Голові громадського люстраційного комітету

Є.В.Соболєву

01021, м. Київ, вул. Інститутська, 14, офіс 11

Лаврецька Марина Юріївна

Адреса фактичного проживання: 53200, м.Нікополь, вул.. вул.. Електрометалургів, 26, кв.93,

тел..5-48-13, моб.тел. 063 417 54 64.

Скарга /заява/

щодо неправомірної поведінки судді

1. Інформація про суддю (прізвище, ім’я, по батькові): суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О. - справа № 6 - 1041 ск 11, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородня І.М. - справа № 6 - 18217 ск 12, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В. - справа № 6-1733 ск 12, (статус заявника у цій справі: сторона, засуджений, потерпілий, свідок, адвокат, інше): сторона - позивач.

2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:

- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

-- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом - коррупція;

-- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

-- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

Обґрунтувати в чому саме, на Вашу думку, полягає вищезазначена підстава:

Кожний з суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не перевіряючи по суті обґрунтування поданої касаційної скарги стверджують в прийнятій ухвалі, яка оскарженню не підлягає, що «Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необгрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.» та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, ухвалювали: Відмовити Лаврецькій Марині Юріївні у відкритті касаційного провадження.

Таким чином судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ сприяли суддям нижче стоячих судів грубо порушувати мої права на судовий захист, на чесний і справедливий суд під час розгляду справ в суді.

На це вказує те, що:

В Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядались: цивільна справа №2-2880/10 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, цивільна справа № 2- 3 862/11 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про оплату листків непрацездатності та витрат на відрядження, цивільна справа № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, заяви Лаврецької Марини Юріївни про перегляд за нововиявленими обставинами …, Дніпропетровський окружний адміністративний суд - справа № 804/5046/13-а, адміністративний позов Лаврецької Марини Юріївни до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, … .

В судовому засіданні судом було встановлено, що під час звільнення мене з роботи посадовими особами ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» було допущено цілу низку грубих порушень вимог чинного законодавства на які суд не відреагував належним чином, не надавав цим фактам належної правової оцінки під час прийняття своїх несчіслених рішень, не направляв окрему ухвалу у порядку ст. 211 ЦПК України для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов, а по заявленим мною клопотанням про забезпечення доказів відмовляв. Самі рішення по поданих мною позовах, заявах суд приймав на користь відповідача - ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія".

Про це свідчить:

- посадові особи ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" примусили(!) мене написати заяву про звільнення за власним бажанням! Мене, матір-одиначку, у якої на забезпеченні була дочка, яка навчалась у вищому навчальному закладі на денному відділенні.

- звільнивши мене з роботи відповідач зобов’язаний був в цей же день направити мені листа з проханням забрати трудову книжку або дати згоду на її направлення по пошті, але цього не було зроблено. Такі листи були направлені тільки в середині-кінці грудня 2009 року, які я так і не отримала.

- розрахунок під час мого звільнення проведено не у строк встановлений ч.1 ст.116, ч.1ст.117 КЗпП України, а з грубим порушенням – звільнена з роботи 16.11.2009р., а грошові кошти перераховані тільки 04.01.2010р.;

- Посадові особи ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія», в.о. директора СтаровойтоваВ.І. та головний бухгалтер ШироковО.А., в Довідці №76 від 19.05.2010 р., а.с. 103, справа №2-2880/10, СТВЕРДЖУЮТЬ(!), що у Товариства «Заборгованості по заробітній платі перед ЛаврецькоюМ. Ю. станом на 06.01.2010р. немає.»

І це при тому, що згідно Выписки по карточному счету – Счет №26259959886484, на цей рахунок перераховувались грошові кошти «Выплата ООО «Донбасская фармцевтическая …» після 16.11.2009р.: -- 2009-12-14 16:50:50 Приход - 895.72 грн., -- 2010-01-05 16:31:25 Приход -3220.45 грн., -- 2010-01-11 16:30:40 Приход – 203.15 грн., -- 2010-01.20 15:05:55 Приход – 14.22 грн.

Наданням суду Довідки №76 від 19.05.2010р., а.с. 103, справа №2-2880/10, посадовими особами Товариства: в.о.Директора СтаровойтовоюВ.И., головним бухгалтером Широковим О.А. видано, а представник Товариства ЗайцевЮ.О. використав завідомо підроблений документ надавши його суду для долучення до матеріалів справи, грубо порушено вимоги ст..358,366 КК України, але суд на це грубе порушення вимог чинного законодавства належним чином не відреагував. Своїми умисними діями суд сприяє не відновленню справедливості, прийняття законного та обґрунтованого рішення, а навпаки: створенню умов для порушення вимог чинного законодавства, безкарності при наданні сфальсифікованих доказів по справі.

- мною здано до Товариства 07 грудня 2009р. листок непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад-грудень 2009р., але його оплата проведена відповідачем не 08.12.2009р., тобто на наступний день після його подання, а тільки 04.01.2010р.;

- в паспорт аптеки №22 м.Нікополь, після мого звільнення 16.11.2009р., не було зразу внесені відповідні зміни, що є грубим порушенням умов ліцензії. При такому порушенні умов ліцензії державні органи зобов’язані були ліквідувати TOB «Донбаська фармацевтична компанія», як юридичну особу ВЗАГАЛІ!

- призначати виконуючим обов'язки завідувача Аптеки № 22 в м.Нікополь ні Краснюк Олену Василівну, ні Радченко Ганну Сергіївну, відповідно до вимог чинного законодавства і вимог самого TOB «Донбаська фармацевтична компанія», це грубе порушення чинного законодавства, умов ліцензії. Ні Краснюк Олена Василівна, ні Радченко Ганна Сергіївна не могли виконувати обов'язки ні провізора-спеціаліста, ні Уповноваженої особи і саме з-за відсутності відповідних документів. Краснюк О.В., маючи такі документи про освіту – не мала сертифіката провізора … , вона взагалі могла працювати тільки(!) фармацевтом, а не провізором, і тим більше в.о. завідуючої аптеки … .

- Ні паспорт аптеки №22 м.Нікополя, ні документи про наявність, або відсутність відповідної освіти, сертифіката провізора-спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» відповідачем своєчасно суду не було надано! А сертифікат провізора-організатора ні на Краснюк Олену Василівну, ні на Радченко Ганну Сергіївну взагалі не було надано, яких взагалі немає, але який обов’язково вимагають контролюючи органи надавати при призначенні на посаду завідувача аптекою.

- суд, головуючий суддя, під час розгляду поданої мною позовної заяви, адміністративного позову, заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяв про забезпечення доказів, …, знаходили любу підставу, і надумані(!) також, аби тільки прийняти рішення по справі на користь відповідача.

- суд приймав рішення по справі на підставі доказів, про які йшла(!) мова в судовому засіданні, але яких не було в матеріалах справи, при незадоволеному клопотанні про їх витребування, чим грубо порушено вимоги чинного законодавства(ст.ст.212,213 ЦПК України).

- суд приймав свої несчисленні(!) рішення не законними, необґрунтованими і саме з-за того, що судом не були виконані всі вимоги цивільного судочинства – заявлені мною клопотання про надання суду відповідних документів відповідачем судом не задовольнялись. А відповідно повно і всебічно з’ясовувати обставини, на які в першу чергу посилалась я, як на підставу своїх вимог і заперечень, не було можливості – вони не були підтверджені доказами, які НЕ були своєчасно надані відповідачем, а тому і не були досліджені в судовому засіданні, не прийняті до уваги під час прийняття рішення судом:

1.Тільки через три роки і три місяці після мого звільнення і тяганини по судам апеляційний суд Дніпропетровської області зобов’язав(!) надати відповідача частину доказів по справі. Так під час розгляду справи №401/409/12, провадження №22-ц/774/418/13, було часткове задоволення заяви про забезпечення доказів - відповідачем тільки 18.02.2013р. було надано оригінал листка непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад - грудень 2009р.. Судом було зроблено його копію, яку і було долучено до матеріалів справи. Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В., суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І. впевнилися, що дійсно цей листок непрацездатності здано мною для його оплати саме 07.12.2009 року - на його зворотній стороні стоїть дата здачи його до Товариства. Але в ухвалі від 11.03.2013р., з незрозумілих для мене причин, колегія апеляційного суду у цьому складі стверджує(!), що день отримання від позивача листів непрацездатності, і листка непрацездатності з 10.11.2009 року по 04.12.2009 року Серія АБП № 546227, є саме 04.01.2010 року! Як розуміти колегію апеляційного суду у цьому випадку?! Я вважаю, що це захист інтересів відповідача і прикриття раніше прийнятих судами протизаконних рішень!

2. Тільки в кінці 2012 року, тобто через три роки після мого звільнення та ходіння по судам, під час розгляду цивільної справи № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12, відповідачем було надано суду належно завірені копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя, завідуюча Лаврецька М.Ю. та паспорт аптеки №22 завідуюча аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна.

Саме при наявності належно завіреної копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя суд, нарешті(!), мав(!) можливість прийняти законне та обґрунтоване рішення(ст.ст.212,213 ЦПК України), але цього не сталось.

При цьому в наданому суду НАЛЕЖНО ЗАВІРЕНІЙ копії паспорту аптеки №22, завідуюча аптекою, згідно п.2 Паспорту аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна, відсутній(!) Висновок про наявні приміщення та устаткування аптечного закладу Аптеки №22 з ПОГОДЖЕННЯМИ з Державною санітарно-епідеміологічною службою - головний санітарний лікар, з органами державного контролю якості лікарських рослин - головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів, з місцевими органами виконавчої влади(місцевого самоврядування). А без цих погоджень аптека взагалі працювати не могла!

3. Тільки в травні 2013 року, під час розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/5046/13-а, тобто через три з половиною роки після мого звільнення, були надані третьою особою ТОВ«Донбаська фармацевтична компанія» документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001, які вказують на наявність або відсутність вищої освіти, сертифіката провізора- спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» Краснюк Олени Василівни, Радченко Ганни Сергіївни. Але не надано сертифікат провізора- організатора ні Краснюк Олени Василівни, ні Радченко Ганни Сергіївни.

Державна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, провела дві перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» - аптеки № 22: позапланова - 02.04.2010, акт від 02.04.2010 № 43/4-ОР, та планова - 07.12.2010, акт від 07.12.2010 № 81/4-ОР. Але підстав не те, що для анулювання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія», а і взагалі ніяких порушень під час цих перевірок не встановлено – аптека №22 м.Нікополь працювала по серпень 2011 року. Тобто іще майже рік після 07.12.2010.

Відсутність у самої Радченко Г.С. відповідної освіти, сертифіката провізора-організатора, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» стало тією причиною, що аптеку №22 в м.Нікополі було закрито в 2011 році.

Тобто при звільненні мене за власним бажанням TOB «Донбаська фармацевтична компанія» зобов’язана була на місце завідувача аптекою №22 м.Нікополь знайти і прийняти на роботу з 17.11.2009р. іншу особу з відповідною освітою та належними документами. Цього не було зроблено. Я не вважаюсь звільненою з посади завідувача аптекою №22 м.Нікополь до моменту виконання цих умов: або знайти відповідну особу на посаду завідувача аптекою №22 м.Нікополь і внести відповідні зміни до паспорта аптеки, або закрити аптеку №22 м.Нікополь взагалі зразу ж з моїм звільненням - з 17.11.2009р..

Але на надані суду докази суд належним чином не відреагував, колегія(!) Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановою від 05 червня 2013 р. відмовила у задоволенні поданого мною адміністративного позову.

Ці документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001, мною були додані в додатку до Заяви від 03.07.2013р. про забезпечення доказів під час розгляду справи № 0426/13441/2012 8/0182/1/2013, але судом, суддя ШестаковаЗ.С., не було враховано їх під час прийняття ухвали від 03 липня 2013 року, справа № 0426/13441/2012 8/0426/22/2012, про відмову Лаврецькій Марині Юріївні в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

- В заяві від 03.07.2013р. про забезпечення доказів я просила суд:

ЗАТРЕБУВАТИ(!) від Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, 03115, м.Київ, вул. Перемоги, 120, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, висновок по питанням:

чи було обов’язковою умовою відкриття і роботи аптечного закладу заповнення данних на завідувача аптекою в Паспорті аптечного закладу, у нашому випадку: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя?!

чи ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ(!) був відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська фармацевтична компанія», звільнити мене, Лаврецьку М.Ю., за власним бажанням тільки після укладення трудового договору з іншим працівником прийнятого на посаду завідуючого аптечним закладом і відповідного внесення змін, доповнень до Паспорта аптечного закладу: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя. Тобто чи зобов’язаний був в Паспорті аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя відповідач вказати прізвище, ім’я, по батькові, освіту, номер і дату укладення трудового договору, вже прийнятого на посаду завідуючим цим аптечним закладом (структурним підрозділом) працівника.

Ці висновки необхідні суду для прийняття рішення по вимогах заяви від 23.11.2012р. про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Але ухвалою від 03.07.2013р. Нікопольський міськрайонний суд відмовив мені у задоволенні цієї заяви посилаючись на те, що: цим доказам була надана відповідна оцінка як судом першої інстанції, так і судом Апеляційної інстанції (а.с. 170-220 цивільна справі № 2-2880/10), що докази, які я просила забезпечити не відносяться до доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини.

- Посадові особи Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів не надали суду ні свої письмові заперечення на адміністративний позов, ні відповідні пояснення в усній формі в судовому засіданні під час розгляду поданого мною адміністративного позову, справа № 804/5046/13-а, – вони просто не з’являлись на судові засідання, а колегія(!) суддів Дніпропетровського окружного(!) адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., вважала це за належну поведінку державного(!) службовця.

Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., задовольнялась(!) наданими письмовими поясненнями представником ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» по поданому мною адміністративному позову, а не відповідачами: Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області. Я так вважаю, що судом було покладено право захисту від поданого мною адміністративного позову не на державну установу: Державну інспекцію з контролю за якістю лікарських засобів, Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, а на третю особу: ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія».

Не надавши суду заперечення на адміністративний позов колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М. не виконала і умов ч.3 ст.49 КАС України.

Маємо те, що суд, своїми рішеннями, покрив грубі порушення вимог чинного законодавства допущені, як під час мого звільнення, так і умов виконання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія». Таким чином створено судовий прецедент коли рішеннями суду відмінено відповідні, по суті - скасовані(!), нормативно – правові акти, які регулюють, як призначення на посаду провізора, завідуючого аптекою( без наявних документів про освіту, відповідних свідоцтв, сертифікатів …), так і виконання умов ліцензії під час проведення підприємницької діяльності: роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки та їх структурні підрозділи. БРАВО!

Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: Кузнєцов В.О. - справа № 6 - 1041 ск 11, Завгородня І.М. - справа № 6 - 18217 ск 12, Умнова О.В. - справа № 6-1733 ск 12, не те, що формально відносяться до розгляду поданих касаційних скарг, які подані на прийняті рішення нижче стоячих судів, а взагалі покривають протизаконні дії нижче стоячих судів, суддів. Таким чином судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ грубо порушують право громадянина на справедливий суд та вимоги ст.ст.26,27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

Я звернулась до суду за захистом свого порушеного права, але відповідного захисту в суді не знайшла і тільки з-за того, я так вважаю, що звільнив мене за «власним» моїм бажанням Шишацький А.В..

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею:

вимог щодо його статусу;

посадових обов‘язків;

присяги.

Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею неправомірних дій: те ж, що і в п.2

Крім вище викладеного, можу додати те, що весь цей БЕЗПРЕДЄЛ(!) суддів(!) по прийняттю рішень на користь відповідача: TOB «Донбаська фармацевтична компанія» тільки з-за того, що:

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини першої статті 91 Закону № 245З-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.

Питання про законність прийнятого рішення, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Ось так!

Судді при прийнятті своїх протизаконних рішень ховаються за недосконалі вимоги чинного законодавства, АЛЕ(!) страдають від цього, ми, прості громадяни!

Маємо, на мій погляд, білі плями в чинному законодавстві, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі професійної етики судді:

Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».

Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.

Тоді як згідно кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.» - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).

До того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

Крім цього, судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не те, що формально відносяться до розгляду поданих касаційних скарг, які подані на прийняті рішення нижче стоячих судів, а взагалі покривають протизаконні дії нижче стоячих судів, суддів. Таким чином судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ грубо порушують право громадянина на справедливий суд та вимоги ст.ст.26,27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

Судді знаючи що тільки в процесуальному порядку(ст.13 ЦПК України) може здійснюватись перевірка прийнятого ними рішення, а тому нічого не бояться, приймають свої рішення з грубими порушеннями вимог чинного законодавства на користь однієї сторони.

Тобто! Ні судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень суду першої інстанції якраз і не дають належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи.

Це означає, що прийняте протизаконне рішення нижче стоячим судом вище стоячий суд не скасує і відповідно суддю, який прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, до відповідальності не притягує.

Взагалі порядку подання вище стоячим судом рішення про притягнення до відповідальності судді, який прийняв явно протизаконне рішення НАВІТЬ прямо не передбачено ні в процесуальних кодексах(ст.ст. 211,320,350 ЦПК України, ст.ст. 166,208, 233 КАС України, ...), ні в самому Законі України «Про судоустрій і статус суддів», ні в Кодексі професійної етики судді.

А відповідно ні один з судів, виявивши під час розгляду справи за апеляційною, касаційною скаргами порушення закону нижче стоячим судом, суддею, не приймає окремої ухвали, та не направляє її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Таких окремих ухвал судів в судовій гілці влади взагалі просто немає. Це і є кругова порука серед суддів.

Самі судді до цього часу не прийняли Кодекс професійної етики судді, а прийнятий та затверджений V з'їздом суддів України 24.10.2002, не відповідає ні загальноприйнятим вимогам Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/500, ні Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України ...

Опублікований проект Кодексу професійної етики судді це взагалі якесь НЕПОДОБСТВО, ПАРОДІЯ, що не витримує абсолютно ніякої критики.

До того часу поки не будуть внесені відповідні зміни, доповнення про відповідальність суддів в Конституцію України, чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс професійної етики судді і вони не будуть відповідати навіть тим законам про державного службовця, про корупцію, які вже прийняті – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

Крім вище викладеного треба негайно вирішувати питання про урегулювання питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови на любій стадії розгляду справи(ст.375 КК України).

Навіть на цей час ця стаття передбачає за особисту заінтересованість: помста, заздрість, ревнощі тощо притягати суддю, який прийняв протизаконне рішення до кримінальної відповідальності, АЛЕ(!) такої практики, щоб такого суддю було притягнуто до кримінальної відповідальності ВЗАГАЛІ НЕМАЄ.Такої практики взагалі не існує. Ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність і притягати судду до кримінальної відповідальності.

4. Висловити прохання до Люстраційного комітету України про притягнення суддів Вищого адміністративного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: Кузнєцов В.О. - справа № 6 - 1041 ск 11, Завгородня І.М. - справа № 6 - 18217 ск 12, Умнова О.В. - справа № 6-1733 ск 12, до відповідальності:

1). Внести відповідні зміни, доповнення про відповідальність суддів в Конституцію України, чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс професійної етики судді, щоб вони відповідали не тільки тим законам про державного службовця, про корупцію, які вже прийняті в Україні, а і світовим стандартам.

2) По сприяти щоб Верховна рада України привела законодавство про суддів у відповідність до законодавства про державного службовця, про корупцію, Кодекса державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

3) Якомога скоріше внести доповнення, зміни до процесуальних кодексів України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, щоб судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень надавали належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи і виносили окрему ухвалу про направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону саме суддею, притягнення такого судді до відповідальності.

4)Зобов’язати суддів виконувати вимоги чинного законодавства! Не виконання вимог чинного законодавства і прийняття протизаконного рішення, скасованого вище стоячим судом, повинно бути однією з підстав для звільнення з посади судді.

5). ЗОБОВ’ЯЗАТИ з’їзд суддів прийняти Кодекс професійної етики судді України, який би відповідав загальним нормам етики поведінки державного службовця – світовій практиці, законодавству України про коррупцію, Кодексу державного службовця України.

6). Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб - суддів, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору по відновленню мене, Лаврецької Марини Юріївни, на посаді завідуючої аптеки №22 м.Нікополь, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

5. Засвідчити особистим підписом обізнаність заявника щодо правових наслідків за подання недостовірних відомостей стосовно судді. __________________________________

Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнана з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнута до встановленої законом відповідальності.

Дата 18.09.2014р. Підпис заявника

............................................................

Згідно ст. 1 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:

1. Норми Кодексу є загальними та застосовуються працівниками органів державної податкової служби, які займають посади, віднесені до категорій посад державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу”. При прийнятті на посаду державного службовця в органи державної податкової служби працівник знайомиться з Кодексом, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.

2. Працівник повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначених Кодексом.

3. Дотримання працівником норм Кодексу є обов’язковим при проведенні щорічної оцінки, атестації, зарахуванні до кадрового резерву, призначенні на нову посаду, наданні характеристики чи рекомендації.

4. Працівник у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом, Кодексом честі працівника органу державної податкової служби України та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві.

Згідно ст. 11 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:

1. Керівник зобов’язаний бути відданим етичним принципам і нормам професійної діяльності та демонструвати підлеглим і громадянам зразкову етичну поведінку.

2. Керівник зобов’язаний здійснювати добір працівників до органу державної податкової служби, враховуючи їх моральні, професійні та ділові якості.

3. Керівник повинен бути справедливим в оцінці роботи підлеглих, застосовуючи відповідне моральне і матеріальне стимулювання працівника, у тому числі просування по службі.

Згідно ст. 20 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:

1. Громадяни мають право подавати до органів державної податкової служби в установленому законодавством порядку звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки. Результати розгляду звернення органи державної податкової служби доводять до відома громадян, які вносили ці звернення.

2. Органи державної податкової служби узагальнюють та аналізують звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки та періодично інформують громадськість про результати їх розгляду.

Згідно ст. 21 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:

Керівники зобов’язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглих працівників шляхом організації системної роботи з розвитку професійної етики персоналу, насамперед навчання, інформаційно-просвітницької підтримки та контролю за дотриманням працівниками норм Кодексу.