ГЛАВНАЯ
 
КОНСУЛЬТАЦИИ
 
КРИК ДУШИ
 
 
 
О НАС
Эту страницу ведет юрист Совета Комитета общественного спасения Коряков Анатолий Иванович.

Смущает, удивляет, возмущает, требует справедливости, когда начинаешь делать небольшой анализ рассмотренных судом дел по факту увольнения Лаврецкой М.Ю.. Смотри сам!
Судом, судьями, умышленно совершено несколько нарушений:
- не истребованы по заявленным ходатайствам документы у ответчика ОOО «Донбаська фармацевтична компанія» . Суду было достаточно того, что ответчик устно признавал наличие затребуемых документов, но не предоставлял их. 
Суд обязал предоставить ответчика необходимые документы только через три года, после нескольких рассмотренных дел судами и принятых по этим делам решениям.
При этом судьи, с большим удовлетворением, выносили решение об отказе в удовлетворении поданного иска, жалобы, заявления на основании ст.61 ГПК Украины.

- своими необоснованными решениями суд, судьи, прикрывал должностных лиц. Именно суд, судьи виновны в безнаказанности за совершение такого  правонарушения должностными лицами как увольнение Лаврецкой М.Ю. с занимаемой должности заведующей аптекой.
В своих жалобах  в высшую квалификационную комиссию  судей Украины, в генеральную прокуратуру Украины Лаврецкой М.Ю. указано именно на противозаконные действия должностных лиц, которых «прикрыли» своими решениями судьи: Никопольского горрайонного суда, апелляционного суда Днепропетровской области, судьи высшего специализированного суда Украины.
- …
Насколько я понимаю, то нарушения допускаемые судьями всех уровней сводится к одному единственному: соблюдение кодекса профессиональной этики судей.
На своём V съезде судей Украины 24.10.2002 года, эти лучшие из лучших судьи, приняли такой кодекс, что просто диву даёшься! И это при том, что уже был принят Кодекс государственного служащего, зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины 7 ноября 2000 года №783/5004.
Так вот эти участники пятого съезда судей Украины приняли не просто кодекс чести судьи, не просто Кодекс профессиональной этики судьи Украины, а нормативно правовой акт для прикрытия заведомо совершённых преступлений судьями разных уровней судебной ветви. ВСЕГО на ВСЕГО!!!
Как квалифицировать такие действия этих …, как бы по нежнее сказать, короче, судей – участников съезда, я не знаю, у меня, как у того начальника цеха – идёт одна нецензурщина!
Но судьи «работают» по этому кодекс профессиональной этики уже более 10(Десяти) лет. Поэтому и не удивительно что на Вашем сайте уже опубликовано столько материалов о «действиях» судей, о рассмотренных ими дел и принятых по ним решений.
Да и в н.в., когда общественность требует всё же принять надлежащий кодекс этики, судьи, разработчики не очень торопятся с его принятием.
Смущает то, что даже при наличии Кодекса государственного служащего нынешние разработчики стараются выхолостить этот документ: Кодекс профессиональной этики судьи Украины. Это при том, что у нормальных людей такой кодекс профессиональной этики судьи есть вторым Законом для судьи после Закона о судьях и судебной системе. У нормальных людей за нарушение требований кодекса профессиональной этики судьи судью просто увольняют с должности по статье!
Разные «умники» уже внесли в нормативно правовой акт условие, что нарушение присяги судьёй это не является основанием для увольнения судьи. Я лично считаю, что это такой БРЕД, что даже представить себе трудно. Представь себе Вооружённые Силы в которых военнослужащие не приняли присягу?! Может такое быть?! Ты сразу же ответишь: НЕТ! Такого быть не может! Правильно! Без принятия присяги, нет ответственности, и уголовной также, за совершение воинских преступлений! А тут судья, который даёт присягу Президенту Украины и вдруг его за не выполнение требований присяги привлечь к ответственности нельзя! 
Имеем то, что это продолжение  вопроса  о  коррупции, заинтересованности судьи при рассмотрении дела и принятии "заказанного" решения. 
Я лично считаю, что в кодекс профессиональной этики судьи Украины разработчики ОБЯЗАНЫ включить требования изложенные в статьях 26,27 Кодекса государственного служащего, зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины 7 ноября 2000 года №783/5004. Это как раз то, на что я уже не один раз указывал: вышестоящий суд ОБЯЗАН при рассмотрении жалобы на решение ниже стоящего суда, в случае выявления умышленных действий при принятии заведомо неподсудного решения судьёй, направлять материалы для принятия соответствующего решения в высшую квалификационную комиссию судей Украины. У нас на Украине в н.в. такого порядка НЕТ! Есть, без преувеличения, коррупционная судебная власть, при чём узаконенная соответствующими нормативноправовыми актами.
Почитайте хотя бы это обращение Лаврецкой М.Ю., посмотрите, подумайте, сделайте вывод и переубедите меня в том, что я ошибаюсь  в выше изложенном! Переубедите, что я не прав и предвзято отношусь к судьям, как к государственным служащим третьей, но самой ГЛАВНОЙ, судебной ветви государственной власти.
С уважением                                                                     А.И.Коряков


Шановні добродії! Звертаюсь до Вас з великим проханням дати мені пояснення, роз’яснити мені, як, яким чином зобов’язати(!!!) суддів, працівників прокуратури, посадових осіб державних органів влади - Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, 03115, м.Київ, вул. Перемоги, 120, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853,  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія», розглянути подані мною заяви і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Я особисто вважаю, що все що зі мною відбувалось на протязі з 2009 року - БЕЗПРЕДЄЛ(!) суддів(!) по прийняттю рішень на користь відповідача: TOB «Донбаська фармацевтична компанія»  - тільки з-за того, що:
Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних  стягнень, передбачених  Кодексом  законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.
Тоді як згідно кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.»  - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).
А тому, я так вважаю, до того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!
Посудіть самі! 
В Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядались: цивільна справа №2-2880/10 - позов Лаврецької Марини Юріївни  до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, цивільна справа № 2- 3 862/11 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська  фармацевтична компанія» про оплату листків непрацездатності та витрат на відрядження, цивільна справа № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, заяви Лаврецької Марини Юріївни про перегляд за нововиявленими обставинами …, Дніпропетровський окружний адміністративний суд - справа № 804/5046/13-а,  адміністративний позов Лаврецької Марини Юріївни до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, …  .
В судовому засіданні судом було встановлено, що під час звільнення мене з роботи посадовими особами ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» було допущено цілу низку грубих порушень вимог чинного законодавства на які суд не відреагував належним чином, не надавав цим фактам належної правової оцінки під час прийняття своїх несчіслених рішень, не направляв окрему ухвалу у порядку ст. 211 ЦПК України для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов, а по заявленим мною клопотанням про забезпечення доказів відмовляв. Самі рішення по поданих мною позовах, заявах суд приймав на користь відповідача - ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія". 
Про це свідчить:
- посадові особи ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" примусили(!) мене написати заяву про звільнення за власним бажанням! Мене, матір-одиначку, у якої на забезпеченні була дочка, яка навчалась у вищому навчальному закладі на денному відділенні.
- звільнивши мене з роботи відповідач зобов’язаний був в цей же день направити мені листа з проханням забрати трудову книжку або дати згоду на її направлення по пошті, але цього не було зроблено. Такі листи були направлені тільки в середині-кінці грудня 2009 року, які я так і не отримала. 
- розрахунок під час мого звільнення проведено не у строк встановлений ч.1 ст.116, ч.1ст.117 КЗпП України, а з грубим порушенням – звільнена з роботи 16.11.2009р., а грошові кошти перераховані тільки 04.01.2010р.;
- Посадові особи ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія», в.о. директора СтаровойтоваВ.І. та головний бухгалтер ШироковО.А., в Довідці №76 від 19.05.2010 р., а.с. 103, справа №2-2880/10, СТВЕРДЖУЮТЬ(!), що у Товариства «Заборгованості по заробітній платі перед ЛаврецькоюМ. Ю. станом на 06.01.2010р. немає.»
І це при тому, що згідно Выписки по карточному счету – Счет №26259959886484, на цей рахунок перераховувались грошові кошти «Выплата ООО «Донбасская фармцевтическая …» після 16.11.2009р.:  -- 2009-12-14 16:50:50 Приход - 895.72 грн., -- 2010-01-05 16:31:25 Приход -3220.45 грн., -- 2010-01-11 16:30:40 Приход – 203.15 грн., -- 2010-01.20 15:05:55 Приход – 14.22 грн.
Наданням суду Довідки №76 від 19.05.2010р., а.с. 103, справа №2-2880/10,  посадовими особами Товариства: в.о.Директора СтаровойтовоюВ.И., головним бухгалтером Широковим О.А. видано, а представник Товариства ЗайцевЮ.О. використав завідомо підроблений документ надавши його суду для долучення до матеріалів справи, грубо порушено вимоги ст..358,366 КК України, але суд на це грубе порушення вимог чинного законодавства належним чином не відреагував. Своїми умисними діями суд сприяє не відновленню справедливості, прийняття законного та обґрунтованого рішення, а навпаки: створенню умов для порушення вимог чинного законодавства, безкарності при наданні сфальсифікованих доказів по справі. 
- мною здано до Товариства 07 грудня 2009р. листок непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад-грудень 2009р., але його оплата проведена відповідачем не 08.12.2009р., тобто на наступний день після його подання, а тільки 04.01.2010р.;  
- в паспорт аптеки №22 м.Нікополь, після мого звільнення 16.11.2009р., не було зразу внесені відповідні зміни, що є грубим порушенням умов ліцензії. При такому порушенні умов ліцензії державні органи зобов’язані були ліквідувати TOB «Донбаська фармацевтична компанія», як юридичну особу  ВЗАГАЛІ! 
- призначати виконуючим обов'язки завідувача Аптеки № 22 в м.Нікополь ні Краснюк Олену Василівну, ні Радченко Ганну Сергіївну, відповідно до вимог чинного законодавства і вимог самого TOB «Донбаська фармацевтична компанія», це грубе порушення чинного законодавства, умов ліцензії. Ні Краснюк Олена Василівна, ні Радченко Ганна Сергіївна не могли виконувати обов'язки ні провізора-спеціаліста, ні  Уповноваженої особи і саме з-за відсутності відповідних документів. Краснюк О.В., маючи такі документи про освіту – не мала сертифіката провізора … , вона взагалі могла працювати тільки(!) фармацевтом, а не провізором, і тим більше в.о. завідуючої аптеки … .
- Ні паспорт аптеки №22 м.Нікополя, ні документи про наявність, або відсутність відповідної освіти, сертифіката провізора-спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» відповідачем своєчасно суду не було надано! А сертифікат провізора-організатора ні на Краснюк Олену Василівну, ні на Радченко Ганну Сергіївну взагалі не було надано, яких взагалі немає, але який обов’язково вимагають контролюючи органи надавати при призначенні на посаду завідувача аптекою.
- суд, головуючий суддя, під час розгляду поданої мною позовної заяви, адміністративного позову, заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяв про забезпечення доказів, …, знаходили любу підставу, і надумані(!) також, аби тільки прийняти рішення по справі на користь відповідача. 
- суд приймав рішення по справі на підставі доказів, про які йшла(!) мова в судовому засіданні, але яких не було в матеріалах справи, при незадоволеному клопотанні про їх витребування, чим грубо порушено вимоги чинного законодавства(ст.ст.212,213 ЦПК України).
- суд приймав свої несчисленні(!) рішення не законними, необґрунтованими і саме з-за того, що  судом не були виконані всі вимоги цивільного судочинства – заявлені мною клопотання про надання суду відповідних документів відповідачем судом не задовольнялись. А відповідно повно і всебічно з’ясовувати обставини, на які в першу чергу посилалась я, як на підставу своїх вимог і заперечень, не було можливості – вони не були  підтверджені доказами, які НЕ були своєчасно надані відповідачем, а тому і не були досліджені в судовому засіданні, не прийняті до уваги під час прийняття рішення судом: 
1.Тільки через три роки і три місяці  після мого звільнення і тяганини по судам апеляційний суд Дніпропетровської області зобов’язав(!) надати відповідача частину доказів по справі. Так під час розгляду  справи №401/409/12, провадження №22-ц/774/418/13, було часткове задоволення заяви про забезпечення доказів - відповідачем тільки 18.02.2013р. було надано оригінал листка непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад - грудень 2009р.. Судом було зроблено його копію, яку і було долучено до матеріалів справи. Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В., суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І. впевнилися, що дійсно цей листок непрацездатності здано мною для його оплати саме 07.12.2009 року - на його зворотній стороні стоїть дата здачи його до Товариства. Але в ухвалі від 11.03.2013р., з незрозумілих для мене причин, колегія апеляційного суду у цьому складі стверджує(!), що  день отримання від позивача листів непрацездатності, і листка непрацездатності  з 10.11.2009 року по 04.12.2009 року Серія АБП № 546227, є саме 04.01.2010 року! Як розуміти колегію апеляційного суду у цьому випадку?! Я вважаю, що це захист інтересів відповідача і прикриття раніше прийнятих судами протизаконних рішень!
2. Тільки в кінці 2012 року, тобто через три роки після мого звільнення та ходіння по судам, під час розгляду цивільної справи № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12,  відповідачем було надано суду належно завірені копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя, завідуюча Лаврецька М.Ю. та паспорт аптеки №22 завідуюча аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна. 
Саме при наявності належно завіреної копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя  суд, нарешті(!), мав(!)  можливість прийняти законне та обґрунтоване рішення(ст.ст.212,213 ЦПК України), але цього не сталось.
При цьому в наданому суду НАЛЕЖНО ЗАВІРЕНІЙ копії паспорту аптеки №22, завідуюча аптекою, згідно п.2 Паспорту аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна, відсутній(!)  Висновок про наявні приміщення та устаткування аптечного закладу Аптеки №22 з ПОГОДЖЕННЯМИ з Державною санітарно-епідеміологічною службою - головний санітарний лікар, з органами державного контролю якості лікарських рослин - головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів, з місцевими органами виконавчої влади(місцевого самоврядування).  А без цих погоджень аптека взагалі працювати не могла! 
3. Тільки в травні 2013 року,  під час розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/5046/13-а, тобто через три з половиною роки після мого звільнення, були надані третьою особою ТОВ«Донбаська фармацевтична компанія» документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001, які вказують на наявність або відсутність вищої освіти, сертифіката провізора- спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» Краснюк Олени Василівни, Радченко Ганни Сергіївни. Але не надано сертифікат провізора- організатора ні Краснюк Олени Василівни, ні Радченко Ганни Сергіївни.
Державна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, провела дві перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» - аптеки № 22: позапланова - 02.04.2010, акт від 02.04.2010 № 43/4-ОР, та планова - 07.12.2010, акт від 07.12.2010 № 81/4-ОР. Але підстав не те, що для анулювання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія», а і взагалі ніяких порушень під час цих перевірок не встановлено – аптека №22 м.Нікополь працювала по серпень 2011 року. Тобто іще майже рік після 07.12.2010.
Відсутність у самої Радченко Г.С. відповідної освіти, сертифіката провізора-організатора, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» стало тією причиною, що аптеку №22 в м.Нікополі було закрито в 2011 році. 
Тобто при звільненні мене за власним бажанням TOB «Донбаська фармацевтична компанія» зобов’язана була на місце завідувача аптекою №22 м.Нікополь знайти і прийняти на роботу з 17.11.2009р. іншу особу з відповідною освітою та належними документами. Цього не було зроблено. Я не вважаюсь звільненою з посади завідувача аптекою №22 м.Нікополь до моменту виконання цих умов: або знайти відповідну особу на посаду завідувача аптекою №22 м.Нікополь і внести відповідні зміни до паспорта аптеки, або закрити аптеку №22 м.Нікополь взагалі зразу ж з моїм звільненням - з 17.11.2009р.. 
Але на надані суду докази суд належним чином не відреагував, колегія(!) Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановою від 05 червня 2013 р. відмовила у задоволенні поданого мною адміністративного позову.

Ці документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001,  мною були додані в додатку до Заяви від 03.07.2013р. про забезпечення доказів під час розгляду справи № 0426/13441/2012  8/0182/1/2013, але судом, суддя ШестаковаЗ.С., не було враховано їх під час прийняття ухвали від 03 липня 2013 року, справа № 0426/13441/2012 8/0426/22/2012, про відмову Лаврецькій Марині Юріївні в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
- В заяві від 03.07.2013р. про забезпечення доказів я просила суд:
ЗАТРЕБУВАТИ(!) від Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, 03115, м.Київ, вул. Перемоги, 120, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853,  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, висновок по питанням:
чи було обов’язковою умовою відкриття і роботи аптечного закладу заповнення данних на завідувача аптекою в Паспорті аптечного закладу, у нашому випадку: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя?!
чи ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ(!)  був відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська фармацевтична компанія», звільнити мене, Лаврецьку М.Ю., за власним бажанням тільки після укладення трудового договору з іншим працівником прийнятого на посаду завідуючого аптечним закладом і відповідного внесення змін, доповнень до Паспорта аптечного закладу: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя. Тобто чи зобов’язаний був в Паспорті аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя відповідач вказати прізвище, ім’я, по  батькові, освіту, номер і дату укладення трудового договору, вже прийнятого на посаду завідуючим цим аптечним закладом (структурним підрозділом) працівника. 
Ці висновки необхідні суду для прийняття рішення по вимогах заяви від 23.11.2012р. про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Але ухвалою від 03.07.2013р. Нікопольський міськрайонний суд відмовив мені у задоволенні цієї заяви посилаючись на те, що: цим доказам була надана відповідна оцінка як судом першої інстанції, так і судом Апеляційної інстанції (а.с. 170-220 цивільна справі № 2-2880/10), що докази, які я просила забезпечити не відносяться до доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини.
- Посадові особи Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів не надали суду ні свої письмові заперечення на адміністративний позов, ні відповідні пояснення в усній формі в судовому засіданні під час розгляду поданого мною адміністративного позову, справа № 804/5046/13-а, – вони просто не з’являлись на судові засідання,  а колегія(!) суддів Дніпропетровського окружного(!) адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., вважала це за належну поведінку державного(!) службовця. 
І це тільки з-за того, що згідно:
-- ч.2 ст.51КАС України відповідач не зобов’язаний, а лише МАЄ(!) право подати заперечення проти адміністративного позову.
-- ч.3 ст.49 КАС України відповідач, орган державної влади, як особа, яка бере участь у справі, не зобов’язаний(!), а лише, МАЄ(!) право:
4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;
Такі права та обов’язки можуть бути в цивільному судочинстві, де дійсно сторони повинні(!) бути рівними, але тільки не в адміністративному, де відповідачем є посадова органу державної влади, принципами якої є: служіння Українському народу та Українській державі; демократизму, гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина; професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості; відкритості, гласності та контрольованості(ст.3).
При цьому державний службовець, згідно ст.10 Закону України «Про державну службу», зобов’язаний додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопускати порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосередньо виконувати покладені на них службові обов’язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінно виконувати свої службі обов’язки, проявляти ініціативу і творчість в роботі.
Згідно кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004:
      11. Державний службовець має виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян.
Державний службовець зобов’язаний не порушувати вимоги ст.ст. 3-6,10,22, …  кодексу державного службовця.
Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., задовольнялась(!) наданими письмовими поясненнями представником ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» по поданому мною адміністративному позову, а не відповідачами: Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області. Я так вважаю, що судом було покладено право захисту від поданого мною адміністративного позову не на державну установу: Державну інспекцію з контролю за якістю лікарських засобів, Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, а на третю особу: ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія». 
Не надавши суду заперечення на адміністративний позов колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М. не виконала і умов ч.3 ст.49 КАС України. 
Маємо те, що суд, своїми рішеннями, покрив грубі порушення вимог чинного законодавства допущені, як під час мого звільнення, так і умов виконання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія». Таким чином створено судовий прецедент коли рішеннями суду відмінено відповідні, по суті - скасовані(!), нормативно – правові акти, які регулюють,  як призначення на посаду  провізора, завідуючого аптекою( без наявних документів про освіту, відповідних свідоцтв, сертифікатів …), так і виконання умов ліцензії під час проведення підприємницької діяльності: роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки та їх структурні підрозділи.  БРАВО!
Я звернулась до суду за захистом свого порушеного права, але відповідного захисту в суді не знайшла і тільки з-за того, я так вважаю, що звільнив мене за «власним» моїм бажанням Шишацький А.В.. 

Я не просила порушувати чинне законодавство. Я завжди просила прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства: Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору по відновленню мене, Лаврецької Марини Юріївни, на посаді завідуючої аптеки №22 м.Нікополь,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Я вважаю, що я не змогла захистити своє порушене право: на честь, гідність(ст.3,21,22,28 Конституції України),  працю, заробітну плату(ст.43 Конституції України), належні життєві умови(ст.48 Конституції України), під час розгляду поданих мною позовів грубо порушено принцип верховенства права (ст.8 Конституції України). Мої Конституційні права грубо попрані судом, суддями. При цьому судді вищого спеціалізованого суду України віднеслись формально до виконання своїх прямих посадових обов’язків приймаючи ухвали та відмовляючи мені у розгляді поданих мною касаційних скарг… (ст.55 Конституції України). Результатом мого звернення до суду є те, що я, ЛаврецькаМ.Ю., у порівнянні з ШишацькимА.В., виявилась не рівною у процесі розгляду поданих мною позовів в судових засіданнях(ст.24 Конституції України).
Може я помиляюсь?! Будь ласка! Проаналізуйте вище викладене, почитайте додані матеріали і дайте мені відповідну пораду. 
Будь ласка, не відмовте!


25.07.2013р.                                                                                М.Ю.Лаврецька




        ПОВТОРНО                                                        Генеральна прокуратура України
                                                                                  01601, м. Київ, МСП-601, вул. Різницька, 13/15

                                                                                  Лаврецька Марина Юріївна                                                                      
                                                                                  проживаю: 53200, м.Нікополь,  вул..

                                                                     Скарга 
В квітні 2013 року я, ЛаврецькаМ.Ю., вимушена була звернутись до генеральної прокуратури зі скаргою від 04.04.2013р. в якій просила:
1. Провести перевірку вище викладеного, на підставі матеріалів перевірки притягнути до відповідальності посадових осіб за грубе порушення вимог чинного законодавства. 
2. Зобов'язати посадових осіб Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів (Держлікслужба України), Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області встановити юридичний факт грубого порушення призначення на посаду завідуючого аптекою Краснюк Олени Василівни та Радченко Ганни Сергіївни.
3. Зобов’язати  посадових осіб Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів (Держлікслужба України), Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області виконати дії передбачені чинним законодавством, провести службове розслідування грубого порушення законодавства по призначенню на посаду завідуючого аптекою №22 м.Нікополя Краснюк Олени Василівни та Радченко Ганни Сергіївни та скасувати ліцензію TOB «Донбаська фармацевтична компанія» на право заняття оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами.
В додатку я надсилала копію відповіді від 25.12.2012р.№645-1.2/4.1/19-12.
Надано відповідь на цю скаргу першим заступником голови  Державної служби України з лікарських засобів(Держлікслужба України) Демченко І.Б.(проспект Перемоги,120, м. Київ, 03115, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853).
Перший заступник голови  Демченко І.Б. повідомив мені про те, що дійсно в наданій відповіді допущені описки, які було виправлено. 
Про те законно чи з порушенням вимог чинного законодавства призначались на посаду і виконували обов'язки завідувача Аптеки № 22 TOB «Донбаська фармацевтична компанія» Краснюк Олена Василівна,  з 22.03.2010 виконуючим обов'язки завідувача Аптеки № 22(наказ від 22.03.2010 № 117 - ок),  призначення завідувачем Аптеки № 22(наказ від 16.04.2010 № 156 - ок) Радченко Ганну Сергіївну, нічого не вказано.
І це при тому, що ні  Краснюк Олена Василівна, ні Радченко Ганна Сергіївна не могли виконувати обов'язки ні провізора-спеціаліста, ні  Уповноваженої особи і саме з-за відсутності відповідних документів, які вказують на наявність спеціальної освіти, проходження курсів підвищення кваліфікації, … .  
На такі вимоги до осіб, яких призначають на посаду завідувача аптекою, прямо вказано в: 
-- п.2.1., 2.9., 3.1., Положення про порядок проведення атестації провізорів ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 12.12.2006  N 818   Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 р.за N 1366/13240;
-- п. 2,3,6,7,19,20,1.7., 2.5., 2.5.1., 2.5.7., 3.1.,3.3,3.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджені НАКАЗ 03.03.2009  N 44/27 Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва , Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2009 р. за N 298/16314 ( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 296/337 ( z0971-10 ) від 21.09.2010 ):
3.1. Особи, які безпосередньо займаються виробництвом лікарських засобів в умовах аптеки, оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами, повинні мати відповідну спеціальну освіту і відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам.
Зазначені особи повинні мати:
а) диплом державного зразка про фармацевтичну освіту;
б) сертифікат про присвоєння (підтвердження) звання провізора загального профілю (для фахівців, які закінчили вищий учбовий заклад після 1992 року).
Зазначена норма не поширюється на працівників аптечних складів (баз), які здійснюють відбір, комплектацію та упакування замовлень. Ці працівники повинні пройти навчання відповідно до закріплених за ними обов’язків та медичний огляд.
Зайняття фармацевтичною діяльністю (безпосередньо) особою, яка не має відповідної фармацевтичної освіти (крім випадків, передбачених цими Ліцензійними умовами), унеможливлює ліцензіатом виконання Ліцензійних умов.
3.3. Спеціалісти, які не працюють понад п’ять років за зазначеною у дипломі, сертифікаті (посвідченні) спеціальністю, можуть бути допущені до діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами тільки після проходження перепідготовки.
3.4. Аптека, аптечна база (склад) повинні бути укомплектовані штатними спеціалістами, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Посади завідувачів, заступників завідувачів аптеки, аптечної бази (складу) можуть заміщатися лише фахівцями з вищою фармацевтичною освітою (провізорами).
-- В Должностной инструкции Заведующей аптеки ДИ-№1/22 , издание №1, утверждённой директором А.В.Шишацким, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська фармацевтична компанія», а.с.95-101, справа № 2-2880/10, теж вказані кваліфікаційні вимоги: 
«2.1. На должность заведующего аптекой назначается лицо:
- имеющее высшее фармацевтическое образование (специалист, магистр) по специальности «Фармация»;
- прошедшего интернатуру по специальности  «Провизор общего профиля» с последующей специализацией по специальности «Провизор - организатор»;
- имеющее сертификат провизора-специалиста;
- имеющее стаж работы по специальности не менее трёх лет.» 
Крім цього, цією відповіддю мене поставлено до відому, що: «Додатково повідомляємо, що з дати початку дії ліцензії у TOB «Донбаська фармацевтична компанія» (26.12.2008) до 02.04.2010 перевірок додержання Ліцензійних умов TOB «Донбаська фармацевтична компанія» не проводилось.»
Може і не проводилась в другому кварталі 2009 року самою Державною службою України з лікарських засобів перевірка додержання Ліцензійних умов в аптеці №22 м.Нікополь TOB «Донбаська фармацевтична компанія», а от посадовими особами Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області така перевірка проводилась. Я на той час працювала на посаді завідуючої аптеки № 22 м. Нікополь ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» і перевіряючими не було встановлено порушень вимог чинного законодавства, але записано зауваження:  Краснюк Олені Василівні пройти обов'язково курси підвищення кваліфікації. Ці курси КраснюкО.В. не проходила, але з 17.11.2009 до 22.03.2010 року  відповідним наказом була призначена виконувати обов'язки завідувача Аптеки № 22 TOB «Донбаська фармацевтична компанія» в м.Нікополі.
На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, я наполягаю і прошу:
1. Провести перевірку вище викладеного, на підставі матеріалів перевірки притягнути до відповідальності посадових осіб за грубе порушення вимог чинного законодавства. 
2. Зобов'язати посадових осіб Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів (Держлікслужба України), Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області встановити юридичний факт грубого порушення призначення на посаду завідуючого аптекою Краснюк Олени Василівни та Радченко Ганни Сергіївни.
3. Зобов’язати  посадових осіб Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів (Держлікслужба України), Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області виконати дії передбачені чинним законодавством, провести службове розслідування грубого порушення законодавства по призначенню на посаду завідуючого аптекою №22 м.Нікополя Краснюк Олени Василівни та Радченко Ганни Сергіївни та скасувати ліцензію TOB «Донбаська фармацевтична компанія» на право заняття оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами.

Додаток:
копія відповіді №154-1.2/4. 0/19-13 від 30.04.2013.

17.07.2013р.                                                                                       М.Ю.Лаврецька

                                                     Вища кваліфікаційна комісія суддів України
                                                     03110, м. Київ, вул. Механізаторів, 9  

                                                     Лаврецька Марина Юріївна                                                                      

          Адреса фактичного проживання: 53200, м.Нікополь,  вул..
                  Контактний номер  телефону:  
                                                                           Скарга /заява/
    щодо неправомірної поведінки судді          
 1. Інформація про суддю (прізвище, ім’я, по батькові): Бабаніна Валентина Ананіївна - справа 2- 3 862/11, Рибакова Валерія Віталіївна - справа №2-2880/10,  Шестакова Зульфія Сабітовна –  справа № 426/202/12   2/426/1949/12   - Нікопольський міськрайонний суд, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Волошина М.П., суддів - Петешенкової М. Ю., Демченко Е.Л. - справа № 22-ц/490/2117/12, колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І. - справа №401/409/12 провадження № 22-ц/774/418/13, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Романюк М.М., суддів Котушенко С.П., Петренко І.О. - справа № 22ц-12693/11, колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко Bікторія Cтаніславівна, суддів Врони Олена Віталіївна,Турової О.М.,
(номер  судової справи, дата постановлення у ній рішення, якщо у Вашій скарзі вказується, що дисциплінарний проступок вчинено суддею під час розгляду судової справи: цивільна справа №2-2880/10- Рибакова В.В., справа №22-ц-9333/10 – ПриходченкоА.П., судді: ЛаченковаО.В., ГородничаВ.С., справа №8-25/11 - Рибакова В.В., № 22-ц/490/2117/12 - Волошина М.П., судді - Петешенкова М. Ю., Демченко Е.Л., цивільна справа № 2- 3 862/11 - ,  цивільна справа № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12 - суддя ШестаковаЗ.С., Справа № 0426/13441/2012 Провадження 8/0182/1/2012 - Шестакова З.С., справа №401/409/12 провадження № 22-ц/774/418/13 - колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І., справа № 22ц-12693/11 - колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Романюк М.М., суддів Котушенко С.П., Петренко І.О., справа № 804/5046/13-а - Дніпропетровський окружний адміністративний суд - судді Парненко Bікторія Cтаніславівна, суддів Врони Олена Віталіївна,Турової О.М., … , 
(статус заявника у цій справі: сторона, засуджений, потерпілий, свідок, адвокат, інше): сторона -позивач.  
2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема: 
-- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом - коррупція;
-- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); 
-- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
Обґрунтувати в чому саме, на Вашу думку, полягає вищезазначена підстава: 
В Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядались: цивільна справа №2-2880/10 - позов Лаврецької Марини Юріївни  до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, цивільна справа № 2- 3 862/11 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська  фармацевтична компанія» про оплату листків непрацездатності та витрат на відрядження, цивільна справа № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, заяви Лаврецької Марини Юріївни про перегляд за нововиявленими обставинами …, Дніпропетровський окружний адміністративний суд - справа № 804/5046/13-а,  адміністративний позов Лаврецької Марини Юріївни до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, …  .
В судовому засіданні судом було встановлено, що під час звільнення мене з роботи посадовими особами ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» було допущено цілу низку грубих порушень вимог чинного законодавства на які суд не відреагував належним чином, не надавав цим фактам належної правової оцінки під час прийняття своїх рішень, не направляв окрему ухвалу у порядку ст. 211 ЦПК України для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов, а по заявленим мною клопотанням про забезпечення доказів відмовляв. Самі рішення по поданих мною позовах, заявах суд приймав на користь відповідача - ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія". 
Про це свідчить:
- посадові особи ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" примусили(!) мене написати заяву про звільнення за власним бажанням! Мене, матір-одиначку, у якої на забезпеченні була дочка, яка навчалась у вищому навчальному закладі на денному відділенні.
- звільнивши мене з роботи відповідач зобов’язаний був в цей же день направити мені листа з проханням забрати трудову книжку або дати згоду на її направлення по пошті, але цього не було зроблено. Такі листи були направлені тільки в середині-кінці грудня 2009 року, які я так і не отримала. 
- розрахунок під час мого звільнення проведено не у строк встановлений ч.1 ст.116, ч.1ст.117 КЗпП України, а з грубим порушенням – звільнена з роботи 16.11.2009р., а грошові кошти перераховані тільки 04.01.2010р.;
- Посадові особи ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія», в.о. директора СтаровойтоваВ.І. та головний бухгалтер ШироковО.А., в Довідці №76 від 19.05.2010 р., а.с. 103, справа №2-2880/10, СТВЕРДЖУЮТЬ(!), що у Товариства «Заборгованості по заробітній платі перед ЛаврецькоюМ. Ю. станом на 06.01.2010р. немає.»
І це при тому, що згідно Выписки по карточному счету – Счет №26259959886484, на цей рахунок перераховувались грошові кошти «Выплата ООО «Донбасская фармцевтическая …» після 16.11.2009р.:  -- 2009-12-14 16:50:50 Приход - 895.72 грн., -- 2010-01-05 16:31:25 Приход -3220.45 грн., -- 2010-01-11 16:30:40 Приход – 203.15 грн., -- 2010-01.20 15:05:55 Приход – 14.22 грн.
Наданням суду Довідки №76 від 19.05.2010р., а.с. 103, справа №2-2880/10,  посадовими особами Товариства: в.о.Директора СтаровойтовоюВ.И., головним бухгалтером Широковим О.А. видано, а представник Товариства ЗайцевЮ.О. використав завідомо підроблений документ надавши його суду для долучення до матеріалів справи, грубо порушено вимоги ст..358,366 КК України, але суд на це грубе порушення вимог чинного законодавства належним чином не відреагував. Своїми умисними діями суд сприяє не відновленню справедливості, прийняття законного та обґрунтованого рішення, а навпаки: створенню умов для порушення вимог чинного законодавства, безкарності при наданні сфальсифікованих доказів по справі. 
- мною здано до Товариства 07 грудня 2009р. листок непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад-грудень 2009р., але його оплата проведена відповідачем не 08.12.2009р., тобто на наступний день після його подання, а тільки 04.01.2010р.;  
- в паспорт аптеки №22 м.Нікополь, після мого звільнення 16.11.2009р., не було зразу внесені відповідні зміни, що є грубим порушенням умов ліцензії. При такому порушенні умов ліцензії державні органи зобов’язані були ліквідувати TOB «Донбаська фармацевтична компанія», як юридичну особу  ВЗАГАЛІ! 
- призначати виконуючим обов'язки завідувача Аптеки № 22 в м.Нікополь ні Краснюк Олену Василівну, ні Радченко Ганну Сергіївну, відповідно до вимог чинного законодавства і вимог самого TOB «Донбаська фармацевтична компанія», це грубе порушення чинного законодавства, умов ліцензії. Ні Краснюк Олена Василівна, ні Радченко Ганна Сергіївна не могли виконувати обов'язки ні провізора-спеціаліста, ні  Уповноваженої особи і саме з-за відсутності відповідних документів. Краснюк О.В., маючи такі документи про освіту – не мала сертифіката провізора … , вона взагалі могла працювати тільки(!) фармацевтом, а не провізором, і тим більше в.о. завідуючої аптеки … .
- Ні паспорт аптеки №22 м.Нікополя, ні документи про наявність, або відсутність відповідної освіти, сертифіката провізора-спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» відповідачем своєчасно суду не було надано! А сертифікат провізора-організатора ні на Краснюк Олену Василівну, ні на Радченко Ганну Сергіївну взагалі не було надано, яких взагалі немає, але який обов’язково вимагають контролюючи органи надавати при призначенні на посаду завідувача аптекою.
- суд, головуючий суддя, під час розгляду поданої мною позовної заяви, адміністративного позову, заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяв про забезпечення доказів, …, знаходили любу підставу, і надумані(!) також, аби тільки прийняти рішення по справі на користь відповідача. 
- суд приймав рішення по справі на підставі доказів, про які йшла(!) мова в судовому засіданні, але яких не було в матеріалах справи, при незадоволеному клопотанні про їх витребування, чим грубо порушено вимоги чинного законодавства(ст.ст.212,213 ЦПК України).
- суд приймав свої несчисленні(!) рішення не законними, необґрунтованими і саме з-за того, що  судом не були виконані всі вимоги цивільного судочинства – заявлені мною клопотання про надання суду відповідних документів відповідачем судом не задовольнялись. А відповідно повно і всебічно з’ясовувати обставини, на які в першу чергу посилалась я, як на підставу своїх вимог і заперечень, не було можливості – вони не були  підтверджені доказами, які НЕ були своєчасно надані відповідачем, а тому і не були досліджені в судовому засіданні, не прийняті до уваги під час прийняття рішення судом: 
1.Тільки через три роки і три місяці  після мого звільнення і тяганини по судам апеляційний суд Дніпропетровської області зобов’язав(!) надати відповідача частину доказів по справі. Так під час розгляду  справи №401/409/12, провадження №22-ц/774/418/13, було часткове задоволення заяви про забезпечення доказів - відповідачем тільки 18.02.2013р. було надано оригінал листка непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад - грудень 2009р.. Судом було зроблено його копію, яку і було долучено до матеріалів справи. Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В., суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І. впевнилися, що дійсно цей листок непрацездатності здано мною для його оплати саме 07.12.2009 року - на його зворотній стороні стоїть дата здачи його до Товариства. Але в ухвалі від 11.03.2013р., з незрозумілих для мене причин, колегія апеляційного суду у цьому складі стверджує(!), що  день отримання від позивача листів непрацездатності, і листка непрацездатності  з 10.11.2009 року по 04.12.2009 року Серія АБП № 546227, є саме 04.01.2010 року! Як розуміти колегію апеляційного суду у цьому випадку?! Я вважаю, що це захист інтересів відповідача і прикриття раніше прийнятих судами протизаконних рішень!
2. Тільки в кінці 2012 року, тобто через три роки після мого звільнення та ходіння по судам, під час розгляду цивільної справи № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12,  відповідачем було надано суду належно завірені копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя, завідуюча Лаврецька М.Ю. та паспорт аптеки №22 завідуюча аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна. 
Саме при наявності належно завіреної копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя  суд, нарешті(!), мав(!)  можливість прийняти законне та обґрунтоване рішення(ст.ст.212,213 ЦПК України), але цього не сталось.
При цьому в наданому суду НАЛЕЖНО ЗАВІРЕНІЙ копії паспорту аптеки №22, завідуюча аптекою, згідно п.2 Паспорту аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна, відсутній(!)  Висновок про наявні приміщення та устаткування аптечного закладу Аптеки №22 з ПОГОДЖЕННЯМИ з Державною санітарно-епідеміологічною службою - головний санітарний лікар, з органами державного контролю якості лікарських рослин - головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів, з місцевими органами виконавчої влади(місцевого самоврядування).  А без цих погоджень аптека взагалі працювати не могла! 
3. Тільки в травні 2013 року,  під час розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/5046/13-а, тобто через три з половиною роки після мого звільнення, були надані третьою особою ТОВ«Донбаська фармацевтична компанія» документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001, які вказують на наявність або відсутність вищої освіти, сертифіката провізора- спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» Краснюк Олени Василівни, Радченко Ганни Сергіївни. Але не надано сертифікат провізора- організатора ні Краснюк Олени Василівни, ні Радченко Ганни Сергіївни.
Державна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, провела дві перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» - аптеки № 22: позапланова - 02.04.2010, акт від 02.04.2010 № 43/4-ОР, та планова - 07.12.2010, акт від 07.12.2010 № 81/4-ОР. Але підстав не те, що для анулювання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія», а і взагалі ніяких порушень під час цих перевірок не встановлено – аптека №22 м.Нікополь працювала по серпень 2011 року. Тобто іще майже рік після 07.12.2010.
Відсутність у самої Радченко Г.С. відповідної освіти, сертифіката провізора-організатора, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» стало тією причиною, що аптеку №22 в м.Нікополі було закрито в 2011 році. 
Тобто при звільненні мене за власним бажанням TOB «Донбаська фармацевтична компанія» зобов’язана була на місце завідувача аптекою №22 м.Нікополь знайти і прийняти на роботу з 17.11.2009р. іншу особу з відповідною освітою та належними документами. Цього не було зроблено. Я не вважаюсь звільненою з посади завідувача аптекою №22 м.Нікополь до моменту виконання цих умов: або знайти відповідну особу на посаду завідувача аптекою №22 м.Нікополь і внести відповідні зміни до паспорта аптеки, або закрити її взагалі з моменту мого звільнення - з 17.11.2009р.. 
Але на надані суду докази суд належним чином не відреагував, колегія(!) Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановою від 05 червня 2013 р. відмовила у задоволенні поданого мною адміністративного позову.

Ці документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001,  мною були додані в додатку до Заяви від 03.07.2013р. про забезпечення доказів під час розгляду справи № 0426/13441/2012  8/0182/1/2013, але судом, суддя ШестаковаЗ.С., не було враховано їх під час прийняття ухвали від 03 липня 2013 року, справа № 0426/13441/2012 8/0426/22/2012, про відмову Лаврецькій Марині Юріївні в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
- В заяві від 03.07.2013р. про забезпечення доказів я просила суд:
ЗАТРЕБУВАТИ(!) від Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, 03115, м.Київ, вул. Перемоги, 120, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853,  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, висновок по питанням:
чи було обов’язковою умовою відкриття і роботи аптечного закладу заповнення данних на завідувача аптекою в Паспорті аптечного закладу, у нашому випадку: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя?!
чи ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ(!)  був відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська фармацевтична компанія», звільнити мене, Лаврецьку М.Ю., за власним бажанням тільки після укладення трудового договору з іншим працівником прийнятого на посаду завідуючого аптечним закладом і відповідного внесення змін, доповнень до Паспорта аптечного закладу: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя. Тобто чи зобов’язаний був в Паспорті аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя відповідач вказати прізвище, ім’я, по  батькові, освіту, номер і дату укладення трудового договору, вже прийнятого на посаду завідуючим цим аптечним закладом (структурним підрозділом) працівника. 
Ці висновки необхідні суду для прийняття рішення по вимогах заяви від 23.11.2012р. про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Але ухвалою від 03.07.2013р. Нікопольський міськрайонний суд відмовив мені у задоволенні цієї заяви посилаючись на те, що: цим доказам була надана відповідна оцінка як судом першої інстанції, так і судом Апеляційної інстанції (а.с. 170-220 цивільна справі № 2-2880/10), що докази, які я просила забезпечити не відносяться до доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини.
- Посадові особи Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів не надали суду ні свої письмові заперечення на адміністративний позов, ні відповідні пояснення в усній формі в судовому засіданні під час розгляду поданого мною адміністративного позову, справа № 804/5046/13-а, – вони просто не з’являлись на судові засідання,  а колегія(!) суддів Дніпропетровського окружного(!) адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., вважала це за належну поведінку державного(!) службовця. 
І це тільки з-за того, що згідно:
-- ч.2 ст.51КАС України відповідач не зобов’язаний, а лише МАЄ(!) право подати заперечення проти адміністративного позову.
-- ч.3 ст.49 КАС України відповідач, орган державної влади, як особа, яка бере участь у справі, не зобов’язаний(!), а лише, МАЄ(!) право:
4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;
Такі права та обов’язки можуть бути в цивільному судочинстві, де дійсно сторони повинні(!) бути рівними, але тільки не в адміністративному, де відповідачем є посадова органу державної влади, принципами якої є: служіння Українському народу та Українській державі; демократизму, гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина; професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості; відкритості, гласності та контрольованості(ст.3).
При цьому державний службовець, згідно ст.10 Закону України «Про державну службу», зобов’язаний додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопускати порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосередньо виконувати покладені на них службові обов’язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінно виконувати свої службі обов’язки, проявляти ініціативу і творчість в роботі.
Згідно кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004:
      11. Державний службовець має виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян.
Державний службовець зобов’язаний не порушувати вимоги ст.ст. 3-6,10,22, …  кодексу державного службовця.
Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., задовольнялась(!) наданими письмовими поясненнями представником ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» по поданому мною адміністративному позову, а не відповідачами: Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області. Я так вважаю, що судом було покладено право захисту від поданого мною адміністративного позову не на державну установу: Державну інспекцію з контролю за якістю лікарських засобів, Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, а на третю особу: ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія». 
Не надавши суду заперечення на адміністративний позов колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М. не виконала і умов ч.3 ст.49 КАС України. 
Маємо те, що суд, своїми рішеннями, покрив грубі порушення вимог чинного законодавства допущені, як під час мого звільнення, так і умов виконання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія». Таким чином створено судовий прецедент коли рішеннями суду відмінено відповідні, по суті - скасовані(!), нормативно – правові акти, які регулюють,  як призначення на посаду  провізора, завідуючого аптекою( без наявних документів про освіту, відповідних свідоцтв, сертифікатів …), так і виконання умов ліцензії під час проведення підприємницької діяльності: роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки та їх структурні підрозділи.  БРАВО!
Я звернулась до суду за захистом свого порушеного права, але відповідного захисту в суді не знайшла і тільки з-за того, я так вважаю, що звільнив мене за «власним» моїм бажанням Шишацький А.В.. 

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею: 
•        вимог щодо його статусу;
•        посадових обов‘язків;
•        присяги.
Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею  неправомірних дій: те ж, що і в п.2  

Крім вище викладеного, можу додати те, що весь цей БЕЗПРЕДЄЛ(!) суддів(!) по прийняттю рішень на користь відповідача: TOB «Донбаська фармацевтична компанія» тільки з-за того, що:
Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних  стягнень, передбачених  Кодексом  законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.
Тоді як згідно кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.»  - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).
До того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

4. Висловити прохання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді (П.І.Б., назва суду) до дисциплінарної відповідальності: 
1). Зобов’язати суддів виконувати вимоги чинного законодавства! Не виконання вимог чинного законодавства і прийняття протизаконного рішення скасованого вище стоячим судом повинно бути однією з  підстав для звільнення з посади судді.
2). Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору по відновленню мене, Лаврецької Марини Юріївни, на посаді завідуючої аптеки №22 м.Нікополь,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
3). Якомога скоріше прийняти Кодекс професійної етики судді України, який би відповідав загальним нормам етики поведінки державного службовця – світовій практиці, Кодексу державного службовця України.

5. Засвідчити особистим підписом обізнаність заявника щодо правових наслідків за  подання недостовірних відомостей стосовно судді. __________________________________   
 
Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнана з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнута до встановленої законом відповідальності.   

                    
Дата        23.07.2013р.                                                                               Підпис заявника


                                                                       Генеральна прокуратура України
                                                                       01601, м. Київ, МСП-601, вул. Різницька, 13/15

                                                                       Лаврецька Марина Юріївна                                                                      
                                                                       проживаю: 53200, м.Нікополь,  вул..

                                               Скарга 
В Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядались: цивільна справа №2-2880/10 - позов Лаврецької Марини Юріївни  до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, цивільна справа № 2- 3 862/11 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська  фармацевтична компанія» про оплату листків непрацездатності та витрат на відрядження, цивільна справа № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, заяви Лаврецької Марини Юріївни про перегляд за нововиявленими обставинами …, Дніпропетровський окружний адміністративний суд - справа № 804/5046/13-а,  адміністративний позов Лаврецької Марини Юріївни до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, …  .
В судовому засіданні судом було встановлено, що під час звільнення мене з роботи посадовими особами ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» було допущено цілу низку грубих порушень вимог чинного законодавства на які суд не відреагував належним чином, не надавав цим фактам належної правової оцінки під час прийняття своїх несчіслених рішень, не направляв окрему ухвалу у порядку ст. 211 ЦПК України для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов, а по заявленим мною клопотанням про забезпечення доказів відмовляв. Самі рішення по поданих мною позовах, заявах суд приймав на користь відповідача - ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія". 
Про це свідчить:
- посадові особи ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" примусили(!) мене написати заяву про звільнення за власним бажанням! Мене, матір-одиначку, у якої на забезпеченні була дочка, яка навчалась у вищому навчальному закладі на денному відділенні.
- звільнивши мене з роботи відповідач зобов’язаний був в цей же день направити мені листа з проханням забрати трудову книжку або дати згоду на її направлення по пошті, але цього не було зроблено. Такі листи були направлені тільки в середині-кінці грудня 2009 року. 
- розрахунок під час мого звільнення проведено не у строк встановлений ч.1 ст.116, ч.1ст.117 КЗпП України, а з грубим порушенням – звільнена з роботи 16.11.2009р., а грошові кошти перераховані тільки 04.01.2010р.;
- Посадові особи ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія», в.о. директора СтаровойтоваВ.І. та головний бухгалтер ШироковО.А., в Довідці №76 від 19.05.2010 р., а.с. 103, справа №2-2880/10, СТВЕРДЖУЮТЬ(!), що у Товариства «Заборгованості по заробітній платі перед ЛаврецькоюМ. Ю. станом на 06.01.2010р. немає.»
І це при тому, що згідно Выписки по карточному счету – Счет №26259959886484, на цей рахунок перераховувались грошові кошти «Выплата ООО «Донбасская фармцевтическая …» після 16.11.2009р.:  -- 2009-12-14 16:50:50 Приход - 895.72 грн., -- 2010-01-05 16:31:25 Приход -3220.45 грн., -- 2010-01-11 16:30:40 Приход – 203.15 грн., -- 2010-01.20 15:05:55 Приход – 14.22 грн.
Наданням суду Довідки №76 від 19.05.2010р., а.с. 103, справа №2-2880/10,  посадовими особами Товариства: в.о.Директора СтаровойтовоюВ.И., головним бухгалтером Широковим О.А. видано, а представник Товариства ЗайцевЮ.О. використав завідомо підроблений документ надавши його суду для долучення до матеріалів справи, грубо порушено вимоги ст..358,366 КК України, але суд на це грубе порушення вимог чинного законодавства належним чином не відреагував. Своїми умисними діями суд сприяє не відновленню справедливості, прийняття законного та обґрунтованого рішення, а навпаки: створенню умов для порушення вимог чинного законодавства, безкарності при наданні сфальсифікованих доказів по справі. 
- мною здано до Товариства 07 грудня 2009р. листок непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад-грудень 2009р., але його оплата проведена відповідачем не 08.12.2009р., тобто на наступний день після його подання, а тільки 04.01.2010р.;  
- в паспорт аптеки №22 м.Нікополь, після мого звільнення 16.11.2009р., не було зразу внесені відповідні зміни, що є грубим порушенням умов ліцензії. При такому порушенні умов ліцензії державні органи зобов’язані були ліквідувати TOB «Донбаська фармацевтична компанія», як юридичну особу  ВЗАГАЛІ! 
- призначати виконуючим обов'язки завідувача Аптеки № 22 в м.Нікополь ні Краснюк Олену Василівну, ні Радченко Ганну Сергіївну, відповідно до вимог чинного законодавства і вимог самого TOB «Донбаська фармацевтична компанія», це грубе порушення чинного законодавства, умов ліцензії. Ні Краснюк Олена Василівна, ні Радченко Ганна Сергіївна не могли виконувати обов'язки ні провізора-спеціаліста, ні  Уповноваженої особи і саме з-за відсутності відповідних документів. Краснюк О.В., маючи такі документи про освіту – не мала сертифіката провізора … , вона взагалі могла працювати тільки(!) фармацевтом, а не провізором, і тим більше в.о. завідуючої аптеки … .
- Ні паспорт аптеки №22 м.Нікополя, ні документи про наявність, або відсутність відповідної освіти, сертифіката провізора-спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» відповідачем своєчасно суду не було надано! А сертифікат провізора-організатора ні на Краснюк Олену Василівну, ні на Радченко Ганну Сергіївну взагалі не було надано, яких взагалі немає, але який обов’язково вимагають контролюючи органи надавати при призначенні на посаду завідувача аптекою.
- суд, головуючий суддя, під час розгляду поданої мною позовної заяви, адміністративного позову, заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяв про забезпечення доказів, …, знаходили любу підставу, і надумані(!) також, аби тільки прийняти рішення по справі на користь відповідача. 
- суд приймав рішення по справі на підставі доказів, про які йшла(!) мова в судовому засіданні, але яких не було в матеріалах справи, при незадоволеному клопотанні про їх витребування, чим грубо порушено вимоги чинного законодавства(ст.ст.212,213 ЦПК України).
- суд приймав свої несчисленні(!) рішення не законними, необґрунтованими і саме з-за того, що  судом не були виконані всі вимоги цивільного судочинства – заявлені мною клопотання про надання суду відповідних документів відповідачем судом не задовольнялись. А відповідно повно і всебічно з’ясовувати обставини, на які в першу чергу посилалась я, як на підставу своїх вимог і заперечень, не було можливості – вони не були  підтверджені доказами, які НЕ були своєчасно надані відповідачем, а тому і не були досліджені в судовому засіданні, не прийняті до уваги під час прийняття рішення судом: 
1.Тільки через три роки і три місяці  після мого звільнення і тяганини по судам апеляційний суд Дніпропетровської області зобов’язав(!) надати відповідача частину доказів по справі. Так під час розгляду  справи №401/409/12, провадження №22-ц/774/418/13, було часткове задоволення заяви про забезпечення доказів - відповідачем тільки 18.02.2013р. було надано оригінал листка непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад - грудень 2009р.. Судом було зроблено його копію, яку і було долучено до матеріалів справи. Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В., суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І. впевнилися, що дійсно цей листок непрацездатності здано мною для його оплати саме 07.12.2009 року - на його зворотній стороні стоїть дата здачи його до Товариства. Але в ухвалі від 11.03.2013р., з незрозумілих для мене причин, колегія апеляційного суду у цьому складі стверджує(!), що  день отримання від позивача листів непрацездатності, і листка непрацездатності  з 10.11.2009 року по 04.12.2009 року Серія АБП № 546227, є саме 04.01.2010 року! Як розуміти колегію апеляційного суду у цьому випадку?! Я вважаю, що це захист інтересів відповідача і прикриття раніше прийнятих судами протизаконних рішень!
2. Тільки в кінці 2012 року, тобто через три роки після мого звільнення та ходіння по судам, під час розгляду цивільної справи № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12,  відповідачем було надано суду належно завірені копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя, завідуюча Лаврецька М.Ю. та паспорт аптеки №22 завідуюча аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна. 
Саме при наявності належно завіреної копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя  суд, нарешті(!), мав(!)  можливість прийняти законне та обґрунтоване рішення(ст.ст.212,213 ЦПК України), але цього не сталось.
При цьому в наданому суду НАЛЕЖНО ЗАВІРЕНІЙ копії паспорту аптеки №22, завідуюча аптекою, згідно п.2 Паспорту аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна, відсутній(!)  Висновок про наявні приміщення та устаткування аптечного закладу Аптеки №22 з ПОГОДЖЕННЯМИ з Державною санітарно-епідеміологічною службою - головний санітарний лікар, з органами державного контролю якості лікарських рослин - головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів, з місцевими органами виконавчої влади(місцевого самоврядування).  А без цих погоджень аптека взагалі працювати не могла! 
3. Тільки в травні 2013 року,  під час розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/5046/13-а, тобто через три з половиною роки після мого звільнення, були надані третьою особою ТОВ«Донбаська фармацевтична компанія» документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001, які вказують на наявність або відсутність вищої освіти, сертифіката провізора- спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» Краснюк Олени Василівни, Радченко Ганни Сергіївни. Але не надано сертифікат провізора- організатора ні Краснюк Олени Василівни, ні Радченко Ганни Сергіївни.
Державна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, провела дві перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» - аптеки № 22: позапланова - 02.04.2010, акт від 02.04.2010 № 43/4-ОР, та планова - 07.12.2010, акт від 07.12.2010 № 81/4-ОР. Але підстав не те, що для анулювання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія», а і взагалі ніяких порушень під час цих перевірок не встановлено – аптека №22 м.Нікополь працювала по серпень 2011 року. Тобто іще майже рік після 07.12.2010.
Відсутність у самої Радченко Г.С. відповідної освіти, сертифіката провізора-організатора, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» стало тією причиною, що аптеку №22 в м.Нікополі було закрито в 2011 році. 
Тобто при звільненні мене за власним бажанням TOB «Донбаська фармацевтична компанія» зобов’язана була на місце завідувача аптекою №22 м.Нікополь знайти і прийняти на роботу з 17.11.2009р. іншу особу з відповідною освітою та належними документами. Цього не було зроблено. Я не вважаюсь звільненою з посади завідувача аптекою №22 м.Нікополь до моменту виконання цих умов: або знайти відповідну особу на посаду завідувача аптекою №22 м.Нікополь і внести відповідні зміни до паспорта аптеки, або закрити її взагалі з моменту мого звільнення - з 17.11.2009р.. 
Але на надані суду докази суд належним чином не відреагував, колегія(!) Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановою від 05 червня 2013 р. відмовила у задоволенні поданого мною адміністративного позову.
Ці документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001,  мною були додані в додатку до Заяви від 03.07.2013р. про забезпечення доказів під час розгляду справи № 0426/13441/2012  8/0182/1/2013, але судом, суддя ШестаковаЗ.С., не було враховано їх під час прийняття ухвали від 03 липня 2013 року, справа № 0426/13441/2012 8/0426/22/2012, про відмову Лаврецькій Марині Юріївні в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
- В заяві від 03.07.2013р. про забезпечення доказів я просила суд:
ЗАТРЕБУВАТИ(!) від Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, 03115, м.Київ, вул. Перемоги, 120, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853,  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, висновок по питанням:
чи було обов’язковою умовою відкриття і роботи аптечного закладу заповнення данних на завідувача аптекою в Паспорті аптечного закладу, у нашому випадку: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя?!
чи ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ(!)  був відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська фармацевтична компанія», звільнити мене, Лаврецьку М.Ю., за власним бажанням тільки після укладення трудового договору з іншим працівником прийнятого на посаду завідуючого аптечним закладом і відповідного внесення змін, доповнень до Паспорта аптечного закладу: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя. Тобто чи зобов’язаний був в Паспорті аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя відповідач вказати прізвище, ім’я, по  батькові, освіту, номер і дату укладення трудового договору, вже прийнятого на посаду завідуючим цим аптечним закладом (структурним підрозділом) працівника. 
Ці висновки необхідні суду для прийняття рішення по вимогах заяви від 23.11.2012р. про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Але ухвалою від 03.07.2013р. Нікопольський міськрайонний суд відмовив мені у задоволенні цієї заяви посилаючись на те, що: цим доказам була надана відповідна оцінка як судом першої інстанції, так і судом Апеляційної інстанції (а.с. 170-220 цивільна справі № 2-2880/10), що докази, які я просила забезпечити не відносяться до доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини.
- Посадові особи Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів не надали суду ні свої письмові заперечення на адміністративний позов, ні відповідні пояснення в усній формі в судовому засіданні під час розгляду поданого мною адміністративного позову, справа № 804/5046/13-а, – вони просто не з’являлись на судові засідання,  а колегія(!) суддів Дніпропетровського окружного(!) адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., вважала це за належну поведінку державного(!) службовця. 
І це тільки з-за того, що згідно:
-- ч.2 ст.51КАС України відповідач не зобов’язаний, а лише МАЄ(!) право подати заперечення проти адміністративного позову.
-- ч.3 ст.49 КАС України відповідач, орган державної влади, як особа, яка бере участь у справі, не зобов’язаний(!), а лише, МАЄ(!) право:
4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;
Такі права та обов’язки можуть бути в цивільному судочинстві, де дійсно сторони повинні(!) бути рівними, але тільки не в адміністративному, де відповідачем є посадова органу державної влади, принципами якої є: служіння Українському народу та Українській державі; демократизму, гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина; професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості; відкритості, гласності та контрольованості(ст.3).
При цьому державний службовець, згідно ст.10 Закону України «Про державну службу», зобов’язаний додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопускати порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосередньо виконувати покладені на них службові обов’язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінно виконувати свої службі обов’язки, проявляти ініціативу і творчість в роботі.
Згідно кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004:
      11. Державний службовець має виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян.
Державний службовець зобов’язаний не порушувати вимоги ст.ст. 3-6,10,22, …  кодексу державного службовця.
Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., задовольнялась(!) наданими письмовими поясненнями представником ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» по поданому мною адміністративному позову, а не відповідачами: Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області. Я так вважаю, що судом було покладено право захисту від поданого мною адміністративного позову не на державну установу: Державну інспекцію з контролю за якістю лікарських засобів, Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, а на третю особу: ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія». 
Не надавши суду заперечення на адміністративний позов колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М. не виконала і умов ч.3 ст.49 КАС України. 
Маємо те, що суд, своїми рішеннями, покрив грубі порушення вимог чинного законодавства допущені, як під час мого звільнення, так і умов виконання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія». Таким чином створено судовий прецедент коли рішеннями суду відмінено відповідні, по суті - скасовані(!), нормативно – правові акти, які регулюють,  як призначення на посаду  провізора, завідуючого аптекою( без наявних документів про освіту, відповідних свідоцтв, сертифікатів …), так і виконання умов ліцензії під час проведення підприємницької діяльності: роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки та їх структурні підрозділи.  БРАВО!
Я звернулась до суду за захистом свого порушеного права, але відповідного захисту в суді не знайшла і тільки з-за того, я так вважаю, що звільнив мене за «власним» моїм бажанням Шишацький А.В.. 
Я особисто вважаю, що весь цей БЕЗПРЕДЄЛ(!) суддів(!) по прийняттю рішень на користь відповідача: TOB «Донбаська фармацевтична компанія» тільки з-за того, що:
Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних  стягнень, передбачених  Кодексом  законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.
Тоді як згідно кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.»  - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).
До того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!

На підставі викладеного, вимог чинного законодавства, прошу:
Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору по відновленню мене, Лаврецької Марини Юріївни, на посаді завідуючої аптеки №22 м.Нікополь,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
       

25.07.2013р.                                                                                М.Ю.Лаврецька


                                                                                 Вища рада юстиції України
                                                                                 04050   м. Київ, Україна  вул. Артема, 89

                                                                                 Лаврецька Марина Юріївна                                                                      
                                                                                 Адреса фактичного проживання: 53200, м.Нікополь,  вул.. 
                                                                                 Адреса реєстрації:  53200, м.Нікополь,  вул..
                                                                                 Контактний номер  телефону:  
                                                                           Скарга /заява/
    щодо неправомірної поведінки судді          
 1. Інформація про суддю (прізвище, ім’я, по батькові): суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О. - справа № 6 - 1041 ск 11, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородня І.М. - справа № 6 - 18217 ск 12, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В. - справа № 6-1733 ск 12, (номер  судової справи, дата постановлення у ній рішення, якщо у Вашій скарзі вказується, що дисциплінарний проступок вчинено суддею під час розгляду судової справи: цивільна справа № 6 - 1041 ск 11 - суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., справа № 6 - 18217 ск 12 - суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородня І.М., справа № 6-1733 ск 12 - суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В., …,  (статус заявника у цій справі: сторона, засуджений, потерпілий, свідок, адвокат, інше): сторона - позивач.  
2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема: 
-- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом - коррупція;
-- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); 
-- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
Обґрунтувати в чому саме, на Вашу думку, полягає вищезазначена підстава: 
Кожний з суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не перевіряючи по суті обґрунтування поданої касаційної скарги стверджують в прийнятій ухвалі, яка оскарженню не підлягає, що «Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необгрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.» та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, ухвалювали: Відмовити Лаврецькій Марині Юріївні у відкритті касаційного провадження.
Таким чином судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ сприяли суддям нижче стоячих судів грубо порушувати мої права на судовий захист, на чесний і справедливий суд під час розгляду справ в суді.
На це вказує те, що: 
В Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядались: цивільна справа №2-2880/10 - позов Лаврецької Марини Юріївни  до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, цивільна справа № 2- 3 862/11 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська  фармацевтична компанія» про оплату листків непрацездатності та витрат на відрядження, цивільна справа № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12 - позов Лаврецької Марини Юріївни до ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, заяви Лаврецької Марини Юріївни про перегляд за нововиявленими обставинами …, Дніпропетровський окружний адміністративний суд - справа № 804/5046/13-а,  адміністративний позов Лаврецької Марини Юріївни до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, …  .
В судовому засіданні судом було встановлено, що під час звільнення мене з роботи посадовими особами ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» було допущено цілу низку грубих порушень вимог чинного законодавства на які суд не відреагував належним чином, не надавав цим фактам належної правової оцінки під час прийняття своїх несчіслених рішень, не направляв окрему ухвалу у порядку ст. 211 ЦПК України для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов, а по заявленим мною клопотанням про забезпечення доказів відмовляв. Самі рішення по поданих мною позовах, заявах суд приймав на користь відповідача - ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія". 
Про це свідчить:
- посадові особи ТОВ "Донбаська фармацевтична компанія" примусили(!) мене написати заяву про звільнення за власним бажанням! Мене, матір-одиначку, у якої на забезпеченні була дочка, яка навчалась у вищому навчальному закладі на денному відділенні.
- звільнивши мене з роботи відповідач зобов’язаний був в цей же день направити мені листа з проханням забрати трудову книжку або дати згоду на її направлення по пошті, але цього не було зроблено. Такі листи були направлені тільки в середині-кінці грудня 2009 року, які я так і не отримала. 
- розрахунок під час мого звільнення проведено не у строк встановлений ч.1 ст.116, ч.1ст.117 КЗпП України, а з грубим порушенням – звільнена з роботи 16.11.2009р., а грошові кошти перераховані тільки 04.01.2010р.;
- Посадові особи ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія», в.о. директора СтаровойтоваВ.І. та головний бухгалтер ШироковО.А., в Довідці №76 від 19.05.2010 р., а.с. 103, справа №2-2880/10, СТВЕРДЖУЮТЬ(!), що у Товариства «Заборгованості по заробітній платі перед ЛаврецькоюМ. Ю. станом на 06.01.2010р. немає.»
І це при тому, що згідно Выписки по карточному счету – Счет №26259959886484, на цей рахунок перераховувались грошові кошти «Выплата ООО «Донбасская фармцевтическая …» після 16.11.2009р.:  -- 2009-12-14 16:50:50 Приход - 895.72 грн., -- 2010-01-05 16:31:25 Приход -3220.45 грн., -- 2010-01-11 16:30:40 Приход – 203.15 грн., -- 2010-01.20 15:05:55 Приход – 14.22 грн.
Наданням суду Довідки №76 від 19.05.2010р., а.с. 103, справа №2-2880/10,  посадовими особами Товариства: в.о.Директора СтаровойтовоюВ.И., головним бухгалтером Широковим О.А. видано, а представник Товариства ЗайцевЮ.О. використав завідомо підроблений документ надавши його суду для долучення до матеріалів справи, грубо порушено вимоги ст..358,366 КК України, але суд на це грубе порушення вимог чинного законодавства належним чином не відреагував. Своїми умисними діями суд сприяє не відновленню справедливості, прийняття законного та обґрунтованого рішення, а навпаки: створенню умов для порушення вимог чинного законодавства, безкарності при наданні сфальсифікованих доказів по справі. 
- мною здано до Товариства 07 грудня 2009р. листок непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад-грудень 2009р., але його оплата проведена відповідачем не 08.12.2009р., тобто на наступний день після його подання, а тільки 04.01.2010р.;  
- в паспорт аптеки №22 м.Нікополь, після мого звільнення 16.11.2009р., не було зразу внесені відповідні зміни, що є грубим порушенням умов ліцензії. При такому порушенні умов ліцензії державні органи зобов’язані були ліквідувати TOB «Донбаська фармацевтична компанія», як юридичну особу  ВЗАГАЛІ! 
- призначати виконуючим обов'язки завідувача Аптеки № 22 в м.Нікополь ні Краснюк Олену Василівну, ні Радченко Ганну Сергіївну, відповідно до вимог чинного законодавства і вимог самого TOB «Донбаська фармацевтична компанія», це грубе порушення чинного законодавства, умов ліцензії. Ні Краснюк Олена Василівна, ні Радченко Ганна Сергіївна не могли виконувати обов'язки ні провізора-спеціаліста, ні  Уповноваженої особи і саме з-за відсутності відповідних документів. Краснюк О.В., маючи такі документи про освіту – не мала сертифіката провізора … , вона взагалі могла працювати тільки(!) фармацевтом, а не провізором, і тим більше в.о. завідуючої аптеки … .
- Ні паспорт аптеки №22 м.Нікополя, ні документи про наявність, або відсутність відповідної освіти, сертифіката провізора-спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» відповідачем своєчасно суду не було надано! А сертифікат провізора-організатора ні на Краснюк Олену Василівну, ні на Радченко Ганну Сергіївну взагалі не було надано, яких взагалі немає, але який обов’язково вимагають контролюючи органи надавати при призначенні на посаду завідувача аптекою.
- суд, головуючий суддя, під час розгляду поданої мною позовної заяви, адміністративного позову, заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяв про забезпечення доказів, …, знаходили любу підставу, і надумані(!) також, аби тільки прийняти рішення по справі на користь відповідача. 
- суд приймав рішення по справі на підставі доказів, про які йшла(!) мова в судовому засіданні, але яких не було в матеріалах справи, при незадоволеному клопотанні про їх витребування, чим грубо порушено вимоги чинного законодавства(ст.ст.212,213 ЦПК України).
- суд приймав свої несчисленні(!) рішення не законними, необґрунтованими і саме з-за того, що  судом не були виконані всі вимоги цивільного судочинства – заявлені мною клопотання про надання суду відповідних документів відповідачем судом не задовольнялись. А відповідно повно і всебічно з’ясовувати обставини, на які в першу чергу посилалась я, як на підставу своїх вимог і заперечень, не було можливості – вони не були  підтверджені доказами, які НЕ були своєчасно надані відповідачем, а тому і не були досліджені в судовому засіданні, не прийняті до уваги під час прийняття рішення судом: 
1.Тільки через три роки і три місяці  після мого звільнення і тяганини по судам апеляційний суд Дніпропетровської області зобов’язав(!) надати відповідача частину доказів по справі. Так під час розгляду  справи №401/409/12, провадження №22-ц/774/418/13, було часткове задоволення заяви про забезпечення доказів - відповідачем тільки 18.02.2013р. було надано оригінал листка непрацездатності серія АБП №546227 від 10.11.2009р. за листопад - грудень 2009р.. Судом було зроблено його копію, яку і було долучено до матеріалів справи. Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Лаченкової О.В., суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І. впевнилися, що дійсно цей листок непрацездатності здано мною для його оплати саме 07.12.2009 року - на його зворотній стороні стоїть дата здачи його до Товариства. Але в ухвалі від 11.03.2013р., з незрозумілих для мене причин, колегія апеляційного суду у цьому складі стверджує(!), що  день отримання від позивача листів непрацездатності, і листка непрацездатності  з 10.11.2009 року по 04.12.2009 року Серія АБП № 546227, є саме 04.01.2010 року! Як розуміти колегію апеляційного суду у цьому випадку?! Я вважаю, що це захист інтересів відповідача і прикриття раніше прийнятих судами протизаконних рішень!
2. Тільки в кінці 2012 року, тобто через три роки після мого звільнення та ходіння по судам, під час розгляду цивільної справи № 426/202/12, провадження 2/426/1949/12,  відповідачем було надано суду належно завірені копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя, завідуюча Лаврецька М.Ю. та паспорт аптеки №22 завідуюча аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна. 
Саме при наявності належно завіреної копії паспорту аптеки №22 м.Нікополя  суд, нарешті(!), мав(!)  можливість прийняти законне та обґрунтоване рішення(ст.ст.212,213 ЦПК України), але цього не сталось.
При цьому в наданому суду НАЛЕЖНО ЗАВІРЕНІЙ копії паспорту аптеки №22, завідуюча аптекою, згідно п.2 Паспорту аптеки №22, Радченко Ганна Сергіївна, відсутній(!)  Висновок про наявні приміщення та устаткування аптечного закладу Аптеки №22 з ПОГОДЖЕННЯМИ з Державною санітарно-епідеміологічною службою - головний санітарний лікар, з органами державного контролю якості лікарських рослин - головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів, з місцевими органами виконавчої влади(місцевого самоврядування).  А без цих погоджень аптека взагалі працювати не могла! 
3. Тільки в травні 2013 року,  під час розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/5046/13-а, тобто через три з половиною роки після мого звільнення, були надані третьою особою ТОВ«Донбаська фармацевтична компанія» документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001, які вказують на наявність або відсутність вищої освіти, сертифіката провізора- спеціаліста, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» Краснюк Олени Василівни, Радченко Ганни Сергіївни. Але не надано сертифікат провізора- організатора ні Краснюк Олени Василівни, ні Радченко Ганни Сергіївни.
Державна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, провела дві перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» - аптеки № 22: позапланова - 02.04.2010, акт від 02.04.2010 № 43/4-ОР, та планова - 07.12.2010, акт від 07.12.2010 № 81/4-ОР. Але підстав не те, що для анулювання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія», а і взагалі ніяких порушень під час цих перевірок не встановлено – аптека №22 м.Нікополь працювала по серпень 2011 року. Тобто іще майже рік після 07.12.2010.
Відсутність у самої Радченко Г.С. відповідної освіти, сертифіката провізора-організатора, стажу роботи по спеціальності, проходження інтернатури по спеціальності «Провізор загального профілю» стало тією причиною, що аптеку №22 в м.Нікополі було закрито в 2011 році. 
Тобто при звільненні мене за власним бажанням TOB «Донбаська фармацевтична компанія» зобов’язана була на місце завідувача аптекою №22 м.Нікополь знайти і прийняти на роботу з 17.11.2009р. іншу особу з відповідною освітою та належними документами. Цього не було зроблено. Я не вважаюсь звільненою з посади завідувача аптекою №22 м.Нікополь до моменту виконання цих умов: або знайти відповідну особу на посаду завідувача аптекою №22 м.Нікополь і внести відповідні зміни до паспорта аптеки, або закрити аптеку №22 м.Нікополь взагалі зразу ж з моїм звільненням - з 17.11.2009р.. 
Але на надані суду докази суд належним чином не відреагував, колегія(!) Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановою від 05 червня 2013 р. відмовила у задоволенні поданого мною адміністративного позову.

Ці документи: посвідчення №99, свідоцтво №1861, диплом КВ №671405, диплом  ХА №35605001, сертифікат до диплому ХА №35605001,  мною були додані в додатку до Заяви від 03.07.2013р. про забезпечення доказів під час розгляду справи № 0426/13441/2012  8/0182/1/2013, але судом, суддя ШестаковаЗ.С., не було враховано їх під час прийняття ухвали від 03 липня 2013 року, справа № 0426/13441/2012 8/0426/22/2012, про відмову Лаврецькій Марині Юріївні в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
- В заяві від 03.07.2013р. про забезпечення доказів я просила суд:
ЗАТРЕБУВАТИ(!) від Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, 03115, м.Київ, вул. Перемоги, 120, тел/факс: (044)450-12-66, e-mail: diklz@diklz.gov.ua, http://www.diklz.gov.ua Код ЄДРПОУ 37013853,  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, 49027, м.Дніпропетровськ, пл.Жовтнева, 4, 6 поверх, к.601-605, тел. (0562) 740-21-87, висновок по питанням:
чи було обов’язковою умовою відкриття і роботи аптечного закладу заповнення данних на завідувача аптекою в Паспорті аптечного закладу, у нашому випадку: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя?!
чи ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ(!)  був відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська фармацевтична компанія», звільнити мене, Лаврецьку М.Ю., за власним бажанням тільки після укладення трудового договору з іншим працівником прийнятого на посаду завідуючого аптечним закладом і відповідного внесення змін, доповнень до Паспорта аптечного закладу: аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя. Тобто чи зобов’язаний був в Паспорті аптеки №22 «Здравиця» м.Нікополя відповідач вказати прізвище, ім’я, по  батькові, освіту, номер і дату укладення трудового договору, вже прийнятого на посаду завідуючим цим аптечним закладом (структурним підрозділом) працівника. 
Ці висновки необхідні суду для прийняття рішення по вимогах заяви від 23.11.2012р. про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Але ухвалою від 03.07.2013р. Нікопольський міськрайонний суд відмовив мені у задоволенні цієї заяви посилаючись на те, що: цим доказам була надана відповідна оцінка як судом першої інстанції, так і судом Апеляційної інстанції (а.с. 170-220 цивільна справі № 2-2880/10), що докази, які я просила забезпечити не відносяться до доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини.
- Посадові особи Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів не надали суду ні свої письмові заперечення на адміністративний позов, ні відповідні пояснення в усній формі в судовому засіданні під час розгляду поданого мною адміністративного позову, справа № 804/5046/13-а, – вони просто не з’являлись на судові засідання,  а колегія(!) суддів Дніпропетровського окружного(!) адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., вважала це за належну поведінку державного(!) службовця. 
І це тільки з-за того, що згідно:
-- ч.2 ст.51КАС України відповідач не зобов’язаний, а лише МАЄ(!) право подати заперечення проти адміністративного позову.
-- ч.3 ст.49 КАС України відповідач, орган державної влади, як особа, яка бере участь у справі, не зобов’язаний(!), а лише, МАЄ(!) право:
4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;
Такі права та обов’язки можуть бути в цивільному судочинстві, де дійсно сторони повинні(!) бути рівними, але тільки не в адміністративному, де відповідачем є посадова органу державної влади, принципами якої є: служіння Українському народу та Українській державі; демократизму, гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина; професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості; відкритості, гласності та контрольованості(ст.3).
При цьому державний службовець, згідно ст.10 Закону України «Про державну службу», зобов’язаний додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопускати порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосередньо виконувати покладені на них службові обов’язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінно виконувати свої службі обов’язки, проявляти ініціативу і творчість в роботі.
Згідно кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004:
      11. Державний службовець має виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян.
Державний службовець зобов’язаний не порушувати вимоги ст.ст. 3-6,10,22, …  кодексу державного службовця.
Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М., задовольнялась(!) наданими письмовими поясненнями представником ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія» по поданому мною адміністративному позову, а не відповідачами: Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області. Я так вважаю, що судом було покладено право захисту від поданого мною адміністративного позову не на державну установу: Державну інспекцію з контролю за якістю лікарських засобів, Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області, а на третю особу: ТОВ «Донбаська фармацевтична компанія». 
Не надавши суду заперечення на адміністративний позов колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Парненко B.C., суддів Врони О.В.,Турової О.М. не виконала і умов ч.3 ст.49 КАС України. 
Маємо те, що суд, своїми рішеннями, покрив грубі порушення вимог чинного законодавства допущені, як під час мого звільнення, так і умов виконання ліцензії TOB «Донбаська фармацевтична компанія». Таким чином створено судовий прецедент коли рішеннями суду відмінено відповідні, по суті - скасовані(!), нормативно – правові акти, які регулюють,  як призначення на посаду  провізора, завідуючого аптекою( без наявних документів про освіту, відповідних свідоцтв, сертифікатів …), так і виконання умов ліцензії під час проведення підприємницької діяльності: роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки та їх структурні підрозділи.  БРАВО!
Я звернулась до суду за захистом свого порушеного права, але відповідного захисту в суді не знайшла і тільки з-за того, я так вважаю, що звільнив мене за «власним» моїм бажанням Шишацький А.В.. 

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею: 
•        вимог щодо його статусу;
•        посадових обов‘язків;
•        присяги.
Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею  неправомірних дій: те ж, що і в п.2  
Крім вище викладеного, можу додати те, що весь цей БЕЗПРЕДЄЛ(!) суддів(!) по прийняттю рішень на користь відповідача: TOB «Донбаська фармацевтична компанія» тільки з-за того, що:
Згідно ст. 26 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних  стягнень, передбачених  Кодексом  законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
Згідно ст. 27 Кодексу державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004: 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення.
Згідно ст. 1 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:
1. Норми Кодексу є загальними та застосовуються працівниками органів державної податкової служби, які займають посади, віднесені до категорій посад державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу”. При прийнятті на посаду державного службовця в органи державної податкової служби працівник знайомиться з Кодексом, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.
2. Працівник повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначених Кодексом.
3. Дотримання працівником норм Кодексу є обов’язковим при проведенні щорічної оцінки, атестації, зарахуванні до кадрового резерву, призначенні на нову посаду, наданні характеристики чи рекомендації.
4. Працівник у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом, Кодексом честі працівника органу державної податкової служби України та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві.
Згідно ст. 11 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:
1. Керівник зобов’язаний бути відданим етичним принципам і нормам професійної діяльності та демонструвати підлеглим і громадянам зразкову етичну поведінку.
2. Керівник зобов’язаний здійснювати добір працівників до органу державної податкової служби, враховуючи їх моральні, професійні та ділові якості.
3. Керівник повинен бути справедливим в оцінці роботи підлеглих, застосовуючи відповідне моральне і матеріальне стимулювання працівника, у тому числі просування по службі.
Згідно ст. 20 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:
1. Громадяни мають право подавати до органів державної податкової служби в установленому законодавством порядку звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки. Результати розгляду звернення органи державної податкової служби доводять до відома громадян, які вносили ці звернення.
2. Органи державної податкової служби узагальнюють та аналізують звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки та періодично інформують громадськість про результати їх розгляду.
Згідно ст. 21 Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України:
Керівники зобов’язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглих працівників шляхом організації системної роботи з розвитку професійної етики персоналу, насамперед навчання, інформаційно-просвітницької підтримки та контролю за дотриманням працівниками норм Кодексу.
Тоді як згідно кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002: «Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов’язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.»  - судді МАЮТЬ(!!!), А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ (!!!).
До того часу поки кодекс професійної етики судді не буде відповідати загальним нормам етики поведінки державного службовця – в судовій гілці влади порядку не буде і судді будуть і далі приймати рішення не у відповідності до вимог чинного законодавства: законними та обгрунтованими, а на користь однієї сторони!
4. Висловити прохання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді (П.І.Б., назва суду) до дисциплінарної відповідальності: 
1). Зобов’язати суддів виконувати вимоги чинного законодавства! Не виконання вимог чинного законодавства і прийняття протизаконного рішення скасованого вище стоячим судом повинно бути однією з  підстав для звільнення з посади судді.
2). Провести перевірку викладеного вище, винних посадових осіб, на підставі зібраних матеріалів, притягти до відповідальності, посприяти відновленню справедливого вирішення спору по відновленню мене, Лаврецької Марини Юріївни, на посаді завідуючої аптеки №22 м.Нікополь,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
3). Якомога скоріше прийняти Кодекс професійної етики судді України, який би відповідав загальним нормам етики поведінки державного службовця – світовій практиці, Кодексу державного службовця України.

5. Засвідчити особистим підписом обізнаність заявника щодо правових наслідків за  подання недостовірних відомостей стосовно судді. __________________________________   
 
Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнана з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнута до встановленої законом відповідальності.   

                    
Дата        25.07.2013р.                                                                               Підпис заявника