

     Працівники  міліції  мають  право  застосовувати   наручники, гумові  кийки,  засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої  для  відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту,  водомети,  бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а  також  використовувати службових собак у таких випадках:

     4) для затримання і доставки  в  міліцію  або  інше  службове приміщення  осіб,  які  вчинили  правопорушення,  а   також    для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту,  взятих під варту, якщо  зазначені  вище  особи  чинять  опір  працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити  втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі".

Таким чином Постанова судді Зубова О.С. містить норми, які підпадають під ознаки явно злочинного розпорядження (наказу), яке, згідно ст.19 та ст.60 Конституції України не підлягає виконанню органами міліції та її посадовими особами.

ІІ. Але маючи повагу до судової гілки державної влади України, в рядах якої здійснює свої повноваження суддя Зубов Олександр Сергійович, я в добровільному порядку виконав його постанову, прибувши 15.07.2011 року до Одеського обласного психоневрологічного диспансеру (лікар Пантюхіна Наталія Вікторівна).

Згідно останнього психіатричного огляду стан мого здоров'я визначений, як "без ознак психічного розладу". Зміст зазначеного висновку містить в собі вичерпні відповіді на усі питання, поставлені судом у постанові про призначення експертизи від 14.07.2011 року.

То ж і третій психіатричний огляд встановив належний стан мого психічного здоров'я та можливість приймати повноцінну участь у розгляді щодо мене кримінальної справи у суді.

ІІІ. Окрім наведених вище обставин я не можу бути підданий заходам, про які у своїй постанові від 14.07.2011 р. зазначає суддя Зубов О.С., ще й з підстав того, що маю на повному постійному утриманні матір - Кириченко Тамару Гаврилівну, 21.07.1926 р. н. Цей факт засвідчений у Довідці Голови органу самоорганізації населення №16 Комсомольського району м. Херсона Дзюби Л.М. від 09.08.2011 року (додається), а саме про те, "що він (Кириченко С.О.) постійно, щодня, невідлучно здійснює догляд за своєю матір'ю Кириченко Тамарою Гаврилівною, 21.07.1926 р. н., вдовою інваліда Великої Вітчизняної війни, прожив. в м. Херсоні по вул. Комкова, 66. яка знаходиться у немічному стані.

Свої обов'язки Кириченко С.О. виконує добросовісно, забезпечуючи належні санітарно-побутові умови своєї матері, купівлю продуктів харчування та інші необхідні умови і послуги. Про це свідчить доглянутий стан і охайний вигляд Кириченко Т.Г., а також її безпосереднє свідчення".

То ж ні на один день я не можу полишити свою немічну безпорадну матір, якій вже виповнилося 85 років, і суддя жорстоко не врахував цієї обставини.

ІV. Також я маю на утриманні вагітну дружину, яка перебуває на останніх місяцях вагітності. Без моєї допомоги з дружиною і дитиною може статися непоправне, так як вагітність є важкою і моя дружина потребує постійного стороннього догляду, зокрема з моєї сторони, так ніяких рідних в Херсоні вона  більше немає.

V. Мені, моїй матері Кириченко Т.Г. та моїй дружині Кириченко Л.А. відомі неодноразові факти небезпек для життя людей, які поміщаються до Одеської психіатричної лікарні або досліджуються одеськими психіатрами.

Так, згідно повідомлень, розміщених на інтернет-ресурсі http://webground.su/topic/2011/08/11/t25 та переданих по каналах телебачення, в т. ч. - Вести.Ru 14:02, Радио "Вести FM" 11.08.2011 року: "В Одессе психиатр открыл огонь по своим пациентам. В Одессе психиатр открыл огонь из травматического пистолета по двум россиянам, которые ходили к нему на консультации. Врач Алексей Алексеев утверждает, что пациенты повели себя агрессивно и попытались напасть на него, так что ему пришлось применить оружие.

       Одному из пациентов одессит попал в живот, другому - в бедро. После этого пациенты убежали. Алексеев, в свою очередь, вызвал милицию".

Про цей факт можна дивитись також:

http://www.nr2.ru/odessa/343296.html ;

http://news2.ru/story/318970/ ;

http://webground.su/topic/2011/08/11/t25 .

Ніхто не може мені гарантувати безпеку того, що якомусь одеському лікарю-психіатру не здасться те, що я веду себе агресивно і ніхто не зможе убезпечити мене від застосування якимось лікарем-психіатром будь-якої зброї проти мене.

VІ. Другим тривожним фактом є більш ранній випадок, який стався у цьому ж році в Одеській психіатричній лікарні, куди мене незаконно вкотре направляє упереджений суддя Зубов О.С. Так, згідно таких інтернет-ресурсів, як:

http://society.lb.ua/accidents/2011/03/28/90097_Odesskaya_psihbolnitsa_zagorelas.html ;

http://ukranews.com/ru/news/events/2011/03/28/40274 ;

http://www.odessa-life.od.ua/news/636-v-odesskoi-psihiatricheskoi-bolnice-pozhar ;

http://moemisto.info/index.php?option=com_news&Itemid=75&newsId=39395 ;

"Одесская психбольница загорелась из-за неосторожного обращения с огнем (расширенная)  28.03.2011 15:01

  Предварительная причина пожара в Одесской психиатрической больнице - неосторожное обращение с огнем неизвестным лицом, сообщает в понедельник центр связей с общественностью ГУ МЧС в Одесской области.

Пожар возник в ночь на 28 марта. О возгорании сообщила медсестра отделения. Прибывшие на место происшествия спасатели установили, что горит чердачное помещение 2-х этажного административного корпуса, а также одноэтажная пристройка к данному корпусу.

"Пожарные машины не могли заехать на территорию больницы, так как ворота были закрыты, а охранник с ключами спал. Спасателям пришлось перелазить через забор, чтобы разбудить его. Спасатели МЧС приступили к тушению пожара совместно с работниками больницы, эвакуируя больных со смежного 2-х этажного лечебного корпуса, где наблюдалось сильное задымление. Всего было выведено из опасных помещений 48 человек" - сообщил начальник ГУ МЧС Украины в Одесской области Владимир Боделан.

Пожарные ликвидировали возгорание в течение часа. В тушении пожара были задействованы 10 единиц основной и специальной техники МЧС. Тушение проводилось с внутренней стороны и с внешней - по автолестнице.

Спасено имущество и оборудование больницы на сумму 900 тыс. грн. Пострадавших нет.

Напомним, огонь повредил 150 кв. м. крыши".

Я особисто і мої рідні - моя мати та моя дружина, не збираємося ризикувати моїм життям лише із-за нічим не обгрунтованої примхи судді за будь-що ізолювати мене від світу та піддати принизливим дослідам.

VІІ. При винесенні постанови про призначення примусової стаціонарної експертизи в Одеській психіатричній лікарні суддя Зубов О.С. також не врахував і головного необхідного суб'єктивного чинника - моє право погоджуватися чи не надавати згоду на здійснення наді мною такого медичного психіатричного і психологічного дослідження (експертизи).

Відповідно до ст. 28 Конституції України "Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам".

Відповідно до ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу": "Психіатричний   огляд   проводиться   лікарем-психіатром   на прохання  або за усвідомленою згодою особи". В цій же статті також визначені і випадки, коли "Психіатричний огляд   особи   може   бути  проведено  без  її усвідомленої згоди або  без  згоди  її  законного  представника  у випадках,  коли  одержані  відомості  дають  достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

     вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

     неспроможна самостійно  задовольняти  свої  основні   життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

     завдасть значної  шкоди   своєму   здоров'ю   у   зв'язку   з погіршенням  психічного  стану  у  разі ненадання їй психіатричної допомоги".

Як видно із наведеного вище, на мене не поширюються випадки застосування щодо мене психіатричного огляду без моєї усвідомленої згоди.

На підставі вище зазначеного, керуючись тим, що лікарі-психіатри трьох медичних психіатричних закладів (Херсонської області, Миколаївської області, Одеської області) при здійсненні психіатричних оглядів визначили стан мого здоров'я, як "без ознак психічного розладу", а також враховуючи те, що після здійснених мною трьох психіатричних оглядів, я більше не надаю вільної згоди на здійснення щодо мене нових додаткових медичних (психіатричних, психологічних) дослідів та не надаю усвідомленої згоди на повторний додатковий психіатричний огляд лікарем-психіатром, -

п р о ш у повернути судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубову О.С., направлені ним матеріали щодо незаконного і безпідставного примусового здійснення щодо мене чергового психіатричного і психологічного дослідження, зазначивши неможливість проведення такої експертизи з підстав ненадання мною вільної згоди на здійснення щодо мене нових додаткових медичних (психіатричних, психологічних) дослідів та ненадання усвідомленої згоди на повторний додатковий психіатричний огляд лікарем-психіатром.

1)  Копія Медичної довідки Одеського обласного психоневрологічного диспансеру Серія 2ААК № 967589 від 15.07.2011 року про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів - на 1 арк.; 2) Копія довідки Голови органу самоорганізації населення №16 Комсомольського району м. Херсона Дзюби Л.М. від 09.08.2011 року щодо догляду за Кириченко Т.Г.; 3) повідомлення від 04.10.2011 р. про явку на експертизу - на 1 арк.

       З повагою                                                                                                       С.Кириченко

" 04 "  жовтня  2011 р.

"04 "  жовтня  2011 р.

Шановний Миколо Анатолійовичу!

Своєю Постановою від 14.07.2011 року суддя Суворовського районного суду м.Херсона Зубов Олександр Сергійович в черговий раз з власної одноосібної ініціативи, призначив психіатричне та психологічне обстеження (експертизу) мене - Кириченка С.О., тепер вже в Одеській обласній психіатричній лікарні. В змісті цієї постанови, зокрема зазначено (мовою оригіналу із помилками судді):

"Зобов'язати УМВС України в Херсонської області доставити Кириченко Сергія Олександровича до Одеської обласній психіатричній лікарні для поміщення його в стаціонарне відділення для проведення його дослідження".

І. Закони України, в т. ч. Закон України "Про міліцію", зокрема ст.ст. 11,12, 13, 14 не містять тих підстав, за яких можна було б вважати законним застосування міліцією примусових заходів (затримання, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів тощо) щодо мене - Кириченка С.О., про які йдеться у Постанові судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. від 14.07.2011 р.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України "Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України".

Виходячи з цього, а також із положень Закону України "Про психіатричну допомогу", міліція та органи охорони здоров'я і лікарняні заклади не можуть вийти за межі прав, наданих їм Конституцією та законами України.

Таким чином Постанова судді Зубова О.С. від 14.07.2011 р. містить норми, які підпадають під ознаки явно злочинного розпорядження (наказу), яке, згідно ст.19 та ст.60 Конституції України не підлягає виконанню органами міліції та її посадовими особами.

ІІ. Але маючи повагу до судової гілки державної влади України, в рядах якої здійснює свої повноваження суддя Зубов Олександр Сергійович, я в добровільному порядку виконав його постанову, прибувши 15.07.2011 року до Одеського обласного психоневрологічного диспансеру (лікар Пантюхіна Наталія Вікторівна).

Згідно останнього психіатричного огляду стан мого здоров'я визначений, як "без ознак психічного розладу". Зміст зазначеного висновку містить в собі вичерпні відповіді на усі питання, поставлені судом у постанові про призначення експертизи від 14.07.2011 року.

То ж і третій психіатричний огляд встановив належний стан мого психічного здоров'я та можливість приймати повноцінну участь у розгляді щодо мене кримінальної справи у суді.

ІІІ. Окрім наведених вище обставин я не можу бути підданий заходам, про які у своїй постанові від 14.07.2011 р. зазначає суддя Зубов О.С., ще й з підстав того, що маю на повному постійному утриманні матір - Кириченко Тамару Гаврилівну, 21.07.1926 р. н. Цей факт засвідчений у Довідці Голови органу самоорганізації населення №16 Комсомольського району м. Херсона Дзюби Л.М. від 09.08.2011 року (додається), а саме про те, "що він (Кириченко С.О.) постійно, щодня, невідлучно здійснює догляд за своєю матір'ю Кириченко Тамарою Гаврилівною, 21.07.1926 р. н., вдовою інваліда Великої Вітчизняної війни, прожив. в м. Херсоні по вул. Комкова, 66. яка знаходиться у немічному стані.

Свої обов'язки Кириченко С.О. виконує добросовісно, забезпечуючи належні санітарно-побутові умови своєї матері, купівлю продуктів харчування та інші необхідні умови і послуги. Про це свідчить доглянутий стан і охайний вигляд Кириченко Т.Г., а також її безпосереднє свідчення".

То ж ні на один день я не можу полишити свою немічну безпорадну матір, якій вже виповнилося 85 років, і суддя жорстоко не врахував цієї обставини.

ІV. Також я маю на утриманні вагітну дружину, яка перебуває на останніх місяцях вагітності. Без моєї допомоги, з дружиною і дитиною може статися непоправне, так як вагітність є важкою і моя дружина потребує постійного стороннього догляду, зокрема з моєї сторони.

V. При винесенні постанови про призначення примусової стаціонарної експертизи в Одеській психіатричній лікарні суддя Зубов О.С. також не врахував і головного необхідного суб'єктивного чинника - моє право погоджуватися чи не надавати згоду на здійснення наді мною такого медичного психіатричного і психологічного дослідження (експертизи).

Відповідно до ст. 28 Конституції України "Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам".

Відповідно до ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу": "Психіатричний   огляд   проводиться   лікарем-психіатром   на прохання  або за усвідомленою згодою особи". В цій же статті також визначені і випадки, коли "Психіатричний огляд   особи  може  бути  проведено  без  її усвідомленої згоди або  без  згоди  її  законного  представника  у випадках,  коли  одержані  відомості  дають  достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

     вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

     неспроможна самостійно  задовольняти  свої  основні   життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

     завдасть значної  шкоди   своєму   здоров'ю   у   зв'язку   з погіршенням  психічного  стану  у  разі ненадання їй психіатричної допомоги".

Як видно із наведеного вище, на мене не поширюються випадки застосування щодо мене психіатричного огляду без моєї усвідомленої згоди.

VІ. Постановами Суворовського районного суду м.Херсона від 25.03.2011 р. та від 28.03.2011 р., які покладені в основу постанови від 14.07.2011 року про призначення стаціонарної експертизи, було призначено комплексну амбулаторну судово-психіатричну, психологічну експертизу у відношенні мене - Кириченка Сергія Олександровича, 19.05.1961 року народження, і поставлено додаткові питання на вирішення експертів.

Ці постанови судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. є незаконними і нічим не обґрунтованими, а самим суддею допущено порушення наступних норм матеріального і процесуального права.

Суддя безпідставно особисто ініціював призначення стаціонарної експертизи у примусовому порядку, чим вийшов за межі наданих йому повноважень. Ніхто із слідчих, прокурорів та інших учасників процесу не ініційовував проведення відносно мене судово-психіатричної, психологічної експертизи. Це виключно особиста ініціатива суддя Зубова О.С..

Відповідно до статті 196 КПК України (Порядок призначення експертизи): "Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу".

Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі згідно зі статтями 76, 204 КПК України належить до числа експертиз, які обов'язково мають бути призначені на стадії досудового слідства для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного у тих випадках, коли в справі є дані, що викликають сумнів у їх осудності чи можливості в період провадження у справі усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Згідно статті 76 КПК України ("Обов'язкове призначення експертизи"):

"Експертиза призначається обов'язково:

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності"

Згідно статті 204 КПК України ("Визначення психічного стану обвинуваченого"):

"Коли в справі є дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному або обмежено осудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу".

Під час досудового слідства з 17.08.2009 р. по 21.12.2010 р. слідчі прокуратури не знайшли підстав для призначення щодо мене такої експертизи.

Таким чином, призначаючи 25.03.2011 року на свій розсуд комплексну амбулаторну судово-психіатричну, психологічну експертизу, без наявності в справі даних, які давали б для цього підстави, при тому, що я повністю усвідомлюю свої дії та керую ними, суддя Зубов О.С. діяв всупереч вимог ст. ст.76, 196, 204 КПК України, які встановлюють підстави для призначення такої експертизи.

На підтвердження вищезазначеного в матеріалах кримінальної справи знаходяться такі документи (з помилками, як в оригіналі):

СТОРІНКА 59, Том З "01.09.10 №26/1022-10

Головному лікарю Херсонського обласного наркологічного диспансеру

Головному лікарю Херсонського психіатричного диспансеру

У зв'язку із розслідуванням кримінальної справи №500100-09 прошу Вас надати на адресу прокуратури міста Херсона чи перебуває на диспансерному обліку гр. КИРИЧЕНКО СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА, 19.05.1961 року народження, місце народження: м.Херсон, прописаний: м.Херсон, вул.Ломоносова, 116, якщо стоїть, вказати з яким діагнозом.

Старший слідчий

прокуратури міста Херсона

молодший радник юстиції        В.Лосенков

хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

СТОРІНКА 60, Том З

ДОВІДКА

Надана гр-ну Кириченко Сергій Олександрович 1961 р. народження в тому, що він (вона) на обліку в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці не перебуває.

Довідка надана в Прокуратуру м.Херсона 06.09.10 Лосенкову В.О.

Лікар підпис

хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

СТОРІНКА 61

(НА ОБОРОТЕ САМОГО ЗАПРОСА ЛОСЕНКОВА В.О.)

На учете не состоит зав. отд. Блажевская И.А., мед. сес. Швестко З.А. (наркологічний диспансер)".

Таким чином в матеріалах справи відсутні дані, які викликають сумнів щодо осудності мене - Кириченка С.О., через визначення мого психічного стану.

За всіма ознаками, особливо порядку порушення кримінальної справи 17.08.2009 р. (по факту, а не проти мене, як особи) та прихованого від мене досудового слідства впродовж більше року, кримінальна справа проти мене є замовною і неперспективною. Тим більше заявниками по справі досягнуті бажані ними проміжні цілі, а саме припинення виходу в ефір радіо "Вік" та друкування і поширення газети "Вік: час, події, люди".

Для встановлення істини по даній справі так званого "інтелектуального злочину" за ч.1 статті 161 КК України комплексна судово-психіатрична, психологічна експертиза не потрібна!

Значить, зважаючи на замовність справи та її безперспективність, призначення відносно мене експертизи одноосібно суддею Зубовим О.С. за його ж власною ініціативою - це окрема мета, яку він хоче досягти, особливо при тому, що підсудний, саме я - Кириченко С.О., активно здійснюю свій захист і постійно доказую незаконність, як порушення кримінальної справи, так і досудового слідства, здійсненого без участі мене, Кириченка С.О., як підозрюваного (обвинуваченого).

Таким чином, одним із мотивів дій судді Зубова О.С. може бути відсутність перспективності винесення обвинувального вироку проти мене, яку він бажає "компенсувати" самою процедурою психіатричного, психологічного дослідження ненависного йому підсудного - Кириченка С.О.. Ненависть, помста та інші мотиви негативного ставлення до мене особисто з боку судді Зубова О.С. існують за об'єктивних обставин, так як під час здійснення мною повноважень депутата Херсонської міської ради (2006-2010 рр.), за результатами моїх численних депутатських звернень, прокуратурою Херсонської області було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.375 КК України за фактом винесення 29.02.2008 р. суддею Зубовим О.С. завідомо неправосудного рішення Суворовським районним судом м.Херсона у цивільній справі за позовом Тишкевич Л.І. до ВАТ "Херсонське обласне комунальне підприємство по племінній справі у тваринництві" щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення в м.Херсоні по вул.Фрунзе, 2 площею 694,4 кв. м.

Призначення амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи передбачено відносно підозрюваного або обвинуваченого. При цьому судовою практикою майже не застосовується така експертиза призначенням щодо підсудного, який своєю поведінкою не демонструє ухилення від покарання та в повній мірі здійснює свій захист у суді.

Суддя відмовив мені - підсудному Кириченку С.О. в задоволенні моїх клопотань щодо направлення справи на додаткове розслідування, щодо здійснення комплексної судової психолого-лінгвістично-релігієзнавчої експертизи. Таким чином суддя Зубов О.С. демонструє упередженість та умисну цільову вибірковість у поповненні матеріалів кримінальної справи тими доказами, які можуть оцінюватись виключно проти мене, як підсудного, а не об'єктивно визначати дійсні обставини справи. А тим більше суддя всіма засобами протидіє будь-якій можливості мені, як підсудному в отриманні доказів на підтвердження відсутності моєї вини або ж правомірності моїх дій.

Також і по змісту самої постанови від 25.03.2011 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи у відношенні підсудного Кириченка Сергія Олександровича, яка покладена в основу постанови від 14.07.2011 року про призначення такої ж, але вже стаціонарної експертизи з примусовою доставкою мене для її проведення, суддя Зубов О.С. допустився винесення завідомо неправосудної постанови.

Так у змісті постанови судді Зубова О.С. від 25.03.2011 року про призначення медичної експертизи, всупереч ст.ст.19, 62 Конституції України зазначені обставини, які не встановлені обвинувальним вироком суду, як і вина мене - Кириченка С.О. у вчиненні їх. Мова йде про факти двох кримінальних справ, незаконно порушених проти мене у 2008 році і закритих провадженням на підставі акту амністії. Але суддя Зубов О.С. незаконно продовжує провадження по вже припинених кримінальних справах, про що зазначає у мотивувальній частині постанови від 25.03.2011 р. Таких випадків судова практика не знає!

Дії судді є неадекватними у порівнянні з діями прокурора, слідчого та інших осіб, які здійснювали досудове слідство.

Використавши весь арсенал протиправних засобів позбавлення мене прав на захист, суддя Зубов О.С. провокує все нові і нові форми приниження моєї честі та гідності. У даному випадку, в черговий раз явно зловживши своїми правами, незаконно, без мотивів та підстав, які б містилися в матеріалах справи, ЗА ВЛАСНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ, призначив судово-психіатричну, психологічну експертизу. При цьому прокурор у процесі Фролов О.С., на пропозицію судді Зубова О.С. призначити амбулаторну судово-психіатричу, психологічну експертизу, ВИСЛОВИВСЯ ПРОТИ ТАКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (матеріали аудіозапису від 25.03.2011 р.)

Дії судді Зубова О.С. все більше нагадують особистісні знущання наді мною, як колишнім депутатом, що викрив незаконність його дій, коли ним застосовуються все більше неадекватні засоби тиску не тільки на мою психіку, мою особистість, але і впливаючи на психіку та особистість моєї вагітної дружини. Час (дату) незаконного, безпідставного призначення мені судово-психіатричної експертизи суддя Зубов О.С. визначив саме тоді, коли дізнався, що моя дружина Л.А. Кириченко (Ведмідь) є вагітною. Зараз вона перебуває на останніх місяцях вагітності.

Дії судді Зубова О.С. мають всі ознаки знущання наді мною, як над людиною. Носять явний провокаційний характер в розрахунку вивести мене з психологічної рівноваги та використати потім, у разі досягнення мети, в якості доказу правомірності призначення ним експертизи. При цьому суддя Зубов О.С. робить це особливо витончено, коли дату безпідставного призначення експертизи вибрав з отриманням інформації про вагітність моєї дружини, яка є свідком по справі.

Розрахунок судді Зубова О.С. щодо впливу не тільки на мене особисто, але і на мою сім'ю виправдався. Саме його незаконні дії стали причиною загрози вагітності моєї дружини і, як наслідок, постійного знаходження її під наглядом лікаря. Дружина із-за вкрай тяжкого морального стану, який  викликаний вразливою фізіологією вагітної жінки, задля збереження дитини, не дивлячись на прояв стійкості духу і волі та вольової керованості своєї поведінки і почуттів, вимушена постійно відвідувати медичні установи, припинивши трудову діяльність із втратою необхідного для прожиття заробітку.

При цьому суддя продовжує застосовувати усе нові засоби тиску на мене і вже на мою сім'ю.

Такі дії судді, окрім законодавчого недоліку інституту відведення суддів, можна пояснити тим, що суддя з кожним засіданням все більше втрачає впевненість у можливості винесення мені обвинувального вироку. При цьому я не коментую можливу корупційну складову поведінки судді Зубова О.С., яка є цілком реальною із-за вкрай підвищеної зацікавленості заявників по справі піддати мене покаранню через винесення вироку і подальшого недопущення мене до часті у виборах.

Призначення безпідставно судово-психіатричної, психологічної експертизи - це акт примусу, насилля щодо моєї особистості, порушення моїх немайнових прав, незаконний вплив на мою сім'ю.

Честь, гідність, здоров'я, в т. ч. й психічне, - це мої невід'ємні особисті права, на які ніхто не вправі посягати, а тим більше БЕЗПІДСТАВНО!

Призначення безпідставно судово-психіатричної, психологічної експертизи - це цілеспрямована провокаційна дія судді Зубова О.С. проти мене та моєї сім'ї, насилля щодо моєї особистості, порушення моїх цивільних прав.

У відповідності до порядку, встановленому статтею 11 Закону "Про психіатричну допомогу", вже в період часу після призначення зазначених експертиз суддею Зубовим О.С., я пройшов вже ТРИ психіатричних огляди (копії додаються), які підтверджують наявність в мене стану психічного здоров'я для виконання функцій опікуна, та визначають його, як "без ознак психічного розладу", що виключає необхідність проведення безпідставно призначеної судом експертизи.

Також недоліком постанов від 25.03.2011 р., 28.03.2011 р. та 14.07.2011 р. є те, що суддя не послався у них ні на норми положень Закону України "Про психіатричну допомогу", якими б обґрунтував підстави направлення мене на експертизу, ні на матеріали справи, в яких були б дані, які містили відомості, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи (підсудного) тяжкого психічного розладу (ст.11 Закону "Про психіатричну допомогу"), або захворювання психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними (ст.204 КПК),

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97  "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98):

"14. Судово-психіатрична експертиза  призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди".

Далі зазначена Постанова містить перелік завдань і підстав для призначення експертизи:

"Судово-психіатрична експертиза  обов'язково призначається: - для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК (1001 - 05);

o щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (ст. 69 КПК (1001 - 05);

o для визначення психічного стану особи в справах про визнання громадян недієздатними (ст.258 ЦПК (502-06);

o у справах про поновлення громадянина в дієздатності (ст.260 ЦПК (1502-06).

У пункті 16. Постанови № 8 від 30.05.97 зазначено, що:

"Призначення судово-медичної експертизи є обов'язковим:

o для встановлення причин смерті (п.1 ст.76 КПК (1001-05);

o для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень (п.2 ст.76 КПК);

o для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст.120 КК (2001-05) (п.4 ст.76 КПК);

o для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, а відповідних документів немає і їх неможливо одержати (п.5 ст.76 КПК);

o щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (ст.69 КПК). Звернути увагу судів на те, що в компетенцію судово-медичного експерта не входить вирішення питань щодо можливості перебування підсудного під вартою чи його участі у слідчих діях у зв'язку зі станом здоров'я. Перед судово-медичним експертом можуть бути порушені питання лише про стан здоров'я підсудного та про можливість надання йому медичної допомоги - амбулаторної, в умовах стаціонару чи в інших спеціально створених умовах".

Ніяких, із перелічених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.97  "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" підстав та обставин для призначення експертизи не міститься в постанові Суворовського районного суду м.Херсона  від 25.03.2011 р., якою призначено експертизи. Це достатньо для висновку, що ця постанова винесена безпідставно і незаконно.

У справі, порушеній проти мене, відсутні обставини, які б потрібно було доказувати засобами судово-медичної експертизи, як науково-практичного дослідження. Усі обставини справи досліджувались і надалі можуть досліджуватись ФАХІВЦЯМИ ПРАВА СУТО ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ. Я цілком адекватна, психічно здорова людина зрілого віку (50 років), яка щодня і зараз здійснює організаційні, розумові функції серед колективів людей, є журналістом та громадсько-політичним діячем всеукраїнського рівня, очолюючи на виборних посадах партійні та громадські об'єднання (Голова Херсонської обласної організації Республіканської Християнської партії України, Голова Херсонської міської профспілкової організації "Народний контроль", Голова Херсонської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини, Голова Херсонського обласного об'єднання християн-демократів та ін.). На Установчому з'їзді політичної партії "Союз Слов'ян України", який відбувся 17 червня 2011 року в м.Києві (конференц-зал готелю "Турист"), затверджено рішення про обрання мене, Кириченка Сергія Олександровича, в. о. Голови Центрального Комітету (керівника) політичної партії "Союз Слов'ян України", кандидатуру якого, згідно положень Статуту партії і встановленої процедури, подано на затвердження наступного - 1-го з'їзду партії.

На сьогодні я є також Головою комітету з питань  регуляторної політики та розвитку підприємництва (виборна посада) у складі Громадської ради при Херсонській обласній державній адміністрації (виборний орган), маючи при цьому статус члена Правління Громадської ради та Заступника Голови Громадської ради при Херсонській облдержадміністрації (виборний статус).

Суддя Зубов О.С. - ЄДИНА ЛЮДИНА із всіх багаточисельних людських контактів за 50 років мого життя, яка поставила САМЕ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ (явно зловживаючи своїм статусом судді) питання щодо адекватності моїх дій та мого психічного здоров'я.

У постанові Суворовського суду м. Херсона про призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи, суддя незаконно використав щодо мене ФАКТОР ПРИМУСУ, яким наділила його держава через повноваження (право) судді на призначення судово-психіатричної експертизи.

Згідно п.8 Наказу Міністерства охорони здоров'я №397 від 08.10.2001 р., яким затверджено "Порядок проведення судово-психіатричної експертизи" об'єктами експертизи є "обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні".

В органах слідства не виникло сумніву щодо моєї осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні. Такий безпідставний, невмотивований і неадекватний "сумнів" висловив лише суддя по справі, якому я вже двічі заявляв обґрунтований відвід.

Ознайомившись із книгою "Советская психиатрия: заблуждения и умысел" (автори Н. Аликина, А. Коротенко), яка є результатом мультидисциплінарного дослідження жертв зловживань психіатрією в політичних цілях в СРСР (на території України), можна дослідити результати цього проекту. Вони полягають в тому, що робота в межах даного дослідження дозволила вивчити феномен перетворення психіатрії в каральний інструмент держави (її органів), який слугував для подавлення політичного та іншого інакомислення, яке кваліфікували це явище як психічне захворювання, ув'язнюючи до спецлікарень психічно здорових людей, або виносячи їм відповідні діагнози.

У зв'язку із цим прослідковується явна аналогія, коли своїми діями суддя Зубов О.С. демонструє зловживання у сфері судових повноважень при намаганні застосувати психіатрію, як каральний інструмент, для подавлення політичного та іншого інакомислення, зокрема щодо мене, як підсудного.

При цьому Законом України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року  N 1489-III у статті 3 визначена "Презумпція психічного здоров'я", коли:

     "Кожна особа вважається такою,  яка не має психічного розладу, доки  наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України".

Суворовський районний суд м.Херсона у постановах від 25.03.2011 р., від 28.03.2011 р. та від 14.07.2011 року не керувався підставами та порядком, передбачених цим Законом та іншими законами України, коли незаконно призначав у відношенні до мене судово-психіатричну, психологічну експертизу.

Також, всупереч норми статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу", у постанові суду Суворовського району від 25.03.2011 року проглядається мета отримати "потрібний діагноз" тоді, коли:   

"Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними  цінностями  або  на   будь-яких   інших підставах,  безпосередньо  не  пов'язаних  із станом її психічного здоров'я".

А сам зміст обвинувального висновку по кримінальній справі свідчить про мою незгоду з тими моральними, правовими, релігійними, культурними  цінностями, які є предметом дослідження моїх публікацій та висновків.

Я, Кириченко Сергій Олександрович, є відомим в Україні та за її межами, як громадсько-політичний діяч, вчений, кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України, викладач права, капітан запасу юридичного складу Збройних Сил України, депутат Херсонської міської ради І-го скликання (1990-1994 рр.), народний депутат України ІІ-го скликання (1994-1998 рр.), народний депутат України ІІІ-го скликання (1998-2002 рр.), депутат Херсонської міської ради V-го скликання (2006-2010 рр.). Кожен факт та подія мого життя становлять інтерес для відповідної громадськості в Україні та за її межами. Впродовж останніх двох десятків років, кожні два роки я проходжу медогляд, як водій, а також кожні три роки на право носіння зброї. При цих медоглядах обов'язковим є огляд лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Ні в кого, в жодного лікаря, жодного разу не викликали сумнів стан мого здоров'я, в тому числі і психічного. Це підкріплюється великим стажем мого безаварійного керування автомобілем та практикою безпечного носіння зброї.

Я добросовісно, в тому числі і як журналіст, користуюся своїми конституційними правами на свободу думки і слова. Саме наслідком політичної незгоди зі змістом моїх публікацій стали заяви осіб, в тому числі і іноземця, на підставі яких незаконно порушено кримінальну справу проти мене. З часом це обов'язково буде доведено. Таким чином, порушена проти мене кримінальна справа має усі ознаки політичного замовлення. Можливо, суддя Зубов О.С., при винесенні постанови про призначення оскаржуваної експертизи, не зважив на вище перелічені обставини, чим також обгрунтовується незаконність підстав для винесення постанов про проведення у відношенні до мене зазначеної вище експертизи.

В оскаржуваній постанові Суворовського суду м.Херсона від 25.03.2011 р. на стор.2 містяться явно упереджені і безпідставні оцінки суддею моїх дій, як "неадекватної поведінки", на що суддя не має права, так як у нього відсутній відповідний фах та повноваження.

Для встановлення істини по справі, яка розглядається в суді, судово-психіатрична експертиза не потрібна. Виправдувальний або обвинувальний вирок можна постановити і без такої експертизи. Я своєю поведінкою цьому не заважаю. Характеристика моєї особистості та моєї поведінки в ході судового процесу є тому підтвердженням.

Вищезазначені факти свідчать про грубі порушення моїх основних прав, як підсудного - в т. ч.  мого права на захист.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, ані юридичних, ані фактичних підстав, ані належним чином обґрунтованих і належним чином засвідчених документів та матеріалів справи, які б стали підставою для призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи відносно мене - підсудного Кириченка С.О. у Суворовського районного суду м.Херсона при винесенні оскаржуваної постанови не було.

Таким чином, постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 25.03.2011 р., від 28.03.2011 р. та від 14.07.2011 р. є нічим не обґрунтованими і незаконними.

Враховуючи безпідставність, необґрунтованість і незаконність висунутих у постановах Суворовського районного суду м. Херсона від 25.03.2011 р. та 14.07.2011 р. мотивів призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи,

враховуючи відсутність в матеріалах справи обставин, які б свідчили про достатність підстав вважати, що я, як підсудний, не можу керувати своїми діями під час розгляду справи у суді та нездатний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них,

зважаючи також на стан мого здоров'я, в тому числі й психічного,  який ніколи і ні в кого не викликав сумнів,

враховуючи утримання мною непрацездатної матері похилого віку (85 років), вдови інваліда Великої вітчизняної війни, яка потребує мого щоденного догляду за нею, а також вагітної дружини,

зважаючи на факти проходження мною психіатричних оглядів  30.03.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці (лікар Бабинець Олена Миколаївна, каб.12) і 31.03.2011 року в Миколаївській обласній психіатричній лікарні (лікар Шиндровський Володимир Феліксович, каб.17) з підтвердженням мого психічного здоров'я та придатності виконувати повноваження опікуна, 15.07.2011 року в Одеському обласному психоневрологічному диспансері (лікар Пантюхіна Наталія Вікторівна, каб.2), на якому визначено стан мого здоров'я, як "без ознак психічного розладу".

керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97  "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", а також нормою статті 7 Закону "Про психіатричну допомогу", згідно якої "Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення  судово-психіатричної  експертизи посмертно",

а також враховуючи те, що після здійснених мною трьох психіатричних оглядів, я більше не надаю вільної згоди на здійснення щодо мене нових додаткових медичних (психіатричних, психологічних) дослідів та не надаю усвідомленої згоди на повторний додатковий психіатричний огляд лікарем-психіатром, -

ПРОШУ:

повернути судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубову О.С., направлені ним матеріали щодо незаконного і безпідставного примусового здійснення щодо мене чергового психіатричного і психологічного дослідження, зазначивши неможливість проведення такої експертизи з підстав ненадання мною вільної згоди на здійснення щодо мене нових додаткових медичних (психіатричних, психологічних) дослідів та ненадання усвідомленої згоди на повторний додатковий психіатричний огляд лікарем-психіатром, в т. ч. не даю своєї вільної (усвідомленої) згоди на здійснення щодо мене такого медичного досліду (дослідження), як комплексну стаціонарну судово-психіатричну, психологічну експертизу в Одеській обласній психіатричній лікарні.

Додатки:

1) Копія Постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 25 березня 2011 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи -  на 2 арк.; 2) копія Постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 28 березня 2011 року про поставлення додаткових питань на вирішення експертів при здійсненні експертизи - на 2 арк.; 3) Копія Висновку про стан здоров'я особи на підставі психіатричного огляду  30.03.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці - на 1 арк.; 4) Копія Довідки 012476 Херсонської міської психоневрологічної поліклініки про результати психіатричного огляду 30.03.2011 р. та копія Квитанції до прибуткового касового ордера від 30.03.2011 р. - на 1 арк.; 5) Копія висновку про стан здоров'я особи на підставі психіатричного огляду  31.03.2011 року в Миколаївській обласній психіатричній лікарні - на 1 арк.; 6)  Копія Медичної довідки Одеського обласного психоневрологічного диспансеру Серія 2ААК № 967589 від 15.07.2011 року про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів - на 1 арк.; 7) Копія довідки Голови органу самоорганізації населення №16 Комсомольського району м. Херсона Дзюби Л.М. від 09.08.2011 року щодо догляду за Кириченко Т.Г.; 8) повідомлення від 04.10.2011 р. про явку на експертизу - на 1 арк.

       З повагою                                                                                                       С.Кириченко

 

                                                                                                                                                                                Вищий спеціалізований суд України з

                                                                                                                                                                                       вул. П. Орлика, 4-А, м. Київ, 01024.   

                      

" 10 " жовтня  2011 р.

І. Постанова апеляційного суду Херсонської області від 01.08.2011 р.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 01.08.2011 року при попередньому розгляді справи суддею Буженко Н.В. за моєю апеляцією на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 14 липня 2011 року про призначення щодо мене комплексної стаціонарної судово-психіатричної, психологічної експертизи мені було відмовлено в прийнятті апеляції до розгляду.

Істотно порушивши кримінально-процесуальний закон (п.1) ч.1 ст.398 КПК), апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що "оскарження в апеляційному порядку зазначеного виду постанов суду першої інстанції, винесених під час судового розгляду кримінальної справи по суті, законодавцем не передбачено", а також тим, що "в даному випадку КПК України не передбачена можливість подачі апеляції на постанови місцевих судів про призначення комплексної судово-психіатричної психологічної експертизи відносно підсудного".

При цьому суд безпідставно зазначив, що "вислухав мої доводи, якими я підтримав апеляцію". Зазначене не відповідає дійсності, так як попередній розгляд справи відбувався без моєї участі, бо я не був викликаний апеляційним судом на попередній розгляд справи, не знав про нього і не був на ньому присутній.

Вважаю зазначену постанову апеляційного суду незаконною, яка призвела до позбавлення мене права на судовий захист, а також права на справедливий судовий розгляд, унеможливила встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Це підтверджується із наступних підстав.

Правовим обґрунтуванням оскаржуваної постанови апеляційний суд зазначив статті 347, 349, 357 та 382 КПК України. При цьому суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон (п.1) ч.1 ст.398 КПК), не зваживши на такий зміст цих же статей.

Пунктом 2) част. 1 ст.347 зазначено, що апеляція може бути подана на постанови про застосування примусових заходів медичного характеру,  ухвалені місцевими судами. За своїм змістом, оскаржена мною до апеляційного суду постанова Суворовського районного суду м.Херсона від 14 липня 2011 року про призначення стаціонарної комплексної судово-психіатричної, психологічної експертизи відносно мене, є фактично спробою судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С., задіявши заходи медичного впливу на мене, змінити якість моєї особистості зі здорової і повноцінної на особу з якимось відхиленнями психічного здоров'я, та на таку зміну обставин справи, щоб уникаючи неминучого виправдовувального вироку, закрити незаконно порушену проти мене кримінальну справу на інших ніж виправдовувальних підставах. Апеляційний суд не зважив на те, що в мене були підстави (п. 2), част. 1 ст. 347 КПК) подати апеляцію на постанову районного суду про фактичне застосування примусових заходів медичного характеру, так як була відсутня моя вільна згода (част.2 ст.28 Конституції України, ст.11 Закону "Про психіатричну допомогу") на те, щоб я був підданий медичному дослідженню (експертизі).

Із дій судді Суворовського районного суду м. Херсона Зубова О.С. видно, що йому потрібні бажані для нього нові, поки неіснуючі обставини (дані) по незаконно порушеній проти мене кримінальній справі. І саме суддя Зубов О.С. всіма незаконними засобами прагне отримати таку обставину для прийняття рішення для визнання мене неосудним (ч.2 ст.19 КК) чи обмежено осудним (ч.1 ст.20 КК). При цьому я стверджую і підкріплюю документальними доказами, що я є здоровим, перебуваю в стані осудності і прагну вирішення справи по суті. А в матеріалах самої кримінальної справи відсутні документи, які б давали підстави для визнання мене неосудним чи обмежено осудним.

Зі змісту постанови судді Зубова О.С. від 14.07.2011 р. про призначення щодо мене незаконної експертизи чітко видно, що ним не враховано положення п.14. Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 30.05.1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", згідно якого: "Судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення  кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення  нею певного діяння (бездіяльності)  чи  укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї   поведінки внаслідок  психічної  хвороби  або  тимчасового  розладу  душевної діяльності. Ознаками такої    поведінки    можуть   бути   невмотивовані, неадекватні  чи  неконтрольовані  дії  особи  в  момент   вчинення протиправного  діяння  або  в процесі провадження у справі,  а так само при укладенні цивільно-правової угоди". Ніяких, подібних наведеному вище обставин та даних в матеріалах кримінальної справи не існує. Не наведені суддею і обставини, подібні описаному, які б мали місце під час розгляду справи у суді під час судових засідань. Саме це свідчить про незаконність самого змісту винесеної постанови Суворовського районного суду від 14.07.2011 р.

Зазначаючи про відсутність в мене права на подачу апеляції з причин статусу підсудного та відсутності в законодавстві норми про можливість оскарження в апеляційному порядку зазначеного виду постанов суду першої інстанції, винесених під час судового розгляду кримінальної справи по суті, Херсонський апеляційний суд не керувався нормами ст.205 КПК України, на яку формально послався суддя Суворовського районного суду м.Херсона Зубов О.С. у винесеній ним постанові від 14.07.2011 року про направлення мене, як підсудного, на стаціонарну судово-психіатричну, психологічну експертизу. Згідно змісту статті 205 КПК, на стаціонарну судово-психіатричну експертизу передбачено направляти лише обвинуваченого. При цьому в суду немає підстав такого направлення обвинуваченого за власною ініціативою. Кримінально-процесуальний закон дозволяє таке лише з підстав "подання слідчого, погодженого з прокурором". Таким чином, і в даному випадку апеляційний суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон (п.1) ч.1 ст.398 КПК), коли всупереч положенням част.2 статті 19 Конституції про те, що посадові особи, (зокрема суддя) "зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України". Законами України, зокрема ст.205 КПК, не передбачено направлення підсудного, окрім обвинуваченого, у відповідний медичний заклад для проведення судово-психіатричної експертизи за одноосібною ініціативою самого судді та ще й без подання слідчого, погодженого з прокурором.

Якщо апеляційний суд своєю постановою від 01.08.2011 р. допустив, що таке може бути відносно підсудного, то за тією ж логікою у підсудного, як і в обвинуваченого за част.2 ст.205 КПК повинно бути право "протягом 3 діб подати апеляцію до апеляційного суду". Саме таким чином я діяв, коли постанова при призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи щодо мене була винесена в четвер 14.07.2011 р., а апеляція на неї була мною подана вранці понеділка 18.07.2011 р., тобто протягом 3 діб з урахуванням двох вихідних дней суботи 16 та неділі 17 липня 2011 р.. Апеляційний суд, зазначивши про наявність в суду першої інстанції, в порушення вимог ст.205 КПК, права направити мене, як підсудного, а не обвинуваченого, на стаціонарну судово-психіатричну експертизу, позбавив мене права на подання апеляції га таку постанову, що гарантовано законом обвинуваченому. Таким чином, суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон (п.1) ч.1 ст.398 КПК), не зваживши на такий зміст ст.205 КПК. Мовою змісту постанови апеляційного суду від 01.08.2011 р. справедливо було б зазначити, що в даному випадку КПК України не передбачена можливість винесення постанови місцевого суду про призначення комплексної судово-психіатричної психологічної експертизи відносно підсудного за одноосібною ініціативою самого судді. Але апеляційний суд такого рішення не прийняв.

Також апеляційний суд не зважив і на те, що відповідно до п.2) част.1 ст.347 КПК апеляція також може бути подана на окремі постанови, ухвалені місцевим судом. А це також законна підстава для подання мною апеляції, яку не врахував апеляційний суд, мотивувавши свою відмову у прийнятті моєї апеляції до розгляду відсутністю в мене права на її подачу.

Також апеляційний суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон (п.1) ч.1 ст.398 КПК), зазначивши, що "КПК України не передбачена можливість подачі апеляції на постанови місцевих судів про призначення комплексної судово-психіатричної психологічної експертизи відносно підсудного". Відповідно до п.11) част.1 ст.348 КПК апеляцію має подати особа, щодо якої винесена окрема ухвала (постанова) суду. Окрема постанова Суворовського районного суду м.Херсона від 14.07.2011 р., оскаржена мною до апеляційного суду Херсонської області, була винесена щодо мене - підсудного по справі. Значить, саме я, як особа, щодо якої винесена ця окрема постанова суду від 14.07.2011 р., маю право подати на неї апеляцію. Апеляційний суд незаконно позбавив мене цього права і незаконно відмовив в прийнятті моєї апеляції до розгляду.

Посилаючись на ст.357 КПК апеляційний суд не звернув уваги на част.2 ст.357 КПК, в якій міститься норма про те,  що на  судове засідання  можуть  бути викликані інші учасники судового розгляду. І саме я не був викликаний на це засідання, хоча в змісті постанови від 01.08.2011 р. неправдиво зазначено, що суд вислухав мої доводи щодо підтримки поданої апеляції. Такий факт також свідчить про порушення апеляційним судом мого права на захист і незацікавленість суду в об'єктивному і всебічному розгляді справи, навіть засобом істотного порушення кримінально-процесуального закону шляхом включення до змісту постанови від 01.08.2011 р. тої обставини, якої насправді не було (щодо моєї присутності на судовому засіданні).

Суд не мав права відмовити в прийнятті моєї апеляції до розгляду. В силу положень ст.8 та ст.9 Конституції України.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права, відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства  права  з  урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьму в част.2 ст.8 Конституції визначено, що "норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується".

Відповідно до ст.9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною  національного законодавства України.

Україна є учасником "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950, одним із засадничих документів Ради Європи (Публікації: Голос України, 10.01.2001, № 3;  Урядовий кур'єр, 17.11.2010, № 215;  Офіційний вісник України, 16.04.1998, № 13, стор.270 Редакція з 27.05.2009). Відповідно до ст.5 цієї Конвенції мені гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Згідно цього права нікого не може бути позбавлено  свободи,  крім  таких  випадків  і відповідно до процедури, встановленої законом, в т. ч. зазначеному в пункті "е)" част.1 ст.5 Конвенції:

    "e) законне   затримання   осіб   для   запобігання  поширенню інфекційних  захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг".

Таким чином законодавство передбачає лише затримання психічнохворих, до яких я не належу.

Окрім цього част.4 ст.5 Конвенції містить норму, яка гарантує мені право на звернення до суду з оскарженням дій будь-кого, направлених на позбавлення мене свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, як це міститься в оскаржуваній мною постанові Суворовського районного суду м.Херсона від 14.07.2011 р.: "4. Кожен,   кого  позбавлено  свободи  внаслідок  арешту  або тримання під вартою,  має право  ініціювати  провадження,  в  ході якого  суд  без  зволікання встановлює законність затримання  і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним". То ж і в силу цієї норми апеляційний суд зобов'язаний був встановити законність рішення районного суду, яким мене планують позбавити свободи і шляхом затримання примусом доставити в Одеську психіатричну лікарню для здійснення наді мною незаконних психічних дослідів.

ІІ. Постанова Суворовського районного суду м.Херсона від 14.07.2011 р.

Окрім наведених вище доказів істотного порушення апеляційним судом кримінально-процесуального закону, який відмовив своєю постановою від 01.08.2011 р. в прийнятті моєї апеляції до розгляду, наведу обґрунтування незаконності оскарженої мною апеляцією постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 14.07.2011 р. про незаконне призначення відносно мене стаціонарної судово-психіатричної, психологічної експертизи.

Вважаю, що ця постанова є незаконною, нічим не обґрунтованою, а підставами для її скасування є невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст.398 КПК України).

Зазначене підтверджується наступним.

Винесенням Суворовським районним судом м.Херсона постанови від 14.07.2011 року про призначення стаціонарної експертизи допущено порушення наступних норм матеріального і процесуального права.

Суддя безпідставно особисто ініціював та застосував владні повноваження, чим вийшов за їх межі, призначивши оскаржувану експертизу.

Відповідно до статті 196 КПК України (Порядок призначення експертизи): "Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу".

Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі згідно зі статтями 76, 204 КПК України належить до числа експертиз, які обов'язково мають бути призначені на стадії досудового слідства для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного у тих випадках, коли в справі є дані, що викликають сумнів у їх осудності чи можливості в період провадження у справі усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Згідно статті 76 КПК України ("Обов'язкове призначення експертизи"):

"Експертиза призначається обов'язково:

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності"

Згідно статті 204 КПК України ("Визначення психічного стану обвинуваченого"):

"Коли в справі є дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному або обмежено осудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу". Під час досудового слідства з 17.08.2009 р. по 21.12.2010 р. слідчі прокуратури не знайшли підстав для призначення такої експертизи.

Таким чином, призначаючи 25.03.2011 року, а потім і 14.07.2011 р. на свій розсуд комплексну амбулаторну судово-психіатричну, психологічну експертизу, без наявності в справі даних, які давали б для цього підстави, при тому, що я повністю усвідомлюю свої дії та керую ними, суддя Зубов О.С. діяв всупереч вимог ст. ст.76, 196, 204 КПК України, які встановлюють підстави для призначення такої експертизи.

На підтвердження вищезазначеного в матеріалах кримінальної справи знаходяться такі документи:

СТОРІНКА 59, Том З 01.09.10 №26/1022-10

Головному лікарю Херсонського обласного наркологічного диспансеру

Головному лікарю Херсонського психіатричного диспансеру

У зв'язку із розслідуванням кримінальної справи №500100-09 прошу Вас надати на адресу прокуратури міста Херсона чи перебуває на диспансерному обліку гр. КИРИЧЕНКО СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА, 19.05.1961 року народження, місце народження: м.Херсон, прописаний: м.Херсон, вул.Ломоносова, 116, якщо стоїть, вказати з яким діагнозом.

Старший слідчий

прокуратури міста Херсона

молодший радник юстиції        В.Лосенков

хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

СТОРІНКА 60, Том З

ДОВІДКА

Надана гр-ну Кирченко Сергій Олександрович 1961 р. народження в тому, що він (вона) на обліку в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці не перебуває.

Довідка надана в Прокуратуру м.Херсона 06.09.10 Лосенкову В.О.

Лікар                                                підпис

ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

СТОРІНКА 61

(НА ОБОРОТЕ САМОГО ЗАПРОСА ЛОСЕНКОВА В.О.)

На учете не состоит зав. отд. Блажевская И.А., мед. сес. Швестко З.А. (наркологічний диспансер).

Таким чином в матеріалах справи відсутні дані, які викликають сумнів щодо осудності мене - Кириченка С.О. через визначення мого психічного   стану.

Призначення такої експертизи передбачено відносно підозрюваного або обвинуваченого. При цьому судовою практикою майже не застосовується така експертиза призначенням щодо підсудного.

Стаття 205 КПК України передбачає право суду помістити обвинуваченого у відповідний медичний заклад для тривалого спостереження лише за поданням слідчого, погодженого з прокурором, коли виникне необхідність в цьому під час проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи. В матеріалах справи відсутнє зазначене подання слідчого, погодженого з прокурором. Не міститься посилання на таке подання і в змісті самої оскаржуваної постанови. Таким чином і тут фактичні обставини справи не відповідають висновкам суду.

При цьому прокурор у процесі Фролов О.С., на пропозицію судді Зубова О.С. призначити судово-психіатричу, психологічну експертизу, ВИСЛОВИВСЯ ПРОТИ ТАКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (матеріали аудіозапису від 25.03.2011 р.)

Призначення безпідставно чергової судово-психіатричної, психологічної експертизи - це акт примусу, насилля щодо моєї особистості, порушення моїх немайнових прав, незаконний вплив на мене і мою сім'ю.

У відповідності до порядку, встановленому статтею 11 Закону "Про психіатричну допомогу", вже в період часу після призначення зазначеної експертизи суддею Зубовим О.С., я пройшов вже чотири психіатричних огляди (копії додаються), які підтверджують наявність в мене стану психічного здоров'я для виконання функцій опікуна, право на носіння зброї і відсутність ознак психічного розладу, що виключає необхідність проведення безпідставно призначеної судом експертизи.

Також недоліком оскаржуваних постанов є те, що суддя не послався в них ні на норми положень Закону "Про психіатричну допомогу", якими б обґрунтував підстави направлення мене на експертизу, ні на матеріали справи, в яких були б дані, які містили відомості, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи (підсудного) тяжкого психічного розладу (ст.11 Закону "Про психіатричну допомогу"), або захворювання психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними (ст.204 КПК),

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97  "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98):

"14. Судово-психіатрична експертиза  призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди".

Далі зазначена Постанова містить перелік завдань і підстав для призначення експертизи:

"Судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається: - для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК (1001 - 05);

o щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (ст. 69 КПК (1001 - 05);

o для визначення психічного стану особи в справах про визнання громадян недієздатними (ст.258 ЦПК (502-06);

o у справах про поновлення громадянина в дієздатності (ст.260 ЦПК (1502-06).

У пункті 16. Постанови № 8 від 30.05.97 зазначено, що:

"Призначення судово-медичної експертизи є обов'язковим:

o для встановлення причин смерті (п.1 ст.76 КПК (1001-05);

o для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень (п.2 ст.76 КПК);

o для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст.120 КК (2001-05) (п.4 ст.76 КПК);

o для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, а відповідних документів немає і їх неможливо одержати (п.5 ст.76 КПК);

o щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (ст.69 КПК). Звернути увагу судів на те, що в компетенцію судово-медичного експерта не входить вирішення питань щодо можливості перебування підсудного під вартою чи його участі у слідчих діях у зв'язку зі станом здоров'я. Перед судово-медичним експертом можуть бути порушені питання лише про стан здоров'я підсудного та про можливість надання йому медичної допомоги - амбулаторної, в умовах стаціонару чи в інших спеціально створених умовах".

Ніяких, із перелічених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.97  "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" підстав та обставин в оскаржуваній постанові Суворовського суду м.Херсона  від 25.03.2011 р. про призначення експертизи не міститься. Це достатньо для висновку, що ця постанова винесена безпідставно і незаконно та підлягає скасуванню.

Дії, за які мене незаконно притягають до кримінальної відповідальності, полягають у написанні мною впродовж майже року (вересень 2008 р. - липень 2009 р.) кількох статей та двох виступів на радіо. За таких обставин ніякий експерт не може визначити момент в часі, коли моя творчість, ким і чим були вмотивовані. І як, за одноосібною ініціативою самого судді, будь-який експерт може визначити небезпеку суспільству від розумового процесу в моєму мозку, наслідком якого є відтворення моїх думок у встановлений законом спосіб?

У справі, незаконно порушеній проти мене, відсутні обставини, які б потрібно було доказувати засобами судово-медичної експертизи, як науково-практичного дослідження. Усі обставини справи досліджувались і надалі можуть досліджуватись ФАХІВЦЯМИ ПРАВА СУТО ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ. Я цілком адекватна, психічно здорова людина зрілого віку (50 років), яка щодня здійснює організаційні, розумові функції серед колективів людей, є журналістом та громадсько-політичним діячем всеукраїнського рівня, очолюючи на виборних посадах партійні та громадські об'єднання (Голова Херсонської обласної організації Республіканської Християнської партії України, Голова Херсонської міської профспілкової організації "Народний контроль", Голова Херсонської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини, Голова Херсонського обласного об'єднання християн-демократів та ін.).

На сьогодні я є Головою комітету з питань  регуляторної політики та розвитку підприємництва (виборна посада) у складі Громадської ради при Херсонській обласній державній адміністрації (виборний орган), маючи при цьому статус члена Правління Громадської ради та Заступника Голови Громадської ради при Херсонській облдержадміністрації (виборний статус). На установчому з'їзді 17.06.2011 року в м.Києві мене було обрано керівником новоствореної політичної партії "Союз Слов'ян України", що також є підтвердженням цілком адекватної моєї розумової поведінки на належному рівні, визнаному у суспільстві.

Невідповідність висновків суду, зазначених у постанові від 14.07.2011 року про призначення стаціонарної експертизи, фактичним обставинам справи, підтверджується також матеріалами справи, з яких видно, що я виконую функції законного опікуна моєї матері, Кириченко Тамари Гаврилівни 21.07.1926 р. н., вдови інваліда Великої Вітчизняної війни. Підопічна мати є похилого віку, якій 85 років. Стан її  здоров'я такий, що вона пересувається лише в межах стін будинку, де живе. Вона має кілька тяжких захворювань, неспроможна виходити до магазинів за продуктами, платити комунальні та інші платежі, робити домашні роботи. Все це щоденно роблю я. Таким чином життя моєї матері цілком залежить від справності та належності виконання мною обов'язків по її догляду. Заради цього я повернувся ще у 2001 році з постійного проживання у м.Києві, де я працював у Верховній Раді України, і невідлучно перебуваю біля безпорадної матері.

Також в матеріалах справи є документи, які свідчать про перебування моєї дружини, Кириченко Л.А., у стані вагітності на останньому її періоді, коли пологи можливі кожного дня. Дружина також є повністю залежна від мене, і я, як повноцінний здоровий чоловік, добуваю засоби для виживання мене і нашої родини. А суд у своїх висновках не врахував ці фактичні обставини справи, що може вплинути на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру (ст.369 КПК України).

Згідно п.8 Наказу Міністерства охорони здоров'я №397 від 08.10.2001 р., яким затверджено "Порядок проведення судово-психіатричної експертизи" об'єктами експертизи є "обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні".

В органах слідства не виникло сумніву щодо моєї осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні. Вже відбулося 14 (чотирнадцять) судових засідань з розгляду кримінальної справи, головуючим в якій є суддя Зубов О.С. Я жодного засідання не пропустив. На 17.10.2011 р. призначено 15-те судове засідання. Це свідчить про належність моєї поведінки і виконання усіх моїх обов'язків, встановлених законодавством України.

Такий безпідставний, невмотивований і неадекватний "сумнів" висловив лише суддя по справі Зубов О.С., якому я вже двічі заявляв обґрунтований відвід. А з додатків до моїх заяв про відвід судді Зубова О.С. видно, що саме в період здійснення мною повноважень депутата Херсонської міської ради V-го скликання (2006-2010 рр.) я багаторазово звертався до правоохоронних органів та вищих посадових осіб держави з приводу незаконних дій судді Зубова О.С. На підставі цих моїх звернень порушено кримінальну справу за фактом винесення 29.02.2008 року суддею Зубовим О.С. незаконного рішення щодо комунального майна Херсонської міської територіальної громади, а також багаторазово розглядалися питання щодо притягнення судді Зубова О.С. до дисциплінарної відповідальності із загрозою для нього бути звільненим з посади судді.

Таким чином, суддя Зубов О.С. діяв щодо мене з мотивів особистої помсти, неприязні та ненависті за мою принципову позицію, як депутата Херсонської міської ради, так як, не дивлячись навіть на винесення ним 14.07.2011 р. незаконної постанови про направлення мене на стаціонарну судово-психіатричну, психологічну експертизу, саме повідомлення про мою явку в м.Одесу для проходження психіатричної експертизи було вручено мені 04.10.2011 р., так як йому відомо, що саме в ці дні моя дружина перебуває на останніх тижнях вагітності і з дня на день ми очікуємо народження нею нашої дитини.

Ознайомившись із книгою "Советская психиатрия: заблуждения и умысел" (автори Н. Аликина, А. Коротенко), яка є результатом мультидисциплінарного дослідження жертв зловживань психіатрією в політичних цілях в СРСР (на території України), можна дослідити результати цього проекту. Вони полягають в тому, що робота в межах даного дослідження дозволила вивчити феномен перетворення психіатрії в каральний інструмент держави, який слугував для подавлення політичного та іншого інакомислення, яке кваліфікували це явище як психічне захворювання, ув'язнюючи до спецлікарень психічно здорових людей.

У зв'язку із цим прослідковується явна аналогія, коли своїми діями суддя Зубов О.С., із мотивів особистої помсти мені та залякування, демонструє зловживання у сфері судових повноважень при намаганні застосувати психіатрію, як каральний інструмент, для подавлення політичного та іншого інакомислення, зокрема щодо мене, як підсудного.

При цьому Законом України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року  N 1489-III у статті 3 визначена "Презумпція психічного здоров'я", коли:

     "Кожна особа вважається такою,  яка не має психічного розладу, доки  наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України".

Суворовський районний суд м.Херсона у постановах від 14.07.2011 р. та 25.03.2011 р. не керувався підставами та порядком, передбачених цим Законом та іншими законами України, коли незаконно призначав у відношенні до мене судово-психіатричну, психологічну експертизу.

Також, всупереч норми статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу", у постанові суду Суворовського району від 25.03.2011 року проглядається мета отримати "потрібний діагноз" тоді, коли:   

"Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними  цінностями  або  на   будь-яких   інших підставах,  безпосередньо  не  пов'язаних  із станом її психічного здоров'я".

Я, Кириченко Сергій Олександрович, є відомим в Україні та за її межами, як громадсько-політичний діяч, вчений, кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України, викладач права, капітан запасу юридичного складу Збройних Сил України, депутат Херсонської міської ради І-го скликання (1990-1994 рр.), народний депутат України ІІ-го скликання (1994-1998 рр.), народний депутат України ІІІ-го скликання 1998-2002 рр.), депутат Херсонської міської ради V-го скликання (2006-2010 рр.). Кожен факт та подія мого життя становлять інтерес для відповідної громадськості в Україні та за її межами. Впродовж останніх двох десятків років, я періодично проходжу медогляд (в т. ч. психіатра), як водій, а також кожні три роки на право носіння зброї. Останній такий медогляд був 05.10.2011 р. При цих медоглядах обов'язковим є огляд лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Ні в кого, в жодного лікаря, не викликали сумнів стан мого здоров'я, в тому числі і психічного. Це підкріплюється великим стажем мого безаварійного керування автомобілем та практикою безпечного носіння зброї.

Я добросовісно, в тому числі і як журналіст, користуюся своїми конституційними правами на свободу думки і слова. Саме наслідком політичної незгоди зі змістом моїх публікацій стали заяви осіб, в тому числі і іноземця, на підставі яких порушено кримінальну справу, спочатку по факту видання моїх статей, а потім і проти мене особисто. Таким чином порушена проти мене кримінальна справа має усі ознаки політичного замовлення. Можливо, суддя Зубов О.С., при винесенні постанови про призначення оскаржуваної мною експертизи, не зважив на вище перелічені обставини, що також необхідно врахувати при обґрунтуванні підстав для скасування незаконних постанов про проведення у відношенні до мене зазначеної вище експертизи.

В оскаржуваній постанові Суворовського Суду м.Херсона від 14.07.2011 р. містяться явно упереджені і безпідставні оцінки суддею моїх дій, як за його ж ствердженням "неадекватної поведінки" з мого боку, на що суддя не має права, так як у нього відсутній відповідний медичний фах та посадові повноваження.

Для встановлення істини по справі, яка розглядається в суді, судово-психіатрична експертиза не потрібна. Виправдувальний або обвинувальний вирок можна постановити і без такої експертизи. Я не заважаю розгляду справи і належним чином здійснюю свій захист в суді.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у Суворовського районного суду м.Херсона при винесенні оскаржуваної постанови від 14.07.2011 р. не було, ані юридичних, ані фактичних підстав, ані належним чином обґрунтованих і належним чином засвідчених документів та матеріалів справи, які б стали підставою для призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи відносно мене - підсудного Кириченка С.О.

Таким чином, постанова Суворовського районного суду м.Херсона від 14.07.2011 р. є нічим не необґрунтованою і незаконною. В ній містяться висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, свідчать про істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст.398 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.383 КПК України у касаційному порядку можуть бути перевірені постанови (ухвали) місцевих  судів  у  справах  про застосування  примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали),  які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків.

Саме ці дві постанови, апеляційного суду від 01.08.2011 р. та Суворовського районного суду м. Херсона від 14.07.2011 р., які оскаржені мною до касаційної інстанції, перешкоджають подальшому провадженню у кримінальній справі, яка повинна бути розглянута відповідно до наявних у ній матеріалів з урахуванням перебування мене у стані осудності та можливості здійснювати захист у судовому процесі під час засідань.

Відповідно до ч.2 ст.386 КПК України касаційні скарги на судові рішення,  зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. Зазначений строк ще не вибіг і касаційна скарга подається в обумовлений законом строк.

Враховуючи безпідставність, необґрунтованість і незаконність висунутих у постанові суду від 14.07.2011 р. мотивів призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи, а також наведені вище факти істотних порушень кримінально-процесуального закону, як в постанові районного суду від 14.07.2011 р., так і в постанові апеляційного суду від 01.08.2011 р.,

враховуючи відсутність в матеріалах справи обставин, які б свідчили про достатність підстав вважати, що я, як підсудний, не можу керувати своїми діями під час розгляду справи у суді та нездатний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них,

зважаючи також на стан мого здоров'я, в тому числі й психічного,  який ніколи і ні в кого, в т. ч. медиків-психіатрів, не викликав сумнів,

враховуючи утримання мною, як законним опікуном, непрацездатної матері похилого віку (85 років), вдови інваліда Великої Вітчизняної війни, яка потребує мого щоденного догляду за нею, а також вагітної дружини в стані очікуваних нашою сім'єю пологів,

зважаючи на факти проходження мною психіатричних оглядів  30.03.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці (лікар Бабинець Олена Миколаївна), 31.03.2011 року в Миколаївській обласній психіатричній лікарні (лікар Шиндровський Володимир Феліксович), 15.07.2011 р. в Одеському обласному психоневрологічному диспансері (лікар Пантюхіна Наталія Вікторівна) та 05.10.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці (лікар Литвиненко Людмила Миколаївна), висновки яких, щодо моєї здатності виконувати обов'язки опікуна та відсутності ознак психічного розладу, фактично  підтвердили стан моєї осудності та можливість здійснювати повноцінний захист своїх прав під час розгляду справи у суді,

керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р.  "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах",

враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, ст. 9, ч.2 ст.28, ч.1 ст.29, ст. 55, п.8) ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 3, 7, 11 Закону "Про психіатричну допомогу", ст. 370, ч.2 ст.383, п.9) ч.2 ст. 384, 385, ч.2 і ч.3 ст.386, 387, 388, 389, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 398 КПК України

ПРОШУ:

1) витребувати із Суворовського районного суду м.Херсона кримінальну справу № 1-988/10 за обвинуваченням мене у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 161 Кримінального кодексу України та призначити касаційну скаргу до розгляду;

2) зупинити виконання постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 14 липня 2011 року про призначення щодо мене комплексної стаціонарної судово-психіатричної, психологічної експертизи до розгляду касаційної скарги у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

3) завчасно повідомити мене про час і місце розгляду касаційної скарги;

4) скасувати постанову апеляційного суду Херсонської області від 01.08.2011 року про відмову в прийнятті апеляції до розгляду, поданої мною 18.07.2011 р.;

5) скасувати постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 14.07.2011 р. про призначення у відношенні мене комплексної стаціонарної судово-психіатричної, психологічної експертизи  і направити справу в місцевий суд для продовження її судового розгляду;

Додатки:

1) копія постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 14 липня 2011 року про призначення комплексної стаціонарної судово-психіатричної, психологічної експертизи -  на 1 арк.; 2) копія апеляції від 18.07.2011 р. на постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 14 липня 2011 року - на 5 арк.; 3) копія постанови апеляційного суду Херсонської області від 01.08.2011 року - на 1 арк.; 4) Копія Висновку про стан здоров'я особи на підставі психіатричного огляду  30.03.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці - на 1 арк.; 5) Копія Довідки 012476 Херсонської міської психоневрологічної поліклініки про результати психіатричного огляду 30.03.2011 р. та копія Квитанції до прибуткового касового ордера від 30.03.2011 р. - на 1 арк.; 6) Копія висновку про стан здоров'я особи на підставі психіатричного огляду  31.03.2011 року в Миколаївській обласній психіатричній лікарні - на 1 арк.; 7)  Копія Медичної довідки Одеського обласного психоневрологічного диспансеру Серія 2ААК № 967589 від 15.07.2011 року про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів - на 1 арк., 8) копія медичної довідки Херсонської міської психоневрологічної поліклініки від 05.10.2011 р. - на 1 арк.; 9) копія касаційної скарги прокурору, який бере участь у справі -  на  7  арк.; 10) Постанова Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" - на 4 арк..

" 10 " жовтня  2011 р.                                                                                                            С.О.Кириченко

сайт - Твоя Правда (скажи свою правду тут)

Аналитика  По иному и не скажешь когда оценишь жизнь жителей Херсона, да и Украины в течение нескольких последних лет. Это видно из короткой, но очень наглядной истории.

Живет в Херсоне Бронштейн. Сейчас он пенсионер, но донедавна в течение многих лет возглавлял школу, в которой еврейских детей обучают быть настоящими евреями и любить евреев. Он считает себя человеком уважаемым, интеллигентным. Уйдя на пенсию, продолжает активную жизнь, будучи членом сразу нескольких еврейских организаций и обеспечивая работу пресс-центра единственной в Херсоне синагоги. Раввин иудейской организации, приехав из Израиля и не зная многих традиций Украины, во многом полагается на Бронштейна. И мэр Херсона дружит с раввином и Бронштейном, часто с ними общается, советуется.

Бронштейну доверяют обнародовать информацию о жизни еврейской общины Херсона и Украины, а также слушать местное радио, смотреть местное телевидение и тщательно вычитывать местные газеты. За это раввин и его окружение очень благодарны Бронштейну. И он оправдал их доверие, вовремя заметив, что в одной из местных газет и на одноименном местном радио какой-то местный Кириченко часто говорил о проблемах, в создании которых активное участие принимают те, с которыми дружат Бронштейн, раввин и мэр Херсона.

Это олигархи и многие другие богатые люди, принадлежащие к одной нации и вере, живущие в Киеве, Херсоне, да и за границей тоже. Кириченко от многих из них защищал людей, боролся за возвращение пляжа "Лилея", отобранного у херсонцев, возвращение другой коммунальной собственности, препятствовал расхищению бюджета города. Говорил, что пока бронштейны-рабиновичи не начали обманывать славянских людей обещаниями процветания после якобы необходимой приватизации заводов и фабрик, никто не знал нужды в работе и заработке. Кириченко настаивает на национализации в пользу народа этих заводов и фабрик, говорил еще о многом утраченном славянами, в том числе власти на своей земле, средств массовой информации, культуре, памяти и традиций. Он делился в своих газетных статьях и выступлениях на радио тем, что нужно сделать для того, чтобы вернуть славянам и всему народу Украины для своего достатка, славы и традиций.

Об услышанных выступлениях Кириченко в газете и на радио Бронштейн рассказывал раввину, мэру и многим своим товарищам. Они очень разозлились за эти слова на Кириченко и договорились, что нужно написать прокурору о том, что Кириченко словами призывает народ расправиться с ними и всеми евреями. Тем более они видели для себя угрозу от Кириченко и его слов в том, что тот собирался опять идти на выборы в депутаты и на мэра Херсона. От этого дружба и дела раввина, мэра, Бронштейна и их сторонников могли пострадать.

Когда раввин, Бронштейн и еще один их благотворительный друг подали свое заявление в прокуратуру, прокурор пошел навстречу желаниям Бронштейна и раввина, и за слова, напечатанные и произнесенные Кириченко, возбудил против него уголовное дело, как за нарушение равноправия между нациями.

Это было сделано как раз накануне последних выборов, чтобы не дать Кириченко в них поучаствовать. Замысел Бронштейна удался. В результате выборов сохранились не только дружба, но и должности мэра Херсона, раввина и их друзей-товарищей. Вот только у Бронштейна, мэра и раввина остался страх того, что Кириченко может и на следующих выборах помешать их дружбе, должностям и делам.

Началось активное слушание в суде уголовного дела, возбужденного против Кириченко за его слова. А поручили судить Кириченко судье, от которого Кириченко защищал херсонцев и даже успел добиться возбуждения уголовного дела против этого судьи-нарушителя. Народ будоражит молва, что Бронштейн с раввином, мэром и друзьями очень поддерживают судью, и не только морально.

Но, на их удивление Кириченко вместо того, чтобы покориться и перестать сеять смуту, продолжил не только людей защищать, но и сопротивляться вынесению против него приговора за высказанные им слова.

Тогда Бронштейн с друзьями тоже решили использовать свое слово. В одной из местных газет Бронштейн начал тупо поносить Кириченко, называя его "г…внометом", обвинять, что тот ходит по кабинетам и разбрасывает по ним экскрименты, называет Кириченко психически неуравновешенным человеком, годами сеющим межнациональную рознь, неонацистом, местным олигархом, брехуном, владельцем ресторанного комплекса и др.

Тогда Кириченко решил, что у него есть право защитить свою честь и достоинство от неправдивых слов Бронштейна. Тем более, что он не ходил с экскриментами по кабинетам, является психически здоровым, любящим людей всех национальностей, не имеет бизнеса и богатств, в т. ч. и ресторанного комплекса, исповедующим веру и правду. Когда после долгих заседаний состоялся суд по рассмотрению иска Кириченко к Бронштейну о том, чтобы суд вынес решение признать неправдивыми оскорбления, унижения и вымысел, то суд прислушался к настроению и желанию Бронштейна. Суд отказал Кириченко в иске о защите чести и достоинства, несмотря на то, что у Бронштейна нет доказательств тех фактов, о которых он писал в местной газете. Да и оскорбления человека законом не дозволены.

Но по логике судьи вышло наоборот. Слова Кириченко - это зло и неправда, за которые его судят уголовным законом на основании заявления Бронштейна. А слова Бронштейна - это истина. Вот и получается, что даже попытка Кириченко найти защиту хотя бы в гражданском суде, лишний раз доказала, что ЕГО СЛОВО, подтвержденное правдивыми фактами ОСУДНОЕ и гонимое. А СЛОВО БРОНШТЕЙНА - ВСЕМОГУЩЕЕ!

Николай Сазонов