Голові громадського люстраційного комітету

Є.В.Соболєву

01021, м. Київ, вул. Інститутська, 14, офіс 11

Коряков Анатолій Іванович

проживаю: 53220, Дніпропетровська обл., м. Нікополь,

вул. Добролюбова, 52, кв.33,

моб. тел. 0955012183

в інтересах позивача: Рета Ганни Володимирівни

проживає: Полтавська обл., м.Полтава, вул.. вул..Сінна,32, кВ.90

Скарга /заява/

щодо неправомірної поведінки судді

1. Інформація про суддю:

-- Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, суддя Нікопольського міськрайонного суду, рішення від 25.04.2012 року, Нікопольського міськрайонного суду, справа № 0426/3683/2012, провадження № 2/426/2596/12,

--Решетнік М.О., суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Рішення від 25.12.2013р., цивільна справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13, Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська,

-- Макаров М.О.- головуючий суддя, судді БолтуноваЛ.М., Петренко І.О., колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, ухвала від 24 березня 2014 року, провадження № 22-Ц/774/2712/14.

-- Фаловська І.М., суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвала від 03 червня 2014 року, справа №6-17576ск14, ухвала від 15 липня 2014 року, справа №6-17576ск14,

(статус заявника у цій справі: сторона, засуджений, потерпілий, свідок, адвокат, інше): позивач

2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:

істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом;

- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Обґрунтувати в чому саме, на Вашу думку, полягає вищезазначена підстава:

30 травня 2011 року помер мій батько, Прокопенко Володимир Йосипович, який до дня смерті проживав в місті Нікополі, Дніпропетровської області, вул. Шевченка, 191, кв.15.

Залишилось спадкове майно, яке складалось з квартири №15 по вул. Шевченко, №191 в місті Нікополі та грошових внесків в АТ ДОД «Райффайзен банк Аваль».

В Другій нікопольській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу №465/2011 рік , в якій зберігаються заяви:

- № 701 від 23.09.2011 року Гордієнка Василя Михайловича про прийняття спадщини Прокопенка Володимира Йосиповича, в заяві родинні відносини з померлим не зазначено.

В заяві Гордієнка В.М. вказано, що спадкоємцями Прокопенка В.Й., згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України є діти померлого, Прокопенко В.В. та Прокопенко Г.В., місце проживання яких невідомо.

- № 1421 від 23.11.2012 року Рета Ганни Володимирівни про прийняття спадщини Прокопенка Володимира Йосиповича.

Зареєстрованою за однією адресою зі спадкодавцем я, РетаГ.В., не була. В цей час я відбувала покарання за скоєний злочин.

По запиту Нікопольського міськрайсуду №4791 від 26.03.2012 року на адресу суд було надіслано копію спадкової справи для вирішення питання спадкування за позовом Гордієнка В.М..

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду, далі суд, від 25.04.2012 року, справа № 0426/3683/2012, провадження № 2/426/2596/12, суддя Нікопольського міськрайонного суду Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, було визнано спадкоємцем Гордієнко Василя Михайловича.

В рішенні від 23 серпня 2012 року , справа № 22-ц/490/8421/2012р., апеляційний суд Дніпропетровської області встановив, що:

-- «Проте погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.»

-- «Суд узагалі належним чином не з'ясував характер та суть заявлених позовних вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним доказам, висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, який регулює спірні правовідносини. Установивши наявність спору сторін з приводу спадкового майна, суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України не вжив заходів для правильного вирішення спору.»

Рішенням від 23 серпня 2012 року , справа № 22-ц/490/8421/2012р., апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року, справа № 0426/3683/2012, провадження № 2/426/2596/12, - скасовано з ухваленням нового рішення.

Рішенням суду від 25.10.2012 року, справа № 0426/7472/2012, визначено Рета Г.В. додатковий строк в три місяці для прийняття спадщини.

В другій Нікопольській державній нотаріальній конторі 23 листопада 2012 року за № 1421 зареєстровано заяву Рета Г.В. про прийняття спадщини на підставі рішення суду від 25.10.2012 року, справа № 0426/7472/2012.

Згідно відповіді банку № 127-БТ від 10.12.2012 року, гроші в сумі 27 998.66 грн., які були на рахунку мого батька, успадкував і отримав, згідно рішення суду від 25.04.2012 року, справа № 0426/3683/2012, Гордієнко Василь Михайлович.

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, ДОСТОВІРНО(!) знаючи про наявність спадкоємців першої черги, прийняла рішення про визнання спадкоємцем Гордієнко В.М., який не мав ніякого на це права. Саме на підставі цього протизаконного рішення суду ГордієнкоВ.М. отримав грошові кошти і розпорядився ними.

Повідомленням від 21.12.2012 року, вих. № 3100/02-14 Друга Нікопольська державна нотаріальна контора поставила мене до відому про те, що не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Що по зазначеному питанню, мені необхідно звернутись до суду.

В 2012 році Гордієнко Василь Михайлович повернув мені, як законному спадкоємцю, повністю грошові кошти від продажу квартири та частково, грошові кошти в сумі 9 200.00 грн., від отриманих з рахунку в банку, про що свідчать видані йому мною розписки. Іншу частину грошових коштів в сумі 18 798.66 грн. Гордієнко В.М. повертати відмовляється в категоричній формі.

Саме у зв’язку з тим, що Гордієнко В.М. відмовляється повернути мені грошові кошти в сумі 18 798.66 грн. мною, Рета Ганною Володимирівною, подано позовну заяву від 14.06.2013р. до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Гордієнко Василя Михайловича, третя особа - Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

В цьому позові я просила суд визнати дії Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, третя сторона: суддя Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, неправомірними.

Суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Гайдук В.І., ухвалою від 22 лютого 2013р. встановила, що з матеріалів позовної заяви, стороною по справі - відповідачем, є Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, та третьою особою суддя вказаного суду - Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, а тому визначила підсудність для розгляду цієї позовної заяви - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заступником голови апеляційного суду Дніпропетровської області В.І. Гайдук, голові Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області Татарчук Л.О., супровідним листом 22.02.2013 № 22-4306, на виконання, згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2013 року, було направлено позовну заяву Рета Ганни Володимирівни до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Гордієнко Василя Михайловича, третя особа - Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Повідомлення про направлення цього позову на виконання було направлено не моєму представнику Корякову А.І., а самій мені, Рета Г.В., в м.Полтаву і це незважаючи на мої неодноразові письмові прохання направляти судові повістки, кореспонденцію саме моєму представнику.

У зв’язку з не отриманням повідомлення про відкриття провадження та призначення до розгляду цього позову я вимушена було направити голові Нікопольського міськрайонного суду, заяву від 28.02.2013р., голові Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Л.О.Татарчук заяву від 06.04.2013р. з проханням:

1. поставити до відому на коли призначено розгляд поданої мною позовної заяви до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Гордієнко Василя Михайловича, третя особа - Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди в Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

2. направляти судові повістки, повідомлення, прийняті судом рішення тощо по цій справі на адресу проживання Корякова А.І.: 53220, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул.Добролюбова, буд. 52, кв.33, м.т. 0955012183.

Тільки після подання цієї заяви суддя Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська М. О. Решетнік М.О., якому було доручено розгляд цієї справи, направив для відому, супровідним листом від 19.03.13№200/2645/13-ц, поштовий штемпель 11.04.2013р., ухвалу від 01 березня 2013р., не моєму представнику Корякову А.І., а мені в м.Полтава, а більше як через дві неділі після направлення мені в м.Полтаву, супровідним листом від 18.04.2013р., №3594/13, поштовий штемпель 29.04.2013р., копію цієї ухвали моєму представнику в м.Нікополь Дніпропетровської області.

Суддя Решетнік М.О. не призначав цей позов до розгляду, приймав ухвали, якими зобов’язував усувати недоліки, я кілька разів вимушена була уточняти свій позов. При цьому суддя РешентікМ.О. ЗОБОВ’ЯЗАВ(!) мене сплатити судовий збір, який мною оплачено у розмірі 458.8 грн. плюс банківські послуги.

Суддя Решетнік М.О., для того щоб ускладнити процес вирішення питань по поданій мною позовній заяві постійно направляв прийняті ним ухвали, у першу чергу, не моєму представнику – в м.Нікополь Дніпропетровської області, а мені - в м.Полтаву. Отримавши таку ухвалу я зразу ж починала дзвонити представнику та виясняти питання, що та як. Представник починав виконувати вимоги викладені в ухвалі прийнятій суддею РешетнікомМ.О. у встановлені П’ЯТЬ днів.

Саме у зв’язку з такою поведінкою цього судді я вимушена була звернутися зі скаргою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з проханням:

1.Відкрити дисциплінарне провадження, провести службове розслідування, по зібраним матеріалам прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

2. ЗОБОВ’ЯЗАТИ(!) Решетніка М.О. - суддю Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, відкрити провадження, призначити до розгляду, розглянути та прийняти по справі рішення у відповідності до ст.213 ЦПК України(якщо він взагалі може це зробити, як суддя).

3.Якщо суддя РешетнікМ.О. боїться(!) розглядати цю справу то її розгляд передоручити такому судді, який дійсно може розглянути справу і прийняти рішення у відповідності до ст.213 ЦПК України.

Відповіді з цієї поважної комісії я так і не отримала.

У зв’язку з тим, що під час розгляду цивільної справи в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська ні на одне судове засідання відповідач: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, третя особа Кобеляцька-Шаховал І.О., не з’явились, ігнорували судові повістки, які направлялись на їх адресу, я вимушена була звернутись до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргою/заявою/ від 07.12.2013р. за допомогою та проханням:

2. направити Вищу кваліфікаційну комісію суддів України свого представника з належно оформленим дорученням для прийняття участі у розгляді цієї справи.

Ні відповіді, ні представника на судові засідання не направлено, та і представник Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, третя особа Кобеляцька-Шаховал І.О., на судові засідання так і не з’явився.

Я зверталась зі скаргами до різних інстанцій, але на подані мною скарги до:

-- вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з проханням провести службове розслідування по відношенню до Кобеляцької-Шаховал І.О., судді Нікопольського міськрайонного суду, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповіді я так і не отримала.

-- до генеральної прокуратури України було направлено Заяву від 02.01.2013р. проханням відкрити кримінальну справу, провести досудове слідство та на підставі зібраних матеріалів притягти до кримінальної відповідальності – ст.375 КК України - суддю Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцьку-Шаховал Інну Олександрівну за постановлення завідомо неправосудного рішення від 25.04.2012 року, справа № 0426/3683/2012, яким було визнано спадкоємцем Гордієнко В.М..

Відповіді з генеральної прокуратури я так і не отримала.

І це тільки частина тих знущать які мені, моєму представнику, довелось витримати під час розгляду цієї справи в Бабушкінському районному суді Дніпропетровської області.

Я вважаю що вся розгадка такої поведінки і судді РешетнікМ.О., і суду взагалі, у тому, що згідно ч.5 ст. 1176 ЦК України:

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Це означає, що відшкодовувати завдану мені шкоду, в результаті прийняття незаконного рішення по цивільній справі, повинна Держава Україна(!), і тільки в разі встановлення в діях судді (суддів) складу злочину і ніяк не Нікопольського міськрайонного суду і тим більше не судді Кобеляцької-ШаховалІ.О.! Ось так!

Але ж згідно ч.6 ст. 1176 ЦК України:

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Саме маючи на увазі вимоги ч.6 ст. 1176 ЦК України я і подала позов не до Держави Україна, а до безпосередніх винуватців: Нікопольський міськрайонний суд, судді Кобеляцької-ШаховалІ.О., які до цього часу не прийняли участь у відшкодуванні мені моїх грошових коштів.

Маємо те, що законодавством не врегульовано питання про відшкодування нанесеної шкоди в результаті прийняття незаконного рішення по цивільній справі. Виникає закономірне питання: при чому тут Держава Україна, коли безпосередні винуватці у прийнятті протизаконного рішення є Нікопольський міськрайонний суд – юридична особа, а суддя Кобеляцької-ШаховалІ.О. - її працівник?! Чого за безпосередніх винуватців нанесення шкоди, як матеріальної, так і моральної повинна повинна нести відповідальність Держава Україна?!

Депутати Верховної ради України ЗОБОВ’ЯЗАНІ(!) внести відповідні зміни до чинного законодавства про те, щоб безпосередньо несли відповідальність за прийняття протиправних рішень безпосередні винуватці. Тільки при таких умовах суддя перед тим, як прийняти рішення подумає чим це безпосередньо для нього особисто може закінчитися.

А так маємо повну захищеність, безкарність суддів!

Вище викладене - БЕЗПРЕДЄЛ(!) суддів(!) по прийняттю протизаконних рішень, відбувається, у першу чергу, як я вважаю, що чинне законодавство, яке регулює діяльність суддів, етичні правила поведінки суддів не відповідають тим, які встановлені навіть в Державі Україна для державного службовця.

Нарешті в грудні 2013 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська прийняв Рішення від 25.12.2013 року, справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13.

Мною подано апеляційну скаргу на це рішення суду до судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області.

З рішення від 25.12.2013р.: «Представник Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомленні належним чином, в зв'язку з чим судом ухвалено про розгляд справи у відповідності до ст.169 ЦПК України.»

В матеріалах справи є: Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, Кобеляцькій-Шаховал І.О., вручено уповноваженому, та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення Нікопольському міськрайонному суду, вручено уповноваженому.

Справа до розгляду призначалось на 18.08.2013р., 18.11.2013р., 04.12.2013р., 25.12.2013р., але ні представник Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, ні сама третя особа – суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., ні її представник, не з’явились в судове засідання для прийняття розгляду справи і не дали відповідні пояснення з відсутності їх вини у заподіянні шкоди мені.

Вони навіть заперечення на позовну заяву не надали суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська не зобов’язав прийняти участі Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, третя особа – суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., у розгляді цієї справи.

Навіть звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не дало позитивного результату.

Рішенням від 25.12.2013р., справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13, Бабушкінський районний суд М.Дніпропетровська, суддя Решетнік М.О., стягнув з Гордієнко Василя Михайловича на користь Рета Ганни Володимирівни 18598грн.66коп., на повернення судових витрат - 235грн.40коп., а всього 18834грн.06коп. В іншій частині позовних вимог Рета Г.В. - відмовив.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, третя особа – суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., ніякої відповідальності не понесли... .

З рішення від 25.12.2013р.: «Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки встановлено, що саме Гордієнко В.М. безпідставно набув у свою власність належні позивачці спадкові грошові кошти, а не Нікопольський міськрайсуд, суд вважає за необхідне стягнути саме з першого на користь Рети Г.В. безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 18598грн.66коп., як різницю між спадковою сумою в 27998грн.40коп. та повернутою сумою в 9400грн.»

При цьому судом не взято до уваги під час прийняття рішення те, що набув право власності Гордієнко В.М. саме на підставі рішення суду, яке було в наступному скасовано апеляційним судом, як протизаконне.

З рішення від 25.12.2013р.: «Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Звідси, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результаті.

Зазначені обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими доказами.

У свою чергу відсутність вини у заподіянні шкоди має доводитися особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.»

Ні представник Нікопольського міськрайонного суду, ні сама суддя Нікопольського міськрайонного суду Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, так і не з’явились ні одного разу в судове засідання і не дали відповідні пояснення з відсутності вини у заподіянні шкоди мені.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 25.04.2012 року, справа № 0426/3683/2012, провадження № 2/426/2596/12, суддя Нікопольського міськрайонного суду Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, порушено вимоги чинного законодавства, мої права, чим нанесено мені моральну шкоду.

Нікопольський міськрайонний суд, суддя Нікопольського міськрайонного суду Кобеляцька-Шаховал Інна Олександрівна, ДОСТОВІРНО(!) знаючи про наявність спадкоємців першої черги, прийняла рішення про визнання спадкоємцем Гордієнко В.М., який не мав ніякого на це права. Саме на підставі цього протизаконного рішення Нікопольського міськрайонного суду ГордієнкоВ.М. отримав грошові кошти і розпорядився ними.

З рішення від 25.12.2013р.: «Із предмета позову та обставин справи вбачається, що в даному випадку між позивачкою та відповідачем Гордієнко В.М. виникли відносини з приводу безпідставного набуття відповідачем спадкового майна позивачки, і таким чином відносини сторін врегульовані Главою 83 ЦК України, зокрема ст.1212 цього Кодексу, якою не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.»

При цьому судом не враховано вимоги ст. 41 Конституції України, ч.1, п. 9) ч.2 ст. 16, ч.1, п. 2) ч.2 ст. 23, ч.6 ст. 1167, ч.6 ст. 1176 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 бе¬резня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З рішення від 25.12.2013р.: «Відносини ж позивачки із міськрайсудом з приводу розгляду останнім цивільної справи, врегульовані цивільним процесуальним законодавством, нормами якого також не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди, а тому вимоги Рети Г.В. в цій частині задоволенню не підлягають.»

З рішення від 25.12.2013р.: «Так у позовній заяві позивачем не зазначено конкретно які саме дії суду вона вважає неправомірними, а її представник в судовому засіданні зазначив, що такими вважає "постановления незаконного, на його думку, рішення". Разом з тим законодавством, зокрема цивільним процесуальним кодексом, визначено, що за результатом розгляду справи суд зобов'язаний постановити судове рішення. Про те, що таке рішення не відповідало вимогам законодавства, зазначено в рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.08.2012р., яким і було рішення Нікопольського міськрайсуду скасовано з цієї підстави, тобто вже фактично встановленої судом, а отже, відповідно до ст.61 ЦПК України - не підлягає доведенню у іншій справі, та не може бути предметом розгляду іншим судом першої інстанції.»

Апеляційний суд скасувавши рішення від 25.04.2012р. Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області не визнав ці дії суду, судді Нікопольського міськрайонного суду Кобеляцької-Шаховал І.О., неправомірними та не направив матеріали для притягнення її відповідальності. І це при тому, що суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., ДОСТОВІРНО(!) знаючи про наявність спадкоємців першої черги, прийняла рішення про визнання спадкоємцем Гордієнко В.М., який не мав ніякого на це права. Саме на підставі цього протизаконного рішення суду ГордієнкоВ.М. отримав грошові кошти і розпорядився ними.

Згідно ст. 1167 ЦК України:

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.6 ст. 1176 ЦК України:

Прийняттям протизаконного рішення Нікопольським міськрайонним судом, суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., та отриманням протизаконно грошових коштів в сумі 27 998 грн. Гордієнко В.М., відмовою ним в поверненні мені грошових коштів в сумі 18 798.66 грн., порушено моє право власності, порушенні мої стосунки з оточуючими людьми, принижено мою честь, гідність, як громадянина, чим нанесено мені моральну шкоду

Тобто я на законних підставах і у відповідності до вимог чинного законодавства звернулась до суду для захисту свого порушеного права, але мені безпідставно у цьому відмовлено.

З рішення від 25.12.2013р.: Неправомірними ж діями відповідача Гордієнко В.М., згідно пояснень в судовому засіданні представника позивача, остання просить визнати ті, що виразились у неповерненні їй грошових коштів. Таке, тобто неправомірна поведінка, є складовою при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди (повернення безпідставно набутого майна), з урахуванням чого суд доходить висновку, що такі вимоги позивачки є неналежним способом захисту цивільних прав та інтересів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, а отже не підлягають захисту внаслідок постановлення по них судового рішення.

Гордієнко Василь Михайлович повернув мені, як законному спадкоємцю, повністю грошові кошти від продажу квартири та частково, грошові кошти в сумі 9 400.00 грн., від отриманих з рахунку в банку, про що свідчать видані йому мною розписки. Навіть на час подання апеляційної скарги іншу частину грошових коштів в сумі 18 798.66 грн. Гордієнко В.М. повертати відмовляється в категоричній формі.

Згідно ч.1, п. 9) ч.2 ст. 16 ЦК України:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Згідно ч.1, п. 2) ч.2 ст. 23 ЦК України:

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Згідно ст. 41 Конституції України: Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до абзацу 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 бе¬резня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: «... під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового харак¬теру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб...».

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 бе¬резня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: «... відповідно до чинного законодавства моральна шкода може поля¬гати, зокрема: у приниженні честі, гідності, …, моральних переживаннях у зв'язку …, у порушенні права власності …, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через немож¬ливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ...».

Порушено моє право власності, а Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, суддя Решетнік М.О., не прийняв під час прийняття рішення ці вимоги чинного законодавства до уваги з незрозумілих для мене причин.

На рішення від 25.12.2013р., справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13, Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, суддя Решетнік М.О., мною було подано апеляційну скаргу з проханням:

1. Скасувати рішення від 25.12.2013 року, Бабушкінського районного суд м.Дніпропетровська, цивільна справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13, за позовом Рета Ганни Володимирівни до Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області та Гордієнко Василя Михайловича, третя особа: суддя Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області Кобеляцька- Шаховал Інна Олександрівна «Про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди».

2. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог - задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

Під час розгляду поданої мною апеляційної скарги в апеляційному суді Дніпропетровської області виявилось, що з грубим порушенням вимог чинного законодавства апеляційним судом було прийнято до розгляду і апеляційну скаргу ГордієнкоВ.М..

Адвокат Гордієнко В.М. приймав дії по затягуванню розгляду апеляційної скарги і колегія суддів підтримувала їй.

Ухвалою від 24.03.2014 року, провадження № 22-Ц/774/2712/14, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Болтунової Л.М., Петренко І.О., розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами Гордієнка Василя Михайловича та Рета Ганни Володимирівни на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року по справі за позовом Рета Ганни Володимирівни до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Гордієнка Василя Михайловича, -третя особа: суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобиляцька-Шаховал Інна Олександрівна, про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Апеляційну скаргу Гордієнка Василя Михайловича відхилив

Апеляційну скаргу Рета Ганни Володимирівни відхилив.

Рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року залишив без змін.

Ухвалою від 03 червня 2014 року, справа №6-17576ск14, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М., відмовила Реті Г.В. у відкритті касаційного провадження в справі за її позовом до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Гордієнка Василя Михайловича, третя особа - суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобиляцька-Шаховал Інна Олександрівна, за касаційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року.

Я вже думала, що раз по цій справі рішення прийнято суддею Вищого спеціалізованого суду України то на цьому взагалі розгляд її закінчився. Але! Гордієнко В.М. подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області з пропуском встановленого законодавством строку. Ця скарга розглядалась не одночасно з поданою мною касаційною скаргою з незрозумілих для мене причин. По кожній з поданих касаційних скарг приймались ухвали окремо. І мною, і моїм представником в жовтні 2014 року отримано ухвалу від 15 липня 2014 року, справа №6-17576ск14, якою суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М.:

- поновила Гордієнку В.М. строк на касаційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня року.

- Відкрила касаційне провадження у цивільній справі за позовом Рети Г.В. до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Гордієнка В.М., третя особа - суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобиляцька-Шаховал І.О., про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою Гордієнка В.М. на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року.

- Витребувала з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 200/2645/13.

- «Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 29 вересня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.»

Моїм представником отримано цю ухвалу судді Фаловської І.М. до якої було додані ДВІ касаційні скарги Гордієнко В.М.. Я також отримала ухвалу від 15 липня 2014 року, справа №6-17576ск14, до якої також було додані ДВІ касаційні скарги Гордієнко В.М.. Маємо те, що суддя Фаловська І.М. не виконала свою ж ухвалу, яка оскарженню не підлягає. Вона не направила копії ухвали з додатком касаційної скарги до Нікопольського міськрайонного суду, третя особа суддя Кобеляцька- Шаховал І.О..

Як я розумію, то це зроблено умисно. І тільки з тією метою, щоб скасувати ухвалу апеляційного суду, в частині вимог касаційної скарги Гордієнко В.М., та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Дніпропеторвської області. А апеляційний суд розгляне в цій частині цю справу і буде мені відмовлено навіть у стягненні грошових коштів з самого Гордієнко В.М..

На такі висновки вказує і те, що мною були направлені заяви від 31.03.2014р., 22.07.2014р., 29.09.2014р. на адресу голови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з проханням направити КоряковуА.І. повний текст належно завіреної копії рішення суду від 25 грудня 2013 року Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13, яке вступило в законну силу, та виконавчі листи.

Але до цього часу не те, що рішення та виконавчі листи, ні я, ні мій представник навіть ніякої відповіді не отримано.

В супровідному листі Вих..№ 74400/0/19-14 від 25.09.2014р. Вищого спеціалізованого суду України, відправленого згідно поштового штемпелю 29.09.2014р., прямо вказано: «У разі вирішення питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду копію ухвали може бути пред'явлено до відповідного відділу державної виконавчої служби до відома.»

Але суддя Фаловська І.М. не вирішила питання в ухвалі від 15 липня 2014 року, справа №6-17576ск14, про зупинення виконання рішення(ухвали).

Тому закономірно виникає питання: на якій підставі голова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська до цього часу не направила ні на мою адресу, ні по місцю проживання мого представника, вступивші в законну силу, копію рішення від 25 грудня року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня року з виконавчими листами?!

Після прийняття ухвали від 15.07.2014р. стає зрозумілим, що всі дії посадових осіб суду, суддів – Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, апеляційного суду Дніпропетровської області, направлені на те, щоб навіть Гордієнко В.М. не віддав належні мені грошові кошти в сумі 18 798.66 грн..

Суддя Фаловська І.М. формально(?!) віднеслась до розгляду поданої МНОЮ касаційної скарги на прийняті рішення нижче стоячих судів, не відкрила провадження, покрила протизаконні дії нижче стоячих судів, суддів.

Суддя Фаловська І.М. відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою Гордієнко В.М. взагалі ЗАХИЩАЄ(!) той безпредєл, який відбувся по відношенню до мене в Нікополському міськрайонному суді, суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська, суддя Решетнік М.О., в апеляційному суді Дніпропетровської області. Таким чином суддя Фаловська І.М. грубо порушила право громадянина на справедливий суд та вимоги ст.ст.26,27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

Судді знаючи що тільки в процесуальному порядку(ст.13 ЦПК України) може здійснюватись перевірка прийнятого ними рішення, а тому нічого не бояться, приймають свої рішення з грубими порушеннями вимог чинного законодавства на користь однієї сторони.

Тобто! Ні судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень суду першої інстанції якраз і не дають належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи.

Це означає, що прийняте протизаконне рішення нижче стоячим судом вище стоячий суд не скасує і відповідно суддю, який прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, до відповідальності не притягує.

Взагалі порядку подання вище стоячим судом рішення про притягнення до відповідальності судді, який прийняв явно протизаконне рішення НАВІТЬ прямо не передбачено ні в процесуальних кодексах(ст.ст. 211,320,350 ЦПК України, ст.ст. 166,208, 233 КАС України, ...), ні в самому Законі України «Про судоустрій і статус суддів», ні в Кодексі професійної етики судді.

А відповідно ні один з судів, виявивши під час розгляду справи за апеляційною, касаційною скаргами порушення закону нижче стоячим судом, суддею, не приймає окремої ухвали, та не направляє її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Таких окремих ухвал судів в судовій гілці влади взагалі просто немає. Це і є кругова порука серед суддів.

Мною подано заяву від 22.07.2014р. до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з проханням направити КоряковуА.І. повний текст належно завіреної копії рішення суду від 25 грудня 2013 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, справа №200/2645/13 провадження №2/200/1762/13, яке вступило в законну силу та виконавчі листи.

До цього часу ні виконавчих листів та повного рішення суду, ні взагалі ніякої відповіді з Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська не отримано.

Навіть виконавчі листи голова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ігнорує видавати, а на подані заяви про їх видачу не реагує.

Я особисто вважаю, раз суддя Кобеляцька-Шаховал І.А., прийняла таке рішення від 25.04.2012р., то саме вона ЗОБ’ЯЗАНА(!) була прийняти всі заходи по НЕГАЙНОМУ урегулюванню спору, який виник та по поверненню грошових коштів Реті Г.В. у повному обсязі. Але цього не відбулось і не відбувається. Навпаки, до цього часу, навіть по поданій заяві про надіслання виконавчих листів для їх подання на виконання, ці виконавчі листі так і не направлені моєму представнику на його адресу. Не приймає ніяких заходів до повернення грошових коштів і сам Гордиенко В.М..

Це ще один доказ, який примушує думати, що грошові кошти в сумі 18 588.66 грн. були передані у якості винагороди за прийняте рішення від 25.04.2012р..

З викладеного вище видно, може я помиляюсь, це кругова порука серед суддів і грошові кошти в сумі 18 588.66 грн. повертати мені ніхто не збирається! Але ж це моя власність!

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею:

• вимог щодо його статусу;

• посадових обов‘язків;

• присяги.

Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею неправомірних дій: ті самі що і в п.2.

4. Висловити прохання до Люстраційного комітету України про притягнення судді (П.І.Б., назва суду)

до відповідальності.

Прошу:

Відкрити провадження, здійснити перевірку вище викладеного, розглянути справу та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

5.Засвідчити підписом обізнаність заявника щодо правових наслідків за подання недостовірних відомостей стосовно судді. __________________________________

Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнаний з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнутим до встановленої законом відповідальності.

Листи, повідомлення, прийняте рішення направляти по місцю проживання мого представника Корякова А.І.: 53220, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул.Добролюбова,52, кв.33.

Додаток:

копія довіреності.

30.09.2014р. Підпис заявника

(по довіреності)