Восемь месяцев ранее до событий в Марганце в Никополе проводилось торжественное открытие памятника жертвам  геноцида армянского народа, на котором  присутствовали никопольские городские власти.  (Газета "Репортер" № 82 за 14 октября 2008 г.).  И что бы ни говорили выступавшие в тот день, этот памятник с разрешения местных городских властей был установлен на казачьей земле, на земле Запорожских Сечей, а значит, косвенно, получается, что казаки  так же виновны в геноциде армян.  Тем более, как говорили выступавшие, что "ставится вопрос о признании их (армян) коренными жителями". (Интересно, что бы было, если бы они подняли этот вопрос о коренной нации в Европе, к примеру, в Германии, Великобритании, Испании или же в той же Турции?)  Впоследствии  памятник был переименован в памятник "украинско-армянской дружбы", а коренными жителями Украины, то есть титульной нацией их еще не признали, но, по всей видимости, в сознании некоторых членов местных армянских общин они уже являются  истинно  коренными жителями. Поэтому не удивительно, что  во время конфликта в Марганце группа армян кричала местным жителям, что "мы вас всех имели".  И даже если убийство честного милиционера было не заказным, чего нельзя исключить,  а произошло на почве хулиганства,  все равно в мотивации действий преступников просматриваются национальная неприязнь.   Власть имущие, через средства массовой информации, принадлежащие им, похоже, сознательно попытались  фактически запугать людей, призвав на помощь так называемых "казаков" армянской и непонятной национальности, которые обещали направить в Марганец, якобы для наведения порядка  "казаков". Исходя из явной национальной принадлежности этих "атаманов" трудно понять, кого и от кого они могли защитить. И как они должны были это делать? Наведением порядка, но милиция,  похоже, сама справилась.  Или русскими, украинскими, армянскими погромами, чтобы усилить межнациональную вражду?  Интересно, кто, какая политическая, финансовая структура могла  бы профинансировать поездку,  вырвав людей  с работы? Возникает вопрос, какой политической силе в Украине выгодно разжигание межнациональных конфликтов?  Ответ ясен. Тем, кому принадлежат  эти средства массовой информации.  Вот почему мы говорим, что наступает крах  попытки создания  так называемой искусственной украинской нации, основанной только лишь на гражданстве. Основанной на национальной идеологии  и политических прерогативах только одной западно-украинской, или же карпато-галицкой этнической группы.  Активная насильственная ассимиляция  народов, проживающих в Украине начатая еще в царские времена, продолженная во времена марксизма-ленинизма продолжается и сейчас. Продолжается в виде языковых  ограничений, исторических фальсификаций, духовного и морального разложения, криминализации общества,  создание атмосферы бесправия, доведения до нищеты и вымирания, запугивания и  унижения.  

Мы заявляем, что в то время, когда в городе Никополе местная власть лишала работы казаков, оставляла их  без средств существования  "казачьи" организации в области и в Украине только наблюдали, как будут развиваться события,  и никто из них не поддержал казаков Вольного казачества Украины, защищавших свои права. Ни одна национальная община или же  движение не выступили в поддержку казаков, хотя Вольные казаки не раз поддерживали и помогали различным национальным общинам в Украине. Подобное  отношение  может говорить только лишь о том, что все эти "движения" и  "организации" создаются самой властью, направляются и контролируются ею, включая мероприятия по ознаменованию памятных дат и проведение различных митингов протеста.

Вольное казачество Украины заявляет, что в одностороннем порядке разрывает договоры о сотрудничестве со всеми организациями ранее подписанные и считает, что эти организации  искусственно созданы властью для провокационных целей,  за исключением тех организаций, которые признали или приняли казачью национальность, среди которых  ВОО "Большое Казачье Коло Украины", Верховный атаман В. Присяжнюк и МОО "Верное Кзачество" Верховного атамана А. Селиванова.

Мы заявляем, что  наш казачий народ Украины является коренной нацией на территории юго-востока Украины именованной некогда Новороссией и требуем соответствующего признания. Так же заявляем о необходимости реституции казачьих общинных земель и казачьей общинной собственности.

Мы выступали и выступаем за национальное равенство, которое, прежде всего, подразумевает взаимное уважение к историческому, духовному и культурному наследию народов, проживающих на территории Украины, не делая исключений для одних народов за счет других и  не унижая их.  Мы считаем, что непринятие наших заявлений в будущем может только усилить межнациональное противостояние в денационализированном государстве, провоцируемое определенными провластными силами.

Гетман "Вольного казачествва Украины"                                                        В. Доброхотов

Секретарь Гетманской канцелярии                                                                 В. Денисенко

Юрист Гетманской канцелярии                                                                       А. Коряков

12.07.09.г.                                                                                                     г. Никополь

События, произошедшие в последнее время в городах Марганце, Никополе, Кировограде, Одессе и других городах Украины высветили проблемы, присутствующие  в нашем  обществе в нашем государстве. Эти события показали не только коррумпированность системы,  фактическое бесправие граждан, их незащищенность от  криминального и чиновничьего беспредела, но и  начало краха попытки создания  так называемой украинской нации, основанной только на гражданстве и политических приоритетах  государства.

  В Украине имеются три ценности, вполне возможно рассматриваемые "мировым сообществом" как основные. Это земля-чернозем, пресная вода и уже готовые рабы, которые будут молчать, что бы с ними не делали.  И неожиданные, спонтанные выступления простых людей начинают вызывать определенный страх власть имущих, которые уже считают себя полноправными хозяевами на нашей земле.   Для нейтрализации подобных выступлений используются    силовые структуры, включая частные охранные, а может быть и криминальные.  Для  создания  же "правильного" информационного освещения  используются принадлежащие власть имущим средства массовой информации.

А. Коряков, В. Доброхотов, В. Денисенко

Події, що відбулися останнім часом в містах Марганці, Нікополі, Кіровограді, Одесі та інших містах України висвітили проблеми, присутні  в нашому  суспільстві в нашій державі. Ці події показали не тільки з корумпованість системи,  фактичне безправ'я громадян, їх незахищеність від  кримінального і чиновницького беззаконня, але і  початок краху спроби створення  так званої української нації, заснованої тільки на громадянстві і політичних пріоритетах  держави.

  В Україні є три цінності, цілком можливо що розглядаються "світовою спільнотою" як основні. Це земля-чорнозем, прісна вода і вже готові раби, які мовчатимуть, що б з ними не робили.  І несподівані, спонтанні виступи простих людей починають викликати певний страх влада імущих, які вже вважають себе повноправними господарями на нашій землі.   Для нейтралізації подібних виступів використовуються    силові структури, включаючи приватні охоронні, а може бути і кримінальні.  Для  створення  ж "правильного інформаційного освітлення"  використовуються засоби масової інформації що належать влада імущим.

Вісім місяців раніше до подій в Марганці в Нікополі проводилося урочисте відкриття пам'ятника жертвам  геноциду вірменського народу, на якому  були присутні нікопольські міські власті.  (Газета "Репортер" № 82 за 14 жовтень 2008 р.).  І що б не говорили виступаючі того дня, цей пам'ятник з дозволу місцевих міських властей був встановлений на козачій землі, на землі Запорізьких Січей, а значить, побічно, виходить, що козаки  так само винні в геноциді вірмен.  Тим більше, як говорили виступаючі, що "ставиться питання про визнання їх (вірмен) корінними жителями". (Цікаво, що б було, ледве б вони підняли питання про корінну націю  в Європі, наприклад, в Німеччині, Великобританії, Іспанії або в Турції?)  Згодом цей пам'ятник був перейменований в пам'ятник "українсько-вірменської дружби", а корінними жителями України, тобто титульною нацією їх ще не визнали, але, мабуть, в свідомості деяких членів місцевих вірменських общин вони вже є  істинно  корінними жителями. Тому не дивно, що  під час конфлікту в Марганці група вірмен кричала місцевим жителям, що "ми вас всіх мали".  І навіть якщо вбивство чесного міліціонера було не замовленим, чого не можна виключити,  а відбулося на ґрунті хуліганства,  все одно в мотивації дій злочинців є видимим національна неприязнь.   Влада імущі, через засоби масової інформації, що належать їм, схоже, свідомо спробували  фактично залякати людей, призвавши на допомогу так званих "козаків" вірменської і незрозумілої національності, які обіцяли направити в Марганець, нібито для наведення ладу  "козаків". Виходячи з явної національної приналежності цих "отаманів" важко зрозуміти, кого і від кого вони могли захистити. І як вони повинні були це робити? Наведенням ладу, але міліція,  схоже, сама справилася.  Або російськими, українськими, вірменськими погромами, щоб посилити міжнаціональну ворожнечу?  Цікаво, хто, яка політична, фінансова структура могла  б профінансувати поїздку,  вирвавши людей  з роботи? Виникає питання, якій політичній силі в Україні вигідно розпалювання міжнаціональних конфліктів?  Відповідь ясна. Тим, кому належать  ці засоби масової інформації.  От чому ми говоримо, що наступає крах  спроби створення  так званої штучної української нації, заснованої тільки на громадянстві. Заснованої на національній ідеології  і політичних прерогативах тільки одній західно-українській, або ж карпато-галицької етнічної групи.  Активна насильна асиміляція  народів, що проживають в Україні почата ще з царських часів, продовжена за часів марксизму-ленінізму продовжується і зараз. Продовжується у вигляді мовних  обмежень, історичних фальсифікацій, духовного і морального розкладання, криміналізації суспільства,  створення атмосфери безправ'я, доведення до убогості і вимирання, залякування і  приниження. 

Ми заявляємо, що в той час, коли в місті Нікополі місцева влада позбавляла роботи козаків, залишала їх  без засобів існування  "козачі організації" в області і в Україні тільки спостерігали, як розвиватимуться події,  і ніхто з них не підтримав козаків Вольного козацтва України, що захищали свої права. Жодна національна община або ж рух не виступили в підтримку козаків, хоча Вольні козаки не раз підтримували і допомагали різним національним общинам в Україні. Подібне  відношення  може говорити тільки про те, що всі ці "рухи" і  "організації" створюються самою владою, прямують і контролюються нею, включаючи заходи щодо ознаменування пам'ятних дат і проведення різних мітингів протесту.

Вольне козацтво України заявляє, що в односторонньому порядку розриває угоди про співпрацю зі всіма організаціями, які були раніше підписані і вважає, що ці організації   штучно створені владою для провокаційної мети,  за винятком тих організацій, які визнали або прийняли козачу національність, серед яких ВГО "Велике Козацьке Коло України", Верховний отаман  В. Присяжнюк та МГО "Вірне Козацтво", Верховного отамана О. Селіванова.

Ми заявляємо, що  наш козачий народ України є корінною нацією на території південного сходу України іменованої колись Новоросієй і вимагаємо відповідного визнання. Так само заявляємо про необхідність реституції козачих громадських земель і козачої громадської власності.

Ми виступали і виступаємо за національну рівність, яка, перш за все, має на увазі взаємну пошану до історичної, духовної і культурної спадщини народів, що проживають на території України, не роблячи виключень для одних народів за рахунок інших і  не принижуючи їх.  Ми вважаємо, що неприйняття наших заяв в майбутньому може тільки посилити міжнаціональне протистояння в денаціоналізованій державі, провоковане певними провладними силами.

Гетьман "Вільного козацтва України"                                                  В. Доброхотов

Секретар Гетьманської канцелярії                                                      В. Денисенко

Юрист Гетьманської канцелярії                                                          А. Коряков

12.07.09 р.                                                                                         м. Нікополь