Эту страницу ведет юрист Совета Комитета общественного спасения Коряков Анатолий Иванович.

      

Україна  ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ

КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Контрольно-ревізійний відділ в м. Орджонікідзе, 53300, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 48, факс 4-30-60 

08.08.2007 №   180-16/650        Пасічному А.П. Про результати розгляду звернення.

На виконання Закону України „Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР зі змінами та доповненнями головним контролером-ревізором контрольно-ревізійного відділу в м.Орджонікідзе Сульженко Т.А. розглянуто питання, порушені у Вашому зверненні від 02.07.2007 щодо правильності нарахування заробітної плати в Орджонікідзевському міському комунальному підприємстві „Орджонікідзетеплоенерго" (далі підприємство).

В ході розгляду звернення були використані копії наступних документів за період 2006 рік - 5 місяців 2007 року, надані підприємством на відповідний запит контрольно-ревізійного відділу від 03.07.2007 №180-15/551:

-        штатні розписи;

-        особисті рахунки;

-        платіжні відомості;

-        табелі обліку робочого часу;

-        наказ на відпустку;

-        наказ про припинення трудового договору.

Встановити факт виплати Вам грошових коштів через касу підприємства неможливо в зв’язку з тим, що касові видаткові документи: платіжні відомості, касові видаткові ордери на запит КРВ не були надані, що пояснено їх відсутністю на підприємстві.

Перевіркою правильності нарахування відпускних за період Вашої роботи в ОМКП „Орджонікідзетеплоенерго" з 04.06.2006 по 03.05.2007, проведеною шляхом перевірки правильності обчислення середньої заробітної плати за період, який передував періоду відпустки, тобто з березня 2006 року по лютий 2007 року, встановлено, що розрахунок середньої заробітної плати здійснено з порушенням п. „Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати", затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 без врахування заробітної плати за січень-лютий 2007 року що призвело до недонарахування відпускніх на суму 75,33 грн. та невиплати грошових коштів на суму 73,82 грн.

При звільненні з Вашої заробітної плати було утримано суму компенсації за невикористану відпустку, яку було зайво виплачено працівникові при виплаті відпускних, в сумі 191,15 грн. за 5 календарних днів, замість 92,20 грн. за 2,5 днів внаслідок помилкового визначення періоду, за який належало виплатити компенсацію, та середньоденної заробітної плати в розрахунковому періоді, через що зайво утримано з заробітної плати кошти на суму 93,75 грн.

. Бухгалтерією підприємства в липні 2007 року здійснено корегування щодо збільшення нарахування суми відпускних на 75,33 грн. та зменшення суми утриманої компенсації за невикористану відпустку на 92,20 грн., всього Вам донараховано заробітної плати на суму 167,53 грн., з них до виплати 167,57 грн.

В зв"язку з тим, що документи, визначені у запиті КРВ в м. Орджонікідзе від 03.07.2007, були надані не в повному обсязі, до підприємства було повторно направлено запит від 02.08.2007 про надання документів додатково та пояснень щодо наданих питань у зверненні.

Розглядом питання щодо розрахунку розміру посадових окладів встановлено наступне:

Згідно даних Штатного розпису підприємства на неопалювальний період (тимчасово до 01.10.2006) від 01.09.2006 посадовий оклад змінного майстра складав 1000,0 грн., з урахуванням доплат - 1163,86 грн., згідно „Штатного розпису на опалювальний період" від 01.10.2006 - 931,0, з уразуванням доплат - 1129,0 грн., тобто посадовий оклад зменшено на 69,0 грн. Посадові оклади інших майстрів центральної парокотельні в обох штатних розписах складали суму 1000,0 грн. Штатні розписи підприємства затверджені керівником підприємства і узгоджені з головою профспілкового комітету.

В порушення ст.103 Кодекса законів про працю від 23.01.1997 із змінами Вас не було ознайомлено під розпис зі зміною умов оплати праці в сторону погіршення в термін за 2 місяці до внесення змін.

Визначення розміру посадового окладу за поясненням колишнього провідного спеціаліста ПЕВ Шульги Т.О. здійснювалось на підставі методики, зазначеної в "Регіональній угоді", яка надана разом з поясненням.

Галузевою угодою (регіональна) між обласним управлінням житлово-комунального господарства облдержадміністрації з обласною профспілковою організацією працівників ЖКГ місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2006-2007 рік, зареєстрованою Головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації 27.02.2006 під №1, зазначено методику розрахунку посадових окладів працівників і спеціалістів на базі мінімальної заробітної плати з урахуванням міжгалузевого коефіцієнта для підприємств теплового  господарства та коефіцієнтів співвідношень розмірів місячних посадових окладів до посадового окладу техніка за II групою, до якої віднесено підприємство. Галузевою угодою зазначено також про необхідність урахування фінансових можливостей підприємств при встановленні окладів. Враховуючи фінансові можливості при постійному зниженні обсягів підприємства, підприємство застосувало коригуючи коефіцієнти при розрахунку окладів працівників. Порушень при розрахунку посадових окладів на підставі наданих документів не встановлено.

За поясненням Шульги Т.О. перерахунок тарифної ставки змінного майстра був зроблений з урахуванням обов'язків та ступіню відповідальності змінних майстрів. В штатному розписі затверджено 4 одиниці змінних майстрів і одна - старшого майстра, інших майстрів (майстер газового обладнання, майстер КВПіА, майстер електрообладнання), які несуть особисту відповідальність за утримання обладнання, яке їм підпорядковане, - по одній одиниці. В штатному розписі з 01.09.2006 оклади всіх майстрів були урівнені до 1000,0 грн. Цей штатний розпис був прийнятий тимчасово на неопалювальний період, до початку опалювального періоду залишався 1 місяць, тому керівництво не попередило працівників про пониження окладів.

Таким чином, за результатами розгляду звернення Вам донараховано заробітну плату в сумі 167,53 грн. В порушення ст.103 Кодекса законів про працю від 23.01.1997 із змінами не було здійснено ознайомлення під розпис зі зміною умов оплати праці в сторону погіршення в термін за 2 місяці до внесення змін.

Довідку про результати розгляду Вашого звернення не надаємо, т.я., як повідомлялось Вам в попередньому листі, відділ на теперішній час не має підстав для проведення позапланової ревізії в ОМКП "Орджонікідзетеплоенерго", тобто ревізія не проводилась, акт ревізії не складався.

Начальник відділу        Куліш Л.О.

одержано08.11.07р.

До міського суду м. Орджонікідзе.Позивач: Пасічний Анатолій Петрович, Відповідач: Орджонікідзевське міське комунальне підприємство «Орджонікідзетеплоенерго», вул. Тельмана, 5, м. Орджонікідзе, 53300, тел. 6-05-81. ПОЗОВНА ЗАЯВА про не обґрунтовану відмову у прийнятті на роботу.

З 04.06.2005 року я працював у відповідача змінним майстром центральної парокотельні (а з перервами - з 1987 року).

У квітні 2007 року перед закінченням опалювального сезону роботодавець з метою економії коштів поставив оперативний персонал перед вибором: або звільнитися з роботи по скороченню штату, або перевестися сторожами. При цьому всім нам було обіцяно повернення на робочі місця з початком опалювального сезону. Я не бажав ані міняти професію, ані втрачати роботу, але змушений був піддатися тискові і після виходу з відпустки написав заяву на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Але виявилося, що інспектор відділу кадрів, повідомляючи державну службу зайнятості про майбутнє скорочення, забула внести в це повідомлення змінних майстрів. Аби вийти з цієї ситуації роботодавець запропонував мені переписати заяву і змінити підставу звільнення - скорочення штату замінити на згоду сторін (на тих же умовах - поновлення на роботі з початком опалювального сезону).

Коли восени я подав заяву про прийняття на попередню посаду, то начальник котельні у точній відповідності з вищезгаданими домовленостями написав на цій заяві (звертаючись до директора Р.К. Бондарука): «Прошу прийняти змінним майстром з 01.10.07 р.».

Але резолюція директора була негативною і нічим не мотивованою: «возражаю».

Такі дії директора є не тільки порушенням усних домовленостей, але й частини 1 статті 22 КЗпП України: «Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу».

Факт необгрунтованої відмови підтверджується наданою копією моєї заяви з вищезгаданою резолюцією. Справжню причину відмови я пояснюю негативним ставленням директора до мене (після того, як мені довелося звертатися до контрольно-ревізійного відділу у зв'язку з неповною виплатою розрахункових коштів). Адже до цього мені у 2007 році двічі оголошувалися подяки.

Враховуючи вищезазначене, керуючись:

-        ст. ст. 22; 49-2 ч. 2; 49-4 ч. 2; 237-1 КЗпП України;

-        ст. ст. 79, 85, 137 ЦПК України, ПРОШУ:

1.        Витребувати у міського центру зайнятості повідомлення відповідача про скорочення

штату в 2007 році.

2.        Витребувати у галузевої профспілки ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» інформацію, яка, можливо, надавалася профкому відповідачем у зв'язку зі скороченням штату в 2007 році.

3.        Витребувати у відповідача статут підприємства і колективний договір на 2007 рік.

4.        Зобов'язати відповідача прийняти мене на роботу на посаду змінного майстра у зв'язку з необґрунтованістю відмови у прийнятті на роботу та явною фіктивністю звільнення.

5.        Стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 2000 (двох тисяч) грн.

6.        Покласти судові витрати на відповідача.

ДОДАТКИ:

08 листопада 2007 року                                        А.Пасічний

До міського суду м. Орджонікідзе Позивач: Пасічний Анатолій Петрович,

Відповідач: Орджонікідзевське міське комунальне підприємство «Орджонікідзетеплоенерго», вул. Тельмана, 5, м. Орджонікідзе, 53300, тел. 6-05-81, ДОДАТОК ДО ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ  про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу.

У зв'язку з тим, що представник відповідача на попередньому судовому засіданні не визнав позову і нічим не мотивував своєї відмови, я змушений доповнити позовні вимоги.

У 2007 році керівництво підприємства вирішило ввести зміни в організації виробництва шляхом скорочення штату працівників оперативного персоналу на неопалювальний період.

Нагадую, що у квітні 2007 року перед закінченням опалювального сезону роботодавець з метою економії коштів поставив оперативний персонал перед вибором: або звільнитися з роботи по скороченню штату, або перевестися сторожами. При цьому всім нам було обіцяно повернення на робочі місця з початком опалювального сезону. Я не бажав ані міняти професію, ані втрачати роботу, але змушений був піддатися тискові і після виходу з відпустки написав заяву на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Але виявилося, що інспектор відділу кадрів, повідомляючи державну службу зайнятості про майбутнє скорочення, забула внести в це повідомлення змінних майстрів. Аби вийти з цієї ситуації роботодавець запропонував мені переписати заяву і змінити підставу звільнення - скорочення штату замінити на згоду сторін (на тих же умовах - поновлення на роботі з початком опалювального сезону).

Отже, фактично відбулося скорочення посади змінного майстра, яку я обіймав, а не моє звільнення за згодою сторін, що і прошу визнати в судовому рішенні. Таке скорочення штату зумовлює застосування ст. 42-1 КЗпПУ щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

Окрім того, розділ 6 колективного договору підприємства на 2007 рік говорить:

«Адміністрація забезпечить:

-        надання працівникам підприємства, звільненим у зв'язку зі змінами в організації

виробництва, скорочення штатів і не влаштованих з поважних причин... переважне право

працевлаштування на підприємстві...»

Доказом того, що на підприємстві відбувалося скорочення, є штатні розклади, які зазнавали змін у 2007 році і які мав надати суду відповідач. Враховуючи вищезазначене, керуючись:

ст. ст. 22; 31; 42-1; 42; 49-2; 49-4; 237-1 КЗпП України;

розділом 6 колективного договору ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» на 2007 рік;

-        ст. ст. 62, 79, 85, 137 ЦПК України,

підсумовуючи усі позовні вимоги,ПРОШУ:

1.        Визнати той факт, що у 2007 році відбулося скорочення штату працівників ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» на неопалювальний період і в тому числі моєї посади змінного майстра ЦПК, і на цій підставі фактично відбулося моє звільнення 03.05.2007 р.

2.        Зобов'язати відповідача прийняти мене на роботу на посаду змінного майстра не тільки у зв'язку з необґрунтованістю відмови у прийнятті на роботу, а й на підставі переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

3.        Стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 2000 (двох тисяч) грн.

4.        Покласти судові витрати на відповідача.

ДОДАТКИ:                 А. Пасічний

До міського суду м. Орджонікідзе, Позивач: Пасічний Анатолій Петрович,                                                          Відповідач:  Орджонікідзевське міське комунальне підприємство «Орджонікідзетеплоенерго»,                                                                                  вул. Тельмана, 5, м. Орджонікідзе, 53300, тел. 6-05-81, ДОДАТОК ДО ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу.

У зв'язку з тим, що директор ОМКП "Орджонікідзетеплоенрго" Бондарук Р.К. в судовому засіданні 28.07.2008 року дав неправдиві свідчення, я змушений доповнити позовні вимоги. Після того, як без будь-яких пояснень 25.09.2007 року директор Бондарук Р.К. відмовив мені у прийнятті на роботу я звернувся до прокурора м. Орджонікідзе з проханням надати мені правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу. Через деякий час я одержав відповідь, що з цим питанням необхідно звертатися до суду, бо це в його компетенції. Тому 08.11.2007 року я звернувся до Орджонікідзевського міського суду з позовом про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу. Але відповідач постійно гальмує хід розгляду справи шляхом неявки в судове засідання під різними приводами (хвороба, відрядження, погане самопочуття і т.п.) та затримуючи надання необхідних документів або надаючи фальшиві. Представник відповідача в попередньому судовому засіданні заявив, що я не захотів звільнятися згідно ст.40 п.1 КЗпП України за скороченням штату і одержати двомісячний середній заробіток. Але насправді все було не так. Мене змусили переписати заяву про звільнення за скороченням штату. Але я звільнявся через місяць після того, як посада змінного майстра була скорочена. Тому іншої підстави для звільнення бути не могло. На центральній парокотельні я працював з 1987 року, звик, а після відмови був вимушений шукати нову роботу, переучуватися і зараз працюю електриком в садовому товаристві "Мічурінець" за 600 грн. на місяць і по кілька разів на місяць ходжу на судові засідання. Це завдало мені моральних страждань, а також заважає влаштуватись на хорошу роботу, налагодити нормальні життєві зв'язки і вимагає від мене додаткових зусиль для забезпечення сім'ї та організації свого життя.

Доказом того, що на підприємстві відбувалося скорочення, є штатні розклади, які зазнавали змін у 2007 році і які надав суду відповідач.

Враховуючи вищезазначене, керуючись:

-        ст. ст. 22; 31; 42-1; 42; 49-2; 49-4; 237-1 КЗпП України;

-        розділом 6 колективного договору ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» на 2007 рік; 184     - ст. ст. 62, 79, 85, 137 ЦПК України,

підсумовуючи усі позовні вимоги, ПРОШУ:

1.        Допитати мене як свідка.

2.        Визнати той факт, що 01.04.2007 року відбулося скорочення штату працівників ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» на неопалювальний період і в тому числі моєї посади змінного майстра ЦПК, і на цій підставі фактично відбулося моє звільнення 03.05.2007 р.

3.        Зобов'язати відповідача прийняти мене на роботу на посаду змінного майстра не тільки у зв'язку з необґрунтованістю відмови у прийнятті на роботу, а й на підставі переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

4.        Стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

5.        Покласти судові витрати на відповідача.

ДОДАТКИ: 1. Копія додатку до позову.

2.        Лист прокурора м. Орджонікідзе №233с-07 від 31.10.2007 року.

3.        Заява на відпустку Пасічного А.П. від 02.04.2007 року.

30.09.2008р.                                                               А.Пасічний

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ,справа № 2-137/08 , 18 листопада 2008 року. Орджонікідзівський      міський      суд Дніпропетровської області в складі суду: головуючого - судді Нижника М.М., при секретарі - Михайловій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе цивільну справу за позовом Пасічного Анатолія Петровича до Орджонікідзівського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу, про визнання факту, що 01.04.2007 року у відповідача відбулось скорочення штату працівників на неопалювальний період, про прийняття його на роботу на посаду змінного майстра і відшкодування моральної шкоди, — ВСТАНОВИВ:В ході судового слідства позивач Пасічний А.П. свої позовні вимоги підтримав по підставам вказаним в позовній заяві і в додаткових позовних заявах, просить суд визнати відмову відповідача в прийнятті його на роботу на посаду майстра необгрунтованою, встановити факт, що 01.04.2007 року у відповідача відбулось скорочення штату працівників на неопалювальний період, зобов'язати відповідача прийняти його на роботу на посаду змінного майстра і відшкодувати причинену йому відповідачем моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні всі заявлені позивачем вимоги не визнав, просить суд залишити їх без задоволення, так як на день подачі Пасічним А.П. 29 вересня 2007 року заяви про прийняття його на роботу на посаду змінного майстра, вакантної посади змінного майстра уже не було, про що його директор підприємства в цей же день і повідомив. В квітні місяці ніякого скорочення штату посад змінних майстрів не було і Пасічного ніхто за скороченням штату не звільняв. Останній звільнився з роботи 03 травня 2007 року за власним бажанням і при цьому ніяких угод між позивачем і відповідачем, ні усних, ні письмових, про прийняття Пасічного на роботу в зимовий період не укладалось.

Свідок Бондарук Р.К. пояснив суду, що він відмовив позивачу в прийнятті на роботу, так як в день звернення останнього з заявою про прийняття на роботу вакантної посади змінного майстра уже не було, про що він повідомив Пасічному в усній формі. Ніякої неприязні у нього до Пасічного із за того, що той звертався зі скаргами на нього в КРУ і прокуратуру ніколи не було і на даний час не має і як спеціаліста охарактеризував останнього з позитивної сторони.

Пасічний А.П. будучи допитаним в ході судового слідства в якості свідка пояснив суду, що при відмові в прийнятті його на роботу директор відповідача не обґрунтував свої дії відмовляючи йому в прийомі на роботу і про заяву Бондар І.В. він вперше взнав у суді.

Свідок Ширяєв Г.Г. пояснив суду, що коли Пасічний сказав, що його не прийняли на роботу він пішов до директора підприємства Бондарука і останній сказав, що Пасічного не прийняли на роботу, так як не було вакантної посади майстра і що разом з Пасічним ніхто не хоче працювати.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що позовні вимоги згідно ст.ст. 22,237-1 КЗпП України задоволенню не підлягають, так як в ході судового слідства не найшли підтвердження доводи позивача, що йому необгрунтовано було відмовлено відповідачем в прийнятті на роботу, а саме, як видно із матеріалів справи і встановлено в ході судового слідства, позивач прийшов до відповідача з заявою про прийняття на роботу 25 вересня 2007 року (а.с.З) і йому було директором підприємства відмовлено, так як на цю посаду була узгоджена кандидатура Бондарук Р.К., заява якої була прийнята відповідачем 24.09.2007 року (а.с.56), що і підтвердив свідок Бондарук Р.К., а також і свідок зі сторони позивача Ширяєв, який пояснив суду, що директор відповідача говорив йому, що коли приходив Пасічний влаштовуватись на роботу, то вакантних посад майстра на той час уже не було. Крім цього в ході судового слідства не встановлено причин необгрунтованого не прийняття на роботу Пасічного, які передбачені ч.2 ст.22 КЗпП України.

Також позивач не надав суду ніяких доказів, які б підтверджували, що він фактично був звільнений з роботи за скороченням штату, а крім цього ці його доводи спростовуються записом в його трудовій книжці (а.с.2), де вказано, що він звільнений за згодою сторін, повідомленням центра зайнятості населення (а.с. 99,108), звідки видно, що посаду змінних майстрів не скорочували.

Враховуючи вказані вище обставини у суду немає ніяких підстав задовольняти вимоги позивача про прийняття його на роботу на посаду змінного майстра і відшкодування йому моральної шкоди, і тому в задоволенні йому цих вимог суд позивачу відмовляє.

Керуючись ст.ст. 22, 232, 237-1 КЗпП   України,   ст.ст.2,10,11,88,209,210,212-214 ЦПК України, суд ,-ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Пасічного Анатолія Петровича до Орджонікідзевського міського комунального підприємства „Орджонікідзетеплоенерго" про необгрунтовану вимогу у прийнятті на роботу, про визнання факту, що 01.04.2007 року у відповідача відбулося скорочення штату працівників на неопалювальний період, про прийняття його на роботу на посаду змінного майстра і відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. 00 коп. залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги. З подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦК України.

Суддя         підпис.       

Суддя Орджонікідзевського  міського суду М.М.Нижник

Вх..04.12.2008р.  До Апеляційного суду Дніпропетровської області. Позивач:      Пасічний Анатолій Петрович, Відповідач:      Орджонікідзевське міське комунальне підприємство «Орджонікідзетеплоенерго», вул. Тельмана, 5, м. Орджонікідзе, 53300, тел. 6-05-81.                                                                            Заяву про апеляційне оскарження  подано 25.11.2008 р.  АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА  позивача на рішення Орджонікідзівського міського суду від 18.11.2008 р. у цивільній справі № 2-137/08.

Оскаржуване рішення підлягає скасуванню через відверте порушення судом норм матеріального права. Суд схилився до версії відповідача попри те, що вона спростовується наявними у справі доказами. Суд не дослідив і не оцінив усі наявні у справі докази, що є порушенням статті 212 ЦПК України. Зроблені судом висновки абсолютно не відповідають обставинам справи, що згідно зі статтею 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

1. Про події, що передували конфлікту, я (будучи допитаним як свідок) розповів суду таке:

Я працював у відповідача змінним майстром центральної парокотельні з 1987 року (з невеликими перервами).

У квітні 2007 року перед закінченням опалювального сезону роботодавець уперше за всі роки запропонував усім чотирьом майстрам або звільнитися з роботи по скороченню штату, або перевестися сторожами. При цьому всім нам було обіцяно повернення на робочі місця з початком опалювального сезону. Майстри (як пенсіонери, якими центр зайнятості не цікавиться) згодилися перевестися сторожами, а я не бажав ані міняти професію, ані втрачати роботу, але після виходу з відпустки (03.05.2007 р.) я змушений був написати заяву про згоду зі звільненням у зв'язку зі скороченням штату. Але виявилося, що інспектор відділу кадрів, повідомляючи державну службу зайнятості про майбутнє скорочення (бо йшлося про скорочення не тільки майстрів), не внесла мене в це повідомлення (яке слід подавати заздалегідь). Саме з цієї причини мене умовили переписати заяву - я звільнявся за згодою сторін (за власним бажанням, якого насправді не було). При цьому, в усній формі мені пообіцяли повернення на посаду з початком опалювального сезону.

25.09.2007 р. я подав заяву про прийняття на попередню посаду, і начальник котельні у точній відповідності з вищезгаданими домовленостями написав на цій заяві (звертаючись до директора КП «Орджонікідзетеплоенерго» Бондарука Р.К.):

«Прошу прийняти змінним майстром з 01.10.07 р.» (ас. 3).

Але резолюція директора була негативною і нічим не мотивованою: «возражаю». Я пояснюю це неприязним ставленням директора до мене (після того, як мені довелося звертатися до контрольно-ревізійного відділу у зв'язку з неповною виплатою мені зарплати, що КРВ і підтвердив - а.а.с. 93-95).

Я змушений був звернутися до суду, позаяк ці дії директора є не тільки порушенням усних домовленостей, але й частини 1 статті 22 КЗпП України, яка говорить:

«Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу».

Вигадувати обґрунтування своєї відмови директор почав лише після отримання позову. До речі, суд лукавить, коли згадує свідчення Г. Ширяєва. Директор Ширяеву і справді обґрунтував причину відмови у прийнятті на роботу, але суд лукаво замовчав той факт, що відбулося це аж у грудні 2007 року (тоді, коли причину відмови можна було десять разів вигадати). Тобто, на момент відмови директор мені нічого не пояснював, бо явно не сподівався, що я оскаржуватиму його незаконні дії.

2.  Отримавши  мій  позов,   відповідач  подав  суду  свою  версію  подій,  яка

зводилася до того, що роботодавець 25.09.2007 р. не міг узяти мене на роботу, бо 24.09.2007 р. буцімто вже згодився прийняти на мою посаду старшого сторожа Ірину Бондар (яка до цього працювала оператором котельні).

Я стверджую, що такої заяви 24.09.2007 р. І. Бондар не подавала, отже, суду слід було з'ясувати, хто перший подав заяву, якими доказами це підтверджується, і відповідно до цього й ухвалити рішення.

Я наполягаю на тому, що я перший подав заяву і надав суду докази цього. Передусім, це моя заява від 25.09.2007р., в якій стоїть позитивна резолюція начальника центральної парокотельні. Приймає на роботу директор КП, але працювати з людьми доводиться начальнику парокотельні, тому він як фахівець веде підбір кадрів і перший дає згоду на прийняття на роботу (що він і зробив у даному випадку). Не міг же директор приймати когось на роботу, не повідомивши про це начальника парокотельні.

Другий доказ: Згідно з наказом № 131 (а.с. 71) І. Бондар було призначено на посаду майстра з 01.11.2007 р. - тобто, через 38 днів після того як вона буцімто на один день раніше за мене (за твердженням директора), подала заяву про прийняття на роботу (а.с. 56). Тобто, моя посада фактично була нею зайнята лише через 37 днів після подання заяви мною.

Суд не дав належної оцінки такому доказу як заява І. Бондар. Річ у тім, що на тій заяві немає дати її складання. Директор цього, мабуть, не помітив, але хотів довести, що заява складалася раніше за мою, і біля своєї резолюції, явно заднім числом, поставив дату -24.09.2007 р. Я певен, що резолюція ставилася пізніше, а її дата сфальшована. Доказом цього слугує той факт, що директор під резолюцією ніколи не ставив дату. Це підтверджується двома іншими документами, які є у справі (а.с. З та 122). Суд цим обставинам не дав оцінки, хоч мав дійти висновку, що у відповідача після отримання позову була можливість поставити фальшиву дату заднім числом.

Далі. Суд навіть не поцікавився, чи були на день подачі моєї заяви «зайняті» три інші посади змінних майстрів(а.с 62).

ВИСНОВОК: Вирішуючи питання про те, хто перший подав заяву, суд повинен був обґрунтувати причину того, що надав перевагу свідченням директора, а не моїм. Суд мав зважити докази сторін - дату на резолюції (яку директор мав можливість поставити пізніше, тобто, сфальшувати) і резолюцію начальника парокотельні на моїй заяві від 25.09.2007 р. (яку неможливо сфальшувати).

3. Я продовжую наполягати, що попри «звільнення за згодою сторін», фактично відбулося скорочення штату, і я маю переважне право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу (ст. 42-1 КЗпПУ).

Доказом того, що відбулося скорочення штату є наказ № 11 від 30.03.2007 р «О сокращении работников оперативного персонала» (а.с. 112) і штатний розклад «на неотопительньїй период» (а.с. 65). Тобто, «на неотопительньїй период», хочеш-не хочеш, а треба когось кудись переводити чи скорочувати.

Окрім того, 02.12.2008 р. відповідач надав судді Нижнику М.М. розрахунок моєї заробітної плати (додається з візою судді). У пункті 2 цього розрахунку визнається факт існування штатних розкладів на опалювальний і неопалювальний період (що і спричиняє періодичне скорочення та поворотне прийняття на роботу).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 309 ЦПК України, ПРОШУ:

скасувати рішення Орджонікідзівського міського суду від 18.11.2008 р. у цивільній справі № 2-137/08 і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ДОДАТКИ:

04.12.2008 р. А. Пасічний

Справа № 22ц-545/09, Головуючий у1й інстанції- Нижник М.М. Доповідач - Лаченкова О.В. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.  26 січня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Приходченко А.П. суддів Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О. при секретарі        - Шило СЮ. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Пасічного Анатолія Петровича на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом Пасічного Анатолія Петровича до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу, визнання факту, прийняття на роботу, відшкодування моральної шкоди, - встановила:

У листопаді 2007 року Пасічний А.П. звернувся до суду з позовом до ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу, визнання факту, що 01 квітня 2007 року у відповідача відбулось скорочення штату працівників на неопалювальний період, прийняття на роботу на посаду змінного майстра і відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року в задоволенні позовні вимог Пасічного А.П. відмовлено. "

Не погодившись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу в якої

посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального ставить питання про

скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі                                                                                                 

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її   відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише  формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 04 червня 2005 року позивач знаходився в трудових відносинах з ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго», 03 травня  2007 року Пасічного А.П. було звільнено відповідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

25 вересня 2007 року позивач подав заяву до ОМКП «Орджонікідзетеплоенерго» з проханням прийняти його на роботу на посаду змінного майстра на центральній парокотельні. Відповідач Пасічному А.П. у прийомі на роботу відмовив.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність відмови Пасічному А.П. в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно ч. 2 ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України лише - будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається, однак позивачу було відмовлено в прийняти на роботу з інших підстав. А саме - на момент подання Пасічним А.П. заяви про прийняті на роботу була уже узгоджена інша кандидатура на посаду змінного майстра на центральній парокотельні..

Крім того, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог позивача в частині визнання факту, що 01 квітня 2007 року у відповідача відбулось скорочення штату працівників на неопалювальний період, оскільки Пасічний А.П. не надав суду ніяких доказів, які б підтверджували, що його фактично було звільнено за скороченням штату. Навпаки доводи позивача спростовуються записом в його трудовій книжці де вказано що він звільнений за згодою сторін та повідомленням центра зайнятості населення, звідки вбачається, що посаду змінних майстрів скорочено не було.

Оскільки порушень відповідачем законних прав Пасічного А.П. не встановлено, то районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів ,- ухвалила:

Апеляційну скаргу Пасічного Анатолія Петровича - відхилити.

Рішення  Орджонікідзевського     міського  суду  Дніпропетровської області  від   18 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді:

До Верховного Суду України. Позивач:      Пасічний Анатолій Петрович, Відповідач:        Орджонікідзевське міське комунальне підприємство «Орджонікідзетеплоенерго»,  КАСАЦІЙНА   СКАРГА позивача на рішення Орджонікідзевського міського суду від 18.11.2008 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2009 р.

Оскаржуване рішення та ухвала підлягають скасуванню через порушення норм матері¬ального права - статей 212, 213 ЦПК України.

Конфлікт з роботодавцем, що став предметом судового розгляду, схематично полягав у тому, що позивачеві протизаконно було відмовлено у прийнятті на роботу. В суді робото¬давець намагався довести те, що причиною відмови була відсутність вакансій, а позивач на¬вів докази того, що такі вакансії існували. Проте, суд не оцінив усі досліджені ним докази; не обґрунтував причину, з якої надав перевагу одним доказам над іншими. Більше того, у своє¬му рішенні суд навіть не згадав про існування тих доказів, які спростовували позицію суду. Тобто, висновки суду кричуще не відповідають обставинам справи.

Про незаконну відмову в прийнятті на роботу.

1.        У своєму рішенні суддя 1-ої інстанції стверджує, що мені «було директором підпри¬

ємства відмовлено, так як на цю посаду була узгоджена кандидатура Бондарук Р.К.

(потрібно: «Бондар І.В.» - А.П.)».

Цей висновок суду суперечить дослідженим доказам. Річ у тім, що директор міг узгоди¬ти якусь кандидатуру лише з начальником парокотельні і ніким іншим. Насправді узгодженою кандидатурою була моя. Це підтверджується резолюцією начальника парокотельні на моїй заяві про прийняття на роботу (а.с. 3) та колективним договором на 2007-2008 роки (а.с. 33). Річ у тім, що колдоговір приймався 01.06.2007 р., - себто, під час неопалювального сезону, коли у штатному розкладі взагалі були відсутні усі чотири посади змінних майстрів. Моя за¬ява була подана за п'ять тижнів до початку опалювального сезону - за п'ять тижнів до вве¬дення штатного розкладу на опалювальний сезон.

2.        Відповідач навіть не намагався довести, що всі чотири посади були зайняті, - він на¬магався довести це лише стосовно однієї посади змінного майстра (яку обійняла Бондар І.В). Суд знехтував доказами того, що навіть ця одна посада була не зайнята (а.с. 71), а лише «узгоджена» . Більше того, суд знехтував доказами того, що насправді ця посада не була «узгоджена». Це підтверджується не тільки вищезгаданою резолюцією начальника пароко¬тельні на моїй заяві про прийняття на роботу, а й відсутність дати складання та узгодження на заяві Бондар І.В. (а.с. 56). Отже, суддя керувався лише своїм припущенням, що буцімто Бондар подала заяву раніше за мене. Коли директор це стверджував, то у суду були всі під¬стави визнати ці свідчення неправдивими (як відносно «узгодженості» кандидатури, так і що¬до часу подання заяви Іриною Бондар).

3.        Суд знехтував статтею 22 КЗпП України, яка забороняє необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу. Директор, відмовляючи мені у прийнятті на роботу, нічим це не пояснив. Це вже коли справа дійшла до суду, то він почав якось пояснювати свою відмову. Представ¬ник відповідача на попередньому судовому засіданні пояснив, що директор має у підпоряд¬куванні багато працівників, а тому він фізично не може кожному пояснювати причини прийн¬яття тих чи інших рішень.

Про поворотне прийняття на роботу.

Предметом судового розгляду були також і події, що передували конфлікту. Позивач надав докази того, що його де-факто було скорочено і лише на прохання роботодавця до трудової книжки було внесено запис про звільнення за згодою сторін. Натомість роботода¬вець обіцявся відновити трудовий договір з початком опалювального сезону, що за своїми наслідками цілком відповідало нормам статті 42-1 КЗпП України. Позивач, який був допита¬ний як свідок, показав, що всі ці складнощі виникли через такі обставини:

За два місяці до закінчення опалювального сезону роботодавець уперше за всі роки запропонував усім чотирьом змінним майстрам або звільнитися з роботи по скороченню штату, або перевестися сторожами (з 01.04.2007 р.). При цьому всім їм було обіцяно повернення на робочі місця з початком опалювального сезону (з 01.11.2007 р.). Факт скорочення підтверджується штатним розкладом на неопалювальний сезон (а.с. 64) та наказом № 11 від 30.03.2007        р. (а.с. 112):          «1. Перевести работников оперативного персонала на летний период сторожами с оплатой согласно штатного расписания.

2. При несогласии работников сократить оперативный персонал с 01.04.07 г.».

Другим доказом наявності скорочення посади змінного майстра є наданий самим же відповідачем «Розрахунок заробітної плати Пасічного А.П...» (а.с. 149), де він стверджує:

«2...3 1 квітня у штатному розкладі спеціальність змінного майстра відсутня, а так як змінні майстри були переведені старшими сторожами, то з 3 травня 2007 року Пасічному А.П. була нарахована заробітна плата як старшому сторожу».

Це тому, що у квітні 2007 року позивач був у відпустці, з якої вийшов саме 3 травня. А перед відпусткою відмовився працювати сторожем, і отже, його слід було скоротити.

Але роботодавець не повідомив за два місяці (як належить) центр зайнятості про ско¬рочення змінного майстра Пасічного А.П., і тому після відпустки останнього роботодавець умовив позивача наново переписати заяву (про згоду сторін, а не скорочення). При цьому, в усній формі позивачеві було обіцяно повернення на посаду з початком опалювального сезо¬ну. І хоч від цієї домовленості відповідач в суді відмовився, але судова справа містить неза¬перечний доказ такої домовленості. Це вже згаданий колективний договір на 2007-2008 роки, який приймався 01.06.2007 р. тоді, коли позивач вже не працював (а.с. 22). У тому колдого¬ворі зазначено (а.с. 33):     «Зміна А - майстер Пасічний А.П.        В -    Бондар А.Х.      Б-        Драган М.Т.        Д-     Воробьова Р.М.».

Проте суд не дав оцінки цьому доказу - він обійшов його мовчанкою, що є порушенням ст. 212 ЦПК України. Він зігнорував і такий доказ як свідчення позивача (який був допитаний як свідок).

Апеляційний суд (як і суд 1-ої інстанції) всупереч цим очевидним доказам стверджує:

«Пасічний А.П. не надав суду ніяких доказів, які б підтверджували, що його фактично було звільнено за скороченням штату. Навпаки доводи позивача спростовуються... повід¬омленням центра зайнятості населення, звідки вбачається, що посаду змінних майстрів скорочено не було».                                

Але центр зайнятості довів до суду (а.с.108) лише те, що повідомив йому відповідач. Тому повідомлення центру зайнятості не є доказом того (як це вважає суд), що скорочення посад змінних майстрів не було.

Про порушення норм процесуального права.

Суддя 1-ої інстанції поводився щодо позивача відверто упереджено, порушував його права, передбачені ст. 27 ЦПКУ:

-        28.07.2008 р. не надавав можливості висловити свої міркування стосовно неправдивих свідчень директора Бондарука Р.К.;

-        30.09.2008 р. не задовольнив клопотання прослухати запис судового засідання за

28.07.2008        р., чим позбавив можливості спростувати неправдиві показання директора;

-        з самого початку розгляду справи заздалегідь повідомив, що я не виграю даної справи

ні за яких обставин - так само як моя дружина (справа якої слухалася у нього 10 років тому).

Окрім того, мені двічі видавали аудіозапис процесу, але диски не відкриваються (їх не могли відкрити і в суді). А коли 10.03.2009 р. я звернувся з письмовою заявою щодо прослу-ховування запису в суді, то мені було відмовлено як в наданні письмової відповіді на цю за¬яву, так і в самому прослуховуванні.

Фактично рішення суду побудоване на припущеннях і неправдивих свідченнях директо¬ра Бондарука Р.К., а зібрані на мою користь докази - геть проігноровані. Таке неприязне ста¬влення до мене директора пояснюється тим, що я змушений був вимагати недораховану за¬робітну плату за допомогою КРУ (а.а.с. 96,97,98).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 336 ЦПК України,    ПРОШУ:

Скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду від 18.11.2008 р. та ухвалу Апе¬ляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким за¬довольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ДОДАТКИ: 1. Копія касаційної скарги.

2.        Копія рішення Орджонікідзевського міського суду від 18.11.2008 р.

3.        Копія ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2009 р.

4.        Квитанція про оплату витрат на ІТЗ.

19.03.2009 р.     А. Пасічний

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ. 9 червня 2009 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:головуючого     Мазурка В.А., суддів:Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Пасічного Анатолія Петровича до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про зобов'язання прийняти на роботу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Пасічного Анатолія Петровича на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року, встановила:

У   листопаді 2007 року Пасічний А.П. звернувся   до суду з позовом до

Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про визнання відмови відповідача у прийнятті його на роботу на посаду майстра необгрунтованою, встановлення факту, що 1 квітня 2007 року відбулося скорочення штату працівників на неопалювальний період, зобов'язання прийняти його на роботу на посаду змінного майстра та стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 тис. грн.

Справа № 6 - 8008 св 09        '

Головуючий у першій інстанції   Нижник М.М. Доповідач Мазурок В.А.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Пасічний А.П. ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  ухвалила:

Касаційну скаргу Пасічного Анатолія Петровича на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області   від 26 січня 2008року відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Мазурок Т.Є 

Судді. Жайворонок В.С. Перепічай

ЕВРОПЕЙСКИЙ СУД ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА   ЗАЯВЛЕНИЕ       в соответствии со Статьей 34 Европейской Конвенции по Правам Человека, а также Статьями 45 и 47 Регламента Суда   м.Орджонікідзе        

  

1. СТОРОНЫ

А. ЗАЯВИТЕЛЬ

(Данные о заявителе и его представителе, если такой имеется)

1. Фамилия заявителя:    Пасічний

2. Имя и отчество:     Анатолій Петрович                     

Пол: мужской / женский:  - чоловік                   

3. Гражданство:            Держава Україна                          

4. Род деятельности:   працюю електрослюсарем садового товариства «Мічуринець»                            

5. Дата и место рождения: 05.02.1957р., м.Ватутіно, Черкаської області, Україна

6. Постоянный адреси:  53300, Україна, Дніпропетровська обл.,  м.  Орджонікідзе,  вул. газети «Правда», 43-а, кв. 10              

7. Номер телефона:       тел. 8(05667) 4-31-33, моб. телефон 8 067 63 92 911

8. нынешний адрес(если отличается от 6.) : 53300, Україна, Дніпропетровська обл.,  м.  Орджонікідзе,  вул. Короленко, 23.  тел. 8 (05667)  6 -99-15

9. Фамилия и имя представителя

10. Род занятий представителя

11. Адрес представителя

12. Номер телефона                                          Номер факса

В. ВЫСОКАЯ ДОГОВАРИВАЮЩАЯ СТОРОНА

(Укажите Государство, против которого направлено заявление)

13.  Україна   

ІІ. ИЗЛОЖЕНИЕ ФАКТОВ

14. 

Я, Пасічний Анатолій Петрович, працював на Орджонікідзевському міському комунальному підприємстві «Орджонікідзетеплоенерго» змінним майстром центральної парокотельні на протязі останніх десяти років, взагалі на підприємстві - з 1987 року, тобто двадцять років.

В 2007р. я звільнився за згодою сторін, домовившись про те, що мене знову буде прийнято на роботу на наступний опалювальний сезон на ту ж саму посаду.

25.09.2007 року я подав заяву (а.с.3) про поворотне прийняття мене на роботу на посаду, яку я займав. Але директор Орджонікідзевського міського комунального підприємства “Орджонікідзетеплоенерго” безпідставно, нічого не пояснюючи відмовив мені у прийнятті на роботу, чим порушив мої права як громадянина України, ст.43 Конституції України та ст.22 Кодексу законів про працю України.

Для захисту свого порушеного права я 18.10.2007 року звернувся до міського голови (мера), щоб він вжив заходів до протизаконних дій підпорядкованого йому директора. Але це не подіяло.

Я вимушений був звернутися до прокурора міста Орджонікідзе. Прокурор міста 31.10.2007р.  дав мені письмову відповідь, що такими питаннями він не займається, що їх віднесено виключно до компетенції судів. 

08.11.2007 року я звернувся з позовною заявою “про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу” до міського суду (а.с.1). Але на першому ж судовому засіданні суддя Нижник М.М. попередив мене, що ні за яких обставин у суді я справу не виграю і порадив мені забрати заяву із суду.

Але іншим якимось чином вирішити цю проблему я не міг, тому вирішив стояти на своєму і діяти згідно закону. Але у нашому суді це виявилося зовсім непросто. Суддя Нижник М.М. почав ображати мене у судових засіданнях, що я не знаю законів, не знаю правил ведення засідань, що без адвоката взагалі нічого мені робити у суді. Це при тому, що і у відповідача теж адвоката не було, але всі клопотання відповідача судом миттєво приймалися, а мої неодноразово відкидалися. У зв’язку з тим, що суддя Нижник М.М. не надав мені можливості висловити свої міркування у судовому засіданні, а також долучати до справи докази та заявити клопотання, я все це вимушений був робити за допомогою подання додатку до позовної заяви (яких подав до суду 2). Але і тут суддя Нижник М.М. порушив мої права прямо передбачені чинним законодавством Держави Україна. СУДДЯ Нижник М.М. просто не досліджував надані мною, та наявні у справі докази (ті, що були на мою користь). А коли я заявив, що відповідач надав фальшивий доказ, а директор Бондарук Р.К. у суді дав неправдиві свідчення, то суддя просто проігнорував мою заяву. Тоді я цю заяву також зробив у додатку до позовної заяви (а.с.120). Але нічого не могло вплинути на рішення суду, тому, що воно було прийняте наперед, ще до початку судових слухань, так як і казав мені на початку розгляду цієї справи у судовому засіданні суддя Нижник М.М..

Під час розгляду цивільної справи по поданій мною позовній заяві, для відповідача був встановлений режим вільного відвідування судових засідань, що призвело до того, що справа розглядалася у суді більше року, а я вимушений був з моєї нової роботи відлучатися 17 разів. Ні одного разу суддя Нижник М.М. не притягнув відповідача до адміністративної відповідальності, за неявку в судове засідання без поважної причини, за неповагу до суду. Це при тому, що для мене був встановлений режим постійних насмішок і знущань. Я відчував, що мене ґвалтують у суді, але протидіяти цьому ніяк не міг.

Після прийняття суддею Нижником М.М. свідомо неправомірного рішення у мене залишилася надія на фахову професійність і порядність суддів апеляційного суду Дніпропетровської області. Але в цьому суді я зміг лише долучити до справи іще один доказ на мою користь, а також отримав повне нерозуміння з боку суддів і їхню відмову. Фаховий професіоналізм і рівень порядності суддів апеляційного суду можна легко оцінити порівнявши апеляційну скаргу і рішення по ній. Я витримав і це приниження, бо у мене залишилась іще надія на Верховний Суд України.

Судді Верховного Суду України в своїй ухвалі від 9 червня 2009 року, справа № 6 - 8008 св 09,  стверджують, що вони нічого не можуть “встановлювати або вважати”. Рятуючи честь мундиру Верховний Суд України показав, що Україна іще не є правовою демократичною державою.

В українському суді я не зміг захистити своє право на працю гарантоване ст.43 Конституції України, своє, гарантоване статтею 55 Конституції України, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Твердження статті 55 Конституції України про те, що «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом», після розгляду, прийняття рішення по цивільній справі № 2-137/08 Орджонікідзевським міським судом, я сприймаю як  глузування наді мною, як людиною і громадянином України.

Держава Україна в особі судової гілки влади порушила мої конституційні права, а саме ст.ст.3,8,21,24,28,48,55,68 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 55,56 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ.

Зараз мені соромно дивитися в очі тим людям, з якими я працював 20 років на центральній котельні, бо я не зміг відстояти свої права і захистити свою людську гідність в українському суді.

В українському суді суддя Нижник М.М. усвідомлюючи той факт, що йому (з певних мотивів) необхідно сфабрикувати судову справу, узгодив з секретарем судового засідання Михайловою Т.В., щоб аркуші справи нумерувалися олівцем. Для чого це робилося я зрозумів після повернення судової справи з Верховного Суду України. У справі добавилося 7 аркушів, але ці аркуші підшилися заднім числом. Коли був вчинений цей злочин достеменно встановити не можливо, бо апеляційний суд у своїй ухвалі не вказує номери аркушів справи на які він посилається. Але Верховний Суд України не міг не помітити, що суддя першої інстанції Нижник М.М. у своєму рішенні посилається як на докази на аркуші справи, де відображено журнал судового засідання (а.с.99,108). Ймовірно, щоб приховати свої протиправні дії, Нижник М.М. перед направленням справи до апеляційного або Верховного Суду України переробив її наново. Нумерація аркушів справи змінилася і він просто не помітив, що сталися зміни. Тепер виходить, що у своєму рішенні суд посилається як на докази - на журнал судового засідання. Але і цей журнал є протизаконним. До перероблення судової справи в журналі було відображено які я заявляв клопотання і що одержував відмову.  Було конкретно вказано: яке питання , заяву, клопотання я заявляв та яке прийнято по ним рішення судом. По цьому ж журналу судового засідання встановити порядок проведення судового засідання взагалі не можливо.

Тепер же читаємо  (а.с.99) :

8:54:37 Позовні вимоги підтримую, та заявив клопотання.

8:59:59 Ухвала суду стосовно заявленого клопотання. Головуючий суддя Нижник М.М.

9:01:11 Позивач Пасічний А.П. заявив клопотання.

9:04:02 Ухвала суду стосовно заявленого клопотання. Головуючий суддя Нижник М.М.

         Які були клопотання і чому було відмовлено, чи задоволено, як дізнатися? Не кращими були і судді апеляційної та касаційної інстанцій. Щоб надати якоїсь форми та об’єму своїх ухвал апеляційний та Верховний Суд України процитували статті Цивільного процесуального кодексу України, навіть не поцікавившись на які фальшиві докази і неправдиві свідчення та сторінки журналу судового засідання посилається суддя Нижник М.М. у рішенні суду. Наведені мною докази всіма судами були злочинно не помічені. Тому я вирішив звернутися про захист своєї честі і гідності до Європейсько Суду з Прав людини з надією на справедливий суд.

        Розглянемо більш докладно, як розвивалися події.

З 04.06.2005 року я безперервно працював на Орджонікідзевському міському комунальному підприємстві «Орджонікідзетеплоенерго» змінним майстром центральної парокотельні (а з перервами - з 1987 року).

У квітні 2007 року перед закінченням опалювального сезону роботодавець з метою економії коштів поставив оперативний персонал перед вибором: або звільнитися з роботи по скороченню штату, або перевестися сторожами. При цьому всім нам було обіцяно повернення на робочі місця з початком опалювального сезону. Я не бажав ані міняти професію, ані втрачати роботу, але змушений був піддатися тискові і після виходу з відпустки написав заяву на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Але виявилося, що інспектор відділу кадрів, повідомляючи державну службу зайнятості про майбутнє скорочення, забула внести в це повідомлення змінних майстрів. Аби вийти з цієї ситуації роботодавець запропонував мені переписати заяву і змінити підставу звільнення - скорочення штату замінити на згоду сторін (на тих же умовах - поновлення на роботі з початком опалювального сезону). Про наступне поновлення на роботі було узгоджено з профспілковою організацією.

Коли восени я подав заяву про прийняття на попередню посаду, то начальник котельні у точній відповідності з вищезгаданими домовленостями написав на цій заяві (звертаючись до директора Р.К. Бондарука): «Прошу прийняти змінним майстром з 01.10.07 р.».

Але резолюція директора була негативною і нічим немотивованою: «возражаю».

Такі дії директора є порушенням усної та письмової домовленостей між сторонами та ч.1 ст. 22 КЗпП України.

Справжню причину відмови я пояснюю негативним ставленням директора до мене (після того, як мені довелося звертатися до контрольно-ревізійного відділу у зв'язку з неповною виплатою розрахункових коштів). Адже до цього мені у 2007 році двічі оголошувалися подяки.

У зв’язку з відмовою прийняти мене на роботу я вимушений був звернутися до суду з позовною заявою від 08 листопада 2007 року про необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу. В позовній заяві до суду було прохання: «4. Зобов'язати відповідача прийняти мене на роботу на посаду змінного майстра у зв'язку з необґрунтованістю відмови у прийнятті на роботу та явною фіктивністю звільнення.»

У зв’язку з тим, що директор ОМКП “ Орджонікідзетеплоенерго ” Бондарук Р.К. в судовому засіданні 28.07.2008 року дав неправдиві свідчення, я змушений був доповнити позовні вимоги:

1.        Допитати мене як свідка.

2.        Визнати той факт, що 01.04.2007 року відбулося скорочення штату працівників ОМКП  «Орджонікідзетеплоенерго» на неопалювальний період і в тому числі моєї посади змінного майстра ЦПК , і на цій підставі фактично відбулося моє звільнення 03.05.2007р.

3.        Зобов’язати відповідача прийняти мене на роботу на посаду змінного майстра не тільки у зв’язку з необґрунтованістю відмови у прийнятті на роботу, а й на підставі переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу(ст.42-1 КЗпП Укарїни).

4.        Стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Суд, суддя Нижник М.М., взагалі ніяк не відреагував на мою заяву про те, що директор ОМКП “ Орджонікідзетеплоенерго ” Бондарук Р.К. в судовому засіданні 28.07.2008 року дав неправдиві свідчення. Абсолютно ніяк не відреагував!!! Це при тому, що «Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала….» (ст.168 ЦПК України).

Судом було прийнято рішення від 18 листопада 2008р., справа № 2-137/08, яким вимоги поданої мною, Пасічним А.П., до Орджонікідзевського міського комунального підприємства „Орджонікідзетеплоенерго" позовної заяви про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу, про визнання факту, що 01.04.2007 року у відповідача відбулось скорочення штату працівників на неопалювальний період, про прийняття  на роботу на посаду змінного майстра і відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Прийняте рішення суду незаконне та необґрунтоване:

1) судом у неповному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи;

2)  невідповідність висновків суду обставинам справи;

3)  порушено норми матеріального та процесуального права.

Це підтверджується тим, що:

І. У  зв’язку зі скороченням посади змінного майстра з 01.04.2007р., в кінці опалювального сезону, я відмовився переходити працювати сторожем. Та у квітні 2007 року пішов у відпустку, достеменно знаючи про те, що посада скорочена, після відпустки я також буду звільнений по скороченню штату. З відпустки я вийшов 3 травня 2007р..

Але роботодавець не повідомив за два місяці (як належить) центр зайнятості про ско¬рочення змінного майстра Пасічного А.П., і тому після мого виходу з відпустки роботодавець умовив мене наново переписати заяву (про згоду сторін, а не по скороченню).

При цьому в усній формі директором Бондарук Р.К. мені було обіцяно повернення на посаду з початком опалювального сезо¬ну 2007-2008 років.

Питання прийняття восени мене на роботу мною також було узгоджено з профспілковим комітетом Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго».

Незаперечним доказом цієї домовленості між сторонами є те, що профспілковий комітет підприємства вніс до колективного договору на 2007-2008 роки, який приймався 01.06.2007 р. тоді, коли я, Пасічний А.П., вже не працював у роботодавця, відповідний запис узгоджений з посадовими особами підприємства (а.с. 22). В цьому колдого¬ворі зазначено (а.с. 33):     «Зміна А - майстер Пасічний А.П.        В -    Бондар А.Х.    Б-        Драган М.Т.        Д-     Воробьова Р.М.».

Колдоговір приймався 01.06.2007 р., - себто, під час неопалювального сезону, коли у штатному розкладі взагалі були відсутні усі чотири посади змінних майстрів.

Цей запис в колективному договорі я вважаю, і це дійсно так і є, за письмову домовленість про прийняття мене на роботу на посаду змінного майстра на опалювальний період 2007-2008 роки під час мого звільнення за згодою сторін вже не тільки між працівником Пасічним А.П. і підприємством, а і між підприємством та профспілковою організацією. Саме профспілкова організація у цьому випадку виступила гарантом мого наступного прийняття на роботу , мого працевлаштування на час опалювального періоду.

Згідно частини 1 статті 12 Кодексу законів про працю України, далі КЗпПУ: Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності — представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Згідно частини 1 статті 13 КЗпПУ: Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

Згідно частини 2 статті 13 КЗпПУ: У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Проте суд не дав оцінки цьому письмовому доказу письмової домовленості про моє наступне прийняття на роботу. Суд обійшов взагалі мовчанкою цей доказ, не надав йому належної оцінки, що є порушенням норм матеріального (ст.ст.10-20КЗпПУ) та процесуального права(ст. 212 ЦПК України).

ІІ. Суд  зігнорував і такий доказ, як свідчення мене, Пасічного А.П., який був допитаний як свідок.

ІІІ. У своєму рішенні суддя 1-ої інстанції стверджує, що мені «було директором підпри¬ємства відмовлено, так як на цю посаду була узгоджена кандидатура Бондарук Р.К.

(потрібно читати: «Бондар І.В.»)».

Цей висновок суду суперечить дослідженим доказам. Річ у тім, що директор міг узгоди¬ти якусь кандидатуру лише з начальником парокотельні і ніким іншим. Насправді узгодженою кандидатурою була моя. Це підтверджується умовами колективного договору на 2007-2008 роки підписаним сторонами: від власника – директор підприємства Бондарук Руслан Констянтинович, від трудового колективу – голова профспілкового комітету Баранцова Ганна Миколаївна (а.с. 22). Тобто узгоджена на посаду змінного майстра моя кандидатура була з самим директором підприємства Бондарук Р.К. та з начальником парокотельні, про що свідчить його резолюція на моїй заяві про прийняття на роботу (а.с. 3). Моя за¬ява про прийняття на роботу була подана за п'ять тижнів до початку опалювального сезону - за п'ять тижнів до вве¬дення штатного розкладу на опалювальний сезон.

Судом не допитано в судовому засіданні  голову профспілкового комітету Баранцову Г. М., як свідка, по вказаному питанню.

ІV. Відповідач намагався довести, що посада змінного майстра(яку обійняла Бондар І.В) була  зайнята. Суд знехтував доказами того, що і ця одна посада 25.09.2007р. була не зайнята (а.с. 71), а лише «узгоджена» . Більше того, суд знехтував доказами того, що насправді ця посада не була навіть «узгоджена». Це підтверджується не тільки умовами підписаного колективного договору на 2007-2008 роки, вищезгаданою резолюцією начальника пароко¬тельні на моїй заяві про прийняття на роботу, а й відсутність дати складання та узгодження на заяві Бондар І.В. (а.с. 56).

Отже, суддя, при прийнятті рішення, керувався лише своїм припущенням, що буцім то Бондар подала заяву раніше за мене. Коли директор це стверджував у судовому засіданні, після попередження про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України, як свідок, то у суду були всі під¬стави визнати ці свідчення неправдивими (як відносно «узгодженості» кандидатури, так і що¬до часу подання заяви Іриною Бондар та передати відповідні матеріали до прокуратури про проведення досудового слідства та притягнення директора до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань).

V. Суд знехтував статтею 22 КЗпП України, яка забороняє необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу. Директор, відмовляючи мені у прийнятті на роботу, нічим мені це не пояснив. Це вже коли справа дійшла до суду, то він почав якось пояснювати свою відмову та знайшов причину -  зайнятість посади іншим громадянином, «забувши» письмову домовленість про прийняття мене на роботу з профспілковою організацією, про умови підписаного ним самим колективного договору.

Таким чином твердження в рішенні суду від 18.11.2008р., справа № 2-137/08, про те, що: «Останній звільнився з роботи 03 травня 2007 року за власним бажанням і при цьому ніяких угод між позивачем і відповідачем, ні усних, ні письмових, про прийняття Пасічного на роботу в зимовий період не укладалось.» не відповідає дійсності. Надані суду документи якраз і підтверджують, що була і усна, і письмова домовленість, вже під час мого звільнення за згодою сторін, про наступне моє прийняття на роботу на період опалювального сезону.

VІ. Предметом судового розгляду були також і події, що передували конфлікту. Мною, позивачем, надано докази того, що мене де-факто було скорочено і лише на прохання роботодавця до трудової книжки було внесено запис про звільнення за згодою сторін. Натомість роботода¬вець обіцявся відновити трудовий договір з початком опалювального сезону, що за своїми наслідками цілком відповідало нормам статті 42-1 КЗпП України. Позивач, який був допита¬ний як свідок, показав, що всі ці складнощі виникли через такі обставини:

В 2007 році, за два місяці до закінчення опалювального сезону, роботодавець уперше за всі роки запропонував усім чотирьом змінним майстрам або звільнитися з роботи по скороченню штату, або перевестися сторожами (з 01.04.2007 р.). При цьому всім їм було обіцяно повернення на робочі місця з початком опалювального сезону (з 01.11.2007 р.). Факт скорочення підтверджується штатним розкладом на неопалювальний сезон (а.с. 64) та наказом № 11 від 30.03.2007р. (а.с. 112):

         «1. Перевести работников оперативного персонала на летний период сторожами с оплатой согласно штатного расписания.

          2. При несогласии работников сократить оперативный персонал с 01.04.07 г.».

Другим доказом наявності скорочення посади змінного майстра є наданий самим же відповідачем «Розрахунок заробітної плати Пасічного А.П...» (а.с. 149), де він стверджує:

«2. … З 1 квітня у штатному розкладі спеціальність змінного майстра відсутня, а так як змінні майстри були переведені старшими сторожами, то з 3 травня 2007 року Пасічному А.П. була нарахована заробітна плата як старшому сторожу».

Колегія?суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області 26 січня 2009 року , справа № 22ц-545/09 (як і суд 1-ої інстанції), всупереч наявним доказам в матеріалах справи, стверджує, при наявності умов підписаного колективного договору на 2007-2008 роки, резолюцією начальника пароко¬тельні на моїй заяві про прийняття на роботу, відсутністю дати складання та узгодження на заяві Бондар І.В., що «…суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.» і «Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.»

Саме на підставі цього твердження, та при наявності вище вказаних доказів, апеляційну скаргу Пасічного А.П. апеляційний суд Дніпропетровської області,як я вважаю , – відхилив протизаконно, а рішення  Орджонікідзевського     міського  суду  Дніпропетровської області  від   18 листопада 2008 року -  безпідставно залишив без змін.

VІІ. Суддя 1-ої інстанції поводився щодо мене, позивача, відверто упереджено, порушував мої права, передбачені ст. 27 ЦПК України:

-        28.07.2008 р. не надавав можливості висловити свої міркування стосовно неправди¬вих свідчень директора Бондарука Р.К.;

-        30.09.2008 р. не задовольнив клопотання прослухати запис судового засідання за

28.07.2008        р., чим позбавив можливості спростувати неправдиві показання директора;

-        з самого початку розгляду справи заздалегідь повідомив, що я не виграю даної справи

ні за яких обставин - так само як моя дружина (справа якої слухалася у нього 10 років тому).

Окрім того, мені двічі видавали аудіозапис процесу, але диски не відкриваються (їх не могли відкрити і в суді). А коли 10.03.2009 р. я звернувся з письмовою заявою щодо прослуховування запису в суді, то мені було відмовлено як в наданні письмової відповіді на цю за¬яву, так і в самому прослуховуванні.

Фактично рішення суду 1-ої інстанції побудоване на припущеннях і неправдивих свідченнях директо¬ра Бондарука Р.К., а зібрані на мою користь докази - геть проігноровані. Таке неприязне ста¬влення до мене директора підприємства пояснюється тим, що я змушений був вимагати недораховану за¬робітну плату під час мого звільнення за допомогою Контрольного ревізійного управління (а.с. 96,97,98).

Таким чином, ні Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області, ні  апеляційний суд Дніпропетровської області:

- при прийнятті рішення не оцінили усі наявні в матеріалах справи та досліджені ними докази;

- не обґрунтували причину, з якої надано  перевагу одним доказам над іншими. Більше того, у своїх рішеннях суди навіть не згадали про існування тих доказів, які спростовували позицію суду.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, 9 червня 2009 року, справа № 6 - 8008 св 09, встановила, що з  «матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права», а тому  відхилила касаційну скаргу.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Тобто, висновки суду кричуще не відповідають обставинам справи, але захистити свої права, доказати те, що порушено моє право  в судах Держави Україна я не можу.

ІІІ. ЗАЯВЛЕНИЕ О НАРУШЕНИИ И/ИЛИ ПРОТОКОЛА  С СООТВЕТСТВУЮЩЕЙ АРГУМЕНТАЦИЕЙ

15.  Держава Україна взяла зобов’язання поважати права людини,  гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції про захист прав людини і основополжних свобод. Як показав розгляд цивільної справи № 2-137/08 Орджонікідзевським міським судом(справа № 22ц-545/09 в апеляційному суді Дніпропетровської області, справа № 6 - 8008 св 09, в Верховному Суді України) у судах судової влади в Україні то це тільки приниження моєї гідністі, як людини. Порушено моє право на справедливий суд при вирішенні питання щодо моїх цивільних прав та обов’язків, моє право на справедливий і відкритий розгляд  судової справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом(ст.6 Конвенції). Я не можу  належним чином утримувати свою сім”ю. В Державі Україна порушено моє право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі(ст.13Конвенції). Суддями прийняті рішення на користь посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, навіть тоді, коли такі рішення явно протирічать вимогам чинного законодавства, незважачи на те, що дискримінація в Державі Україна заборонена(ст.14, 17 Конвенції).

       Тобто:

Грубо порушено моє право на справедливий і публічний розгляд цивільної справи по позовній заяві поданої мною до Орджонікідзевського міського суду(апеляційним судом, Верховним Судом України) упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який не вирішив спір, як я вважаю, у відповідності до вимог чинного законодавства, щодо моїх прав та обов’язків цивільного характеру(ст.6 Конвенції).

Для захисту свого порушеного права я звернувся до суду з надією на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, але юридичного захисту  в судах держави України я не знайшов. (відповідно ст.13 Конвенції).

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, під час розгляду цивільної справи за поданим мною позовом в судовому засідані в Орджонікідзевському міського суду(апеляційному суді, Верховному Суді України) було дискримійним по відношенню до мене, як сторони по справі і саме у звязку з тим, що я вимагав повний розрахунок по заробітній платі зі мною під час мого звільнення у травні 2007 року (ст.14 Конвенції).

Під  час розгляду цивільної справи за поданим мною позовом в Орджонікідзевському міському суді(апеляційному суді, Верховному Суді України) в судовому засіданні вчинено дію, спрямовану на скасування прав, визнаних цією Конвенцією, та прямо передбачених в статтях 6,13,14,17 Конвенції (ст.17 Конвенції).

Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.( Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177) Стаття 1 Загальна заборона дискримінації )

IV. ЗАЯВЛЕНИЕ В СООТВЕТСТВИИ СО СТАТЬЕЙ 35 $1 КОНВЕНЦИИ

16.   Ухвала 9 червня 2009 року, справа № 6 - 8008 св 09, Верховного Суду України якою колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалилаКасаційну скаргу Пасічного Анатолія Петровича на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області   від 26 січня 2008 року відхилено.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року залишено без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

17.  Рішення від 18 листопада 2008 року, справа № 2-137/08, Орджонікідзівського      міського суду Дніпропетровської області, яким Позовні вимоги Пасічного Анатолія Петровича до Орджонікідзевського міського комунального підприємства „Орджонікідзетеплоенерго" про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу, про визнання факту, що 01.04.2007 року у відповідача відбулось скорочення штату працівників на неопалювальний період, про прийняття  на роботу на посаду змінного майстра і відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Апеляційний суд Дніпропетровської області, колегія?суддів судової палати з цивільних справ, 26 січня 2009 року , справа № 22ц-545/09 (як і суд 1-ої інстанції), Апеляційну скаргу Пасічного А.П.– відхилив, а Рішення  Орджонікідзевського     міського  суду  Дніпропетровської області  від   18 листопада 2008 року - залишив без змін.

18.                      НІ.

V. ИЗЛОЖЕНИЕ ПРЕДМЕТА ЗАЯВЛЕНИЯ

19.  Як показав розгляд моєї справи у судах судової влади в Державі Україна то це тільки приниження моєї гідності, як людини. Порушено моє право на справедливий судовий розгляд при вирішенні питання щодо моїх цивільних прав та обов’язків, моє право на справедливий і відкритий розгляд судової справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. В Державі Україна я не маю ефективного юридичного захисту у відповідному національному органі. Судами прийняті рішення на користь посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, навіть тоді, коли такі рішення явно протирічать вимогам чинного законодавства, незважачи на те, що дискримінація в Державі Україна заборонена.

Судді  судової гілки влади України, неспроможні при розгляді позовної заяви поданої мною до суду, прийняти рішення у відповідності  до вимог чинного законодавства України, на мої клопотання не реагували, надані мною докази, при винесенні свого рішення, не враховували, порушили моє право на працю, право на заробітну плату, моє право на справедливий і відкритий розгляд судової справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом(ст.6Конвенції), моє право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, при порушенні моїх прав особами, які здійснюють свої офіційні повноваження(ст.13Конвенції), порушено право користування мною правами та свободами, визнаними в Конвенції, тільки з-за того , що я змушений був вимагати повернути мені недораховану за¬робітну плату своїм зверненням з відповідною заявою до Контрольного ревізійного управління(ст.14 Конвенції), орган державної влади(виконавча, судова влада), посадові особи: міський голова(мер), директор міського комунального підприємства, вчинили дії, спрямовані на скасування моїх прав і свобод, визнаних цією Конвенцією (ст.17 Конвенції)

На підставі викладеного

                                          Прохаю  Високий Суд: 

1. відновити справедливість, захистити мою людську гідність, моє право на справедливий і відкритий розгляд судової справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, моє право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі та право на працю.

2. прийняти до розгляду подану мною заяву, розглянути її, прийняти рішення у відповідності до вимог чинного міжнародного права.

3. стягнути з Держави Україна, в особі Верховного Суду України, на мою, Пасічного Анатолія Петровича,  користь, відшкодування марольної шкоди в сумі 10 000 євро.

VI. ЗАЯВЛЕНИЕ ОТНОСИТЕЛЬНО ПРОЦЕДУР В ДРУГИХ МЕЖДУНАРОДНЫХ ИНСТАНЦИЯХ

20.      НІ.

VII. ПЕРЕЧЕНЬ ПРИЛАГАЕМЫХ ДОКУМЕНТОВ (ПРИЛАГАЙТЕ НЕ ОРИГИНАЛЫ ДОКУМЕНТОВ, А ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО КОПИИ)

21.

Ті документи, які використовувалися у справі №2-137/08, як докази, мають тепер подвійну нумерацію, а саме до і після мого оскарження рішення суду в апеляційному порядку. Після ознайомлення з матеріалами справи було з’ясовано, що зміст та номери аркушів справи суддею Нижником М.М. були змінені після прийняття рішення судом 1-шої інстанції.

- позовна заява від 08.11.2007р..

- додаток до позовної заяви від 16.04.2008р..

- додаток до позовної заяви від 30.09.2008р..

- апеляційна скарга від 04.12.2008р..

- касаційна скарга від 19.03.2009р..

- рішення Орджонікідзевського міського суду від 18.11.2008 р..

- ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2009 р..

- ухвала Верховного Суду України від 09.06.2009р..

- заява про прийняття на роботу від 25.09.2007 р..(а.с.3)

- заява про надання відпустки від 02.04.2007р..(а.с. 122; /а.с.131/)

- наказ №11 про скорочення персоналу від 30.03.2007р..(а.с.112;/а.с.119/)

- колективний договір від 01.06.2007р..(а.с. 22,26,33)

- розрахнок заробітної плати А.П. Пасічного. (а.с.149)

- журнал судового засідання від 23.05.2008р.. (а.с.99)

- журнал судового засідання від 18.06.2008р.. (а.с.108)

- заява Бондар І.В. переоформити(без дати складення).(а.с.56)                     

- наказ(розпорядження) №131 від 01.11.2007р.. (а.с.71; /а.с.72/)

- штатний розклад на опалювальний період .(а.с.62)

- штатний розклад на неопалювальний період .(а.с.64; /а.с.65/)

- лист КРУ № 180-16/650 від 08.08.2007р.. (а.с. 93,94,95; /а.с. 96,97,98/)

VIII. ДЕКЛАРАЦИЯ И ПОДПИСЬ

Я сознательно заявляю, что все представленные в этом заявлении сведения являются точными.

     Место : м.Орджонікідзе, Дніпропетровська область, Україна

     Дата    : 31.08.2009р..

                                                             (Подпись заявителя)                       Пасічний А.П.

Голові Орджонікідзевського міського суду Гордієнко А.Г. Пасічний Анатолій Петрович    Заява    про відвід судді міського суду відповідно до ст..20 ЦПК України

08.11.2007 року я звернувся з позовною заявою “про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу” до міського суду. Але на першому ж судовому засіданні суддя Нижник М.М. попередив мене, що ні за яких обставин у суді я справу не виграю - так само як моя дружина (справа якої слухалася у нього 10 років тому) і порадив мені забрати заяву із суду.

На протязі з листопада 2007 по червень 2009 років розглядалась цивільна справа по поданій мною, Пасічним А. П., позовній заяві до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу.

Суддя Нижник М. М. в рішенні від 18 листопада 2008 року, справа № 2-137/08, встановив, що я «звільнився з роботи 03 травня 2007 року за власним бажанням і при цьому ніяких угод між позивачем і відповідачем, ні усних, ні письмових, про прийняття Пасічного на роботу в зимовий період не укладалось.» Це при тому, що питання прийняття восени 2007р. мене на роботу було узгоджено з профспілковим комітетом Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго».

Незаперечним доказом цієї домовленості між сторонами є те, що профспілковий комітет підприємства вніс до колективного договору на 2007-2008 роки, який приймався 01.06.2007 р. тоді, коли я, Пасічний А.П., вже не працював у роботодавця, відповідний запис узгоджений з посадовими особами підприємства (а.с. 22). В цьому колдого¬ворі зазначено (а.с. 33):     «Зміна А - майстер Пасічний А.П.        В -    Бондар А.Х.    Б-        Драган М.Т.        Д-     Воробьова Р.М.».

Колдоговір приймався 01.06.2007 р., - себто, під час неопалювального сезону, коли у штатному розкладі взагалі були відсутні усі чотири посади змінних майстрів.

Цей запис в колективному договорі я вважаю, і це дійсно так і є, за письмову домовленість про прийняття мене на роботу на посаду змінного майстра на опалювальний період 2007-2008 роки під час мого звільнення за згодою сторін вже не тільки між працівником Пасічним А.П. і підприємством, а і між самим підприємством та профспілковою організацією. Саме профспілкова організація у цьому випадку виступила гарантом мого наступного прийняття на роботу , мого працевлаштування на час опалювального періоду.

Умови колективного договору на 2007-2008 роки підписані сторонами: від власника – директор підприємства Бондарук Руслан Констянтинович, від трудового колективу – голова профспілкового комітету Баранцова Ганна Миколаївна

Проте суд, суддя Нижник М. М.,  не дав оцінки цьому письмовому доказу письмової домовленості про моє наступне прийняття на роботу. Суд, суддя Нижник М. М.,  обійшов взагалі мовчанкою цей доказ, не надав йому належної оцінки, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. Це є фабрикування, підтасовки фактів для прийняття рішення суду.

Таким чином твердження в рішенні суду від 18.11.2008р., справа № 2-137/08, про те, що: «Останній звільнився з роботи 03 травня 2007 року за власним бажанням і при цьому ніяких угод між позивачем і відповідачем, ні усних, ні письмових, про прийняття Пасічного на роботу в зимовий період не укладалось.» не відповідає дійсності. Надані суду документи якраз і підтверджують, що була і усна, і письмова домовленість, вже під час мого звільнення за згодою сторін, про наступне моє прийняття на роботу на період опалювального сезону.

Тобто «… суддя, при прийнятті рішення, керувався лише своїм припущенням, що буцім то Бондар подала заяву раніше за мене. Коли директор це стверджував у судовому засіданні, після попередження про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України, як свідок, то у суду були всі під¬стави визнати ці свідчення неправдивими (як відносно «узгодженості» кандидатури, так і що¬до часу подання заяви Іриною Бондар та передати відповідні матеріали до прокуратури про проведення досудового слідства та притягнення директора до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань).» Але суд, суддя Нижник М. М.,  прокурору для проведення досудового слідства та притягнення директора до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань відповідних документів не направив.

Незважаючи на те, що рішення суду від 18 листопада 2008 року, справа № 2-137/08 залишено без змін і апеляційним і Верховним судам, я не вірю, що суддя Нижник М.М. може розглядати справи та приймати неупереджено рішення, керуясь при цьому тільки законом. І цю мою впевненість підтверджує саме розгляд та прийняття рішення по справі 2-137/08.

Окрім того, мені двічі видавали аудіозапис процесу, але диски не відкриваються (їх не могли відкрити і в суді). А коли 10.03.2009 р. я звернувся з письмовою заявою щодо прослуховування запису в суді, то мені було відмовлено як в наданні письмової відповіді на цю за¬яву, так і в самому прослуховуванні.

Фактично рішення суду побудоване на припущеннях і неправдивих свідченнях директо¬ра Бондарука Р.К., а зібрані на мою користь докази - геть проігноровані. Таке неприязне ста¬влення до мене директора підприємства пояснюється тим, що я змушений був вимагати недораховану за¬робітну плату під час мого звільнення за допомогою Контрольного ревізійного управління (а.а.с. 96,97,98).

Таким чином, Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області, суддя Нижник М. М.,  :

- при прийнятті рішення не оцінив усі наявні в матеріалах справи та досліджені ним докази;

- не обґрунтував причину, з якої надано  перевагу одним доказам над іншими. Більше того, у своєму рішенні суд, суддя Нижник М. М., навіть не згадав про існування тих доказів, які спростовували позицію суду.

Суддя Нижник М. М. в порушення ст. 27 ЦПК України не видав мені копії документів, долучених до цивільної справи № 2-137/08 за позовом  Пасічного А. П. до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу, а також двічі видав замість копій запису фіксування судового засідання технічними засобами лише частково заповнені CD-диски.

В зв’язку з тим, що, на мою думку, Орджонікідзевським міським судом було порушено моє право на справедливий суд, я маю намір звернутися до Європейського Суду з Прав Людини.

Я вважаю, що суддя Нижник М.М. не може розглядати цивільну справу за позовом Пасічного А.П. до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго»   про стягнення належних при розрахунку сум.

Крім цього суддя Нижник М.М. на протязі 2009р. не зміг, а може просто не хоче, організовувати, проводити судові засідання та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства. На протязі восьми місяців 2009р. не було проведено жодного судового засідання!

Вище викладені обставини  викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді , а тому суддя Нижник М.М. не може брати участі в подальшому розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) ст.20,23 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись чинним законодавством, статтями  20,23 ЦПК України ПРОШУ:

1. Відвести   Нижника М.М.,   суддю Орджонікідзевського міського суду, від розгляду справи по позовній заяві Пасічного А.П. до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго»   про стягнення належних при розрахунку сум.

31.08.2009р.                                                               Пасічний А. П.