Эту страницу ведет юрист Совета Комитета общественного спасения Коряков Анатолий Иванович.

Нікопольський Міськрайсуд 53213,     

м.Нікополь, вул. Шевченко, 201 

Позивач: Кириченко Наталя Михайлівна

35211, м.Нікополь, вул. 

Відповідач: 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів 35213, м.Нікополь, вул.Електрометалургіє, 310 Номер засобу зв'язку: 056-6654-355 Начальник Безпалько О.П.

На підставі п.1 ч.І ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору - звільнений.

ПОЗОВНА ЗАЯВА        

Про порушення строків виплати відпускних 

Я, Кириченко Наталя Михайлівна працюю в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів з 2009 року, на посаді начальника групи аварійно-рятувальних робіт з червня 2013 року (Наказ №.44 від 01.06.2013р. Додаток №1 до позовноі заяви)

З 03.08.20015 згіио з Наказом №64 від 20.07.2015року. (Додаток №2) знаходилась у щорічній відпусці без виплати відпускних до 10.08.2015р. що підтверджує виписка по зарплатній картці ПАТ КБ ПриватБанк № 5168742017665112 за період з 01.07.2015 по 01.10.2015р.(Додаток№3). Це порушує ст. 21 Закону України «Про відпуски» - Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. В свою чергу написала заяву на начальника 47 ППЧ про виплату відпускних вхід.№33 від 28.07.2015р.(Додаток№4), яка залишилась без уваги.

В період з червня 2015р. по липень 2015р. особисто виконувала роботу за відсутніх працівників з розширенням зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт(Лист вих.№353 від 14.07.2015р. Додаток №5). Що спричинило мою втому і необхідність негайного мого оздоровлення, але не виплата вчасно відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення выплачена 25.08.2015( Додаток№3) не дало можливості оздоровленню. Вище викладені обставини потягло за собою регресію мого захворювання та тимчасову втрату працездатності(Лікарняний лист Додаток №6)

ПРОШУ СУД:

Визнати порушення строків виплати відпускних згідно ст. 21 Закону України «Про відпуски» начальником 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2-х посадових окладів, що складає 3102 грн станом на серпень 2015року

До заяви додаю:

Додаток №1 Наказ №.44 від 01.06.2013р. Додаток №2 Наказом №64 від 20.07.2015р.

Додаток №3 Виписка по зарплатній картці ПАТ КБ ПриватБанк № 5168742017665112 Додаток №4 Заява на начальника 47 ППЧ про виплату відпускних вхід.№33 Додаток №5 Лист вих.№353 від 14.07.2015р Додаток №6 Копія лікарняний лист

Додаток №7 Виписка по нарахуванню заробітної плати липень-жовтень 2015(2 арк.)

Додаток №8 Копія паспорту

Додаток №9 Копія ідентифікаційного номеру.

21.01.2016р.                                                                           Н.М.Кириченко

Нікопольський міськрайонний суд 

53213, м.Нікополь, вул. Шевченко, 201 

Позивач: Кириченко Наталя Михайлівна

35211, м.Нікополь, вул 

Відповідачі:1.Головне управління державної служби України з    

                     надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській     

                     області з охорони об'єктів 

49670, м.Дніпропетровськ, вул.Короленко, 4, засоби зв’язку       

   невідомі.

                    2. 47 Професійна пожарна частина Головного  

                     управління державної служби України з    

                     надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській     

                     області з охорони об'єктів 

35213, м.Нікополь, вул.Електрометалургіє, 310 Номер засобу    

  зв'язку: 056-6654-355 Начальник Безпалько О.П.

               Заява 

про уточнення позовних вимог

справи №182/401/16-ц про порушення строків виплати відпускних та 

відшкодування моральної шкоди за її несвоєчасну виплату

Я, Кириченко Наталя Михайлівна працюю в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів з 2009 року, на посаді начальника групи аварійно-рятувальних робіт з червня 2013 року (Наказ №.44 від 01.06.2013р. Додаток №1 до позовної заяви)

В період з червня 2015р. по липень 2015р. особисто виконувала роботу за відсутніх працівників з розширенням зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт(Лист вих.№353 від 14.07.2015р. Додаток №5). Що спричинило мою втому і необхідність негайного мого оздоровлення.

Відпуска мені надавалась у відповідності до затвердженого графіку, який відповідач зобов’язаний дотримуватись і своєчасно планувати виплату відповідних виплат відпускних.

З 03.08.20015 згідно з Наказом №64 від 20.07.2015року. (Додаток №2) я знаходилась у щорічній відпустці без виплати відпускних до 10.08.2015р. що підтверджує виписка по зарплатній картці ПАТ КБ ПриватБанк № 5168742017665112 за період з 01.07.2015 по 01.10.2015р.(Додаток№3). Чим порушено вимоги ст. 21 Закону України «Про відпуски» - Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. 

І це незважаючи на те, що мною подано заяву на начальника 47 ППЧ про виплату відпускних вхід.№33 від 28.07.2015р.(Додаток№4), яка залишилась без уваги.

Таким чином я, під час оплачуваної щорічної відпустки, не маючи достатній життєвий рівень, не виплатою відпускних у встановленні строки у відповідності до вимог чинного законодавства: Конвенції N 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ст..43,45,48,49 Конституції України, Закон України «Про відпустки» тощо, не змогла отримати необхідну медичну допомогу, оздоровитись, відновити належним чином своє здоров’я.

Вище викладені обставини потягло за собою регресію мого захворювання та тимчасову втрату працездатності(Лікарняний лист Додаток №6)

Посилання відповідача на Положення про 47 професійну пожежну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - ППЧ) у зв’язку з несвоєчасними виплатами, не витримує ніякої критики і саме у зв’язку з тим, що держава, встановленими нормативно-правовими актами, гарантує право на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я.

А витрати, пов'язані з оплатою відпусток здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці – ст..23 Закон України «Про відпустки», отримані відповідачем своєчасно.

Такі кошти 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів отримує у відповідності до укладеного Договору про виконання робіт з охорони території підприємства від пожеж за обслуговування на договірній основі об'єкту – ПАТ «НЗФ».

Згідно п. 3.1. Договору №1503520 – ціна цього Договору визначена Сторонами і складає – 1 532 568.28 грн..

Згідно п.6.1.6. Договору №1503520 відповідач за власний рахунок зобов’язаний забезпечити трудовими, соціально-побутовими та іншими пільгами (медичне обслуговування, профілакторно-, курортно-санаторне лікування,…) передбаченими для власних працівників, соціальний захист працівників ППЧ-47.

Незважаючи на те, що відпускні мені були нараховані в липні 2015р., вони були перераховані тільки в серпні місяці.

Таким чином твердження відповідача що мої вимоги на виплату відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, за три дні до початку відпустки – «Посилання Позивачки, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна була виплачена до початку відпустки є безпідставною.» - протирічить вимогам чинного законодавства.

Твердження відповідача, що «Станом на 31.07.2015 року на розрахунковому pax. № 35228251001025, що відкритий в УДКСУ м. Нікополя було не достатньо коштів, а саме 343,23 грн., що підтверджує банківська виписка №1 від 06.08.2015 року (копія додається).» не витримує ніякої критики.

Це можна побачити, коли більш детально розглянути надані Відповідачем виписки по рахункам.

47 ППЧ має, як мінімум два рахунки:

№ 1. 31252251101025 - рахунок на який заходять грошові кошти від ПАТ НЗФ по Договору № 503520 від 01.07.2015року.(виписка від 23.07.2015р.).

№ 2. 35228251001025 - рахунок в УДКСУ м, Нікополь на який перераховуються всі кошти з вище зазначеного рахунку і є рахунком для виплат.(виписки від 27.07.2015р., 06.08.2015р., 10.08.2015р.).

Розглянемо рух коштів по рахунку № 1.

23.07.2015р. на рахунок 1(31252251101025) надходження коштів у сумі 126 880,69 грн. від ПАТ НЗФ за охорону об'єкта І половина липня 2015р. Договір № 1503520 від 01.07.2015р. Перерахування коштів у сумі 126880,69 грн. на свій рахунок 2(35228251001025).

Розглянемо рух коштів по рахунку № 2.

27.07.2015р. Залишок коштів на початок операційного дня 81 788,16 грн. Попередній рух коштів здійснювався 24.07.2015р. - ця виписка по рахунку відсутня.

Перерахунок коштів від 23.07.2015р.(126880,69грн.) та залишок на початок операційного дня 81 788,16 грн. свідчить про витрати у сумі 45092,53 грн. 24.07.2015р.(як різниця між 126880,69-81788,16). З рахунку 2 впродовж операційного дня була проведена оплата на загальну суму 81 444,53 грн. (в том числі і виплата мені 1000 грн. - авансу за липень 2015р.). Залишок на кінець операційного дня склав 343,22 грн.

06.08.2015р. Залишок на початок операційного дня склав 343,22 грн. Попередній рух - 27.07.2015р. Впродовж операційного дня надходить перерахування у сумі 126 880,69 грн. з рахунку І та нез'ясована сума 42 293,56грн., що свідчить про те що 24.07.2015р. сума 42 293,56грн. була повернута з рахунку 2 - на рахунок І, а різниця витрат(45 092,53 - 42 293,56=2798,97) витрачена на інші потреби. Докази подібних перерахувань додаю зі справи №182/68/16ц(виписка за 24.12.2015р. - операція №4(перерахування власних надходжень (ручна) на рахунок). Зважаючи на все вище перераховане залишок коштів на рахунку 1 на 31.07.2015р. склав 42 293,56грн., а залишок коштів на рахунку 2 склав 343, 22 грн.

Загальний залишок коштів по обом рахункам склав 42 636,78грн..

Якщо навіть з цієї суми і треба було оплатити ПДВ то це повинна була б бути тільки частина від цієї суми, а залишок в розмірі більше 22 000 грн. якраз і є та сума з якої мені повинні були своєчасно виплатити відпускні. 

Виходячи з цього кошти в частині були присутні станом на 31.07.2015р., але не на заявленому Відповідачем рахунку. Розрахунок зі мною по відпускним та матеріальній допомозі на оздоровлення міг бути виконаний в повному обсязі без порушень строків виплат. Кількість проплат з працівниками ніяк не залежить від двох перерахувань від ПАТ НЗФ на місяць. Що свідчить з грудневих перерахунків (3 рази).

Небажання виплатити в строк відпускні при наявності грошових коштів свідчить про відсутність організації роботи у 47 ППЧ з питань трудового законодавства України.

Під великим питанням є надана заявка №301 від 12.06.2015р., де була заявлена щомісячна плата на утримання 47 ППЧ за липень 2015рік на загальну суму 223 599,24грн., що ніяк не відповідає тим сумам грошових коштів які надійшли 126 880,69 грн(виписка від 23.07.2015р.) та 126 880,69 грн.(виписка від 06.08.2015 грн.) на загальну суму 253 761,38 грн.(різниця 30 162,14 грн.)..

Твердження відповідача, що «Розрахунок з Позивачкою проведено відповідно з умовами Договору № 1503520 від 01.07.2015 про виконання робіт з охорони території ПАТ «Нікопольскій завод феросплавів» від пожеж без порушення строків виплати відпускних.» не витримує ніякої критики і є намаганням уникнути відповідальності.

Згідно ст. 28 Закону України «Про відпустки»: Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.

У відповідності до:

-- ч.1 ст.16 ЦК України: 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

-- п.9) ч.2 ст.16 ЦК України: 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-- п.1) ч.1 ст. 268 ЦК України:1. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

-- до ч.1 ст. 237.-1. КЗпП України: Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 

-- Абз.4 п. 2.3. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Стріхаря Володимира Васильовича щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237.-1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, Справа № 1-5/2012: 

«У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.»

-- постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Які ще потрібні докази Відповідачу на те, що я захворіла, а кошти на лікування чекала 13 днів, хоча ще до відпустки могла своєчасно зробити профілактику захворювання, написала заяву про надання відпускних не пізніше ніж за три дні до відпустки, яка була проігнорована. А перебуваючи у відпустці, я не змогла ні оздоровитись сама, ні оздоровити двох своїх дітей, як це було заплановано ще рік тому. Тому що лікувалась 10 днів. Я в цілому «випала» з нормального повноцінного ритму життя,  мною були втрачені нормальні життєві зв’язки, від мене вимагалось додаткові зусилля для організації свого життя – я немогла була приділяти належної уваги дітям, чоловіку, батькам, які чекали на мою відпустку цілий рік. 

Моральну шкоду завдану мені несвоєчасною виплатою відпускних та не можливості мені своєчасно оздоровитись ні самій, ні оздоровити двох своїх дітей, як це було заплановано ще рік тому, я оцінюю в розмірі 2-х посадових окладів, що складає 3102 грн. - станом на серпень 2015року.

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, Конституції України, ЦК України, Конвенції N 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. №2481-111, Закону України «Про відпуски», керуючись ст..31 ЦПК України

                                                                           ПРОШУ:

1.Визнати порушення строків виплати відпускних, згідно ст. 21 Закону України «Про відпуски», Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській   області з охорони об'єктів,  47 Професійної пожарної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, неправомірними.

2. Стягнути з відповідачів: Головного управління державної служби України з  надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській  області з охорони об'єктів , 47 Професійної пожарної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, на мою, Кириченко Наталії Михайлівни, користь моральну шкоду у розмірі 2-х посадових окладів, що складає 3102 грн. станом на серпень 2015року.

3. Стягнути з відповідачів на мою, Кириченко Наталії Михайлівни, користь судовий збір.

Додаток: 

- копія заяви -2;

05.04.2016р.                                                                           Н.М.Кириченко

Справа № 182/401/16-ц Провадження № 2/0182/495/2017 

                                                                         РІШЕННЯ

Іменем України 

02.03.2017 року    

м. Нікополь Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: 

головуючого-судді: Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар: Скоробогатова А.О.

за участю позивача Кириченко Н.М.

представника позивача Корякова А.І.

представників відповідача Безпалько О.П. Яцик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом Кириченко Наталі Михайлівни до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об"єктів про порушення строків виплати відпускних та відшкодування моральної шкоди за її несвоєчасну виплату, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про порушення строків виплати відпускних та відшкодування моральної шкоди за її несвоєчасну виплату.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вона працює в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів з 2009 року, на посаді начальника групи аварійно-рятувальних робіт з червня 2013 року (Наказ №.44 від 01.06.2013 року). В період з червня 2015 року по липень 2015 року вона особисто виконувала роботу за відсутніх працівників з розширенням зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт (Лист вих.№ 353 від 14.07.2015 року), що спричинило її втому і необхідність негайного оздоровлення. Відпустка їй надавалась у відповідності до затвердженого графіку, який відповідач зобов'язаний дотримуватись і своєчасно планувати виплату відповідних виплат відпускних. З 03.08.20015 року, згідно з Наказом № 64 від 20.07.2015 року, вона знаходилась у щорічній відпустці без виплати відпускних до 10.08.2015 року, що підтверджує виписка по зарплатній картці ПАТ КБ „ПриватБанк" № 5168742017665112 за період з 01.07.2015 року по 01.10.2015 року. Цим порушено вимоги ст.21 Закону України „Про відпуски", оскільки заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до її початку. І це незважаючи на те, що нею подано заяву на начальника 47 ППЧ про виплату відпускних (вхід.№ 33) ще 28.07.2015 року, яка залишилась без уваги. Таким чином, вона під час оплачуваної щорічної відпустки, не маючи достатнього життєвого рівня, залишилась без виплати відпускних у встановленні строки, у відповідності до вимог чинного законодавства: Конвенції N 132 „Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ст.43, 45, 48, 49 Конституції України, Закону України „Про відпустки" тощо. Вона не змогла отримати необхідну медичну допомогу, оздоровитись, відновити належним чином своє здоров'я. Вище викладені обставини потягли за собою регресію її захворювання та тимчасову втрату працездатності. Посилання відповідача на Положення про 47 професійну пожежну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - ППЧ) у зв'язку з несвоєчасними виплатами, не витримує ніякої критики і саме у зв'язку з тим, що держава встановленими нормативно-правовими актами

гарантує право на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров"я. Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємства, призначених на оплату праці - ст.23 Закон України „Про відпустки", отримані відповідачем своєчасно. Такі кошти 47 ГІПЧ 1У ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів отримує у відповідності до укладеного Договору про виконання робіт з охорони території підприємства від обслуговування на договірній основі об'єкту - ПАТ „НЗФ". Згідно п.3.1. Договору № 1503520, - ціна цього Договору визначена сторонами і складає - 1 532 568, 28 грн. Згідно п.6.1.6. Договору №1503520, відповідач за власний рахунок зобов'язаний забезпечити трудовими, соціально-побутовими та іншими пільгами (медичне обслуговування, профілакторно-санаторне лікування тощо),

передбаченими для власних працівників, соціальний захист працівників ППЧ-47. Незважаючи на те, що відпускні їй були нараховані в липні 2015 року, вони були перераховані аж в серпні місяці. Таким чином, твердження відповідача, що її вимоги на виплату відпускних, матеріальної допомоги та на оздоровлення за три дні до початку відпустки, протирічить вимогам чинного законодавства. Твердження відповідача, що „станом на 31.07.2015 року на розрахунковому pax. № 35228251001025, що відкритий в УДКСУ м.Нікополя було не достатньо коштів, а саме 343,23 грн., що підтверджує банківська виписка № 1 від 06.08.2015 року", не витримує ніякої критики. Це можна побачити, коли більш детально розглянути надані відповідачем виписки по рахункам. 47 ППЧ має як мінімум два рахунки: № 1.-

31252251101025 - рахунок, на який заходять грошові кошти від ПАТ „НЗФ" по Договору № 503520 від 01.07.2015 року, та № 2. - 35228251001025 - рахунок в УДКСУ м.Нікополь, на який перераховуються всі кошти з зазначеного рахунку і є рахунком для виплат. 23.07.2015 року на рахунок № 1 (31252251101025) надійшло коштів у сумі 126 880,69 грн. від ПАТ „НЗФ" за охорону об'єкта і половину липня 2015 року. Договором № 1503520 від 01.07.2015 року

перераховано кошти у сумі 126 880,69 грн. на свій рахунок № 2 (35228251001025). 27.07.2015 року Залишок коштів на початок операційного дня - 81 788.16 грн. Попередній рух коштів здійснювався 24.07.2015 року - ця виписка на рахунку відсутня. Перерахунок коштів від 23.07.2015 року - 126 880,69грн. та залишок на початок операційного дня в сумі 81 788,16 грн. свідчить про витрати у сумі 45 092,53 грн. 24.07.2015 року (як різниця між 126 880,69 грн. та

81 788,16 грн.). З рахунку № 2 впродовж операційного дня була проведена оплата на загальну  суму 81 444,53 грн. (в том числі і виплата їй 1 000 грн. авансу за липень 2015 року). Залишок на кінець операційного дня склав 343 грн. 22 коп. 06.08.2015 року залишок на початок операційного дня склав 343,22 грн. Попередній рух - 27.07.2015 року. Впродовж операційного дня надійшло перерахування у сумі 126 880,69 грн. з рахунку № 1 та нез'ясована сума в 42 293,56 грн., що свідчить про те, що 24.07.2015 року сума в 42 293,56 грн. була повернута з рахунку № 2 - на рахунок № 1, а різниця витрат (45 092,53 гри.- 42 293,56 грн. = 2798,97 грн.) витрачена на інші потреби. Зважаючи на все вище перераховане, залишок коштів на рахунку № 1 на 31.07.2015 року склав 42 293,56 грн., а залишок коштів на рахунку № 2 склав 343 грн. 22коп. Загальний залишок коштів по обом рахункам склав 42 636,78 грн. Якщо навіть з цієї суми і треба було оплатити ПДВ, то це повинна була б бути тільки частина від цієї суми, а залишок в розмірі більше 22 000 грн. якраз і є та сума, з якої йому повинні були своєчасно виплатити відпускні. Виходячи з цього, кошти в частині були в наявності станом на 31.07.2015 року, але не на заявленому відповідачем рахунку. Розрахунок з нею по відпускним та матеріальній допомозі на оздоровлення міг бути виконаний в повному обсязі без порушень строків виплат. Кількість проплат працівниками ніяк не залежить від двох перерахувань від ПАТ „НЗФ" на місяць. Що свідчить з грудневих перерахунків (3 рази). Небажання виплатити в строк відпускні при наявності грошових коштів свідчить про відсутність

організації роботи у 47 ППЧ з питань трудового законодавства України. Під великим питанням є надана заявка № 301 від 12.06.2015 року, де була заявлена щомісячна плата на утримання 47 ППЧ за липень 2015 року на загальну суму 223

599,24 грн., що ніяк не відповідає тим сумам грошових коштів, які надійшли 126 880,69 грн. (виписка від 23.07.2015 року) та 126 880,69 грн. (виписка від 06.08.2015 грн.) на загальну суму 253 761,38 грн. (різниця 30 162,14 грн.). Твердження відповідача, що „розрахунок з позивачкою проведено відповідно з умовами

Договору № 1503520 від 01.07.2015 року про виконання робіт з охорони території ПАТ „Нікопольський завод феросплавів" від пожеж без порушення строків виплати відпускних", не витримує ніякої критики і є намаганням уникнути відповідальності. Згідно ст.28 Закону України „Про відпустки", особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством. У відповідності до ч.І ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з п.1 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В абз.4 п.2.3 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Стріхаря Володимира Васильовича щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 1 17, 237.1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, Справа № 1-5/2012 наголошено, що у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 2371 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Які ще потрібні докази відповідачу про те, що вона захворіла, а кошти на лікування чекала 13 днів, ще до відпустки могла своєчасно зробити профілактику захворювання, написала заяву про надання відпускних не пізніше, ніж за три дні до відпустки, яка була проігнорована. А перебуваючи відпустці, вона не змогла ні оздоровитись сама, ні оздоровити двох своїх дітей, як це було заплановано ще рік тому. Тому, що лікувалась 10 днів. Вона в цілому „випала" з нормального повноцінного ритму життя, нею були втрачені нормальні життєві зв'язки, від неї вимагались додаткові зусилля для організації свого життя, бо вона не могла приділяти належної уваги дітям, батькам, які чекали на її відпустку цілий рік. Моральну шкоду, завдану їй несвоєчасною виплатою відпускних та неможливості своєчасно оздоровитись ні самій, ні оздоровити двох своїх дітей, як це було заплановано ще рік назад, вона оцінює в розмірі 2-х посадових окладів станом на серпень 2015 року, що складає 3 102 грн. За таких обставин звернулась до суду і просить визнати порушення строків виплати відпускних, згідно ст.21 Закону України „Про відпуски", Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів та 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів неправомірними та стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду у розмірі 2-х посадових окладів станом на серпень 2015 року, що складає 3 102 грн. і судовий збір.

Представник відповідача - Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - надав до суду заперечення, в яких посилається на ту обставину, що приписами ст.80.91 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у тому числі за даними Інтернет-ресурсу державного підприємства „Інформаційно-ресурсний центр", державним реєстратором 20.02.2013 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.03.2013 року № 3 (зі змінами), Головне управління є територіальним органом ДСНС України. Відомості щодо Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об^єктів в Реєстрі відсутні. Таким чином, заявлена позивачкою юридична особа не може виступати відповідачем у суді і позовні вимоги до неї не можуть бути висунуті, а тому заява про уточнення позовних вимог у справі № 182/401/16-ц підлягає

залишенню без руху з мотивів невідповідності вимогам ст. 119,120 ЦПК України. Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області вважає, що заява є необгрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. У позові зазначено, що відпустка позивачці надана, згідно наказу начальника 47 ППЧ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів № 64 від 20.07.2015 року з 03 серпня 2015 року. Невчасна виплата відпускних, відповідно до п.2 ст.11 Закону про відпустки, служить підставою для перенесення відпустки. Підприємство не має права відмовити працівникові, який звернувся із заявою про перенесення відпустки у зв'язку з такою обставиною. Про перенесення відпустки, у зв'язку з невчасною виплатою відпускних Кириченко Н.M. до начальника 47 ППЧ ГУ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів із заявою не зверталась. Згідно наданого позивачкою листка непрацездатності, серії АГХ № 950270, виданого 03 серпня 2015 року КЗ „НЦПМСД" амбулаторія № 8, вона з 03.08.2015 року по 12.08.2015 року перебувала на лікарняному. Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Закону України „Про відпустки" та п.1 ч.2 ст.80 Кодексу законів про працю України, щорічну відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку. Засвідчується тимчасова непрацездатність лікарняним листком, зразок якого та інструкцію із заповнення, затверджено наказом МОЗ України, Мінпраці України. ФСС з ТВП ФСС НВВ від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406. Період тимчасової непрацездатності під час перебування працівника в щорічній відпустці оплачують у звичайному порядку (ч.2 ст.35 Закону № 2240): перші п'ять днів - за рахунок роботодавця, інші дні - за рахунок Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності. Розмір лікарняних залежить від страхового стажу та наявності пільгового статусу в застрахованої особи (ст.37 Закону № 2240). Для продовження відпустки у зв'язку із хворобою працівнику достатньо повідомити безпосереднього керівника, відділ кадрів або іншу уповноважену особу, направивши телеграфне, факсимільне чи інше письмове повідомлення або повідомити в інший спосіб, а після виходу на роботу - надати листок непрацездатності. Зауважимо, що рішення про продовження відпустки або перенесення її на інший період має прийматися за згодою між працедавцем і працівником. Як правило, оформляється таке рішення заявою працівника і наказом керівника підприємства (лист Мінсоцполітики України від 31.01.2012 року № 30/13/133-12). Так, на підставі заяви Кириченко Н.М. від 13.08.2015 року, згідно наказу заступника начальника 47 ППЧ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів від 13.08.2015 року № 71-а строк щорічної відпустки позивачки було продовжено/перенесено на 10 календарних днів з 04 вересня 2015 року по 13 вересня 2015 року. Таким чином, перебіг щорічної відпустки позивачки почався з 13 серпня 2015 року. Позивачка зазначає, що відпускні вона отримала 10.08.2015 року. Посилання позивачки, що вона під час відпустки знаходилась без відпускних, не мала достатнього життєвого рівня і не змогла отримати необхідну медичну допомогу, оздоровитись і відновити своє здоров'я є безпідставним. Згідно вимог ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України „Про відпустки" позивачці забезпечено виплату коштів відпускних за три дні до початку відпустки. 11 Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області вважає, що звернення до суду не може бути джерелом для невиправданого збагачення. Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди посилається на листок непрацездатності щодо хвороби на гостру респіраторну вірусну інфекцію (ГРВІ або застуда). Застуда - заразне захворювання і передається повітряно-крапельним шляхом (чхання, кашель), а також - через слиз, в якому вірусна інфекція живе довше, ніж на повітрі або в сухому місці (через загальні предмети побуту, руки, поручні в громадському транспорті тощо). Відповідно до підпункту 2 частини

третьої ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування

враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювачів та вини останніх в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони  заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йомушкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Кириченко Наталія Михайлівна не надала жодних доказів щодо характеру, глибини та тривалості страждань. Це питання, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції № 53 від 08.10.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 року за № 705/3145, повинно визначатись шляхом проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи, якою визначається наявність моральної шкоди та можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання.    

Відповідно до чинного законодавства, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тобто, якщо ст.66 ЦПК України передбачений висновок експерта, який містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом, то його не можуть замінити голослівні твердження позивача або власноручний розрахунок матеріальних збитків позивача без належних підтверджень тощо. Недотримання всіх вказаних норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення, відповідно до ч 1 п.4 ст.309 ЦПК України. Необхідність проведення такої експертизи, зокрема, підтверджується і п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року, де зазначено, що „розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану". Однак, позивачка не надала суду висновку такої експертизи, яка б обумовлювала зазначений позивачем розмір грошової компенсації (3102 грн.). З аналізу норм цивільного законодавства випливає, що моральна шкода може полягати, зокрема, у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Окрім цього, протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; але, як вже було зазначено, позивачка не навела в заяві фактів таких протиправних діянь відповідачів. Як визначено в ст.1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала". 

Так само Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року зазначено, що „розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина". Позивачкою не надано суду доказів того, що саме між протиправним діянням Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та настанням моральної шкоди наявний причинний зв"язок, як і не доведено, що така шкода їй була спричинена. А тому Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області вважає, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають. Вимога Кириченко Наталії Михайлівни щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 2-х посадових окладів, що складає 3 102 грн. станом на серпень 2015 року, не ґрунтується на законі. Так, відповідно до ст.34 Закону України „Про оплату праці", ст.2 Закону України від 19 жовтня 2000 року „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", 4.7 ст.40 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Згідно із пп.5, 7 Порядку № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування па випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Згідно Положення про 47 професійну пожежну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 № 301: п.1.14. ППЧ утримується за рахунок коштів об'єктів; має право укладати договори та угоди, набувати майнові та особисті немайнові права й обов'язки, бути позивачем чи відповідачем у суді, відповідно до вимог чинного законодавства України. Він несе відповідальність за своїми зобов 'язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством. ППЧ не несе відповідальності за зобов'язання територіального органу, ДСНС України, відповідно територіальний орган та ДСНС України не несуть відповідальності за зобов"язаннями ППЧ; п.5.3 джерелами фінансування ППЧ є кошти підприємств, установ і організацій, отримані ППЧ за обслуговування на договірній основі об 'єктів; начальник ППЧ, згідно п.7.20, розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису на утримання ППЧ. Відпускні позивачці в сумі 2 675,30 грн. були нараховано в липні 2015 року, що підтверджується відомістю нарахування заробітної плати за липень 2015 року. Перерахування відпускних позивачки було здійснено 10.08.2015 року, що підтверджується випискою банку № 3 від 10.08.2015 року та відомістю зарахування заробітної плати на банківські картки № 001. Розрахунки із заробітної плати та інших виплат в 47 ППЧ знаходяться в прямій залежності від оплати ПАТ „Нікопольский завод феросплавів", виконаних 47 ППЧ робіт з охорони від пожеж та провадяться на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт і здійснюються два рази на місяць, в аванс з 15-го по 25-е, та в остаточний розрахунок по заробітній платі з 01-го по 10-е число кожного місяця. Затримка виплати позивачці її доходів на один і більше календарних місяців відсутня. У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних умовах для життя і здоров"я умовах тощо), яке призвело до його морального страждання, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Позивачці Кириченко Наталі Михайлівні 47-ю ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів було своєчасно проведено нарахування та виплату заробітної плати, відпускних, допомоги на оздоровлення, оплати лікарняних листів, відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем не порушувалися її законні права. Тому просять суд в позові Кириченко Наталі Михайлівни до Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області про порушення строків виплати відпускних та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача - Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об"єктів - також надав до суду заперечення, в яких посилається на те, що, відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції N 132 ..Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ратифікованої Законом України від 29.05.2001 року за № 2481-1 1 1, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця. Згідно наказу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 01.06.2013 № 44, позивачка була призначена на посаду начальника групи аварійно – рятувальних робіт 47 професійної пожежної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів з 2 червня 2013 року. Згідно Положення про 47 професійну пожежну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 року № 30: п.1.14. ППЧ утримується за рахунок коштів об'єктів; п.5.3. Джерелами фінансування ППЧ є кошти підприємств, установ і організацій, отримані ППЧ за обслуговування на договірній основі об'єктів; п.8.3. Встановлення надбавок, доплат та преміювання працівників здійснюється тільки в межах, передбачених кошторисом, а також фактичних надходжень коштів за договорами про охорону об'єктів від пожеж.

Відповідно до п.4.1 Договору № 1503520 від 01.07.2015 року про виконання робіт з охорони території ПАТ „Нікопольський завод феросплавів", від пожеж розрахунки

проводяться на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати замовником виконаної роботи за цим Договором щомісяця в національній валюті України не пізніше 15 та 30 числа шляхом перерахування належної до сплати суми на рахунок 47 ППЧ в установу Державної казначейської служби України, згідно з наданим рахунком. Відпускні позивачці в сумі 2 675,30 грн. було нараховано в липні 2015 року, що підтверджується відомістю нарахування заробітної плати за липень 2015 року. Перерахування відпускних позивачки було здійснено 10.08.2015 року (сума 3 581,88 грн., в тому числі заробітна плата за липень 2015 року), що підтверджується випискою банку № 3 від 10.08.2015 року та відомістю зарахування заробітної плати на банківські картки № 001. Розрахунки із заробітної плати та інших виплат в 47 ППЧ знаходяться в прямій залежності від оплати ПАТ „Нікопольський завод феросплавів", виконаних 47 ППЧ робіт з охорони від пожеж та провадяться на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт і здійснюються два рази на місяць, в аванс з 15-го по 25-е, та в остаточний розрахунок по заробітній платі з 01-го по 10-е число кожного місяця. Включити суму відпускних, нарахованих Кириченко Н.М. у відомість нарахування зарплати за І половину липня 2015 року, тобто в аванс, відсутня можливість у зв'язку з тим, що відомість та пакет документів в УДКСУ на оплату за перші 15 днів роботи працівників частини формується до 20 числа кожного місяця з метою своєчасної виплати працівника коштів за рахунок надходжень від об'єкту, що охороняється ПАТ „Нікопольський завод феросплавів"). Наказ на відпустку позивачки видано 20.07.2015 року. Надходження коштів на розрахунковий рахунок за послуги за І половину липня 2015 року відбулося 23.07.2015 року, що підтверджує банківська виписка № 5 від 23.07.2015 року, аванс за І половину липня 2015 року працівникам частини сплачено 27.07.2015 року, що підтверджує банківська виписка № 7 від 27.07.2015 року, в тому числі Кириченко Н.М. зараховано на банківську картку 1000,00 грн., що підтверджує відомість зарахування на картки зарплати за І половину липня 2015 року № 188. Станом на 31.07.2015 року на розрахунковому рахунку № 35228251001025, що відкритий в УДКСУ м.Нікополя було недостатньо коштів, а саме 343,23 грн., що підтверджує банківська виписка № 1 від 06.08.2015 року. Остаточний розрахунок по заробітній платі та відпускних з Кириченко Н.М. здійснено 10.08.2015 року, згідно банківської виписки № 3 від 10.08.2015 року.

Надходження коштів на утримання частини від ПАТ НЗФ відбулося 06.08.2015 року, що підтверджує банківська виписка № 1 від 06.08.2015 року. Оскільки 08.09.08.2015 року - вихідні дні, зарахування на картки працівникам здійснено саме 10.08.2015 року. Посилання позивачки, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна була виплачена до початку відпустки є безпідставною. Згідно з чинними умовами оплати праці бюджетних установ, закладів та організацій, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ,закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30 серпня 2002 року № 1298, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам цих установ, закладів та організацій матеріальну допомогу, зокрема на оздоровлення в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік. Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік, як на підставі заяви про надання відпустки так і окремої заяви, тобто вона може виплачуватися незалежно від надання відпустки. Розрахунок з позивачкою проведено відповідно з умовами Договору № 1503520 від 01.07.2015 року про виконання робіт з охорони території ПАТ „Нікопольскій завод феросплавів" від пожеж без порушення строків виплати відпускних. Крім того, у відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п.2 Постанови, спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України, у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України „Про захист прав споживачів" і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відповідно до п.5 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають з'ясуванню характер правовідносин сторін і якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин. Слід відмітити, що вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою відпускних пов'язані із роботою в 47 ППЧ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів. Чинним законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, пов'язаних з роботою в ППЧ по охороні об'єктів, зокрема у спорах щодо несвоєчасної виплати відпускних. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2001 року № 5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю -зших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Під час відпустки позивачка захворіла на гостру респіраторну вірусну інфекцію (ГРВІ), якою могла заразитися де завгодно, і тому не вбачається причинно-слідчого зв'язку між застудою та виплатою відпускних. Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди посилається на довідку медичної установи, однак є незрозумілим, з яких обставин позивачка визначила розмір моральної шкоди в розмірі 2-х посадових окладів, що складає 3 102 грн.Ч.2 ст.233 КЗпП України визначеного у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, однак не застосовується у зв'язку з відсутністю спору про стягнення сум відпускних. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться в разі затримки на 1 і більше календарних місяців виплати доходів. Позивачці були виплачені всі належні з підприємства суми в строк. Оскільки позивачкою не було дотримано строку, передбаченого ч.І ст.233 КЗпП України, тримісячного терміну позовної давності при подачі позову про стягнення моральної шкоди, та не ставилось питання про поновлення строку звернення до суду за зазначеним позовом, то вважають, що позивачці потрібно відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В судовому засіданні позивач Кириченко Н.М. свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд їх задовольнити. Суду пояснила, що у відповідача ППЧ - 47 були кошти для виплати їй відпускних та матеріальної допомоги. Однак, чому вони не видали їй відпускні та матеріальну допомогу вчасно не знає.

Представник позивача Коряков А.І. в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки також підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що відпустка його довірительки була запланована, згідно з графіком, заздалегідь і у відповідача була можливість виплатити його довірительці відпускні та матеріальну допомогу своєчасно. Невиплата відпускних в строк, передбачений законом, є грубим порушенням Конституції України та інших законодавчих актів. У відповідачів кошти на виплату його довірительці відпускних були, але на іншому рахунку. Однак, відпускні його довірительці відповідачі могли виплатити вчасно, перекинувши кошти з рахунку на рахунок. Та через те, що позивачка вже звернулась до суду з позовом до відповідачів про виплату їй компенсації, відповідачі навмисно затримали виплату їй відпускних та матеріальної допомоги, бо ставлення до неї змінилось на негативне. Розцінюють це як помсту з боку відповідачів за звернення позивачки до суду. Відповідачі створювали всі умови для того, щоб вижити позивачку з роботи.

Представник відповідача Безпалько О.П.    позовні вимоги не визнав в повному обсязі і суду пояснив, що позивачка не є держслужбовцем, на неї Закон України „Про державну службу" не розповсюджується. Як і на них. Дійсно, позивачка кілька днів пропрацювала в своєму підрозділі одна, оскільки працівники пішли в заплановану тарифну відпустку, про що, до речі, клопотала сама позивачка, розуміючи, що залишиться працювати одна. Однак, позивачка працювала одна не два місяці, як зазначити в позові, а лише по кілька днів: в червні - 5 днів, а в липні - 7 днів. Це не могло спричинити таку сильну перевтому, яка поклала позивачку в лікарню. Крім того, позивачка хворіла на ОРВІ, яке могла отримати будь-де. І твердження представника позивача, що хвороба стала наслідком перевтоми позивачки, оскільки у неї від роботи ослаб імунітет, це домисли самого представника позивачки, які не ґрунтуються на висновках експертизи та не підтверджені документально. Крім того, в перший день відпустки позивачка пішла на лікарняний, про це він дізнався від когось з працівників. І фактично відпустка у позивачки розпочалась 13.08.2015 року, а відпускні були їй виплачені 11.08.2015 року, тобто рівно в строки, визначені законом. Тому жодного порушення чинного законодавства з їх боку не було. Тому ні про яку моральну шкоду, заподіяну ними позивачці говорити взагалі не можна. Просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Яцик О.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі і суду пояснила, що вони - бюджетна установа. Матеріальна допомога, яка була заплачена позивачці 25.08.2015 року, може бути виплачена в будь-який термін протягом року, її виплата не прив"язується до відпустки, як помилково вважає позивачка. На відпустку і на матеріальну допомогу пишуться 2 різні заяви і виносяться 2 різних накази. Представник позивачки помилково вважає, що якщо установа - державна, то всі її працівники - державні службовці. Ця думка є хибною. Позивачка не є державним службовцем і на неї Закон України -Про держслужбу" не розповсюджується. Вважають, що терміни виплати відпускних не порушені. Вони мають 3 рахунки: доходний рахунок, куди зараховуються відплатні кошти. З цього рахунку в казначействі переводяться кошти на другий рахунок, з якого вони можуть виплачувати заробітну плату працівникам, відпускні, оздоровчі. А третій рахунок існує для обліку цільових призначень фонду соцстрахування, з якого виплачуються кошти по лікарняних тощо. Позивачка апелює виплатами на рахунках, не володіючи повною інформацією. Рух коштів по названих рахунках відображено в таблиці, яку вона склала і зараз надала. Конкретно по справі, яка зараз розглядається, пояснює, що аванс був сформований до 16 липня, а по відпусці позивачки - 20 липня, оскільки наказ на відпустку позивачки видано 20.07.2015 року. Чекати заяви з різними датами в них немає можливості, бо порушаться строки виплати авансу та заробітних плат. На 31 липня 2015 року були зроблені всі видатки і коштів на рахунку, з якого провадяться виплати відпускних, не залишилось. Відпускні позивачки були включені в інший фінансовий потік на початок серпня 2015 року. Це стосувалось не лише позивачки, а й інших працівників. Тому твердження представника позивачки про упередженість стосовно саме його довірительки не відповідає дійсності. Крім того, у відпустку позивачка фактично і документально пішла лише з 13.08.2015 року, оскільки з 01.08.2015 року (з першого дня відпустки) знаходилась на лікарняному. В зв"язку з тим, що на їхній рахунок гроші надійшли 06.08.2015 року, позивачці було перераховано відпускні 10.08.2015 року, саме за 3 дні до відпустки, як того вимагає законодавство. Тому з їх боку ніякого порушення чинного законодавства не відбулось. Крім того, для повної картини їх фінансового стану та руху коштів на рахунках, пояснює, що в червні 2015 року було введено електронне декларування податкової накладної. Вони можуть її зареєструвати лише, коли в них є позитивний баланс на електронному рахунку. Оскільки їх організація є бюджетною установою і не є прибутковою, для того, щоб зареєструвати податкову накладну, вони звернулись до ПАТ НЗФ з проханням перерахувати їм кошти на рахунок авансом, щоб вони могли зареєструвати податкову накладну. Ці кошти одразу були перераховані. Це стосується тих коштів, по яких позивачкою в позові було зазначено, що їй не зрозуміло звідки взялись на рахунку гроші в сумі 42 293 грн. 56 коп. Крім того, відповідальність за невчасне перерахування відпускних, згідно чинного законодавства, наступає лише у випадку затримки більше 1 місяця. В них такої затримки не було. Тому вимоги позивачки про стягнення з них моральної шкоди є безпідставними. Більш того, вважають, що гостре вірусне захворювання, на яке перехворіла позивачка на початку відпустки не є наслідком невиплати їй відпускних або вдаваної перевтоми на роботі. Крім того, наголошує, що графік відпусток складається без зазначення дати відпустки, там зазначається тільки місяць відпустки, що й затверджує начальник. А потім працівники пишуть заяви на відпустки, в яких вказують число, коли їм зручно піти у відпустку. Повторює, що, коли позивачка написала заяву на відпустку (16.07.2015 року) вони вже сформували виплату і чекали на проплату з НЗФ, тому можливості щось скорегувати в них не було. Через це відпускні позивачки були закладені в наступну проплату, яка надійшла лише 06.08.2015 року.

Представник відповідача - Головного управління державної служби країни з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - в судове засідання не прибув. Свою позицію виклав в запереченнях, поданих вище.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

визнання права;

визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право;

відновлення становища, яке існувало до порушення;

примусове виконання обов'язку в натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач прийнята на роботу до 47 ППЧ з охорони об'єктів, де з червня 2013 року працювала на посаді начальника групи аварійно-рятувальних робіт (а.с.3-4).

Відповідно до ст.74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Під час судового засідання було встановлено, що, відповідно до наказу № 64 від 20.07.2015 року, Кириченко Н.М. надано основну та додаткову щорічні відпустки за 2015 рік на 32 календарних дня з 03.08.2015 року по 03.09.2015 року за відпрацьований робочий рік з 03.02.2014 року по 02.02.2015 року (а.с.5).

Згідно зі ст.80 КЗпП України, щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина п"ята статті 79 цього Кодексу);

несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органомзаробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті 115 цього Кодексу).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або  продовжена у разі:

тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

настання строку відпустки у зв"язку з вагітністю та пологами;

збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв"язку з навчанням.

Як встановлено в судовому засіданні, з 03.08.2015 року по 13.08.2015 року позивачка Кириченко Н.М. перебувала на лікарняному в зв"язку з захворюванням на Г.Р.В.І. (а.с.11). Відповідно до наказу № 71-а від 13.08.2015 року, Кириченко Н.М. подовжено, в зв"язку з перебуванням на лікарняному з 03.08.2015 року по 12.08.2015 року під час щорічної основної відпустки за 2015 рік, строк відпустки терміном на 10 календарних днів з 04.09.2015 року по 13.09.2015 року (а.с.66, 104).

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

В судовому засіданні було встановлено, що 10.08.2015 року на картковий рахунок позивачки Кириченко Н.М. було перераховано заробітну плату разом з відпускними (а.с.6-7). Тобто рівно за три дні, коли в позивачки фактично розпочалась відпустка.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Кириченко Н.М.  і вважає за необхідне в позові відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. "4. 80, 115 КЗпП України, Законом України „Про оплату праці", суд, -

                              ВИРІШИВ:

В позові Кириченко Наталі Михайлівні - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було ухвалене без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І.О.Кобеляцька-Шаховал

Копія вірна. Оригінал знаходиться в матеріалах справи №2/0182/401/16ц провадження №2/182/495/2017.

Рішення не набрало чинності.

Суддя: 

Секретар: 

Нікопольський міськрайонний суд 

Дніпропетровської області

53213, м.Нікополь, вул. Шевченко, 201

Судова палата по цивільним справам                                                                                                      

апеляційного суду Дніпропетровської області

50074, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр. Дзержинського, 31

       по справі позивач:   

Кириченко Наталя Михайлівна 

35211, м.Нікополь, вул 

по справі відповідачі:    

1. Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

49670, м.Дніпропетровськ, вул.Короленко, 4, засоби зв'язку невідомі.

             

              2. 47 Професійна пожарна частина Головного  

              управління державної служби України з    

              надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській     

              області з охорони об'єктів 

35213, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, засоби зв'язку: 056-6654-355 Начальник Безпалько О.П.

на рішення від 02.03.2017 року, Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, справа № 182/401/16-ц провадження № 2/0182/495/2017 

                                             Апеляційна скарга 

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, далі суд, прийняв рішення від 02.03.2017 року, справа № 182/401/16-ц провадження № 2/0182/495/2017, яким у позові Кириченко Наталі Михайлівні - відмовив в повному обсязі.

З рішення суду від 02.03.2017р.: 

«Як встановлено в судовому засіданні, з 03.08.2015 року по 13.08.2015 року позивачка Кириченко Н.М. перебувала на лікарняному в зв"язку з захворюванням на Г.Р.В.І. (а.с.11). Відповідно до наказу № 71-а від 13.08.2015 року, Кириченко Н.М. подовжено, в зв"язку з перебуванням на лікарняному з 03.08.2015 року по 12.08.2015 року під час щорічної основної відпустки за 2015 рік, строк відпустки терміном на 10 календарних днів з 04.09.2015 року по 13.09.2015 року (а.с.66, 104).

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

В судовому засіданні було встановлено, що 10.08.2015 року на картковий рахунок позивачки Кириченко Н.М. було перераховано заробітну плату разом з відпускними (а.с.6-7). Тобто рівно за три дні, коли в позивачки фактично розпочалась відпустка.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Кириченко Н.М.  і вважає за необхідне в позові відмовити в повному обсязі.»

З викладеного як ВИСНОВОК: Судом дійсно встановлено, що письмово мене, як працівника, не  повідомлено про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну, що відпустка у мене, відповідно наказу №64 від 20.07.2015 року, - з 03.08.2015р., що мені дійсно не виплачено своєчасно відпускні, - не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, - до 03.08.2015р., ТІЛЬКИ 10.08.2015 року, під час мого лікування, на мій картковий рахунок було перераховано заробітну плату разом з відпускними, а згідно наказу № 71-а від 13.08.2015 року у мене фактично розпочалась відпустка тільки 13.08.2015р.. 

 Маємо те, що прийняте рішення суду незаконне, необґрунтоване:

1) судом у неповному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи;

2)  невідповідність висновків суду обставинам справи;

3)  порушено норми матеріального та процесуального права.

Це при тому, що:

1. Я, Кириченко Наталя Михайлівна, працювала в 47 ППЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, далі 47 ППЧ, з 2009 року, на посаді начальника групи аварійно-рятувальних робіт з червня 2013 року.

В період з червня 2015р. по липень 2015р. особисто виконувала роботу за відсутніх працівників з розширенням зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт. Що спричинило мені втому і необхідність негайного оздоровлення.

Відпустка мені надавалась у відповідності до затвердженого графіку, який відповідач зобов’язаний був дотримуватись і своєчасно планувати виплату відповідних виплат відпускних.

Згідно ч.4 ст.79 КЗпП України, ч.10 ст..11 Закону України «Про відпустки»: 4.Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

В 47 ППЧ в грудні кожного року на наступний рік складається графік відпусків, який погоджується з кожним працівником та затверджується  начальником. 

Тобто вже на початку року посадовим особам 47 ППЧ було відомо скільки треба акумулювати та в якому місяці грошових коштів для своєчасної виплати відпускних, матеріальної допомоги кожному з відпускників. 

Графік відпусток відповідачами суду надано. 

Вимушена звернути увагу суду, що в 47 ППЧ:

-- відомість та пакет документів в УДКСУ на оплату за перші 15 днів роботи працівників частини формується до 20 числа кожного місяця з метою своєчасної виплати працівника коштів за рахунок надходжень від об'єкту, що охороняється - ПАТ „Нікопольський завод феросплавів". 

Надходження коштів на розрахунковий рахунок за послуги за І половину липня 2015 року відбулося 23.07.2015 року, що підтверджує банківська виписка № 5 від 23.07.2015 року, аванс за І половину липня 2015 року працівникам частини сплачено 27.07.2015 року, що підтверджує банківська виписка № 7 від 27.07.2015 року, в тому числі Кириченко Н.М. зараховано на банківську картку 1000,00 грн., що підтверджує відомість зарахування на картки зарплати за І половину липня 2015 року № 188. 

--відомість та пакет документів в УДКСУ на оплату за другі 15 днів роботи працівників частини формується до 10 числа кожного місяця з метою своєчасної виплати працівника коштів за рахунок надходжень від об'єкту, що охороняється  - ПАТ „Нікопольський завод феросплавів". 

Тобто, щоб виплатити мені на початку місяця відпускні, відповідачі зобов’язані були включити суму відпускних, нарахованих мені, Кириченко Н.М., у відомість нарахування зарплати за І половину липня 2015 року, тобто в аванс і завчасно, не пізніше як за два тижні до початку відпустки, поставити у письмовій формі, мене до відому. 

Згідно ч.5 ст.79 КЗпП України, ч.11 ст..11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, саме посадові особи 47 ППЧ, при наявності таких особливостей виплаті заробітної плати, зобов'язані були письмово повідомити мене, як працівника, про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. А для виконання вимог чинного законодавства на рахунку 47 ППЧ вже повинні були бути грошові кошти на виплату мені відпускних.

Письмово мене відповідачі про дату початку відпустки не повідомили, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Мною ОСОБИСТО, а не посадовими особами відповідачів, подано 16.07.2015р. Заяву про надання відпустки згідно затвердженого графіку, не пізніше як за 2 тижні. 

Не виконання вимог чинного законодавства якраз і стало тією причиною, що відпускні мені були виплачені з груби порушенням вимог чинного законодавства.

Саме на підставі поданої мною заяви було прийнято наказ №64 від 20.07.2015 року про надання мені відпустки з 03.08.2015р..

 В кінці місяця додатково подано заяву від 28.07.2015 р. про виплату мені своєчасно заробітної плати до початку відпустки, але яка була посадовими особами просто проігнорована.

З 03.08.20015 згідно з Наказом №64 від 20.07.2015року я, позивач, знаходилась у щорічній відпустці без виплати відпускних до 10.08.2015р., що підтверджує виписка по зарплатній картці ПАТ КБ ПриватБанк № 5168742017665112 за період з 01.07.2015 по 01.10.2015р.. 

Не своєчасною виплатою мені відпускних було грубо порушено вимоги ст. 21 Закону України «Про відпуски» - Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. 

Таким чином я, під час оплачуваної щорічної відпустки, не маючи достатній життєвий рівень, не виплатою відпускних у встановленні строки у відповідності до вимог чинного законодавства: Конвенції N 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ст..43,45,48,49 Конституції України, Закон України «Про відпустки» тощо, не змогла отримати необхідну медичну допомогу, оздоровитись, відновити належним чином своє здоров’я.

Вище викладені обставини, перевтома, потягло за собою регресію мого захворювання та тимчасову втрату працездатності.

Згідно ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР та статті 80 Кодексу законів про працю України у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічну відпустку може бути продовжено чи перенесено на інший період.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, тимчасова непрацездатність працівники, засвідчується листком непрацездатності.  

Після того, як мною було у лікаря закрито листок непрацездатності, я його здала на оплату до 47 ППЧ та подала заяву про подовження відпустки.

Заступник начальника ППЧ-47 Зайкан Ю.Ю. видав наказ № 71-а від 13.08.2015 року, яким мені, Кириченко Н.М., відпустку подовжено, в зв"язку з перебуванням на лікарняному з 03.08.2015 року по 12.08.2015 року. 

На те, що саме було подовжено мою відпустку вказує і те, що  бухгалтерія 47 ППЧ не робила мені нового перерахунку відпускних.

Тобто є грубе порушення: не виплата відпускних у встановленні строки у відповідності до вимог чинного законодавства: Конвенції N 132 "Про оплачувані відпустки, ст.ст. 43,45,48,49 Конституції України, ст..21 Закон України «Про відпустки» ст..115 КЗпП України тощо. АЛЕ судом не взято це до уваги під час прийняття свого рішення!

2. З рішення суду від 02.03.2017р.: «Крім того, в перший день відпустки позивачка пішла на лікарняний, про це він дізнався від когось з працівників. І фактично відпустка у позивачки розпочалась 13.08.2015 року, а відпускні були їй виплачені 11.08.2015 року, тобто рівно в строки, визначені законом. Тому жодного порушення чинного законодавства з їх боку не було.»

За рішенням суду видно, що БЕЗПАЛЬКО може передбачати майбутнє, так як і екстрасенси.

Відпустка розпочата 03.08.2015р. (Наказу №64 від 20.07.2015року), не пізніше 3-х днів, тобто 31.07.2015р. мені повинні були виплатити відпускні. Але зі слів начальника 47 ППЧ він знав, що я хворію з першого дня відпустки, дізнався від когось(с. 10 обз.І рішення) і буду хворіти саме 10 днів і відпустка в мене розпочнеться  саме 13.08.2015р. (і це він передбачив вже до 31.07.2015р). Містика якась. Коли мені стало зле я сама ще не знала піду я на лікарняний взагалі чи ні, якщо і піду, то з якого числа і на скільки днів, а може якось обійдеться. Я вагалась і спостерігала з перебігом подій, і на це вказує те, що звернулась я до лікаря за медичною допомогою 03.08.2015р. наприкінці робочого дня, приблизно об 17:00. При цьому я пояснила лікарю, що знаходжусь у відпустці і що мені байдуже з якого числа він мені випише лікарняний. Я навіть не могла передбачити що буду хвора так довго. Я сподівалась, що буду хворіти min 5-7 днів , а вийшло що аж 10 днів.

Як видно з прийнятого рішення суд всебічно не розглянув питання надання мені відпустки та виплати відпускних, а взяв до уваги тільки події після 03.08.2015р. викладені відповідачами.

І це незважаючи на те, що по першою подією Є НАКАЗ №64 від 20.07.2015р.- надати відпустку з 03.08.2015р. - відпускні повинні виплатити до 31.07.2015р.! Це було б у відповідності до вимог чинного законодавства! 

Жодного листа стосовно ПЕРЕНЕСЕННЯ моєї відпустки на інший час, у зв'язку з невиплатою відпускних, тощо, я не писала!

Де це бачено, що б людина знаходилась у відпустці, захворіла, потребувала коштів на лікування та оздоровлення, звернулась до суду про захист своїх прав, а їй просто - напросто сказали, що відпустку було перенесено на 13.08.2015р., а відпускні отримала вчасно 10.08.2015р. під час лікування! Я вважаю що це АБСУРД!

3. Я особисто вважаю, що Відповідач просто познущався, у першу чергу наді мною, надаючи суду ЧАСТКОВО виписки по рахункам: не всі і не по тому що вимагалось і треба було надати.

Станом на 31.07.2015 року на розрахунковому pax. № 35228251001025 що відкритий в УДКСУм. Нікополя було не достатньо коштів, а саме 343,23 грн.,»

Стосовно чого я і не заперечувала виходячи з виписок банку та наполягала на тому : «кошти в частині були присутні станом на 31.07.2015р., але не на заявленому Відповідачем рахунку».

А відповідач знову не надав виписок по рахунку №1(31252251101025) на кінець липня місяця 2015р. Я з виписки 06.08.2015р.по pax. № 35228251001025 впродовж операційного дня надходить перерахування у сумі 126 880,69 грн. з рахунку №1 та нез'ясована сума 42 293,56грн., теж з рахунку №1. Перша проплата свідчить про перехування по договору від ПАТ НЗФ з сумою НДС 21146,78. А про що свідчить нез'ясована сума 42 293.56 грн ?! АДЖЕ НА 23.07.2015р баланс 0000 грн. І все, більше виписок по р. 31252251101025 не надано! І суд не підтримав подані мною клопотання і не затребував надати всі відповідні виписки з рахунків!

Підкреслюю: суд в це питання не вияснив до кінця, питання які ставились мною про надання відповідних виписок так і залишились без відповіді, суд просто не зобов’язав відповідачів надати відповідні виписки суду.

4. Судом не вияснено до кінця питання стосовно ПДВ, - перераховано 46 000 гр 24.07.16р. pax. № 35228251001025.

Мною неодноразово акцентувалась увага суду по цьому питанню:  НЕ ЗРОЗУМІЛО НА ЯКІЙ ПІДСТАВІ Відповідач перераховує 23.07.2015р. сумму ПДВ в розмірі 46000 грн, коли податкові зобов’язання складає ТІЛЬКИ 21146,78 грн. ПДВ з перерахованих від ПАТ НЗФ - 126 880, 68грн..

Податкові зобов’язання Відповідача за виконання робіт за липень місяць в повному обсязі виникають лише 31.07.2015р.( після виконання робіт і підписанням Акту виконаних робіт) і підлягають реестраціі в СРПН до 15. 08.2015р. Тому перерахування коштів в повному обсязі (без виникнення податкових зобов’язань 24.07.2015р) є ПЕЗПІДСТАВНИМ та НЕОБОВЯЗКОВИМ.

Для реєстрації податкових зобовязань, які виникли (якщо такі є 15.07.2015р. ) за виконання робіт за першу половину липня ( після виконання робіт і підписанню Акту виконаних робіт) і підлягають реєстрації в ЄРПН до 30.07.2015р. на суму ПДВ 21 146,78 грн. АЛЕ ніяк не 46 000 грн..

5. Виписка по 10.08.15р. свідчить про те що Відповідач з pax. № 35228251001025, на якому ще 06.08.15р було169 174,25 (від ПАТ НЗФ 126 880, 68 грн та нез'ясовані 42 293,56), а вже 10.08.2017 залишок на початок дня складав 127 223,92 грн (з попереднім рухом коштів 07.08.2015- виписки теж немає), а суму 41 923,33 знову мабуть ПДВ сплатили, вже мабуть за серпень.

Таким чином бачимо що відповідач намагається приховати кошти, які у нього були на рахунку №31252251101025 станом на 31.07.15р.

З вище викладеного та проведеного детального розгляду наданих  відповідачем документів я можу назвати мінімум три статті з яких мені можна було виплатити вчасно відпускні.

По-перше:

З безпідставного перерахування суми ПДВ в ПОВНОМУ обсязі. При відсутності податкових забов’язань за рахунок заробітної плати працівників, їх відпускних та матеріальної допомоги (остання закладена в кошторисі на сумму 6 810,80 грн. на місяць). Та присутність - нез'ясована сума 42 293,56грн.!

По друге:

З наданих відповідачем виписок бачимо, що в розпал відпусток відповідач «СОИЗВОЛИЛ» сплатити кошти по договірим забов’язанням перед ДСНС України у Дніпропетровській області за лютий і березень 2015р. на сумму: 12 813,62 грн.(906,81 та 11906.81) 13.06.2015р.

По-трете:

З розрахункової відомості №27 за липня місяць бачимо, що де-хто, такий як представник відповідача головний бухгалтер Яцик О.П., є виключенням з правил які діють в 47 ППЧ, саме правил, а не чинного законодавства. Бо всім нараховують мататеріальну допомогу на оздоровлення тільки з відпусткою. А представник відповідача Яцик О.П. заявила, що вона її бере коли хоче, и при цьому замовчює те що і всю заробітну плату вона бере наперед у АВАНС(2800 гр) замість 1000 грн.

ТОБТО зробивши невеличкий математичний розрахунок отримуємо: 46000-21 146,78=24 853,22 грн.(зайвого перерахунку ПДВ)

12 813,62 грн.(906,81 та 11 906,81)(утримання апарату МНС за лютий, березень)

1800 грн.(2800-1000) - безпідставна виплата усієї ще не заробленої заробітної плати головному бухгалтеру - представнику відповідача Яцик О.П..

ВСЬОГО ВИЙДЕ: 39 466,84 грн. з яких і можна було вчасно провести розрахунок зі мною, але начальник частини не організував розподілення грошових потоків згідно чинного законодавства, а суд не взяв це до уваги під час прийняття свого рішення.

Суд взагалі не звернув уваги на ці мої висновки, які я робила під час своїх пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи.

6. Стосовно обґрунтування МОРАЛЬНОЇ шкоди, яку я вимагаю мені виплатити.

Я вимагаю суму в 2-а посадових окладів 1551 грн. х 2=3102 грн., - за кожен літній місяць (червень і липень), які я працювала майже одна або удвох замість 4-х по штату. Я закладаю у розмір ціни такого позиву не розмір шкоди, а вартість благ, які допоможуть мені «загладити» моральну шкоду.

Конституція України, як основний закон що закріплює в Україні засади державної політики,спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Держава для людини, а не навпаки.

Я маю двох неповнолітніх дітей 1999р. н. та 2003 р.н. , яких повинна годувати, оздоровлювати та забезпечувати їм гідне життя, виконувати свої батьківські зобов'язання, маючи одне джерело доходу – заробітну плату.

Не отримавши відпускні вчасно (хоча б за 3 дні до відпустки ) я не змогла зробити профілактику захворювання, шукаючи кошти на ліки, я майже не вставала з ліжка, я не могла своєчасно придбати ліки та лікуватись.

Я в цілому «випала» з нормального повноцінного ритму життя, мною були втрачені нормальні життєві зв'язки, від мене вимагалось додаткові зусилля для організації свого життя - я не могла була приділяти належної уваги ні дітям, ні чоловіку, ні батькам, які чекали на мою відпустку цілий рік.

Згідно п.1) ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» 1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

На підставі вимог чинного законодавства, керуючись ст.ст. 291, 292, 294, 295, 303, 307  ЦПК України                                                                            

                                                          Прошу:

1. Скасувати рішення від 02.03.2017 року, Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, справа № 182/401/16-ц провадження № 2/0182/495/2017.  

2. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

3. Зобов’язати представника позивача В ОБОВ’ЯЗКОВОМУ ПОРЯДКУ на судове засідання прибути в формі, з погонам – ФОРМА ДИСЦІПЛІНУЄ всіх, хто знаходиться поруч і ЗОБОВ’ЯЗУЄ не порушувати правопорядок, правовідносини.

Додаток:

1. копії апеляційної скарги - 2.

10.03.2017р.                                                                                   Н.М.Кириченко 

                УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/401/16-ц Провадження № 22-ц/774/1074/К/17            Категорія - 53 (IV)

Головуючий в 1-й інстанції Кобеляцька-Шаховал І.О.                     Доповідач Бондар Я.М.  

 РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. 

секретар:Кислиця І.В.

за участі: позивача - Кириченко Наталі Михайлівни та її представника - Корякова Анатолія Івановича,

представника відповідача 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів - Безпалька Олега Петровича, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Кириченко Наталі Михайлівни на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року по справі за позовом Кириченко Наталі Михайлівни до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів про порушення строків виплати відпускних та відшкодування моральної шкоди за їх несвоєчасну виплату,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року Кириченко Н.М. звернулася до суду з позовом до 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - 47 ПГ1Ч ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів) про порушення строків виплати відпускних та відшкодування моральної шкоди за їх несвоєчасну виплату, який в подальшому уточнила, пред'явивши вимоги також й до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

В обгрунтування позову зазначила, що з 2009 року вона працює в 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів, а з червня 2013 року - на посаді начальника групи аварійно-рятувальних робіт.

Відповідно до затвердженого керівництвом графіком за її заявою на підставі наказу № 64 від 20.07.2015 року, починаючи з 03 серпня 2015 року їй надано основну та додаткову щорічні відпустки, однак в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про відпустки», за три дні до початку відпустки нарахування та виплату відпускних їй не проведено, а фактично здійснено тільки 10 серпня 2015 року.

Зазначила, що у зв'язку з невиплатою їй відпускних у встановлені законом строки вона не мала 

матеріальної можливості належним чином оздоровитись, отримати необхідну • Щ| медичну допомогу та ВІДНОВИТИ СВОЄ здоров'я, ЩО, в СВОЮ чергу, призвело ДО регресії її захворювання та тимчасової втрати працездатності із спричиненням у зв'язку з цим моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, просила суд визнати неправомірним порушення відповідачами строків виплати відпускних та стягнути з них на її користь моральну шкоду В розмірі 3102,00 грн. та сплачений судовий збір.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог Кириченко Н.М. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Кириченко Н.М. ставить питання про скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті пред'явлених нею позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення. Вважає, що судом не надано оцінки доведеності факту порушення відповідачем передбачених ст. 21 Закону України «Про відпустки» строків        2( виплати їй відпускних, нарахування яких було здійснено в період знаходження її у відпустці, порушення відповідачем вимог діючого трудового законодавства щодо виконання ним свого обов'язку про її повідомлення про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні. Отже, вказані обставини свідчать про порушення її трудових прав та наявність підстав для стягнення спричиненої моральної шкоди у визначеному нею розмірі, який на її думку, є         обґрунтованим та відповідає тяжкості зазнаних нею моральних страждань внаслідок порушення відповідачами її трудових прав.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, відповідачі просять її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке вважають законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Кириченко Н.М. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 

Підставою звернення позивача до суду з позовом стало порушення, на думку позивача, відповідачами передбаченого ст. 21 Закону України «Про відпустки» строку виплати заробітної плати за час відпустки та наявність, у зв'язку з цим підстав, для поновлення порушеного її трудового права шляхом одержання від відповідачів компенсації моральної шкоди за спричинені їй моральні страждання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності, оскільки як встановлено в судовому засіданні 10.08.2015 року на картковий рахунок позивача було перераховано заробітну плату разом з відпускними, тобто рівно за три дні, коли в позивачки фактично розпочалась відпустка, що свідчить про дотримання роботодавцем строку, передбаченого ст. 115 КЗпГІ України. Проте, погодитися з такими висновками колегія суддів не може з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За змістом ч.І ст. 21 Закону України «Про відпустки», ч.4 ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Судом встановлено, що позивач Кириченко Н.М., займаючи посаду начальника групи аварійно - рятувальних робіт 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів, 16 липня 2015 року звернулася до адміністрації підприємства з заявою про надання їй основної та додаткової щорічної відпустки за 2015 рік з 03 серпня по 03 вересня 2015 року.  

За наказом начальника 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів № 64 від 20.07.2015 року Кириченко Н.М. надано основну та додаткову щорічні відпустки за 2015 рік тривалістю 32 календарних дня, починаючи з 03.08.2015 року, (а.с. 5).

Однак, як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача Кириченко Н.М., нарахування заробітної плати за час відпустки здійснено відповідачем 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів на картковий рахунок Кириченко Н.М. 10.08.2015 року, тобто після спливу 7 днів з дня її початку, що є порушенням встановлених ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» та ч.4 ст. 115 КЗпП України строків її виплати (а.с. 6-8).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені фактичні обставини уваги не звернув, дійшовши передчасного висновку про дотримання відповідачем передбачених діючим законодавством строків виплати відпускних тільки з тих підстав, що позивач, починаючи з 03 серпня 2015 року по 13 серпня 2015 року перебувала на лікарняному, тому фактично її відпустка розпочалася не з 03 серпня, а з 13 серпня 2015 року.

При цьому суд, визначаючи початок відпустки позивача Кириченко Н.М. з 13 серпня 2015 року не звернув увагу , на те, що підставою для видання заступником начальника 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів наказу № 71-а від 13.08.2015 року про продовження Кириченко Н.М. строку відпустки терміном на 10 календарних днів з 04.09.2015 року по 13.09.2015 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному з 03.08.2015 року по 12.08.2015 року під час щорічної основної відпустки за 2015 рік, стала її заява від 13 серпня 2015 року, яка подана під час перебування у відпустці.

Крім того, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю Кириченко Н.М. роботодавцем продовжено строк її перебування у відпустці, що узгоджується з положеннями ст. 80 КЗпП України, а не перенесено її початок на інший період, тому висновок суду першої інстанції про початок відпустки позивача з 03 на 13 серпня 2015 року є помилковим.

Не враховано судом й того, що неможливість виплати роботодавцем відпускних наприкінці липня 2015 року відповідач пов'язує з відсутністю коштів на його розрахунковому рахунку й можливість такої виплати ставить в безпосередню залежність від наявності грошових коштів, яка забезпечується Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» двічі на місяць з 15 по 25 та з 01 по 10 число кожного місяця, посилаючись на те, що надходження коштів на утримання частини у серпні 2015 року відбулося 06 серпня 2015 року, у зв'язку з чим остаточний розрахунок з нарахування відпускних Кириченко Н.М. було здійснено 10 серпня 2015 року.

Отже, вищенаведені встановлені фактичні обставини у своїй сукупності вказують на доведеність вини відповідача 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів у порушенні виплати заробітної плати працівнику за час відпустки у триденний строк до її початку, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача Кириченко Н.М. та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог й приходить до висновку, що порушення строків виплати відпускних відповідачем 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів позивачу Кириченко Н.М. слід визнати неправомірним.

Оскільки факт порушення трудових прав позивача є доведеним, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу Кириченко Н.М. моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з відповідними змінами, роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами, які найшли підтвердження в судовому засіданні.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з доведеності факту її завдання.

Так, в судовому засіданні встановлено, одо невчасне нарахування позивачу Кириченко Н.М. роботодавцем заробітної плати за час відпустки спричинило останній незручності у вигляді не можливості вести звичайний спосіб життя, призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, відсутність відпускних позбавила її можливості вчасного лікування отриманого нею захворювання з ГРВІ в період з 03 серпня по 12 серпня 2015 року включно.

При визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів враховує конкретні обставини справи та роз'яснення, наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.

Отже, виходячи з встановлених обставин, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача Кириченко Н.В., істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, вважає що з відповідача 47 Професійною пожежною частиною Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь позивача Кириченко Н.М. слід стягнути моральну шкоду в розмірі 500,00 гри., яке є достатньою компенсацію для відновлення порушеного трудового права та відповідає тяжкості спричинених у зв'язку з цим їй моральних страждань.

При цьому, підстав для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог колегія суддів не вбачає й вважає твердження представника відповідача про пропуск тримісячного строку для звернення до суду з позовом помилковими, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди, випливає з порушення особистих немайнових прав та строком позовної давності не обмежується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання порушення строків виплати відпускних 47 Професійною пожежною частиною Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів - неправомірним та стягненню з відповідача 47 ППЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь позивача Кириченко Н.М. моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Кириченко Наталі Михайлівни - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Кириченко Наталі Михайлівни до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів про порушення строків виплати відпускних та відшкодування моральної шкоди за їх несвоєчасну виплату - задовольнити частково.

Визнати порушення строків виплати відпускних 47 Професійною пожежною частиною Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів - неправомірним.

Стягнути з 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь Кириченко Наталі Михайлівни моральну шкоду в розмірі 500 грн. (п'ятсот грн.).

Стягнути з 47 Професійної пожежної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь Кириченко Наталі Михайлівни судовий збір в розмірі 606,32 грн. (шістсот шість грн. тридцять дві коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П.        Барильська

           В.П.        Зубакова