ВИЩОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДУ УКРАЇНИ

М. КИЇВ, ВУЛ. МОСКОВСЬКА, 8/6

ПОЗИВАЧІ:

Єрьоменко Володимир Миколайович, прож.:

м. Київ, пр. Гагаріна,

Шепетько Володимир Іванович, прож. 82100,

Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Л.Українки, 32

Дрогобицька організація Комітету виборців України

Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Майдан Шевченка, 1

Черкаська міська організація ВГО "Праведна країна"

м. Черкаси, вул.

ВІДПОВІДАЧ: Верховна Рада України,

01021, м. Київ, вул. Грушевського, 5

ТРЕТЯ ОСОБА: Голова Верховної Ради України

Литвин Володимир Михайлович,

01021, м. Київ, вул. Грушевського, 5

Про визнання неправомірною бездіяльності вищого

законодавчого органу державної влади, спонукання до

вчинення дій і компенсацію заподіяної моральної шкоди

Ціна позову - 506 000 000 гривень

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Ми, що нижче підписалися, є громадянами України і належимо до соціального утворення - народу України (світлокопії паспортних даних додаються).

Дрогобицька організація Комітету виборців України та Черкаська МО ВГО "Праведна країна" є громадськими об'єднаннями, які відповідно до закону та доручень своїх членів-громадян України вправі представляти та захищати їх інтереси (відповідні протоколи зборів додаються).

Предметом даного позову є визнання неправомірною бездіяльності вищого законодавчого органу державної влади - Верховної Ради України, спонукання до вчинення дій і вимога про стягнення з відповідача грошової компенсації в рахунок відшкодування заподіяної народові України моральної шкоди в розмірі 506 млн. гривень.

Обставини заявленого позову:

16 квітня 2000 р. відбувся всеукраїнський референдум за народною ініціативою, за результатами якого було прийнято наступні рішення:

1. Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту:

"Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України", яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України".

та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: "та в інших випадках, передбачених Конституцією України?"

2. Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України:

"Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?"

3. Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів "чотириста п'ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?"

4. Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства?

Згідно повідомлення Центральної виборчої комісії про підсумки всеукраїнського референдуму 16.04.2000 р., даний референдум відбувався відповідно до чч.3,8 ст.41 ЗУ "Про всеукраїнський та місцеві референдуми". Цей референдум визнано таким, що відбувся, оскільки в ньому взяло участь більше половини (тобто 81,15%) громадян України, внесених до списків для голосування.

Усі чотири зазначені питання підтримані більшістю громадян України, а саме відповідно 84,69%, 89%, 89,91%, 81,68% голосів громадян від загальної кількості громадян, внесених у списки для голосування.

Таким чином, ці питання підтримані більшістю громадян України, а отже вважається, що народ України чітко та однозначно висловив свою позицію із вищезазначених питань, а отже реалізував свій статус носія суверенітету та єдиного джерела влади.

Таким чином, Верховна Рада України, як єдиний законодавчий орган держави, повинна виконати волевиявлення Українського народу, а саме привести чинне законодавство України у відповідність із рішенням всеукраїнського референдуму 2000 р.

Проте, Верховна Рада України протягом тривалого (понад десять років) строку не виконує волевиявлення Українського народу, інтереси якого вона повинна представляти і захищати, в чому ми вбачаємо неправомірну, навіть злочинну бездіяльність, з огляду на наступне.

Обґрунтування заявленого позову:

Згідно основоположних принципів загальної теорії держави і права, в демократичній правовій державі воля народу є вирішальною для влади, і вказівки, висловлені народом у встановленому порядку, є обов'язковими для виконання відповідними органами державної влади і посадовими особами.

Відповідно до ст.1 Конституції України, "Україна є суверенною і незалежною, демократичною, правовою, соціальною державою".

Рішенням Конституційного Суду України від 27.03.2000 р. № 1-26/2000 встановлено, що основні положення Указу Президента України "Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою" від 15.01.2000 р. № 65/2000 відповідають Конституції України.

Крім цього даним рішенням встановлено, що схвалені всеукраїнським референдумом вищезазначені питання є обов'язковими для розгляду і прийняття рішень у порядку, визначеному Конституцією України.

Відповідно до ст.5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади.

Згідно ст.ст. 6,75,85 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить:

- внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції України;

- прийняття законів.

Ухвалені всеукраїнським референдумом питання належать до законопроектів, які приймаються в порядку ст.ст. 154,155 Конституцї України (розділ XIII), тобто схвалюються Верховною Радою України.

Верховна Рада України складається із народних депутатів, які, згідно ст.ст. 1,24 ЗУ "Про статус народного депутата України", є представниками Українського народу, уповноваженими дбати про благо України та добробут Українського народу, захищати інтереси виборців і держави.

Невиконання Верховною Радою України вимог Українського народу, висловлених під час референдуму 16.04.2000 р., є грубим порушенням Конституції України, нівелює фундаментальні принципи демократичності держави України, декларовані у ст.1 Конституції України, оскільки цинічно ігнорує волю більшості населення держави, українського суспільства, свавільно зневажає статус Українського народу як єдиного джерела влади.

Нормативно-правові акти України, зокрема Конституція України, Регламент Верховної Ради України визначають законодавчу процедуру, яка дозволяє ефективно та оперативно ухвалювати закони, крім того ст.2 ч.3 п.10 КАС України передбачає необхідність прийняття суб'єктами владних повноважень рішень протягом розумного строку, тобто достатнього для своєчасного прийняття відповідного рішення (в т.ч. для ухвалення нормативно-правового акту чи внесення змін до Конституції України).

Протягом майже 11 років з моменту проголошення результатів референдуму 16.04.2000 р. відбулося достатньо чергових сесій Верховної Ради України, під час яких парламент мав змогу підготувати і прийняти відповідний законопроект на виконання волі народу. За цей час ВРУ спромоглась двічі вносити зміни до Конституції України, проте дані зміни не передбачали виконання рішень референдуму.

Натомість ухвалені вітчизняним парламентом зміни до Конституції України, зокрема прийнятий Верховною Радою України шостого скликання Закон України від 01.02.2011 р. №2952-VI "Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" демонструє повне нехтування волею Українського народу, оскільки представники ВРУ керувалися під час його ухвалення не стільки інтересами народу і держави, а своїми егоїстичними потребами та прагненням максимально продовжити свої повноваження.

Так як, Верховна Рада України свідомо ухиляється від виконання свого обов'язку - приведення чинного національного законодавства у відповідність із рішенням всеукраїнського референдуму 2000 р., то її бездіяльність слід визнати неправомірною та зобов'язати виконати волю Українського народу, висловлену під час всеукраїнського референдуму і встановити їй конкретно визначений строк для виконання свого обов'язку.

Безпосереднє керівництво, організацію роботи Верховною Радою Україною та вжиття необхідних заходів щодо дотримання Конституції України здійснює голова ВРУ, тобто Литвин В.М., відповідно до ст.27 ч.1 п.1 ЗУ "Про Регламент Верховної Ради України", отже саме він є головним винуватцем і відповідальним за бездіяльність ВРУ та затягування виконання волі народу, а тому має бути залучений до участі у справі як третя особа.

Оскільки представники національного парламенту, свідомо ухиляються від виконання свого основного обов'язку - представництва та реалізації інтересів народу України, то неправомірною бездіяльністю Верховної Ради України народу України заподіяна значна моральна шкода, з огляду на наступне.

Невиконання рішення всеукраїнського референдуму 2000 р. є грубим порушенням права народу України як єдиного джерела влади, невжиття необхідних дій щодо виконання волевиявлення громадян України є цинічним порушенням народними депутатами основних засад сучасної демократичної держави, які визначають відповідальність влади перед народом, конституційних принципів, які визначають статус ВРУ як представника інтересів громадян, свавільним порушенням даної ними присяги на вірність народу України.

Верховна Рада України шостого скликання спромоглася утворити фактичну парламентську більшість, близьку до конституційної, у зв'язку з чим має усі можливості для внесення відповідних змін до Конституції України, що вона і підтвердила, ухваливши вищезазначений Закон України від 01.02.2011 р. №2952-VI, проте вона чомусь не поспішає виконувати рішення всеукраїнського референдуму 2000 р., хоча б частково і з тих питань, які не вимагають додаткового вивчення, наприклад вилучення із ст.80 Конституції України положення щодо недоторканості народних депутатів, крім того питання щодо імплементації рішення даного референдуму на час звернення до суду навіть не включено до Порядку денного восьмої сесії ВРУ, що свідчить про свідоме ухилення від виконання свого конституційного обов'язку, передбаченого ст.19 ч.2 Конституції України.

Усвідомлення нами як представниками народу України і, зокрема, кожним громадянином України того факту, що висловлена народом України воля свавільно нехтується та ігнорується, призводить до заподіяння моральної шкоди, оскільки викликає у громадян України негативні почуття власної неповноцінності через неможливість безпосередньо реалізувати свій статус джерела влади, спричинює серйозні хвилювання через фактичні спроби перетворити демократичну країну, в якій законом для влади є воля народу, на тоталітарну систему, в якій ця воля грубо нехтується і попирається.

Замість виконання волі народу України, Верховна Рада України натомість приймає нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення власного добробуту, зокрема Податковий кодекс України (ЗУ вiд 02.12.2010 № 2755-VI), Закон України "Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України" (вiд 27.04.2010 № 2153-VI), Постанова ВРУ "Про кошторис Верховної Ради України на 2011 р." (вiд 17.03.2011 № 3147-VI), що також свідчить про цинізм ВРУ і лобіювання ними власних інтересів.

Завдана народу України моральна шкода може бути вирахувана приблизно та оцінюється в орієнтовному розмірі близько 506 млн. гривень, виходячи з наступного розрахунку:

одна гривня на одного громадянина України за кожен рік невиконання Верховною Радою України рішення всеукраїнського референдуму 2000 р., що становить:

46 млн.(осіб) х 1 грн х 11 (років) = 506 млн. гривень,

які підлягають стягненню з Верховної Ради України на рахунок Державного бюджету України в користь народу України, відповідно до ст.ст. 23,1167,1173 ЦК України.

Оскільки злочинною бездіяльністю ВРУ народ України фактично доведений до зубожіння, а вимоги щодо стягнення з Верховної Ради України грошової компенсації за завдану моральну шкоду заявлені в інтересах всього народу України, то, відповідно до ст.88 КАС України, позивачів слід звільнити від сплати судового збору в повному обсязі. Факт існування в країні одного із найнижчих рівнів життя у Європі є загальновизнаним статистичним показником, а тому, згідно ст.72 ч.2 КАС України, дана обставина не потребує окремого доведення.

Так як народні депутати України, які входять до складу ВРУ шостого скликання, свідомо ухиляються від виконання свого основного обов'язку - представництва та реалізації інтересів народу України, і не вживають необхідних дій щодо виконання рішення всеукраїнського референдуму, зокрема не використовують надане їм ст.93 Конституції України право законодавчої ініціативи з метою подання на розгляд парламенту законопроекту про внесення відповідних змін до Конституції України, то народних депутатів України слід позбавити усіх преміальних виплат та інших заохочувальних нарахувань до заробітної плати до моменту реаліації волі народу України та повного виконання рішення всеукраїнського референдуму.

На підставі вищевикладеного та керуючись сь.ст. 5,124 Конституції України, ст.ст. 2,4,6,17,18 ч.4 КАС України, ст.ст. 23,1167,1173 ЦК України,

п р о с и м о :

1. Відкрити провадження за нашою позовною заявою.

2. Звільнити позивачів від сплати судового збору в повному обсязі, у зв'язку із доведенням представниками відповідача до важкого матеріального стану.

3. В порядку підготовчого провадження витребувати від Центральної виборчої комісії України офіційні документи щодо результатів всеукраїнського референудму за народною ініціативою від 16 квітня 2000 р.

4. Ухвалити постанову, якою визнати бездіяльність Верховної Ради України у зв'язку з невиконанням рішення всеукраїнського референдуму від 16.04.2000 р., яким безпідставно затягується внесення змін до Конституції України щодо затверджених на ньому питань та прийняття відповідних нормативно-правових актів.

5. Встановити для Верховної Ради України конкретний строк для імплементації рішення всеукраїнського референдуму (приведення діючого законодавства у відповідність із рішенням всеукраїнського референдуму 2000 р.), а саме зобов'язати розглянути та внести зміни до Конституції України щодо затверджених на ньому питань та прийняти відповідні нормативно-правові акти протягом двох найближчих чергових сесій Верховної Ради України шостого скликання.

6. Стягнути в користь народу України на рахунок Державного бюджету України з Верховної Ради України грошову компенсацію в розмірі 506 млн. гривень в рахунок відшкодування заподіяної народові України моральної шкоди..

7. До моменту повного виконання рішення всеукраїнського референдуму та приведення чинного вітчизняного законодавства у відповідність із волею народу позбавити народних депутатів України, які входять до складу Верховної Ради України шостого скликання, усіх преміальних виплат та інших заохочувальних нарахувань до заробітної плати.

Додаток:

- копія позовної заяви - 3 екз.;

- світлокопії паспортних даних - 6 екз.;

- копії протоколів загальних зборів - 6 екз.;

- квитанція про сплату судового збору.

15 березня 2011 р. _____________________ Єрьоменко В.М.

_____________________ Шепетько В.І.

_____________________ Николаїшин Б.Н.

(голова Дрог.організації Комітет виборців України)

_____________________ Піднебесний Ю.І.

(голова Черкаської МО ВГО "Праведна країна")

...................................................................................

Проект протоколу

Витяг з протоколу № 2/11

Засідання Правління Дрогобицької організації

Комітету виборців України

м. Дрогобич "15" березня 2011 р.

Присутні: Члени Правління - 6 осіб.

Порядок денний:

2. Про вирішення питання щодо звернення до суду про визнання неправомірною бездіяльності Верховної Ради України у зв'язку з ігноруванням нею волі народу України та невиконання рішення всеукраїнського референдуму 2000 р.

СЛУХАЛИ:

Голову Дрогобицької організації Комітету виборців України Николаїшина Б.Н., який зачитав зміст заяви про звернення до суду про визнання неправомірною бездіяльності Верховної Ради України у зв'язку з ігноруванням нею волі народу України та невиконання рішення всекраїнського референдуму 2000 р., повідомив про важливість даної проблеми, висловив свою думку про необхідність підтримання ініціативи громадян-членів ДО КВУ та про звернення до Вищого адміністративного суду України із відповідним позовом, зачитав проект позовної заяви (додається).

ВИСТУПИЛИ:

Жовнір Олег Іванович, який позитивно висловився щодо пропозиції Николаїшина Б.Н. про підтримку ініціативи громадян-членів ДО КВУ та звернення із відповідним позовом до суду.

ВИРІШИЛИ:

Підтримати ініціативу громадян-членів ДО КВУ і звернутися до Вищого адміністративного суду України із запропонованим проектом позову про визнання неправомірною бездіяльності Верховної Ради України у зв'язку з ігноруванням нею волі народу України і невиконання рішення всекраїнського референдуму 2000 р.

Рішення прийнято одностайно.

Головуючий загальних зборів Николаїшин Б.Н.

Секретар Микитяк Н.Ф.