Голові громадського люстраційного комітету

Є.В.Соболєву

01021, м. Київ, вул. Інститутська, 14, офіс 11

Гринчук Віктор Миколайович

Адреса фактичного проживання: 53200, ул. Шевченко,156, кв.1, м.Никополь, Дніпропетровська обл..

Контактний номер телефону: т. 3-25-65

Скарга /заява/

щодо неправомірної поведінки судді

1. Інформація про суддю: суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабаніна Валентина Ананіївна - ухвала від 24 травня 2011 року, справа № 4с-15/11, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомиров Ігор Володимирович - ухвала від 09.02.2012 цивільна справа № 0426/1520/2012, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Багрова Анжела Геннадіївна - ухвала від 15.05.2013 року, справа № 182/4155/13-ц провадження № 2/0182/2417/2013, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакова Валерія Віталіївна – цивільна справа № 2-467/11 провадження № 2/426/1148/2012, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Троян Наталія Анатоліївна, справа №182/10554/13-ц, заступник голови суду, суддя Клименко Ірина В`ячеславівна, (статус заявника у цій справі: сторона, засуджений, потерпілий, свідок, адвокат, інше) позивач.

2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:

істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом;

невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

Обґрунтувати в чому саме, на Вашу думку, полягає вищезазначена підстава:

В відділі державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, далі відділ ДВС НМРУЮ, знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист 2-5153, виданий 09.10.2007 року Нікопольським міськрайонним судом, про стягнення аліментів з Гринчук Віктора Миколайовича на користь Гринчук Людмили Григорівни на утримання доньки Аліни, 11.10.1998 року народження, у розмірі ¼ частині заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мініму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2007 р. до повноліття дитини.

Виконавче провадження відкрито 16.10.2007р. за №614/2, номер ЄДРВП №14766708.

В 2010 році ведення цього виконавчого провадження було доручено державному виконавцю відділу ДВС НМРУЮ ТарануЄ.М.. Достеменно знаючи, що я працюю приватним підприємцем, навіть з тих матеріалів Нікопольської ОДПІ(відповідь на його запит також), при стягненні аліментів з мене, Гринчук В.М., на користь Гринчук Л.Г. умисно, помилково, обчислив заборгованість по аліментам виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості(ч.3 ст.74 Закон України «Про виконавче провадження»).

Державним виконавцем Тараном Є.М. підготовані: Довідка №732 від 08.06.2010р. про заборгованість по аліментам(а.с.9, 22 справа №2-467/11 2/0182/992/13), Довідка №1218 від 02.09.2010р. (а.с.10 справа №2-467/11 2/0182/992/13), про заборгованість по аліментам, які підписані начальником відділу А.В.Петрунею. Саме на підставі цих довідок Гринчук Людмилою Григорівною до суду подано позовну заяву до мене, Гринчук Віктора Миколайовича, про стягнення неустойки за несплату аліментів. Ця позовна заява на цей час знаходиться на розгляді в суді і не розглянута до цього часу незважаючи на те, що рішенням від 03.12.2013р., справа №182\4155\13-ц провадження № 2\0182\2417\2013, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, суддя Багрова А.Г., визнав дії державних виконавців – неправомірними та визначив заборгованість по аліментам.

Я особисто неодноразово звертався до начальника відділу ДВС НМРУЮ А.В.Петруні про скасування відповідного нарахування аліментів державним виконавцем ТараномЄ.М..

Звернувся з цього питання і в 2013р.. В відповіді від 30.04.2013р. №27600 Начальник ВДВС НМРУЮ А.В.Петруня, з посиланням на ч.3, ч.8 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 182, 195 Сімейного кодексу України, пункту 7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, продовжував стверджувати, що: - Якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості.

Згідно ч.4 ст.195 СК України: Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору — судом.

Я вважаю, що ні державний виконавець, ні начальник відділу Петруня А.В., НЕ мали права видавати Гринчук Людмилі Григоривні довідку № 732 від 08.06.2010 року та довідку № 1218 від 02.09.2010р., а потім і в 2013 році довідку від 16.04.2013р. про заборгованість по аліментам при наявності спору про нарахування аліментів!

Видачу цих довідок мною оскаржено до суду.

На протязі вже кількох років я намагаюсь захиститись від свавілля посадових осіб, мною подано вже більше двох десятків скарг, позовів, апеляційних та касаційних скарг, але нічого не можу добитися.

У мене складається враження, що всі дії(бездіяльність) посадових осіб робиться умисно з єдиною метою: примусити мене заплатити готівкою 10 000(Десять тисяч) доларів США.

Я вважаю що є схема у посадових осіб відділу державної виконавчої служби, суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по «видавлюванню» з платника аліментів грошових коштів. При цьому інтереси самої дитини їм «до лампочки».

І полягає ця схема у тому, що:

1.Суд приймає рішення про стягнення аліментів та видає виконавчий лист.

2. Цей виконавчий лист подається до відділу ДВС НМРУЮ де відкривається виконавче провадження.

3. Державний виконавець, при нагоді, умисно помилково нараховує аліменти, заборгованість по оплаті аліментів, готує довідку про заборгованість, яку підписує начальник відділу та видає отримувачу аліментів.

4. Стягувачем аліментів, на підставі ст. 20, ч.1 ст. 196 СК України, подається позовна заява до суду про стягнення неустойки за несплату аліментів.

5. Одночасно такому платнику аліментів державним виконавцем, під керівництвом начальника відділу ДВС НМРУЮ , створюються нестерпні умови: накладення арешту на нерухоме та рухоме майно та його арешт з розміщенням на штраф майданчику. Під час утримання рухомого майна на штраф майданчику, затягується час його утримання. Чим більше утримується майно на штраф майданчику, тим більше нараховується оплата, яка стягується на підставі постанови державного виконавця. Приймаються заходи - намагання продати арештоване майно через ЗАКРИТІ(!) аукціони за безцінь, через підставних осіб, у першу чергу, купити самим, а потім і «своїм» людям,тощо.

Це моє припущення підтверджує, наприклад: постанова державного виконавця від 22.02.2011р. про стягнення з мене, боржника, витрат на проведення виконавчих дій – 839.85грн., з яких витрати за зберігання мого арештованого автотранспортного засобу на штраф майданчику – 788грн..

6. Мої дії, будь які намагання оскаржити видачу довідок посадовими особами через подання до суду скарг, позовних заяв про визнання дій по обчисленню аліментів, присудженим у частці від заробітку неправомірними не знаходять розуміння і суд або приймає необґрунтоване, протизаконне рішення, або відмовляє у відкритті провадження взагалі.

На це вказує:

- мною подана скарга від 14.01.2011 року, але ухвалою від 24 травня 2011 року, справа № 4с-15/11, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області БабанінаВ.А., відмовила у задоволенні вимог скарги.

Суд, суддю БабанінуВ.А., незважаючи на неодноразові пояснення та надання документів, не інтересувало, що я приватний підприємець з 1996 року і забезпечую себе роботою самостійно, і не завжди, особливо під час економічної кризи, можу працюючи отримувати доходи. Суддя БабанінаВ.А., ухвалою від 24 травня 2011 року, справа № 4с-15/11, безпідставно та протизаконно встановила: «Зважаючи на наведене, державним виконавцем було правильно застосовано метод нарахування заборгованості відповідно до СТ..74 Закону України « Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент нарахування заборгованості.». Ось так! І тільки в 2013 році рішенням від 03.12.2013р., справа №182\4155\13-ц провадження № 2\0182\2417\2013, суддя Багрова А.Г., позов мій задовольнила, визнала дії державних виконавців щодо визначення розміру аліментів виходячи із заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості – неправомірними та визначила заборгованість по аліментам.

Ухвалою від 12 січня 2012 року, справа №22ц-8124/11, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Черненкової Л.А., Дерев'янка О.Г., а не суддя БабанінаВ.А., з посиланням на ч. 3 ст. 387 ЦПК України обґрунтувала відмову у задоволенні вимог поданої мною скарги від 14.01.2011 року, з посиланням на ч. 4 ст. 195 СК України встановила: «… у разі спору розмір заборгованості за аліментами обчислюється судом, боржник не позбавлений можливості звернутись з відповідним позовом до суду, … . »

З ухвали апеляційного суду виходить, що мені треба було зразу подавати до суду не скаргу про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов’язати їх вчинити певні дії, а зразу, у зв’язку зі спором, звертатися до суду з позовною заявою по нарахуванню аліментів судом. Але цього напевно незрозуміли(?!) судді Нікопольського міськрайонного суду і саме тому, що на протязі всього часу мого ходіння по судам вони іще неодноразово, в своїх ухвалах, вказували, що замість позову мені треба подавати скаргу: - ухвала від 15.05.2013 року, суддя Багрова А.Г., справа № 182/4155/13-ц провадження № 2/0182/2417/2013, ухвала від 05.11.2013 року, справа № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/3247/2013, суддя Тихомиров І.В., ... .

Суддя БабанінаВ.А. зобов’язала мене оскаржувати прийняту нею ухвалу в апеляційному порядку.

Тобто прийняттям необґрунтованої ухвали суддя БабанінаВ.А. затягнула у часі розгляд цього питання на кілька місяців.

- На виконання ухвали від 12 січня 2012 року, справа №22ц-8124/11, мною і подано позовну заяву від 06. 02.2012р. . Але! Ухвалою від 09.02.2012 суддя Нікопольського міськрайонного суду ТихомировІ.В., відмовив у відкритті провадження у цивільній справі № 0426/1520/2012.

В ухвалі від 09.02.2012 суддя ТихомировІ.В. встановив, що подану мною позовну заяву взагалі(!) не належить розглядати у порядку цивільного судочинства, так як стороною по справі, а саме: відповідачами є посадові особи Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, який являється органом державної влади, а тому її слід розглядати у порядку адміністратвиного(!) судочинства.

Мною і було подано адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 09.04.2012р., суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В. провадження у справі закрив(справа №2-2/0470/3658/12).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд подану мною апеляційну скаргу відхилив, ухвалу від 09.04.2012р. залишив без змін.

В 2013 р. мною подано на ухвалу від 09.02.2012 (суддя ТихомировІ.В.) апеляційну скаргу.

Ухвалою від 18 липня 2013 року апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2012 року скасовано та передано питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції. Поданий мною позов знову передано на розгляд судді Нікопольського міськрайонного суду ТихомировуІ.В..

Таким чином суддя ТихомировІ.В. затягнув у розгляді поданий мною позов вже(!) на півтора року чим примусив мене нести, як додаткові фінансові витрати, так і наніс моральну шкоду.

Ухвалою від 02.08.2013 року, Справа № 0426/1520/2012 Провадження № 2/0182/3247/2013, суддя Нікопольського міськрайонного суду Тихомиров І.В., – встановив, що вона подана без додержання вимог ч. 2 ст. 119 ЦПК України, а саме: до заяви не додані документ підтверджуючий сплату судового збору. Та ухвалив: Заяву, а не цей мій позов - залишити без руху і надати строк для усунення недоліків, ... . Ця ухвала оскарженню не підлягає.

Мною було оплачено судовий збір у вказаному розмірі - 107, 30 грн. і суду заявою, у встановлений строк, подано оригінал квитанції про його сплату.

Але ухвалою від 05.11.2013 року, справа № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/3247/2013, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, головуючий суддя ТихомировІ.В., встановив, що:

-- звернення з цих підстав з позовною заявою цивільним процесуальним законом не передбачено,

-- в даному випадку Гринчук В.В. не дотримано вимог закону з приводу оформлення поданої ним скарги, а саме: замість скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця подано позовну заяву.

-- Оскільки Гринчук В.В. подана неналежним чином оформлена скарга на дії державного виконавця, однак провадження у справі було відкрито, його позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Ухвала про усунення встановлених недоліків судом не приймалась, але поданий мною позов, справа № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/3247/2013, ухвалою від 05.11.2013 року, залишено без розгляду.

Цю ухвалу мною було оскаржено до апеляційному порядку і ухвалою від 10 грудня 2013р., провадження № 22-ц/774/12501/13р., апеляційний суд Дніпропетровської області подану мною апеляційну скаргу задовольнив частково, ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013р. скасував та направив справу для розгляду по суті до того ж суду.

В той же день 05.11.2013 року, до судового засідання, мною було подано позовну заяву в порядку ст.31 ЦПК України. Але суд, суддя Тихомиров І.В., незважаючи на прохання долучити її до матеріалів справи № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/3247/2013, не відреагував. І ухвалою від 06.11.2013 року, справа № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/3247/2013, суддя Тихомиров І.В., ці матеріали позовної заяви, які подані в порядку ст. 31 ЦПК України 05.11.2013 р., повернув мені.

Тільки ухвалою від 23.04.2014 року, справа № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/186/ 2014, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, суддя Тихомиров І.В., закрив провадження у цій цивільній справі з посиланням на прийняте рішення від 03.12.2013 р., справа № 182/4155/13-ц провадження № 2\0182\2417\2013.

Таким чином суддя ТихомировІ.В. затягнув у розгляді поданий мною позов більше(!) як на два роки чим примусив мене нести, як додаткові фінансові витрати, так і наніс моральну шкоду.

У зв’язку з тим, що суддя Тихомиров І.В. в ухвалі від 05.11.2013 року, справа № 0426/1520/2012 провадження № 2/0182/3247/2013, вказав, що «заміть скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця подано позовну заяву.» та «Оскільки Гринчук В.В. подана неналежним чином оформлена скарга на дії державного виконавця, ...» мною до Нікопольського міськрайонного суду було подано скаргу на дії державного виконавця від 18.11.2013 року, справа №182/10554/13-ц.

Розгляд цієї скарги доручено судді Нікопольського міськрайонного суду Троян Наталії Анатоліївні. До цього часу ця справа за цією скаргою не розглянута, рішення не прийнято і коли взагалі буде прийнято НЕ ВІДОМО. І саме у зв’язку з тим, що суддя Нікопольського міськрайонного суду Троян Н.А. під час зустрічей примушує мене написати заяву про залишення поданої мною скарги без розгляду.

- По нарахуванню аліментів державним виконавцем, начальником відділу ДВС НМРУЮ ПетрунеюА.В. та мною, платником аліментів, виник спір. Незважаючи на це державний виконавець Сінченко О.В. нарахував ЗНОВУ(!), а начальник відділу ДВС НМРУЮ ПетруняА.В. підписав та видав довідку від 16.04.2013р. про мою, ГринчукВ.М., заборгованість по аліментам. Мною знову до суду подано позовну заяву, якою я оскаржив такі дії посадових осіб.

АЛЕ! Ухвалою від 15.05.2013 року суддя Нікопольського міськрайонного суду Багрова А.Г. відмовила у відкритті провадження у цивільній справі( справа № 182/4155/13-ц провадження № 2/0182/2417/2013) вказала, що правовідносини не є цивільними, що поданий позов повинен розглядатися « …відповідно до встановленого розділом VII ЦПК України порядку судового контролю за виконанням судових рішень на підставі звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою.»

Зі скаргою на такі дії посадових осіб відділу ДВС НМРУЮ я вже звертався, вже є ухвала від 12 січня 2012 року, справа №22ц-8124/11апеляційного суду Дніпропетровської області.

На ухвалу від 15.05.2013 року( справа № 182/4155/13-ц провадження № 2/0182/2417/2013) мною подано апеляційну скаргу. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 29 серпня 2013 року, провадження №22-ц/774/8430/13, скасував Ухвалу від 15.05.2013 року судді Нікопольського міськрайонного суду Багрової А.Г. ( справа № 182/4155/13-ц провадження № 2/0182/2417/2013) та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, прийняттям протизаконної, необґрунтованої ухвали суддя БагроваА.Г., як і суддя БабанінаВ.А., і суддя ТихомировІ.В., пустила мене «по колу» - апеляційне оскарження, таким чином затягнула у часі розгляд цього питання на кілька місяців та примусила мене нести додаткові фінансові витрати, нанесла моральну шкоду.

Я б може і змирився з таким відношенням до мене посадових осіб державної виконавчої служби, суддів Нікопольського міськрайонного суду: БабаніноїВ.А.,ТихомироваІ.В., БагровоїА.Г., як би не одне

АЛЕ! Розгляд цивільної справи № 2-467/11 провадження № 2/426/1148/2012 за поданим Гринчук Л.Г. до мене, Гринчук В.М., позовом про стягнення неустойки за несплату аліментів, за «тихенькою» ініціативою головуючого судді Рибакової В.В., починає рости на очах, шляхом подання представником позивача Перевертайло Л.Т. позовних заяв в порядку ст.31 ЦПК України: - позовна заява від 29.05.2012р. – 26 808.95грн., - позовна заява від 24.12.2012р. – 33 325.88грн., позовна заява від 24.04.2013р. - 45 252,52 грн..

В травні 2013р. мене примушували підписати і мирову угоду від 07.05.2013р..

В проекті мирової угоди від 07.05.2013 р. я, Гринчук В.М., зобов’язаний був визнати позовні вимоги Гринчук Л.Г. – заборгованість по аліментам та відповідно нараховану неустойку, та передати їй, Гринчук Л.Г., готівкою «заборгованість» в сумі 10 000.00(Десять тисяч) доларів США. При цьому Гринчук Л.Г. будучи законним представником нашої неповнолітньої доньки, Гринчук А., зобов'язувалась отримати гроші в сумі 10 000,00 доларів США та в день отримання грошей придбати на ім'я нашої неповнолітньої доньки 5\6 частин квартири, уклавши, у встановленому законом порядку, відповідний договір купівлі-продажу.

Я поінтересувався, що ж за 5/6 квартири зобов’язувалась придбати на нашу доньку Гринчук Л.Г.. Але мені у категоричній формі заборонялось, як розмовляти з продавцем квартири так і оглядати саму квартиру. Коли ж мені, на неодноразові(!) вимоги(!) надали можливість оглянути квартиру, яку збиралась купувати ГринчукЛ.Г. за 12.0(Дванадцять) тисяч доларів США( з яких 10.0 зобов’язаний був дати я), то я, відверто говорячи, був шокований її «вбитистю», занедбаністю, відсутністю будь якого ремонту на протязі кількох десятиліть. Крім того мене було поставлено до відому в усній формі, що оформлятися буде ця квартира не на нашу доньку, а на мою колишню тещу. Від такої «мирової» угоди я вимушений був зразу ж відмовитись в категоричній формі.

На той час цю занедбану, «вбиту» квартиру можна було купити за 6.0, а «золота» ціна такій квартирі максимум -7.0 тисяч доларів США.

Я запропонував проект своєї мирової угоди, текст якої було зразу ж відкинуто з висловлюванням на мою адресу не дуже приємних слів.

Я пропонував ГринчукЛ.Г. купити самостійно та оформити на прізвище нашої доньки однокімнатну квартиру. АЛЕ! Крім криків, злісних висловів, погроз я, на свою адресу за таку ініціативу, нічого іншого не почув. Не отримав я підтримки по цій ініціативі і у її представника - Перевертайло Л.Т..

Таким чином, на підставі надуманої заборгованості, мене примушували готівкою заплатити 10 000 (Десять тисяч) доларів США.

У зв’язку з таким відношенням до мене я вимушений був звернутися зі скаргами щодо неправомірної поведінки судді Тихомирова І.В., Бабаніної В.А., Багрової А.Г., Рибакової В.В. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розмістив в Інтернеті всі ці матеріали з проханням допомогти і тільки після цього рішенням від 03.12.2013 року, справа №182\4155\13-ц провадження № 2\0182\2417\2013, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, суддя Багрова А.Г., після неодноразового подання заяв про її відвід, подану мною позовну заяву частково задоволено, визнано дії державних виконавців відділу ДВС НМРУЮ щодо визначення розміру аліментів виходячи із заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості фізичній особі-підприємцю Гринчуку Віктору Миколайовичу під час примусового виконання виконавчого листа 2-5153, виданого 09.10.2007 року Нікопольським міськрайонним судом – неправомірними та визначено заборгованість по аліментам станом на 01.11.2013 року платнику Гринчуку Віктору Миколайовичу в розмірі 1747 грн. 17 коп.

Навіть при прийнятті цього рішення суд, суддя Багрова А.Г. злукавив(ла), іншими словами – з помсти, при визначенні заборгованості по аліментам нею не враховано здійснені мною під час підприємницької діяльності витрати.

Оце і є схема по примушенню платника аліментів сплачувати не існуючий борг:

Платнику аліментів спочатку посадовими особами відділу ДВС НМРУЮ безпідставно, протизаконно обчислюють аліменти , нараховують заборгованість по аліментам, створюють нестерпні умови по оплаті аліментів(виконання виконавчого листа), таким чином примушують бути слухняним і відповідно заплатити нараховане.

Коли платник аліментів з цим не погоджується то офіційно нарощують до неймовірних розмірів неустойку по оплаті заборгованості. При цьому йому ставляться умови виплати по мировій угоді готівкою чималеньку суму грошових коштів у валюті – доларах США. Якщо платник аліментів відмовляється від цих «кабальних» умов то сума неустойки, шляхом подання позовів, продовжує зростати і далі. Таким чином посадові особи відділу ДВС НМРУЮ, суддів, представник позивача-адвоката примушують платника аліментів виконати умови «мирової» угоди та виплатити готівкою грошові кошти.

На цей час в Нікопольському міськрайонному суду Дніпропетровської області на розгляді знаходяться цивільні справи: № 2-467/11 провадження № 2/426/1148/2012 – суддя Рибакова В.В., справа №182/10554/13-ц – суддя Троян Н.А..

Але справи: № 2-467/11 провадження № 2/426/1148/2012, справа №182/10554/13-ц, до розгляду не призначаються, не розглядаються, рішення судом не прийнято.

Крім вищевикладеного!

--Ухвалою від 05 січня 2011 року, справа № 4с-35/10, Нікопольським міськрайонним судом визнано дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови від 14.10.2020 року про арешт автомобіля Форд Сієрра 1986 року випуску, держномер 13277 АВ який належить Гринчуку Віктору Миколайовичу та постанови від 05.11.2010р. про розшук майна боржника неправомірними.

--Рішенням від 03.12.2013 року, цивільна справа №182\4155\13-ц провадження № 2\0182\2417\2013, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав дії державних виконавців відділу ДВС НМРУЮ щодо визначення розміру аліментів виходячи із заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості фізичній особі-підприємцю Гринчуку Віктору Миколайовичу під час примусового виконання виконавчого листа 2-5153, виданого 09.10.2007 року Нікопольським міськрайонним судом - неправомірними.

З метою відшкодувати моральну шкоду нанесену мені державними виконавцями по цим справам я і подав до Нікопольського міськрайонного суду в 2014 році дві позовні заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного(!) провадження так, як справи № 4с-35/10 та №182\4155\13-ц розглядались саме в порядку цивільного провадження. В цих позовах всі посилання на статті ЦПК України. Частиною 2 ст. 21 КАС України я зразу ж поставив суд, суддю про те, що адміністративний суд такі справи не розглядає, закриває. Усно я також пояснив, що позов подано в порядку цивільного, а не адміністративного провадження. Але, як мене поставили до відому, заступник голови суду, суддя Клименко Ірина В`ячеславівна, зобов’язала прийняти та зареєструвати подані позови як адміністративні. Один з позовів доручено розглядати судді Рунчевій О.В., другий позов доручено розглядати судді Багровій А.Г..

Суддя Багрова А.Г. прийняла ухвалу від 26.06.2014 року, справа № 182/5058/14-а Провадження № 2-а/О 182/189/2014, якою встановила, що я звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу ДВС НМРУЮ, Управління державного казначейства України в м. Нікополь про відшкодування моральної шкоди.

З ухвали від 26.06.2014р.: «Як вбачається з адміністративного позову Гринчук В.М. просить відшкодувати йому моральну шкоду не порушуючи при цьому питання про вирішення публічно-правового спору, тому враховуючи вищенаведене суд вважає, що заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.»

Та відмовила мені, Гринчук В.М., у відкритті провадження у справі за моїм адміністративним позовом до відділу ДВС НМРУЮ, Управління державного казначейства України в м. Нікополь про відшкодування моральної шкоди.

При цьому роз"яснила, « ... що з позовом про відшкодуванням моральної шкоди йому необхідно звернутися до суду в порядку позовного провадження, передбачено ЦПК України.»

Ця ухвала від 26.06.2014 року, справа № 182/5058/14-а Провадження № 2-а/О 182/189/2014, мною оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області, але справу Нікопольським міськрайонним судом було направлено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Суддя Шлай А.В., ухвалою від 25 липня 2014 р., справа № 182/5058/14-а (2а/0182/189/2014), мотивуючи, що:

«Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2014 року, прийнятою в порядку адміністративного судочинства України, Гринчук В.М. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснено, що такий спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства України.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, яку направив на адресу Апеляційного суду Дніпропетровської області, який у свою чергу, направив її до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, оскільки оскаржена ухвала прийнята судом за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.»

«Докази отримання позивачем рішення суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні. Таким чином, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана після закінчення п'ятиденного строку апеляційного оскарження.»

«... апелянтом не вірно вказано назву суду, зазначено: "Судова палата по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області", тоді як вірним є найменування: "Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд".

«...до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, ...»

«З огляду на наведене, суд дає можливість у тридцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали:

- подати до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку;

- надати суду апеляційну скаргу з додатками із зазначенням вірного найменування суду: "Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд";

- зазначити в апеляційній скарзі про бажання бути присутнім у судовому засіданні або можливості розгляду справи за відсутності апелянта;

- долучити оригінал документу про сплату судового збору у сумі 60,90 грн. на відповідний рахунок: ...»

Тобто Нікопольський міськрайонний суд прийняв подану мною позовну заяву, як адміністративний позов, а апеляційний суд Дніпропетровської області підтримав це протизаконня і направив подану мною апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду!!!

Мною у вказаний строк подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду після усунення вказаних НЕДОЛІКІВ(?!).

Подано мною і до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області позовну заяву – слово в слово, як і подана раніше, але без посилання на ч.2 ст.21 КАС України. Як буде вже розглядатись ця справа – час покаже.

Маємо те, що заступник голови Нікопольського міськрайонного суду суддя Клименко Ірина В`ячеславівна, разом з суддею Багровою А.Г., з метою помсти за мою непримиримість по відношенню до прийнятих протизаконних, необґрунтованих рішень та їх оскарження, направлення скарг до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, звернення в Інтернеті про допомогу, продовжують ЗНУЩАТИСЯ і далі наді мною, ховаючи свій БЕЗПРЕДЄЛ(!) за ст.13 ЦПК України.

Таким чином, прийняттям протизаконної, необґрунтованої ухвали суддя БагроваА.Г., разом з заступником голови суду, суддею Клименко І.В., пустила мене ЗНОВУ(!) «по колу» - апеляційне оскарження, таким чином затягнула у часі розгляд цього питання ЗНОВУ на кілька місяців та примусила мене нести додаткові фінансові витрати, нанесли моральну шкоду.

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею:

• вимог щодо його статусу;

• посадових обов‘язків;

• присяги.

Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею неправомірних дій: те ж що і в п.2

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини першої статті 91 Закону № 245З-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.

Питання про законність прийнятого рішення, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку. Ось так!

Судді при прийнятті своїх протизаконних рішень ховаються за недосконалі вимоги чинного законодавства, АЛЕ(!) страдають від цього, ми, прості громадяни!

Маємо, на мій погляд, білі плями в чинному законодавстві, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі професійної етики судді:

Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».

Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.

Тоді як згідно кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.» - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).

До того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

Крім цього, судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не те, що формально відносяться до розгляду поданих касаційних скарг, які подані на прийняті рішення нижче стоячих судів, а взагалі покривають протизаконні дії нижче стоячих судів, суддів. Таким чином судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ грубо порушують право громадянина на справедливий суд та вимоги ст.ст.26,27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

Судді знаючи, що тільки в процесуальному порядку(ст.13 ЦПК України) може здійснюватись перевірка прийнятого ними рішення, а тому нічого не бояться, приймають свої рішення з грубими порушеннями вимог чинного законодавства на користь однієї сторони.

Тобто! Ні судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень суду першої інстанції якраз і не дають належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи.

Це означає, що прийняте протизаконне рішення нижче стоячим судом вище стоячий суд не скасує і відповідно суддю, який прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, до відповідальності не притягує.

Взагалі порядку подання вище стоячим судом рішення про притягнення до відповідальності судді, який прийняв явно протизаконне рішення НАВІТЬ прямо не передбачено ні в процесуальних кодексах(ст.ст. 211,320,350 ЦПК України, ст.ст. 166,208, 233 КАС України, ...), ні в самому Законі України «Про судоустрій і статус суддів», ні в Кодексі професійної етики судді.

А відповідно ні один з судів, виявивши під час розгляду справи за апеляційною, касаційною скаргами порушення закону нижче стоячим судом, суддею, не приймає окремої ухвали, та не направляє її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Таких окремих ухвал судів в судовій гілці влади взагалі просто немає. Це і є кругова порука серед суддів.

Самі судді до цього часу не прийняли Кодекс професійної етики судді, а прийнятий та затверджений V з'їздом суддів України 24.10.2002, не відповідає ні загальноприйнятим вимогам Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/500, ні Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України ...

Опублікований проект Кодексу професійної етики судді це взагалі якесь НЕПОДОБСТВО, ПАРОДІЯ, що не витримує абсолютно ніякої критики.

До того часу поки не будуть внесені відповідні зміни, доповнення про відповідальність суддів в Конституцію України, чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс професійної етики судді і вони не будуть відповідати навіть тим законам про державного службовця, про корупцію, які вже прийняті – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

Я вважаю, що треба негайно вирішувати питання про урегулювання питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови на любій стадії розгляду справи(ст.375 КК України).

Навіть на цей час ця стаття передбачає за особисту заінтересованість: помста, заздрість, ревнощі тощо притягати суддю, який прийняв протизаконне рішення до кримінальної відповідальності, АЛЕ(!) такої практики, щоб такого суддю було притягнуто до кримінальної відповідальності ВЗАГАЛІ НЕМАЄ.Такої практики взагалі не існує. Ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність і притягати судду до кримінальної відповідальності.

4. Висловити прохання до Люстраційного комітету України про притягнення судді

- Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабаніної Валентини Ананіївни,

- Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомирова Ігоря Володимировича,

- Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Багрової Анжели Геннадіївни,

- Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакової Валерії Віталіївни,

–Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Троян Наталії Анатоліївни,

-Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Клименко Ірини В`ячеславівни, заступника голови суду,

до відповідальності:

1). Проявити ініціативу по внесенню відповідних змін, доповнень про відповідальність суддів в Конституцію України, чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс професійної етики судді, щоб вони відповідали не тільки тим законам про державного службовця, про корупцію, які вже прийняті в Україні, а і світовим стандартам.

2) По сприяти щоб Верховна рада України привела законодавство про суддів у відповідність до законодавства про державного службовця, про корупцію, Кодекса державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004.

3) Проявити ініціативу по внесенню доповнення, змін до процесуальних кодексів України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, щоб судді апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень надавали належну оцінку процесуальним діям суддів щодо конкретної судової справи і виносили окрему ухвалу про направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону саме суддею, притягнення такого судді до відповідальності.

4)Зобов’язати суддів виконувати вимоги чинного законодавства! Не виконання вимог чинного законодавства і прийняття протизаконного рішення, скасованого вище стоячим судом, повинно бути однією з підстав для звільнення з посади судді.

5). Запропонувати з’їзду суддів прийняти Кодекс професійної етики судді України, який би відповідав загальним нормам етики поведінки державного службовця – світовій практиці, законодавству України про коррупцію, Кодексу державного службовця України.

6).Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору в суді.

5. Засвідчити особистим підписом обізнаність заявника щодо правових наслідків за подання недостовірних відомостей стосовно судді. __________________________________

Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнаний з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнутим до встановленої законом відповідальності.

06.10.2014р. В.М.Гринчук