Эту страницу ведет юрист Совета Комитета общественного спасения Коряков Анатолий Иванович.

В.А.!

В настоящее время государственные исполнители в не полном объёме выполняют свои должностные обязанности. Почему я так считаю?!

Во-1-х: законодатель внести внёс в действующее законодательство существенные дополнения, изменения по вопросу усиления ответственности за НЕ выполнение решения суда по выплате алиментов, НО! При этом оставил вступление в законную силу постановления государственного исполнителя в общем порядке, а именно, через месяц, после вручения этого постановления плательщику алиментов. И этот самый плательщик алиментов всячески уклоняется от получения этого постановления, затягивает в свою пользу, исполнение решения суда.

Необходимо чтобы законодатель учитывая, что это категория дел, которая требует особого подхода к исполнению, - любые решения по вопросу защиты интересов ребёнка вступали в законную силу СРАЗУ после их принятия. Законом должны быть защищены ИНТЕРЕСЫ ребёнка, а не морального урода – уклонителя.

А то сейчас получается что взрослые дяди играют между собой в «кошки - мышки», а страдает самая не защищённая часть населения – дети.

Во-2-х, В н.в. есть разделение на государственных и частных исполнителей. А ПОЧЕМУ?!

Канцелярия должна быть у них ОДНА, и должно быть одно АВТОМАТИЧЕСКОЕ распределение дела между исполнителями, как в суде, и право взыскателя алиментов согласиться или не согласиться: кому из исполнителей доверить исполнять своё решение суда, свой исполнительный лист!

А то получается, что у государственного исполнителя на исполнении находится от 1 500 до 1 800 исполнительных производств. Когда при такой загруженности госисполнитель сможет своевременно и качественно исполнить решение суда?! Лет через 100! Тогда как частный исполнитель, по сути, бегает ищет себе клиентов.

В-3-х, согласно ч.1, ч.2 ст. 195 СК Украины задолжненность по алиментам определяется исходя из фактической зарплаты(дохода) не зависимо от того получено эту зарплату(доход) в Украине или за её пределами.

И очень многие алиментщики выезжают за границу, работаю, получая оплату в валюте, но платят алименты не по Закону, а по начисленой исполнителем сумме алиментов исходя из среднего заработка по местности исполнения решения суда. Понимаешь в чём дело?! Этот моральный урод, уклоняясь от уплаты алиментов, уезжает за границу, там работает, а алименты платит не с полученой валюты, а так себе, какую то мелочёвку, которую начислит исполнитель.

Кроме, того большая часть плательщиков алиментов работает по договорам в Украине и получают тоже оплату не среднюю по региону исполнения решения суда. Но и эта категория плательщиков алиментов уклоняется от уплаты алиментов в полном объёме на содержание своего ребёнка! А почему?! Почему он не приносит исполнителю справку о полученых доходах по месту работы?! ПОЧЕМУ?! Почему работодатель не предоставляет такие справки и выписки с платёжной ведомости?! Ведь работу по договорам тоже предоставляют либо юридические, либо частные предприниматели, которые зарегистрированы в установленном порядке, платят налоги, делают отчисления в пенсионный фонд. А страдают снова кто?! Правильно! Дети!

В-4-х, госисполнитель, из-за своей перегруженности просто не может в полном объёме выполнять свои должностные обязанности, которые уже сейчас прямо предусмотрены действующим законодательством и в первую очередь Законом Украины «Об исполнительном производстве», в котором есть такая интересная статья 18!!! А именно, приведу только часть из её содержания:

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження». Обов’язки і права виконавців, обов’язковість вимог виконавців

1. Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

4. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

5. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Госисполнители в н.в. работают как та белка в колесе – подают свои запросы только в пенсионное управление, центр занятости, налоговою, регистрацию имущества и всё! А заграница остаётся как бы не удел, как и выполнение работы по договорам!

Поэтому нашему законодателю необходимо подсуетиться и всё таки наладить работу исполнительной службы в этом направлении. А то не хер делать в этих самых европах с таким исполнением решений суда и такой защитой интересов детей в Украине!

Необходимо убрать эту касту неприкасаемых – уклонистов от уплаты алиментов!

И изложенному выше конкретный пример вот такого тупого, безграмотного, безмозглого отношения должностных лиц к работникам исполнительной службы, а работников исполнительной службы уклонистам от уплаты алиментов!

Почитай! Может я не прав?! Тогда поправь!

С ув. А.И.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Шановні читачі!

На протязі кількох років я намагаюсь захистити свої порушені права, добитись справедливого відношення до мене зі сторони посадових осіб державної виконавчої служби, але, як кажуть «Воз и ныне там».

Що я маю на увазі. У мене склалась так, що я вимушена була розлучитись зі своїм чоловіком, від спільного проживання з яким у нас є дитина. Чоловік на утримання свого сина нічого не давав, що стало підставою для мого звернення до суду з заявою про стягнення аліментів. Рішенням суду стягнуто аліменти і виконавчий лист мною подано на виконання до Нікопольського відділу державної виконавчої служби на виконання. Державний виконавець, а вони звільняються часто, ніяких заходів, крім формальних, не виконував, і це стало причиною появи великої заборгованості по оплаті аліментів.

Я продовжувала проявляти незадоволення тим, що є велика заборгованість по оплаті аліментів.

І от в 2017 році прийнято Закон України, яким внесено деякі зміни до чинного законодавства по підвищенню відповідальності платників аліментів, як то, при наявності заборгованості по сплаті аліментів застосовується тимчасове обмеження у праві: виїзду за межі України, полювання, керування транспортними засобами, користування вогнепальною мисливською зброєю до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, …, тощо.

При наявності таких змін до чинного законодавства, державний виконавець «уговорив» боржника оплатити нараховану ним заборгованість та ще й не у повному розмірі. Чому я так вважаю?!

Рішенням від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915-10, Нікопольського міськрайонного суду, стягнуто з Мартиненко В.В., на користь Коваль Л.В., аліменти на утримання малолітнього сина - Мартиненко Артем Вікторович, 07.10.2007 року народження, у розмірі ¼ частина з усіх видів заробітку та доходів, щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття.

У Нікопольському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №18102217 з примусового виконання виконавчого листа №2-1915 виданого 15.03.2010 Нікопольським міськрайонним судом про стягнення аліментів з Мартиненко В.В. на користь Коваль Л.В. на утримання сина Артема, 07.10.2007 року народження, далі ВП №18102217.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 195 СК України:

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Сам Мартиненко В.В. в розмові зі мною похвалявся, що він працюючи за межами України отримував дохід у розмірі 2 000 (дві тисячи) і більше євро. Це 60 000 гривен на місяць, ¼ від цієї суми складає більше 15 000 гривен, а не нараховані державним виконавцем.

У мене виникло закономірне питання: Які виконавчі дії здійснено державним виконавцем на виконання рішення суду. Що маємо в матеріалах ВП №18102217:

- Державним виконавцем Шмідт А.В. виконані певні дії: направлено сторонам постанову про відкриття ВП – для відому; Вимогу начальнику МРЦЗ повідомити чи перебуває Мартиненко В.В. на обліку; начальнику МБТІ: чи зареєстровано майно за Мартиненко В.В. та у випадку наявності заборонити його відчуження; начальнику УПФУ – чи перебуває Мартиненко В.В. на пенсійному обліку; розпорядження головному бухгалтеру ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» - надіслано виконавчий лист; отримано відповіді: з Нікопольського МРЦЗ – на обліку станом у МРЦЗ не перебуває (15.04.2010р. №1363); з МБТІ станом на 12.05.2010р. за Мартиненко В.В. зареєстровано 1/3 частину №62 по вул.Малиновського 2/4 в м.Нікополі (повідомлення від 16.06.2010р. №3183);

Повернуто головним бухгалтером з ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», супровідним листом від 23.03.2011р. №06-1-905, виконавчий лист - «уволен 22.12.2010г. задолженности по аліментам нет».

Але з травня 2010р. перерва у проведенні виконавчих дій по виконанню рішення суду до початку 2014 року.

- Державним виконавцем Ю.В.Барановою: - направлено вимогу від 13.05.2014р. №30015/5 до Начальника УПФУ у м.Нікополі, НМРЦЗ, обласне адресне бюро з вимогою повідомити чи перебуває на обліку боржник Мартиненко В.В. та отримані відповіді: - станом на 08.07.2014р.,- Мартиненко В.В. зареєстрований в м.Нікополь, вул. , - адресне бюро; з УПФУ у м.Нікополі повідомлення від 10.06.2014р. №7333/06/03 – на обліку як пенсіонер не перебуває; з НМРЦЗ – на обліку не перебуває (повідомлення від 18.06.2014р. №2005 на №30015/5 від 13.05.2014р.); Повідомлення станом на 15.05.2014р. – знято з обліку в комісійний магазин: авто OPEL ASCONA, дата операції - 17.01.2001р. – з центрального сервіру баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

ВСЕ! Будь яких матеріалів на виконання рішення суду в цьому ВП №18102217 знову чотири роки, - до початку квітня 2018, просто не має!

З 30.03.2018 року виконавче провадження проводить державний виконавець Завідняк О.В.., який 25 березня 2018 року прийняв кілька постанов, якими тимчасово обмежив Мартиненко В.В. і у праві виїзду за межі України, і у праві полювання, і у праві керування транспортними засобами, і у праві користування вогнепальною мисливською зброєю до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, тобто ВИКОНАВ вимоги: ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Але державний виконавець не прийняв заходи до доведення початої справи до її логічного завершення, - прийняті постанови НЕ виконані, Мартиненко В.В. 25.04.2018 о 22.55 годині, - рівно через ОДИН місяць після прийняття постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду виїхав за межі України при наявності такої заборони. Як таке розуміти?! Постанова державного виконавця не набула чинності?!

З Повідомлення від 20.12.2018 № 75117 Начальника О.В. Григорука:

-- «13.05.2014 державним виконавцем було направлено запити до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості, пенсійного фонду у м. Нікополь та адресно - довідкового бюро. Згідно відповідей на зазначені запити боржник на пенсії не перебуває, на обліку в центра зайнятості не перебуває, зареєстрований за адресою м. Нікополь, вул. Малиновського, 2/4-62.»

-- «19.06.2018 державним виконавцем було направлено запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України. Згідно відповідей ДФС України, у боржника рахунки відсутні, офіційно не працевлаштований, згідно відповідей Пенсійного фонду України, боржник на пенсійному обліку не перебуває, офіційно не працевлаштований.»

Повідомленням від18.02.2019 № 11762 Начальник О.В.Григорук поставив мене до відому, що: «На даний час жодних офіційних джерел доходу боржника встановлено не було, що підтверджується численними відповідями на запити державного виконавця до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України. Останні відповіді датовані 14.02.2019..»

Маючи велику заборгованість зі сплати аліментів, Мартиненко В.В. до 2018 року, як і на цей час, виїздив за межі України де за кордоном працював і отримував дохід не в гривнях, а в валюті, тоді як, державним виконавцем, нараховано йому і він виплатив аліменти тільки по середній заробітній платі, яка склалась по м.Нікополю, а не тієї місцевості держави, - за кордоном України, де він працював і отримував заробітну плату в валюті.

При цьому державним виконавцем направлялись вимоги тільки до:

- УПФУ у м.Нікополі,

- НМРЦЗ,

- обласне адресне бюро

з вимогою повідомити чи перебуває на обліку боржник Мартиненко В.В.

- начальнику МБТІ: чи зареєстровано майно за Мартиненко В.В. та у випадку наявності заборонити його відчуження;

І більше ніяких дій на виконання рішення суду та Закону України «Про виконавче провадження» не проводилось!

Тобто! Я вважаю, що на протязі з травня 2010 по 13.05.2014 і з липня 2014 по 01.08.2019 рік ніхто в Нікопольському відділі ДВС цим ВП №18102217 не займався, ніяких дій по виконанню рішення суду не проводив і не проводить.

При цьому:

-* На протязі з лютого 2013 по червень 2018 року Мартиненко В.В. сплачував аліменти не у повному обсязі, у зв’язку з чим виникла заборгованість більше 57 000 грн., АЛЕ ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС, ні одного разу не викликав боржника і не зобов’язав його дати відповідні пояснення, вказати причину не повного виконання рішення суду!

-* Мартиненко В.В. злісно ухилявся від сплати коштів на утримання свого сина (аліментів): працювати працював, мав мінливий заробіток, але місце роботи та суму отримуваного доходу державному виконавцю не повідомляв, що призвело до виникнення заборгованості із сплати аліментів.

При цьому ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС, ні одного разу не викликав боржника і не зобов’язав його дати пояснення, вказати де працював, який отримано дохід, чого перераховується саме такі суми аліментів, а не у відповідності до вимог чинного законодавства, тощо! Складається таке враження, що державні виконавці, начальник Нікопольського відділу ДВС, при наданих Законом повноважень, БОЯТЬСЯ боржника!

-. Аліменти, присуджені у частці від заробітку (доходу), державний виконавець призначив НЕ з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував.

Такий висновок я роблю з того, що відсутні джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном України. А це грубе порушення ч.1 ст.195 СК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

- ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС не встановив в якій державі, за кордоном України, перебував боржник, в якій місцевості цієї держави працював боржник та яка там середня заробітна плата, чим грубо порушено: ч.1 ст.195 СК України, ч.1, п.1) ч.2, п. 3), п.14), п.18), п.21), … ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

-. Маючи інформацію про перетин кордону України та країну до якої виїздив боржник державним виконавцем не прийнято заходи по встановленню одержаного заробітку (доходу) у державі перебування ні від державних органів, ні безпосередньо від самого боржника, а це грубе порушення ч.1 ст.195 СК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

-. під час здійснення виконавчого провадження ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС, НЕ використав своє право і з метою захисту моїх, - стягувача, інтересів, НЕ одержав безоплатно пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, - з якою кількістю валюти боржник перетнув кордон України, джерело її отримання за кордоном, в якій організації, про наявність валюти на рахунках, - від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження, - п.3), п.7), п.14), п.16), п.21) ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

-. ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС, НЕ викликав НІ одного разу ні самого боржника, ні посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, - не використав своє право і не звернувся до суду щодо застосування до цього приводу, - п.14) ч.3 ст.18 Закону України «Провиконавче провадження».

-. ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС, НЕ наклав стягнення у вигляді штрафу НІ на боржника, НІ на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, - п.16) ч.3 ст.18 Закону України «Провиконавче провадження».

-. ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС, НЕ вимагав боржника Мартиненко В.В. надати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, - п.18) ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

І це при тому, що:

- Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом, - ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

- Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних., - ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

У своїх зверненнях я просила посадових осіб державної виконавчої служби, державного виконавця:

- в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а для цього вживати передбачені чинним законодавством заходи щодо примусового виконання рішень, - неупереджено, ефективно, своєчасно.

- ЗОБОВ’ЯЗАТИ(!) боржника надати інформацію про джерела та дійсно отриману заробітну плату(доходи) в валюті під час роботи за кордоном.

- Якщо боржник буде не згодний надати інформацію про джерела та дійсно отриману заробітну плату(доходи) в валюті під час роботи за кордоном державному виконавцю, начальнику відділу ДВС, отримати інформацію про перетин кордону України та країну до якої виїздив боржник і коли повернувся до України, середню заробітну плату по місцевості країні де він працював, і вже від цієї середньої заробітної плати, по місцевості країні де працював боржник, нарахувати аліменти на виконання рішення суду, - за час перебування за кордоном.

- надати інформацію до Адміністрації Державної Прикордонної служби України про наявність боржників, які платять аліменти, - з метою своєчасного поставлення до відому державу перебування про відрахування з отриманого заробітку (доходу) аліментів боржника безпосередньо в самій цій державі під час виплати заробітку (доходу) боржнику та перерахування їх безпосередньо стягувачу, - за рахунок боржника.

- Одержати пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, - з якою кількістю валюти боржник перетинав кордон України, - з України та повернувся до України, або перераховував в Україну працюючи за кордоном, джерело її отримання за кордоном, в якій організації, - від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, і закордонних також, сторін та інших учасників виконавчого провадження.

На неодноразово подані як усні так і письмові скарги, посадові особи Нікопольського відділу ДВС давали мені елементарні відписки, при цьому абсолютно нічого не робили для примушення платника аліментів сплачувати аліменти у повному обсязі.

Останній раз мною подано скаргу Начальнику Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області з проханням:

1. Провести перевірку викладеного вище і на підставі одержаних матеріалів прийняти рішення про відповідальність посадових осіб Нікопольського міськрайонного відділу ДВС.

2. На підставі проведених дій та отриманої інформації зробити перерахунок аліментів на виконання Рішення від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915-10, Нікопольського міськрайонного суду, у зв’язку з виїздом на роботу і отримання заробітку (доходу) боржником Мартиненко В.В. за кордоном за час його роботи за кордоном.

Відповіді до цього часу я ще не отримала, але я впевнена, що знову отримаю ВІДПИСКУ.

І це замість того, щоб дійсно прийняти заходи по відновленню справедливості на виконання вимог чинного законодавства.

Прошу почитати, і по можливості пояснити мені в чому саме я не права. Може я дійсно наговорюю на поважних державних службовців, які працюють «в поте лица», маючи по 1 500 – 1 800 виконавчих проваджень ?!

Додаю копії заяв, повідомлень, тощо.

З повагою

01.10.2019р. Л.В. Коваль

Нікопольський міськрайонний суд

Дніпропетровської області

53213,м.Нікополь, вул..Шевченко, 201

Позивач: Коваль Людмила Василівна

проживаю: 53200, м.Нікополь, вул.

Відповідач: Мартиненко Віктор Володимирович

зареєстрований, проживає: 53200, м.Нікополь,

Третя особа: 1. Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Отаманська, 2, засоби зв’язку: (05662) 5-11-51, info@nk.dp.dvs.gov.ua

Ціна позову: 202 963.00 грн.

Позовна заява

про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів

З вересня 2003 по квітень 2009 року я, Коваль Людмила Василівна, та Мартиненко Віктор Володимирович проживали однією сім'єю в м.Нікополі, вул. Красуцького, буд.79, вели спільне господарство, але у зареєстрованому шлюбі не перебували - паспорт, код, паспорт.

Під час нашого спільного проживання 07 жовтня 2007 року у нас народився син – Мартиненко Артем Вікторович, – свідоцтво про народження.

В квітні 2009 року Мартиненко В.В. створив нову сім’ю і почав проживати разом з нею.

Рішенням від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915-10, Нікопольського міськрайонного суду, стягнуто з Мартиненко В.В., на користь Коваль Л.В., аліменти на утримання малолітнього сина - Мартиненко Артем Вікторович, 07.10.2007 року народження, у розмірі 1/4 частина з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття – рішення від 16 лютого 2012 року, Виконавчий лист №2-1915 виданий 15.03.2010.

Ця цивільна справа №2-1915-10 була розглянута у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі, у присутності сторін: - «Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечує», - з рішення від 16 лютого 2012 року.

Згідно з ст. 180,185 Сімейного кодексу України відповідач зобов’язаний утримувати дітей, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

У Нікопольському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1915 виданий 15.03.2010 Нікопольським міськрайонним судом про стягнення аліментів з Мартиненко В.В. на користь Коваль Л.В. на утримання сина Артема, 07.10.2007 року народження.

Матриненко В.В. ухилявся від сплати аліментів, він злісно не виконував свої аліментні зобов'язання у зазначеному виконавчому провадженні і це проявилось у тому, що:

- на протязі з лютого 2013 по червень 2018 року Мартиненко В.В. сплачував аліменти не у повному обсязі, у зв’язку з чим виникла заборгованість більше 58 000 гривень.

- працювати на підприємстві, як раніше, він не хотів тому, що на підприємстві бухгалтерія перераховувала аліменти у відповідності до отриманої заробітної плати на виконання рішення суду, - своєчасно і у повному обсязі;

- він працювати працював, мав мінливий заробіток, місце роботи та суму отриманого доходу не повідомляв, - він хотів мені зробити боляче, не думаючи про свою дитину, яку зобов’язаний не тільки виховувати, а й утримувати, брати участь у додаткових витратах;

- Матриненко В.В., - оплату проводив стільки скільки йому заманеться, як заманеться, коли заманеться, не враховуючи те, що дитину треба і нагодувати, і вдягти, і обути, придбати хоть якісь іграшки, а згодом і купити шкільні приналежності тощо;

- на протязі з серпня 2017 по червень 2018р. – десяти місяців(!) Мартиненко В.В., перераховував аліменти не мені, Коваль, як це робив раніше, а на моє дівоче прізвище - Рябченко, які йому повертались, як не отримані мною, але квитанції про відправлення аліментів ним були надані державному виконавцю, який їх прийняв, як доказ того, що Мартиненко В.В. аліменти мені перераховував, та долучив до матеріалів виконавчого провадження, не притягнувши Мартиненко В.В. до адміністративної, кримінальної відповідальності, - що стало причиною того, що на протязі тільки з лютого 2013 по 01.07. 2018 року у Мартиненко В.В. виникла заборгованість по аліментам в розмірі 57193.43грн., а з 01.07.2015р. по 01.07.2018р. - 41487.00 грн. – Розрахунок заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-1915.

- Державний виконавець Завідняк О.В. в березні 2018 року прийняв кілька постанов, якими тимчасово обмежив Мартиненко Віктор Володимирович і у праві виїзду за межі України, і у праві полювання, і у праві керування транспортними засобами, і у праві користування вогнепальною мисливською зброєю до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі – ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

АЛЕ Мартиненко продовжував знущатися наді мною і продовжував сплачувати і в березні, і в квітні, і в травні включно 2018 року аліменти на моє дівоче прізвище – Рябченко, які йому повертали, як не отримані.

- Примусове, точніше «ДОБРОВІЛЬНЕ»(!) «погашення»(!) Мартиненко В.В. заборгованості по оплаті аліментів в липні – вересні 2018 року здійснено:

- 2046.75 грн. надійшли на рахунок відділу ДВС УМРУЮ м.Нікополь 16.07.208р.;

- 11 237.00 грн. – 27.07.2018р.; - 2046.75 грн. – 01.08.2018р.; - 8 800 грн. – 03.08.2018р.;

-14 999 грн. - 03.08.2018; - 14 999 грн. – 03.08.2018р.; - 1900 грн. – 07.08.2018р.;

- 487.00 грн. – 20.08.2018р.; - 2046.75 грн. – 06.09.2018р..

РАЗОМ – 58 561.5 грн..

І зробив цей жест «доброї волі» Мартиненко ТІЛЬКИ, і у зв’язку, з прийняттям Закону України від 3 липня 2018 року N 2475-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, - набирав чинності з 03.08.2018р., яким доповнено кодекси: - адміністративний, кримінальний, Закон України «Про виконавче провадження» тощо, та встановлено додаткову відповідальність за не оплату аліментів: передбачено стягнення штрафів – у розмірі 20% , 30%, 50% суми заборгованості зі сплати аліментів на користь стягувача і особливо посилено відповідальність особи за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

І такої відповідальності якраз Мартиненко Віктор Володимирович і ЗЛЯКАВСЯ!!!

Він злякався, що ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ буде додатково до 57193.43грн. гривень заборгованості по сплаті аліментів, сплатити штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, - тобто ще 28 596.72 гривень, -– ч.14 ст.71 Закон України «Про виконавче провадження»: За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів..

ЗЛЯКАВСЯ(!) Мартиненко Віктор Володимирович і того, що буде виконувати суспільно корисні роботи з мітлою по вулицям м.Нікополя, а я з ЙОГО сином, якого він по суті морив голодом не сплатою аліментів, будемо ходити поряд і дивитись чи якісно виконує «свою» роботу.

Розрахунок заборгованості проведений відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 195 Сімейного кодексу України, з урахуванням вимог ст.182 Сімейного кодексу України та з урахуванням нових даних, які надаються відділом статистики.

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України: 1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Станом на 01.07.2018 року, розмір неустойки складає:

КОНСУЛЬТАЦИИ 1

(Наверх)

202963.00

Згідно Розрахунку від 27.09.2018 заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №2-1915:

Загальна сума нарахованих аліментів за вказаний період( 01.07.2015р. по 01.07.2018р.) складає 55992.00 грн.

Загальна сума сплачених аліментів за вказаний період (з 01.07.2015р. по 01.07.2018р.) складає 14 505.00грн.

Загальна сума заборгованості з 01.02.2013р.- станом на 01.07.2018 р. складає – 57193.43грн. (з 01.07.2015р. по 01.07.2018р. - 41487.00 грн.)..

Сума неустойки за прострочення сплати аліментів в період з липня 2015 року по 01.07.2018 року складає – 202 963 грн.

Відповідно до ст. 20 СК України: «До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу».

Згідно п.3) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»

1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення;

Підтверджую те, що мною не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позовну заяву розглянути в порядку спрощеного провадження.

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, ст. 20,196 СК України, керуючись ст.27, 175,177,184 ЦПК України

Прошу:

1. Стягнути з Мартиненко Віктор Володимирович, на користь Коваль Людмила Василівна, неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з 01 липня 2015 року по 01.07.2018 року в розмірі - 202 963.00 грн..

Додатки:

1. копія паспорта, коду – на першу адресу;

2. копія паспорта – на першу адресу;

3. копія свідоцтва про народження, код;

4. копія рішення суду від 19.02.2010р.;

5. копія виконавчого листа від 15.03.2010р.;

6. оригінал Розрахунку заборгованості по аліментам – на першу адресу;

7. копія позовної заяви.

30.10.2018 року Л.В.Коваль

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

вул. Шевченка, 201, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53213

Відповідач:

Мартиненко Віктор Володимирович, зареєстрований та проживаю за адресою: м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200

Позивач:

Коваль Людмила Василівна, зареєстрована та проживає за адресою: м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200

Третя особа:

Нікопольський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області вул. Патріотів України, 163, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53213 Засоби зв'язку: 05662-5-11-51

Справа № 182/8320/18

(суддя Тихомиров І .В.)

ВІДЗИВ

на позовну заяву

На розгляді в Нікопольському міськрайонному суді знаходиться позов Коваль Людмили Василівни до мене про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позивач співмешкала разом зі мною без укладання шлюбу. У нас народився спільний син Мартиненко Артем Вікторович, 07.10.2007 року народження.

Позивач і я проживаємо окремо. Наш спільний з позивачем неповнолітній син проживає з матір'ю та перебуває на нашому спільному утриманні, так як я сплачую аліменти, які були призначені рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 19.02.2010 року по справі № 2-1915-10.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України: у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач алліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

З позовними вимогами позивача я не погоджуюсь з огляду на наступне:

По-перше: Позивачем невірно розрахований розмір неустойки, який міститься в позовній заяві. Відповідно до вимог ст. 196 СК України розмір неустойки не може бути більше 100 відсотків заборгованості, але в розрахунках позивача нарахована за кожен період часу неустойка в декілька разів перевищує розмір заборгованості за цей же період. Вважаю, що за період часу з липня 2015 року по березень 2018 року включно розмір неустойки повинен співпадати з розміром заборгованості (тобто вказаний максимум у 100%), а за квітень-червень 2018 року включно розмір неустойки розрахований вірно. Таким чином, розмір неустойки з липня 2015 року по червень 2018 року становить 41093,50 грн.

По-друге: Але з цією сумою я також не згоден, так як частину аліментів позивач не отримувала з власної вини, хоча я їй своєчасно сплачував. Ці обставини можуть бути підтверджені мною особисто, а також матеріалами, що містяться у відповідному виконавчому провадженні. Тому я не повинен платити неустойку, яка виникла з вини самого позивача.

По-третє: В зв'язку з тим, що я не в повному обсязі, як це з'ясувалось нещодавно, сплачував аліменти, у мене утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Я не маю постійного джерела отримання прибутків, останнім часом шукаю роботу за межами України. В червні 2018 року я повернувся додому і особисто звернувся до державного виконавця, який роз'яснив мені, яким чином утворилась заборгованість та надав відповідний розрахунок. Саме тоді я дізнався, що заборгованість в моєму випадку нараховувалась відповідно до вимог ст. 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Мені про це нічого не було відомо, я сплачував аліменти в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, як було передбачено судовим рішенням. Вважаю, що вказані обставини можуть бути враховані судом для зменшення розміру неустойки, яку я повинен сплатити на користь позивача.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини вважаю, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст. ст. 77, 81, 178 ЦПК України, -

ПРОШУ:

1. Прийняти письмовий відзив відповідача на позовну заяву.

2. Відмовити в задоволені позову Коваль Людмилі Василівни.

3. Розглянути справу без участі відповідача.

Додатки:

- Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

- Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

- Клопотання про відкладення розгляду справи.

- Клопотання про витребування доказів.

- Докази направлення відзиву сторонам у справі.

01 лютого 2019 року

Відповідач __________________ Мартиненко В.В.

Нікопольський міськрайонний суд

Дніпропетровської області

суддя І.В.Тихомиров

53213, м. Нікополь, вул. Шевченка, 201

Позивач: Коваль Людмила Василівна

проживаю: м. Нікополь, 53200,

Відповідач: Мартиненко Віктор Володимирович

зареєстрований: м. Нікополь, 53200,

Третя особа: Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

вул. Патріотів України, 163, м. Нікополь, 53200,

засоби зв'язку: 05662-5-11-51

Справа № 182/8320/18

Провадження № 2/0182/940/2019

Відповідь

на ВІДЗИВ на позовну заяву

В Нікопольському міськрайонному суді на розгляді знаходиться моя, Коваль Людмили Василівни, позовна заява до Мартиненко Віктора Володимировича про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідачем надано суду Відзов від 01 лютого 2019 року на подану мною позовну заяву.

В цьому Відзові на позовну заяву відповідач:

- ВИЗНАЄ(!), що під час нашого співмешкання без укладення шлюбу у нас народився спільний син Мартиненко Артем Вікторович, 07.10.2007 року народження.

– СТВЕРДЖУЄ(!), що «Наш спільний з позивачем неповнолітній син проживає з матір'ю та перебуває на нашому спільному утриманні, так як я сплачую аліменти, які були призначені рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 19.02.2010 року по справі № 2-1915-10.»

- ВИЗНАЄ, з посиланням на ст. 180 СК України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

По цьому питанню звертаю увагу відповідача на те, що згідно ч.1 ст.199 СК України: 1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

– ЗВЕРТАЄ увагу суду на вимоги ч. 1 ст. 196 СК України та підкреслює, що «у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.»

- НЕ ПОГОДЖУЄТЬСЯ з вимогами поданої мною позовної заяви, СТВЕРДЖУЄ, що «Позивачем невірно розрахований розмір неустойки, який міститься в позовній заяві.», ВВАЖАЄ, що « за період часу з липня 2015 року по березень 2018 року включно розмір неустойки повинен співпадати з розміром заборгованості (тобто вказаний максимум у 100%), а за квітень-червень 2018 року включно розмір неустойки розрахований вірно.». Та самостійно вирахував розмір неустойки (пені), який повинен бути в поданій мною позовній заяві і з яким він ПОГОДЖУЄТЬСЯ: «Таким чином, розмір неустойки з липня 2015 року по червень 2018 року становить 41093,50 грн.»

- при цьому ПОСИЛАЄТЬСЯ на те, що «так як частину аліментів позивач не отримувала з власної вини, хоча я їй своєчасно сплачував.» - не надавши при цьому відповідних доказів, АЛЕ СТВЕРДЖУЄ: «Ці обставини можуть бути підтверджені мною особисто, а також матеріалами, що містяться у відповідному виконавчому провадженні.» При цьому тут же в самому Відзові на позовну заяву просить суд: «3. Розглянути справу без участі відповідача.».

У зв’язку з такими вимогами Відзову на позовну заяву, у мене виникає питання: Яким чином збирається відповідач підтверджувати свої твердження суду, коли він сам просить суд розглянути справу без участі відповідача?! - ч.1 ст.90, ч.1 ст.92, ч.5,ч6 ст.230, ч.1 ст.234 ЦПК України.

- СТВЕРДЖУЄ: «Тому я не повинен платити неустойку, яка виникла з вини самого позивача.».

- відповідач стверджує, що йому тільки в червні 2018 року стало відомо про заборгованість по оплаті аліментів, але, відповідно до матеріалів виконавчого провадження №18102217 по виконавчому листу №2-1915/10 від 19 лютого 2010р., - Клопотання про витребування доказів(?!), Боржник-Відповідач приходив до державного виконавця РЕГУЛЯРНО – приносив копії квитанцій про перерахування аліментів, - вони є в матеріалах виконавчого провадження, при цьому розмовляв з державним виконавцем та ставив його до відому: де працює, ким та яку заробітну плату отримує.

З цим твердженням відповідача, що не знав про заборгованість, я не згодна і саме тому, що:

- він, на протязі всього часу, - з лютого 2013 року по серпень 2018 року, достовірно знав, що сплачує аліменти в НЕ ПОВНОМУ ОБСЯЗІ, і тільки в такому розмірі, щоб його не притягли до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України: Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

- Своїми діями, як то оплата аліментів в не повному обсязі, перерахування аліментів на моє дівоче прізвище, тощо, намагався зробити мені боляче і йому по суті було наплювати і на мене, і на нашого спільного сина, йому було все рівно чи їв його син, чи не їв, був одягнений, чи ходив в лахміттях, тощо.

А зараз цей «ТАТО» намагається РОЗЧУЛИТИ суд для того, щоб йому було зменшено розмір неустойки за несплату аліментів: «Вважаю, що вказані обставини можуть бути враховані судом для зменшення розміру неустойки, яку я повинен сплатити на користь позивача.»

Відповідач СТВЕРДЖУЄ: «Приймаючи до уваги вищевказані обставини вважаю, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.»

АЛЕ! Відповідач НЕ БАЧЕ в матеріалах, доданих до позовної заяви: рішення суду від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915/10, Виконавчий лист №2-1915 виданий 15.03.2010, про стягнення аліментів у відсотках до отриманого ДОХОДУ, Розрахунок заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-1915 тощо.

Рішення суду про стягнення аліментів відповідач НЕ виконував, - грубо порушував, а це ст.382 КК України: 1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - …, і допустив ВЕЛИКУ заборгованість, - 57193.43 грн., що підтверджує державний виконавець наданим Розрахунком заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-1915.

До викладеного в Відзові на позовну заяву відповідачем я можу добавити те, що я не буду ДУЖЕ(!) заперечувати, коли суд стягне з відповідача розраховану ним самим суму розміру неустойки: «розмір неустойки з липня 2015 року по червень 2018 року становить 41093,50 грн.»

Мене особисто ДИВУЄ твердження відповідача, його «БЕЗПОМІЧНІСТЬ», «БЕЗПОРАДНІСТЬ», його КРОКОДИЛЯЧІ СЛЬОЗИ, і особливо коли він стверджує: «Я не маю постійного джерела отримання прибутків, …», що « останнім часом шукаю роботу за межами України.».

Мені достеменно відомо, що відповідач вже кілька разів виїздив на заробітки за кордон України, заробляв кожного місяця більше 2 000 (двох тисяч) євро, наскільки я розумію, то це більше 350 000 грн. за півроку, але не заплатив аліменти з фактично отриманого доходу, як на те вказано в ч.1 ст. 195 СК України: 1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Мною подано заяву від 01.02.2019р. до державного виконавця з вимогою, щоб державний виконавець зробив перерахунок аліментів на виконання рішення суду від 19 лютого 2010 р., справа №2-1915/10, у зв’язку з виїздом на роботу і отримання заробітку (доходу) боржником Мартиненко В.В. за кордоном за весь час його роботи за кордоном.

До Відзову від 01 лютого 2019 року на позовну заяву (в Додатку) не додані:

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання про витребування доказів.

Згідно ч.4 ст. 178 ЦПК України: 4. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст. ст. 76 - 81, 179 ЦПК України, -

ПРОШУ:

1. Задовольнити вимоги поданої мною позовної заяви в повному обсязі.

2. На вимогах позовної заяви наполягаю.

3. Позовну заяву розглянути в порядку спрощеного провадження.

4. Розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

15.02.2019 р. Л.В.Коваль

Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області

вул. Отаманська, 2, м. Нікополь, 53211

Коваль Людмила Василівна

проживаю: 53200, м.Нікополь,

ЗАЯВА

Мені достеменно відомо, що Мартиненко В.В., на протязі 2015- 2018 років виїздив за межі України де за кордоном працював і отримував дохід не в гривнях, а в валюті, тоді як, державним виконавцем Завідняк О.В., нараховано йому і він виплатив аліменти тільки по середній заробітній платі, яка склалась по м.Нікополю.

В повідомленні від 20.12.2018 № 75117 начальник Григорук О.В. поставив мене до відому, що «в останній раз боржник Мартиненко Віктор Володимирович перетинав кордон в напрямку в'їзд на територію України 05.12.2017 о 04.16. год., в напрямку виїзд за межі України перетнув кордон 25.04.2018 о 22.55 год.»

І це при тому, що Мартиненко В.В. за кордоном працює вже кілька років.

Державний виконавець, і Завіднюк О.В. також, НЕ прийняв заходи і НЕ примусив боржника надати відповідні джерела і розмір заробітку (доходу), який він одержав за кордоном.

Згідно ч.1 ст.195 СК України: 1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Наскільки мені відомо то за кордоном України заробітна плата в місяць складає від 1000 (одна тисяча) і більше євро. Це більше 31 000 гривен на місяць, 1/4 від цієї суми складає більше 7 750 гривен, а не 2258,25 грн. нараховані державним виконавцем і як були виплачені боржником.

Тобто до заборгованості по аліментам, - на виконання рішення суду від 19 лютого 2010 р., справа №2-1915/10, - НЕ ДОНАРАХОВАНА державним виконавцем, - понад кілька десятків тисяч гривен.

Я вимагаю, щоб державний виконавець зробив перерахунок аліментів на виконання рішення суду від 19 лютого 2010 р., справа №2-1915/10, у зв’язку з виїздом на роботу і отримання заробітку (доходу) боржником Мартиненко В.В. за кордоном за весь час його роботи за кордоном.

Про прийняте рішення прошу повідомити мене у письмовій формі та встановлені чинним законодавством строки.

З повагою

01.02.2019р. Л.В.Коваль

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області

Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби

вул. Отаманська, 2, м. Нікополь, 53211, тел.: +380566251151

e-mail: info(a),nk.dp.dvs.gov.на, http://udvs-dp.gov.ua, код ЄДРПОУ 35004297

18.02.2019 № 11762 на№ від

Коваль Людмила Василівна

м. Нікополь,

На Вашу заяву від 01.02.2019, вхідний ВДВС № 3566 від 08.02.2019 повідомляю наступне.

Розрахунок заборгованості проводиться відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 195 Сімейного кодексу України, з урахуванням вимог ст.182 Сімейного кодексу України та з урахуванням нових даних, які надаються відділом статистики. Розрахунок заборгованості не є остаточним та може бути перерахований з урахуванням нових даних, які містять інформацію про сплату боргу, місце роботи боржника або розмірі заробітної плати у період, за який проведений розрахунок, які можуть бути надані як однією так і іншою стороною виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України «У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості».

На даний час жодних офіційних джерел доходу боржника встановлено не було, що підтверджується численними відповідями на запити державного виконавця до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України. Останні відповіді датовані 14.02.2019..

Також повідомляю, що відповідно до п. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Начальник О.В.Григорук

Завідідняк О.В. 0995378175

Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

53207, Дніпропетровська область, м.Нікополь,

вул. Отаманська, 2, засоби зв’язку: (05662) 5-11-51,

info@nk.dp.dvs.gov.ua

Коваль Людмила Василівна

проживаю: 53200, м.Нікополь,

Заява

Рішенням від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915-10, Нікопольського міськрайонного суду, стягнуто з Мартиненко В.В., на користь Коваль Л.В., аліменти на утримання малолітнього сина - Мартиненко Артем Вікторович, 07.10.2007 року народження, у розмірі 1/4 частина з усіх видів заробітку та доходів, щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття, - рішення від 16 лютого 2012 року.

У Нікопольському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №18102217 з примусового виконання виконавчого листа №2-1915 виданий 15.03.2010 Нікопольським міськрайонним судом про стягнення аліментів з Мартиненко В.В. на користь Коваль Л.В. на утримання сина Артема, 07.10.2007 року народження, далі ВП №18102217.

Інформацією наданою мені – Мартиненко В.В. вже кілька разів виїздив за кордон, де працював і отримував оплату в валюті.

Прошу поставити мене до відому: - в якій державі на протязі всіх своїх виїздів за межі України працював Мартиненко А.В. та яку він отримував там оплату за виконану роботу.

Відповідь прошу дати у письмовій формі та встановлені чинним законодавством строки.

З повагою

08.08.2019р. Л.В.Коваль

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби

вул. Отаманська, 2, м. Нікополь, 53211, тел.: +380566251151 e-mail: info(a).nk.dp.dvs.gov,ua. http://udvs-dp.gov.ua, код ЄДРПОУ 35004297

19.08.2019 № 50088 на № від

Коваль Людмила Василівна м. Нікополь,

На Вашу заяву від 08.08.2019, вхідний ВДВС № 15542 від 08.08.2019 повідомляю наступне.

На Ваші заяви, які надходили раніше, державним виконавцем дійсно було повідомлено Вам про те, що боржник Мартнненко В.В. перетинав Державний кордон України. Інформації про те, що боржник Мартиненко В.В. працював за кордоном та отримував будь - які доходи Вам не надавалося, так як у державного виконавця відсутні такі дані.

Начальник О.В. Григорук

Завідняк О. В.

0995378175

Начальнику Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області

49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А

+380 56 746-08-91 факс: 39-85-91info@dp.minjust.gov.ua

Коваль Людмила Василівна

проживаю: 53200, м.Нікополь,

Скарга

Заявою від 08.08.2019 року я просила Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області поставити мене до відому: - в якій державі на протязі всіх своїх виїздів за межі України працював Мартиненко А.В. та яку він отримував там оплату за виконану роботу.

Повідомленням від 19.08.2019 № 50088 Начальник О.В. Григорук поставив мене до відому:

«На Ваші заяви, які надходили раніше, державним виконавцем дійсно було повідомлено Вам про те, що боржник Мартнненко В.В. перетинав Державний кордон України. Інформації про те, що боржник Мартиненко В.В. працював за кордоном та отримував будь - які доходи Вам не надавалося, так як у державного виконавця відсутні такі дані.

Цим повідомленням начальник О.В.Григорук, як я розумію, розписався в прямому не виконанні своїх посадових обов’язків та не умінню організовувати роботу своїх підлеглих державних виконавців.

Чому я роблю такий висновок?!

Рішенням від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915-10, Нікопольського міськрайонного суду, стягнуто з Мартиненко В.В., на користь Коваль Л.В., аліменти на утримання малолітнього сина - Мартиненко Артем Вікторович, 07.10.2007 року народження, у розмірі 1/4 частина з усіх видів заробітку та доходів, щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття.

У Нікопольському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №18102217 з примусового виконання виконавчого листа №2-1915 виданий 15.03.2010 Нікопольським міськрайонним судом про стягнення аліментів з Мартиненко В.В. на користь Коваль Л.В. на утримання сина Артема, 07.10.2007 року народження, далі ВП №18102217.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 195 СК України:

Сам Мартиненко В.В. в розмові зі мною похвалявся, що він працюючи за кордоном України отримував дохід у розмірі 2 000 (дві тисячи) і більше євро. Це більше 60 000 гривен на місяць, 1/3 від цієї суми складає більше 20 000 гривен, а не нараховані державним виконавцем.

В матеріалах ВП №18102217:

З травня 2010р. перерва у виконанні будь яких дій по виконанню рішення суду до початку 2014 року.

- Державним виконавцем Ю.В.Барановою: - направлено вимогу від 13.05.2014р. №30015/5 до Начальника УПФУ у м.Нікополі, НМРЦЗ, обласне адресне бюро з вимогою повідомити чи перебуває на обліку боржник Мартиненко В.В. та отримані відповіді: - станом на 08.07.2014р.,- Мартиненко В.В. зареєстрований в м.Нікополь, вул.Малиновського, буд.2/4, кВ.62, - адресне бюро; з УПФУ у м.Нікополі повідомлення від 10.06.2014р. №7333/06/03 – на обліку як пенсіонер не перебуває; з НМРЦЗ – на обліку не перебуває (повідомлення від 18.06.2014р. №2005 на №30015/5 від 13.05.2014р.); Повідомлення станом на 15.05.2014р. – знято з обліку в комісійний магазин: авто OPEL ASCONA, дата операції - 17.01.2001р. – з центрального сервіру баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

ВСЕ! Будь яких матеріалів на виконання рішення суду в цьому ВП №18102217 до початку квітня 2018 просто не має!

Але державний виконавець не прийняв заходи до доведення початої справи до її логічного завершення, - прийняті постанови НЕ виконані, Мартиненко В.В. 25.04.2018 о 22.55 годині, - рівно через ОДИН місяць після прийняття постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, виїхав за межі України при наявності такої заборони. Як таке розуміти?! Постанова державного виконавця не набула чинності?!

З Повідомлення від 20.12.2018 № 75117 Начальника О.В. Григорука:

При цьому державним виконавцем направлялись вимоги тільки до:

- УПФУ у м.Нікополі,

- НМРЦЗ,

- обласне адресне бюро

з вимогою повідомити чи перебуває на обліку боржник Мартиненко В.В.

І більше ніяких дій на виконання рішення суду та Закону України «Про виконавче провадження» не проводилось!

Тобто! На протязі з травня 2010 по 13.05.2014 і з липня 2014 по 01.08.2019 рік ніхто в відділі ДВС цим ВП №18102217 не займався, ніяких дій по виконанню рішення суду не проводив і не проводить.

При цьому:

- ні один з державних виконавців, ні начальник відділу ДВС не встановив в якій державі, за кордоном України, перебував боржник, в якій місцевості цієї держави працював боржник та яка там середня заробітна плата, - ч.1 ст.195 СК України, ч.1, п.1) ч.2, п. 3), п.14), п.18), п.21), … ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

-. Маючи інформацію про перетин кордону України та країну до якої виїздив боржник не прийнято заходи по встановленню одержаного заробітку (доходу) у державі перебування ні від державних органів, ні безпосередньо від самого боржника, а це грубе порушення ч.1 ст.195 СК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

І це при тому, що:

Я прошу посадових осіб відділу державної виконавчої служби, державного виконавця:

- Якщо боржник буде не згодний надати інформацію про джерела та дійсно отриману заробітну плату(доходи) в валюті під час роботи за кордоном державному виконавцю, начальнику відділу ДВС, отримати інформацію про перетин кордону України та країну до якої виїздив боржник і коли повернувся до України, середню заробітну плату по місцевості країні де він працював, і вже від цієї середньої заробітної плати по місцевості країні де працював боржник, нарахувати аліменти на виконання рішення суду, - за час перебування за кордоном.

ПРОШУ: 1. Провести перевірку викладеного вище і на підставі одержаних матеріалів прийняти рішення про відповідальність посадових осіб Нікопольського міськрайонного відділу ДВС. 2. На підставі проведених дій та отриманої інформації зробити перерахунок аліментів на виконання Рішення від 19 лютого 2010 року, справа №2-1915-10, Нікопольського міськрайонного суду, у зв’язку з виїздом на роботу і отримання заробітку (доходу) боржником Мартиненко В.В. за кордоном за час його роботи за кордоном.

Про прийняте рішення прошу повідомити мене у письмовій формі та встановлені чинним законодавством строки.

З повагою

06.09.2019р. Л.В. Коваль