Голові громадського люстраційного комітету

Є.В.Соболєву

01021, м. Київ, вул. Інститутська, 14, офіс 11

Коряков Анатолій Іванович

проживаю: 53220, м.Нікополь, вул..Добролюбова, 52, кв.33,

м.т.0955012183

в інтересах, по довіреності:

Ковальов Анатолій Юрійович та Ковальова Валентина Юріївна

53200, Дніпропетровська обл.., м. Нікополь, вул. Мічуріна, 1

Скарга /заява/

щодо неправомірної поведінки судді

Інформація про суддю (прізвище, ім’я, по батькові):

1.) суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, Рішення від 07.04.2014 року, по цивільній справі № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014, Нікопольського міськрайонного суду,

2.) головуючий суддя: Козлов С.П., судді: Каратаєва Л.О., Прозорова М.Л., апеляційного суду Дніпропетровської області, ухвала від 26.05.2014р. провадження №22-ц/774/5161/14, апеляційного суду Дніпропетровської області,

3) Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Хопта С.Ф., ухвала від 20 червня 2014 року , справа №6-25764ск 14 .

4) Бойченко Pуслан Oлександрович – начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції.

2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:

істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом;

- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

Обґрунтувати в чому саме, на Вашу думку, полягає вищезазначена підстава:

15 квітня 1978 року померла наша мама, Ковальова Олександра Федорівна, яка до дня смерті була зареєстрована в місті Нікополі, вулиця Мічуріна, будинок 1.

На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 8/25 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Нікополь, вулиця Мічуріна, будинок 1 та самовільно переобладнаний з сараю житловий будинок.

В Другій Нікопольській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу № 144/2013, в якій зареєстровано заяву Ковальова Анатолія Юрійовича та Ковальової Валентини Юріївни про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Спадщину померлої ми прийняли фактично, так як значились і значимось зареєстрованими разом із померлою на час відкриття спадщини і по теперішній час в зазначеній частині домоволодіння.

Згідно інформації, наданої Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» №512 від 01 квітня 2013 року та технічного паспорту(!) на зазначене домоволодіння житловий будинок літ. «Д», самочинно переобладнане із сараю літ. «Д», сараю літ. «д», тамбуру літ. «д».

Повідомленням від 02.08.2013 року вихідний вих. №1977/02-14 завідуюча Другої Нікопольської державної нотаріальної контори поставила мене до відому про те, що по питанню оформлення спадкових прав на зазначене спадкове майно, по причині самочинного переобладнання сараю літ. «Д» та «д», тамбуру літ. «д» в житловий будинок літ. «Д», нам необхідно звернутися до Нікопольського міськрайонного суду у Дніпропетровській області.

Тобто: вже в нотаріальній конторі, під час прийняття нами спадщини на підставі технічного паспорту, нотаріусом було встановлено самовільне переобладнання сараю в житловий будинок.

Для прийняття в експлуатацію житлового будинку переобладнаного з сараю нами було подано заяву з відповідним проханням до Нікопольської міської ради і отримано повідомлення від 11.09.2013р. № 3031, яким виконавчий комітет поставив нас до відому, що для вирішення питання щодо введення в експлуатацію житлового будинку нам треба звернутися до Нікопольського регіонального відділу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, який знаходиться за адресою: вул. Запорізька, 29, м. Нікополь.

В Нікопольському регіональному відділенні інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області, з посиланням на п.1.1Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських(присадибних) будівель і споруд і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджених Наказом №95 від 19.03.2013р. Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, далі Порядок, затверджений наказом №95 від 19.03.2013р., нам відмовлено у прийнятті в експлуатацію індивідуального житлового будинку і саме у зв’язку з тим, що самочинне переобладнання сараю літ. «Д» та «д», тамбуру літ. «д» в житловий будинок літ. «Д», було проведено до 1992 року.

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції повідомленням від 01.10.2013 № 05.09-15/352 відмовив в задоволенні нашого листа та поставив до відому, що необхідно надати для реєстрації нерухомого майна відповідні документи, серед яких:

• документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку;

• витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

• документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

• документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;

які ми не можемо надати у зв’язку з їх відсутністю.

Приватизувати земельну ділянку теж неможливо без надання документів: - правовстановлювальний документ на право власності на житловий будинок.

Саме відсутність правовстановлювального документа на право власності на самовільно збудований за часів Радянського Союзу житловий будинок стало підставою для звернення нами з позовною заявою до Нікопольського міськрайонного суду.

В Нікопольському міськрайонному суді почали творитися якісь дива!

З рішення від 07.04.2014 року, по цивільній справі № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014: Представник відповідача Демченко Марина Леонтіївна (Територіальна громада - виконавчий комітет Нікопольської міської ради) в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що «...позивачам необхідно звертатись до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а не до суду. І куди ми вже звертались за їх вказівкою - повідомлення від 11.09.2013р. № 3031.

Це при тому що, як в самій позовній заяві, так і в рішенні від 07.04.2014 року, по цивільній справі № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014, прямо вказано, що в Нікопольському регіональному відділенні інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області, у зв’язку з тим, що цей житловий будинок було переобладнано з сараю до 1992 року, нам було відмовлено у прийнятті в експлуатацію самовільно збудованого житлового будинку з посиланням на п.1.1. Порядку, затвердженого Наказом №95 від 19.03.2013р..

З рішення від 07.04.2014 року, по цивільній справі № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014: Представник третьої особи Бойченко Pуслан Oлександрович – начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що, навіть, якщо судом буде винесено рішення про визнання права власності на спірне майно, вони не зможуть зареєструвати це майно в Єдиному Державному реєстрі, бо вони в своїй діяльності керуються Законом України „Про державну реєстрацію...", де чітко визначений порядок реєстрації нерухомого майна. Згідно цього Закону, позивачам необхідно в першу чергу надати їм документ, який підтверджує право власності на або користування земельною ділянкою, на якій стоїть нерухоме майно. Крім цього, необхідно надати документ, який підтверджує прийняття в експлуатацію нерухомого майна, побудованого самовільно. До речі, з цих питань позивачі вже звертались до їх відділу і він надавав їм відповідь - роз'яснення. Однак, позивачі нічого не виконали, а звернулися до суду.

Надати такі документи ми дійсно не можемо і саме у зв’язку з тим, що для оформлення права власності на земельну ділянку необхідно надати:

1. Технічний паспорт на житловий будинок (2 копії – всі сторінки);

2. Правовстановлювальний документ на право власності на житловий будинок (2 копії, 1 з них завірена нотаріально).

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №1 вулиця Мічуріна в м.Нікополі нам видано 14.08.2013р. і його долучено до матеріалів справи – аркуш справи 13-15 та Технический паспорт на жилой дом (домовладение) по ул.Мичурина дом 1, квартал 404 – б, по состоянию на ІІ 1979г. - аркуш справи 15-17.

Надати правовстановлювальний документ на право власності на житловий будинок ми не можемо так, як після смерті власника ми не можемо прийняти спадщину, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Згідно п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, далі Закон N 1952-IV:1. Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 5) рішень судів, що набрали законної сили;

Згідно п.в) ч.1 ст. 22 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року N 858-IV , далі Закон N 858-IV: Землеустрій здійснюється на підставі: в) судових рішень.

Не визнаючи вимоги позовної заяви в судовому засіданні представник третьої особи Бойченко P.O. – начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби НМРУЮ, стверджуючи, ЗЛУКАВИВ(!), « ... що, навіть, якщо судом буде винесено рішення про визнання права власності на спірне майно, вони не зможуть зареєструвати це майно в Єдиному Державному реєстрі, бо вони в своїй діяльності керуються Законом України „Про державну реєстрацію...", де чітко визначений порядок реєстрації нерухомого майна.»

Він, як начальник такого відділу ДОСТЕМЕННО(!) знає, що зразу потрібно встановити право власності на домоволодіння – рішення суду, яким визнати право власності на частину домоволодіння - самовільно переобладнаний в житловий будинок сарай, після цього приватизувати земельну ділянку і вже тільки потім реєструвати право власності і на житловий будинок, і на земельну ділянку в відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби НМРУЮ.

З рішення від 07.04.2014 року, по цивільній справі № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014: Як встановлено в судовому засіданні, 15.04.1978 року померла Ковальова О.Ф. (а.с.4), яка до дня смерті була зареєстрована в місті Нікополі по вулиці Мічуріна в будинку 1 (а.с.42-43). Однак, жодного документу, який би підтверджував родинні відносини між померлою та позивачами, до суду надано не було.

Надати такі докази можливо було під час попереднього розгляду справи у відповідності до ч.1, ч.2, ч.6 ст.130 ЦПК України:

6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;

При цьому судом, суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., не взяла до уваги під час прийняття рішення, що в матеріалах справи є копії належно завіреної спадкової справи, де вже нотаріус встановила родинні відносини між померлою та нами - позивачами (а.с.35-58, справа № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014).

До апеляційної скарги були надані ці свідоцтва про народження.

З рішення від 07.04.2014 року, по цивільній справі № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014: Відповідно до п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, встановлено перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об"єкти нерухомого майна. А саме: документ, що підтверджує виникнення, перехід або припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси.

«Як встановлено в судовому засіданні, жодного з вищезазначених в п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, позивачами до суду надано не було. Зі слів представника позивачів, земельну ділянку його довірителі оформити не мають змоги через відсутність правовстановлюючого документу на нерухомі об’єкти спадщини. З цих же підстав його довірителі не можуть ввести в експлуатацію й самовільні споруди. Однак, причини, з яких позивачами не оформлено новий технічний паспорт на самовільно побудовані та переобладнані в житловий будинок споруди (сараї „Д" та „д" і тамбур „Д1 ) суду невідомі.»

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №1 вулиця Мічуріна в м.Нікополі нам позивачам видано 14.08.2013р. і його долучено до матеріалів справи – аркуш справи 13-15 та Технический паспорт на жилой дом (домовладение) по ул.Мичурина дом 1, квартал 404 – б, по состоянию на ІІ 1979г. - аркуш справи 15-17.

Тому твердження суду в цій частині рішення, при наявності в матеріалах справи технічного паспорту на самовільно побудовані та переобладнані в житловий будинок споруди, не те що безпідставні, а викликають дуже великий подив: в судовому засіданні суд вивчав матеріали справи і серед них технічні паспорти від 14.08.2013р.( а.с.13-15) та станом на ІІ 1979г.( а.с.15-17) на наше домоволодіння.

З ухвали від 26.05.2014р. провадження №22-ц/774/5161/14, апеляційного суду Дніпропетровської області: «Доводи Ковальова А.Ю. та Ковальової В.Ю. в апеляційній скарзі про залишення судом без уваги фактичних обставин неодноразового їх безрезультатного звернення з таким питаннями до відповідних позасудових органів і неможливості надати суду зазначені документи правильність висновків суду не спростовують, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення peгyлюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та повторного обґрунтування заявлених вимог з викладенням таких же самих обставин і доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, а саме по собі надання скаржниками до апеляційної скарги копій свідоцтв про народження в підтвердження їх родинних відносин зі спадкодавцем та їх посилання про наявність в матеріалах справи технічного висновку головного архітектора проекту за серпень 2013 року щодо можливості введення в експлуатацію зазначених господарських будівель і технічного паспорту, виготовленого Нікопольським МБТІ станом на 03.04.2013 року, не може бути підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення цього позову за відсутністю доказів надання у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва спірного житлового будинку (договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатації будівель, рішення міської ради тощо), які не зміг надати представник позивачів і суду апеляційної інстанції на його вимоги.»

Маємо те, що для відмови в задоволенні вимог позовної заяви Нікопольському міськрайонному суду, суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., підставою було відсутність технічного паспорту при його наявності в матеріалах справи, то апеляційний суд Дніпропетровської області, колегія суддів: головуючий: Козлов С.П., судді:Каратаєва Л.О., Прозорова М.Л., відмовив в задоволенні вимог апеляційної скарги з посиланням вже на не надання доказів надання у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва спірного житлового будинку (договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатації будівель, рішення міської ради тощо).

Наш представник в судовому засіданні, посилаючись на матеріали справи, стверджував, що можна постановити рішення, яким визнати за нами, Ковальовим Анатолієм Юрійовичем та Ковальовою Валентиною Юріївною, порівну, право власності на спадкове майно і для цього є всі необхідні докази, долучені до матеріалів справи: Технічний висновок щодо можливості введення в експлуатацію самовільно збудованих та переобладнаних господарських будівель: «Д», «д», «д1», в житловий будинок «Д» по вул. Мічуріна, буд.1 в м.Нікополі, Технічний паспорт від 14.08.2013. на садибний (індивідуальний) житловий будинок №1 вулиця Мічуріна м.Нікополь, Технічний паспорт на жилой дом (домовладение)по ул.Мичурина дом 1 квартрал №404 б. в г.Никополе, Свідоцтво про право на спадщину від 30.07.1964 року, Акт от 10.10.1966г., Постановление от 01.11.1966г., Акт от 18.10.1966г., Техническое заключение от 24.10.1966г.. Що спадкодавиця Ковальова А. Ф. народилась в 1910 році саме в м.Нікополі по вул.Мічуріна, 1.

Житловий будинок «А» з господарськими будівлями в м.Нікополі по вул.Мічуріна, 1 було побудовано в ХІХ столітті – глинобитний, і тільки в 60-роках ХХ століття сарай біля цього житлового будинку «А» було переобладнано в житловий будинок «Д».

В судовому засіданні нашим представником увагу колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області було звернено на те, що Нікопольському міськрайонному суду, для прийняття рішення про визнання права власності за нами не вистачало нового технічного паспорту на самовільно побудовані та переобладнані в житловий будинок споруди (сараї „Д" та „д" і тамбур „Д1 ), при тому, що такий технічний паспорт знаходиться в матеріалах справи. А вже колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області для скасування рішення Нікопольського міськрайонного суду та визнання права власності за нами на самовільно побудовані та переобладнані в житловий будинок споруди (сараї „Д" та „д" і тамбур „Д1 ) стало не вистачати доказів надання у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва спірного житлового будинку (договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатації будівель, рішення міської ради тощо).

Для судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Хопта С.Ф., доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали, зміст оскаржуваних судових рішень, не дали підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при їх ухваленні. І з посиланням на п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України відмовив у відкритті касаційного провадження, вважаючи, що касаційна скарга є необгрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Тобто маємо умисні, злагоджені дії Нікопольського міськрайонного суду, суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., Демченко M.Л. представника відповідача - Територіальна громада - виконавчий комітет Нікопольської міської ради, представника третьої особи Бойченко Pуслана Oлександровича – начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції, колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючий: Козлов С.П., судді: Каратаєва Л.О., Прозорова М.Л., судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Хопта С.Ф., які під час прийняття рішення не прийняли до уваги ні наявні в матеріалах справи докази, ні пояснення нашого представника.

Тому такі твердження суду, і Нікопольського міськрайонного, суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., Демченко M.Л. представника відповідача - Територіальна громада - виконавчий комітет Нікопольської міської ради, представника третьої особи Бойченко Pуслана Oлександровича – начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції, і апеляційного суду Дніпропетровської області, колегія суддів: головуючий: Козлов С.П., судді: Каратаєва Л.О., Прозорова М.Л., судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Хопта С.Ф., це ПОМСТА нашому представнику за його неупереджену поведінку під час розгляду поданих ним позовів своїх клієнтів і у першу чергу позовної заяви в інтересах Рета Г.В., цивільна справа №200/2645/13-ц за позовом Рета Г.В. до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Гордієнко В.М., третя особа суддя Кобеляцька-Шаховал І.О..

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею:

• вимог щодо його статусу;

• посадових обов‘язків;

• присяги.

Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею неправомірних дій – ті, що і викладені вище в п.2..

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини першої статті 91 Закону № 245З-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.

Питання про законність прийнятого рішення, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку. Ось так!

Судді при прийнятті своїх протизаконних рішень ховаються за недосконалі вимоги чинного законодавства, АЛЕ(!) страдають від цього, ми, прості громадяни!

Маємо, на мій погляд, білі плями в чинному законодавстві, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі професійної етики судді:

Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».

Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.

Тоді як згідно Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.» - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).

До того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

Крім цього, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не те, що формально віднісся до розгляду поданої касаційної скарги, яка подана на прийняті рішення нижче стоячих судів, а взагалі покрив протизаконні дії нижче стоячих судів, суддів. Таким чином суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ грубо порушив право громадянина на справедливий суд та вимоги ст.ст.26,27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

Судді знаючи, що тільки в процесуальному порядку(ст.13 ЦПК України) може здійснюватись перевірка прийнятого ними рішення, а тому нічого не бояться, приймають свої рішення з грубими порушеннями вимог чинного законодавства на користь однієї сторони.

Тобто! Судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень суду першої інстанції якраз і не дають належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи.

Це означає, що прийняте протизаконне рішення нижче стоячим судом вище стоячий суд не скасує і відповідно суддю, який прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, до відповідальності не притягує.

Взагалі порядку подання вище стоячим судом рішення про притягнення до відповідальності судді, який прийняв явно протизаконне рішення НАВІТЬ прямо не передбачено ні в процесуальних кодексах(ст.ст. 211,320,350 ЦПК України, ст.ст. 166,208, 233 КАС України, ...), ні в самому Законі України «Про судоустрій і статус суддів», ні в Кодексі професійної етики судді.

А відповідно ні один з судів, виявивши під час розгляду справи за апеляційною, касаційною скаргами порушення закону нижче стоячим судом, суддею, не приймає окремої ухвали, та не направляє її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Таких окремих ухвал судів в судовій гілці влади взагалі просто немає. Це і є кругова порука серед суддів.

Самі судді до цього часу не прийняли Кодекс професійної етики судді, а прийнятий та затверджений V з'їздом суддів України 24.10.2002, не відповідає ні загальноприйнятим вимогам Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/500, ні Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України ...

Опублікований проект Кодексу професійної етики судді це взагалі якесь НЕПОДОБСТВО, ПАРОДІЯ, що не витримує абсолютно ніякої критики.

До того часу поки не будуть внесені відповідні зміни, доповнення про відповідальність суддів в Конституцію України, чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс професійної етики судді і вони не будуть відповідати навіть тим законам про державного службовця, про корупцію, які вже прийняті – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони! У нашому випадку рішення судом, суддям прийняті з метою ПОМСТИ(!), покарати нашого представника за його неупередженість, намагання дійсно захистити інтереси свого клієнта.

Ми вважаємо, що треба негайно вирішувати питання про урегулювання питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови на любій стадії розгляду справи(ст.375 КК України).

Навіть на цей час ця стаття передбачає за особисту заінтересованість: помста, заздрість, ревнощі тощо притягати суддю, який прийняв протизаконне рішення до кримінальної відповідальності, АЛЕ(!) такої практики, щоб такого суддю було притягнуто до кримінальної відповідальності ВЗАГАЛІ НЕМАЄ.Такої практики взагалі не існує. Ніхто з прокурорів не хоче брати на себе таку відповідальність і притягати судду до кримінальної відповідальності.

4. Висловити прохання до Громадського люстраційного комітету про притягнення суддів:

- суддя Кобеляцька-Шаховал І.О., Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, Рішення від 07.04.2014 року, цивільна справа № 182/9615/13-ц Провадження № 2/0182/423/2014, Нікопольського міськрайонного суду,

- головуючого судді: Козлова С.П., судді: Каратаєвої Л.О., Прозорової М.Л., ухвала від 26.05.2014р. провадження №22-ц/774/5161/14, апеляційний суд Дніпропетровської області,

- судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Хопта С.Ф., ухвала від 20 червня 2014 року, справа №6-25764ск 14.

- Бойченко Pуслан Oлександрович – начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції,

до відповідальності.

1). Внести відповідні зміни, доповнення про відповідальність суддів в Конституцію України, чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс професійної етики судді, щоб вони відповідали не тільки тим законам про державного службовця, про корупцію, які вже прийняті в Україні, а і світовим стандартам.

2) По сприяти щоб Верховна рада України привела законодавство про суддів у відповідність до законодавства про державного службовця, про корупцію, Кодекса державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

3) Якомога скоріше внести доповнення, зміни до процесуальних кодексів України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, щоб судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень надавали належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи і виносили окрему ухвалу про направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону саме суддею, притягнення такого судді до відповідальності.

4)Зобов’язати суддів виконувати вимоги чинного законодавства! Не виконання вимог чинного законодавства і прийняття протизаконного рішення, скасованого вище стоячим судом, повинно бути однією з підстав для звільнення з посади судді.

5). ЗОБОВ’ЯЗАТИ з’їзд суддів прийняти Кодекс професійної етики судді України, який би відповідав загальним нормам етики поведінки державного службовця – світовій практиці, законодавству України про коррупцію, Кодексу державного службовця України.

6). Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб - суддів, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору про визнання за нами права власності на спадкове майно.

5. Засвідчити особистим підписом обізнаність заявника щодо правових наслідків за подання недостовірних відомостей стосовно судді. __________________________________

Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнаний з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнутим до встановленої законом відповідальності.

Додаток: копія довіреності; - позовна заява від 17.10.2013р.; - рішення від 07.04.2014р.; - апеляційна скарга від 16.04.2014р.; - ухвала від 2605.2014р.;- касаційна скарга від 12.06.2014; - ухвала від 20.06.2014 р.;

Дата Підпис заявника